Стан зовнішньоекономічних відносин України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ  

Кафедра економіки підприємства 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу  «Економіка підприємства» 
 

на тему: «СУЧАСНІ ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА» 
 
 
 
 

Донецьк 2011

  РЕФЕРАТ 

     Курсова робота містить 51 сторінку, 14 малюнків, 12 джерел. 

     Об’єкт  дослідження – сучасні форми  зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 

     Мета  роботи – розглянути загальні положення зовнішньоекономічної діяльності підприємств та класифікація зовнішньоекономічних зв’язків; зміст та особливості здійснення підприємствами різних форм зовнішньоекономічних операцій. 

     У роботі розглянуті сучасні форми  зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Розглянуті особливості здійснення зовнішньоекономічних операцій підприємствами України, наведені статистичні дані про стан зовнішньоекономічних відносин України. 
 
 
 
 

зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоекономічні  операції, експорт, імпорт, бартер, послуги з туризму, інжиніринг, РЕінжиніринг міжнародний інформаційний обмін, операцій з інтелектуальною власністю, франчайзинг, консалтинг

З М І С Т 

ВСТУП 

     Визначною особливістю функціонування світового  господарства на початку ХХІ сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних  економічних відносин.

     Сучасний  етап розвитку світових господарських  зв’язків характеризується розширенням  усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

     Одночасно, деякі провідні економісти стверджують, що для успішного довгострокового функціонування підприємства необхідно або постійно розширювати асортимент продукції (послуг), які виробляються (надаються), підтримуючи відповідний рівень їх якості – що дуже важко в умовах обмеженої кількості ресурсів; або постійно підвищувати рівень якості продукції (послуг), які виробляються (надаються), одночасно розширюючи сектор споживачів даної продукції.

     На  сучасному етапі розвитку підприємства в той чи іншій мірі поєднують  ці два шляхи, а зовнішньоекономічна  діяльність суттєво допомагає підприємствам  усіх форм власності як у пошуках  альтернативних видів ресурсів (або просто дешевших), так і в розширенні сектору споживачів.

     Саме  багатогранність видів і форм виробництва товарів (послуг) зумовила існування різних форм і видів зовнішньоекономічних зв’язків. Сучасні форми зовнішньоекономічної діяльності підприємства – це об’єкт дослідження даної роботи.

     В даній курсовій роботі будуть розглянуті сучасні зовнішньоекономічні торговельні та бартерні операції, операції з надання послуг, операції з інтелектуальною власністю та стан зовнішньоекономічних відносин України. 

      1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

     Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

     Практика  здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території держави; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території держави; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації).

     Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

     Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів підприємницької діяльності регулюється законами та іншими нормативними актами. Наприклад, в Україні це наступні документи:

• Закон України від 16.04.1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами і доповненнями;
• Закон України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями;
• Закон України від 23.12.1998 року № 351-XIV «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності»;
• Указ Президента України від 04.10.1994 року № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів», зі змінами і доповненнями.

     Це  далеко не повний перелік нормативно-правових документів, що регламентують здійснення зовнішньоекономічних операцій у зовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств.

     Усі базові поняття, які використовуються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, зазвичай, викладаються у статті 1 (терміни і поняття) базового закону держави. В Україні їх викладено в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність підприємств».

      На зовнішньоекономічну  діяльність впливає багато зовнішніх факторів, тому її доцільно характеризувати в комплексі системи господарювання (мал. 1).

     Загальна  характеристика зовнішньоекономічної діяльності включає розгляд і обґрунтування співіснування різних форм та видів зовнішньоекономічних операцій, визначення змісту й особливостей укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, що виникають з фінансово-кредитних відносин на зовнішньому рийку. Неможливо падати детальну характеристику будь-якій зовнішньоекономічній операції без визначення її ефективності для вітчизняного підприємства, яке її здійснює. Засобами ж, які допомагають визначитися із оцінкою (чи то позитивною, чи то негативною), є маркетингові важелі та прийоми, впровадження яких для аналізу поточної ситуації па зовнішньому ринку дає можливість застосовувати ефективні управлінські рішення й опрацьовувати комплекс заходів, які можуть стати вирішальними при формуванні позитивного іміджу як па внутрішньому (національному), так і на зовнішньому ринку.

     Отже, саме при дотриманні такої послідовності  при характеристиці зовнішньоекономічної діяльності, знаючи аргументи, що свідчать на користь здійснюваних па підприємстві зовнішньоекономічних операцій, та недоліки і вади, з якими підприємству слід боротися, стає можливим звернення саме до тих органів і засобів регулювання, які сприятимуть швидкому та ефективному розв'язанню будь-якої проблеми в зовнішньоекономічній сфері.

     Зовнішньоекономічна діяльність підприємств ототожнюється  передусім зі здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. У цьому зв'язку слід чітко розрізняти поняття виду та форми зовнішньоекономічних зв'язків, які здійснює підприємство.

     Вид зовнішньоекономічних зв'язків – це сукупність зв'язків, об'єднаних однією ознакою, наприклад, напрямком товарного потоку і структурною ознакою. Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товару (послуги, роботи) з однієї країни в іншу. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

• експортні;
• імпортні.

     Структурна  ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків (мал. 2) визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мсту зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:

• зовнішньоторговельні;
• фінансові;

• виробничі;

• інвестиційні.

     Форма зв'язку – це засіб існування певного виду зв'язку, зовнішній прояв (оформлення) сутності будь-якого конкретного зв'язку. До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.

     Спираючись  на запропоновану класифікацію зовнішньоекономічних зв'язків, у даній роботі буде детально розглянуто особливості здійснення підприємствами кожної з форм зовнішньоекономічних операцій. Значне місце в зовнішньоекономічній діяльності посідають зовнішньоторговельні операції, які характеризуються великим розмаїттям, оскільки вони здійснюються за трьома абсолютно різними напрямками: товарним, паданням послуг та обміном продуктами інтелектуальної власності. Це дає підстави зазначити, що саме цей вид здійснення зовнішньоекономічної діяльності є найбільш перспективним для подальшого розвитку.

     Зовнішньоекономічна діяльність багатономенклатурна: вона об'єднує, здавалося б, на перший погляд, несумісні операції, які можна здійснювати і на локальному рівні, не виходячи за межі національних відносин усіх суб'єктів господарювання. Так, консалтингові, туристичні послуги, інжинірингові, реінжинірингові, транспортні операції цілком можливо здійснювати в межах конкретного підприємства (фірми). Але поширення їх і на зовнішньоекономічну сферу дозволяє підвищити загальну ефективність функціонування вітчизняних підприємств в умовах трансформації економіки України в ринкову. 

     2. Зміст та особливості здійснення підприємствами зовнішньоекономічних операцій 

2.1. Сучасні торговельні та бартерні операції в зовнішньоекономічній діяльності 

     Загально  відомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торговельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають, по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності.

     Отже, торгівлю класифікують:

1. за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню;
2. за товарним потоком на експортну та імпортну.

     Форми і методи міжнародної торгівлі складалися на світовому ринку під впливом різноманітних чинників, тому вони відрізняються великим розмаїттям, що позначається на зовнішньоекономічній діяльності і ринковій взаємодії підприємств різних форм власності.

     Розрізняють такі види зовнішньої торгівлі:

1. Торгівля готовою продукцією.
2. Торгівля комплектним устаткуванням.
3. Торгівля товарами у розібраному вигляді.
4. Торгівля машинами, що були у вжитку.

5. Торгівля сировинними товарами.

6. Прямий продаж.

7. Зустрічна торгівля.

     Міжнародні  постачання готової продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. Її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівлі є постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, які підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня.

     Під комплектним устаткуванням розуміють певний набір машин і механізмів, які у комплексі забезпечують повний технологічний цикл промислового виробництва. До середини 90-х років ця форма збуту продукції досягла приблизно 30% від загального обсягу торгівлі.

     Торгівля  товарами у розібраному вигляді приваблива для експортерів тим, що, постачаючи вузли і деталі для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами:

• заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробів дорожче ніж транспортування вузлів і деталей вроздріб;
• заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарів у зібраному вигляді приблизно на 10-20% вище ніж на окремі вузли і деталі).

     Проте цей вид торгівлі пов'язаний із рядом  складностей технічного і комерційного плану. Конструкція машин і технологія їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамінність вузлів і деталей, щоб виключити необхідність їх підгонки на місці складання, а також враховувати кваліфікацію спеціалістів-складальників і експлуатаційні умови фірм-користувачів. Цей вид торгівлі потребує суворого дотримання регулярності і комплектності постачань для забезпечення безперервного складального процесу.

     Торгівля  товаром, що був у  вжитку (зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, і також є однією з форм реалізації продукції. Предметами такого постачання можуть бути літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються.

     Специфіка торгівлі сировинними товарами полягає в укладенні великих обсягів угод та значній частці у відпускній ціні витрат па транспортування і збереження товару, у раптових і сильних коливаннях цін, викликаних не стільки виробничими витратами, скільки змінами попиту і препозиції. Сировинні торговельні компанії спеціалізуються, як правило, па торгівлі одним або кількома видами товарів, сировини і діють переважно па ринках, де споживачі й продавці, через їх розрізненість, не мають можливості організувати власну мережу постачань необхідної сировини.

     Зростання прямих продажів при збуті продукції обумовлене підвищенням технічного рівня і складності машин та устаткування, збільшенням частки унікального і комплектного устаткування. Прямий продаж припускає наявність безпосередніх контактів між виробником і кінцевими споживачами. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з мстою урахування вимог покупця.

     Зустрічна торгівля – це торговельні угоди, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Продавці заради можливості продажу своїх товарів ідуть на те, щоб одержати від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці ж, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту.

     Основними формами зустрічної торгівлі є:

• бартерні угоди;
• зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;
• комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера;
• компенсаційні угоди, за умовами яких погашення фінансового або товарного кредиту, наданого країною, що постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, зробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);
• операції з давальницькою сировиною (толінг);
• викуп застарілої продукції.

     У зовнішньоекономічних зв'язках зустрічна  торгівля використовується при реалізації міжурядових договорів про товарообіг, угод про виробничу кооперацію, при будівництві об'єктів на компенсаційній основі, а головним її фактором є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.

     Бартерні  угоди в ЗЕД  – це угоди, які здійснюються за допомогою зовнішньоторговельної діяльності і передбачають обмін еквівалентними за вартістю товарами (послугами, роботами), результатами інтелектуальної діяльності (мал. 3).

     Основним  документом, що регулює бартерні операції України є Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

     Кабінет Міністрів України розроблено порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, відповідно доякого, бартерні договори належать до таких, що передбачають:

1. виробничу кооперацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних та необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з падання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та технологічних операцій;
2. консигнацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом зазначеного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
3. комплексне будівництво – у разі, коли за цими договорами здійснюються операції виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельно-монтажних та спеціальних будівельних робіт, у тому числі виконання договорів про реалізацію проектів за схемою «будувати – експлуатувати – передавати» (Build – Operate – Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (послуг), а також поставки машин і механізмів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт;

4. поставку  складних технічних  виробів - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки устаткування частинами, або технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх в дію на місці експлуатації, а також складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів;
5. постачання товарів спеціального призначення - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

     Надання висновків про віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, з обґрунтуванням причин перевищення термінів, визначених у частині 2 ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності», покладається за договорами:

1. комплексного будівництва – на Держбуд із залученням зацікавлених міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
2. постачання складних технічних виробів – на Міненерго, Мінтранс, Мінпромполітики, Мінвуглепром, Державний комітет зв'язку та інформатизації, комітет медичної та мікробіологічної промисловості;
3. постачання продукції для потреб ядерної енергетики – на Міненерго;
4. консигнації – на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції;
5. виробничої кооперації в паливно-енергетичному комплексі – на Міненерго, Мінвуглепром; в машинобудуванні, виробництві військово-технічної продукції, металургійній, хімічній, деревообробній, меблевій, целюлозно-паперовій та легкій промисловостях – на Мінпромполітики; у галузі зв'язку – на Державний комітет зв'язку та інформатизації; в галузі транспорту – на Мінтранс; у будівництві та житлово-комунальному господарстві – на Держбуд; у промисловості будівельних матеріалів – на Укрбудматеріали; в медичній промисловості – на Комітет медичної та мікробіологічної промисловості; в сільському господарстві, харчовій і виноробній промисловостях – на Мінагропром; у рибному господарстві – на Держрибгосп.

     Висновок  надається у десятиденний термін з моменту подання суб'єктом  ЗЕД документів для розгляду. У  разі падання позитивного висновку міністерство або інший центральний орган виконавчої влади визначає період можливого перевищення терміну розрахунків за бартерним договором. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції затверджують в установленому порядку Положення «Про порядок надання висновків щодо віднесення бартерних договорів до таких, які передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення».

     При укладанні бартерних угод експорт  товарів (робіт, послуг, результатів  інтелектуальної діяльності) здійснюється після оформлення паспорта бартерної угоди, який являє собою документ контролю й обліку бартерних угод, що здійснюються українськими підприємствами згідно з укладеними зовнішньоекономічними договорами. 

     2.2. Сучасні зовнішньоекономічні операції з надання послуг 

     По  мірі розвитку ринкових відносин вітчизняні підприємства (фірми) вимушені надавати до товарів, які вони виробляють, додаткові послуги, тобто виробляти так звані товари з підкріпленням. Але в зовнішньоекономічній сфері поняття «послуги» має більш широке тлумачення: це і є, по суті, той самий товар, реалізація якого приносить його виробнику матеріальну винагороду. Серед таких послуг виділяють туристичні, інжинірингові, реінжипіриигові, послуги зв'язку і транспортного обслуговування. Розглянемо кожний із зазначених видів послуг. 

     Залежно від головної мети подорожі визначають такі різновиди туризму, як рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий. За характером організації подорожі — індивідуальний, груповий, організований, самодіяльний (неорганізований), стаціонарний. За інтенсивністю туристичного потоку -постійний, сезонний. За тривалістю перебування туристів у подорожі - короткостроковий, тривалий. За демографічними ознаками — дитячий, молодіжний, літній. За формою співробітництва — безвалютний та валютний обмін туристичними групами. За географічним розподілом - внутрішній, міжнародний. Чинники, що спонукають вітчизняні фірми до туристичної діяльності, класифікують таким чином:

• пізнавальні (містять інтерес до історичних, культурних, господарських, природнокліматичних пам'яток);
• регіональні (містять інтерес до регіону, в якому відбуваються визначні події: фестивалі, спортивні змагання, ярмарки);
• економічні (містять соціально-економічні умови подорожі: сферу послуг, транспортну систему, сферу роздрібної торгівлі й підприємств харчування).