Становлення та розвиток податкової системи України. 3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

              Тема:   Становлення та розвиток податкової системи України

                                        ВИКОНАЛА:

                                                   студентка        

                                                   курс                                     2

                                                   спеціальність             фінанси

                                                   група                                   3

                                                   форма навчання          денна

                                                   особистий підпис студента

                                            НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

РЕЄСТРАЦІЯ  РОБОТИ

номер                ,     дата 

ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ:        ТАК,        НІ

       за умови належного доопрацювання

Харків - 2012

ЗМІСТ:

Вступ ………………………………………………………………………….  3

Розділ 1Теоретичні аспекти податкової системи України ………………...  7

1. Суть та принципи побудови податкової системи ………………... 7
2. Класифікація податків і зборів ……………………………………. . 12
3. Податкова політика держави ……………………………………….  17

Висновки до розділу 1………………………………………………………... 22

Розділ 2 Стан та тенденції розвитку податкової системи  України ……….. 24

1. Податкова політика, як метод державного регулювання

економіки ………………………………………………………………….. 24

2. Аналіз розвитку та сучасного стану податкової системи

України ……………………………………………………………………. 28

3. Вдосконалення функціонування податкової системи України …… 34

Висновки до розділу 2 ……………………………………………………….. 41

Загальні висновки ……………………………………………………………. 43

Список використаної літератури …………………………………………… 46

ВСТУП

Дана курсова  робота присвячена вивченню питання становленню та розвитку податкової системи в Україні.

      Актуальність теми дослідження обумовлена новими явищами в економіці України, її спрямуванням на перехід до ринкових відносин, де управління господарчими процесами вимагає активного використання інструментів фінансового механізму, включаючи податки.

       Дослідженню податкової системи присвячені роботи К.Болдінга, Г.Девіса, Неймарка, Ф.Нітті, В.Парето, П.Самуельсона. У теперішній час моніторинг справляння податків здійснюється в роботах А.Азарова, А.Бодюка, I.Горленко, О.Данилова, I.Кухаренко, Ю.Кравченко, Л.Лапко, П.Мельника, В.Поповича.

       Написання курсової роботи сприятиме визначенню основних проблем податкової системи в цілому. Крім того, надасть можливість окреслити основні напрями удосконалення податкової системи в Україні.

       Податкова система в кожній державі є однією з базових підвалин її економічної системи. У зв’язку з цим податки мають розв’язувати два завдання. Вони служать державі для отримання тих доходів, які необхідні для розв’язання її завдань. Поряд з цим фіскальним призначенням стягнення податків слугує для здійснення певних політичних ідей завдяки тому, що вони сприяють чи ускладнюють певні економічні процеси.

       Метою курсової роботи є дослідження податкової системи в Україні та шляхи її вдосконалення.

Виходячи з  мети курсової роботи, були поставлені наступні завдання:

1. розглянути суть та принципи побудови податкової системи України;
2. розглянути класифікацію податків;
3. розглянути податкову політику держави;
4. дослідити та проаналізувати стан та розвиток податкової системи України;
5. визначити недоліки та переваги податкової системи України та висловити пропозиції щодо вдосконалення функціонування податкової політики України

Об’єктом курсової роботи є податкової системи України.  

Предметом дослідження  даної роботи є розвиток, становлення  податкової системи України, її функціонування та вдосконалення.

Питання вдосконалення  оподаткування знаходяться в  центрі уваги наукової і громадської  думки з отримання незалежності України. Особливо сьогодні, в пошуках  шляхів виходу з економічної кризи, назріла необхідність податково-бюджетного регулювання в Україні замість проведення суто фіскальної податкової політики.

Крім цього, сьогодні на державному рівні визнано  гостроту проблеми оподаткування, пов’язаної з надмірністю податкового тягаря. Останній і є однією з причин фінансової нестабільності підприємств, зменшення сукупного попиту і економічної кризи.

       Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу. Однак стає дедалі очевиднішим, що ця критика багато в чому базується на емоційних, поверхневих чинниках економічної дійсності. Відсутній глибокий аналіз фінансових зв’язків в економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання нею функцій регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

Отже, нині існує  необхідність всебічного дослідження  питань, пов’язаних із впливом системи  оподаткування на економічні процеси.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Суть та  принципи побудови податкової  системи

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів до бюджетів усіх рівнів, а також форм, методів установлення, зміни, обчислення, сплати, стягнення, також податкова служба, яка займається податковим контролем.

Податкова система  кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з  тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення  податкової системи і податкова  політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності.

Науковий підхід до створення податкової системи  передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування правової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, що визначається як метод «спроб і помилок», який, до речі, використовується в Україні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можна тільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка і суспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада не мають [1].

Принцип системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись функції податків. З позицій фіскальної функції, податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З позицій регулюючої функції, – забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. [2]

Податкова система  повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система  доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

Кількість податків, на які покладається здебільшого  регулююча функція, теж має бути досить значною. Це пояснюється тим, що не можливо за допомогою одного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльності підприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.

Але платників  цікавить не так кількість податків, котрі вони сплачують, як загальна сума податків і їх частка в одержаному доході.

Визначальною  базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Податки з позиції організації фінансової діяльності держави вторинні відносно видатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки. Відхід від неї призводить до тяжких наслідків - високого рівня оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка, по суті справи, теж є своєрідною прихованою формою оподаткування населення. Відмінність полягає в тому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доводиться платити набагато більше, ніж сьогодні. Причиною інфляції, тобто знецінення грошей, є випуск в обіг зайвої їх кількості, не забезпеченої товарною масою. Це, у свою чергу, визначається бюджетним дефіцитом, тобто перевищенням видатків бюджету над доходами. Тож при створенні нової податкової системи слід пам'ятати, що бюджет як фінансовий план держави повинен бути обов'язково балансом доходів і видатків, і нехтувати цим вкрай небезпечно.

Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності.

По-перше, права  держави на доходи залежать від форми  власності - державної чи приватної. При державній власності не тільки майно підприємств, але й створювані на них доходи належать державі, і  вона може вилучати усі «зайві» кошти  у вигляді вільного лишку прибутку [3].

Відносно у  приватних підприємств держава  може отримати тільки певну частку їх доходів. Отже, якщо для державних  підприємств податкова політика майже не має відчутного значення, то для приватних - це одне з головних питань.

По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, особливості ж формування доходів повинні враховуватися при встановленні об'єкта оподаткування. Тому об'єктом оподаткування визначено кінцевий результат роботи підприємства – прибуток.

Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані основоположником теорії оподаткування шотландським економістом і філософом А. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» ще у XVIII от., не втратили значення і до нашого часу. Вони зводяться до чотирьох понять: справедливість, визначеність, зручність, економія (раціональність) [4].

Ці загальні принципи оподаткування поступово  розширювались, трансформувалися під  впливом соціально-економічних і політичних перетворень, які відбувались у світі. В даний час вони в основному зводяться до наступного:

1. Рівень податкової  ставки повинен встановлюватись  з врахуванням можливостей платника  податків, тобто рівня його доходів.  Доход, який залишиться після сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток.

2. Необхідно  прикласти всі зусилля, щоб  оподаткування доходів носило  одноразовий характер. Багаторазове  обкладання доходів чи капіталу  неприпустиме.

3. Податки повинні  бути обов'язковими. Податкова система не повинна залишати у платника податків сумнівів в уникненні платежу.

4. Процедури  розрахунку і сплати податків  повинні бути простими, зрозумілими  і зручними для платників податків  і економічними для установ,  які збирають податки. Слід  прагнути до мінімізації витрат на стягнення податків.

5. Податкова  система повинна забезпечувати  раціональний перерозподіл частини  створюваного валового внутрішнього  продукту і бути ефективним  інструментом державної економічної  політики.

6. Податки можуть  використовуватись як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманих працівників, між коштами, які направляються на споживання і нагромадження.

7. Необхідно  забезпечувати стабільність оподаткування;  ставки податків не повинні змінюватись упродовж досить тривалого періоду. Разом з тим, податкова система повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, які забезпечують еволюцію податкової системи.

8. Не можна  допускати індивідуального підходу  до конкретних платників податків  при встановленні податкових  ставок і застосуванні податкових  пільг. Оподаткування має бути  досить універсальним, забезпечувати  однакові вимоги і однаковий  підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок та використання податкових пільг - з іншого [5].

Багатовікова  історія формування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичних принципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічного життя конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіші і найефективніші серед них. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу з удосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідає світовим стандартам.

Податкові зобов’язання

Основним обов'язком  платника податків, зборів та інших  обов'язкових платежів є виконання  податкового зобов'язання.

Органи державної  податкової служби можуть здійснювати  нарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів чи вносити зміни до раніше нарахованих сум податку до закінчення терміну давнини, тобто протягом трирічного періоду з останнього дня представлення податкової декларації (розрахунку).

При донарахуванні  податків, включаючи суми пені, а також при несвоєчасному надходженні належних бюджету засобів, органи податкової служби списують з рахунків платників у примусовому порядку шляхом виписки інкасових доручень (розпоряджень) установам банку про стягнення прострочених платежів, пені, штрафів та інших санкцій. Суми заборгованості в бюджет списуються на підставі рішення керівника державного податкового органа.

Самостійно  визначати суми податкового зобов'язання платника податків може орган податкової служби у випадку, якщо платник не надає у встановлений термін податкову декларацію (розрахунок) чи дані перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження чи завищенні сум його податкових зобов'язань, а також, якщо орган податкової служби виявив арифметичні чи інші помилки в представленій декларації.

При виявленні  помилок податковою службою після  одержання декларації, податковий орган  самостійно здійснює перерахунок відповідно до діючого нормативним законодавством і повідомляє платника про здійснення такого перерахунку і про суми недоплат або переплат.

Виявлена в  результаті податкової перевірки заборгованість самостійно погашається платником.

У випадку виявлення  податкової заборгованості чи при ненаданні  у встановлений термін розрахунку орган  державної служби повідомляє першою податковою повісткою протягом трьох робочих днів. Після того протягом п'яти календарних днів органи податкової служби повідомляють платника податку. Третя повістка посилається після 15 днів із дня повідомлення першою повісткою.

Для підприємства (платника податку) можуть бути змінені терміни виконання податкового зобов'язання, якщо відстрочка здійснена на умовах податкового кредиту, тобто при перенесенні терміну сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів на більш пізній термін на підставі кредитного договору з органом податкової служби.

Зміна терміну  виконання податкового зобов'язання можливо також при розстрочці при умовах податкового кредиту, що припускає поділ суми податків на кілька термінів оплати на умовах, визначених кредитним договором.

Зміни термінів сплати податків надаються в межах бюджетного року при наявності кредитного договору і з урахуванням фінансового стану підприємства на підставі письмової заяви платника. У заяві вказується сума податків, зборів та інших обов'язкових платежів, по яких платник просить розстрочку, а також термін розстрочки. До заяви платник додає аналіз фінансового стану підприємства, розрахунок прогнозних доходів і графік погашення податкових зобов'язань. Заява і представлені документи податкові органи розглядають у десятиденний термін і повідомляють платника про надання чи відмові у відстрочці. При позитивному рішенні орган податкової служби підписує з платником кредитний договір.

Не може бути змінений термін виконання податкового  зобов'язання, якщо порушена кримінальна справа, пов’язана з податковими порушеннями, а також якщо платник є банкрутом чи використовує зміну термінів для приховання своїх коштів, що підлягають оподатковуванню [6].

При ліквідації підприємства майно, майнові права  і засоби, відбиті в ліквідаційному балансі, використовуються в першу чергу для повного погашення податкової заборгованості підприємства, далі для погашення інших видів заборгованості, що підлягають безперечному стягненню і виконанню інших видів зобов'язань відповідно до діючого в Україні законодавства. Майно, що залишилося після оплати заборгованостей, розподіляється між засновниками підприємства відповідно до діючого законодавства.

Відповідно  до діючого законодавства, після  закінчення встановленого терміну  сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, суми платежів є недоїмкою і стягуються з нарахуваннями пені.

При переплаті  суми податків, зборів та інших обов'язкових  платежів у результаті неправильного  їхнього нарахування дані суми підлягають нарахуванню на рахунок платежів майбутніх періодів чи поверненню платнику за його письмовому звертанню. Про суму платежу, що перевищує суму розрахунку, органи податкової служби повідомляють платника в десятиденний термін із дня надходження платежу і виникнення переплати.

Зарахування чи повернення суми, що перевищує розрахункову і надійшла в бюджет, здійснюється в місячний термін із дня подачі платником заяви.

При неправильному  нарахуванні податків, зборів та інших  обов'язкових платежів податковими  органами дана сума підлягає зарахуванню  на рахунок майбутніх податкових платежів чи поверненню платнику незалежно від письмової заяви про повернення суми податку, і на цю суму нараховуються відсотки в розмірі дисконтної ставки Національного банку України за кожний день неправильного стягнення, починаючи з дня зарахування суми у бюджет.

1.2 Класифікація  податків і зборів

Законом України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються

Згідно закону України "Про систему оподаткування", податки – це обов’язкові безповоротні платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування [7].

Збори та інші обов'язкові платежі являють собою обов'язкові безповоротні платежі в бюджет чи державні цільові фонди, що вносяться у зв'язку з наданням платнику збору певної послуги або прав.

Усі податки, збори  й інші обов'язкові платежі формують бюджетну систему України.

Система оподаткування  характеризується її елементами –  суб'єкт, об'єкт оподаткування, податкова  ставка, податкова квота, джерело сплати.

Суб'єкти оподаткування – це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.

Об'єкт оподаткування – це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством про оподаткування.

Податкова ставка – розмір податку з одиниці виміру об'єкта оподаткування.

Ставки поділяються  на тверді і процентні.

• тверда ставка встановлюється у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні;
• процентна – встановлюється щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір. В свою чергу процентні ставки діляться на: пропорційні, прогресивні (ставка збільшується при збільшенні доходу), регресивні (при збільшенні доходу ставка зменшується) та змішані.

Податкова квота – частка податку в доході платника.

Джерело сплати – дохід (заробітна плата, прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки від реалізації продукції.

Усі податки  можна класифікувати так:

1. За формою  оподаткування – прямі та непрямі;

2. За об’єктом  оподаткування – на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні), на майно і на витрати;

3. Залежно від рівня встановлення – загальнодержавні та місцеві;

4. За методом  стягнення – розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму

розкладають на окремі частини за територіальними  одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та складні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників)

5. Залежно від  характеру використання – податки загального призначення (використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків) та спеціальні (цільові) податки (зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

6. За періодичністю стягнення – а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше – податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

У залежності від різних ознак податки розділяють на декілька груп, які подано в таблиці 1.1[8 ].

Таблиця 1.1

Класифікація податків

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки – це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку:

1. податок на прибуток підприємств і організацій;
2. податок на доходи фізичних осіб;
3. податок на промисел;
4. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
5. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
6. єдиний податок;
7. фіксований сільськогосподарський податок;
8. державне мито;
9. податок на нерухоме майно (нерухомість);
10. плата (податок) за землю;
11. податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
12. гербовий збір тощо.

Непрямі податки  – це податки, які стягуються у  вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. З підвищенням їх зростають ціни. До них належать:

1. податок на добавлену вартість;
2. акцизний збір;
3. мито.

До основних видів загальнодержавних податків, зборів і інших обов'язкових платежів в Україні відносяться:

1. податок на додаткову вартість;

2. акцизний збір;

3. податок на прибуток підприємства;

4. податок на доходи фізичних осіб;

5. збір за  першу реєстрацію транспортного  засобу;

6. екологічний  податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування   трубопроводами   природного   газу   та   аміаку

територією  України;

8. рентна  плата  за  нафту,  природний  газ  і   газовий

конденсат, що видобуваються  в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11.  збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір   на   розвиток  виноградарства,  садівництва  і