Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Становлення податкової системи в Україні: історичний аспект

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ І.ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ……………6

Становлення податкової системи в Україні: історичний аспект…………....6
Основні елементи податкової системи України та принципи………………11

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз податкових надходжень від податків які формують українську податкову систему……………………………………………………20

2.1 Аналіз надходжень прямих податків до державного бюджету…………..20

2.2 Аналіз надходжень непрямих податків до державного бюджету………..23

2.3 Аналіз надходжень місцевих податків і зборів………………………….....27

РОЗДІЛ ІІІ.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

УКРАЇНИ……………………………………….………………………………….31

3.1 Зарубіжний досвід податкової системи………………………………………31

3.2 Проблеми податкової системи і напрями вдосконалення роботи………..37

Висновки……………………………………………………………………….42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………45

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….47

ВСТУП

Податки – дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

І з другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що податки є не обхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжують ся вдосконаленням системи податків, адже вони є платою суспільства за ви конання державою її функцій.

Вагомий внесок у дослідження питань теорії та практики функціонування податкової системи зробили такі вчені-економісти як А. Лаффер, А. Пігу, А. Сміт Д. Кейнс, Д. Рікардо, Дж. Стігліц, Е. Ліндаль, Е. Фромм, К. Макконелл, К. Маркс, М. Фрідмен, О. Холм, С. Брю, Т. Гоббс, Ф. Нітті, Ф. Бекон. Ф. Кене,; з вітчизняних - В. Бурковський, В. Суторміна, В. Федоров, Д. Дема, І. Лютий, І. Родіонова, М. Кучерявенко, О. Василик, О. Чуприна, П. Лайко,С. Каламбет, Ю. Тимошенко, та інші.

Об'єктом дослідження даної роботи є розвиток та становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення.

Предметом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

Метою даної курсової роботи є вивчення податкової системи України від початку її становлення, процес її розвитку та стан на сьогоднішній день.

Завдання курсової роботи :

дослідити етапи становлення податкової системи;

визначити основні елементи та принципи побудови продаткової системи;

охарактеризувати податкову систему України;

проаналізувати розвиток податкової системи;

проаналізувати податкові зміни у 2011 році;

виявити шляхи вдосконалення податкової системи України.

Структура роботи побудована таким чином, що відображає як теоретичні аспекти формування і розвитку податкової' системи, так і аналіз практичних показників діяльності в сфері оподаткування.

Проведені дослідження створюють підґрунтя для пізнання податкової системи України в контексті загальних законів і закономірностей функціонування і розвитку податкових систем, а впровадження пропозиції та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність функціонування податкової системи України.

Інформаційною базою дослідження є основні положення законів України, указів і послань Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Використано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статисти ки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адмініст рації України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ І

ОСОДЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Становлення податкової системи: історичний аспект

Податки існують у суспільстві майже тисячу років, але й досі питання їхньої сплати лишаються вкрай важливим. Надвисокі податки ведуть до зубожіння населення, згортання господарської діяльності, перешкоджають економічному зростанню і процвітанню країни. Тому головним питанням у процесі розбудови податкової системи є визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави і був прийнятний для суб'єктів господарювання й населення.

Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. І що важливо, давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "дому". Тобто, "дому", селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання велико - князівського двору та на дипломатичні місії. Цікаво, що ці три види податків так узвичаїлись, що й продовжили існувати тоді, коли Київської Русі не стало. Спочатку в землях Галицько-Волинського князівства, а потім за часів литовсько-української та литовсько-польської держави.

Княгиня Ольга, розвиваючи і вдосконалюючи традиційну систему податків, збагачує їх оброками, втілює в життя рентні відносини. Останні стали важкою розплатою за смуту і нестабільність життя на Русі в ХІІ-ХІІІ ст. В епоху середньовіччя Русь сплачувала податки Литовській, Польській і Московській державам, час від часу, збільшуючи кількість прямих і непрямих, звичайних і надзвичайних податей, яких нараховувалося більше 30.

З XV століття вводиться такий прямий грошовий податок як половщина. Спочатку його сплачували селяни, виходячи з кількості худоби і землі. Згодом половщину почали сплачувати всі державні категорії залежного селянства. Понад триста років проіснував на українських землях такий натуральний податок як поштучне, запроваджений литовцями. Його сплачували селяни від кількості худоби та птиці, витканого полотна, ряден, рушників.

З XVI століття приходить в Україну так зване Магдебурзьке право, яке стає визначальним у податковому та митному регулюванні. Магдебурзьке право — це письмовий королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед короною. Міський голова чи бургомістр за Магдебурзьким правом був найвищою виконавчою та судовою особою в місті. Він мав право встановлювати розміри податків та мита, відміняти їх чи звільняти від них окремих громадян, розглядав усі майново-боргові спори і виносив по них рішення. Міське населення було особисто вільним. Ковалі, гончарі, ювеліри, крамарі об'єднувались в окремі цехи і сплачували фіксовані подачки колективно. Завдяки Магдебурзькому праву почали швидко розвиватися міста. Чотириста років тому воно було запроваджено в Києві. За часів Магдебурзького права було запроваджено помірне торговельне мито. І сплачувалось воно з певної міри привізного товару. Розмір помірного був сталим і декілька століть не мінявся: два гроші за одну одиницю товару. Часто помірне торговельне мито органами міського управління змінялось іншими вимогами.

За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалися з населення було скасовано. Шляхта, козацька старшина були звільнені від податків повністю. Лише міщани і селяни платили стацію - податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків.

Повна руйнація українських податкових національних традицій, яка передбачала помірність і доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності і повного поневолення Російською Імперією.

Помірне мито було замінене Московським податком, що становив 5 відсотків від продажної ціни товару.Було введено подвірне оподаткування.Тобто, запроваджено нову систему оподаткування населення прямими податками. Запровадження подвірного оподаткування значно збільшило кількість платників податків за рахунок введення в їх число тих категорій населення, що раніше були звільнені від оподаткування: "задвірних", "ділових людей", половників та інших. Загальну суму подвірного визначав уряд на чолі з урядником, а сільська громада чи міське управління розподіляли суму податку між всіма дворами. Подвірне оподаткування зберігалось до запровадження подушного, тобто до XVIII століття. Основний прямий податок Російської імперії подушне запроваджено в Україні в першій половині XVIII століття. Його сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворян, духовенства і осіб, що перебували на державній службі. Розмір податку щороку визначався сумою, необхідною для утримання армії і флоту, і постійно збільшувався. У XVIII столітті подушне становило близько 50 відсотків усіх надходжень до державного бюджету Російської імперії. Подушне сплачували до кінця 19 століття. З появою іноземних капіталістичних інвесторів і розвитком в пореформений час сільськогосподарського і ремісничо-промислового підприємництва, подушна подать відміняється і вводяться майнові, та інші прямі податки [21].

В роки революції і громадянської війни податкова система змінюється прямим визиском, експропріацією. Елементи цивілізованого регулювання економіки шляхом запровадження прямих і непрямих податків запроваджуються в період коротко часового НЕПу. Сталінізація спростила податкову систему і в умовах тоталітарної системи вона стала по суті номінальною і набрала вироджених форм. Потреби в спеціальному податковому органі в умовах загальнодержавної форми власності на засоби виробництва не було. У складі Міністерства фінансів та його підрозділів в областях, районах, містах виділялись відповідні підрозділи держдоходів. Вони несли відповідальність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджет).

Разом з набуттям Україною незалежності у 1991 році почала створюватися та інтенсивно розвиватися нова податкова система. Вона значною мірою відрізняється від тієї, що існувала в умовах командно адміністративної системи — з особливостями, характерними для всіх республік колишнього СРСР. Податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, з іншого боку, потребує змін і реформ, що відповідали б вимогам становлення в країні ринкової економіки. Створена у 1991 році податкова система України зазнала численних значних змін, але так і не досягла прийнятного для уряду та суспільства стану.

У 1994 році був прийнятий новий Закон "Про систему оподаткування" з урахуванням змін та доповнень. До нього були включені платежі і податки, які існують на території України із розподілом їх на загальнодержавні та місцеві.

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи -утворення Державної податкової адміністрації (ДПА) та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

В 1997 році почався новий етап формування податкової системи України, пов'язаний з утворенням замість колишніх податкових інспекцій нових шдрозділів - податкових адміністрацій в областях та містах Києві та Севастополі на чолі з Державною податковою адміністрацією України. Ця реорганізація спричинила подальше оновлення, яке відобразилося в необхідності створення Податкового Кодексу України. До вже існуючих податків та платежів додалися кілька нових (гербовий збір, відрахування до Пенсійного фонду з купівлі-продажу валюти, золота, дорогоцінних металів та каміння, автомобілів), разом з цим деякі платежі та збори до бюджету скасовано (відрахування в фонд Чорнобиля).

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);
місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них 19 загальнодержавних та 5 місцевих.\

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обгрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями.

Взагалі, реформування податкової системи України передбачає розв’язання двох груп проблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування і вдосконалення власне податкової системи: її складу структури та окремих елементів.

1.2 Основні елементи податкової системи України та принципи її побудови

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки -це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету.Податки як економічна категорія мають свої функції - фіскальну і регулюючу. Розглянемо конкретно кожну з них.

Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації Валового Націонільного Продукту у бюджеті. Треба відмітити, що саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головна. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.

Постійність означає надходження податків до бюджету рівномірно, в чітко встановлені законодавством терміни. Стабільність - гарантію того, що передбачені доходи будуть надходити в бюджет в повному обсязі. Для забезпечення необхідними надходженнями бюджети різних ланок бюджетної системи існує рівномірність розподілу податків.

Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них.

Інша функція податків – стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково- дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування.

З метою зниження цін на науково-технічну продукцію українським законодавством передбачено звільнення її від оподаткування податком на додану вартість.

Наступна функція податків – перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм – науково-технічних, економічних тощо.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та авостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

Перерозподільча функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Побудована відповідним чином система оподаткування дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено, наприклад, в Німеччині, Швеції та багатьох інших країнах світу. Це досягається шляхом встановлення погресивних ставок оподаткування, срямування значної частини бюджетний коштів на соціальні потреби населення, остаточного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціальної підтримки.

Нарешті, остання функція податків - контрольна. Вона, як економічна категорія, заключається в тому, що з’являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін та доповнень у систему оподаткування.

Сутність контрольної функції податків заключається в тому , щоб платники податків , зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.

Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почувватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність – це самий головний ворог підприємництва. Ця діяльність завжди пов'язана з ризиком, але ступень ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юктури додається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умов оподаткування.

Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.

Платник податку - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач [2, с.43].

Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку [2, c.51].

Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходіи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна[2, c.51].

База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання [2, c.51].

Обчислення суми податку – здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосування відповідних коефіцієнтів [2, c.52].

Податковий період – період, за який платник податку зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку [2, c.53].

Строк сплати податку та збору – визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чм збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством [2, c.53].

Порядок сплати податків та зборів – здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи [2, с.54].

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок -універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування [2, c.51].

Саме встановлення податкових ставок може базуватися на окремих методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді в сфері оподаткування. Метод економіко-математичного моделювання робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.

Крім цих традиційних методів встановлення податкових ставок існує інтуїтивний підхід. Він базується на побажаннях і передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє.

За побудовою проводиться розподіл податкових ставок наступним чином. До твердих податкових ставок відносяться фіксовані та відносні ставки, а до процентних - пропорційні, прогресивні та регресивні податкові ставки.

Визначивши основні елементи податків, необхідно відмітити, що побудова податкової системи базується на податках різних видів. Класифікація податків, як основних видів доходів бюджетів, здійснюється за різними ознаками, такими як форма і методи їх стягнення та віднесення до вартості продукції платника, об'єкти оподаткування, галузь, відомство, їх значення та відповідно рівень бюджету, в який вони надходять. В залежності від форми стягнення розрізняють прямі і непрямі податки. Непрямі податки збільшують ціну товара (робіт, послуг), поскільки включаються саме в її величину. Як правило, вони надходять в бюджет від підприємств, організацій, інших ланок господарства, хоча реальним платником залишаються споживачі цінностей та послуг. Особливо поширені податок на додану вартість, акцизи.

Непрямі податки мають головним чином фіскальне значеня, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.

Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва (обігу) або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаєься в їх розпорядженні.

Другий принцип, за яким розділяються податки - це суб'єкти, які сплачують податки в бюджет. Податки в залежності від платників поділяються на дві великі групи: податки з населення і податки з різних ланок господарювання, тобто, з фізичних і юридичних осіб (додаток 2).

До першої групи відносяться категорії платників в залежностівід видів їх заробітка, діяльності соціальних груп (доходи громадян за виконання ними трудових обов'язків, дивідентів по акціях, авторським винагородам, підприємців інше).

Податки з юридичних осіб можна класифікувати за галузевими та відомчими признаками, формам підприємств в залежності від власності (державна, акціонерна, приватна інші), їх типу (великі, середні, малі), а також виду діяльності (виробничі, комерційні інші).

Всі ці ознаки грають значну роль при визначенні величини податків та одержанні пільг. Однак, основним при встановленні порядку обчислення конкретного виду податку є об'єкти оподаткування. Об'єктами оподаткування прямими податками можуть бути всі види ресурсів, доходів, майно, а непрямими - грошовий обіг (або його частина) від реалізації окремих товарів, послуг.

Ще одним признаком класифікації податків є їх значення, тобто, за напрямом надходження податки розділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки надходять в бюджетцентральних органів влади (республіканський, федеральний), а місцеві надходять повністю до місцевих бюджетів. Загальнодержавні податки можуть використовуватись також для збалансування місцевихбюджетів у вигляді відрахувань, тоді вони відносяться до регулюючих доходів.

Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

Отже кожна податкова система відображає рівень розвитку економіки, фінансової науки, основні напрямки фінансової політики уряду. Її ефективність досягається в тому випадку, якщо дотримуються такі принципи:

1. Рівномірність оподаткування незалежно від форми власності суб'єктів господарювання і соціальних груп населення пропорційногрупам доходів.