Стан ринку ювелірних товарів в Україні

Зміст

Вступ………………………………………………………3

1.Стан ринку ювелірних  товарів в Україні……………………4

2.Матеріали для виготовлення  ювелірних виробів……….....16

3.Властивості ювелірних  виробів……………………………..22

4.Технологічні процеси  виробництва ювелірних виробів…..24

5.Фактори,що формують  якість ювелірних товарів…………28

6.Асортимент ювелірних  виробів……………………………..31

Використана література…………………………………37

Висновки та пропозиції………………………………………………..38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

             На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, що виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні. У виробництві ювелірних виробів поєднуються висока техніка виконання, творча фантазія, сучасні форми і нетрадиційні для ювелірної справи матеріали.

Ювелірні вироби здавна виконували найрізноманітніші функції, що зумовило їх особливе місце в житті людського  суспільства в різні епохи. Ще на початку розвитку цивілізації  людина вірила у магічні властивості  дорогоцінних металів та коштовного каміння, наділяючи їх магічною функцією, сприймаючи ювелірні вироби як обереги  та амулети. Коштовності були атрибутом  заможності, високого суспільного становища, символом влади та необмежених можливостей.  Багато народів збагатили їх елементами національної культури і художніх традицій.        Ювелірна промисловість, галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки коштовного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини.

Властиве людині прагнення  до краси втілилося в ювелірному мистецтві, на традиціях якого засноване  виробництво ювелірних виробів. Ювелірна справа – одне з найдавніших  ремесел в історії розвитку людства.       

 

Головною метою моєї курсової роботи є розгляд ювелірного ринку, як закордонного, так і українського, фактори,що формують якість ,технологію виробництва та характеристики асортименту.

 

       

 

 

 

 

1.Ринок ювелірних товарів в Україні

             Після вступу України до СОТ ставка ввізного мита на ювелірні вироби зменшилася до 10%. Всі митниці України розпочали митне оформлення ювелірних виробів за новими ставками ввізного мита. Нова ставка ввізного мита – 10%. Це вдвічі менше, ніж було раніше. Митний збір скасовано повністю. [8] В Україні працюють близько 1000 підприємств, при цьому 86 компаній контролюють більше 80% ювелірного ринку. Стабільний розвиток вітчизняної ювелірної промисловості забезпечували декілька факторів. Дотепер український ювелірний ринок був надійно захищений від закордонної продукції високими митами

  На відміну від ринку ювелірних прикрас Америки і Європи, де вже перше півріччя кризи довело до банкрутства найбільші ювелірні мережі (Whitehall Jewelers, Friedman's, Christian Bernard, Ultra Stores та ін.), український ринок золота і коштовностей росте як на дріжджах.

         Активно зростаючий ювелірний бізнес в Україні допоміг збільшити виробництво прикрас на місцевих заводах, виробництво сировини для них, в країні з'явилися сотні нових магазинів і, головне, відкрилися вакансії на тисячі нових робочих місць.[3]

        Українська ювелірна промисловість - на підйомі. Перш за все це повязане з тим, що порівняно з попередніми роками, рівень доходу українців збільшився, зявляються нові технології, які стали доступними для підприємств виробників ювелірних виробів. Крім того, одним з чинників є той, що кількістю вироблених товарів керує попит споживача, а він в останній рік зріс. Особливо відмічається підвищення на вироби з більш дорогих металів – платини. За підрахунками експертів, сумарний дохід ювелірних підприємств за минулий рік досяг 8,5 млрд. гривень. Привабливість українського ювелірного ринку оцінили багато великих компаній з Єгипту, Туреччини, Індії й Китаю, вони беруть участь у виставках на території нашої країни. Цей інтерес підігріває майбутній вступ України у ВТО й зниження мита на імпорт коштовностей.Виробники збувають продукцію через посередників або використовують пряму дистрибуцію. Нововведення останіх років – створення власної торговельної мережі. Розпочав цей процесс Київський ювелірний завод (КЮЗ), що вікрив вже більше 200 магазинів.

         За 2009 рік в Україні вироблено 68, 2 тонн ювелірних або 19 998 тис. штук. З них виробу із золота  становлять 31,4 тони, або 47,5%. Срібні вироби трохи випереджають золото 32,6 тони, або 49,5% срібних виробів було вироблено в країні за рік. Таким чином, співвідношення виробництва виробів із золота й срібла вирівнюється, що наближає Україну до основних європейських виробників ювелірних виробів. Всі інші вироби – з платини, на які на сьогодні попит зростає.

        Аналізуючи цифри по кожному кварталі, можна побачити, що найбільший ріст виробництва, відносно аналогічного періоду 2008року - 44% - відзначався на початку року. У другому кварталі даний показник склав вже 21%, у третьому кварталі - 13%. Таким чином, крива зростання виробництва виробів з дорогоцінних металів пішла вниз під кінець року: 9% по кількості виробів і 20% - по вазі виробів. [10]

        На події світового ринку відреагувала й банківська система України — золото одразу подорожчало у вітчизняних банках. Нині його можна купити орієнтовно по 265–260 грн. за 1 грам. Подорожчання золота вплинуло і на ринок прикрас, що виготовляються із дорогоцінних металів. Виробники підняли ціну на золоті прикраси, і рівненські любителі прекрасного різницю вже відчули на собі. Орієнтовно тиждень тому відбулось подорожчання виробів із золота. Скажімо, російські виробники підняли вартість своїх виробів приблизно на 30%, а українські на – 10%. Проте експерти вважають подорожчання золота тимчасовим.[11]

        Що стосується імпорту, то у відсотковому відношенні змін не відбулося: офіційні поставки в Україну імпортних виробів склали 11,4%. Загальна вага імпортних виробів до кінця року досягла відмітки 7 572 кг, з них виробів із золота завезено 848 кг, виробів зі срібла – 6 724 кг.

        У минулому році до України офіційно завезено 1798 тис. штук ювелірних виробів загальною масою 8,45 т. Якщо порівнювати із 2008 роком, то у процентному відношенні до виготовлених в Україні виробів, імпорт ювелірної продукції у 2008 році дещо зріс з 9,8% до 11,5% за масою та з 7,1% до 8,7% за кількістю. Загалом, це незначні зміни, але вони свідчать про те, що ювелірний ринок стає поступово більш цивілізованим та легальним.

        Однак, українські виробники повинні бути готові конкурувати з ювелірною продукцією найбільш відомих європейських брендів, оскільки після вступу України у ВТ0 слід очікувати збільшення обсягів імпорту.

        Частка ювелірних виробів, виготовлених у 2008 році із золота, складає 14709 тис. штук масою 39,3 т., зі срібла 5591 тис. штук масою 33,3 т. Таким чином, частка виробництва золотих ювелірних виробів за кількістю склала 72%, а за масою 54%.

 

        Для українського споживача ювелірний виріб, в першу чергу, асоціюється з золотом, що саме метал, з якого виготовлений виріб, надає цінності ювелірній продукції. Хоча, на мою думку, цінність ювелірних виробів складається, головним чином, з ювелірної майстерності, у яку вкладені душа і серце людей, які їх виготовлюють.

        До особливостей вітчизняного ринку ювелірних виробів ще можна віднести розповсюдженість категорій виробів, що виготовлені із золота 585 проби.[9]

        Так,  у 2008 році клеймовані 32,15 т. ювелірних виробів 585 проби золота, що подавалися виробниками до органів державного пробірного контролю. Далі йдуть 750 проба - 137,3 кілограми, 500 проба - 99,5 кілограми, 375 проба - 94,9 кілограми.

          До сьогоднішнього дня експорт не був стратегічним напрямком у розвитку ювелірної галузі, а був скоріше питанням іміджу окремої компанії. Лише кілька великих підприємств (Київський ювелірний завод, Одеський ювелірний завод, Донецькі підприємства)  представляють зразки своєї кращої продукції за кордоном.

        Але поступово експорт росте: два роки тому на експорт доводилося менш одного відсотка від 8-10т загального обсягу продукції. Сьогодні його частка збільшилася до двох відсотків, але вже від 30-40т виробленої продукції. Левова частина експорту доводиться на російський ринок. [9]

        У списку лідерів по виробництву  ювелірних виробів упевнено лідирує  ВАТ «Київський ювелірний завод»: як по виробництву золотих,  так і срібних виробів. Далі  список  виробників ювелірних  виробів із золота,  які подають на таврування більше 50% від загальної маси виробів, розподіляється в наступній послідовності: ПП «Південь - золото», ГП «Львівський державний ювелірний завод», ПП «Золотой век», ТОВ «Ювелірний завод «Багет», ТОВ ЮВК «Агат» (м. Ровенькі, Луганська обл.). Так виглядає п'ятірка лідерів.

        Список лідерів по сріблу виглядає таким чином: ВАТ «Київський ювелірний завод», ТОВ ВКП «Брюс», ЗАТ «Харківський ювелірний завод», ТОВ ЮПК «Агат», ТОВ «Харківська ювелірна фабрика».

        2009рік підтвердив, що істотних змін у розподілі обсягів виробництва за регіонами найближчим часом не слід очікувати. Надалі лідируючі позиції займають Київська, Харківська і Донецька області. При цьому, відрив між Київською, Харківською областями та Донецькою областю залишається істотним (майже у 3 рази). У порівнянні ж з 2008 роком Харківська область скоротила відрив від Київської до 2,04%.

 

 

 

 

 

 

 

(рис.1.4.)

Рис.1.4. Частка виробництва ювелірної продукції по регіонах Україні(2009рік)

       

        Дещо змінилася розстановка першої п'ятірки лідерів з виробництва золотих ювелірних виробів. ПП "Золотой Век" та Т0В "Лелека" потіснили ДП "Львівський державний ювелірний завод" і вийшли на третю і четверту сходинки відповідно. Втратив позиції Т0В "Ювелірний завод "Багет", який не ввійшов до першої п'ятірки найбільших виробників.

        У  зображених на рис. 1.4. областях зареєстровані такі підприємства: ВАТ «Київський ювелірний завод», ДП «Львівський державний ювелірний завод», завод «Кристал» (м. Вінниця), ЗАТ «Аурум» (м. Одеса), ЗАТ «Харківський ювелірний завод», фірми «Гаразд», «Май» (м. Київ), ювелірне ательє «Лобортас», «Ювелірсервіс» (м. Краматорськ), «Лагно» (м. Рубіжне, Луганська обл..), фірма «Багет» (м. Донецьк), «Кримювелірсервіс ЛТД» (м. Сімферополь) та інші. [2]

       

 

 

 

 

 

 

 

На рис. 1.5. зображено  всі області України з відсотковою  часткою виробництва ювелірних  виробів.

Рис. 1.5. Виробництво ювелірних  виробів по кожній області України

        Специфіка  ювелірного виробництва потребує  великих матеріальних затрат  на його здійснення. Дорогоцінна  сировина, комплектуючі, технологічне  обладнання формують обіговий  капітал підприємства. Податкова політика держави спрямована на подальше скорочення власних коштів підприємств та обсягів виробництва.

        Близько 50% золотих ювелірних виробів, які реалізовуються в магазинах на території України, контрабандні і виготовлені з додаванням сплавів, які містять шкідливі метали.

        Найгірше те, що часто на нелегальній продукції з’являється клеймо із 583-ю пробою. Ще одне порушення - золоті вироби невідомого походження, переважно завезені з Туреччини, продають в магазинах під маркою відомих вітчизняних ювелірних заводів. Зокрема, нещодавно в Ужгороді, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську були вилучені підроблені золоті вироби з біркою Львівського державного ювелірного заводу.

        Щоб мінімізувати такі підробки, на ярликах фірмових виробів львівського заводу з правого боку розміщені срібні голограми з шістьма ступенями захисту.

        Сьогодні  в Україні налічується 1 тис. 700 підприємств, які займаються виробництвом золотих прикрас. Крім їх виробів, на український ринок надходить велика кількість контрабандного низькопробного золота іноземного виробництва. Покупець і держава потерпають через погану систему контролю за торгівлею золотими прикрасами. По-перше, державна скарбниця не отримує митних відрахувань від золотих виробів, які нелегально завозять з-за кордону. По-друге - продавці на ринку не гарантують покупцям задекларовані чистоту і якість золотих виробів. По-третє - вироби з низькопробного золота небезпечні для здоров’я, бо вони містять шкідливі хімічні елементи.

        На думку експертів, ситуацію на вітчизняному ринку золота можна покращити, якщо обмежити ввезення «чужих» дорогоцінних виробів на українську митну територію.[9]

        Українська  держава може регулювати внутрішній  ринок прикрас за допомогою ліцензій: не видавати дозволи приватним підприємствам, які не дотримуються технології виробництва, не мають сучасного обладнання, порушують маркетингові принципи. Навпаки ж, підприємства, які витримують «золоту пробу», потрібно стимулювати. Зокрема, дозволяти купувати сировину без тендеру, надавати можливість клеймити свою продукцію у власних лабораторіях.

        Згідно  з оприлюдненими даними Асоціації  ювелірів України, ювелірний ринок  України поступово очищується  від недобросовісних гравців.  За 11 місяців 2008 було видано 249 ліцензій  на виготовлення ювелірних і  побутових виробів з дорогоцінних  металів та дорогоцінного каміння,  анульовано 15. На торгівлю ювелірними  і побутовими виробами з дорогоцінних  металів і дорогоцінного каміння  було видано 1100 ліцензій, анульовано 32 ліцензії.

        Найважливішим  інструментом у просуванні продукції  та розвитку ювелірної галузі  є організація міжнародних ювелірних  виставок. Головна мета таких  заходів – допомогти ювелірам  продемонструвати свою майстерність  та укласти нові контракти. У рамках виставок проводяться конференції, круглі столи, семінари, де спеціалісти могли б обговорити актуальні проблеми ювелірної галузі, поділитися досвідом.

        Метою  виставки «Ювелір Експо Україна»  в Києві є демонстрація досягнень ювелірної промисловості, сприяння встановленню нових та зміцненню налагоджених ділових відносин, впровадження у виробництво нових технологій, обладнання, матеріалів. [3]

        Отже, на даний момент на ювелірному ринку в Україні освоєні практично всі сегменти – починаючи від виробів для покупця із «середнім» достатком до елітних виробів на замовлення для заможного покупця.

 Розвиток вітчизняного  ювелірного ринку відбувається в напрямі до просування професійно створених брендів за рахунок представлення вискоякісної  продукції. В умовах жорсткої конкуренції та незначного рівня обігу ювелірних виробів спостерігається розширення роздрібної торговельної мережі за рахунок фірмових магазинів. Ефективним напрямом розвитку ювелірної галузі є постійне збільшення та оновлення модельного ряду на основі застосування високих технологій, організації виставок-продажу з демонструванням ексклюзивних виробів авторського дизайну, орієнтація на запити споживача відповідно до тенденцій розвитку світового ринку ювелірних прикрас.

          Вочевидь, становище вітчизняних  виробників нестабільне. Першочергове  завдання, вирішення якого допоможе  українським виробникам стати  конкурентоспроможними на шляху  входження України до Європейської  співдружності та вступу до  Світової організації торгівлі, - це обстоювання інтересів ювелірної  галузі на загальнодержавному  рівні та розвиток дизайну  виробів. Після вступу України до СОТ єдиним, що відрізняє наш ювелірний ринок від ринків інших країн - членів СОТ є заборона замовляти за кордоном послуги з виготовлення ювелірних виробів з давальницької сировини.

        У  незалежній Україні на базі  колишніх державних заводів утворилися  акціонерні товариства та приватні  підприємства. За тривалістю діяльності  ці підприємства можна диференціювати  таким чином: «старожили» - компанії, що діють більше 15 років, фірми «другої хвилі» - 10-15 років, та підприємства «третьої хвилі». Виробництвом ювелірних виробів з діамантами та синтетичними замінниками займаються п’ять найстаріших заводів – Київський (нині найбільший у галузі), Львівський, Одеський, Харківський та Вінницький завод «Кристал», який є одним із семи підприємств мережі «Кристал», побудованих в СРСР для створення потужної промисловості з огранювання дорогоцінного каміння, у тому числі й діамантів. Це найзначніші виробники ювелірних виробів в Україні, які займають більше 28% ринку.

        Також  до цієї групи належить Білоцерківський ювелірний завод, вся продукція якого експортується, тому впливу на внутрішній ринок ювелірних виробів з діамантами та їх штучними замінниками він не має.

        Підприємств  «другої хвилі» більше. Частина  компаній цієї категорії входить  до складу Асоціації ювелірів  України, що об’єднує 78 найбільших  та найуспішніших підприємств  галузі. Вони виробляють 40% обсягу  ринку. Деякі з них спеціалізуються  на виробництві авторських виробів.  У більшості це малочислені  за складом підприємства, котрі  випускають невеликі обсяги продукції,  хоча сумарно вони забезпечують 32 % ринку. До того ж експерти  стверджують, що спостерігається  стійка тенденція до зростання  частки малих підприємств. Для  багатьох компаній характерна  спеціалізація на роботі з  визначеними видами сировини. За  цією ознакою підприємства  можна  поділити на такі:

  • підприємства, що працюють лише з дорогоцінним камінням першої категорії (діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди);
  • підприємства, основна спеціалізація яких – золоті вироби;
  • підприємства, що спеціалізуються на виробництві срібних виробів.[2]

     

 

 

 

 Загальна динаміка  виробництва ювелірних виробів  підприємствами представлена на  рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Виробництво ювелірних  виробів підприємствами України(2009рік)

                Світове лідерство у видобутку золота належить ПАР (113,2 т), друге місце належить Канаді (85,2 т), далі – США, Австралія, Китай, Росія, Індонезія, Перу, Узбекистан.

Світова ювелірна галузь на сьогодні перебуває на стадії динамічного розвитку. Ця галузь промисловості вважається однією з престижних. США, Італія, Франція, Німеччина, Ізраїль пишаються своїми ювелірними підприємствами. Останніми роками спостерігається бурхливий розвиток ювелірної промисловості в Таїланді та інших країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону. В усіх цих країнах діє система державної підтримки ювелірних підприємств, в жодній з них купівля дорогоцінних металів і необроблених коштовних каменів не обкладається ПДВ.

        Виробництво  золота має важливе значення  для економіки більшості країн  і веде до збільшення доходів  держави, зростання інвестицій, підвищення  зайнятості та поліпшення умов  життя. Реальний попит на цей  товар доволі часто зазнає  сезонного зниження у першій  половині календарного року. Та  все ж рівень споживання золота  у світі зберігається попри  підвищення цін на нього.

        Вартість  дорогоцінних металів визначається  відповідно до цін світового  ринку, де за основу взято  вартість тройської унції (31,14 г). ціни Лондонської біржі золота вважаються найбільш авторитетними та є орієнтиром для всіх міжнародних і місцевих ринків золота. [3]

        Ціна на золото на міжнародному ринку в листопаді 2009 року впритул наблизилася до відмітки 1100 доларів за тройську унцію. Це відбулося під впливом інформації про купівлю Індією 200 тонн золота у МВФ. МВФ запланував продати близько 400 тонн золота зі своїх резервів. Продаж такої великої кількості золота викликав побоювання, що ціни на золото впадуть. Але як тільки стало відомо, що МВФ зумів домовитися про продаж великої партії золота поза ринком, це стало стимулом для зростання цін на золото в усьому світі. Отже, подорожчання золота було викликане скоріше миттєвою новиною, ніж фундаментальними чинниками ринку. Тому зниження ціни на золото до рівня 1090 доларів за тройську унцію (після того, як пристрасті ущухли) не виглядало несподіванкою. Цього тижня відбулося нове подорожчання золотого металу і ціна на банківське золото у світі подолала відмітку в 1100 дол. за тройську унцію, після цього злетіла вище 1125 дол. і впала до рівня 1110 доларів.

        Раніше  зазначалося, що 23 листопада 2009-го р. було встановлено новий історичний максимум ціни на золото у розмірі $ 1166 за тройську унцію.

        Востаннє свого історичного максимуму запаси золота інвестиційного фонду SPDR Gold Trust досягли 1 червня 2009 р. - 1 тис. 134 т 030 кг, перевищивши запаси золота ЦБ Швейцарії, які на той час офіційно складали 1 тис. 100 т 700 кг.

        З початку 2010 року ціна на золото на світовому ринку вже зросла на 32%. У зв'язку з чим, не виключається можливість подальшого підвищення ціни на золото на світовому ринку дорогоцінних металів.[11]

        Основними країнами, що виробляють алмази, є Ботсвана, Росія, Південна Африка, Намібія, Ангола і Канада.

        Великим  виробником і водночас центром  торгівлі ювелірними виробами  та коштовним камінням є Гонконг. Половина продукції, що виробляється в Гонконгу, реалізується на ринках США, Японії, Швейцарії та Німеччини.

        Бельгія прагне бути не лише світовим центром з огранювання діамантів, але й увійти до групи лідерів з продажу ювелірних виробів з діамантами. Показник торговельної активності на бельгійському ринку діамантів постійно зростає.

        На сучасному ринку італійських ювелірних виробів експорт знизився на 27%. У зв’язку зі зростанням курсу євро країни Східної та Південно - Східної Азії теж знизили активність і скоротили обсяги виробів італійських ювелірних компаній. Найбільший покупець ювелірних виробів з Італії – Сполучені Штати Америки – знизив закупівлю на 41%. Серйозною проблемою для італійських виробників є також нестабільність цін на сировину. Ситуація на ювелірному ринку Італії сьогодні досить складна. [3]

        На рис. 1.2. зображена динаміка цін на золото в світі за останні 30 років.[11]

Рис. 1.2. Ціни на золото за останні 30 років за унцію на Лондонській  біржі

 

        Міжнародні  ювелірні виставки-ярмарки слід  вважати важливим елементом світового  ринку ювелірних виробів, де  учасники, що репрезентують виробництво, з метою залучення представників торгівлі виставляють нові зразки виробів і нові технології, формуючи таким чином нові напрями ювелірної справи та моду. Під час проведення ювелірних виставок у США, таких як Coutur і JSK у Лас-Вегасі, покупці почали виявляти все більшу активність, яку можна пояснити необхідністю поповнити акціонерний капітал. При цьому перевага надається американським компаніям та італійським фірмам, які активно діють на ринку США вже досить тривалий час і яким вдається втілювати самобутні та оригінальні ідеї. Таких виставок-ярмарків буває приблизно 50-60 і більше на рік. Проводяться вони в різних країнах, однак лідерами з організації є Vicenza Oro (Італія) , Bazel (Швейцарія), Hong Kong Jewellery and Watch Fair (Гонконг).[3]

        

      2.Матеріали для виготовлення ювелірних товарів

       

Для виготовлення недорогих  ювелірних виробів використовують сплави кольорових металів (латунь, томпак, мельхіор, нейзильбер, бронзу), а також нержавіючу сталь і ливарний чавун. Широко застосовують дорогоцінні метали та їх сплави. До дорогоцінних металів відносять золото, срібло і метали платинової групи – платину, паладій, родій, рутеній, іридій і осмій. Завдяки комплексу природних властивостей (красивий зовнішній вигляд, високі пластичність і хімічну стійкість, здатність сплавлятися з іншими металами), які зустрічаються зрідка, їх називають благородними.

              Одним із факторів, які впливають на формування споживних властивостей і якості ювелірних товарів, є матеріали, що застосовуються для їх виготовлення. У виробництві ювелірних виробів використовують дорогоцінні метали та їх сплави, чорні метали, ювелірне каміння, кераміку, скло, емаль, слонову кістку, пап’є-маше, тканини, шкіру та її замінники, пластмаси та інші матеріали. Якість кожного з цих матеріалів визначає показники властивостей майбутніх ювелірних товарів.

Золото  – метал жовтого кольору з сильним блиском, важкий, тягучий, м’який, пластичний і ковкий. Щільність його 19,32г/см3,  tпл = 1064,4 ᵒC. Дуже важлива його властивість – хімічна стійкість. Розчиняється золото в суміші азотної і соляної кислоти («царська водка»), в міцних отрутах, легко реагує на ртуть. Воно має найвищу ковкість і тягучість. З нього можна виковувати листи у вигляді фольги до 0,0001 мм. Водночас твердість чистого золота невисока – за шкалою Мооса становить 2,5. Золотий дріт товщиною 1мм розривається при навантаженні в 27 кг.

        Золото  використовують для виготовлення  усіх без винятку особистих  прикрас та інших ювелірних  виробів. Широко застосовують  його для декоративного покриття (золотіння) і як компонент  припоїв. 

        Срібло – красивий білий, м’який, блискучий метал, тягучий. Щільність 10,49г/см3,  tпл = 960,8 ᵒC , відрізняється найвищою серед металів відбивною здатністю, електро - і теплопровідністю.

        Цей  метал чудово полірується й  надовго зберігає свій зовнішній  вигляд. Срібло міцніше та твердіше  за золото ( твердість за шкалою  Мооса – 2,7), але м’якше за  мідь. Висока пластичність срібла  дозволяє виготовляти з нього  листи до 0, 00025 мм. Найтонший дріт  із срібла виготовляється для  срібного шиття. Міцність на  розрив срібла так само, як  і золота, невисока. Срібло має  високу хімічну стійкість. Воно  стійке до окислення та дії  лугів, кислоти розчиняють його  лише при нагріванні. Водночас  сірководень, що знаходиться у  повітрі, навіть у незначній  кількості, легко утворює на  поверхні срібла чорний наліт  сірчистого срібла.

        Срібло  широко використовується для  виготовлення різноманітних ювелірних  виробів. 

        Метали платинової групи  належать до малорозповсюджених елементів. У природі вони, зазвичай, супроводжують один одного. За своїми фізичними та хімічними властивостями ці метали подібні між собою: усі білого кольору, інколи з різними блідо-блакитним та сріблясто-сірими відтінками. Характерні загальні властивості – висока температура плавлення, схожість за кольором та високою густиною.

        Платина – метал сріблясто-білого кольору із сіруватим відтінком; щільність – 21,45г/см3,  tпл = 1769ᵒC. Це важкий та тугоплавкий метал, який має високу відбивальну здатність. За пластичністю та ковкістю платина поступається золоту та сріблу. Хімічно платина дуже стійка. Навіть при високих температурах не окислюється. У суміші азотної та соляної кислот розчиняється тільки при нагріванні. Це метал, який має високу твердість (за шкалою Мооса становить 4,3).

        Платина  широко застосовується для виготовлення  особистих прикрас, корпусів і  деталей годинників та для  оправ діамантів. 

        Паладій – метал сріблясто-білого кольору, світліший за платину, але темніший за срібло. Щільність – 11,97г/см3,  tпл = 1552ᵒC. Він хімічно стійкий, але за хімічними властивостями поступається платині. Твердість за шкалою мопса становить 4,8. Паладій використовують для виготовлення медальйонів, пам’ятних жетонів, приладів для сервірування столу й інших виробів.

        Родій – метал блакитно-білого кольору, тугоплавкий (tпл = 1966ᵒC), твердий (за шкалою Мооса твердість становить 5,5), з високою відбивальною здатністю та хімічною стійкістю. Використовується як метал захисно-декоративних покриттів і як компонент платинових та паладієвих сплавів.

        Рутеній – тугоплавкий метал, який за кольором майже не відрізняється від платини. При сильному нагріванні взаємодіє з киснем, розчиняється в лугах. Найчастіше застосовується як компонент платинових сплавів. Останнім часом з рутенію виготовляють такі ювелірні прикраси, як затискачі, запонки, шпильки.

        Осмій – білий метал із сіро-блакитним відтінком, тугоплавкий, важкий, твердий, хімічні властивості аналогічні рутенію. Найчастіше осмій додається до платинових сплавів для надання їм твердості та пружності.

        Іридій – метал сріблясто-білого кольору, щільність – 22,42 г/см3,  tпл = 2454ᵒC, має високу твердість (за шкалою Мооса – 6,5) та хімічну стійкість. Входить до складу сплавів із платиною (5-10% іридію).

        Більшість  дорогоцінних металів мають невисоку  твердість і, отже, недостатню  зносостійкість. Тому в ювелірній  справі чисті дорогоцінні метали  використовують тільки для захисно-декоративного  покриття, а ювелірні вироби виготовляють  зі сплавів дорогоцінних з  іншими металами. Метали, що входять  до сплаву, називають лігатурними,  а склад сплаву – лігатурою.[5]