Стан та напрямки удосконалення обліку грошових коштів на рахунках в банку

ВСТУП

       Ефективна банківська система – одна з найважливіших  складових ринкового механізму. Без сучасного механізму кредитування, розрахунків, без усього спектру банківських послуг неможливо навіть уявити собі економіку країни ринкового типу. Перехід до ринкової економічної системи в Україні зумовлює адекватні зміни у кредитно-фінансовій сфері. Специфіка ринкової трансформації економіки у постсоціалістичних країнах ставить особливості вимоги до реформування кредитної системи. Зміни у ній повинні відбуватися не лише як наслідок реформування інших сфер економіки і передусім відносин власності. Перед банківською системою поставлене значно важливіше завдання: самій подавати імпульси, стати у ряді випадків не наслідком, а першопричиною ринкової трансформації і створити додаткові можливості для ринкових змін у інших сферах економічних відносин. Тому банківські установи сприймаються у нас як флагмани ринкових перетворень, які несуть у собі нові ідеї і надають можливості змінювати іншим суб’єктам економіки.

       Тому  важко переоцінити значення монографії, яка досліджує саме зазначені  процеси. Можна говорити про завершення початкового етапу створення  банківської  системи України  та певні результати її функціонування. Тому важливо оцінити зміни, що відбулися  протягом 90-х років у кредитно-фінансовій сфері нашої економіки, підбити  підсумки, зробити порівняльний аналіз з відповідними змінами в інших  постсоціалістичних країнах та окреслити  коло проблем у цій сфері на майбутнє.

Монографія  С.А. Циганова містить аналіз структури  банківської системи, функціонального  взаємозв’язку її елементів. У ній  піднято комплекс проблем, пов’язаних із формуванням оптимальної структури  банківської системи в Україні: необхідності змін у нераціональній регіональній структурі банківської  системи; висвітлено диспропорцію між  темпами ринкових перетворень у  банківській та виробничій сферах за умов штучного роздержавлення та приватизації власності; повільного розвитку банків за участю іноземного капіталу; монополізму, що склався у банківській сфері; недостатньої загальної кількості  комерційних банків ринкового типу і низької насиченості банківської  мережі; відсутності досконалої законодавчо-правової бази. Що регулює банківську діяльність.

       Другий  розділ присвячений висвітленню  концептуальних та інституційних основ  грошово-кредитної політики. Автор  детально розглядає їх механізм, особливості  його функціонування в Україні та напрями підвищення ефективності. Особливе значення надається регулюванню  грошового обігу у сучасних умовах, пошуку шляхів підвищення сталості національної валюти. Зокрема автор детально аналізує чинники формування грошової маси в  Україні та роль банківської системи  у цьому процесі, причини і  наслідки демонетизації економіки, пропонує власне бачення шляхів виходу з кризи. Розглядаються можливості активізації кредитної діяльності банків і збільшення банківського мультиплікатора, ґрунтовно проаналізовано дію важелів  регулювання грошового обігу  в умовах економічної кризи, специфіку  впливу на структуру грошової маси. 
 
 
 
 
 
 
 

І. Виробничо-фінансова характеристика господарства та організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

       Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт , який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

     Підприємство  має самостійний баланс, поточні  та вкладні рахунки в установах  банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак товарів та послуг.

     Підприємство  має у своєму складі юридичних  осіб.

     Підприємство  здійснює будь-які види господарської  діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

     У разі збитковості підприємства, держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств  суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

     Товариство  з обмеженою відповідальністю «Ремонтник» (надалі Товариство)створене шляхом реорганізації  відкритого товариства «Ремонтник»  та відкритого акціонерного товариства «Техобмін» у товариство з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів акціонерів від 02 листопада 2000р.

     Місцезнаходження  Товариств: Україна, п/і  23600,  м. Тульчин  Вінницької області, вул. Леніна 67.

     Метою діяльності Товариства є здійснення господарської діяльності, задоволення  громадських потреб в його продукції, підвищення якості та зниження собівартості, спеціалізації виробництва, механізації  та автоматизації виробничих процесів, підвищення продуктивності праці, вирішенні  соціальних потреб, розширення і надання  різних видів послуг учасникам товариства та населенню, забезпечення населення  та суб’єктів підприємницької діяльності продукцією, послугами та товарами народного споживання з метою  одержання прибутку.

     Предметом діяльності Товариства є:

• Виробництво та капітальний, поточний, заявочний ремонт, технічне обслуговування автотранспортної та сільськогосподарської техніки, обладнання, агрегатів, вузлів, пристроїв та іншої техніки;

Виготовлення  пристроїв причіпного та навісного  обладнання до с/г машин та тракторів, вузлів, агрегатів  та запасних частин і переобладнання с/г техніки;

Виконання робіт по ремонту і технічному обслуговуванню транспортних засобів, що належать населенню, підприємцям, організаціям;

• Виробництво сільськогосподарської продукції на землях ,орендованих у сільських товаровиробників різних форм власності;
• Надання сільськогосподарським товаровиробникам інших інженерно-технічних послуг (діагностика, ремонт, технічне обслуговування машин);
• Виконання окремих механізованих с/г робіт (основний та передпосівний обробіток грунту, внесення мінеральних та органічних добрив, сівба с/г культур від шкідників, хвороб та бур’янів, заготівля кормів та збирання врожаю, тракторно-транспортні послуги тощо);
• Виробництво, зберігання переробка і реалізація с/г продукції;
• Здійснення технічного обслуговування та ремонту автотранспортної техніки, їх вузлів, деталей та агрегатів, відновлення відпрацьованих деталей, надання послуг з цих питань юридичним та фізичним особам;
• Вирішення питань виробничого, соціального розвитку підприємства та матеріально-технічного забезпечення власного виробництва.

     Повна назва товариства – Товариство з  обмеженою відповідальністю «Ремонтник». Скорочено – ТОВ «Ремонтник». Термін діяльності товариства – невизначений.

     Товариство  з обмеженою відповідальністю є  підприємство, створене не на засадах  угоди юридичними особами або  громадянами шляхом  об’єднання  їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, яке  має статутних фонд, поділений  на частки у розмірах, визначених установчими  договорами.

     Для товариства характерна триступенева структура  управління (загальні збори, голова товариства, виконавча дирекція), голосування  відповідно до розмірів частки учасника у статутному фонді, заборона суміщення  посад голови товариства і керівника  виконавчого органу.

     Підприємство  розташоване в м. Тульчині Вінницької області на відстані 80км. від обласного  центру та 12км. від залізничної станції. Розташоване підприємство на земельній  ділянці площею 3.6га, в т.ч. виробничі  площі склали 1.1га.

     Статут  ТОВ «Ремонтник» зареєстровано  в Тульчинській районній державній  адміністрації 18 грудня 2000року. Статутний  фонд товариства складає 73,9тис.грн.

     ТОВ є виробничою структурою, до якої входять: Товарний цех, цех по шліфовці колін  валів, цех по ремонту двигунів, цех  по напиленю колін валів, ковальний цех, цех по ремонту паливної апаратури, зварювальний цех, цех по відновленню блоків та ін.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ІІ. Загальні положення обліку грошових коштів на рахунка в банку 

      Сільськогосподарські  підприємства для зберігання вільних  грошових коштів і проведення безготівкових  розрахунків згідно Інструкції «Про відкриття  банками рахунків в  національній  та іноземній валюті», затверджений постановою Правління  НБУ №527 від 18. 12, 98 р., відкривають  в банку основний поточний рахунок і додаткові поточні рахунки.

      Сільськогосподарські  підприємства відкривають й інші рахунки грошових коштів, які мають  цільове призначення. До них відносять  рахунки грошових коштів на акредитивах, для розрахунків платіжними картками, депозитні рахунки.

      У разі відкриття двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник  рахунку протягом трьох робочих  днів з дня відкриття або закриття наступного рахунку  визначає один з рахунків в національній валюті як основний, на якому буде ураховуватися  заборгованість, що списуватиметься  в безспірному порядку ,і повідомляє номер цього рахунку податковому  органу, де він зареєстрований як платник  податків.

      Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків наступні документи:

         а)  заява на відкриття рахунку  встановленого зразка;

         б)  копію свідоцтва про державну  реєстрацію;

         в)копію незалежним чином зареєстрованого  статуту, засвідчену нотаріально  або органом, який реєструє  підприємства;

         г) копію довідку податкового  органу, який підтверджує узяття  підприємства на податковий бік;

         д) довідку про реєстрацію в  органах Пенсійного фонду України;

         е) картку із зразками підписів  керівника і головного бухгалтера  підприємства і відтиснення печатки  підприємства

       Після подання документів між підприємством  та установою банку укладається  Договір на банківське обслуговування в якому вказується номер поточного рахунка, який указують на розрахункових банківських документах; умови оплати за касове та банківське обслуговування,  умови нарахування відсотків за залишки на рахунку тощо.

       На  поточні рахунки підприємства находять платежі від покупців за сільськогосподарську продукцію, матеріальні цінності або  надані послуги, короткострокові і  довгострокові позики та інше.

       Списання  грошових коштів з поточного рахунку  здійснюється банком на підставі розпорядження  власника рахунку. Основними напрямами  грошей з поточного рахунку  є: платежі постачальникам  та підрядникам  за виробничі запаси, сировину і  матеріали, енергію, надані послуги; погашення  кредитів банку; платежі до бюджету; погашення заборгованості; отримання  готівки в касу для видачі заробітної  плати, матеріальної допомоги, премій, а також на дрібні господарські витрати.

       При  зарахуванні грошей на поточний рахунок  не потрібна згода його власника. Проте  всі платежі з поточного виконуються, як правило, банком за розпорядженням власника рахунку в межах вільного залишку коштів.

       Без узгодження  з власником поточного  рахунку оплачується лише виконавчі  листи судів, накази арбітражу та інші виконавчі документи, зокрема, не сплачені своєчасно платіжні вимоги, платіжні доручення. Розпорядження  фінансових органів про стягнення  прострочених платежів до бюджету та ін.

       Якщо  коштів на поточному рахунку не вистачає тля оплати пред’явлених документів, то оплата проводиться в хронологічній  послідовності відповідно отримання  платіжних документів.

       При нестачі коштів необхідних для здійснення основної діяльності сільськогосподарські підприємствам ржуть відкривати спеціальні позикові рахунки. З цих рахунків підприємства на умовах кредиту здійснюється оплата рахунків постачальників за виробничі запаси, матеріальні цінності, виконанні роботи, тощо. Виручка ж, що надходить за реалізовану сільськогосподарську продукцію спрямовується на погашення отриманого кредиту.

       Депозитні рахунки відкриваються підприємством на певний термін, обумовлений договором, який укладається між власником рахунку і установою банку. Тимчасово вільні грошові кошти підприємства перераховуються з поточного рахунку на депозитні рахунки на термін, що обумовлений в договорі. Після закінчення терміну зберігання кошти разом з нарахованими відсотками повертаються на поточний рахунок підприємства. Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється. 
 
 
 
 
 
 
 

    ІІІ. Документування господарських операцій на рахунках в банку

       Всі операції на поточних рахунках в ЗАТ «РБУ-6»  оформлюються документами встановленої форми, а саме:

       0410001 «Платіжне доручення» (додаток 1);

         0410002 «Платіжне вимога–доручення»;

       0410003 «Заява на акредитив»;

         0410006  «Розрахунковий чек» ( додаток 2);

         0410007 «Реєстр чеків»

         0410008 «Інкасове доручення (розпорядження)»;

         0410009 «Меморіальний ордер»;

         0410010 «Заява про відмову від  акцепту»;

         0410011 «Реєстр документів за акредитивом»;

         0410012 «Реєстр платіжних доручень» (додаток 3);

                896 «Заява на одержання чекових  книжок»

                    -  «Об’ява на внесок готівкою» (додаток 4).

       Операції  на поточному рахунку здійснюють при наявності встановлених документів, підписаних особами, зразки підписів які  знаходяться в банку. Найпоширенішими  з них є: платіжні доручення, грошові  і розрахункові чеки, об’ява на внесок готівкою, платіжні вимоги-доручення.

       Платіжне  доручення містить розпорядження підприємства банку про перерахування відповідної суми з поточного рахунку на поточний рахунок одержувача. Платіжне доручення може бути виписаним підприємством як при міських, так й іногородніх розрахунках. Якщо необхідно виконати декілька перерахунків одночасно на адресу одержувачів, які обслуговуються одним відділенням банку, застосовується особлива форма зведеного доручення.

       Розрахункові  чеки виписує платник і видає їх безпосередньо одержувачу, який пред’являє чеки в банк для зарахування грошей на його рахунок.

       Грошовий  чек є наказом підприємства банку про видачу з поточного рахунку підприємства відзначеної в ньому суми готівкою.

       Чекову  книжку підприємство одержує в банку по заяві(ф. 896). В ній заздалегідь проставляється номер поточного рахунку, назва підприємства – власника поточного рахунку, назва установи банку, в якому відкритий поточний рахунок, і номера чеків. При виписуванні чека на його оборотній стороні і відзначають цільове призначення одержуваних  грошей, що необхідно для контролю збоку банку за дотриманням фінансової дисципліни.

       Об’ява  на внесок  готівкою виписується при внесенні готівки на поточний рахунок. Для підтвердження отримання грошей банк видає платнику квитанцію, яка є виправдувальним документом.

       Інструкція  « Про безготівкові розрахунки в  господарському обороті України», передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, яка виписується постачальником. Покупцем акцептує вимогу-доручення  і здає його в банк. Вона приймається  до виконання банком покупця тільки за наявності коштів на поточному  рахунку покупця і при письмовій  згоді сплати повністю або частково вимогу-доручення, що повинно бути підтверджено бути підтверджено виписку підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком і печаткою платника.

       Платіжне  вимога-доручення  заповнюється постачальником і передається покупцю разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документа і за наявності засобів на його поточному рахунку він указує прописом суму, яка підлягає сплаті, і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається в банк на оплату. Якщо ж у момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному розмірі, то у міру їхнього накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення. Розрахунки за допомогою платіжних доручень і платіжних вимог-доручень є найпоширенішими видами безготівкових розрахунків.

       Банк  реєструє всі здійснені операції з надходження і списання коштів на особовому рахунку підприємства, відкритому банком. Щодня або в  інші встановлені банком терміни  підприємство одержує від банку  (додаток 5), тобто перелік здійснених за звітний період операцій. Виписка обов’язково видається на 1-шечисло кожного місяця.

       Виписки банку прикладаються документи, отримані від інших підприємствах, на підставі яких зараховані або списані  грошові кошти, а також документи, виписані самим підприємством чи банком. У виписках відображається номер поточного рахунку підприємства, залишок грошових коштів на кінець попереднього операційного дня, дату здійснення операцій, обороти за дебетом  і  кредитом рахунку, залишок коштів на кінець звітного операційного дня, номери документів і код здійснюваних операцій. 
 
 
 

IV. Облік коштів на рахунках в банку в національній валюті.

       Облік наявності і руху грошових коштів , які знаходяться на рахунках в  банках, ведеться на активному рахунку 31  « Рахунки в банках ». За дебетом  рахунку 31 « Рахунки в банках »  відображаються надходження коштів, а за кредитом – їх використання ( суми, перераховані або видані банком за дорученням власника поточного рахунку ).

       Рахунок 31 « Рахунки в банках » має  наступні субрахунки (рахунки другого  порядку):

       311 « Поточні рахунки в національній  валюті »;

       312 « Поточні рахунки в іноземній  валюті »;

       313 « Інші рахунки в банку в  національній валюті»;

       314 « Інші рахунки в банку в  іноземній валюті»

       Субрахунки 312 і 314 призначені для узагальнення інформації про наявність і рух  грошових коштів в іноземній валюті.

         До субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» відкриваються наступні рахунки третього порядку:

       3130 «Рахунок для розрахунків платіжними  картками в національній валюті»

       3131 «Депозитні рахунки короткострокові  в національній валюті»

       3132 «Депозитні рахунки довгострокові  в національній валюті»

       3134 «Акредитиви в національній валюті»

       Аналогічні  рахунки третього порядку відкриваються  до субрахунку 314.

       Основою для запису операцій на рахунку 31 є  виписка банку з прикладеними до неї виправдувальними документами.

       При журнально-ордерній  формі обліку наявності і руху грошових коштів на рахунку 31 « Рахунки в банку» ведеться в журнал-ордер і відомості 2 с-г. При використанні електронно-обчислювальних машин всі первинні документи  разом з виписками банку передаються  на машинолічильну установку (МСУ) і  на основі їх обробки складають відповідні машинограми синтетичного і аналітичного обліку.

       На  основі цих машинограм на обчислюваних машинах складають машинограму  – Оборотну відомість, підсумки якої потім в згрупованому вигляді автоматично переносяться до синтетичних рахунків в Головну книгу.

       Для здійснення розрахунків між резидентами  і не резидентами в обліку відкривають  та валютні рахунки:

       312 «Поточні рахунки в іноземній  валюті»;

       314 «Інші рахунки в іноземній  валюті»

       Облік за рахунком 312 здійснюються в розділі  наступних рахунків третього порядку:

       3121 «Валютний рахунок в країні»;

       3122 «Валютний рахунок за кордоном»;

       3123 «транзитний валютний рахунок».

       До  рахунку 314 відкривається наступні рахунки третього порядку;

       3141 «Рахунок для розрахунків платіжними  картками в іноземній валюті»;

       3142 «Депозитні рахунки короткострокові  в іноземній валюті»;

       3143 «Депозитні рахунки довгострокові  в іноземній валюті»;

       3144 «Акредитиви в іноземній валюті;

       3145 «Інші рахунки в банку в  іноземній валюті».

       Облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривнах) з виділенням в аналітичному обліку операцій в  іноземній валюті за видами валюти.

       Запаси  на рахунку 312 «Поточні рахунки в  іноземній валюті» здійснюються на підставі виписок банку з цього  рахунку і прикладених до них  розрахунково-платіжних документів, згідно яких були здійснені операції в іноземних валютах. У виписках суми відображені в іноземній  та національній валюті.

       Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних  документів, цінних паперів, засобів  в розрахунках здійснюються на дату здійснення операції в іноземній  валюті, а також на дату складання  бухгалтерської звітності.

       Курсові різниці, які виникають в результаті зміни курсу гривни у відношенні до іноземної валюти на останнє число  звітного періоду відображають в  обліку за дебетом рахунку 312 « Поточні  рахунки в іноземній валюті»  з кредиту рахунку 714 «Прибуток  від реалізації курсової різниці», якщо курс зростає або за кредитом 312  «Поточні рахунки в іноземній  валюті» з кредиту рахунку 714 «Прибуток  від операційної курсової різниці», якщо курс зростає або ж за кредитом рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» в дебет рахунку 945 « Витрати від операційної курсової різниці» при зменшенні курсу.

       Операції  за рахунком №31 «Рахунки в банках» відображають на підставі первісних виписок банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку №31 «Рахунках в банках»,то вони відображають відповідно по дебету або кредиту рахунка №31 в кореспонденції з рахунком №374 « Розрахунки за претензіями». Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх виправлення. Помилки допущені в операціях рахунка №31 «Рахунки в банках», необхідно своєчасно виявити і слідкувати за їх обов’язковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою списані на збитки підприємства. На рахунку № 31«Рахунки в банках» залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком №31 «Рахунки в банках».

       Аналітичний облік на рахунку  № 31 «Рахунки в банках» здійснюються за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних операцій. У разі необхідності деталізації кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку.

         Виписки банку. Основою для запису операцій на рахунку № 31 «Рахунки в банках» є виписки з цього рахунка. Періодично( здебільшого кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов’язково подається на 1-ше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюється, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у  

       реєстрах (журналу-ордера №2 і допоміжної відомості  №2)операцій на рахунку  №31 «Рахунки в банках». Записи банку підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок №31 «рахунки в банках» підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємства є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті – зарахована на нього сума відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка. 

       Сальдо  на рахунку №31 «Рахунки в банках» завжди має бути однаковим як обліку банку, так і підприємства.

       Виписка банку змінює регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому обов’язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті, а також залишки коштів на почато і кінець періоду.

       Надходження коштів на рахунки  № 31 « Рахунки в банках» має великий діапазон.

       Найбільша сума надходження - це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів. Кошти надходять також із каси підприємства – депонентські суми, виручка від реалізації, суми за висунуті претензії; перерахунки сум фінансовими органами, суми від окремих осіб у погашення заборгованості з відшкодування матеріального збитку; суми вкладів, що надійшли від засновників підприємств; що надійшли від дебіторів у погашення їх боргів (за виконавчими листами та ін.); надходження від ордера орендної плати, від орендарів за продані об’єкти; надходження коштів від внутрішньогосподарських підрозділів, що мають окремі баланси; одержані кредити банків короткострокові, довгострокові; надходження коштів цільового фінансування і цільових надходжень та ін.