Становлення і розвиток податкової системи України

ЗМІСТ

ВСУП………………………………………………………………………………3

1. Поняття та основні елементи податкової системи…………………………...5

2.Принципи побудови податкової системи…………………………………....11

3.Прямі  та непрямі податки та їх місце в податковій системі………………..15

4. Податковий кодекс як модернізація податкової системи України………...23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31

Список  використаної літератури……………………………………………….34

Додатки ………………………………………………………………………….36 

ВСТУП 

     Податкова система відіграє провідну роль у  формуванні доходів держави. У державному бюджеті України саме на податки припадає більша частина доходів (приблизно 85%). В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою для всіх громадян держави, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.

     Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Як свідчить зарубіжна практика, держава може використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягнення визначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Податкова політика являє собою систему урядових заходів для досягнення поставлених перед суспільством завдань за допомогою податкової системи країни.

     В Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені заміною колишнього механізму управління економікою ринковими  методами господарювання. Перехід до ринкових відносин спричинився до запровадження умовної податкової системи: використовуючи податки, пільги і фінансові санкції, держава висуває єдині вимоги до підприємств щодо господарювання. У будь-якій державі юридичні й фізичні особи зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

     В Україні податкове регулювання  доходів юридичних осіб і громадян перебуває у стадії становлення. Велика кількість податків, складний механізм їх нарахування в бюджет, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.

     Метою даної курсової роботи є вивчення податкової системи України , процес її розвитку та стан на сьогоднішній день.

     Завдання  курсової роботи – розглянути складові податкової системи, дослідити та проаналізувати розвиток податкової системи України,  визначити її недоліки і переваги.

     Об’єктом  дослідження є податкова система  України.

1. Основні елементи податкової системи України

     Економічна  сутність податків характеризується грошовими  відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки - це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.

     Існує багато визначень податків. Загородній А.Г. вважає що податки - система обов’язкових платежів підприємств, організацій. Населення, які є одним із джерел формування доходів державного бюджету [7, c.426]. А Золотко І.А. стверджує що це є фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функцій [9].

     Податки за Буряком П.Ю. - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету [4, c.12]. Традиційно вважається, що податки як економічна категорія мають дві головні функції - фіскальну і регулюючу. Розглянемо конкретно кожну з них.

     Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації  Валового Національного Продукту у бюджеті. Треба відмітити, що саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головна. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.

     Постійність означає надходження податків до бюджету рівномірно, в чітко встановлені  законодавством терміни. Стабільність - гарантію того, що передбачені доходи будуть надходити в бюджет в повному обсязі. Для забезпечення необхідними надходженнями бюджети різних ланок бюджетної системи існує рівномірність розподілу податків.

     Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них [16, c.13].

     Інша  функція податків – стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково-дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування [16, c.16].

     З метою зниження цін на науково-технічну продукцію українським законодавством передбачено звільнення її від оподаткування податком на додану вартість.

     Наступна  функція податків – перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм – науково-технічних, економічних тощо[14, c.200].

     За  допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та автостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

     Перерозподільча функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Побудована відповідним чином система оподаткування дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено, наприклад, в Німеччині, Швеції та багатьох інших країнах світу. Це досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, спрямування значної частини бюджетний коштів на соціальні потреби населення, остаточного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціальної підтримки [14, c.205].

     Нарешті, остання функція податків - контрольна. Вона, як економічна категорія, заключається в тому, що з’являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін та доповнень у систему оподаткування [8, c.88] .

     Сутність  контрольної функції податків заключається в тому , щоб платники податків , зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства .

     Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність – це самий головний ворог підприємництва. Ця діяльність завжди пов'язана з ризиком, але ступень ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юнктури додається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умов оподаткування.

     Для того, щоб найбільш повно і досконало  зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.

     1.Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач.

     2.Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку.

     3.Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.

     4.Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків .

     Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок універсальний і диференційований. При універсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування [3, c 29-36].

     Саме  встановлення податкових ставок може базуватися на окремих методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді в сфері оподаткування. Метод економіко-математичного моделювання робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.

     Крім  цих традиційних методів встановлення податкових ставок існує інтуїтивний підхід. Він базується на побажаннях і передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє.

     Визначивши  основні елементи податків, необхідно відмітити, що побудова податкової системи базується на податках різних видів. Класифікація податків, як основних видів доходів бюджетів, здійснюється за різними ознаками, такими як форма і методи їх стягнення та віднесення до вартості продукції платника, об'єкти оподаткування, галузь, відомство, їх значення та відповідно рівень бюджету, в який вони надходять.

     Податки в залежності від платників поділяються  на дві великі групи: податки з  населення і податки з різних ланок господарювання, тобто, з фізичних і юридичних осіб.

     До  першої групи відносяться категорії  платників в залежності від видів їх заробітку, діяльності соціальних груп (доходи громадян за виконання ними трудових обов'язків, дивідендів по акціях, авторським винагородам, підприємців інше).

     Податки з юридичних осіб можна класифікувати  за галузевими та відомчими признаками, формам підприємств в залежності від власності (державна, акціонерна, приватна інші), їх типу (великі, середні, малі), а також виду діяльності (виробничі, комерційні інші).

     Всі ці ознаки грають значну роль при визначенні величини податків та одержанні пільг. Однак, основним при встановленні порядку  обчислення конкретного виду податку є об'єкти оподаткування. Об'єктами оподаткування прямими податками можуть бути всі види ресурсів, доходів, майно, а непрямими - грошовий обіг (або його частина) від реалізації окремих товарів, послуг [3, c.20-21].

     Ще  однією ознакою класифікації податків є їх значення, тобто, за напрямом надходження податки розділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки надходять в бюджет центральних органів влади (республіканський, федеральний), а місцеві надходять повністю до місцевих бюджетів. Загальнодержавні податки можуть використовуватись також для збалансування місцевих бюджетів у вигляді відрахувань, тоді вони відносяться до регулюючих доходів.

     Податкові системи різних країн відрізняються  одна від одної, але в будь-якому  випадку вони представляють собою  сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

     Отже  кожна податкова система відображає рівень розвитку економіки, фінансової науки, основні напрямки фінансової політики уряду. Її ефективність досягається в тому випадку, якщо дотримуються такі принципи:

• Рівномірність оподаткування незалежно від форми власності суб'єктів господарювання і соціальних груп населення пропорційно групам доходів.
• Раціональне сполучення фіскальної та стимулюючої функції податків, забезпечуючи формування стабільної бази доходів бюджету на базі розширення виробництва, збільшення його ефективності.
• Множина податків, що мають можливість розширити джерела надходження до бюджету, встановлення невисоких податкових ставок [16, c.212].

     При цьому необхідно забезпечити  тісний взаємозв'язок між всіма податками, виключивши багаторазове оподаткування об'єктів, високий рівень податків, оскільки це не дає розвиватися економічним стимулам, робить гіршими відношення до праці і збільшення доходності.

      2. Принципи побудови податкової системи 

     Податкова система, як було зазначено вище, - це сукупність установлених у країні податків. Саме діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків - це податкова політика держави, яка має певні принципи. Головним "девізом" здійснення податкової політики кожної держави можна назвати народним прислів'ям "щоб і вівці були цілі і вовки ситі". Як це розуміти? Податкова політика спрямована на мобілізацію грошових доходів у бюджеті для того, щоб сформувати фінансову базу держави з одного боку, а також не збільшувати податковий прес для організацій та підприємств з метою підтримки зацікавленості останніх в отриманні прибутку. Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А.Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними.

     Сьогодні  в Україні ці принципи розширені  та доповнені у відповідності  з вимогами сьогодення. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

     До  принципів побудови податкової системи України належать:

• стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;
• обов’язковість;

• рівнозначність та пропорційність;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість;
• стабільність;
• економічне обґрунтування;
• рівномірність сплати;
• компетенція;
• єдиний підхід до розробки податкового законодавства;
• доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;
• адміністративна спрощеність;
• економічна ефективність;
• гнучкість;
• інфляційна нейтральність [5, c. 162-168].

     Розглянемо  деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти основні напрямки податкової політики.

     Принцип соціальної справедливості. Цей принцип  базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним явищем по відношенню До податкової політики. Правильно встановлені соціальні орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами в даному випадку можуть бути фактори діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченість, видача вкладених коштів інше. Основна мета - створення податкової системи, яка б враховувала всі ці фактори [1].

     Принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість  означає поєднаність потенційних можливостей і досягнених результатів. Відносно до податкової політики, це означає, що зобов'язання перед державою для всіх платників здійснюється згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість може досягатися різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, -за допомогою їх диференціації. Головне - забезпечення рівних початкових умов для всіх платників податків.

     Принцип економічної ефективності. Цей принцип  базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої, тобто на двох аспектах. Перший, відображаючи фіскальну функцію податків, полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет.

     Другий  аспект відображає регулюючу функцію  податків. Слід зазначити, що в деяких податках закладена регулююча дія, а деякі наділені нею посередньо, тому цей аспект першочергово стосується податків з чітко вираженою регулюючою дією. Але, навіть у цих податків не завжди регулююча функція діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну справедливість. Інакше потрібно буде змінювати механізм стягнення податків, чи констатувати непридатність діючих податків [6, c.115].

     Принцип стабільності означає те, що податкова  політика повинна дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для здійснення податкової роботи. Але треба зазначити, що в економіці кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком соціальних і економічних відносин. Країна потребує реформ, в тому числі і в податковій політиці. В зв'язку з цим, швидке реагування податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в здійсненні реформи (ця дія проводиться у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний) [8, c.403-410].

     Треба сказати, що принцип стабільності та гнучкості знаходяться в протилежних  значеннях. Кожна країна повинна  знаходити оптимальне співвідношення між ними. З одного боку, не існує ідеальної податкової системи для всіх країн, а з другого - не можна безперервно змінювати податкову політику. Знаходження золотої середини - ось головна мета.

       Дотримання і чітке виконання згаданих принципів призведе до ефективної роботи податкової системи України. Реалізація їх на практиці допоможе побудувати ефективну податкову систему.

     Таким чином, податкова система вважається ефективною згідно виконання двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконується основні принципи оподаткування.  

3. Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі 

     За  формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

     Поділяються прямі податки на дві підгрупи: особисті і реальні. Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним явищем виступає платник, а об'єкт оподаткування - вторинним. При реальних прямих податках - навпаки.

     Найбільш  поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають податок з доходу фізичних осіб та податок на прибуток.

     Податок з доходу фізичних осіб має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. А також при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок - пропорційних, прогресивних чи регресивних. Отже, справедливість прибуткового оподаткування реалізується через шкалу ставок. Але є й недоліки цього виду оподаткування. По-перше, існують труднощі, пов'язані із обліком об'єкта оподаткування. Мова йде про приховування доходів і ухилення від сплати податків. По-друге, необхідно належним чином вирішити, що саме відноситься до доходів і як ці доходи обчислюються [14, c.100-108].

     Вирішення цих проблем - головна мета діяльності спеціалістів у сфері цього податку. Велику роль відіграє податок з доходу фізичних осіб у фінансовому регулюванні економіки. Це здійснюється шляхом диференціації ставок і пільгове оподаткування. Регулююча функція податків найбільш притаманна саме прибутковому податку, пов'язаному з використанням доходів юридичних і фізичних осіб. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві. Таким чином, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із стягненням цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

     Майновий  податок - другий вид прямого оподаткування, який повинен перебувати у тісному  взаємозв'язку із прибутковим оподаткуванням, і ось чому: джерелом сплати цього  податку є особисті доходи громадян. Саме перелік майна, що оподатковується в Україні, встановлюється чинним законодавством. Таким майном виступають транспортні засоби і механізми .

     На  відміну від прибуткового податку  приховування об'єкта оподаткування при майновому майже неможливе (об'єктами є будівлі, транспортні засоби інше). Недоліком майнового оподаткування є обмежена регулююча функція [11, c.78].

     Найбільш  поширеними видами реальних податків є земельний і податок на промисел.

     Земельний податок - це найдревніший вид податку. В податковій політиці зараз цей податок відіграє велику роль. Реалізація двох функцій податків - фіскальної і регулюючої - існують в повному обсязі в цьому податку. При стягненні земельного податку не існує можливості сховати об'єкт оподаткування. А також перевагою цього виду податку є те, що кожен, хто має земельну ділянку, платить пропорційно до її розміру і родючості ґрунту, тобто це наявний принцип соціальної справедливості.

     Податок на промисел стягується в Україні  у вигляді плати за патент на право торгівлі фізичними особами.

     Отже, прямі податки, хоча і поступаються непрямим за своєю питомою вагою  у формуванні доходів бюджету, мають  суттєве значення у податковій системі України.

     Особливістю непрямих податків є те, що вони стягуються в ціні товарів, тобто їх види залежать від особливостей ціноутворення. Непрямі податки поділяються на дві групи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля використовує акцизи і фіскальні монополії. Зовнішня характеризується встановленням мита на товари, що експортуються. Розглянемо ретельно кожен з видів непрямих податків [15].

     Акцизи - непрямі податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. В залежності від методу встановлення розрізняються фіксовані ставки акцизів (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів) і пропорційні (встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Так як товарів, що підлягають непрямому оподаткуванню багато, в залежності від обсягу товарів поділяються акцизи на специфічні (встановлюють на окремі види товарів), а також універсальні (встановлюють до всього обсягу реалізації).

     Однією  з форм акцизів є податок на додану вартість. Його особливість  полягає в тому, що він поширюється  на перенесену вартість, яка вже  була раніше оподаткована. Але якщо податок і сплачується багаторазово, він охоплює щоразу тільки знову створену вартість.

     Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб`єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об`єкта оподаткування.