Стан та напрями удосконалення готівкових коштів підприємства

Тема: «Стан та напрями  удосконалення готівкових коштів підприємства»

План

Вступ

І. Організація обліку касових операцій.

1.1. Основні  положення і нормативні документи,  що регулюють порядок обліку  касових операцій.

1.2. Економічний зміст грошових операцій

ІІ. Облікова політика підприємства

ІІІ. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА  ГОСПОДАРСТВА.

IV. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПІДПРИЄМСТВІ.

4.1. Порядок  приймання та видачі готівки  та оформлення касових документів.

4.2. Порядок  ведення касової книги.

4.3. Синтетичний  і аналітичний облік касових  операцій

4.4. Інвентаризація каси  і відображення в обліку її  результатів

4.5. Автоматизація  обліку касових операцій.

4.6. Напрями  удосконалення обліку операцій.

Висновки.

Список використаної літератури

Додатки

Вступ.

Керування грошовими коштами має  першорядне значення. Мистецтво керування  поточними активами полягає в  тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума коштів, яка необхідна підприємству, це по суті справи страховий запас, призначений для покриття короткочасної  незбалансованості грошових потоків. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачало для виробництва  всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, знаходячись у  касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного  використання оборотного капіталу.

Гроші як загальний еквівалент вимірюють  вартість усіх товарів. Але не гроші  роблять товари порівнянними, а кількість  витраченого на них суспільно  необхідної праці.

У товарному обігу гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т – Д – Т. Функція грошей як засобу платежу виникла у результаті розвитку кредитних відносин.

В умовах розвитого товарного господарства гроші у функції засобу платежу  поєднують багатьох товаровиробників. У зв'язку з цим розрив однієї ланки в ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явищ. Щоб зм'якшити ці негативні явища, уводиться система  повідомлених платежів, заснована на автоматичному зарахуванні на рахунок  клієнта коштів.

Функція світових грошей одержала повний розвиток зі створенням світового ринку. Світові гроші мають трояке призначення  і служать: загальним платіжним  засобом; загальним купівельним  засобом; матеріалізацією суспільного  багатства.

Грошам належить ключова роль в  економіці. Виявляється це в наступному:

- суспільна роль грошей, їхня  функція в економічній системі  полягає в тому, що вони виступають  як сполучна ланка між товаровиробниками.  Вони є загальною умовою суспільного  виробництва, «інструментом» суспільних  економічних зв'язків незалежних  товаровиробників.

- гроші грають і якісно нову  роль - вони стають капіталом і  мають самозростаючу вартість. Гроші  перетворюються в грошовий капітал  у відтворенні індивідуального  капіталу завдяки тому, що їхнє  функціонування включене в кругообіг  промислового капіталу, і вони  являють собою вихідний пункт  і результат кругообігу останнього.

Актуальність теми випливає з того, що гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу, виступаючи у виді грошових потоків, що рухаються як усередині виробництва засобів виробництва, так і усередині виробництва предметів споживання, а також між ними.

За допомогою грошей відбуваються утворення і перерозподіл національного  доходу через державний бюджет, податки, позики й інфляцію.

Таким чином, необхідно знати, яким капіталом розташовує підприємство й у які активи він вкладений. Необхідно також вивчити склад  і якість найбільш істотних активів  підприємства, від наявності і  стану яких багато в чому залежать кінцеві результати його діяльності.

Предметом дослідження є процес обліку грошових коштів.

Ціль дослідження складається у вивченні порядку ведення обліку грошових коштів на підприємстві.

Задачі представленої роботи наступні:

розглянути сучасний облік коштів і проблеми його удосконалювання;

дати коротку характеристику досліджуваного підприємства;

розглянути порядок ведення  касових операцій;

операції на рахунках у банку.

Об'єктом дослідження є ТОВ «Світанок». Основний вид діяльності: виробництво сільгосппродукції

І. Організація обліку касових операцій.

1.1. Основні положення і нормативні  документи, що регулюють порядок  обліку касових операцій.

Бухгалтерія у своїй роботі постійно працює з  різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає  нормативну базу. Нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і  звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні, щоб  виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність  ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та проведення аналізу.

З метою  правильного використання нормативно-правових актів бухгалтери повинні чітко  розуміти компетенцію та положення  органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з  грошовими коштами та основним нормативним  документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових  операцій в національній валюті в  Україні, затверджений Постановою Правління  Національного Банку України  від 15 грудня 2004 року № 637  . Основний Закон, що регулює організацію бухгалтерського  обліку Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні  вимоги до фінансової звітності» також  висвітлюють питання про рух  грошових коштів.

Ст. 34 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» визначає, що у статті Балансу  «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які  можуть бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній  валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»  є нормативною основою для  складання найважливішої форми  фінансової звітності яка має  назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про  рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності  можливість зіставляти, оцінювати і  прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між  прибутком і грошовими надходженнями  та видатками; аналізувати грошові  та негрошові аспекти операцій підприємства.

З метою  контролю за наявним зверненням був  прийнятий цілий ряд нормативних  документів, що регулюють порядок  ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись  при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і  документального оформлення.

Положення про форму та зміст розрахункових  документів, затверджене наказом  ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 , що контролює  наявність та використання книг обліку розрахункових операцій, розрахункових  книжок, дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. При цьому необхідно враховувати  наявність у мережі розповсюдження достатньої кількості екземплярів  книг ОРО, централізовано виготовлених розрахункових книжок, а також  реальну можливість зареєструвати  необхідну кількість цих форм у місцевих органах державної  податкової служби. Особливо це стосується суб'єктів підприємницької діяльності, що мають розгалужену структуру  об'єктів господарювання та повинні  зареєструвати значну кількість  книг ОРО, розрахункових книжок, а  також поставити їх на облік за місцем здійснення підприємницької  діяльності.

Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових  операцій» від 27.07.98 р. № 263, відповідно до статті 12 Закону України "Про державну статистику та з метою посилення  контролю за дотриманням касової  дисципліни, наявністю, рухом і зберіганням  товарно-матеріальних цінностей і  запобігання зловживанням у фінансово-господарській  діяльності підприємств, установ, організацій  всіх форм власності та господарювання затвердили типові форми первинного обліку N КО-1 "Прибутковий касовий  ордер" і "видатковий касовий ордер " типової форми № КО - 2 , та використання касовової книги типової  форми КО - 4 ,як реєстраційного документа ,де відображаються готівкові операції за кожний день.

В Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері  торгівлі, громадського харчування та послуг» від 25.03.2005 року говориться, що підприємства, установи та організації  всіх форм власності, а також фізичні  особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки (розрахункові операції) зі споживачами в сфері  торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку, зобов'язані здійснювати  такі розрахунки через належним чином  зареєстровані реєстратори розрахункових  операцій. А також йде мова про  порядок та правила застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У Переліку № 1336 наводиться перелік окремих  форм та умов проведення діяльності у  сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити  розрахункові операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових  книжок та книг обліку розрахункових  операцій, який затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.

Порядок техобслуговування і ремонту  реєстраторів розрахункових операцій наведено у Порядку № 601, який затверджений постановою КМУ від 12.05.04 р. Положення  № 343, яке затверджене наказом  ДПА від 18.09.97 р. наводить порядок  реєстрації і застосування електронних  контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Указ  Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 06.11.2008 року вказує порушення норм з регулювання обігу готівки  та фінансові санкції, які застосовуються до порушників.

Права, обов’язки  і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії  та загальні принципи інвентаризації визначені в Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків.

При прийманні  готівки в касу підприємства касири керуються Правилами визначення плaтоспроможності банкнот і монет.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки  в касі регулюється регулюється  ведення касових операцій в Україні, є Положення № 259. Відповідно до визначення, зазначеного у цьому Положенні, готівка (готівкові кошти) — це грошові  знаки національної валюти України  — банкноти і монети, у тому числі  обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. При цьому ліміт каси — граничний  розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Підприємства  можуть тримати в позаробочий  час у своїх касах готівку  в межах, що не перевищує установлений ліміт каси. Сума готівки, яка перевищує  встановлений ліміт каси, обов’язково  здається до банків для її зарахування  на банківські рахунки.

Ліміт каси підприємство встановлює самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Форма  такого розрахунку визначена додатком 2 до Положення № 259 і підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою  ним особою).

Відповідно  до Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної  суми готівкового розрахунку» встановлено  граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно  до Інструкції №3 «Про відкриття банками  рахунків у національній та іноземній  валюті» від 04.06.2003 року банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки. Як підсумок, можна сказати, що регулювання грошового обігу пов’язане з низкою положень, наказів і законів, які необхідні для виявлення законності та достовірності господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, ознайомившись  з нормативною базою, веденням касових  операцій можна стверджувати, що ТОВ «Світанок» дотримується чинного законодавства та належним чином веде касову дисципліну підприємства.

1.2. Економічний зміст грошових операцій

Для ведення  виробничої діяльності кожне підприємство повинно мати в необхідних розмірах грошові кошти. Вони необхідні для придбання різних виробничих матеріалів, для оплати праці, для платежів фінансовим органам, іншим установам.

Грошові кошти в господарстві можуть знаходитися  в формі готівки в касі та зберігатися  на рахунках в банку і можуть бути використані для поточних операцій.

З метою  бухгалтерського обліку, в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»  зазначено, що грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Такими  еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух грошових коштів — це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, який здійснюється у відповідності з трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Операційна  діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної  діяльності є:

• надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
• надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);
• платежі постачальникам;
• виплати працівникам тощо.

Інвестиційна  діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Прикладом руху коштів внаслідок інвестиційної  діяльності є:

• платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;
• надходження від продажу необоротних активів;
• надання позик іншим підприємствам;
• надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу. Прикладом руху коштів внаслідок фінансової діяльності є:

• випуск власного капіталу (акцій);
• отримання позик та їх погашення;
• викуп акцій власної емісії;
• виплата дивідендів.

Застосовуючи  розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення коштів до відповідної  групи залежить в першу чергу  від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною діяльністю інвестиційної компанії.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

• контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;
• своєчасне і правильне документальне оформлення операцій по руху грошових коштів;
• контроль за збереженням готівки і цінних паперів у касі підприємства;
• інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Для обліку грошових коштів використовуються такі рахунки:

• ЗО «Каса»;
• 31 «Рахунки в банках»;
• 33 «Інші кошти»;
• 34 «Короткострокові векселі одержані»;
• 35 «Поточні фінансові інвестиції».

ІІ. Облікова політика підприємства

Створення системи бухгалтерського обліку передбачає активне застосування такої  складової обліку як облікова політика. У практиці обліку багатьох держав світу термін ”облікова політика”  застосовується тривалий час і визначається як сукупність способів ведення обліку підприємством. В Україні можливість його використання з’явилась з введенням  у 1993 році Положення про організацію  бухгалтерського обліку і звітності. Ним передбачалося, що підприємства можуть самостійно встановлювати форму  обліку, визначати методи його ведення, розробляти систему внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності  й контролю тощо .

Офіційно  термін ”облікова політика” введено  з 1999 року із прийняттям Закону України  ”Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні”, відповідно до якого – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання  і подання фінансової звітності.

Потреба у формуванні облікової політики виникла в умовах повної господарської  самостійності підприємства. Офіційне запровадження зумовлене процесами  реформування національної системи  бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

На мою думку на організацію  бухгалтерського обліку на сільськогосподарських  підприємствах,  крім загальних факторів, також впливає і форма організації  бухгалтерського обліку на підприємстві. Керуючись п. 4 ст.8 Закону про бухгалтерський  облік, облік можна вести:

• вводячи до штату підприємства посади бухгалтера або створюючи бухгалтерську службу, очолювану головбухом;
• укладаючи угоду з приватним підприємцем, який надає послуги з бухгалтерського обліку;
• на договірних засадах централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
• самостійно власнику або керівнику підприємства.

Також на організацію бухгалтерського обліку впливає і вибір Плану рахунків, який використовується на сільськогосподарському підприємстві. На підприємстві можуть використовувати:

• загальний План рахунків із застосуванням  рахунків витрат класів 8 і 9, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99р. № 291 ;
• загальний План рахунків без застосування рахунків витрат класу 8;
• спрощений План рахунків, затверджений наказом Мінфіну України від 19.04.01р. № 186;
• робочий План рахунків.

Нажаль, накази про облікову політику розроблені тільки у третини сільськогосподарських  підприємств. На решті підприємств  робота по розробці таких наказів  навіть не проводилась.

Від уміло  сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Вдало обрана облікова політика позитивно впливає  на діяльність підприємства, забезпечує ефективну роботу бухгалтерії.

  Облікова політика підприємства формується на підставі запроваджених національних П(С)БО і полягає у виборі принципів, методів і процедур, пов’язаних з оцінкою чи обліком статей звітності. Отже, структура облікової політики складається з трьох взаємопов’язаних елементів: принципів, методів і процедур. Після того як було визначено, які процедури, способи і методи бухгалтерського обліку необхідні, аби фінансова звітність найбільш повно і достовірно розкривала стан та діяльність підприємства, потрібно зафіксувати їх у наказі. Його затвердження – прерогатива керівництва підприємства. Однак розробляється облікова політика з переважною участю фахівців з бухгалтерського обліку. 

Принципи  бухгалтерського обліку – це базові концепції, які покладені в основу відображення в обліку та звітності  господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.

Основні принципи бухгалтерського обліку визначені  Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”. Всього в Законі виділено 10 таких основних принципів: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність  доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Саме керуючись принципами обліку, підприємство формує інші елементи облікової політики – методи і процедури обліку.

З теорії бухгалтерського обліку відомо, що метод бухгалтерського обліку –  це сукупність способів і прийомів  для відображення об’єктів обліку з метою обчислення показників, необхідних для управління фінансово-господарською  діяльністю підприємства. Елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, інвентаризація, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс .

Для облікової політики встановити метод – означає вибрати облікову оцінку щодо статей фінансової звітності. Після впровадження П(С)БО у підприємства є альтернативні варіанти вибору методів оцінки та обліку окремих  статей фінансової звітності: амортизації  основних засобів та нематеріальних активів, методу списання виробничих запасів, витрат на виробництво та калькулювання  собівартості, резерву сумнівних  боргів тощо. Кожне підприємство обирає з цих методів той, що дозволяє максимально точно розкрити його фінансовий стан.

Процедура – це встановлений порядок ведення  обліку. Нормативне визначення поняття  відсутнє. На практиці до процедур складання  звітності відносять форми обліку, організацію документообороту, технологію обробки бухгалтерської інформації тощо.

Облікова  політика підприємства має організаційно-технологічні та методичні складові. На малюнку 3.1 схематично представлено складові облікової політики.

Мал.2.1. – Складові облікової політики

Слід  зауважити, що облікова політика залежно  від вибору методів оцінки активів  та зобов’язань може вплинути на фінансовий результат діяльності підприємства. Прикладом цього впливу є застосування різних методів амортизації основних засобів, оцінки виробничих запасів, застосування різних баз розподілу загальновиробничих витрат, методів калькулювання виробничої собівартості продукції.

Від уміло  сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Вдало обрана облікова політика позитивно впливає  на діяльність підприємства, забезпечує ефективну роботу бухгалтерії.

Для керівників та головних бухгалтерів державних  підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, були підготовлені Методичні рекомендації щодо складання розпорядчого документа про облікову політику підприємства. Рекомендації описують, як складати та погоджувати розпорядчий документ, а також визначають обов’язкові елементи облікової політики.

Переважна частина бухгалтерів-практиків зауважує, що створення облікової політики на підприємстві – дуже трудомісткий і відповідальний процес. Адже підприємству не один рік доведеться працювати  і враховувати  свої активи і зобов’язання згідно з розробленою ним обліковою  політикою.

Формування  та дотримання прийнятої на підприємстві облікової політики є однією з  важливих умов отримання достовірної  інформації для відображення в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності. Однак, при її формуванні в агроформуваннях  допускається ряд суттєвих недоліків, які потребують усунення.

Усунення  недоліків в організації облікової  політики в агропідприємствах сприятиме  обґрунтованості статей обліку й  прийняттю правильних рішень користувачами  бухгалтерської звітності.

Однією  з умов забезпечення належної облікової  політики в агропідприємствах є  належне її інформаційне забезпечення, якому має сприяти держава.

Наказ про облікову політику на ТОВ «Світанок» наведено у додатку А.

ІІІ. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА  ГОСПОДАРСТВА.

Підприємство ТОВ «Світанок» є самостійним господарюючим суб'єктом і було створене для отримання прибутку в ході здійснення комерційної, наукової та виробничої  діяльності. Основні положення діяльності підприємства наведено у витягу із Статуту підприємства (Додаток Б)

Структура підприємства представлена на мал. 3.1.

Мал. 3.1. Структура ТОВ «Світанок»

Майно підприємства становлять основні  та оборотні засоби, грошові кошти, а також інші активи, вартість яких відображається в бухгалтерському  балансі господарства.

Джерелами формування майна Підприємства є:

- грошові та матеріальні внески  власника

- доходи, одержані від реалізації  продукції, послуг, а також інших  видів господарської діяльності

- доходи  від цінних паперів

- кредити банків

- придбання майна іншого підприємства, установи, організації

- інші джерела, не заборонені  законодавством

Виробничо-фінансову характеристику господарства я розпочну з аналізу  товарної продукції, що зараз випускається на підприємстві (табл.3.1)

Джерелом інформації є типова форма  № 50 - с/г (Додаток В)

Таблиця 3.1

Структура товарної продукції ТОВ «Світанок» за 2007-2009 рр.