Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Специфіка радянської пропаганди за часів ВВВ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра видавничої справи та редагування

Курсова робота

з дисципліни «Історія реклами та зв'язків з громадськістю».

на тему «Специфіка радянської пропаганди за часів ВВВ»

студентки 1 курсу

групи СРз-22

Зайченко Валерії Миколаївни

Науковий керівник:

д.к., к.ф.н.,

Польська Т. Д.

Київ – 2013

Зміст:

Вступ.....................................................................................................................3

1.Сутність поняття пропаганди та її відмінність від інших видів масового впливу...........................................................................................................................5

2. Радянська концепція пропаганди в роки Великої Вітчизняної війни................8

2.1 Радянський військовий плакат.............................................................................8

2.2 Радянська пропаганда в пресі в 1941 -1945 рр..................................................15

2.3 Радянська військова радіопропаганда...............................................................19

3. Зображення ідеологічних супротивників в радянській пропаганді

1941 - 1945 рр.............................................................................................................22

3.1 Образ ворога в радянському плакаті.................................................................22

3.2 Образ ворога в радянській пропаганді..............................................................24

Висновки........................................................................................................29

Список використаної літератури:..................................................................30

Вступ

При підготовці до семінарських занять, викликала зацікавленість тема радянського плакату. Аналізуючи деякі фактори, картинки, слова, посилання, які вони несли у своєму контексті, було видно не абияку силу. У 1941-1945 роках сформувалася нова концепція радянської пропаганди. І саме в цей момент, деякий час існувала відмова від колишніх ідей щодо релігії, історичного минулого країни, засобів масової інформації та пропаганди, посилення класової боротьби й ідеї світової революції.

Під сумнів також ставилися старі, здавалося раніше непорушні ідеологічні постулати, догми, що були прикладом життя радянського суспільства, внутрішньої і зовнішньої політики держави. Припинилися спроби зробити актуальною популярну раніше ідею про перетворення війни у світову революцію. Розпочата війна визначалася як всенародна, Вітчизняна, патріотична, і це, як на мене, є величезним досягненням.

У роки Великої Вітчизняної війни склалося нове ставлення до представників культури, інтелігенції. Старий вислів «коли гримлять гармати, музи мовчать» не може підходить до Вітчизняної війни 1941-1945 років. Навпаки, саме в ці роки культура виявилася найбільш потрібною, вона була духовним зарядом для мобілізації людей на героїчну працю і ратний подвиг. У ці роки твори культури, так само як кінематограф, література, живопис, музика, відрізняються високими досягненнями, захоплюють щирістю патріотичного почуття. Створювалися зразки історичної правди і великої естетичної цінності.

Плакати часів ВВВ закликають не лишатись позаду, а іти і записуватись у добровольці, бути мужнім, бути сильним. Це вже не просто реклама, це надзвичайний психологічний професійний прийом.

Але остаточно обравши тему курсової роботи, стало зрозуміло, що самим плакатом не обійтись, пропагандою були просякнуті усі мас-медіа, які існували на той час, і все це надзвичайно професійно проведена робота тодішніх спеціалістів із зв'язків з громадськістю.

Теоретичною основою курсової роботи служить вивчена література та праці вітчизняних і зарубіжних дослідників. Серед них - А. В. Фатеєв - "Образ ворога в радянській пропаганді. 1945-1954 рр..", К. Вашик - стаття "Метаморфози зла", Р. Зульцман - "Пропаганда як зброя у війні", А. А. Юферова - вступна стаття "Велика Вітчизняна війна в творах радянських художників", а також вивчені звернення І. В. Сталіна до народу, постанови, накази.

Об'єктом дослідження даної роботи є радянська пропаганда часів Великої Вітчизняної війни, яка викликала зацікавлення у прояві плакатів, і далі перетворилася на зацікавленість усієї пропаганди та її особливостей того часу.

Предметом дослідження є особливості радянської плакатної і радіопропаганди, а також пропаганди в пресі в 1941 - 1945 рр..

Метою дослідження є виявлення специфіки радянської пропаганди часів ВВВ.

Виходячи з мети роботи, формулюємо такі завдання:

1. Виявити сутність поняття "пропаганда" та її відмінність від інших видів масового впливу.

2. Визначити основні риси радянської концепції пропаганди років ВВВ.

3. Дослідити тематику і методику виконання плакатів воєнних років.

4. Дослідити основні ідеологічні орієнтири радянської пропаганди в пресі років ВВВ.

5. Розглянути концепцію радіопропаганди СРСР в 1941-1945рр..

6. Характеризувати основні риси образу "ворога" у пропаганді СРСР за часів ВВВ.

1. Сутність поняття пропаганди.

Для того, аби далі тема була зрозуміла, доречно буде пояснити взагалі сутність такого поняття як пропаганда, форми її проведення, мету, види та чим вона відрізняється від інших методів впливу на маси. Отже, пропаганда - це поширення різних політичних, філософських, наукових, художніх, інших мистецьких ідей із метою їх упровадження в громадську думку та активізації використання цих ідей у масовій практичній діяльності населення. Водночас до пропаганди належать повідомлення, які поширюються для здійснення вигідного впливу на громадську думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення чи поводження певної групи людей у напрямі, безпосередньо чи опосередковано вигідному організаторам.

Виділяють такі форми проведення пропаганди:

пропаганда способу життя (соціологічна) - натуральний показ досягнень, переваг, перспектив конкретної держави тощо;
використання ЗМІ та друкованих наукових і художніх видань;
коректування наявних думок, а не формулювання та створення нових ("резонансна").

Пропаганда також поділяється залежно від мети на позитивну й негативну.

Мета позитивної пропаганди - сприяти соціальній гармонії, злагоді, вихованню людей у дусі загальноприйнятих цінностей. Позитивна пропаганда виконує виховну та інформаційну функції в суспільстві. Вона здійснюється на користь тих, кому адресована, а не обмеженого кола зацікавлених осіб; не допускає обману та приховування фактів. У цьому її відмінність від негативної. Позитивна пропаганда не несе в собі маніпулятивної мети, але застосовується для захисту населення від них.

Завдання негативної пропаганди - нав'язати людям певні переконання за принципом "мета виправдовує засоби".

Мета негативної пропаганди - розпалювання соціальної ворожнечі, соціальних конфліктів, загострення суперечностей у суспільстві, пробудження інстинктів у людей тощо. Це дає змогу роз'єднувати людей, робити їх слухняними до волі пропагандиста. Технологія створення "образу ворога" дає можливість згуртувати натовп навколо пропагандиста, нав'язати людям необхідні переконання та стереотипи. Основна функція негативної пропаганди - створення ілюзорної, паралельної реальності з "хибною" системою цінностей, переконань, поглядів. При цьому активно використовується низька критичність та навіюваність мас із метою маніпулювання останніми на користь обмеженої групи осіб.

Пропаганда є одним з основних засобів політичної маніпуляції. Пропаганду можна порівнювати з рекламою. Але реклама ближче до якоїсь самопрезентації або до жанру інформації. Серцевину широкого сімейства інформаційних жанрів — ділових, політичних, релігійних — складає оголошення. Коли вихідна сигнальна функція повідомлення концентрує в собі елементи експресії (емоційної виразності) і сугестії (навіювання), реклама здобуває найбільшої ефективності. Реклама, яка закликає до конкретних політичних дій, перетворюється на агітацію . Навіть якщо агітаційна реклама прагне викликати більш колективну, ніж індивідуальну дію, вона залишається агітаційної рекламою. На відміну від реклами, пропаганда не обмежується жорсткими часовими рамками і її складно виявити. Реклама впливає насамперед на емоції людей. Пропаганда впливає як на емоції, так і на розум людей.

Пропагандист намагається змінити спосіб, у який люди розуміють питання чи ситуацію, щоб змінити їхні дії та очікування у бажаний для зацікавленої групи спосіб. У цьому сенсі пропаганда є логічним продовженням цензури у якій досягаються ті самі цілі без заповнення людських розумів відредагованою інформацією, а запобіганням стиканню людей з конфліктно-протилежними поглядами. Пропаганда відрізняється від інших форм переконання, намаганням пропагандиста змінити розуміння людей скоріше завдяки брехливості та спантеличенню, ніж переконуванням та розумінням. Лідери певної організації знають, що інформація однобока чи неправдива, але це може бути невідомо рядовим членам, які допомагають розповсюджувати пропаганду.

Пропаганда є потужною зброєю у війні; використовується для дегуманізації та створення ненависті до відповідного ворога як зовнішнього, так і внутрішнього, створенням хибного образу у свідомості. Це може відбуватися з використанням принизливою або расистської термінології, униканням деяких слів або з використанням непідтверджених заяв про ворожі звірства. Більшість пропагандистських війн вимагають, щоб власне населення відчувало, що ворог приніс несправедливість, що може бути тільки уявним, а може і базуватись на фактах. Власне населення має вирішити, що їхня нація захищає справедливість.

2. Радянська концепція пропаганди в роки Великої Вітчизняної війни

2.1 Радянський військовий плакат

Плакатна графіка належить до одного з наймасовіших видів образотворчого мистецтва. Особливу сторінку в історії її розвитку вписав радянський політичний плакат, що виконував завдання наочної пропаганди та агітації. Почавшись у 1919 році із знаменитих «Вікон сатири РОСТА», плакат досяг піку політичної гостроти і високого художнього рівня в період Великої Вітчизняної Війни, коли на зміну символічним, нарочито спрощеним прийшли плакати реалістичні, емоційні, малювали дохідливий, живий образ людини з яскравою психологічною характеристикою . Відгукуючись на головні і характерні події часу, плакати Великої Вітчизняної закликали до захисту Батьківщини, переконували в справедливості визвольної боротьби. У перші два роки війни плакат мав драматичне, навіть трагічне звучання. Найбільшими центрами масового видання плакатів в 1941-1945 роках були Московське і Ленінградське відділення державного видавництва «МИСТЕЦТВО». Друкувалися плакати і в крупних містах Сибіру, Далекого Сходу, Поволжя, Середньої Азії, Закавказзя, видавалися політичними органами та редакціями газет.

У жанрі плакатного мистецтва в роки Великої Вітчизняної Війни працювали багато художників. З Московським відділенням видавництва «МИСТЕЦТВО» співробітничали: С. Адліванкін, В. Айвазян, П. Алякринский, А. Бубнов, Н. Ватоліна, С. Герасимов, Н. Денисов, С. Зеліхман, В. Іванов, А. Кукурекін, А . Кокорін, В. Корецький, Кукринікси, А. Лаптєв, В. Лебедєв, П. Мальков, В. Ніський, В. Одинцов, Ю. Піменов, Б. пророків, Г. Савицький, П. Соколов-Скаля, П. Шухміна , А. Щербаков, М. Теремно. Систематично займалися плакатом художники студії імені Грекова черпали сюжети під час відряджень на фронт, - Л. Голованов, Н. Жуков, В. Клімашін, карикатуристи - Л. Бродатий, В. Дені, Б. Єфімов, С. Костін, Кеша (І. Проскуряков), Н. Радлов. У Ленінграді працювали художники М. Авілов, М. Гордон, Б. Йогансон, А. Казанцев, Є. Кибрік, В. Лебедєв, В. Милошевський, Л. Орєхов, В. Ліщини, А. Пахомов, В. Пінчук, І. Срібний. У створенні текстового супроводу плакатів брали участь відомі майстри радянської літератури, такі як Н. Асєєв, Д. Бідний, О. Безименський, А. Жаров, М. Ісаковський, В. Лебедєв-Кумач, С. Маршак, А. Прокоф'єв, А. Сурков, І. Уткін. Часто використовувалися вірші В. Маяковського. Вдалий плакат деколи був зобов'язаний своїм народженням не тільки художнику і письменнику, а й редактору. У видавництві «МИСТЕЦТВО» плакати редагували С. Алянський, С. Остапов, К. Єрінова, М. Іоффе, М. Манізер, Е. Поволоцька [1].

Одними з найбільш знаменитих плакатів Великої Вітчизняної Війни були «Вікна ТАСС», що продовжили традиції вікон «ЗРОСТАННЯ» періоду громадянської війни. Плакати цієї серії складалися з декількох взаємопов'язаних малюнків з відповідними текстами. Тиражувалися вручну, за допомогою трафарету, найбільш вдалі перевидавалися друкарським способом. Широку популярність здобули періодичні плакатні серії: «Слава Героям Вітчизняної Війни», «Бойові епізоди» (видавництво «МИСТЕЦТВО»), «Герої і Подвиги (Держполітвидат),« Бойовий олівець »(Ленінградське відділення Спілки радянських художників), Сатиричний огляд« Б'ємо » (Політуправління Військово-Морського Флоту (Кронштадт)), газета-плакат «розчавити фашистського гада!» і сатиричний листок «Партизанська кийок» (ЦК КП (б) Б). По суті, малою формою плаката були ілюстровані фронтові і партизанські листівки.

Які ж специфічні засоби у своєму розпорядженні мав арсенал плакатистів? Серед них - зіставлення різномасштабних фігур і подій, немов би відбуваються в різних просторах і епохах, загальнозрозумілі символи й алегорії, образотворчі метафори, узагальнені, умовні форми предметів, використання фотографій та ін. Плакат інформативний за визначенням, напис чи супроводжує малюнок, або ж зображення служить ілюстрацією до неї. Розташування тексту, як і вибір шрифту, надзвичайно важливі - вони сприяють оригінальному декоративному рішенню композиції. Існують чудові зразки плаката, де взагалі немає майже нічого, крім літер напису, - вони як би заміщають зображення.

Художники-плакатист оперативно відгукнулися на події перших днів війни. Протягом тижня масовими тиражами було випущено п'ять плакатних листів, а у видавництвах готувалися до друку ще понад п'ятдесят. Вже до вечора 22 червня 1941 Кукринікси (Псевдонім по перших складах прізвищ: Купріянов, Крилов, Соколов. Всі троє навчалися в московському Вхутемасі - Вхутеіні (1921-29), в стінній газеті якого і склалося їх творча співдружність, що закріпилося на все подальше життя .) створили ескіз плаката «Нещадно розгромимо і знищимо ворога!» в первинному варіанті багнет червоноармійця пронизував руку Гітлера, тому плакат звучав швидше як попередження. Однак 24 червня він з'явився на вулицях Москви і був надрукований у газеті «Правда» з дещо іншим сюжетом. Штик втикали прямо в голову Фюрера, що цілком відповідало кінцевої мети розгорталися подій. Духу часу відповідали і вдале поєднання в сюжеті плаката героїчного і сатиричного образів. Пізніше перший плакат Великої Вітчизняної війни не раз відтворювався у пресі, видавався в Англії, Америці, Китаї, Ірані, Мексиці та інших країнах. У числі плакатних листів червня 1941-го - робота А. Кукурекін «Смерть Фашистському гаду!». Сюжет плаката і його художнє рішення нагадують плакат Кукриніксів. Знайдено вдала емблематичних характеристика фашизму. Ворог показаний у вигляді мерзенного гада, у формі свастики якого пронизує багнетом Воїн Червоної Армії. Ця робота виконана своєрідним художнім прийомом без фону з використанням тільки чорного і червоного кольорів. Фігура воїна представляє червоний площинний силует. Такий прийом, безумовно, в якійсь мірі був продиктований необхідністю. Час воєнний, терміни стислі. Для швидкого відтворення у пресі палітра фарб повинна була бути обмеженою. Інший відомий плакат А. Кукурекін «Бий Фашистського Гада!» - Варіює описаний вище, але намальований він більш об'ємно, конкретно всього ж за роки війни художник виконав не менше 35 плакатних листів.

Серед перших військових плакатів - робота Н. Долгорукова «Ворогові не буде пощади!». Це плакат з тих, де зображення людини грає підлеглу роль. Тут важливі правильний відбір деталей, дотепність сюжету, динаміка руху, колірне рішення. Напередодні великої вітчизняної війни художник постановник кіностудії «Мосфільм» В. Іванов створив плакатний лист, присвячений Червоної Армії. На ньому були зображені піднялися в атаку бійці, наступаючі танки, проносяться по небу літаки. Над всім цим могутнім цілеспрямованим рухом розвівався Червоний Прапор. Доля цього останнього передвоєнного плаката отримала незвичне продовження. Плакат «наздогнав» автора на шляху до фронту. На одній із залізничних станцій В. Іванов побачив свій малюнок, але текст на ньому був вже іншим «За Батьківщину, За Честь, За Свободу!».

Через тиждень після початку війни з'явився один з найвідоміших плакатів воєнних років «Батьківщина-Мати кличе!» І.Тоідзе. Алегорична жіноча фігура на тлі багнетів тримає в руках текст військової присяги. Він був виданий мільйонними тиражами на всіх мовах народів СРСР. Художник талановито представив сповнений романтики узагальнений образ Вітчизни. Основна сила впливу цього плаката поміщена в психологічному змісті самого образу - у вираженні схвильованого обличчя простої російської жінки, в її що закликає жесті. У перші місяці війни сюжети героїчних плакатів були насичені сценами атак і єдиноборства радянського воїна з фашистом, причому основна увага, як правило, зверталася на передачу руху запеклого устремління на ворога. Такі плакати: «Вперед за нашу перемогу» С. Бондара, «Наше діло праве. Ворог буде розбитий! »Р. Гершаніка,« Фашисти не пройдуть! »Д. Шмарінова,« Вперед Будьонівці! »А. Полянського,« Сталевий лавиною роздавимо ворога »В. Одинцова,« Рубі гадів! »М. Авілова,« Покажемо презренним фашистським вбивцям, як битися уміє радянський моряк! »А. Кукурекін. Багатофігурні композиції цих плакатів мала підкреслити думку про всенародному характері опору ворогу. Зупинити навалу всяку ціну закликав плакат А. Кокоша «Боєць, який опинився в оточенні. Борись до останньої краплі крові! ».

Досить часто сюжетами плакатів ставали епізоди мобілізації, створення народного ополчення. Такі плакати «Могутнє Народне Ополчення» В. Цвєткової, «Молодь, в бій за Батьківщину!» В. Правдина, З. Правдиной «Захист Вітчизни є священний обов'язок кожного громадянина СРСР», «Наші сили незліченні» В.Корецького та інші. У плакатах 1941 зміст часто поглиблювалося присутності другого символічного плану, історичної паралелі. Художники вдавалися до зіставлення сучасних воїнів і полководців минулого, сцен сучасного бою і умовних алегоричних зображень, що символізували Батьківщину. До числа таких плакатів належать: «Так було: Так буде!» Н. Долгорукова, «Славна богатирями земля наша» В. Говоркова, «До зброї, Слов'яни! Розгромимо фашистських гнобителів »В. Одинцова,« Грудьми на захист Ленінграда »А. Кукурекін. Нерідко художники вдавалися до образів наших героїчних предків: наприклад, Кукринікси - «Б'ємося ми здорово, колемо відчайдушно, онуки Суворова, діти Чапаєва», 1941. «Звільни», «Відомсти!» - Волають з плакатних листів зображення дітей і старих.

Агітаційні плакати посилалися на фронти війни нарівні з патронами і снарядами, їх розклеювали на стінах міст відбивали напад гітлерівців. Внизу на яскравому поле плаката зазвичай містилася напис: «Всякий зриває або заклеюють цей плакат - робить зрадницьке діло». Плакат боровся, він був зброєю, і його, як зброю, берегли.

Після перелому в ході війни, змінюється і настрій, і образ плаката. В. С. Іванов зображує солдата на тлі переправи через Дніпро, що п'є воду з каски: «П'ємо воду рідного Дніпра. Будемо пити з Прута, Німану та Бугу! »(1943). Вітчизняна війна дала теми для нових великих картин Кукриніксів: «Зоя Космодем'янська», «Кінець. Останні години в ставці Гітлера ». Тут робилися спроби поєднати достовірне зображення подій з карикатурними, гротескно трактованими образами. Унікальний сам по собі робочий метод Кукриніксів: художники домагалися єдиного, «кукриніксівського» почерку, об'єднуючи особисті обдарування в спільному творчому процесі.

Одним з найбільш поширених сюжетів був образ жінки, що замінила чоловіка, що пішов на фронт: біля верстата, за кермом трактора, за штурвалом комбайна. Кращі плакати цієї теми «Більше хліба для фронту і тилу. Прибрати урожай повністю! »Н. Ватолін і Н.Денісова,« На трактор дівчата сідають сміливо! »Т. Єрьоміної,« Ми поклялися своїм чоловікам »М. Брі-Бейн,« Чим міцніше тил, тим міцніше фронт! »О. Ейгес .

Багато плакати зачіпали тему трудової дисципліни: «Прогули ліквідовувати повністю!» С. Ігуманова, «Шлюб-Ворог» Б. Клінч, «Водії машин! Безперебійно доставляйте вантажі на фронт »Я. Бекетова,« Збирай ЛОМ »,« Ти чому допоміг Фронту? »Та інші. Один з найвідоміших плакатів тилової тематики - «Не базікай!» Належить московській художниці Н.Ватоліной. Позувала для плаката сусідка художниці, мати солдатів-фронтовиків, текст до плаката написав С. Маршак. Цей же актуальний сюжет ліг в основу плаката В. Конашевич «Не базікай, ворог слухає».

Художники - плакатист не залишили без уваги і тему партизанського руху. До числа найбільш відомих плакатів відносяться: + «Партизани! Бийте ворога без пощади! »В. Корецького та В.Гіцевіч,» Від народної помсти не піти ворогу! «І. Рабічева, «Розпалюйте партизанську війну в фашистському тилу! ..» А. Кукурекин. Оптимізмом, народним гумором проникнуть плакат Л. Голованова «Дійдемо до Берліна!» (1944), образ героя якого близький Василь Тьоркін. Вдалим досвідом глибокого психологічного рішення патріотичної теми в плакаті з'явилися роботи В. Корецького «Будь героєм!», «Народ і Армія непереможні!», «Вставайте в ряди фронтових подруг. Дружинниц Бійцю помічник і друг! ». Вони створювалися спеціальної режисерської зйомкою з використанням фотографії. Майже всі наступні листи В. Корецького, особливо вирішені як єдина сцена з декількома персонажами, виконувалися методом фотомонтажу. Закликом до помсти звучав плакат В. Г. Корецького «Воїн Червоної Армії, спаси!» (1942). Не було не лише жодного бійця, але, здається, жодної людини взагалі, кого б не пронизала трагічна сила цього образу жінки, в жаху притиснув до себе дитину, на якого спрямований штик зі свастикою. Плакат став дійсно клятвою кожного бійця.

Перед кожним новим роком радянські художники-плакатист готували по кілька новорічних плакатів. У них містилися заклики не припиняти боротьбу з фашистськими загарбниками, оптимістичні гасла, що піднімають бойовий дух радянської армії і трудівників тилу. Особливо це відбилося на характері плакатів, випущених у переддень 1945 року, коли радянські війська повністю витіснили німців з території СРСР і вели бої по звільненню Європи.

Художники - плакатисти часів Великої Вітчизняної війни в основному використовували в своїх творах три кольори: червоний, білий, чорний. Червоний колір насамперед асоціюється з кров'ю і вогнем. Його символічні значення дуже різноманітні і, часом, суперечливі. Червоне символізує радість, красу, любов і повноту життя, а з іншого боку - ворожнечу, помсту, війну. Червоне позначає також владу, велич. Білий колір символізує чистоту, незаплямованість, невинність, чесноту, радість. Він асоціюється з денним світлом. Однак білий колір може отримувати і протилежне значення. За своєю природою він як би поглинає, нейтралізує всі інші кольори і співвідноситься з порожнечею, безтілесністю, крижаним мовчанням і в кінцевому підсумку - зі смертю. Чорний колір, як правило, символізує нещастя, горе, траур, загибель. У чорне одягнені зловісні персонажі, поява яких передвіщає смерть [2].

Автори плакатів пристрасно вірили в те, що перемога прийде, і вони прославлять її своїм мистецтвом. Так і сталося. У травневі дні 1945 року на стендах з'явилося зображення Червоній площі в день Перемоги, заповненої радісним народом. Плакат виконав художник М. Соловйов. Плакати воєнного часу є не тільки оригінальними художніми творами, а й справді історичними документами.

2. 2 Радянська пропаганда в пресі в 1941 -1945 рр.

Початок Великої Вітчизняної війни зажадало від держави перебудови друку, а також створення нових органів центральної преси та інформації. У цих цілях був скорочений випуск галузевих видань, змінювалися їхні періодичність та обсяг. Були розроблені рекомендації для обласних і місцевих газет, де показувалося, що особливу увагу необхідно звернути на трудової та бойової героїзм народу. Сталося також і скорочення мережі журналів. Зміст виходили журналів було зосереджено на показі загарбницьких цілей фашизму, зміцненні антигітлерівської коаліції, містилися статті на військово-історичні теми, розкривалися героїзм і мужність російського народу в боротьбі за свою національну незалежність. Розширювалася мережа військових газет. Якщо в 1941 році в липні їх виходило 465 найменувань, то вже 1944 року - 757 [3]. Причому газети виходили не тільки російською мовою, але й мовами народів СРСР. Випускалися і фронтові газети, також на різних мовах. Армійські газети визначали своє утримання на підставі Постанови ЦК ВКП (б) і Раднаркому СРСР від 29 червня 1941 року. Головною їх метою було агітаційно-пропагандистський вплив на воїнів. Значно зміцнився кадровий склад «Червоної зірки» письменниками П.Павленко, А.Сурковим, В.Гроссманом, К.Сімановим, І.Еренбурга. Виходили нові газети «Сталінський сокіл» і «Червоний флот», де служили і співпрацювали Б.Лавренев, Л.Соболев, А.Жаров, В.Вишневський та інші.

Поряд з газетами Головне політичне управління Червоної Армії видавало журнали «Агітатор і пропагандист», «Блокнот агітатора», а також ряд спеціальних військових журналів. В ході війни були і гумористичні журнали «Фронтовий гумор» і «Протяг». Матеріали журналів допомагали пропагандистам і агітаторам в організації та проведенні агітаційної та пропагандистської роботи. У той час перестали виходити «Молода гвардія», «Сибірські вогні», «На рубежі», «30 днів», «Червона новина» та інші. Значно скоротився тираж «Нового світу», «Прапора», «Жовтня». Як правило, журнали мали менше листів, часто виходили зі здвоєними номерами. Було перебудовано їх зміст. Теоретичні та суспільно - політичні журнали «Більшовик», «Пропагандист», «Партійне будівництво», «Пропагандист і агітатор Червоної Армії» та інші зосередили свою увагу на показі загарбницьких цілей фашизму, його людиноненависницької ідеології, описі звірств, що творяться гітлерівськими військами на окупованій території; публікували матеріали про зміцнення антигітлерівської коаліції, поміщали статті на військово-історичні теми, в яких розкривалися героїзм і мужність російського народу в боротьбі за свою національну незалежність, говорилося про військове мистецтво воїнів армії Росії і її полководців в боях з ворогами. Авторами багатьох публікацій були відомі радянські історики, філософи, економісти, письменники, публіцисти. Розширення мережі військової печатки вимагало поповнення кадрами військових журналістів, і з цією метою багато з них були відправлені на фронт. З метою підготовки великої кількості журналістів у 1943 році начальник Головного політичного управління видав наказ № 144 про необхідність вивчати військову справу в редакціях. Ще раніше, 1942 року, Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП (б) і Головне управління Червоної Армії затвердили Положення «Про роботу військових кореспондентів». Якщо на самому початку війни засоби масової інформації дуже активно висвітлювали весь хід війни, сприяли зміцненню патріотичних почуттів як на фронтах, так і в тилу, то з початком наступальних операцій повільно реагували на зміни в бойовій обстановці і недостатньо активно пропагували значення перемог Червоної Армії. Ці недоліки були відмічені в наказах начальника Головного політичного управління Червоної Армії № 055 і № 1014, де в той же час були визначені нові пріоритети в роботі військової печатки [4]. Протягом усієї війни робота військової печатки постійно коригувалося Головним політичним управлінні Червоної Армії. 24 червня 1941 було створено Радінформбюро. Одна з його головних завдань - короткий виклад військово-оперативних зведень. За роки війни тут було підготовлено 2373 різних матеріалу, очолював Радінформбюро секретар ЦК ВКП (б) А.С. Щербаков. Крім фронтових подій, Радінформбюро інформувало про роботу тилу, керувало освітленням міжнародних подій і внутрішнього життя в країні. Матеріали Радінформбюро друкувалися і в зарубіжній пресі.