Специфика формирования издательского портфеля издательств ВУЗов

       Висвітлені основні теоретичні положення формування видавничого портфеля видавництв.

Подано  загальну характеристику видавничо-поліграфічного комплексу «Політехніка», а також видавництв інших вищих навчальних закладів (ВПЦ "Київський університет", Видавничий дім "К-М Академія",  Видавництво НПУ імені М.П.Драгоманова, Видавництво "НАУ-друк", Видавництво Інституту "НИИСМИ", Видавництво "Наукова думка" , Видавничий дім "Академперіодика", " Олимпийская литература", Видавництво У"Україна"),  організаційну структуру, сучасний стан, специфіку асортиментної роботи підприємства розповсюдження друкованої продукції.

Розглядається структура та склад видавничих портфелів видавництв, специфіка формування асортименту. Аналізуються типи та види видань загалом, ділова комунікація підприємств з книгарнями, бібліотеками, ВНЗ, видавництвами та авторами.

Пропонуються рекомендації щодо вдосконалення формування асортименту книготорговельного підприємства як стратегії маркетингу на ринку.

Робота  розрахована на студентів, аспірантів, викладачів, науковців та працівників  книготорговельного підприємства

Ключові слова: автор, асортимент, видавництво, видання,  видавнича організація, виробництво, продукція, реалізація, редагування, тираж.

 

 

                                        ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

Розділ 1

 

  1. Специфічні риси видавництв та видавничого портфелю…………...7
  2. Організація редакційно-виробничого ………………………………10

 

Розділ 2

 

  1. Загальна характеристика діяльності видавництва "Політехніка" НТУУ "КПІ"…………………………………………………………..13
  2. Структура ВПК ВПІ видавництва "Політехніка"…………………...15
  3. Специфіка формування і реалізації видавничого портфелю ВПК  "Політехніка"………………………………………………………….17

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………21

Список використаних джерел……………………………….23

Предметний покажчик……………………………………….26

 

                                             ВСТУП

 

Сьогодні основним і традиційним  інтелектуальним продуктом, покликаним задовольняти духовні, науково-пізнавальні, освітні, естетичні та етичні потреби  людини як і раніше є книга.

У зв'язку з цим, видавничим організаціям відведена важлива соціально значуща функція: формування ефективних комунікаційних стратегій книжкової справи на ринку. Забезпечити виконання цього завдання можливе за допомогою використання всього арсеналу сучасних технологій, процесів створення книжкової продукції, пошуку раціональних способів просування видань, вибору рентабельних інструментів і каналів розповсюдження інформації, оптимального розподілу наявних коштів, організації діючого контролю за ефективністю комунікацій з кожним суб'єктом книжкового ринку та їх цільовими групами тощо.

Для забезпечення безперебійної та планомірної роботи видавництва  необхідно, щоб на кожній стадії виробничого  процесу були мінімально необхідні  запаси літературного матеріалу.

На сьогоднішній день складно дослідити  видавничий портфель видавництва, оскільки це вважається комерційною таємницею. Це не дає можливості спрогнозувати вихід конкретних видань. У випадку "Політехніки" є два варіанти формування видавничого портфелю:

    1. за принципом надходження рекомендованими вченими роботами (навчальні посібники, методичні видання, методичні рекомендації факультетів);
    2. на замовлення ( Держкомтелерадіо, авторів поетичних збірок ).

Головною метою видавництва "Політехніка" є забезпечення попиту вищого навчального  закладу.

Дослідження проблеми формування видавничого  портфелю окремого видавництва в  ринкових умовах є невід'ємною складовою  теоретичних і практичних досліджень у сфері книжкового маркетингу. У  сучасних фахових публікаціях (періодичних  і книжкових) ця проблема майже не висвітлюється. Серед видань книгознавчої тематики наявні морально застарілі  довідкові навчальні видання, які  розглядають цю проблему у плановій радянській економіці видавничої справи (це, наприклад, Маркус В.А. Организация и экономика издательского дела. -М.: Книга, 1983).

Пошуки інтерпретації визначення поняття "видавничий портфель" були складними. Чи не єдиним виданням, яке  визначає це поняття є "Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи", укладачами якого є: П. О. Киричок, О.М. Величко, С.Ф. Гавенко, О.В. Зоренко, Т.Ю. Киричок,  Т.В. Розум (НТУУ "КПІ", 2010р.).

Видавничий портфель – це перелік  творів, які є у розпорядженні  видавництва, що знаходиться на різній стадії редакційно-видавничого процесу: створювані авторами за авторським договором  замовлення, представленні за цим  договором і надійшли самопливом, але ще не прийнятих до видання; не схвалені видавництвом (договірний видавничий портфель), але прийняті до видання; схвалені, але ще не поступили у  виробництво (редакційний видавничий портфель); знаходиться на різних етапах виробничого процесу (виробничий видавничий портфель). Видавничий портфель  існує  у формі картотеки, картки якої постійно переходять з одного видавничого  портфеля в інший: з договірною у  редакційний, з редакційного у виробничий, - або у формі записів, уведених у пам’ять комп’ютера. Обсяг  видавничого портфелю  повинен  бути таким, щоб він зміг забезпечити своєчасний випуск планованої видавництвом кількості видань певного обсягу. [13; с.100]

Таким чином, актуальність дослідження  в рамках даної курсової роботи полягає  в тому, що видавничий портфель відіграє важливу роль в сфері організації видавничої справи. Він має свою специфіку, яка потребує вивчення та систематизації.

Метою курсової роботи було дослідити  специфіку роботи вузівського видавництва, зокрема видавничо-поліграфічний комплекс "Політехніка" (далі ВПК ВПІ "Політехніка"), організаційну структуру менеджменту і маркетингу видавничого процесу.

Предметом дослідження були  аналіз фахової і нормативної літератури та положень, які стосуються організації  редакційно-виробничого процесу, взагалі  формування і реалізації видавничого  портфелю, зокрема ВПК ВПІ "Політехніка".

Самостійним завданням було дослідження  сучасного стану маркетингової  діяльності видавництва вищого навчального  закладу (далі ВНЗ) на прикладі "Політехніки" у сфері товарної політики.

Об'єкт дослідження – це документація видавництва, масив видань, доступні позиції планових замовних видань і  видань за планами факультетів, інститутів і кафедр.

Результати власного дослідження  були отримані завдяки  методу спостереження, інтерв'ю, соціологічному та термінологічному анізізу.

В якості основних завдань роботи виступають наступні:

1) Дослідити ступінь вивченості даного питання;

2) Проаналізувати характеристику видавництва ВНЗ та його структуру;

3) Вивчити особливості організації видавничої діяльності у ВНЗ;

4) Проаналізувати специфіку формування видавничого портфеля, тематичну та типовидову характеристику.

     Для аналізу було використано літературні джерела: офіційні, навчальні, довідкові, наукові видання, статті періодики, Інтернет ресурси та матеріали підприємства.

Серед офіційних  джерел слід виділити Закон України "Про видавничу справу", Закон України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні"  [1; 2], в яких подається визначення основних понять: автор, видання, видавництво, видавнича організація, видавнича продукція, тираж.

У навчальному посібнику Ж.М. Ковба «Асортимент друкованої продукції» [15,C.9-10,C.34,38,C.82-85] були подані такі визначення: видання, видавнича продукція, наукові видання, навчальні видання, довідкові видання, видавничо-поліграфічний комплекс, твори друку. Ткаченко В. П. у своєму навчальному посібнику "Енциклопедія видавничої справи" подає понятійно-термінологічний апарат за обраною темою [24; C.106-110] , висвітлює терміни: авторський оригінал, видавничий оригінал, редакційно виробничий процес. [24; C.161-165]

В.А. Маркус у своєму посібнику «Организация и экономика издательского дела» розглядає структуру видавництв, планування видавничої діяльності,  формування видавничого портфелю [16, C. 3-18,161-169]

Довідкове видання «Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи» подає визначення видавничого портфелю.  [13; C.100]

Сприяли написанню роботи статті українських авторів. В.Теремко у своїй праці висвітлив маркетингову культуру видавничої сфери в Україні [19, C. 158—162], М.І. Сенченко описала ретроспективу та перспективу книжкової справи в Україні [17, C.3-12], М.Тимошик розкрив питання стану, проблем видавничо-поліграфічної галузі в Україні [21, C. 42 - 45].

Курсова робота містить  вступ, інформаційний реферат, основну частину, висновки, список використаних джерел.

У вступі висвітлюється  значимість видавничого портфелю для управління видавництвом, визначається, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наведені методи дослідження, структура курсової роботи та розкривається джерельна база до її написання.

У першому розділі  подаються теоретичні основи та проблематика, характеристика видавничого портфелю, види видавництв їх призначення та функції.

У другому розділі  розкривається загальна характеристика видавництв ВНЗ Києва, їх сучасний стан, організаційна та асортиментна структура, специфіка роботи, виділяється типологічний аналіз деяких видань за найсуттєвішими та узагальненими ознаками.

У висновках наведені найважливіші теоретичні та практичні результати дослідження видавничої діяльності ВПК ВПІ "Політехніка".

 

 

 

 

Розділ 1

 

1. Специфічні риси видавництв та видавничого портфелю

 

Під видавничою діяльністю розуміється сукупна  діяльність видавництв по випуску різних видів творів друку: книжок, газет, журналів, календарів, листівок тощо.

Видавництво -  спеціалізоване  підприємство,  основним  видом діяльності   якого   є підготовка  і випуск  у світ  видавничої продукції;

Видавнича організація    -    підприємство,    установа   або організація,  статутом  якої  поряд з іншими  видами  діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

Видавничу діяльність в Україні здійснюють державні видавництва, громадські, кооперативні чи приватні. Основна задача видавництв – сприяти національно-культурному  розвитку українського народу  шляхом  збільшення  загальної  кількості   тиражів,   обсягів   та  розширення тематичного спрямування українського книговидання.

Організаціям  української видавничої справи притаманні специфічні риси, які визначаються суспільним ладом країни, державною  та приватною формою власності на засоби виробництва друкованої продукції  та планування видавничої справи в  масштабі країни.

Видавнича продукція, вступаючи в сферу  обігу, стає товаром, споживча вартість якого визначається головним чином  якістю виконання та авторської задумкою. Призначення видавничої продукції  – бути засобом  забезпечення загальнодержавних  потреб, освіти, передачі знань та підвищення культурного рівня.

Специфічні  риси видавництв виявляються, наприклад, в їх організаційній структурі, в  яких визначальне місце займають редакції, що безпосередньо беруть участь у створенні видавничої продукції, а також організують її випуск і відповідають за науковий і художній рівень змісту творів.

Специфічні  риси видавництв виявляються також  у тому, що  особлива роль видавничої продукції в культурному розвитку суспільства визначає політику роздрібних цін на твір друку і обумовлює  найбільшу доступність для тих, кому вони  призначаються. Тим самим  забезпечуються умови для виконання  видавничою продукцією свого соціального  призначення. Але при цьому, хочу зазначити, якість виконання продукції  бажає надіятися на краще.

Видавнича продукція відрізняється від  продукції будь-якого іншого виробництва, крім ідеологічного характеру, тим, що асортимент її безмежний, тому що кожний літературний чи образотворчий (і будь-який інший) твір індивідуальний за своїм  змістом.

Для забезпечення справної, безвідмовної, планомірної роботи видавництва необхідно, щоб на кожній стадії виробничого процесу були мінімально необхідні запаси літературного матеріалу. Літературний матеріал у незавершеному виробництві, що знаходиться на тій чи іншій стадії обробки, називається видавничим портфелем.

За місцем знаходження літературного матеріалу  в незавершеному виробництві  видавничі портфелі діляться на договірний, редакційний і виробничий.

Договірний портфель включає в себе літературний матеріал, створюваний авторами, – це твори, які ще не написані або які повинні бути написані авторами за видавничими договорами літературного замовлення, а також авторські оригінали, що знаходяться у авторів на доопрацювання або у видавництві до їх схвалення.

Редакційний портфель включає твори, які схвалені видавництвом і знаходяться в  редакційній обробці до здачі  їх в остаточно обробленому вигляді у виробничий відділ видавництва.

Виробничий портфель складається з оригіналів, зданих редакціями після вичитки їх і перебувають у виробничому відділі видавництва або друкарнях протягом всього виробничого процесу до здачі тиражу включно. Виробничий портфель ділиться відповідно на дві частини: перша – оригінали до здачі їх в друкарні, друга – після здачі.

Постійно  поповнюючи ідеї , видавництво веде планову роботу щодо реалізації. Щось може вийти, щось – ні. Але, щоб убезпечити себе від недач, колектив стежить  за тим, щоб редакційний портфель завжди був повним. У залежності від готовності рукописів, кожні  півроку формується виробничий план.

На практиці, видавець приймає позитивні рішення  досить  упевнено, "не довго думаючи". Пов'язане це з тим, що, як правило, поява деяких книг очікується читачем. Це не означає, що про такі публікації всі повинні бути заздалегідь  повідомленні. У першу чергу, вважається легко прогнозованим підвищений попит у момент появи товару на полицях книжкових магазинів.

Перелічимо  типи видань, друкування яких є безпрограшним:

    • Твори популярних поетів, письменників, учених, державних діячів, у тому числі загальновідома вітчизняна і зарубіжна класика;
    • Чергові томи зібрань творів або серій, що вже успішно продаються;
    • Наукові праці, у першу чергу відомих авторів, цікаві не тільки фахівцям, а й широкому загалу; сбди ж відносять енциклопедії та довідники;
    • Підручники, навчальні посібники й інша література для школярів і  студентів, видання для професійної підготовки (книги економічної тематики, посібники користувачам програмних продуктів і т. ін.);
    • Популярна література з питань життєзабезпечення людини;
    • Твори, екранізації яких демонструвалися на телебаченні.

 

Звичайно, відповідність книги свойому  змісту зазначеним напрямкам є необхідною, але не достатньою умовою забезпечення стабільності попиту.

 

 

  1. Організація редакційно-виробничого процесу

Редакційно-виробничий процес – це сукупніть обумовлених практикою послідовних дій співробітників видавництв, спрямованих на підготовку й випуск того чи іншого виду видавничої продукції. Така сукупність дій досить складна в реальному втіленні різноманітних функціональних обов'язків працівників видавництва й досить тривала в часі. Тому для кращого розуміння й сприйняття редакційно-виробничого процесу доцільно ділити його на декілька етапів:

  • підготовчий;
  • редакційний;
  • виробничий;
  • маркетинговий.

Розглянемо  кожен із цих етапів більш докладно.

Підготовчий етап починається задовго до того, як редактор за допомогою електронного або механічного пера почне працювати  з авторським оригіналом. Створений  конкретним автором, такий оригінал ще потрібно знайти. Видавцеві також  необхідно переконатися в тому, що саме цей оригінал відповідає профілю  видавництва, і якщо його втілитиу книжкове видання, він знайде споживача й  окупить витрати.

Термін "авторський оригінал" прийшов  нещодавно на зміну терміну "рукопис", оскільки рукописні тексти до видавництв уже майже ніхто не подає.

Авторським  оригіналом називається подана автором  для редакційно-видавничої обробки  творча або наукова праця з  усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний і додатковий тексти, а також оригінали ілюстрацій з необхідними до них підписами).

Видавничим  оригіналом називається той же авторський оригінал після його обробки у  видавництві до готовності виведення  оригінал-макета на плівки з доданими оригіналами зовнішнього оформлення й видавничою специфікацією.

На цьому  етапі редактор також готує  первинні документи для оформлення облікової  картки видання. До неї належать:

- творча  заявка від автора, написана на  ім'я керівника видавництва;

- розгорнута  анотація або план-проспект видання;

- інформація  про самого автора, включаючи  точні паспортні данні;

- ідентифікаційний  код. [24; C.161-165]

Надалі, інформація, наявна в цих документах, необхідна для складання проекту  угоди з автором, початку редакторської  роботи з оригіналом.

Після узгодження всіх питань підготовчого етапу починається  редакційний етап.

Перед тим  як поставити отриманий оригінал на конвеєр редакційної обробки  редакторові в деяких випадках доведеться вирішувати ще одне питання, пов'язане  з резервуванням. Воно є обов'язковим  у випадках, тоді, коли готуються  до друку:

  • підручник або навчальний посібник із грифом Міністерства освіти та науки України;
  • будь-який вид навчального видання з рекомендацією навчального закладу або наукової установи, якщо це видання здійснюється на договірних засадах;
  • довідкове, енциклопедичне видання;
  • наукове, науково-популярне видання.

Питання спрощується, коли до видавництва надходить  оригінал уже з рекомендаційним  грифом. Це означає, що непросту процедуру  рецензування взяв на себе автор, або  ж навчальний заклад, де він працює. Як правило, це буває з нормативними підручниками, авторами яких є відомі у своїй галузі фахівці. [24; C.- 166]

Виробничий  етап починається  з вибору видавництвом поліграфічного підприємства й укладання  з ним договору на друк видання  й передачу оригінал-макета з усіма  необхідними документами.

Якісне  завершення виробничого етапу значною  мірою залежить від того, наскільки  попрацювали всі служби видавництва  на двох попередніх етапах.

Непросто  визначити, звідки починається маркетинговий  етап. У переважній більшості середніх і великих видавництв він стає після отримання редактором первинних  документів від автора. Адже чим  раніше буде продуманий та організований  комплекс заходів, спрямованих на просування на книжковому ринку конкретного  видавничого продукту, тим краще  можна його реалізувати. [24; C.168-170]

Кожен видавець мріє, щоб його книга не тільки знайшла  свого читача й буда йому потрібною  та корисною, але й мала при цьому  комерційний успіх. Завданням редактора  на цьому етапі є написання  такого рекламного тексту, який би одразу "працював" нас творення високого іміджу майбутнього видання. Нерідко  буває, со слабкий зміст книги  компенсується рекламою й іншими маркетинговими акціями. І, навпаки, прекрасне  за змістом видання може затриматися  на складі, тому що і каталожна картка, і анотація, і рекламні тексти зробленні  бездушно і не професійно.

 

 

Розділ 2

 

  1. Загальна характеристика діяльності видавництва "Політехніка" НТУУ "КПІ"

 

З року в  рік в Україні збільшується  потреба у навчальній і науковій літературі. Частково цю проблему задовольняють видавничі структури при вищих навчальних закладах. З цією метою створювалося й видавництво "Політехніка". Саме воно сьогодні забезпечує навчальний процес одного з найбільших державних закладів у нашій державі.

Видавництво „Політехніка”, було створено на базі лабораторії офсетного друку, а  також редакційно-видавничого відділу  НТУУ "КПІ" за ініціативою ректора  НТУУ ”КПІ” академіка НАН України  М. З. Згуровського для поліпшення видавничої діяльності університету за наказом  №1-109 від 17 червня 2001 року.  Зареєстрований Державним комітетом інформаційної  політики, телебачення та радіомовлення  України і внесений до державного реєстру суб’єктів видавничої справи, видавців, виробників і розповсюджувачів видавничої продукції (серія ДК № 1665 від 28.01.2004р.).

 Сьогодні  видавництво „Політехніка” –  структурний підрозділ новоствореного Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ „КПІ”,  зорієнтований на підготовку та випуск літератури для науковців. Також тут проходять практику  та працюють студенти й випускники Видавничо-поліграфічного інституту "КПІ" .

Актуальність  наукової інформації безпосередньо  пов’язана зі своєчасністю випуску. У цілому чим вище оперативність, тим більша цінність видання - це закон  наукового прогресу. Найважливішою  умовою оперативності є серійність. Врахування особливих ознак наукового  стилю, стилістичні особливості  зображальної мови і читацької приналежності  визначає загальну видавничу концепцію  оформлення.

Перше місце  серед усіх видів літератури за кількістю  назв посідають навчальні, наукові, довідкові та методичні видання (підручники, навчально-методичні посібники, методичні вказівки, періодика технічного спрямування, монографії. Так, з 2010 року спостерігається стабільна  робота видавництва, яку забезпечують передусім власні виробничі лінії, аналітична робота редакції та сформований  за роки співпраці колектив авторів. Було видано понад 500 найменувань науково-навчальної літератури, де перші видання відзначалися своєю актуальністю. Йшлося передусім  про рівень освіти студентів – з’явилися цілком нові спеціальності, а відтак – і навчальні дисципліни, які потребували якісно нового методичного забезпечення. Із року в рік, відповідно до збільшення студентів, напрямів і спеціалізацій, зростали й кількість назв та наклад продукції видавництва. Безумовно, важко охопити все, але викладачі можуть запропонувати студентам свій матеріал не лише вербально, а й у надрукованому вигляді.             

 Вищий  навчальний заклад  може самостійно  планувати та видавати з грифом  університету велику кількість  різних видань за планами випуску  інструктивно-методичної літератури. Основну частину навчальних видань  відповідно до освітніх стандартів (підручники, навчальні посібники,  конспекти лекцій, методичні вказівки, навчальні програми) готує професорсько-викладацький склад Київського політехнічного університету «КПІ». Друкують головним чином з грифом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, ISBN, ББК, УДК, грифом університету. Видавництво  "Політехніка" залучає до розроблення й продукування проектів найкваліфікованіших професіоналів, де  кожне видання проходить експертну оцінку експертної ради університету. [39]

До "Політехніки" входять такі відділи і такі три книгарні:

1) реакційно-виробничий відділ,

2) відділ верстки,

3) поліграфічний комплекс, що складається з палітурного відділу, відділу ризографії і трафаретного друку, офсетного цеху, монтажного відділу),

4) бухгалтерія,

5) відділу маркетингу та реалізації,

6) магазин "Технічна книга",

7) книгарня - навчальний корпус № 1,

8) книгарня - навчальний корпус № 8.

 

Видавництво "Політехніка" активно працює не лише з книговиданням, а й  в  напрямі книгорозповсюдження. Щодо представленого асортименту, то магазин  пропонує як книги видавництва так  і продукцію інших українських  видавництв, яка може зацікавити потенційного покупця. [39]

АДРЕСА: 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, 14, корп. 15

Послугами видавництва користуються усі факультети і кафедри, структурні підрозділи університету.

 

  1. Структура ВПК ВПІ видавництва "Політехніка"

 

Директор  видавництва:

(заступник директора ВПІ з виробництва)

Новохацький Іван Іванович

Заступник директора  видавництва "Політехніка":

Cігорська  Лідія Олександрівна

Завідувач редакційно-видавничого  відділу:

Лоза  Галина Іванівна

Завідувач навчально-виробничою лабораторією:

Дунайська-Олійник  Тетяна Володимирівна

 

1. Редакційно-видавничий відділ, який включає в себе редакційний та комп'ютерний сектори, виконує:

Набір, редагування, коректуру тексту; Верстку та розробку оригінал-макету; Підготовку оригінал-макету з урахуванням особливостей способу друку; Переклад (російсько-український); Сканування фото та рисунків; Дизайн; Підбір фотозображень (на базі фотобанку); Присвоєння ISBN та класифікаційних індексів (УДК, ББК); Надання грифів Методичної ради НТУУ «КПІ» та Міністерства освіти і науки України.

2. Навчально-поліграфічна лабораторія поділяється на сектори офсетного друку, ризографії та брошурувально-палітурний.

У відділі  працюють висококваліфіковані фахівці-друкарі та палітурники (готують продукцію від бланочної до високохудожньої), пропонують послуги:

Одно- та повнокольоровий друк Вашого видання; Обкладинки на любий смак (лакування; різнокольорове, в т.ч. золоте та сріблясте тиснення); Брошурування, клейове скріплення, шиття на скобу; Ламінування; Оправлення (палітурка) дисертацій, дипломів, рефератів, курсових робіт та ін.

3. Відділ маркетингу та реалізації: