Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Стан дослідження неологізмів у сучасному мовознавстві

ЗМІСТ

Вступ..……………………………………………………………………………....….2

Розділ 1. Стан дослідження неологізмів у сучасному мовознавстві …………..….5

1.1 Неологізми - складний і неоднорідний масив лексики.................…...................5

1.2 Історія дослідження інноваційної лексики в українському мовознавстві……………………………………………………………………..…...14

Розділ 2. Неологізм як одне з оcновних джерел розвитку словникового складу мас-медіа…………………………………………………………………………...…20

2.1 Нова економічна лексика……………………………………………..............…21

2.2 Конфесійна лексика і термінологія………………………………………….…27

2.3 Науково-технічна, виробничо-професійна лексика і термінологія….............29

2.4 Інновації політологічного характеру……………………………………..….…31

Висновки……………………...………………………………………………….…...34

Список використаної літератури………………………………...…………..……..37

Вступ

Одним із елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси й віддзеркалює їх, є засоби масової інформації. Їх вплив дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко й майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова засобів масової інформації - важлива й актуальна проблема сучасних досліджень.

У процесі розвитку суспільства виникають нові поняття, які потрібно називати. Крім того, навколишній світ, відкриває нові явища, котрі теж потребують називання. Нові слова мають назву - неологізми (гр. neos - новий і logos - поняття, слово).

Поява в сучасній українській мові значної кількості неологізмів -- цілком закономірне явище. Багато неологізмів з'являється в мові в часи великих, докорінних перетворень у житті того чи іншого народу. Потреба в нових словах зумовлюється насамперед позамовними чинниками, зокрема соціальними і політичними змінами в суспільстві. Але неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни науки, літератури, мистецтва, це й виробничо-технічна лексика, пов'язана з розвитком народного господарства, лексика, пов'язана з новими досягненнями в розвитку військової справи та військово-стратегічної науки, слова, що називають нові поняття, які виникають у галузі культурно-побутового обслуговування. До найпродуктивніших належать словотвірні засоби творення неологізмів. Крім того, склад неологізмів поповнюється за рахунок слів іншомовного походження, які позначають науково-технічні терміни, найрізноманітніші предмети виробництва. Треба заначити, що терміни - переважна більшість неологізмів (до 90%) [2].

Слово не тільки називає предмет, дію, ознаку, поняття, а й оцінює відповідне явище дійсності, сигналізує про нейтрально, підкреслено позитивне або негативне ставлення до нього з боку мовця. Отже, крім номінативної, слово виконує також оцінно-експресивну функцію.

Тому неологізми, використані у певному контексті за певних обставин, можуть не тільки надати предмету новизни, а й одразу ж показати авторське ставлення

до нього - чи то позитивне, чи негативне.

Статус неологізмів зберігається до того часу, поки вони не стають узуальними, загальновживаними, тобто коли поняття втрачає свою новизну.

Актуальність теми вивчення інноваційної лексики полягає у виникненні нових реалій, і, як наслідок, появі найновішої інноваційної лексики, яка потребує системного аналізу, унормування та закріплення в лексико- і термінографічній літературі. Засоби масової інформації чи не найактивніше використовують неологізми, але їх невдале та надмірне використання може призвести до втрати ясності будь-якого тексту. Об'єктом дослідження є неологізми в лексичному складі української мови. Предмет - функціонування інноваційної лексики в матеріалах сучасних засобів масової інформації. Влучне і невдале використання неологізмів проілюстроване за допомогою таких друкованих видань, як «Дзеркало тижня», «Урядовий кур'єр», «Україна молода».

Метою дослідження є відстежити появу нових лексичних одиниць та вплив неологізмів на розвиток української мови, чи вносять вони позитивні зміни, чи, навпаки, засмічують її. Завдання роботи: дати робоче визначення неологізму; представити типологію інноваціїної лексики; проаналізувати стан дослідження неологічної лексики; розглянути інноваційну лексику різноманітних сфер діяльності. Методи дослідження: виступали індуктивний (та описовий).

Для цього було проаналізовано певні сучасні періодичні видання, а також праці таких лінгвістів як О.А. Стишов, О.А. Семенко, С. Караванський, Ж.В. Колоїз, за допомогою яких проаналізовано виникнення і функціонування неологічної лексики в мові засобів масової інформації, та зроблено висновки, які саме неологізми переважають в мові мас-медіа на початку XXI століття.

Вплив потужної розмовної стихії, яку називають „кузнею” лексики, відчувають усі стилі сучасної української мови, але найбільше він охопив сферу ЗМІ. Це нові слова, взяті із народної мови без змін або створені під розмовний стиль. Серед них помічено чимало вдалих новотворів, які завдяки ЗМІ можуть стати літературними.

У сучасному суспільстві також стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формує мову реклами, яка має великий вплив на суспільство - рекламні гасла й заклики, репліки героїв рекламних роликів широко цитуються. Реклама сприяє ознайомленню широкого кола українців із новими реаліями, а між тим і з новими номінаціями. Молодь часто спілкується рекламними гаслами (Не гальмуй - снікерсуй; Шейканемо, Бейбі!). Всі ці неологізми творяться за допомогою різних словотвірних афіксів і змінюються за граматичними законами української мови.

Слід ще зауважити, що англомовні інтелектуальні “збагачення”, які дуже часто зустрічаються у мові засобів масової інформації часто викликають огиду й несприйняття. Кількість англіцизмів в одній фразі часом сягає такого числа, що глядач (слухач, читач) уже не здатен адекватно сприймати інформацію.

Українська мова, як будь-яка інша, має свої недоліки, тому цим дослідженням хочеться показати, де доречне використання неологічної лексики, а де його бажано уникнути, хотілося б розібратися, які з лексичних новотворів є вдалими, виправданими з погляду мовної культури, а які треба вживати дуже обережно, які форми неологізмів ще зберігають свою новизну, а які вже стали узуальними. Бо ці проблеми є надзвичайно важливими і актуальними, оскільки тісно пов'язані із питаннями мовних норм.

Розділ.1. Стан дослідження неологізмів у сучасному мовознавстві

1.1 Неологізми - складний і неоднорідний масив лексики.

Зосереджуючи увагу на хронологічному змісті поняття неологізм, або інновація, у роботі розглядаємо також нові загальномовні лексичні явища, що зародилися й вживалися в українській мові в попередній період. Крім того, зважаючи на брак в українській лексикографії словників нових слів і значень, непослідовну їхню фіксацію в матеріалах лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, точно визначити час появи тих чи інших нових лексико-семантичних одиниць часто досить складно. Поряд із загальномовними неологізмами виникає також потреба розгляду індивідуально-авторських утворень.

Загальномовні інновації в мові новітньої публіцистики істотно домінують. З-поміж таких неологізмів видокремлено кілька груп. Досить численну з них становлять одиниці на позначення нових понять, явищ чи предметів, тобто позасинонімічні неологізми: консюмеризм/консьюмеризм "боротьба споживачів за якість товарів і послуг", полтергейст "містичні явища та процеси, які неможливо пояснити (стугоніння, пересування предметів тощо)", прайс-лист "список цін на всі товари (а також на акції, цінні папери) та послуги, що надається якоюсь організацією, фірмою, підприємством тощо" та ін., напр.: «Як соціально-економічне явище консюмеризм не лише віддзеркалив і персоніфікував об'єктивні протиріччя, що неминуче виникають у системі ринково-виробничих відносин.» («Урядовий кур'єр» №136(1818), 28.07.2000).

Розрізняють також синонімічні неологізми, що по-новому передають ставлення мовця до вже відомих понять, явищ, предметів, виділяючи в них своєрідну, досі не відому чи не помічену особливість, рису, грань. До них можна віднести такі слова, як: бутік "невелика крамниця з модними дорогими товарами", кілер "професійний найманий убивця", людомор "штучно створений голод; голодомор", поморівок "голод", електорат

"виборці" тощо, напр.: «Після двох воєн і окупацій, спочатку російської 1917-1920, потім німецької 1941-1944 рр., після поморівку 1921-го, надто ж апокаліптичного 1933 року, здавалося, вірилося: це страховиння ніколи не повториться.» («Дзеркало тижня», №8(587), 4-10.03.06).

Серед нових слів, що активно поповнюють лексико-семантичну підсистему будь-якої мови, помітне місце займають словотвірні неологізми. Кожна лінгвальна система використовує закладені в ній можливості морфемного поєднання, а також постійно залучає іншомовні морфеми: необільшовик, політбомонд, спікерство, працетерапія, червонохрестівець "співробітник організації "Товариство Червоного Хреста", снідоносний, безкредитний та ін., напр.:. «Незаперечний претендент на спікерство від СДПУ(о) не лише "самоусунувся " від боротьби, а й сам же запропонував кандидатуру безпартійного екс-міністра транспорту.» («Урядовий кур'єр»№42(2457), 27.11.98)).

Збагачення словника відбувається також завдяки процесові зміни семантики ряду відомих лексичних одиниць, тобто за рахунок семантичних неологізмів. Майже ніколи неологізми не творяться заново, з невідомих у мові елементів [21]. Найчастіше використовуються відомі слова, семантичний компонент яких (семема) виявляє потенційну здатність до переносного вживання, а згодом усталюється як переносне самостійне значення, пор: саркофаг перен. "спеціальна споруда над ядерними реакторами, установками, призначена для захисту довкілля від радіоактивних речовин", чорнобиль перен. "назва нового комп'ютерного віруса", самосел перен. "той, хто без офіційного дозволу влади, самовільно поселився в Чорнобильській тридцятикілометровій зоні", марафон перен. "тривала і напружена боротьба за щось", тайм-аут перен. "перерва, відпочинок" та ін., напр.: Україна оголосила всесвітній конкурс на проект нового саркофагу («Україна Молода, №84 04.10,91); Постійних мешканців з сіл тридцятикілометрової чорнобильської зони називають самоселами (“День”, №024, 08.02.2006).

Досить інтенсивно продукуються в українській мові й індивідуально-авторські неологізми, чи, як ще їх називають, оказіоналізми. Їх варто розглядати як складне явище системного (реалізація словотвірних можливостей, закладених у системі певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й експресивна зумовленість, створення для ситуативних потреб) характеру. Як правило, це позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно

зі стилістичною метою - увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності, на що вказує контекст. Основна сфера функціонування таких одиниць - художній та розмовний стилі, рідше -публіцистичний стиль. Досліджуваний період (початок XXI століття) характеризується збільшенням кількості індивідуально-авторських оказіоналізмів у мові підстилю засобів масової інформації. Це зумовлено взаємодією позамовних і внутрішньомовних чинників. Функціонуючи в мові сучасної публіцистики, оказіоналізми виконують номінативну, когнітивну, експресивно-оцінну функції.

Поряд із терміном індивідуальний новотвір, або оказіоналізм, у мовознавчій літературі паралельно використовують такі назви цього поняття, як індивідуальні слова, авторські, індивідуально-авторські неологізми, стилістичні, індивідуально-стилістичні неологізми, неологізми контексту, одноразові неологізми, літературні неологізми, слова-саморобки, слова-експромти, слова-метеори, неологізми поета, поетичні неологізми, егологізми. На означення незвичних слів, створених відповідно до ситуації, випадку чи контексту з переважною настановою не на номінацію, а на експресію, стилістичну маркованість тощо, у сучасній україністиці закріпився термін оказіональне слово, або оказіоналізм. Серед диференційних ознак оказіоналізмів дослідники називають такі:

1) регулярна відтворюваність (невідтворюваність);

2) словотвірна похідність;

3) некодифікованість;

4) функціональна одноразовість;

5) експресивність;

6) номінативна факультативність;

7) синхронно-діахронна дифузність;

8) індивідуальна належність.

Мовний матеріал новітніх мас-медіа засвідчує найрізноманітніші стилістичні функції оказіоналізмів. У кожному окремому контексті вони використовуються як виразний малюнок-характеристика кого- або чого-небудь, причому, як позитивно-оцінного (Петлюріана "сукупність творів мистецтва, спогадів та ін., пов'язаних із життям і діяльністю С.Петлюри", святотворення, елітовихована (молодь), серцеокий), так і негативно маркованого характеру (манкуртопарламентар, нац'евнух, інтербезбатченки). Саме через те, що більшість сучасних ЗМІ відбивають політичну, ідеологічну, етнічну, конфесійну боротьбу, вони продукують нерідко так званий "чорний піар", у якому використовуються переважно оказіоналізми з негативно-оцінною експресією (пор.: Та національне приниження українського народу манкуртопарламентарями триватиме доти, поки сам народ буде згоден сприймати постійне.; А Верховній Раді разом з президентом і Академією наук узаконити "нову історіцьку обшность "нац'євнухів? («Дзеркало тижня», №2(581), 21-27.01.06) Влучність, дошкульність, іронія та інші конотації реалізуються у відповідних контекстах.

Враховуючи дериваційні можливості новотворів, їхні стильові та стилістичні особливості, можна виділити такі групи:

Оказіональні деривати, утворені продуктивними словотвірними типами, моделями, а часто за аналогією: німоязичник, піночетизація, порожньокишеньковість, оскароносний, зеленоюний, залізнорукий тощо, напр.: Три місцеві ради Київщини висловились-таки за скасування представницьких органів влади на районному; та обласному рівнях, засвідчивши цим, з одного боку, повну довіру Президентові, а з іншого- заочно погодившись з варіантом "піночетизації" України («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000); Особливе місце в центрі статті займають міркування про кандидата на посаду президента..., а також у зв'язку з цим прозорі натяки автора на наслідки правління "залізнорукого" президента для реформ, демократії та мрії про сильну соціальноорієнтовану державу.( «Урядовий кур'єр»№42(2457). 27.11, 98).

Меншу за обсягом групу становлять оказіоналізми, що входять до складу нових, незвичних, нетрадиційних словотвірних типів, моделей, не зафіксованих у попередні періоди розвитку української мови, а також поодинокі лексеми, у словотворчій структурі яких виступають нові форманти.

В оказіональному словотворенні відзначено активізацію поєднання афіксів із твірними основами-абревіатурами, зокрема ініціальними: проМВФівський, ГУРТівець "ініціатор проекту "Громадське українське радіо і телебачення", КУІнівець "член громадської організації "Конгрес української інтелігенції" та ін., пор.: Практичним наслідком цих обговорень були публікації провідних КУІнівців на сторінках газети («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000). Деривати в мові сучасних мас-медіа нерідко продукуються із наперед визначеною стилістичною метою - ними досягається створення високої експресивності усного чи писемного мовлення, його влучності, дотепності, іронічності, гротескності, розвінчання когось тощо, пор.: ПідМАЗав (заголовок статті, у якій ідеться про машину "МАЗ", що перекинулася з мазутом і забруднила курортну зону) («Україна молода» №151, 22.08,91), СНІДанок (від СНІД), детоНАТОр, ЗМІй тощо, напр: Небезпечний СНІДанок (заголовок) («Україна молода», №165, 01.08, 91); Під час виборчої кампанії важко боротися з адміністративним ресурсом та інформаційним ЗМІєм («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000). Тому такі специфічні утворення, як нам видається, доречніше називати графосемантичними, або графоакцентованими,

оказіоналізмами, хоч дехто з дослідників номінує їх оказіоналізмами-гібридами.

Демократизація в мові сучасної публіцистики, розкутий стиль працівників ЗМІ, зростання рівня їхньої освіченості, зокрема володіння іноземними мовами, сприяли новій тенденції - творенню оказіоналізмів із запозиченим графічним складником на зразок: new-романтик "новий напрям у сучасній молодіжній джазовій музиці", РR-технології "сукупність спеціально розроблених заходів активної діяльності з формуванням потрібної громадської думки" тощо. Засвідчено різне графічне оформлення в поєднанні з питомими словами, пор.: нью-заїзд "новий з'їзд певної партії", топ-красуня "найвродливіша дівчина зі списку призерів (перші 10-20 місць) певного конкурсу краси", арт-тусовка

"неформальне зібрання людей мистецтва, об'єднаних певними зацікавленнями, інтересами, стосунками" та ін., напр.: Саме в цей день (ЗО червня) 10 років тому у маленькому містечку Новояворівськ, що на Львівщині, четверо панк-рокерів

створили гурт, стиль якого вони самі визначили як new-романтик («Україна молода», № 122, 06.07, 99).

Фактичний матеріал засвідчує ще ряд випадків неординарного оказіонального словотворення, зокрема сполучуваності кореневих та афіксальних морфем: абиякість, лідерчукізм, їхньосип тощо, напр.. Проблема лідерів і "лідерчукізму" вже стала загальновизнаною. Але чи тільки є ній причина відсутності консолідації? («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000).

Мова газет продукує лексико-семантичні одиниці одноразового вжитку, створені для поточних, плинних потреб комунікації, а також слова, адекватні (співвідносні) словосполученням, пор.: самітник "той, хто бере участь у саміті-зустрічі, нараді на високому представницькому рівні", стендаль "бутерброд, з червоною і чорною ікрою" (пор. назву роману Стендаля "Червоне і чорне") тепер-шок "нинішня шокова ситуація", напр.: Серед нових "самітників” прем'єр-міністра опинився генеральний директор харківської фармацевтична фірми "Здоров'я"; Про який футурошок можна говорити, коли ми всі живемо у тепер-шоку? Ти ... боїшся сісти на травичку, та що там - дихнути боїшся! («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000). Відзначені оказіональні утворення не можуть бути об'єктом нормативної лексикографії: теоретично їх у мові може

з'являтися безліч. Однак такі слова почасти розглядаються в нашому дослідженні, оскільки вони є продуктом дії тих самих словотвірних тенденцій, які спостерігаємо в процес неологізації.

У сучасній лінгвістиці спостерігаються не тільки різні погляди вчених на неологізми, але й нетрадиційні класифікації цих лексико-семантичних одиниць. Враховуючи те, що новизна може стосуватися або лише семантики слова (новація за змістом), або тільки його матеріальної форми, або одночасно і змісту лексеми, і її форми, розрізняємо такі типи неологізмів (неолексем):

1. Власне неологізми - слова, що характеризуються абсолютною новизною як щодо форми, так і щодо змісту. Цей матеріал засвідчує, що в українській мові початку XXІ ст. значну групу становлять одиниці, які лінгвісти називають ще матеріальними неологізмами. Насамперед це пов'язано зі зростанням необхідності для суспільства дати найменування новим реаліям і поняттям, що

виникли в зв'язку з динамічним розвитком соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя, побуту як у світовому масштабі, так і в межах України. До таких слів-"свідків" аналізованої доби можна, зокрема, віднести лексичні одиниці на зразок: дефолт " 1) невиконання законних вимог або взятих на себе зобов'язань; 2) припинення чи відмова держави юридичної або фізичної особи в односторонньому порядку виплачувати борги (переважно з відсотками) кредиторам", іміджмейкер "фахівець, який професійно працює над створенням іміджу (політичному або громадському діячеві, акторові, спортсменові та ін.)", політикум " 1) політична сфера, сукупність усіх політичних інституцій держави; 2) збірн. сукупність політиків", сайт, сингл тощо.

2. Новоутворення - слова, що відзначаються новизною форми. У них відомі морфеми виступають у незвичних поєднаннях, утворюючи слова із зовсім новими значеннями. Проведений кількісний аналіз (понад 3000 слів) дає підстави твердити, що такі одиниці становлять домінантну за обсягом і своєрідну групу [21]. Ілюстрацією можуть служити лексичні утворення: громадянотворення"процес формування свідомого громадянина держави",

україноментальний "характерний для ментальності українців", україновиховання "процес систематичного і цілеспрямованого формування особи патріота-українця", европейськість "європейський спосіб житія, ментальність", вуглехолдинг „вугільна компанія, яка сама не має виробничих підприємств, а володіє частиною або контрольними пакетами акцій яких-небудь інших компаній з метою контролю та керівництва їхньою діяльністю" та ін..

3. Трансформації - слова, у яких нова форма поєднується із значенням, яке передавалося раніше іншими лексичними засобами. Власне, це синонімічнінеологізми, які становлять у сучасній українській мові кількісно обмежену групу. Вони з'являються в мові здебільшого з метою надання більшої емоційності найменуванням предметів чи осіб, які мали до цього стилістично нейтральну назву. Такі одиниці відображають тенденцію до активізації вживання експресивніших форм, до необхідності вдосконалення мовного механізму. Так, у XXI ст. у мові ЗМІ (та й в загальнонародній лінгвальній практиці) досить

активно вживаються лексеми: кравчучка, кучмовоз (зам. візочок), презентація (зам. представлення), стрижений (зам. рекетир) тощо.

4. Семантичні неологізми - слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. Серед таких одиниць доцільно виділити два різновиди:

а) слова, що повністю змінюють своє значення, втрачаючи всі властиві їм раніше; б) слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант (ЛСВ) при збереженні всіх попередніх. Тому можна стверджувати, що серед семантичних інновацій

досліджуваного періоду переважають одиниці другого типу: гуральня (розм. ірон). "підпільне виробництво, як правило неякісних, спиртних напоїв", гонконг "один із вірусів грипу, штам якого виділено вченими під час останніх епідемій", канікули "перерва в роботі когось/чогось".

О.А. Стишов, наприклад, виокремлює такі групи неологізмів в мові українських засобів масової інформації, як:

Новотвори. Збурення політичного життя, яке настає в передвиборний період, позначається на мові ЗМІ. Із одного боку, творяться ситуативні лексеми-оказіоналізми на зразок кравчукізм, кучмізм, кучмісти, кучмономіка, ЗМІшники, ющенківці, а з другого - творяться оказіональні словосполучення у функції номенів: «Усе це збільшує протестний електорат; силовий тиск на виборчий загал через виконавчу вертикаль;

ліві розтягнуть голоси свого електорату; визначити прохідного кандидата.» (“Урядовий кур'єр” №48(3213), 14 березня, 2006). Сюди ж можна віднести й неологізми, що їх створюють журналісти, піарівці, рекламісти: «Депутати тузляться!» - про події навколо острова Тузла (“Дзеркало Тижня”, №43(468) 8-14 листопада, 2003).

Запозичення. На відкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних і культурних зв'язків України із західними країнами українські засоби інформації відреагували масовим запозиченням чужих слів: арт-салон, брифінг, ваучер, відеокліп, діджей, екстрадиція, імідж, імейлик, креативний, мас-медіа, піцца, попса, рімейк, топ-модель, фанта, хіт, шоу-бізнес. Наприклад: “Безробітна сумчанка на ярмарку вакансій сказала, що втрата роботи - це зміна

іміджу”; “Журі, до складу якого увійшло кілька значних представників дорослого міс- та шоу-бізнесу, оцінювало маленьких конкурсантів.”(“Урядовий кур'єр”,№48(3213), 14 березня, 2006 ).

3. Моментальні входження нових явищ дійсності - предметів, процесів, абстрактних понять [21].

Одним з найважливіших джерел розвитку словникового складу мови є номінативна діяльність її носіїв. Під номінативною діяльністю

розуміють створення слів для позначення нових явищ дійсності -- предметів, процесів, абстрактних понять. Важливе значення має також походження інновацій - чи це неологізми-запозичення, чи неологізми на основі питомої лексики. Щодо першої групи відомо, що вони входять до мови-реципієнта разом із реалією або поняттям і відразу ж засвоюються. Інтенсивність процесу освоєння неолексем названої вище другої групи має різні етапи, які визначаються названими чинниками:

Порівняно нове явище у лексичному розвитку мов - абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. Наприклад, замість «Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших

матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин» уживаємо Укрсільгосптехніка. Але абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення. Надуживання абревіатурами робить мовлення штучним, незграбним, а то й незрозумілим: «Є в цьому виданні й репортажі. Один з них, наприклад, зветься «На точці АХР» і починається так: «Вересень - важкий місяць для авіації ПАНХ Хмельницького авіапідриємства. Там працює екіпаж АН-2 у складі КВС.» (“Урядовий кур'єр”,№48(3213), 14 березня, 2006).

Неологізми творяться за наявними в мові моделями. Наприклад, за зразком біологія, геологія, зоологія утворено слова вірусологія, дельфінологія, спелеологія, за зразком атмосфера, стратосфера утворено слово біосфера - «оболонка Землі, яку заселяють живі істоти» ; за типом бібліотека, картотека

утворено фільмотека, дискотека, слайдотека. На взірець давно вживаних у мові слів буряківник, кукурудзівник, лісівник творяться нові назви людей за фахом: звірівник, маралівник, рисівник, чаївник. Утворення зі складником -вод на позначення тих самих понять лісовод, рисовод є дублетами, які нічого нового не додають, атільки засмічують мову. Компонент -вод закономірний в утвореннях типу вагоновод, екскурсовод, пов'язаних з дієсловом водити, а не доглядати, відгодовувати чи вирощувати.

Поява й існування неологізмів виправдана лише тоді, коли є потреба у виконанні певної називної або художньо-зображувальної функції. Коли такої потреби немає, новотвір зайвий і позбавлений перспективи закріпитися в лексичному складі мови. Не прищеплюються в мові ті неологізми, що не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям. Приміром, штучно створені і занесені в деякі словники неологізми гружчик, грузовик, золушка, новомісяччя,

щелкунчик у мовній практиці витіснені більш удалими відповідниками: вантажник, вантажівка, попелюшка, молодик (новий місяць), лускунчик.

1.2 Історія дослідження інноваційної лексики в українському мовознавстві

В історії дослідження лексичних новотворів в українському мовознавстві умовно можна виділити чотири етапи [6].

1. На першому етапі (20-30-і роки XX ст.) здійснюється переважно літературознавчий аналіз мовновиражальних засобів, включаючи інноваційну лексику, якою послугувалися письменники різних літературно-художніх шкіл, напрямів, угруповань. Цим питанням присвячені праці І.Огієнка, М.Зерова, М.Сулими, М.Йогансена, П.Филиповича, І.Капустянського, М.Гладкого, М.Вороного, Я.Савченка, В.Цебенка, Б.Якубського та ін. [6]

В.Цебенко, аналізуючи мову поезій М.Йогансена, особливу увагу звертає на структурно-семантичні ознаки авторських лексичних новотворів (таких, напр., як білопнявий, тихолеліючий, похмуробронзовий, зоряновечірній, кораблиний, лісовиний та ін.), тлумачить значення окремих із них, з'ясовує причини появи і доцільність використання новотворів у тексті. Автор підкреслює, що мова М.Йогансена "відзначається своєю чистотою, вишуканістю та правильністю, й не дивно, бо поет - лінгвіст. Йогансен має глибоке чуття щодо української мови і дав багато цікавих, вдалих новотворів за законами народної мови". Поет "дає зразки вже надговіркової мови, що характерна для високорозвиненої культури. Його можна до деякої міри порівняти з нашим вишуканим щодо мови поетом-критиком Зеровим...".

Не залишилася поза увагою дослідників словотворча практика М.Бажана, котрий, як і належить справжньому майстрові, шукає нового, непритертого й незаклішованого мовно-лексичного середовища для своєї творчості, Б.-І.Антонича, Н.Забіли, Т.Масенка, В.Поліщука та інших поетів.