Становлення та розвиток валютного ринку в Україні

Тема:  Становлення та розвиток валютного ринку в Україні

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи становлення та розвитку валютного ринку  України.

2. Аналіз сучасного стану валютного  ринку України.

3. Перспективи розвитку валютного  ринку України

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Становлення сучасної високоефективної української економіки неможливий без розвинутого фінансового  ринку, складовою частиною якого  є валютний ринок. Будучи формою організації  руху валютних цінностей в Україні, валютний ринок в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютні відносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.

 Сучасна система валютного  контролю і валютного регулювання  сформована за досить суперечливих  і важких соціально-економічних  умов. На процес її становлення  впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських  зв'язків між республіками колишнього  Радянського Союзу, різке падіння  виробництва, постійне зростання  інфляції, зміна валютного режиму  державної монополії на режим  валютних обмежень тощо.

 Дана галузь дослідження  має свої актуальні проблеми  і перспективи вдосконалення  та подальшого розвитку.

 В кожній країні є свої  гроші. Вони є засобом обміну, або платежу, одиницею розрахунку, мірою вартості та засобом  накопичення. Причому не тільки  на внутрішньому, а й на зовнішньому  ринках в якості національної  валюти.

 Так як між країнами світу  існують міжнародні економічні  зв’язки (міжнародна торгівля  товарами та послугами, міжнародний  рух капіталу та інше), то і  відбувається рух грошей між  цими країнами.

 У світі не існує єдиної  грошової одиниці в якій би  виражались всі грошові операції, тому в різних країнах вони  виражаються у різних валютах.  В зв’язку з цим для проведення  розрахунків між національними  грошовими одиницями країн встановлюється  відношення, яке називається валютним  курсом. Нестабільність, коливання  валютних курсів є причиною  валютних ризиків.

 В  роботі ставиться мета розглянути сучасний стан валютного ринку, визначити його основні функції, учасників, інструменти та механізми дії. Окрему увагу в роботі буде надано розгляду сучасного стану валютного ринку в Україні та аналізу показників, які впливають на його подальший розвиток, або навпаки зупиняють. Після того як Україна стала незалежною , надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов'язаних з валютою і валютно-фінансовою системою. Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни.

Об'єктом дослідження даної роботи є валютний ринок в Україні.

Предметом дослідження є проблеми становлення та перспективи розвитку валютного ринку в Україні.

Варто наголосити, що питаннями валютної системи і валютного ринку  займаються українські вчені Алісов В.А, Івасів Б. С, Боринець С.Ю, Ющенко В.А., Шелутько В.М, Козик В.Ф, Мальчинський А та інші .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

1. Теоретичні основи становлення та розвитку валютного ринку України.

 

Одним із найсуттєвіших елементів  міжнародних валютних відносин є  валютний ринок.

 Валютний ринок — це:

 а) підсистема валютних відносин  у процесі операцій купівлі-продажу  іноземних валют і платіжних  документів в іноземних валютах; 

 б) інституційний механізм (сукупність  установ і організацій — банки,  валютні біржі, інші фінансові  інститути), що забезпечують функціонування  валютних ринкових механізмів.

 Валютний ринок як економічна  категорія — це система стійких  економічних та організаційних  відносин, пов'язаних з операціями  купівлі-продажу іноземних валют  та платіжних документів в  іноземних валютах. На валютному  ринку здійснюється широке коло  операцій щодо зовнішньоторговельних  розрахунків, туризму, міграції  капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання  іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами  та фірмами. 

 Валютний ринок виконує певні  функції, в яких виявляється  його призначення й економічна  роль. Основними його функціями  є:

- забезпечення умов та механізмів  для реалізації валютної політики  держави;

- створення суб'єктам валютних  відносин передумов для своєчасного  здійснення міжнародних платежів  за поточними і капітальними  розрахунками та сприяння завдяки  цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам  валютних відносин;

- формування та урівноваження  попиту і пропозиції валюти  і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб'єктами ринку  широкого кола валютних операцій  .

 Під валютними операціями  звичайно розуміють будь-які платежі,  пов'язані з переміщенням валютних  цінностей між суб'єктами валютного  ринку.

 Ці операції класифікуються  за кількома критеріями   ( Колесніченко В.Ф. Гроші та кредит Навчальний посібник 2008 р.):

1. За терміном здійснення платежу  з купівлі-продажу валюти:

- касові, або операції з негайною  поставкою;

- строкові.

2. За механізмом здійснення  операцій:

- операції спот;

- форвардні операції;

- ф 'ючерсні операції;

- опціонні операції.

3. За цільовим призначенням:

- операції з метою одержання  валюти для здійснення платежів  за міжнародними розрахунками;

- операції з метою страхування  від валютних ризиків (операції  хеджування);

- операції з метою одержання  прибутку або спекулятивні операції.

4. За формою здійснення:

- безготівкові;

- готівкові.

Валютний ринок має атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, та функціонування ринкового механізму  з його елементами: попиту, пропозиції і ціни. Він характеризується особливою  інфраструктурою та комунікаціями.

Об'єктом валютного ринку служать  валютні цінності, зокрема іноземні, коли суб'єкти цього ринку купують  чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб'єкти ринку  купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку  одночасно відбувається продаж іноземної  та національної валюти, то вони існують, як об'єкти валютного ринку.

Суб'єктами валютного ринку можуть виступати фізичні і юридичні особи, посередники -- банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять»  продавців і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб'єктів  валютного ринку є отримання  прибутку від своїх операцій .Див. таблицю 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. Суб'єкти валютного ринку та їх функції.

 

 

 

Валютні ринки можна класифікувати  за ознаками : табл.2

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Класифікація валютного  ринку.

Валютний ринок можна  класифікувати й за іншими критеріями :

• За формою торгівлі валютою (безготівковий, готівковий) ;
• За масштабами операцій (оптовий, роздрібний) ;
• За метою здійснення операцій (одержання валюти, страхування від ризиків, одержання прибутку);
• Залежно від прав резидентів і нерезидентів (поточний,пов'язаний з рухом капіталу)

Сьогодні існують такі регіональні ринки:

 Європейський - із центрами  в Лондоні, Цюріху, Франкфурті;

- Азіатський - із центрами  в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі;

 Американський - із  центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі.

 На регіональних валютних  ринках здійснюється торгівля  вільно конвертованими валютами  та валютами місцевих національних  ринків. Регіональні валютні ринки  за характером операцій не  відрізняються один від одного, національні - відрізняються за  ступенем конвертованості національної  валюти, за обсягом зовнішньоторговельних  та валютно-обмінних операцій, за  ступенем інтегрованості в світове  співтовариство, рівнем стійкості  й відкритості економіки, рівнем  розвитку комунікацій та ступенем  регулювання державою валютних  операцій.

В Україні міжбанківська валютна  біржа перестала існувати з 2000 р. Тепер торгівля валютою здійснюється через міжбанківський валютний ринок.

Формування валютного ринку  в Україні безпосередньо пов'язане  з процесами розбудови української  держави та реформуванням її економіки. Пройшовши довгий шлях до 2012 року Український  валютний ринок пройшов багато етапів,такі як :

• Перший етап–1991-1994 роки. Характеризувався впровадження національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.
• Другий етап - 1995-1998роки. Характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.
• Третій етап –1999 – сьогодні. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку
• І так пройшовши в своєму розвитку як роки певної неврегульованості операцій на початку 90-х, так і роки знаних фінансових потрясінь та девальвацій середини та кінця 90-х, в друге десятиріччя свого функціонування банківська система України входить зі стабільної валютою та ефективно функціонуючим валютним ринком .

 

      В умовах колишнього СРСР в Україні валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютнх надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи , як Держплан, Держбанк ,Міністерство фінансів. Готівкову функцію рубля виконував виключно Держбанк СРСР.  Валютно- курсової політики як такої не існувало.

 

 Інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.¹

Слід підкреслити, що  гальмувався експорт з України  та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

 Отже, ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:

 

Забезпечення відповідної  ліквідності. Ця умова припускає  існування офіційних резервів в  урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також  потребує стимулів для того, щоб  комерційні банки, які діють в  якості дилерів, що торгують іноземною  валютою, мали достатні її резерви для  забезпечення потреб приватного сектору;

 

Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову  політику, яка б сприяла підтриманню  збалансованої міжнародної системи  платежів; фінансові механізми забезпечували  регулювання платіжного балансу; уряди  сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

 

Впевненість у міжнародній  грошовій системі. Якщо фірми та інвестори  приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної  системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти  проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб  викликати довіру до системи.   (   Ковалевський А.О., Челишева Т.В. Економічні науки/3. Фінансові відносини)

 

2. Аналіз сучасного стану валютного  ринку України

 

Формування світового  ринку, розвиток регулярних міжнародних  економічних зв’язків, поширення  кредитних засобів міжнародних  розрахунків, посилення концентрації банківського капіталу стали важливими  передумовами виникнення у XIX столітті та подальшого розвитку валютних ринків.

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування  особливого ринку, на якому можна  вільно здійснювати операції по купівлі-продажу  валюти. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку  купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для  інших цілей: для спекулятивних  операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого додатку до міжнародних  розрахунково-платіжних відносин і  надає йому статусу відносно самостійної  економічної структури.

Валютний ринок має  власну інфраструктуру і широко розвинуту  систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма  суб'єктами ринку не тільки в межах  окремих країн, а й у світовому  масштабі. Залежно від організації  торгівлі валютний ринок поділяється  на біржовий і позабіржовий. На біржовому  ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги  вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все  менше звертаються до послуг традиційних  бірж, і вони поступово згортають  свою діяльність.

Найпоширенішою міжнародною  торгівельною валютою залишається  долар США, за допомогою якого  здійснюється 2/3 обсягу міжнародної  торгівлі (для порівняння: до впровадження євро у 2002 році обсяги міжнародної торгівлі із використанням долару складали 80% від усього обсягу). До впровадження євро близько 16% світової торгівлі здійснювалось  у німецьких марках, 6% – у англійських  фунтах стерлінгів, близько 5% – у  французьких франках, 4% – в японських  ієнах та 6-7% – у валютах інших  країн.²

Динаміка обмінного курсу  долару до євро на світовому та національному  ринках постає важливим елементом аналізу. Це свідчить про те, що Україна не стоїть осторонь процесів, що відбуваються на світовому валютному ринку, але  якщо брати не середньомісячний, а щоденні показники обмінних курсів, то буде простежуватися запізнення реакції валютного ринку України приблизно на 5-7 днів від зміни стану світового ринку. Встановлення цього створює передумови для отримання додаткових вигоди для української економіки.

Міжнародний валютний фонд є найбільшим донором України, що діє на державному рівні і надає  фінансування з метою покриття дефіциту платіжного балансу та формування засад ринкової економіки. МВФ виставляє умови, виконання яких є необхідним не лише для отримання кредитів фонду, а й для співпраці з іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями. Група Світового банку, Європейський банк реконструкції й розвитку, Європейський Союз також фінансують програми в Україні. Однак зрозуміло, що підходи міжнародних фінансових організацій містять як переваги на шляху поліпшення економічного клімату в Україні, так і мають суттєві недоліки, головним чином – неточність і неглибокість деяких порівнянь.

Так, при зростанні державних  витрат, щоб не викликати інфляцію, повинна зростати і облікова ставка, що стримувала б зростаючу пропозицію грошей у стабільній економіці, але  оскільки економіка України є  зростаючою то можна зробити висновок, що зростаюча пропозиція грошей, викликана  зниженням ставки НБУ й одночасно  зростанням його золотовалютних запасів, поглинається зростаючою економікою, у тому числі збільшенням видатків.

Методика розрахунку валютного  захисту полягає в тому, щоб  розрахувати такий рівень валютного  курсу, який би забезпечив випереджання зростання цін на імпортовану  продукцію (відносно загального зростання  цін в економіці), яке еквівалентне фактично випереджанню зростання ціни імпорту, викликаного різким підйомом мита на імпорт.³

У загальному вигляді розрахункова тотожність має вигляд:

,      

де І_вал – індекс середньорічного номінального курсу гривні до іноземної валюти (долара або євро);

І_цін – індекс споживчих цін в економіці;

Ч_спож – частка вартості мита у ціні кінцевого споживання;

К_м – умовний коефіцієнт зміни мита через зміну валютного курсу.

Взявши до уваги сучасні  тенденції на валютному ринку  України, можна зробити такий  висновок: конкурентоспроможність європейських товарів на національному ринку  знижується (тобто імпорт з країн  ЄС, а також з країн, де основною грошовою одиницею при міжнародних  розрахунках є євро, падає), а ринки  ЄС стають більш привабливими для  українських виробників через свої високі ціни, оскільки курс гривні чітко  прив’язаний до долару США, який зараз  як на світовому, так і на національному  ринках є дешевшим за євро приблизно  на 25%.

Таким чином, аналіз динаміки розвитку світового та національного  валютних ринків, запропоновані модель оцінки збалансованості валютної, грошової та бюджетної політики України та методика розрахунку валютного захисту національної економіки свідчать про необхідність удосконалення державної політики в валютно-фінансовій сфері.⁴

За останні роки в економіці  і банківський системі України  відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом  до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Система валютних розрахунків між різними суб'єктами господарювання, забезпечення безперервності платежів та залучення валютних коштів є найважливішими умовами нормального  функціонування економіки. Діяльність банків в сучасних умовах вимагає  нових підходів до рішення питань удосконалення і розвитку валютних операцій. Перед банківською системою постає задача сприяти активізації  попиту населення на банківські послуги. Щоб забезпечити виконання цього  завдання, необхідно створити такі умови, щоб кожен споживач міг  отримати надані послуги в зручний  час, в обраному їм місці і з  мінімальними витратами.

Банки виконують важливу  функцію мобілізації тимчасово  вільних грошових ресурсів і перетворювання їх у реальний капітал. Банки це саме та галузь, яка повинна бути спрямована на прогнозування економічної кон’юнктури, найшвидше реагувати на будь-які  зміни фінансового ринку. Сьогодні не має самостійних суб’єктів  будь-якої галузі економіки, фінансова  діяльність яких не перебувала б в  постійній взаємодії з банківською  діяльністю.

Правові засади валютного  регулювання в Україні закладено  Декретом КМУ “Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”  від 19.02.1993р. №15-93, згідно якого Національний банк України (НБУ) визнано головним валютним органом країни, що визначає валютну політику, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає ліміти заборгованості в іноземній  валюті уповноважених банків нерезидентам, організує валютний контроль на території  України. Розширення валютних відносин банків потребують удосконалення питань бухгалтерського обліку в банках, організація якого повинна враховувати  принципи діяльності банків, а саме: принцип прибутковості; принцип  ризикованості банківських операцій; принцип платності банківських  ресурсів.

Валюта України є єдиним законним засобом платежів на території  України, що приймається для оплати будь-яких потреб і зобов’язань. Ця норма встановлена Декретом КМУ  “Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні ”.⁵

Особливо важливим функціональним призначенням валютного ринку є  забезпечення реальної свободи вибору й дій власника валюти. Ступінь  зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю повною мірою  реалізувати саме цю функцію.

Важливо враховувати й  те, що свобода вибору суб'єктів ринку  пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні  вигоди, що реалізуються у відповідному доході. Отримання доходу є визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку.

Це потрібно чітко усвідомлювати. Ніхто не звертається до валютного  ринку заради споглядального інтересу. Мотивацією є інтерес матеріальний, економічна потреба. Тому, звертаючись  до цієї економічної інституції, слід чітко собі уявляти, що валютний ринок  не є установою благодійною. Йому притаманні атрибути будь-якого ринку. Йдеться, принаймні, про дві речі.

По-перше, маємо враховувати, що валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренція  є інструментом одержання доходу. Суб'єкти ринку конкурують між собою  з приводу одержання якнайбільшого  доходу.

По-друге, будь-які обмінні  операції на валютному ринку містять  у собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний з конкуренцією, з дією стихійних  сил, з елементами невизначеності економічної  кон'юнктури, нарешті, з обов'язковою  присутністю елементів суб'єктивності в поводженні контрагентів, що їх не завжди повною мірою можна прогнозувати.

Тому важливим атрибутом  валютного ринку є запровадження  функціональних елементів його регулювання.⁶

Основними напрямками вдосконалення  валютного регулювання в Україні  мають бути:

• забезпечення стабільності української гривні;
• зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів;
• стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу; вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародних практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків;
• створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку; забезпечення стабільності нормативної бази НБУ;
• поглиблення процесу капіталізації банку;
• удосконалення діяльності валютного та фондового ринків;
• подальше реформування банківської системи, накопичення власного капіталу, вдосконалення регулювання НБУ діяльності банків.

У кожній країні розвиток валютного  ринку багато в чому залежить від  політики державного регулювання економіки, від ступеня втручання державних  органів у валютно-кредитні та фінансові  відносини. Це здійснюється за допомогою  валютного регулювання, спрямованого, в першу чергу, на підтримку стабільного  валютного курсу і вирівнювання балансу країни.⁷

Система валютного контролю вимагає певної доробки з погляду  усунення наявних суперечностей, забезпечення закріплених прав і здійсненності  обов'язків, а також передачі контрольних  функцій від уповноважених банків державним органам. Тільки подальше вдосконалення валютного законодавства  дозволить створити дійсно ефективну  і в той же час необтяжливу  для банка систему валютного  контролю, адекватну декларованим принципам  валютної лібералізації. Валютне регулювання  є частиною валютної політики країни. Це єдиний комплекс законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, діяльності уповноважених державних  органів валютного регулювання  щодо встановлення порядку здійснення валютних операцій щодо правил володіння, користування та розпорядження валютними  цінностями задля забезпечення захисту  та стабільності національної валюти і платіжного балансу країни, формування та розвитку внутрішнього валютного  ринку та входження в країни в  світовий валютний ринок. Політика валютного  регулювання реалізується за допомогою  механізму валютних обмежень і валютного  контролю.⁸

Національна валютна система  є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством. На його основі встановлюється механізм взаємодії національних і світових валют, спосіб їх конвертованості, рейтинг  та механізм регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної  валютної ліквідності, золотовалютного  запасу, кредитних ресурсів тощо. До складу національних валютних систем сходять відповідні інфраструктурні ланки - банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю та інші державні і приватні інститути.

За сучасних економічних  умов, ускладнених світовою фінансовою кризою, національний валютний ринок  переживає далеко не найкращі часи. Співвідношення гривни і долара хвилює не тільки професіоналів, а й широкі верстви населення України. Проте, крім дій Національного банку  України, на валютні курси в Україні  впливають і події світових валютних ринків. У найближчій перспективі  валютний ринок буде підданий ще більшому дисбалансу, оскільки погіршаться темпи  економічного зростання як на світовому  рівні, так і в межах нашої  держави.

Національна валютна система  потребує постійного вдосконалення, що забезпечить Україні стабільний розвиток в майбутньому, а також  визнання нашої грошової одиниці  світовим валютним ринком.

Однією з головних науково-практичних проблем валютно-курсового регулювання, є необхідність знайти рівновагу між динамікою експортного ВВП, загального ВВП, інфляцією, коливаннями світової економічної кон’юнктури, вимогами МВФ та СОТ щодо валютних режимів, конституційною нормою стабільності курсу та рівнем закупівельних валютних інтервенцій в нових умовах нестабільності світової фінансової системи. Слід відмітити ,що номінальний ВВП за 2012р.  становив 1408,9 млрд.грн реальний ВВП за 2012р. порівняно з 2011р. склав 100,2% .⁹