Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Поняття, значення та юридична природа конституційних обов’язків людини та громадянина………………………………………………………………………5

1.1 Поняття та юридична природа конституційних обов'язків людини і громадянина………………………………………………………………………….7

1.2 Конституційні обов'язки як елемент конституційного статусу особи……...10

1.3 Генеза конституційних обов'язків людини і громадянина та еволюція їх конституційного регулювання в Україні………………………………………….13

2. Класифікація конституційних обов’язків та гарантії їх реалізації…………...15

2.1 Класифікація конституційних обов'язків людини і громадянина…………...16

2.2 Реалізація конституційних обов'язків людини і громадянина……………...19

2.3 Механізм реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина........20

Висновок.....................................................................................................................23

Список використаної літератури..............................................................................26

Вступ

Актуальність теми. Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної держави ставить на порядок денний необхідність дослідження ролі й місця в цьому процесі конституційних обов'язків, теоретичного переосмислення уявлень про них з позицій сьогодення, аналізу їх юридичної природи й місця в механізмі правового регулювання. Функціонування соціуму було б практично неможливим, якщо б у ньому не виконувалися обов'язки. Вони виступають одним із засобів реального забезпечення демократичних перетворень у державі, протікання соціальних процесів у режимі законності, а, отже, посідають чільне місце в забезпеченні нормального функціонування соціуму.

Необхідність дослідження проблеми юридичних обов'язків взагалі і конституційних обов'язків, зокрема, зумовлена якісно новим рівнем суспільних відносин у нашій державі, станом науково-технічного прогресу, законності, динамізмом розвитку українського суспільства, необхідністю вдосконалення управління ним, забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, зміцнення правового статусу громадян. У вітчизняній юридичній літературі проблема конституційних обов'язків не знайшла свого належного опрацювання, вона далека від рівня дослідженості конституційних прав і свобод та їх забезпечення. Немає значних монографічних робіт, присвячених цій темі, відсутні широкі теоретичні узагальнення. Важливість та актуальність розробки проблеми конституційних обов’язків людини і громадянина в Україні визначається й тим, що в чинній Конституції України значно звузилося коло основних обов’язків порівняно з Конституцією УРСР 1978 року. Раніше наголошувалося на тому, що з розширенням кола основних прав і свобод буде розширено й коло основних обов’язків, але сьогодні ми спостерігаємо поступове розширення основних прав і свобод та, навпаки, звуження основних обов’язків. Такий процес потребує певної наукової розробки, дослідження й пояснення.

Мета роботи. Метою роботи є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття, юридичної природи, становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні; обґрунтування необхідності вдосконалення існуючої системи основних обов'язків; їх класифікація;

Завдання роботи:

- проаналізувати й узагальнити в конституційно-правовому аспекті наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх із позицій сьогодення;

- визначити поняття конституційних обов'язків, розкрити їх юридичну природу та специфіку;

- дослідити категорію «конституційні обов'язки» як елемента конституційного статусу особи;

- висвітлити роль основних обов'язків в розбудові в Україні правової державності;

- з’ясувати тенденції розвитку основних обов'язків на сучасному етапі та чинники, що їх обумовлюють;

Об’єктом роботи є конституційні обов'язки людини і громадянина.

Предметом роботи є поняття, юридична природа конституційних обов'язків, їх генеза, тенденції розвитку, класифікація та механізм реалізації.

Данну тему вивчали наступні вчені: Архипенко В. А., Блок С. А., Громов К.Н., Дроздов С. Я., Ільясов В. С., Орлов С. Д., Пронин К. Н., Летнянчин Л.І., Тодика Ю.Н., Н.И. Матузов, А.В. Малько, В.Я. Тацій, Шурин В. А., Шишкин М. К., Юрченко С. П., Яник К. В.

Поняття, значення та юридична природа конституційних обов’язків людини та громадянина

З найдавніших часів і до наших днів проблема обов’язків людини і громадянина привертає пильну увагу мислителів, вчених, політичних діячів, часто опиняється у фокусі дискусій в суспільстві. Якщо правам і свободам в чинній Конституції України приділяється значна увага, то цього не можна сказати про основні обов’язки. На сучасному етапі можна говорити про відсутність повномасштабного аналізу поняття обов’язків людини, але це не означає недооцінки їх ролі в правовому регулюванні поведінки учасників суспільних відносин, адже всі правники, які досліджували проблему обов’язків одностайно стверджують про їх важливе значення у зміцненні громадської дисципліни та правопорядку.

Для початку необхідно звернутися до тлумачення поняття конституційних обов’язків, адже, як стверджував Цицерон, відправною точкою всякого послідовного вивчення будь-якого питання повинно бути визначення, щоб можна було зрозуміти, про що саме йдеться [3, с. 59].

Отже, дамо загальну характеристику юридичних обов’язків, з кінцевою метою визначення конституційних обов’язків людини і громадянина. І права, і обов’язки, встановлені правовою нормою, виражають належну поведінку, проте, якщо право означає можливість діяти, то обов’язок – необхідність діяти. Однак категорія належної поведінки не дає достатнього уявлення про права й обов’язки як такі, так як через дану категорію між правами та обов’язками не робиться ніякого розмежування.

Обов’язки громадян як загальні, так і конституційні, перш за все, виражаються у необхідності дотримуватись визначеним нормами права виду і міри поведінки. Тому категорія правової необхідності найбільш повно розкриває сутність юридичного обов’язку. “Необхідність” для розкриття поняття обов’язків відіграє таку ж роль, які в понятті прав і свобод особи виконує “можливість” [4, с. 27].

Важливо зазначити таку характеристику обов’язків, як відповідальність за не виконання приписів закону. Відповідальність стимулює виконання та неухильне дотримання обов’язків, це один з основних конструктивних елементів характеристики поняття юридичних обов’язків.

Обов’язки, закріплені в Основному законі, називаються конституційними. Отже, конституційні обов’язки – це встановлена державою в інтересах усіх членів суспільства й закріплена в Конституції держави необхідність, яка приписує кожній особі певні вид і міру поведінки й відповідальність за невиконання або неналежне їх виконання. [13, с. 113]

Поняття та юридична природа конституційних обов'язків людини і громадянина

На думку А. В. Юрченко обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи, діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій. [19, с. 85]

Дроздов С. Я. вважає, що Конституційні обов’язки - важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. [6, с. 134]

Яник К. В. говорить, що конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні – це різновид юридичних обов'язків, визнана і встановлена (забезпечена) державою в інтересах усіх членів суспільства й кожної особи, заснована на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі і закріплена в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки. [20, с. 86]

Соціальна цінність конституційних обов’язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій, і в цьому аспекті покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної та екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню соціальної функції держави; бути важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу приватних і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання.

Конституція України, регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з принципу, згідно з яких кожна людина має обов’язки перед суспільством, а це в свою чергу, забезпечує вільний і всебічний розвиток усіх особистостей, держави і суспільства у цілому. [8, с. 116]

Відповідно до Конституції України кожний громадянин України зобов’язаний:

- захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України;

- шанувати її державні символи;

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки;

- сплачувати податки та збори, встановлені законом;

- неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. [6, с. 97]

Стаття 68 Конституції України встановлює обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, що є запорукою стабільності в суспільстві та характерною ознакою побудови в нашій країні правової держави. [2, с. 68]

При цьому спеціально підкреслюється, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Головна мета юридичної відповідальності-правове виховання людей, покарання винних за вчинене, а загалом-забезпечення законності та правопорядку, що безумовно, не може залежати лише від правосвідомості осіб, від того, знають чи не знають вони чинні закони.

А тому кожна людина має намагатися не тільки додержуватися, а й якнайкраще знати закони, що одночасно з цим покладає обов'язок на державу їх оприлюднювати, опубліковувати, пропагувати.

Конституція України встановила обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Виконання цієї вимоги забезпечує можливість побудови правової держави, без цього неможливе існування суспільства. До порушників Конституції та законів України передбачено застосування засобів державного примусу, встановлених законодавством покарань і стягнень.

Конституція України проголосила принцип, який повинен мати на увазі кожний з нас - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Водночас у ст. 57 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право знати свої права та обов'язки. [1, с. 57]

Отже, конституційні обов’язки – це вимоги, що висуваються до кожної людини і громадянина, діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утриматися від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян.

Конституція України, яка є основним законом держави регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з того, що вони є об’єктивними для розвитку нашої держави і суспільства в цілому, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права, а також іншими суб’єктами. Це цілком відповідає міжнародним стандартам, адже ст.29 Загальної декларації прав людини встановлює, що «кожна людина має обов’язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи». [15, с. 256]

1.2 Конституційні обов'язки, як елемент конституційного статусу особи

На думку Орлова С. Д. під конституційним статусом людини і громадянина розуміють сукупність закріплених у Конституції держави їх прав, свобод та обов'язків і гарантій їх повної й безперешкодної реалізації. У зв’язку з цим аргументується недоцільність виділення в якості самостійного елементу конституційного статусу особи «права–обов'язку», під яким розуміли «право, що є одночасно й обов’язком».[9, с. 216]

Соціальні норми, в тому числі й правові, визначають суспільний статус особи. Складні взаємозв’язки, які існують між людьми і державою, врегульовуються останньою за допомогою правових норм. Система прав та обов’язків індивіда, які юридично закріплені державою в конституції й інших нормативних актах та якими він наділяється як суб’єкт правовідносин, називається правовим статусом особи.

Правовий статус індивідів розрізняється залежно від характеру політико-правового зв’язку між ними і державою і є різним у громадян країни, іноземців та осіб без громадянства. У певних категорій громадян може бути спеціальний статус, визначений правовими актами (наприклад, державні службовці).

Конституційне право закріплює основи правового статусу, які однакові для всіх людей і громадян і носять базовий характер стосовно інших статусів особи. Особливе значення у цьому зв’язку набувають норми Конституції України, хоча це — не єдиний нормативно-правовий акт, що визначає правовий статус особи. У цій сфері діє низка законодавчих актів України та міжнародно-правових актів. Кожна із галузей права закріплює певну частину прав і свобод у визначеній сфері суспільних відносин: трудових, цивільних та інших. В цілому ж права і свободи людини не носять вичерпного характеру, тобто не залежать від закріплення у тому чи іншому нормативному акті.

Розглядаючи основи правового (конституційного) статусу людини, йдеться переважно про: конституційні принципи правового статусу людини і громадянина; громадянство; основні права, свободи та обов’язки; гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина. Передумовою виникнення та існування основ правового статусу є загальна правосуб’єктність, тобто здатність бути учасником правовідносин.

Під принципами правового статусу людини і громадянина розуміють вихідні начала, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. До основних принципів, закріплених у Конституції України згідно з міжнародно-правовими стандартами, визначеними у багатьох актах, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод , належать: принцип рівності людей у своїй гідності та правах; [1, с. 21] принцип рівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом (ст. 24 Конституції); принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини (ст. 21 Конституції); принцип гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянина (ч. 2 ст. 22 Конституції); принцип невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 22 Конституції); принцип єдності прав людини та її обов’язків перед суспільством (ст. 23 Конституції).

Найповніше роль основних обов’язків людини виявляється в функціях, тобто головних напрямках їх впливу на конституційний статус, основними з яких є такі: гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна та інші. [12, с. 245]

Гарантуюча. Конституція України гарантує права та свободи людини і громадянина згідно із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Разом з тим у ній підкреслюється, що їх існування не повинно порушувати прав і свобод інших громадян. У розвиток цього положення Конституція України прямо встановлює, що права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Обмежувальна функція необхідна для того, щоб дії одних суб'єктів права не порушували прав та інтересів інших, щоб відносини в суспільстві були більш гармонійними, право встановлює певні обмеження для суб'єктів правовідносин, долаючи тим самим анархію і сваволю.

Сприяння розвитку особистості. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей і та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток як її особистості

Виховна функція виражена в тому щоб кожен громадянин мав освіту, яка відповідає прийнятим нормам. Без освіти в наш час неможливо уявити активну участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності.Держава підтримує та розвиває мистецтво, забезпечує для громадян свободу творчої діяльності. В цьому нас переконує Стаття 54 Констиутції України. Кожний громаднин повинен усвідомлювати, що не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги та збереження історичних традицій і культурної спадщини. Тому, неодмінна складова частина виховного процесу є виховання громадян у дусі поваги до історичного минулого, яке є безцінним надбанням кожної сучасної держави. Також, велике значення має правове виховання. Кожен громадянин зобовязаний знати закони своєї держави та суворо дотримуватись них.

1.3. Генеза конституційних обов'язків людини і громадянина та еволюція їх конституційного регулювання в Україні

Розвиток конституційних обов'язків людини в Україні треба розкривата в порівняльно-правовому аспекті з їх генезою в інших країнах. Виходячи з того, що Україна географічно є частиною Європи, еволюція основних обов'язків людини саме на Європейському континенті. Підкреслення універсального характеру обов'язків (єдність змісту, каталогу), незважаючи на відмінності національного (релігійного) та історичного характеру, слід також вважати їх регулювання на Американському та Африканському континентах, у країнах Близького та Середнього Сходу, країнах СНД.

Вперше включення обов’язків людини і громадянина в конституцію мало місце в Конституції Французької Республіки 1795 р., складовою частиною якої була Декларація прав і обов’язків людини і громадянина. Декларація обов’язків, ґрунтуючись на доктрині природного права, ввібрала в себе такі загальнолюдські цінності, як добро, чесність, гідність, рівність, гуманність, справедливість, доброчинність, любов і повага до ближнього. Звертаючись до моральних засад (устоїв) людини, вона закладала підвалини законослухняності і правопорядку в суспільстві, була своєрідним стимулом і підґрунтям до побудови правової держави. Декларація закріпила широке коло обов’язків людини, серед яких – захист і служіння суспільству, підпорядкування законам, повага до державних органів, обов’язок захищати свободу, рівність і власність, сплачувати податки та низка інших, – і стала еталоном, важливим орієнтиром для подальшого розвитку основних обов’язків. [10, с. 121]

Для конституцій буржуазних країн Західної Європи характерним на сьогодні є суттєве звуження кола основних обов'язків, які, по суті, зводяться здебільшого до сплати податків, відбування військових повинностей, поваги до особи й одержання початкової освіти.Україна дорадянського періоду, незважаючи на наявність низки виключно проектів конституцій України в плані закріплення обов'язків характерним, було певне уподібнення конституційної теорії до європейського та почасти американського конституціоналізму. На практиці ж “російське право знало не стільки закріплення прав, скільки регламентацію обов'язків” (Кудинов О.А.), тому населення України було переобтяжене обов'язками. [18, с. 231]

Розвиток основних обов'язків громадян України за радянських часів характеризувався: а) поступовим (від конституції до конституції) розширенням їх кола; б) класовим характером обов'язків на початковому етапі; в) ідеологічною заангажованістю (підкреслення переваг соціалістичного способу життя). Широке коло обов'язків громадян відповідало природі соціалістичної держави і на практиці мало на меті врегулювати всі сфери приватного життя людини, служити знаряддям побудови комунізму. Позитивним і найбільш цінним у розвитку основних обов'язків людини і громадянина того періоду було те, що саме в цей період останні знайшли своє широке відображення в конституціях, оформилися в цілісну систему, а також те, що вони були спрямовані на гуманізацію суспільства, повагу до особи (обов'язок поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб, національну гідність інших громадян, дружбу націй і народностей тощо).

Для конституцій нових держав Балтії, Східної та Центральної Європи в регламентації обов'язків особи є властивим: а) їх універсалізація й наближення до обов'язків притаманних чинним конституціям країн Заходу; б) закріплення їх у невеликій кількості; в) намагання забезпечити їх реалізацію за допомогою законів. [7, с. 21]

Отже, конституційні обов’язки - важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. А також це вимоги, що висуваються до кожної людини і громадянина, діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян.

Класифікація конституційних обов’язків та гарантії їх реалізації

Відсутність критеріїв класифікації основних обов'язків, органічна єдність конституційних прав і обов'язків як необхідна й визначальна умова будь-якої істинної наукової класифікації прав, свобод і обов'язків визнавалися радянською доктриною права, вагомими перепонами у самостійній класифікації конституційних обов'язків. [22, с. 301]

В умовах розбудови в Україні демократичної правової держави, така класифікація є не тільки можливою, але й бажаною. Її можливість обумовлюється: а) самостійною цінністю конституційних обов'язків в регулюванні суспільних відносин; б) тим, що органічна єдність прав і обов'язків має внутрішній глибинний зміст, але на практиці вона досягається їх штучним конституційним поєднанням; в) самостійна класифікація не призводить до втрати правильного уявлення про міру свободи, вміщеної у правах людини, оскільки основні обов'язки – це не єдині обмежувачі свободи; г) по суті з’явилися нові критерії (ознаки, підстави) для класифікації обов'язків, яким в радянський період не надавалося значення. [11, с. 247]

З метою приведення конституційних обов'язків особи в гармонію з її правами і поновлення втраченого взаємозв’язку громадянина й держави є велика необхідність прямого закріплення на конституційному рівні нових обов'язків. Цій же меті служить і тлумачення положень Конституції, з чого витікають обов'язки людини і громадянина, які встановлені не в прямій, а в опосередкованій формі або які випливають із вимог правової держави (обов'язок по забезпеченню економічної та інформаційної безпеки України ; поважати права і свободи, честь і гідність інших людей; обов'язок знати конституційні обов'язки; поважати і захищати Конституцію України). [16, с. 284]

2.1 Класифікація конституційних обов'язків людини і громадянина

Стаття 23 Конституцiї України, закрiплюючи право людини на вiльний розвиток своєї особистостi, наголошує, що такий розвиток забезпечується виконанням обов'язкiв усiма членами суспiльства.

За Законом України "Про оборону" вiд 6 грудня 1991 р., оборона України - справа усього народу. Обов'язок громадян щодо захисту Вiтчизни закрiплений у статтi 65 Конституцiї , а також у Законах України "Про загальний вiйськовий обов'язок та вiйськову службу" від 25 березня 1992 р. та "Про альтернативну (невiйськову) службу" від 12 грудня 1991 р.

Крiм того, у статтi 51 Конституцiї України проголошений обов'язок батькiв утримувати дiтей до їх повнолiття та обов'язок повнолiтнiх дiтей пiклуватися про своїх непрацездатних батькiв.

Бiльш докладно взаємнi обов'язки батькiв та дiтей врегульованi у Кодексi про шлюб та сiм'ю.

Хотiлося б зазначити, що другий роздiл Конституцiї України "Права, свободи та обов'язки людини i громадянина" в цiлому вiдповiдає свiтовим та європейським стандартам з прав людини. Але не слiд забувати, що потрiбне не тiльки проголошення прав i свобод, але й наявнiсть механiзму їх реалiзацiї, який iснує сьогоднi далеко не для всiх закрiплених в Конституцiї прав. [6, с. 84]

Особисті обов'язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).

Економічні обов'язки - обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін.

- Політичні обов'язки - додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та інще.

- Соціальні обов'язки - обов'язок працювати та розвиватися інще.

- Культурні обов'язки « дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури людства та інще.

- Екологічні обов'язки — берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. [18, с. 196]

Зрозуміло, що до обов'язків громадян демократичних держав входить додержання законів, повага до прав і свобод інших осіб, сплата податків, підкорення міліцейським (поліцейським) розпорядженням тощо.