Статистичне дослідження експорту товарів України до Молдови

  Міністерство аграрної політики України

Сумський  національний аграрний університет 
 

кафедра статистики, АГД та маркетингу 

Курсова робота

з дисципліни «Статистика»

на тему:

«Статистичне дослідження експорту товарів України до Молдови» 

                                                                                             Виконав: студент   2 курсу

                                                                                      факультету менеджменту

                                                                                          спеціальності Менеджмент

                                                                       ЗЕД, група 0701

                                                                                            Стеценко Іван Вікторович 

                                                                               Керівник: к.е.н, доц.

                                                                                         Курган Людмила Іванівна 
 
 
 

Суми 2008

Зміст 

            Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . ….... . . . . . . . . . . . . . . . . . .  

1. Науково-теоретичні аспекти вивчення експорту товарів  у зовнішньоекономічної діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ………
1. Основи зовнішньоекономічної діяльності.Форми, принципи ЗЕД……..

1.2.     Експорт як одна з форм зовнішньоекономічної діяльності………….... 

2. Статистичний аналіз ринку продукції України, що експортується  до Молдови…………...……………………………………….

2.1.Коротка характеристика соціально-економічних умов України………....

2.2. Сучасний стан експорту українських товарів до Молдови………………

2.3. Статистичне дослідження тенденцій щодо  експорту  товарів України до  Молдови….…………………………………………………………………….. 

3. Шляхи збільшення експорту продукції в сучасних умовах. . . . .

           Висновки та пропозиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ….

Джерела використаної літератури  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..…  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

      Експорт під час провадження зовнішньоекономічної  діяльності  - це також в деякій мірі специфічна модель відповідних механізмів і важелів, за допомогою яких здійснюються найбільш характерні зовнішньоекономічні стосунки, відносини. За своєю економічною природою зовнішньоекономічна діяльність постає як процес реалізації зовнішньоекономічних зв'язків та операцій.

      Згідно  із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" під зовнішньоекономічною діяльністю розуміється - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними і має місце здійснення як на території України, так і за її межами [2].

      Актуальність обраної для дослідження теми також полягає в тому, що зовнішньоекономічна діяльність є основою економічного розвитку країни. І зів збільшенням її обсягів, економічний стан країни також буде покращуватися.

      Метою даної курсової роботи є проаналізувати обсяги експорту товарів України до Молдови і виявити резерви для збільшення обсягів експорту.

      Основою, фундаментом експорту в зовнішньоекономічної діяльності є і завжди будуть економічні інтереси людей. Економічні інтереси виступають у кожному суспільстві як рушійна сила, джерело розвитку міжнародних суперечностей в економічних явищах і процесах, так як взаємодіючи між собою вони постійно зіштовхуються. Процес розв'язаний суперечностей що виникають під час експорту фактично, означає погодження їх взаємних економічних інтересів, пошук механізмів найоптимальніших форм, принципів і методів їх реалізації. Система економічних інтересів світогосподарських зв'язків складається з національних і інтернаціональних інтересів.

      Система національних економічних інтересів діє в межах кожної національної держави, учасниці світових економічних відносин. Інтернаціональні економічні інтереси діють у формі міжнародних господарських організацій, їх об'єднань і виражають інтереси інтеграційних об'єднань держав світу.

      Економічні інтереси виступають наймогутнішою рушійною силою розвитку, диверсифікації та вдосконалення системи економічних відносин світового господарства. Об'єктивність міжнародних економічних відносин полягає в тому, що вони функціонально незалежні від своїх матеріальних носіїв, передусім продуктивних сил, і розвиваються як відособлена органічна система за своїми, лише їм, притаманними законами і закономірностями.

      Не  належачи безпосередньо до матеріальних утворень і не виражаючи їхніх властивостей міжнародні економічні відносини щодо експорту тісно взаємодіють з продуктивними силами, змінюються під їх впливом не тільки за формою прояву, але й за сутністю.

      Як  свідчить аналіз літературних джерел, міжнародні економічні відносини беруть свій початок у сивій давнині і віддзеркалюють багатовікову еволюцію економічних зв'язків між людьми, тобто всі етапи розвитку людського суспільства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і закінчуючи сучасним етапом розвитку. Такий великий еволюційний шлях розвитку зовнішньоекономічної діяльності а саме експорту, не міг залишатися поза увагою економістів і філософів.

      Тому  у курсової роботі ми дослідимо організацію та проведення експорту товарів із України до Молдови.

     Період  дослідження складає 5 років, а саме з 2003-2007 роки.

     Основними джерелами інформації слугували статистичні збірники України за 2003-2007 роки, періодична література, матеріали конференцій, а також методична та наукова література.

     При написанні даної роботи була використана  ціла сукупність методів, способів та прийомів наукового дослідження та пізнання,  які включали в себе як загальні,  такі як матеріалістичний, порівняльний, історичний,  так і спеціальні, наприклад, метод статистичного аналізу, обробка літературних джерел, а також метод відображення результатів наукових досліджень у графічній та табличній формі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Науково-теоретичні аспекти вивчення експорту товарів у зовнішньоекономічної діяльності. 

      1.1. Основи зовнішньоекономічної  діяльності.

      Форми, принципи ЗЕД. 

      На  думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна  діяльність" (ЗЕД) з'явилось в Україні  з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків  даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

      В результаті проведення економічних  реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні  зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

      На  відміну від ЗЕЗ, які являють  собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між  країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну  діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях. 
ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн [2].

      Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

      1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

      2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

      3. Залучення інжинірингових та  інших послуг для потреб виробництва,  з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких  цін в порівнянні з внутрішнім  ринком.

      4. Залучення іноземних інвестицій  з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

      5. Участь в міжнародному розподілі  праці, спеціалізації і кооперуванні  виробництва з метою успішного  розвитку своєї економіки.

      Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

      ЗЕД - поняття багатогранне. Воно включає  наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції. Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої кооперації - спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

      Студенти  повинні засвоїти важливість знання класифікації ЗЕД для визначення необхідної форми зовнішньоекономічної діяльності підприємств під час їхнього виходу на зовнішній ринок і більш повного врахування нормативно-правової бази.

      Матеріальна основа ЗЕД - зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

      Важливим  завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

      - зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

      - активна участь в різних формах  міжнародного спільного підприємництва;

      - підвищення конкурентноздатності  підприємств і виробничо-господарського  комплексу;

      - розширення самостійної діяльності  підприємств, фірм регіонів країни  в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

      З'ясувавши суть і зміст поняття "зовнішньоекономічна  діяльність", можна дати визначення поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності". В самому загальному вигляді він являє собою управління виробничо-господарською і комерційною діяльністю підприємства; пов'язаною з його виходом на зовнішній ринок, в зовнішнє міжнародне середовище з метою більш повного використання зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

      В ролі системи управління тут виступає зовнішньоторговий аппарат управління підприємства, а в ролі системи, якою управляють (об'єктом управління), виступають виробничі, функціональні та інші підрозділи даного підприємства, котрі приймають участь прямо чи через посередника в зовнішньоторгових операціях, з урахуванням вибраної зовнішньоекономічної стратегії.

      Мета  управління підприємством - це кінцевий бажаний результат, що досягається  шляхом не тільки внутрішніх, але й  зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.

      Поскільки ЗЕД як об'єкт даного виду управління являється складовою частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства. Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст, з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім менеджментом.

      І так, будучи складовою частиною загальнофірмового, управління, менеджмент ЗЕД має з  ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства - основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління і т.ін.

      В той же час менеджмент ЗЕД має  свої специфічні риси, що обумовлено особливостями  об'єкта управління, частково тим, що:

      - керована господарська діяльність  підприємства здійснюється в  іншій (зовнішній) сфері і на іншому (міжнародному) рівні;

      - охоплює більш широкий територіальний  простір, різний по наявності  природних багатств, кліматичних,  часових та інших факторів;

      - в світових господарських зв'язках приймає участь більша кількість господарських суб'єктів, що функціонують в різних політичних, економічних, правових і культурних умовах і таких, що мають своє уявлення про цінності;

      - в ролі суб'єктів ЗЕД виступають не тільки підприємства і виробничо-господарські комплекси, але й держави зі своєю зовнішньоекономічною політикою, зі своєю стратегією в сфері ЗЕД, своєю сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

      - в міжнародній сфері широко використовуються міждержавні інструменти і засоби впливу на зовнішньоторгові та інші відносини господарських суб'єктів. Все це і виявляє той факт, що менеджмент ЗЕД - відносно самостійна частина загального (внутрішнього) управління підприємством. Він має свою специфічну мету, завдання і функції, свої закономірності, правила і норми, котрі треба знати і враховувати в практичній діяльності по управлінню ЗЕД [2].

     Існують наступні форми зовнішньоекономічної діяльності:

1. Міжнародна торгівля – це оборот товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва у сферу споживання.
2. Кредитування та інвестування. Кредитування – це надання кредиту у грошовій або товарній формі з виплатою процентів. 
   Інвестиції – це капіталовкладення. Іноземні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у галузі народного господарства.
3. Науково-технічна співпраця може бути наступних видів: 
   експорт продукції, яка є науковомісткою; 
   кооперація країн у створенні нової техніки, технології; 
   спорудження заводів “під ключ” та модернізація об’єктів; 
   використання лізингу, обмін передовим досвідом; 
   технічна допомога та науково-технічна співпраця;
4. Спільне підприємство. Сюди відноситься створення підприємств зі змішаним капіталом з самих різноманітних галузей народного господарства.
5. Експорт та імпорт послуг, куди відноситься міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, страхових компаній, охорони здоров’я, навчання і т. д.
6. Інжиніринг – це торгівля інженерно-консультаційними послугами. Туризм є рекреаційний, науковий та діловий.  
   За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки, але частка України у міжнародному територіальному поділі праці та світовій торгівлі не надто висока. Таке протирічне положення посилюється низкою природних, демографічних, історичних, економічних, геополітичних причин.

     Україна не в змозі себе забезпечити мінеральними ресурсами, хоча і має значний природно-ресурсний потенціал. Україна використовує трудові ресурси і має потенційно великий ринок збуту споживчих товарів. Україна протягом століть захоплювалася тими чи іншими державами. Економіко-географічне положення України є досить вигідним для участі в міжнародному територіальному поділі праці. Основними показниками зовнішньої торгівлі є обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Структура товарообігу обумовлюється економічним потенціалом країни [17].

     Зовнішньоекономічна політика – це система заходів  уряду, яка направлена на зміцнення  позицій країни у світовій економіці, в міжнародних економічних стосунках.

     Можна виділити три рівні принципів  зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

     Загальні  принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали  своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі  учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

     Науковість  ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обгрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунко-вими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості.

     Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньонаціональний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги". 
Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу.

     Система ЗЕД фірми є лише незначною  частиною міжнародного бізнесу як більш  вагомої мегасистеми.

     Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат. 
Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

     Найбільш  повний перелік принципів організації  міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і  обов'язків держав", прийнятій  IV Спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. Хартія була прийнята разом із Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій з його встановлення. В зазначеному документі вказано такі принципи:

     - суверенітет;

     - територіальна цілісність і політична незалежність держав;

     - суверенна рівність усіх держав;

     - ненапад і невтручання у внутрішні  справи;

     - взаємна і справедлива вигода;

     - мирне співіснування;

     - рівноправність і самовизначення  народів;

     - мирне регулювання спорів;

     - усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для її нормального розвитку;

     - сумлінне виконання міжнародних  зобов'язань;

     - повага до прав людини та  основних свобод;

     - відсутність прагнення до гегемонії  в сферах впливу;

     - сприяння міжнародній соціальній  справедливості;

     - міжнародне співробітництво з  метою розвитку;

     - вільний доступ до морів для  країн, що їх не мають.

     Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад, пункт "взаємна і справедлива вигода". Він конкретизується у наступних принципах.

     В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються  не в цілому, як зазначалося вище, а за основними галузями міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

     - в'їзд фізичних осіб;

     - переміщення товарів;

     - судноплавство і перевезення  вантажів;

     - переміщення капіталу;

     - придбання власності;

     - переказ коштів.

     Роз'яснення  кожного з названих питань можна  знайти у відповідних виданнях і  враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів  як основної форми ЗЕД головне  значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння (most-favored-nation - MFN). Суть режиму найбільшого сприяння (РНС) полягає в тому, що зменшення митних бар'єрів для однієї країни означає також зменшення цих бар'єрів і для всіх інших країн, що встановили з нею режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюється також на квотування і ліцензування.

     Водночас  ГАТТ робить деякі винятки з цього  принципу, до яких, зокрема, належать такі:

• виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промислово розвинених країн;
• поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;
• країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;
• країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;
• країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ.