США в світовій економіці
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра Економічної теорії
Курсова робота
з навчальної дисципліни «Економічна історія»
на тему: «США в світовій економіці»
Перевірила: Виповнила:
Доцент кафедри студентка 2 курсу
економічної теорії 10 групи
Ус Тетяна Володимирівна факультету МЕВ
Корнієнко Аріна Євгенівна
Харків, 2009 рік
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
- РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА США
Економіко – географічне положення та ресурсний потенціал країни...стр. 5
2. РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ІМПЕРІАЛІСТИЧНОЇ
ЕКОНОМІКИ США (19 -20 вв.)
2.1 XIX-XX століття, перша світова війна……………………………..стр.
8
2.2 Велика депресія………………………………………
2.3 Друга світова війна…………………………………………………..стр. 14
2.4 Економіка держави у 70-90 роках………………………………...стр. 14
3. РОЗДІЛ 3
ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ (кінець 20 сторіччя)
3.1.Місце США у світовій економіці і її галузева структура………..стр.21
3.2 Промислова
спеціалізація США (кінець 20 сторіччя)……………..стр.26
СТАН СУЧАСНИХ
4.1.Структура
експорту та імпорту США…………………
4.2 Економічні
зв’язки з Україною………………………………
Висновки…………………………………………………………
Додатки……………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………стр. 43
Словник економічних
термінів……………………………………………..
ВСТУП
США – провідна країна у світовім господарстві, одне з найбільших по території й населенню держав світу. У країні на території площею близько 9,3 млн. кв. км проживає більш 265 млн. чоловік (1,7 % населення миру). По масштабах свого господарства США значно випереджають будь-яку іншу промислово розвинену країну. ВВП Японії в поточних цінах і валютних курсах становить приблизно 2/3, ФРН – 1/4, а Британії – 1/6. У середині 90-х років на частку США доводилося 25 % ВМП, розрахованого на базі поточних валютних курсів, і 21 % ВМП, розрахованого на основі купівельної здатності долара.
США – одне із самих високоефективних господарств у світі. Вони помітно уступають деяким країнам, а саме: Швейцарії, Японії, Швеції по показникові ВВП на душу населення.
Хід розвитку економічних процесів у США значно впливає на економіку всього світу, безпосередньо впливаючи на цикл і господарську обстановку в інших країнах, на структуру міжнародного економічного обміну. Розвиток відтворювальних процесів в американській економіці здійснюється під впливом зростаючої інтернаціоналізації, яка відбувається тепер не тільки в результаті вивозу товарів, послуг і капіталів, але й небувалого припливу в США товарів, послуг і капіталів з-за кордону.
Актуальність моєї теми укладається в тому, що зараз багато ведеться розмов із приводу стану лідера економіки, або колишнього лідера економіки - США. Мало хто може відповісти на це питання однозначно, тому що ні хто не знає правди, знають тільки до чого, усе це привело, а якими шляхами й навіщо немає конкретної відповіді. Якщо вдуматися, як розвивалася економіка США, то можна із упевненістю сказати що вони мали саму потужну й у багатьох відносинах саму успішну економіку у своїй історії. Країна не тільки пережила дві світові війни й глобальну депресію в першій половині XX століття, але й подолала численні труднощі, від 40-літнього протистояння з Радянським Союзом у роки холодної війни до періодів різкого росту темпів інфляції, високого рівня безробіття й величезних дефіцитів державного бюджету в другій половині минулого сторіччя. В 90-і роки, нарешті, прийшли благословенні часи економічного спокою: ціни залишалися стабільними, безробіття скоротилося до найнижчого рівня за останні майже 30 років, уряду вдалося добитися перевищення бюджетних доходів над видатками, а котирування акцій на біржах росли небаченими темпами. Держава, яка змогла досягти таких висот у цей час, США якій вдалося нав'язати свою думку й свою політику, можливо іншим слід ще повчитися, як необхідно будувати державу саме будувати, адже все починається з нуля й незважаючи на те, що за весь цей час держава вже змінила 43 президента, Барак Обама 44-й, вона однаково залишається в лідерах.
Але тоді в мене інше питання, чому такій потужній і грізній державі зараз приділяють стільки уваги, навіщо робити такий акцент на розвиток НТП або про стан економіки, можливо не все так гладко як нам видається? У чому ж складається ця заковика, невже позиція лідера незабаром буде загублена?
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА США
Економіко – географічне положення та ресурсний потенціал країни
Понад сто років тому територія США була поділена на три великі райони: Північ, Південь і Захід. Найбільш розвинутою виявилась Північ, де зростання продуктивних сил не гальмувалося феодалізмом, осідав основний потік переселенців і капіталів з Європи. Розвиток Півдня до 1865 року затримувався рабством, а після його скасування - пережитками рабовласництва. Колонізація Заходу, що займає великі простори гір і пустель, відбувалась пізніше, ніж Півночі і Півдня. З другої половини XX ст. розрив між цими районами поступово зменшується, й нині рівень їх розвитку практично однаковий. Тут США зародилися як держава. Тепер це одна з найбільших міських зон світу. На неї припадає 1/5 населення і майже 1/4 промислової продукції і тільки 2 % площі США. Структура виробництва дуже різноманітна. З-поміж матеріальних галузей виділяються електро- і електронне машинобудування, приладобудування, хімічна, паперова, поліграфічна і швейна промисловість. Велике значення має невиробнича сфера. Найбільшими містами є Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія і Вашингтон.
Нью-Йорк (18,0 млн чоловік) виник у гирлі річки Гудзон, вздовж долини якої пролягав єдиний зручний шлях через Аппалачські гори вглиб материка. Саме це і забезпечило йому перевагу серед міст узбережжя. За кількістю мешканців і як центр управлінської, фінансово-торговельної і міжнародної діяльності Нью-Йорк посідає перше місце в США. На його території розташовано більше 1/3 штаб-квартир американських корпорацій, п'ять із шести великих банків, фондова біржа, видавництво «Тайм», Американська радіомовна корпорація тощо. У Нью-Йорку розміщується також штаб-квартира Організації Об'єднаних Націй. Розростаючись, місто захопило землі одразу в трьох штатах: Нью-Йорк, Нью-Джерсі та Коннектикут. Центральним районом міста є острів Манхеттен. Ще наприкінці минулого століття у зв'язку з дорожнечею землі тут почали споруджувати багатоповерхові будівлі.
На північ від Нью-Йорка розташована Нова Англія. Тут у 1620 році була заснована перша англійська колонія. Понад два століття Нова Англія являла собою найрозвинутішу частину Півночі - ЇЇ промислову майстерню. Звідси почалась індустріалізація США.
Особливе місце на узбережжі посідає Вашингтон (3,9 млн чоловік). Місто засновано в кінці XVIII ст. як столицю Федерації. Тепер також це насамперед столиця, «продукцією» якої є постанови і розпорядження. Це - індустріальне серце США, де виробляють 1/4 промислової продукції. Типовими є важка індустрія і традиційні галузі: металургія, виробництво промислового устаткування, гірничих і будівельних машин, сільськогосподарської техніки і особливо автомобілів, а також харчова промисловість. Виникнення центрів чорної металургії на південних берегах Великих озер було зумовлене сировинно-транспортним чинником: їх положенням між родовищами вугілля і залізних руд. Наявність металу сприяла розвитку металомісткого машинобудування.
Чикаго (8,0 млн чоловік) є найбільшим містом Приозер'я і внутріїїшіх штатів (мал. 117), Це величезний транспортний вузол. Великі озера з'єднані діючим каналом з Міссісіпі. Три десятки залізниць, у тому числі й основні трансконтинентальні, як і десяток хайвеїв, сходяться сюди. Чикагський аеропорт О'Хара є найбільшим у світі, щороку ним користуються 60 млн пасажирці. Чорна металургія, важке машинобудування, виробництво засобів зв'язку і харчова промисловість б головними в промисловості Чикаго. Одночасно це третій за своїми масштабами в США центр фінансів, торгівлі, послуг, науки і культури.
Там, де Міссурі впадає в Міссісіпі, знаходиться місто Сент-Луїс. Його промисловість дуже різноманітна. Провідною галуззю є транспортне машинобудування, особливо виробництво літаків, ракет і космічних апаратів. Тут була виготовлена капсула, в якій американський космонавт вперше облетів навколо Землі.
Важка індустрія Приозер'я уособлювала собою індустріальну велич США в першій половині XX ст. Нині галузі важкої індустрії технологічно реконструйовані і є конкурентоспроможними, але їх роль у структурі зайнятого населення Приозер'я зменшується на користь наукоємних галузей і галузей невиробничої сфери.
На узбережжі Галфа від Міссісіпі до Ріо-Гранде утворився найбільший у світі нафтогазовий комплекс виробництв. До нього входять видобуток нафти і газу, нафтопереробка і очищення газу, нафтогазохімія, електроенергетика, алюмінієва промиг словість, виготовлення нафтогазового і хімічного обладнання. Великий енергетичний комплекс знаходиться в басейні річки Теннессі. Він об'єднує гідравлічні, теплові і атомні електростанції загальною потужністю понад 30 млн кіловат. Споживачами електроенергії є атомна промисловість і такі виробництва, як виплавка алюмінію, електрохімія тощо. Центрами авіаракетної промисловості стали Даллас - Форт-Уері і Атланта. На мисі Канаверал у Флориді побудований космодром. Це місце стартів більшості космічних апаратів США, включаючи всі польоти з космонавтами на борту. Центр управління пілотованими польотами знаходиться поряд з Х'юстоном.
Під час Другої світової війни в долині річки Ріо-Гранде в штаті Нью-Мексіко була створена лабораторія, що дістала назву Лос-Аламос, де була сконструйована: перша атомна бомба. У цій лабораторії були створені й дві атомні бомби, які США скинули на японські міста Хіросіма і Нагасакі. В штаті Невада знаходиться полігон, на якому здійснюються підземні атомні випробування.
Каліфорнія - штат, який відіграє нині виняткову роль не тільки на Заході, а й у цілому в США. Він посідає перші місця за багатьма важливими економічними показниками, в тому числі за вартістю промислової і сільськогосподарської продукції, за кількістю наукових працівників і витратами на наукові дослідження, за розмірами урядових воєнних контрактів і асигнувань на освоєння космосу, за ступенем автомобілізації тощо. Населення штату за останні п'ятдесят років зросло з 6 до 30 млн чоловік і збільшується далі. Понад 45 % його жителів є «небілими». Вважають, що незабаром Каліфорнія стане першим штатом, де «білі» становитимуть меншість. Економіка штату надзвичайно різноманітна. Тут вирощують 2/5 всіх овочів і фруктів США. Є потужна консервна і виноробна промисловість. Проте більша частина зібраного врожаю в свіжому вигляді доставляється на ринки Приозер'я і Атлантичного узбережжя Півночі. Головну роль в обробній промисловості відіграють новітні наукоємні галузі і виробництво озброєння. Електронні компоненти, електронна обчислювальна техніка, засоби зв'язку і прилади є найважливішою продукцією. Третина авіаційно-космічної техніки і одна чверть американського озброєння виробляються в Каліфорнії. В штаті багато наукових лабораторій і університетів.
Головні урбанізовані зони сформувалися навколо Сан-Франциско і Лос-Анджелеса. Обидва міста є великими фінансово-торговельними, промисловими, транспортними, науковими і культурними центрами.
Розквіт Сан-Франциско (6,2 млн чоловік) почався під час "золотої лихоманки" 1849 року. Місто виділяється своїми історичними і культурними традиціями. В 1945 році тут була створена Організація Об'єднаних Націй. У передмісті Сан-Франциско Берклі розташований знаменитий Каліфорнійський університет. Стендфордський університет в Сан-Хосе є базою «Кремнієвої долини» - величезного спеціалізованого комплексу електронних виробництв на півдні агломерації. Каліфорнійська «кремнієва долина» стала класичним прикладом науково-промислового комплексу і зразком для аналогічних утворень в інших частинах США і за їх межами.
Лос-Анджелес (14,5 млн чоловік) за своїми розмірами і значенням випередив Чикаго і став другим містом США після Нью-Йорка. Більше того, він уже кидає виклик самому Нью-Йорку. Сюди зараз прямує найбільша хвиля мігрантів. «Сто передмість у пошуках одного центру» - таку назву дано Лос-Анджелесу невипадково. Його швидке зростання відбувалося в епоху автомобіля і субурбаяізацп. Це величезний одноповерховий конгломерат восьми десятків міст, які злилися. Найхарактерніша риса його внутрішнього ландшафту - переплетіння численних хайвеїв. Господарська структура Лос-Анджелеса така ж сама, як і Каліфорнії в цілому. Одна з його частин - Голлівуд - славнозвісний центр кіноіндустрії, телебачення і радіо. У другій - Анахаймі - знаходиться «Діснейленд» - казкова країна, створена кінорежисером Уолтом Діснеєм.
Тихоокеанський Північний Захід - гірський район з помірним і вологим кліматом. Його багатства - ліси (майже 2/3 запасів деревини США) і гідроресурси. Найбільше значення тут мають лісозаготівлі, деревообробка, гідроенергетика, електроенергетика і електромісткі виробництва, виплавка алюмінію. На річці Колумбія побудовано найбільший у світі каскад великих гідростанцій загальною потужністю 25 млн кіловат. З-поміж них - ГЕС Гранд-Кулі (9 млн кВт). Головним містом Тихоокеанського Північного Заходу є Сієтл - важливий центр авіакосмічної промисловості. В ньому розміщені заводи компанії «Боїнг».
Аляска - найбільший за територією і найменш заселений штат США. На площі 1,5 млн км! проживає тільки 600 тис. чоловік. Аляска дуже багата на природні ресурси: мінеральні, гідроенергетичні, лісові й рибні. Поки що дістав найбільшого розвитку видобуток нафти. Експлуатація родовищ нафти та її транспортування з північного на південний берег за допомогою трубопроводу в умовах субарктики пов'язана з розв'язанням складних технічних і екологічних проблем. Найбільше місто Аляски - Анкоридж - є вузлом повітряних сполучень через Північний полюс. Популярними стали туристські маршрути у цей суворий і водночас величний за своїми ландшафтами край. Крім природних національних парків тут створено історичний парк «Клондайська золота лихоманка», в якому відтворені пам'ятки того часу. Гаванські острови - штат невеликий як за площею, так і за кількістю жителів. Галузями його господарства є туристський бізнес і тропічне землеробство. Місто Гонолулу - важливий вузол морських і повітряних сполучень у басейні Тихого океану.
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ІМПЕРІАЛІСТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ США (19 -20 вв.)
2.1 XIX-XX століття, перш світова війна
На рубежі XIX-XX вв. відбулася корінна зміна парадигми
економічного розвитку - у центр економіки
стають монополії. Провідні країни світу вступили в нову стадію свого
розвитку - монополістичний капіталізм.
Підсилюється суперництво між провідними країнами, у результаті якого в капіталістичному світі сформувалися три гостро конкуруючі
центри світового імперіалізму: Західна
Європа, США і Японія.
США стають провідною індустріальною державою світу протягом декількох десятиліть після цивільної війни 1861-1865 рр. вони зробили величезний стрибок в економічному розвитку, який дозволив їм вийти на
перше місце у світі за розмірами промислового
й сільськогосподарського виробництва.
Якщо в 1860 г. по випускові промислової продукції
США значно поступалися Англії, то вже до початку XX
в. випередили її вдвічі. За 1860-1900 рр. загальний обсяг продукції, що випускається,
збільшився в 7 раз, а сума капіталовкладень у
промисловість - в 10 раз. ДО 1913 р. Частка США складала майже 1/2 світової виплавки
стали, 45% здобичі кам'яного вугілля, 82% нафти, більш 1/2 виробництва електроенергії - у загальному підсумку 38% промислової продукції всіх
країн.
Інтенсивно відбувався процес нагромадження капіталу, насамперед , за рахунок захоплення земель індіанців. Яскраво проявлялася перевага США як молодої буржуазної
країни, яка має можливість ураховувати
виробничий досвід інших країн, використовувати останні досягнення науки й
техніки, новітнє встаткування, передові форми організації виробництва.
Революційний вплив на виробництво виявило широке застосування електроенергії.
Одночасно стали розвиватися такі галузі,
як електротехнічна, приладобудівна, металургійна. Використовувалися нові види двигунів - парові
й гідравлічні турбіни, двигуни внутрішнього
згоряння. Це відкрило шлях до створення автомобілів і
літаків.
Виробництво було забезпечено безупинно
зростаючим у світі формуванням капіталізму
й поглибленнєм суспільного поділу праці ринком. Відбувалися швидке заселення Заходу, зміцнення економічних зв'язків між районами
країни, активне будівництво шляхів сполучення,
насамперед , залізниць .
Розширенню внутрішнього ринку сприяло
огородження його від іноземних товарів
високими протекціоністськими митами.
Нестача власних засобів компенсувалася ввозом іноземних капіталів, особливо
з Англії. Загальна сума іноземних капіталів становила: в 1860 г. - 400 млн. дол., в 1900 р. - 3,3 млрд.,
в 1914 р. - 5 млрд. дол. Це свідчило про те,
що аж до початку Першої світової війни
США були боржником Європи. Але капітали використовувалися продуктивно - для розвитку
важкої промисловості й транспорту.
Виникли нові явища в економічнім житті - посилений процес концентрації
й централізації виробництва й капіталу, створення усе більших
підприємств і на цій основі - монополістичних союзів. Цей процес у США проходив
швидше, чим в інших країнах.
Головною формою монополій
виступали трести. Видобуток нафти здійснювався під контролем
рокфеллерівського тресту "Стандаройл"
(він акумулював 95% усієї нафтової промисловості, фірми інших
галузей, банківські, залізничні, судноплавні
компанії). В 1901 р. виник "Сталевий трест", що належить
групі банкіра Дж. Моргана. ДО початку Першої світової
війни під їхнім контролем була половина
запасів залізної руди, 43% виробленого
чавуну, 66% виплавлюваної сталі.
За короткий час стає монополією фірма Форда,
а автомобільна промисловість США відразу
посідає перше місце у світі. В автомобілебудуванні три корпорації об'єднали не тільки
автомобільні заводи, але й суміжні підприємства.
В 1913 р. найбільший з них "Дженерал моторс" робив половину всіх автомобілів
країни.
Відбувався посилений процес концентрації
банківської справи. Фінансово-промислові
групи Моргана й Рокфеллера зосередили в себе приблизно 1/3 усього багатства
країни.
У сільськім господарстві фермерство стало пануючою формою землекористування (крім Півдня). Воно забезпечувало найбільш швидкий розвиток продуктивних сил. Фермери були власниками землі, їх доходи йшли в капіталістичне нагромадження. За рівнем механізації сільського господарства США посіли перше місце у світі.
Тривала територіальна
й економічна експансія, вигнання із земель
індійських племен. В 1875 г. почалося захоплення Гавайських островів. Після
війни з Іспанією в 1898 г. її володіння (острова Пуерто-Ріко, Гуам, Філіппінські) перейшли до США. Куба, формально республіка, перебувала під контролем США.
Зміцнювалися позиції на азіатському континенті, що представляє величезний зовнішній ринок.
При цьому колоніальна експансія
США мала свої особливості. Потенційні
колонії - слаборозвинені країни - перебували поруч, не треба було їхати
за океан. Крім того, колоніальна експансія
США із самого початку здобула риси неоколоніалізму.
США не повідомляють країни Латинської Америки
своїми колоніями - формально вони залишаються суверенними державами. Але,
користуючись економічною слабістю цих країн, капіталісти США
ввозять туди свої капітали й експлуатують
національні багатства.
Успішна економічна експансія вела до розвитку зовнішньої торгівлі,
активному проникненню на світові ринки.
Зовнішньоторговельний обіг за 1870-1914рр.
збільшився в п'ять раз. Але головна орієнтація була
все ж таки на внутрішній ринок, не
залежний від кон'юнктури світового ринку.
У цьому була перевага США.
У першу світову війну США вступили лише у квітні 1917 р. Використавши переваги
нейтралітету, вони одержали сприятливі можливості для
швидкого розвитку, задовольняючи посилений
попит на озброєння, обмундирування, продовольство.
ДО того ж США швидко прибирали до рук
джерела сировини й сфери додатка капіталу.
Формування військового господарства неминуче приводило до збільшення
виробничих потужностей і зайнятості. Військові поставки Англії, Франції, Росії й іншим
країнам досяглися великих масштабів:
в 1914 р. - 1 млрд., в 1916 - 3 млрд. дол. Чистий
прибуток американських корпорацій значно
збільшився.
Розвиток військового виробництва вів до росту нагромадження капіталу. За 1914-1919 рр. загальна сума інвестицій
у промисловість збільшилася вдвічі, випуск
продукції - на 26%. Однак процвітання було
характерне лише для військової промисловості, що одержує урядові замовлення. В інших
галузях спостерігалися труднощі збуту,
забезпеченості сировиною, застій, а в
ряді випадків - і змушене закриття підприємств.
Війна створила сприятливі умови для зовнішньо-економічної
експансії. Вступивши у війну, США мали
зовнішню заборгованість 7,2 млрд. дол.,
а вийшли з неї, володіючи закордонними капіталовкладеннями
в 7 млрд. дол. Військові борги союзників у рахунок отриманих
американських товарів склали 9,5 млрд.
дол. У підсумку США з боржника перетворилися
в найбільшого міжнародного кредитора. Провідне місце ця країна зайняла й у світовому експорті.
Національне багатство США за 1914-1918 рр.
збільшилося в 2,5 рази. Запаси золота досяглися
половини світових запасів.
2.2 Велика депресія
Однак настільки швидкий
економічний ріст був перерваний в 1929 р. найглибшою
економічною кризою, що не мали рівних в історії. Падіння виробництва в США було більшим, ніж в інших
країнах: промислове виробництво в 1933
р. склало 46% від рівня 1929 р., виробничі потужності
були завантажені лише на 1/3. Оскільки криза була світовий,
то порушилися зовнішньоекономічні зв'язки. Оборот зовнішньої торгівлі США скоротився
в 3,1 рази.
Наприкінці 1930 року вкладники
банків почали масове вилучення внесків,
що привело до хвилі банкрутств банків.
У результаті почався абсолютний стиск грошової маси. Друга банківська
паніка відбувається навесні 1931 року. Усі ці місяці влади ніяк не реагують на економічне цунамі, що набирає обороти. ВВП в 1930-1931 роки падає відповідно
на 9,4 і 8,5 %, а рівень безробіття піднімається з
3,2 % на початок 1930−гоего,его,его,иго до
15,9 % до кінця 1931 року.
В 1932 році ВВП скоротився
на 13,4 %, а всього з 1929 року - на 31 %. Рівень безробіття в 1932 р. збільшився
до 23,6 %. За три з невеликим року з початку кризи втратилися роботи більш 13 млн американців. Промислові
запаси втратили 80 % їх вартості з 1930 року, а
сільськогосподарські ціни впали на 53 % з 1929 року. За три роки збанкрутували два з кожних п'яти банків, їх вкладники втратили 2 млрд доларів депозитів.
Грошова маса з 1929 року скоротилася по
номіналу на 31 %. Вкладники, щоб зберегти
свої гроші, стали спішно забирати з банків
внески, що ще більше прискорювало банкрутства.
Прагнучи зупинити цей процес, президент
США оголосив банки закритими. Пішло розпорядження
здати все золото, яке було в людей, у банки. За утайку золота покладалося покарання
- 10 років в'язниці. Була проведена девальвація
долара: його золотий зміст був знижений на 40%.
Іншим напрямком курсу Рузвельта було здійснення
великих державних робіт - будівництво доріг, аеродромів, шкіл, лікарень
і інших споруджень. Для організації цих робіт
було побудовано 2,5 тис. наметових таборів,
куди збирали безробітних. Такі роботи зменшували безробіття
й збільшували ринок збуту, оскільки колишні
безробітні тепер одержували заробітну плату й купували товари. Крім того, для самих
робіт здобувалися будматеріали, будівельні механізми
і т.д. Це в певній мері послабляло кризу.
Завдяки проведеній політиці
до 1937 р. США досяглися рівня 1929 р. Однак вибухнула чергова
криза, і знову сильніше, чим в інших країнах: рівень промислового виробництва впав на 21%.
30- роки характеризувалися подальшим посиленням
концентрації капіталу. Гігантські трести,
що становлять менш 1/1000 загального числа корпорацій, володіли
майже половиною всіх активів. Наприкінці
30- х років 1% власників володів
59% національного багатства.
З початку 30- х років розширюється конкуренція на світових ринках
з боку, що відродилися Німеччини, Японії
й Італії.
Матеріальні втрати країни
були мінімальними, а ринок збуту через
гігантський попит на озброєння й військові матеріали суттєво розширився. Військові замовлення дали потужний стимул для росту промисловості, і вона здійснила
колосальний підйом: з 1939 по 1945 рр. виробництво електроенергії збільшилося
на 74%, виплавка сталі - на 50%, видобуток нафти - на 35%. Широкий розвиток одержав будівництво нових підприємств,
у значній мірі, що фінансувалося державою
(так, з 25,8 млрд. дол., вкладених в обробну промисловість, 17,2
млрд., або близько 70%, становили державні інвестиції).
2.3. Друга світова війна
Слід особливо
зазначити збільшення ролі держави в роки
війни. Їм було побудовано 2,5 тис. нових
заводів, оснащених передовий технікою. Після війни вони
були продані монополіям,
причому за цінами в 3-5 раз дешевше, чим затратило на них держава.
Матеріальним внеском
США в перемогу над Німеччиною були поставки по лендлизу, тобто передача учасникам
війни проти Німеччини різних військових матеріалів вартістю 46 млрд.
дол. Такі матеріали закупалися в американських корпорацій,
що сприяло економічному пожвавленню
в США, новому будівництву, росту зайнятості й доходів.
Обсяг американського експорту за
роки війни збільшився з 3 млрд. до 14 млрд.
дол. у рік. Питома вага США у світовому експорті за 1937-1945 рр. виріс із 14,2 до 40%.
Помітно зросли американські капіталовкладення
за кордоном - до 17 млрд. дол. ДО кінця війни
в країні було зосереджено 2/3 світових
запасів золота.
Таким чином місце, що веде, США в системі світового капіталізму
міцно закріпилося.
3.4 Економіка держави у 70-90 роках
Багато американців
Необхідність робити військову продукцію породила величезний військово-промисловий комплекс (термін зобов'язаний своїм походженням Дуайту Д. Ейзенхауеру, президентові США з 1953 по 1961 рр.). Комплекс продовжив своє існування й після закінчення війни. Коли над Європою нависнула «Залізна завіса», а Сполучені штати виявилися утягненими в холодну війну з Радянським Союзом, уряд підтримував значну бойову міць і вкладало гроші в новітні види сучасних озброєнь таких, як водяна бомба. Але все-таки Сполучені Штати займали пануюче положення на багатьох експортних ринках. Це з'явилося результатом мощі й стабільності економіки США, того факту, що машина їх індустрії не була порушена війною, і американських успіхів у розвитку технології й технічних методів проведення в обробній промисловості. За планом Маршалла в знівечені війною країни Європи потекла економічна допомога, що також сприяло збереженню ринків для численних американських товарів. А сам уряд визнав економічні питання своїм головним завданням. Згідно «Закону про зайнятість 1946 рр.» метою урядової політики було «сприяти максимальній зайнятості, проведенню й купівельної спроможності».
Крім того, у післявоєнний
період США усвідомили необхідність
перебудови міжнародних валютних відносин
і очолили створення
П'ятдесяті роки в Америці
часто називаються часом
У вісімдесяті роки уряд послабив державний контроль над банківськими процентними ставками, міжнародним і міжміським телефонним зв'язком, а в дев'яності роки й за місцевою телефонною службою [7].
Країна переживала глибокий
спад аж до кінця 1982 р. У порівнянні
з попереднім роком число банкрутств
серед підприємств виросло на
50 відсотків. Особливо важко постраждали
фермери в результаті скорочення
сільськогосподарського експорту, зниження
цін на зерно й росту процентних
ставок. І хоча різкий спад ділової
активності був малоприємними ліками,
він допоміг економіці
Економічні потрясіння сімдесятих мали важливі політичні наслідки. Американці виразили своє невдоволення федеральною політикою, відмовивши Картеру в довірі в 1980 р. і обравши президентом колишнього голлівудського актора й губернатора Каліфорнії Рональда Рейгана.
Рейган розгорнув кампанію
по скороченню або ж повному усуненні
державного регулювання в тому, що
стосується покупців, робочих місць
і охорони навколишнього
У результаті щодо низького рівня інвестицій у США розрив з іншими країнами в обсязі капіталу, що доводиться на одного робітника, знизився. У Японії показники капіталоозброєнності праці в обробній промисловості підвищилися з 39% від рівня США в 1970 р. до 69% в 1988 р., у ФРН – з 55 до 82% [5].