Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва, перспективи подальшого розвитку в країні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет праці  і соціального управління

Кафедра управління персоналом та економіки праці

КУРСОВА РОБОТА

з предмета «Податкова система»

на тему: «Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва, перспективи подальшого розвитку в країні "

Курс V  група V – ЗФ – 0913 б

Науковий керівник:

к.е.н. доц.  Ільєнко Р.В.

Робота подана на кафедру     Робота допущена до захисту    Робота захищена з

«_____»_________20__р.       ________Науковий керівник    оцінкою_________

                                                 «____»____________20__р.      «___»______20__р.

                                                                                            _________Голова комісії

                                                                                            __________Член комісії

Чернігів 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА………………..5

1.1. Сутність загальної системи оподаткування діяльності малого підприємництва та проблеми її застосування………………………………………….5

1.2. Механізм застосування спрощеної системи оподаткування………………14

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ САМОСТІЙНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2009 – 2011 РР………………………...22

2.1. Оцінка податкових надходжень до Чернігівського обласного бюджету у 2009 – 2011 рр…………………………………………………………………………..22

2.2. Оцінка надходжень від податків сплачених до Чернігівського районного бюджету у 2009 – 2011 роках………………………………………………………….26

2.3. Оцінка доходів бюджету міста Чернігова у 2009 – 2011 рр. під впливом податкової реформи…………………………………………………………………….30

2.4. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів………………………………………………………………………………...34

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ………………………………………………………………………………...44

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….51

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку українського суспільства особливе місце посідає розвиток та стабілізація економіки країни, через провадження інноваційної політики, боротьби з негативними чинниками, такими як тіньова економіка та інфляція, шляхом ліквідації нормативно-правових прогалин у чинному законодавстві держави задля побудови дієвої та ефективної економічної системи країни. Формування ефективної економічної системи в країні передбачає реформування як економіки в цілому так податкової системи країни зокрема. Щоб бути ефективною, податкова система має спиратися на виважене податкове навантаження на суб’єктів господарювання.

Об'єктивна необхідність стимулювання підприємницької діяльності продиктована системою перебудови економіки України, її соціальною орієнтацією. Мале підприємництво стало масовим явищем, яке впливає на всі сторони суспільного життя завдяки своїй спроможності чітко відчувати ринкову кон'юнктуру, сприймати новітні технології, швидко реагувати на зміни суспільних потреб.

Проблема реформування спрощеної системи оподаткування  є вкрай актуальною сьогодні, особливо в контексті реформування діючої податкової системи та процесів формування фінансового потенціалу території.

Проблеми, пов'язані із особливостями оподаткування суб'єктів  малого бізнесу, мали місце в наукових працях таких вітчизняних вчених, як М. Азаров, Д. Вишнівський, А. Єлисєєв, А. Крисоватий, С. Лондар, І. Луніна, А. Соколовський, С. Бондар, Н. Ущалівський, В. Шпільова. Значну увагу даному напрямку наукових досліджень приділено у роботах таких авторів, як Молдован О.О., Сташенко І.Б., Моряк Т., Буняк В., Крисоватий А.І., Оншинко С.В., Чуркіна І.Є., Карауш В.В. та інші. Зазначені науковці зробили значний внесок у вирішенні питань, пов'язаних із механізмом вдосконаленням механізму обчислення, нарахування, сплати, подання звітності зі сплати єдиного податку. Разом з тим, слід відмітити, що ряд проблем потребують подальшого дослідження. Залишаються нерозв’язаними питання щодо принципів побудови та напрямів реформування спрощеної системи оподаткування суб’єктів господарювання, і наслідків даного реформування на процес формування фінансового потенціалу території.

Постановка завдання. Актуальність зазначеної проблеми та її практична значимість обумовили постановку мети даної публікації, а також необхідність в досліджені та висвітлені можливих напрямків вдосконалення існуючої спрощеної системи оподаткування в контексті формування фінансового потенціалу території.

Малий бізнес відіграє значну роль в економіці Україні, оскільки його розвиток впливає на економічне зростання, стимулює прискорення науково  технічного прогресу, сприяє наповнення ринку товарами необхідної якості та забезпечує зайнятість вивільнених працівників.

Метою роботи є дослідження  основ механізму оподаткування  суб'єктів малого бізнесу, проаналізувавши  нормативно правові та законодавчі  акти, що регулюють систему оподаткування  суб’єктів малого підприємництва. Крім того, оцінити роль і значення системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу в фіскальній політиці держави.

Об’єктом дослідження  є процес оподаткування доходів  фізичних осіб, що займаються підприємницькою  діяльністю.

Основними завданнями дослідження є:

• з’ясувати сутність загальної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва;
• визначити основні проблеми застосування системи оподаткування малих підприємств;
• дослідити механізм спрощеного оподаткування та перспективи його розвитку;
• визначити шляхи вдосконалення системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

Для даного дослідження  використовувались законодавчо-нормативні та інструктивно-методичні матеріали  міністерств та відомств України  з питань оподаткування, спеціальна наукова та фахова література з даної проблематики; праці вітчизняних науковців.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1. Сутність загальної системи оподаткування діяльності малого підприємництва та проблеми її застосування

Малий бізнес – невід'ємна складова високорозвиненої ринкової економіки, атрибут сучасної моделі ринкового  господарства, яка надає економіці  гнучкості, мобілізує солідні фінансові  та виробничі ресурси, створює сприятливе середовище для конкуренції.

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна  господарська діяльність малих підприємств  та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик  з метою отримання прибутку. Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої системи малих підприємств. Малі підприємства - організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст. 63 Господарського кодексу України кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний (фінансовий) рік .

Малими визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний  рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізованої продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Найбільшою перевагою  малих підприємств порівняно  із середніми і великими є те, що вони мобільніші до змін в економіці, здатні швидко реагувати на вимоги ринку та оперативно освоювати випуск нових видів продукції.

Становище вітчизняного малого та середнього підприємництва є досить складним, а тому потребує якнайшвидшого вирішення існуючих проблем, які пов’язані перш за все  з недосконалою системою оподаткування, нестачею фінансово-кредитних ресурсів, адміністративними утисками та іншими негативними процесами реформування в країні. Мале підприємництво як найуразливіший сектор економіки, не отримує належної підтримки та захисту зі сторони держави. Внаслідок наявних труднощів спостерігається зниження зацікавленості підприємців працювати у прозорих умовах, що призводить до зростання частки тіньового сектору та фіскальних втрат бюджету, зниження інвестиційної активності, сповільнення інноваційного розвитку тощо.

Отже, на даний момент в Україні спостерігаються такі процеси розвитку малого підприємництва, що наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.  Основні  показники розвитку малих підприємств  в Україні

З таблиці видно, що частка малих підприємств у загальній  кількості та у розрахунку на 10 тис. осіб мають тенденцію до зменшення. Якщо взяти показники 2011 та 2012 років  по кількості підприємств на 10 тис. осіб, то бачимо, що показник 2012 року зменшився на 12 %. Також можна зробити висновок, що з кожним роком показники частки прибутків та збитків оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку збільшуються, але проблема в тому, що показники збитків значно більші ніж показники прибутків, що спричиняє масове банкрутство підприємств. Важливим є те, що саме в 2012 році частка підприємств від загальної кількості отримали найбільше збитків в порівняні з минулими роками.

Не дивлячись на несприятливі та досить часто змінювані умови, відбувається зростання кількості суб’єктів малого підприємництва. В структурі підприємств найбільшу частку займають малі (див. рисунок 1.1).

Рис. 1.1. Структура підприємств в Україні у 2012р.

З цього можна зробити  висновок, система оподаткування, яка  існувала в Україні до прийняття нового Податкового кодексу, створювала значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва, які сплачували єдиний податок у розмірі 6 – 10 %, а після прийняття нового Податкового кодексу податкове навантаження зменшилось, але разом з цим відбулися зміни щодо платників ПДВ. Це призвело до закриття великої кількості підприємств внаслідок розірвання контрактів між підприємствами.

Ефективність діяльності підприємств малого бізнесу залежить, в першу чергу, від прибутку, який воно може отримати від своєї діяльності. Тому стає дуже важлива проблема максимізації отриманих валових доходів при мінімізації валових витрат. У цьому випадку особливе значення належить структурі витрат, однією з частин яких є податкові платежі, які фізичні та юридичні особи повинні сплачувати до державного та місцевого бюджетів.

Однією з найпоширеніших форм стимулювання розвитку сектора  малого підприємництва в розвинутих країнах є створення для них  преференцій в оподаткуванні  шляхом введення спеціальних податкових правил (Франція) або застосування загальних правил з окремими пільгами для малих підприємств (США, Великобританія).

Підтримка малого бізнесу  через систему оподаткування  може стати одним із способів стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні.

Система оподаткування, що існувала в Україні до прийняття Податкового кодексу, створювала значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва. Незважаючи на тривалий час, витрачений на намагання її модернізувати, вона залишалася найбільш обтяжливою серед 180 країн світу. Все це призводило до таких негативних наслідків, як спад ділової активності суб'єктів господарювання, відтік національного капіталу за кордон. Через це зменшувалися надходження у бюджет, що в свою чергу знову примушувало державу вводити нові податки та збільшувати базу існуючих податків. Таким чином, все оберталося по колу і не давало можливості суб'єктам малого підприємництва успішно розвиватися.

Виходячи з цього, необхідно  було прийняти сучасний збалансований  Податковий кодекс - документ, в якому необхідно було оптимально поєднати функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі.

Президент України Віктор Янукович 3 грудня 2010 року підписав Податковий кодекс, ухвалений Верховною радою  з урахуванням внесених главою держави пропозицій, а з 1 січня 2011 року Податковий кодекс, за винятком низки його окремих норм, набув чинності.

Вченими висловлюється  дві зовсім протилежні точки зору щодо розвитку малого бізнесу в умовах нового Податкового кодексу. З одного боку, кодексом передбачено спрощення системи звітності. Замість великої кількості паперів підприємці, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, повинні надавати лише один звіт до Пенсійного фонду. В кодексі передбачено зменшення кількості загальнодержавних податків з 29 до 17. Також скасовано 10 місцевих податків і зборів. На місцях стягуватимуть чотири обов'язкові податки (на землю, нерухомість, рекламу і торговий патент), всі інші впроваджуватимуться на розсуд влади.

Кодекс також передбачає запровадження податкових канікул для малого бізнесу. Вони продовжаться з 1 січня 2011-го по 31 грудня 2015 року.

Податковий кодекс не заперечує спрощену систему як таку, він має на меті перш за все боротися із негативними явищами цієї системи. Закон пропонує такі альтернативні варіанти розвитку малого бізнесу: якщо підприємець отримує сукупний річний дохід не більше 300 тис. грн., він може працювати на єдиному податку, який піде до місцевого бюджету. Якщо обіг збільшується і дохід зростає до 3 млн. грн., підприємець переходить у категорію малого бізнесу з нульовою відсотковою ставкою податку на прибуток протягом 5 років. З доходу понад 3 млн. грн. сплачують 19% податку на прибуток, який до 2014 р. буде знижено до 16%.

Нині чинне законодавство  України передбачає декілька видів систем оподаткування, обліку та звітності (див. рисунок 1.2), а саме:

1. Загальна система оподаткування, обліку та звітності - даний вид оподаткування можуть використовувати у своїй діяльності будь-які суб'єкти підприємницької діяльності.
2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності:

- спеціальний торговий  патент - можуть застосовувати будь-які  суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність  в пунктах продажу товарів,  а також надають побутові послуги.  Даний вид податку може застосовуватись лише в деяких населених пунктах;

- єдиний податок - застосовується  юридичними та фізичними особами,  які здійснюють підприємницьку  діяльність;

- фіксований податок  (торговий патент) - застосовується  у випадку, коли фізичними особами здійснюється продаж товарів, а також надаються супутні такому продажу послуги на ринку.

Рис. 1.2. Системи оподаткування суб’єктів підприємництва в Україні

Характеризуючи загальну систему оподаткування, можна сказати, що остання максимально враховує економічні показники діяльності підприємства - в більшості випадків у платника податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов'язань. Підприємства, що мають збитки у звітному періоді, часто взагалі не сплачують основних податків (для порівняння: якби такі підприємства знаходилися на єдиному податку, то зобов'язання б наставало незалежно від наявності чи відсутності збитків, а залежно від обсягу виручки).

Що стосується оподаткування  доходів фізичних осіб — підприємців  на загальній системі оподаткування (далі — ФОП-ЗС), то воно будується на нормах ст. 177 ПК. Згідно з п. 177.2 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.

Безпосередній механізм розрахунку оподаткування заснований на формі Книги обліку доходів  і витрат, яку ведуть фізичні особи  — підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1025).

Принцип ведення Книги  передбачає заповнення щоденних результатів, з підбиттям місячного, квартального та річного підсумків.

Загальна система оподаткування  для фізичних осіб – підприємців  має найбільш складну систему  ведення бізнесу з точки зору обліку та звітності. Проте вона дозволяє займатися будь-яким видом діяльності та немає інших обмежень, що притаманні спрощеній системі оподаткування. Також посилюється контроль з боку податкових органів за підприємцями на загальній системі, адже розмір податку з доходів фізичних осіб напряму залежить від результатів господарської діяльності.

Підприємець-неспрощенець є платником прибуткового податку  за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України. Це становить 15% від бази оподаткування, якщо доходи не перевищують 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного періоду (цього річ - 11470 грн), і 17%, якщо доходи перевищили цей розмір (на суму перевищення).

Безумовним плюсом є  те, що оподатковується чистий дохід, за вирахуванням документально підтверджених  витрат від підприємницької діяльності фізичної особи.

Безпосередньо визначенню складу витрат для цілей оподаткування  присвячено cт. 138 - 143 ПК. Умовно всі витрати ФОП-ЗС можна розділити на 7 класів:

• собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, зазначених послуг);
• загальновиробничі витрати;
• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати;
• фінансові витрати;
• інші витрати звичайної діяльності.

Крім того, склад таких  витрат має бути відкориговано на витрати, які не враховуються під  час розрахунку об'єкта оподаткування та витрати подвійного призначення які враховуються з дотриманням лімітів або при дотриманні певних умов.

Слід наголосити, що до витрат належать лише ті, які безпосередньо  пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Не відносять до витрат вартість рухомого або нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, якщо воно придбане до державної реєстрації фізичної особи-підприємця, навіть якщо воно використовується у господарській діяльності.

Водночас нехитрі підрахунки дозволяють зробити висновок про те, що розмір прибуткового податку фізичної особи-підприємця буде нижчим, ніж розмір максимального фіксованого податку, в тому випадку, якщо місячний чистий дохід становитиме менше 573 грн.

Ставки ЄСВ для підприємців  на загальній системі оподаткування  такі ж, як і для тих, хто на спрощеній системі. Утім базою для нарахування ЄСВ буде чистий, оподатковуваний податком дохід. При цьому мінімальний розмір відрахувань встановлений на тому ж рівні, що і для єдинників, і зараз складає 398 грн 01 коп.

Найбільшим негативним моментом для цієї системи оподаткування є необхідність оплачувати прибутковий податок авансом щокварталу.

Якщо суб'єкт малого підприємництва-юридична особа обрала загальну систему оподаткування, то крім податку на прибуток він може бути також платником таких зборів, як ПДВ, земельний податок, плата за користування надрами, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів, збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Ставка податку на прибуток складає:

• з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. — 21%;
• з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. — 19%;
• з 1 січня 2014 р. — 16%.

Оподатковується чистий прибуток, зменшений на суму витрат, однак деякі витрати не враховуються під час визначення розміру оподатковуваного прибутку або враховуються лише частково.

Про витрати на оплату товарів, робіт і послуг фізичних осіб-платників єдиного податку, які не можуть бути віднесені до видатків у повному обсязі, йшлося вище.

Є й інші нововведення, встановлені Податковим кодексом. Так, не включають до витрат видатки, пов’язані з придбанням у нерезидента послуг консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції, без урахування ПДВ та акцизного збору за рік, що передує звітному. А витрати, пов'язані з оплатою тих самих видів робіт і послуг нерезиденту, що має офшорний статус, не відносять до витрат у повному обсязі.

Видатки, пов'язані з  придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, включають до складу витрат в обсязі, що не перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого відповідно до контракту.

Не включають до складу витрат видатки, пов’язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, якщо нерезидент має офшорний статус або особа, на чию користь нараховується  плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) одержувачем такої плати за послуги.

Здавалося б, привабливості  загальному способу оподаткування  юридичних осіб мало б додати положення  про так звані податкові канікули. Йдеться про застосування ставки податку на прибуток в розмірі 0% на період з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. для платників, у яких розмір доходів у кожному звітному періоді сумарно з початку року не перевищує 3 млн. грн., а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати становить не менше двох мінімальних зарплат.

Утім, враховуючи критерії, яким повинен відповідати платник  податків, щоб розраховувати на цю пільгу, а також чималий список видів діяльності, на які вона не поширюється, назвати податкові  канікули перевагою загальної системи  оподаткування юридичних осіб складно.

Щодо єдиного соціального  внеску, то для всіх платників-працедавців  його розмір залежить від класу професійного ризику виробництва і становить  від 36,76% до 49,7%, залежно від суми нарахованої  заробітної плати.

Отже, головними чинниками, які впливають на величину податкових зобов'язань підприємства, що обрало загальну систему оподаткування, обліку та звітності, є такі:

• співвідношення між доходами та витратами (чим вище витрати підприємства, тим меншою буде сума зобов'язання з податку на прибуток підприємств);
• величина доходів, що не включаються до складу валового доходу, та величина витрат, які не можуть бути віднесені до складу витрат виробництва;
• величина витрат, що підлягають амортизації;
• величина сум ПДВ, включеного до ціни товарів, робіт, послуг, та величина податкового кредиту.

Разом з тим загальна система оподаткування складніша  в адмініструванні. Перебуваючи  на загальній системі оподаткування, підприємець повинен подавати набагато більше звітності, ніж якби він перебував  на спрощеній. Порядок нарахування окремих податків доволі складний, потребує професійних знань та досвіду.

Розмір податкових зобов'язань  за загальної системи оподаткування  в кожному конкретному випадку  може коливатися в доволі широких  межах. Підрахувавши найбільш типові для себе розміри показників, що впливають на податкові зобов'язання, підприємство може визначити для себе найбільш оптимальні умови оподаткування, обрати ту чи іншу систему оподаткування.

1.2. Механізм застосування спрощеної системи оподаткування

Основною формою державної  підтримки суб'єктів малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності  суб'єктів малого підприємництва.

 В Україні спрощену  систему оподаткування суб'єктів  малого підприємництва можуть  застосовувати фізичні особи, що здійснюють діяльність без створення юридичної особи, в трудових стосунках з якими, включаючи членів їх сімей, знаходиться не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, а також юридичних осіб, у яких середня чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється залежно від виду діяльності в розмірі, встановленому органами місцевих рад. Юридичні особи мають право вибрати одну із ставок єдиного податку: 6% від виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору або 10% від виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в разі включення ПДВ до складу єдиного податку. При цьому:

- середньооблікова чисельність  працюючих визначається в еквіваленті  повної зайнятості;

- виручкою від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

20 жовтня 2011 року Верховна  Рада України ухвалила Закон  "Про внесення змін до Податкового кодексу", яким внесено суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Цей закон вступив в дію 1 січня 2012 року. Прийнято такі зміни: