Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Статистичне дослідження економічного стану країни (регіону, міста)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки і менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

з курсу: «Статистика»

на тему: Статистичне дослідження економічного стану країни (регіону, міста)

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ І. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ……….5

РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ……………………….....8

РОЗДІЛ ІІІ. СТАТИСТИКА ПРОДУКЦІЇ………………………………………...14

3.1.Проблеми обліку, розрахунку та зіставлення показників продукції………..14

3.2.Статистичний облік промислової продукції………………………………….16

3.3.Статистика національного доходу та валового внутрішнього продукту…...21

РОЗДІЛ ІV. СТАТИСТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА……………….26

РОЗДІЛ V. СТАТИСТИКА НАЦІОНАЛЬНОГО МАЙНА……………………...31

5.1. Статистичне вивчення основних та оборотних фондів…………………… .31 5.2. Показники об'єму і структури запасів матеріальних цінностей……………36

5.3.Показники використання запасів матеріальних цінностей………………….37

РОЗДІЛ VI. СТАТИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ…………………………...39

6.1. Поняття та склад трудових ресурсів………………………………………….39

6.2. Особливості статистичного вивчення ринку праці………………………….40

РОЗДІЛ VII. СТАТИСТИКА РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ…………………...45

7.1.Статистика доходів населення………………………………………………...45

7.2.Статистика споживання населенням матеріальних благ і послуг…………..50

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………………….55

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...63

Список використаної літератури…………………………………………………..65

ВСТУП

Статистичним дослідженням економічного стану країни (регіону, міста) займається одна з найбільш важливих галузей статистики як наукової дісципліни і виду практичної діяльності органів державної статистики - економічна статистика. Отже, цей розділ статистичної науки і є предметом дослідження даної курсової роботи. Дані економічної статистики дозволяють забезпечити систематичний кількісний опис всіх основних аспектів економічного процесу і економіки країни в цілому. Вони необхідні перш за все органам державного управління для вирішення питань, пов'язаних з регулюванням економіки і розробки економічної політики, формулювання висновків щодо розвитку країни. Також споживачами статистики є бізнес та громадськість. Представникам бізнесу статистичні висновки щодо потенціалу економічного розвитку допомагають приймати інвестиційні рішення. Громадськість потребує статистичних даних для грунтовного обговорення суспільних проблем.

Об'єктом економічної статистики є сукупності з конкретним якісним складом, вивчення яких істотно важливе для пізнання масових явищ і управління життям суспільства в найширшому сенсі цього слова. Предметом статистики є система загальних ознак (об'єктивних статистичних показників) стану, розвитку і взаємозв'язків суспільства. Економічна статистика тісно пов'язана з іншими розділами статистики, і в першу чергу з соціально-демографічною статистикою, із статистикою окремих галузей (статистика промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі і т.д.). Вона вивчає не тільки виробничі відносини, але і продуктивні сили: населення та ринок праці – технічну підготовку та кваліфікацію робочої сили, національне багатство, основні фонди і оборотні засоби та ступень їх ефективного використання тощо. Кордон між економічною статистикою та іншими згаданими розділами носить значною мірою умовний характер. При розробці методів розрахунку тих або інших показників спираються на інструментарій теорії статистики. Ключовим елементом економічної статистики є система показників, на основі яких здійснюється розрахунок. Дана курсова робота є дуже актуальною, адже на даний момент найголовнішою проблемою сучасної України, я вважаю, є її теперішній економічний стан. Крім того, завдання економічної статистики нерозривно пов’язані із загальними завданнями переходу України до ринкової економіки:

всестороннє і глибоке вивчення стану і розвитку усіх галузей економіки, різних соціальних і економічних процесів, їх тенденцій та закономірностей, на основі науково обґрунтованої системи показників;
своєчасне забезпечення господарських і керівних органів, а також суспільства в цілому інформацією;
аналіз структури економіки і технічно-економічних зрушень в ній;
аналіз даних і оцінка екстенсивних та інтенсивних чинників розвитку економіки та її галузей;
виявлення взаємозв’язку і пропорцій у суспільному виробництві;
оцінка резервів росту суспільного виробництва;
характеристика стану соціально-економічного розвитку країни у міждержавному порівнянні.
її організація за системою національних рахунків, а також складання звітних балансів матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, міжгалузевих балансів, доходів і витрат населення.

Отже, метою даної курсової роботи є статистичне дослідження економічного стану країни (регіону, міста), яке включає у себе широке коло питань, серед яких:

система національних рахунків
статистичне дослідження національного доходу та валового національного продукту
статистика національного багатства і національного майна
статистика рівня життя населення

РОЗДІЛ І. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАТИСТИКИ

Ключовим елементом економічної статистики є система показників. Узгодженість між різними показниками досягається шляхом гармонізації і координації визначень і класифікаций, на основі яких здійснюється їх розрахунок. Узгодженість показників дозволяє використовувати їх в комбінаціях, а також обчислювати різні похідні коефіцієнти.

Визначення вмісту показника і методів його оцінки називають розробкою методології, яка включає етапи:

1) ідентифікація явищ і процесів, формулювання цілей;

2) визначення вмісту показників;

3) визначення методів оцінки окремих показників;

4) визначення основних класифікацій;

5)визначення основних джерел даних, необхідних для розрахунку показників, а також процедури обробки зібраних даних з метою здобуття загальних показників.

Вимоги до системи показників:

1. Система повинна мати всеосяжний характер, тобто включати всі аспекти економічного процесу.

2. Показники системи, що відносяться до різних аспектів економічного процесу, мають бути методологічно взаємоузгодженими.

Система статистичних показників виконує, у свою чергу, пізнавальну, стимулювальну та керівну функції. Пізнавальна функція дозволяє встановлювати тенденції розвитку соціально-економічного явища, що аналізується, спонукає розглядати його у взаємозв’язку з іншими явищами. Стимулювальна функція дає змогу правильно відбити зміст та узагальнити об’єктивні властивості явищ, що вельми важливо для країни з перехідною економікою, яка обрала інтенсивний шлях розвитку, спрямований на становлення ринкових відносин. Керівна функція полягає у виробленні обґрунтованих рішень щодо розглядуваного явища, і це закріплює за статистикою роль активного учасника, а не стороннього спостерігача в будь-якій сфері відтворення.

Умовно інформаційні потреби країни можуть бути задоволені за допомогою таких груп показників.

Потреби щодо даних про населення:

показники чисельності населення (чисельність та структура населення, сімей, домогосподарств, прогнози чисельності).
рух населення (народження, шлюби, розлучення, смерть, міграція).

Потреби щодо даних про економіку:

економічні одиниці (підприємства; групування за розмірами, галузями, регіонами, формами власності і т. ін.).
ресурси (трудові, матеріальні, фінансові).
виробництво (витрати; виробнича діяльність та її результати; випуск продукції).
розподіл та перерозподіл доходів (доходи від діяльності, податки, внески, соціальні виплати).
використання матеріальних благ (проміжне споживання, капітальні вкладення, кінцеве споживання, зовнішнє торговельне сальдо).
фінансові показники (заробітна плата, ціни та їх динаміка, індекси цін та зарплати).

Інші потреби суспільства щодо інформації:

вимір якості життя окремих осіб (здоров’я, освіта, професія, житло й умови життя та ступінь задоволення ними).
вимір якості життя суспільства (культура — відвідування музеїв, театрів, бібліотек; злочинність, навколишнє середовище тощо).

Система показників економічної статистики має ієрархічну структуру, на вершині якої знаходиться блок найбільш спільних макроекономічних показників – СНР(система національних рахунків).

При характеристиці динаміки і структури соціально-економічних явищ велике значення має правильний їх розподіл відповідно до певних ознак. Для цього застосовуються угрупування і класифікації, що є, по суті, єдиною категорією, з однією відмінністю: вибір принципів угрупування залежить від конкретного дослідника, а класифікація – це стандартне угрупування, яке є обов'язковим при вивченні соціально-економічних явищ.

Виконання значної частини Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики забезпечило умови для розроблення, впровадження та використання в Україні статистичних класифікацій, що гармонізовані (узгодженні методологічно і за кодами) з відповідними міжнародними та європейськими класифікаціями.

Серед найбільш важливих економічних класифікаторів, використовуваних в Україні і які ґрунтуються на базі міжнародних аналогів, слід зазначити:

Класифікація форм власності (КФВ)
Класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ)
Державний класифікатор управлінської документації (ДКУД)
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД)
Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП)
Класифікатор держав світу (КДС)
Класифікатор валют (КВ)
Класифікація професій (КП)
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)
Класифікатор систем позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО)

Для характеристики розвитку суспільства необхідно також використовувати групування статистичних показників за такими ознаками, як економічне призначення продукції; форми підпорядкування; економічні райони та територіально-виробничі комплекси. В результаті побудови та аналізу групувань отримують інформацію, необхідну для складання та аналізу національних рахунків.

РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємозв’язаних статистичних показників, яка побудована у вигляді певного набору рахунків і таблиць з метою відтворення повної картини економічної діяльності держави.

Система показників СНР є найважливішим інструментом розробки національної економічної стратегії, зовнішньоторговельної та валютно-фінансової політики, дає змогу оцінювати міждержавні рівні економічного та науково-технічного розвитку, допомагає відшукувати раціональні форми участі в міжнародному поділі праці. Система національних рахунків розглядає економіку як ціле, принципово не розрізнюючи виробництво матеріальних благ і надання послуг. СНР характеризує основні явища економічного життя: виробництво, дохід, споживання, нагромадження і багатство.

У системі національних рахунків (СНР) економічна діяльність — це сукупність операцій з продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами. Виконання цих операцій полягає у взаємодії між інституційними одиницями або в рамках самих одиниць. Економічні об’єкти, інституційні одиниці та операції між ними в національних рахунках групуються для того, щоб висвітлювати стан економіки відповідно до вимог ринкових відносин. Система національних рахунків дає змогу створити інформаційну базу для вивчення реальних процесів, які відбуваються в ринковій економіці, зокрема щодо розвитку виробництва, масштабів інфляції, безробіття, приватизації, дієвості податкової та митної політики і та ін. СНР має певні категорії, які становлять основу цієї системи та дозволяють подати її в повному обсязі. Ці категорії охоплюють різноманітні економічні об’єкти та явища, а саме: інституційні одиниці та сектори; операції та інші потоки; активи і зобов’язання; види діяльності, продукти.

Інституційними називають економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе зобов’язання. Вони можуть здійснювати всю сукупність операцій. Інституційні одиниці є центрами прийняття рішень за всіма аспектами економічного життя і за своїми головними функціями групуються в інституційні сектори (нефінансові та фінансові корпорації, органи державного управління, домашні господарства,некомерційні установи)

Більшість економічних дій виконуються здебільшого за обопільною згодою інституційних одиниць і являють собою або обмін економічної вартості, або добровільну передачу (трансферт) однією одиницею іншій певної кількості вартості. Ці дії називаються операціями. Для економічного аналізу діяльності кожної групи одиниць і макроекономічного аналізу на національному рівні економічні операції подаються у вигляді рахунків.

Активи і зобов’язання є компонентами балансів усієї економіки й інституційних секторів, які відбиваються в балансових відомостях. Активи і зобов’язання оцінюються в поточних цінах на той час, якого стосується баланс. Балансова відомість показує запаси активів і зобов’язань, які є на визначену дату за кожною одиницею чи сектором або економікою в цілому.

Метою СНР є фіксування економічних потоків і запасів. Потоки та запаси фіксуються в рахунках, причому кожний рахунок стосується певного аспекту економічного життя. СНР містить такі рахунки:

внутрішньої економіки: продуктів та послуг, утворення, використання доходів, капітальних витрат, фінансовий рахунок;
«зовнішньоекономічних зв’язків» («решта країн світу»): поточних операцій, капітальних витрат, фінансовий рахунок.

Рахунки групуються за трьома категоріями: поточні рахунки, рахунки нагромадження та баланси.

Рахунок товарів і послуг характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання (проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів і послуг. Показники рахунку поділяють на такі групи: продукти і матеріальні послуги; нематеріальні послуги.

Рахунок виробництва відбиває операції, що стосуються процесу виробництва. Тут подається вартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання, що дає змогу дістати одну з головних балансових статей СНР — додану вартість, яка використовується при обчисленні ВВП виробничим методом. Валовий внутрішній продукт — це кінцевий результат виробничої діяльності резидентних одиниць-виробників. Після завершення процесу виробництва починається процес первинного та вторинного розподілу доходу, а також його перерозподілу.

Рахунок утворення доходу відбиває розподільчі операції, безпосередньо пов’язані з процесом виробництва. Ресурсна частина рахунку складається з валової доданої вартості і субсидій з виробництва та імпорту, отриманих від держави. Балансуюча стаття визначає валовий прибуток; для домашніх господарств він приймає форму змішаного доходу, що поєднує вартість робочої сили та прибуткового продукту. Рахунок розподілу первинного доходу показує, як компоненти валової доданої вартості розподіляються між чинниками праці, капіталу і державою, резидентами та нерезидентами. Оплата праці найманих працівників з'являється тут у сумі, яка отримана домашніми господарствами, податки на виробництво - як надходження до Державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів. Балансуюча стаття - валове сальдо первинних доходів, що залишаються у кожного з інституційних секторів після операцій, пов'язаних з виробництвом; на рівні всієї економіки - це валовий національний дохід.

Рахунок вторинного розподілу доходу охоплює перерозподіл доходу через грошові трансферти. В ресурсній частині перераховуються поточні податки на доходи та майно, внески на соціальне страхування, соціальні допомоги, а також інші трансферти, крім натуральних, одержані країною в цілому та інституційними секторами. Ці види трансфертів є і в розділі використання ресурсів, але вже як сплачені. Балансуюча стаття - валовий наявний дохід, який призначається для споживання.

У рахунку перерозподілу доходів у натурі має на меті одержання альтернативної, скоригованої оцінки наявного доходу для державних закладів і некомерційних організацій, що задовольняють потреби населення в товарах і послугах (освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо), і для домашніх господарств, які одержують ці товари і послуги. Операції по умовному обміну вказаними товарами розглядаються як соціальні трансферти в натуральній формі.

Рахунки використання доходу складаються в двох варіантах: наявний та скоригований наявний дохід, які відповідно утворюють їх ресурсну частину. Перший показує витрати на кінцеве споживання, другий - фактичне кінцеве споживання. Згідно з правилами СНР кінцеве споживання можуть мати тільки домашні господарства, сектор загального державного управління і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Балансуючою статтею обох рахунків є заощадження, яке виступає відправним елементом рахунків нагромадження.

Рахунки нагромадження. До них належать: рахунок капіталу, фінансовий рахунок , рахунок інших змін в обсязі активів; рахунок переоцінки.

Рахунок капіталу слугує для відображення фінансового нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між секторами економіки та «рештою країн світу» у вигляді капітальних трансфертів. Балансова стаття для цього рахунку — чисте кредитування або чисте заощадження.

У фінансовому рахунку відбиваються операції з фінансовими інструментами, у результаті чого відбувається, з одного боку, зміна фінансових активів (ліва частина), а з іншого — зміна фінансових зобов’язань (права частина). Балансова стаття фінансового рахунку «чисті позички», що є вихідним потоком нагромаджувальних рахунків.

Рахунки «решти країн світу» характеризують зв’язки економіки країни з економікою зарубіжних країн, які виявляються у формі зовнішньоекономічної діяльності. Вони показують операції нерезидентів з резидентними — інституційними (господарськими) одиницями. Операції цього рахунку складаються з позицій зарубіжних країн і, в кінцевому підсумку, мають давати значення чистого кредитування або чистого запозичення, що протилежне відповідним статтям рахунків операцій з капіталом національної економіки.

Елементи та підсумки національних рахунків належать до системи показників, на основі яких проводять оцінку перспектив розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по-перше, оцінювання можливостей досягнення поставлених перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завдань і засобів для їх вирішення в часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Вирішення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моделей економічного зростання, забезпечення економічної рівноваги в усіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями.

Велике значення має складання національних рахунків — не лише річних, але й внутрішньорічних, зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє. Наявність квартальних даних дає можливість вирізнити та вивчити коливання найважливіших показників розвитку економіки і тим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон’юнктури сезонними, чи вони характеризують поворотні пункти динаміки народного господарства.

Міжнародні статистичні порівняння дають змогу визначити місце країни у світовому співтоваристві, з’ясувати реальні паритетні співвідношення купівельної спроможності валют, виявити і порівняти ефективність національних економік, а також реальні фінансові можливості країн, зокрема щодо формування бюджетів міжнародних організацій, проаналізувати кон’юнктуру ринків і визначити рівень міжнародної економічної інтеграції.

Отже, за допомогою інформації, здобутої на підставі системи національних рахунків, можна виявити кількісні взаємні зв’язки і пропорції, що стосуються галузевої структури утворення і використання народногосподарських ресурсів, матеріальних благ і послуг; схарактеризувати утворення, розподіл і використання доходів, перерозподіл їх між секторами і галузями економіки, розподіл на кінцеве споживання і заощадження; виконати аналіз джерел капіталоформувань і їх використання на нагромадження, приріст запасів, купівлю землі тощо; дати оцінку фінансових активів і пасивів для вивчення умов формування ринку цінних паперів; схарактеризувати рух капіталу по територіях, взаємовідносини регіональних бюджетів, перерозподіл фінансових і кредитних ресурсів; проаналізувати формування нових фінансово-економічних відносин в умовах зростання самостійності підприємств у економічних зв’язках із закордоном; дати оцінку взаємовідносин з іншими країнами, зокрема на базі платіжного балансу; здійснити порівняльний аналіз щойно перелічених, а також інших кількісних характеристик, темпів і пропорцій України та інших країн згідно з прийнятим Статистичним бюро ООН проектом міжнародних порівнянь. На базі статистичної таблиці, наданої Національним банком України хочу навести приклад національних рахунків і тим самим зобразити тенденції розвитку економіки країни на основі основних макроекономічних показників у січні-вересні 2009р.

Рис.2.1. Основні макроекономічні показники за січень-вересень 2009р.

РОЗДІЛ ІІІ. СТАТИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

3.1.Проблеми обліку, розрахунку та зіставлення показників продукції

Вироблена продукція, до якої в широкому розумінні слова відносять як матеріальні продукти, так і надані послуги, є джерелом задоволення потреб економіки, соціальної сфери та окремих громадян. При цьому головними завданнями статистики є обчислення обсягу продукції для різних рівнів обліку, розрахунок її структури, аналіз динаміки та встановлення міри впливу окремих факторів на зміну обсягу. Розв’язуючи такі завдання, ми можемо оцінити багатство країни та окремих її громадян, напрямок розвитку економіки (індустріальний, аграрно-сировинний, переробний), тенденції розвитку підприємств під впливом тих чи інших факторів і на цій підставі зробити обґрунтований прогноз про очікувані зміни соціально-економічного стану країни. Залежно від рівня узагальнення показники продукції обчислюють для мікро- (підприємство, фірма, цех, окремий робітник) та макрорівнів (об’єднання, регіон, галузь, країна).

Підсумки виробництва підбивають за допомогою вартісних показників продукції. Для кожної галузі розрахунок вартісного показника продукції має свої особливості, які розглядаються в курсах відповідних галузевих статистик. Процеси формування найважливіших макроекономічних показників продукції та взаємозв’язків між ними розкриваються у системі національних рахунків. Основним для цього є рахунок виробництва, де відображується вартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного та кінцевого споживання. Ресурсна частина рахунку виробництва складається з валового випуску продукції та послуг (ринкових та позаринкових), що є результатом діяльності виробничих одиниць-резидентів протягом даного періоду.

Валовий випуск продукції включає вартість продукції, що реалізується на сторону, зміни незавершеного виробництва, запасів напівфабрикатів і готової, але не реалізованої продукції, продукції, виробленої на підприємствах і використаної на виробничі цілі цих підприємств, цілі власного будівництва, продукції, переданої іншим підрозділам підприємств для виробничих і невиробничих цілей, іншим підприємствам у порядку натурального обміну продукцію, що використана як оплата праці в натуральному вираженні; вартість сільськогосподарських і продовольчих продуктів, вироблених для власного споживання домашніми господарствами; вартість основних засобів, вироблених для власного використання.