Статистичне вивчення продуктивності праці. 2
ЗМІСТ
ВСТУП.........................
1. Теоретична частина............
1.1 Вимірювання
рівня продуктивності праці....
1.2 Аналіз динаміки
продуктивності праці..........
1.3 Статистичні методи
вивчення чинників, які впливають на рівень
продуктивності праці.........................
1.4 Продуктивність
праці в Україні у 2001-2007рр.
2. Розрахункова частина..........
ВИСНОВКИ......................
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................
ВСТУП
Серед показників ефективності виробництва чільне місце належить показнику продуктивності праці. Це зумовлено тією суспільною значущістю і роллю, яку відіграє цей показник у збільшенні виробництва матеріальних благ, підвищенні рівня матеріального добробуту населення, вирішенні соціальних питань суспільства.
Продуктивність праці - це спроможність робітника виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.
Рівень продуктивності праці завжди виражає ступінь розвиненості виробничих відносин. Водночас характер розвитку виробничих відносин створює відповідні передумови для зростання ефективності живої праці. За умов, коли вичерпуються джерела збільшення трудових ресурсів як фактор нарощування виробництва, незрівнянно зростає роль показника продуктивності праці. Досить сказати, що підвищення продуктивності праці в промисловості України на 1% еквівалентне збільшенню виробництва продукції на 520 млн. грн.
В останнє десятиріччя
Основними завданнями статистики продуктивності праці є:
- розробка методики визначення рівня продуктивності праці;
- визначення динаміки
- аналіз впливу факторів
на рівень і динаміку
- вивчення впливу зміни продуктивності праці на зміну обсягу продукції і затрат робочого часу;
- міжнародні порівняння
рівня і динаміки
1 ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Вимірювання рівня продуктивності праці
Одним з найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі виробництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктивності праці, вивчення чинників зростання продуктивності праці.
Рівень продуктивності праці може бути виражений двома показниками:
- кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за одиницю часу або продуктивністю праці);
- витратами часу на одиницю продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).
Уведемо позначення: кількість продукції Q, витрати праці Т, середнє виробництво продукції за одиницю часу (продуктивність праці) W(W=Q/T); трудомісткість t (t=T/Q).
Перший показник є прямим показником продуктивності праці, оскільки, чим більша величина цього показника, тим вища продуктивність праці. Другий показник є зворотним, оскільки, чим менша величина цього показника, тим вища продуктивність праці.
Звідси випливає, що виробництво продукції за одиницю часу і трудомісткість продукції є зворотними величинами, тобто спостерігаємо такі співвідношення:
Звернемось перш за все до показника виробництва продукції за одиницю часу, що найчастіше використовується в економічних розрахунках. При розрахуванні рівня продуктивності праці як продукція, так і витрати праці можуть бути виражені в різних одиницях вимірювання. Розглянемо знаменник показника виробництва продукції за одиницю часу - затрати праці на виробництво продукції (Т). Вони можуть бути виміряні:
- у відпрацьованих людино-годинах;
- у відпрацьованих людино-днях;
- у відпрацьованих людино-місяцях, людино-кварталах або людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період).
Відповідно розрізняють
Якщо затрати праці виміряні у відпрацьованих людино-годинах (Тг), отримують показник середньогодинного виробництва продукції (Wгод), який характеризує середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за одну годину фактично відпрацьованого часу:
де Тг - кількість відпрацьованих люд.-год.
Якщо затрати праці, виміряні у відпрацьованих людино-днях (Тд), отримують показник середньодобового виробництва продукції (Wдоб), який відображає середній обсяг продукції, виробленої одним робітником за одну відпрацьовану добу:
Рівень середньодобової
Покажемо взаємозв’язок між двома розглянутими показниками рівня продуктивності праці:
де L - середня фактична тривалість робочого дня.
Якщо затрати праці виміряні середньообліковою чисельністю робітників, отримують показник середньомісячного, середньоквартального або середньорічного виробництва продукції в розрахунку на одного середньооблікового робітника (Wміс) (залежно від того, до якого періоду відносяться обсяг продукції і чисельність робітників - місяця, кварталу, року):
де - середньооблікова чисельність робітників.
Середньомісячне виробництво залежить від середньодобового виробництва і від кількості днів, відпрацьованих у середньому одним середньообліковим робітником:
де - середня фактична тривалість робочого періоду в днях.
де - середня фактична тривалість робочого періоду (в годинах) - кількість годин у розрахунку на одного робітника.
Наступний показник - показник середньомісячного (квартального, річного) виробництва продукції в розрахунку на одного середньооблікового робітника основної діяльності (Wміс. осн) (у промисловості - промислово-виробничого персоналу):
де - середньооблікова чисельність робітників основної діяльності.
Взаємозв’язок з вищевказаними показниками рівня продуктивності праці такий:
де d - частка робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності.
Звернемося тепер до чисельника
прямого показника
Натуральний метод. В основі методу лежить облік продукції в натуральних одиницях вимірювання: штуках, метрах, тоннах тощо. Рівень продуктивності праці при цьому виражається кількістю штук, метрів, тонн продукції, вироблених за одиницю часу:
де Q - обсяг продукції в натуральних одиницях вимірювання.
Перевагами цього методу є простота розрахунку, наглядність, об’єктивність вимірювання рівня продуктивності праці. Водночас сфера використання натурального методу вельми обмежена. Він може застосовуватися тільки на підприємствах, дільницях виробництва, у галузях, де виробляється однорідна продукція або ведеться облік витрат робочого часу на кожен вид продукції, що виробляється. Використання умовно-натуральних одиниць вимірювання продукції дає змогу дещо розширити сферу застосування натурального методу вимірювання рівня продуктивності праці.
Трудовий метод. В основі методу лежить вимірювання обсягу виробленої продукції в нормо-годинах робочого часу. Вимірювачем різних видів продукції або робіт при цьому є нормативна трудомісткість.
Для розрахунку рівня продуктивності праці обсяг продукції, виражений у нормо-годинах, зіставляється з фактичними затратами праці. У результаті отримують виробництво продукції в нормо-годинах у розрахунку на одну відпрацьовану годину, день або на одного працівника за місяць, квартал, рік:
де Q - обсяг виробництва в трудових одиницях вимірювання.
Отриманий результат можна розглядати також як показник виконання норм виробітку.
На відміну від натурального трудовий метод дозволяє вимірювати продуктивність праці робітників, що виконують різні види робіт. Об’єктивність вимірювання при цьому залежить від достовірності нормативів затрат робочого часу. Даний метод також має обмежену сферу застосування, оскільки нормативи трудомісткості на різних підприємствах унаслідок специфіки умов виробництва різні. Трудовий метод застосовується на рівні окремих підрозділів виробництва (цехів, бригад, дільниць тощо), де розроблені нормативи затрат робочого часу і звичайно відсутні ціни на продукцію (наприклад, у заготовчих цехах, що випускають напівфабрикати для внутрішньозаводського споживання).
Вартісний метод. Цей метод як найбільш універсальний широко застосовується для вимірювання рівня продуктивності праці. В його основі лежить зіставлення обсягу продукції в грошовому виразі за затратами живої праці:
де Q - обсяг продукції в грошовому вираженні.
Різні підходи до вимірювання рівня продуктивності праці узагальнені на рис.1.
Рис. 1. Показники рівня продуктивності праці
Як узагальнюючі показники рівня продуктивності праці можуть бути використані такі показники, як вироблений національний прибуток (чистий матеріальний продукт) у розрахунку на одного зайнятого у сфері матеріального виробництва, валовий внутрішній продукт у розрахунку на одного зайнятого в економіці. Перший з перерахованих показників часто називають продуктивністю суспільної праці.
Показники продуктивності праці в деяких галузях економіки такі:
- у промисловості - обсяг продукції в натуральному або вартісному виразі з розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, в розрахунку на відпрацьований людино-день або людино-годину; трудомісткість одиниці продукції або робіт;
- у сільському господарстві - виробництво продукції в грошовому виразі в розрахунку на одного середньорічного працівника, на один відпрацьований людино-день або людино-годину; виробництво сільськогосподарських продуктів у натуральному виразі в розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; затрати праці в людино-годинах на виробництво одиниці продукції або на виконання однієї одиниці робіт (на 1 га посіву, оранки тощо);
- у будівництві - обсяг будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю в розрахунку на одного працівника будівельно-виробничого персоналу, зайнятого на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах, що відображаються на балансі будівельних організацій у розрахунку на один відпрацьований людино-день або людино-годину;
- на транспорті - обсяг робіт (вантажообіг в умовних тонно-кілометрах) у розрахунку на одного працівника, зайнятого на перевезеннях;
- у торгівлі - товарообіг у розрахунку на одного працівника, на один відпрацьований людино-день.
1.2 Аналіз динаміки
Для вивчення динаміки продуктивності праці використовуються індекси продуктивності праці. В умовах виробництва однорідної продукції індекс продуктивності праці може бути обчислений такими методами:
1) на основі зіставлення прямих показників рівня продуктивності праці:
2) на основі зіставлення обернених показників рівня продуктивності праці:
3) як величина, обернена індексу трудомісткості Іt:
4) зіставленням індексів обсягу продукції і витрат праці:
Обсяг продукції можна розглядати як величину, що залежить від двох чинників: затрат робочого часу і продуктивності праці. Обсяг продукції - це результативний показник, динаміка якого визначається поведінкою двох названих чинників. Вплив усіх інших чинників (зміна фондоміскості продукції, поліпшення організації виробництва, скорочення втрат робочого часу тощо) зрештою відіб’ється на зміні обсягу продукції через зміну або затрати праці, або продуктивності праці. Для базисного і звітного періодів ми можемо виразити цю залежність таким чином:
Тоді загальний приріст
Відобразимо дані на графіку (рис.2). На осі абсцис покажемо затрати робочого часу, а на осі ординат рівень продуктивності праці. Тоді обсяг продукції кожного періоду буде представлений площею відповідних прямокутників OW0AT0 та OW1BT1, а загальний приріст продукції - площею заштрихованої фігури.
Рис. 2. Визначення приросту продукції за чинниками (Т1 > Т0)
Визначимо, у якій мірі змінився обсяг продукції за рахунок кожного чинника. Щоб виявити вплив окремого чинника на результативний показник, що необхідно чинник, що досліджується, розглядати як змінний, а інші чинники - як постійні. Аналіз звичайно починають з оцінки впливу кількісного чинника (у цьому випадку - з затрат праці), фіксуючи на рівні базисного періоду значення якісного показника (як правило, це відносна або середня величина; у даному прикладі в ролі якісного показника виступає продуктивність праці). Якби у звітному періоді зміни сталися тільки в затратах робочого часу при постійному рівні продуктивності праці, то обсяг продукції збільшився б на величину, відповідну площі прямокутника T0 ADT1, котра дорівнює (T1 – T0)W0. Визначимо зміну обсягу продукції за рахунок зміни затрат праці через ΔQT:
Якщо звернутися тепер до графіка (див. рис. 2), то можна побачити, що площа заштрихованої фігури дорівнює (W1 – W0)T1. Вона відповідає приросту обсягу продукції за рахунок іншого чинника - продуктивності праці. При визначенні впливу якісного показника кількісний чинник звичайно фіксується на рівні звітного періоду. Якщо чинників не два, а більше, то при визначенні впливу подальшого чинника кожний з розглянутих раніше чинників фіксується на рівні звітного періоду, а інші - на рівні базисного періоду. Такий спосіб відособленого розгляду впливу окремого чинника на зміну складного показника з дотриманням зазначеного порядку фіксування значень інших чинників називають методом ланцюгових підстановок. Він спирається на теорію побудови системи індексів взаємопов’язаних показників.
Запишемо формулу для
Дана формула може бути зображена таким чином:
Загальний приріст обсягу продукції у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок двох чинників:
або у відсотках ( - приріст у відсотках):
Якщо загальний приріст обсягу продукції взяти за 100 %, то можна визначити частку кожного чинника в загальному прирості:
|
|
Частка кожного чинника в загальному прирості обсягу продукції може бути обчислена інакше:
На рис. 3 показане графічне рішення задачі розкладання приросту обсягу продукції на складові відповідно до впливу окремих чинників для випадку, коли один чинник зростає (наприклад, продуктивність праці, тобто W1 > W0), a інший зменшується (наприклад, затрати праці, тобто Т1 < Т0). Площа заштрихованого прямокутника 1 відповідає приросту обсягу продукції за рахунок зміни продуктивності праці, а площа прямокутника 2 - зменшенню обсягу продукції за рахунок скорочення затрат праці. Сукупна зміна обсягу продукції за рахунок двох чинників відповідає різниці площ вказаних прямокутників. Якщо площа прямокутника 1 більша площі прямокутника 2, то загальний обсяг продукції зростатиме, в іншому випадку - зменшуватиметься.
Рис. 3. Визначення приросту продукції за чинниками (Т1<Т0)
Якщо обидва чинники зменшуються у звітному періоді в порівнянні з базисним (T1 < T0, W1 < W0), то скорочення обсягу продукції буде відбиватися площею заштрихованої фігури, аналогічною тій, яка зображена на рис. 2 (у цьому разі точки W0 і W1 та Т1 і Т0 поміняються місцями).
В умовах випуску різнорідної продукції індекс може обчислюватися на основі:
1) зіставлення прямих показників рівня продуктивності праці:
де Q - загальний обсяг різнорідної продукції, виражений або в нормо-годинах робочого часу (побудований таким чином індекс називається трудовим індексом продуктивності праці), або в грошовому виразі (відповідний індекс називається вартісним індексом продуктивності праці);
Τ - загальні витрати при виробництві різнорідної продукції.
2) зіставлення індексів обсягу продукції і затрат праці:
де - індекс фізичного обсягу виробленої продукції;
- індекс витрат праці.
3) даних про трудомісткість різних видів продукції (цей метод використовується на тих дільницях виробництва, де налагоджений облік затрат праці різних видів продукції):
де - умовна величина, що характеризує затрати робочого часу на продукцію звітного періоду при базисних рівнях продуктивності праці;
- фактичні затрати робочого часу на продукцію звітного періоду.
Різниця між знаменником і чисельником даного індексу характеризує економію
(додаткові витрати) робочого часу у зв’язку зі зростанням (зниженням) продуктивності.
Цей індекс називається агрегатним індексом продуктивності праці (за формою побудови). Він може бути перетворений у середній арифметичний індекс продуктивності праці:
де - індекс продуктивності праці за окремим видом продукції.
Індекс продуктивності праці у вигляді середнього арифметичного індексу може бути використаний у тій ситуації, коли в окремих виробничих одиницях (цехах, дільницях, підприємствах) застосовуються різні методи вимірювання рівня продуктивності праці і виникає необхідність під час економічного аналізу отримати узагальнюючу оцінку динаміки продуктивності праці за даною сукупністю виробничих одиниць загалом. У цьому випадку iW - індивідуальний індекс продуктивності праці, обчислений за виробничою одиницею, а Т1 - фактичні затрати праці на дану виробничу одиницю у звітному періоді.
Одне з завдань економічного аналізу - вивчення динаміки продуктивності праці за сукупністю підприємств, що входять до складу об’єднань, галузі, регіону, економіки загалом. З цією метою може бути використаний загальний індекс продуктивності праці, що обчислюється як відношення середнього виробництва продукції в грошовому виразі за одиницю часу групи підприємств у звітному періоді до середнього виробництва продукції в базисному періоді:
- абсолютна зміна середнього рівня продуктивності праці за сукупністю підприємств.
Даний індекс є індексом змінного складу. Він характеризує динаміку середнього рівня продуктивності праці за сукупністю підприємств під впливом двох чинників:
- зміни рівня продуктивності праці на окремих підприємствах;
- зміни частки підприємств з різним рівнем продуктивності праці в загальних затратах праці.
Формула індексу змінного складу може набути такого вигляду (враховуючи, що Q1 = W1Т1, Q0 = W0Q0):
де і - продуктивність праці (виробництва продукції) на відповідних підприємствах;
та - частка кожного підприємства в загальних затратах праці відповідного періоду.
З останньої формули добре видно, що на динаміку середнього рівня продуктивності праці впливають два зазначених вище чинники. Можна оцінити вплив кожного з названих чинників окремо. З цією метою обчислюються такі два індекси:
1) індекс продуктивності праці постійного складу, що показує зміну середнього рівня продуктивності праці під впливом тільки першого чинника, тобто зміни рівня продуктивності праці на підприємствах:
При цьому різниця між чисельником і знаменником індексу характеризує абсолютну зміну середнього виробництва за рахунок даного чинника:
2) індекс впливу структурних зрушень:
Цей індекс показує зміну середнього
виробництва під впливом
Якщо, наприклад, індекс структурних зрушень становить 103 %, то це означає, що збільшилася частка підприємств з більш високим рівнем продуктивності праці, за рахунок чого середній рівень продуктивності праці за сукупністю підприємств зріс на 3 %.
Якщо індекс впливу структурних зрушень становив 97 %, то це означає, що збільшилася частка підприємств з нижчим рівнем продуктивності праці, що привело до зниження середнього рівня продуктивності праці на 3 %.
Між індексами і абсолютними приростами існує залежність:
та
1.3 Статистичні методи вивчення чинників, які впливають на рівень продуктивності праці
Для вивчення впливу окремих чинників на динаміку продуктивності праці може використовуватися індексний метод, метод ланцюгових підстановок, метод групувань, кореляційний та інші статистичні методи.
Прикладом використання індексного методу є побудова індексів продуктивності праці змінного складу, постійного складу і впливу структурних зрушень за сукупністю підприємств. За допомогою цих індексів аналізується динаміка середнього рівня продуктивності праці деякої сукупності виробничих одиниць під впливом двох чинників.
Розглянемо факторний аналіз впливу використання робочого часу на продуктивність праці за допомогою методу ланцюгових підстановок. На рівень і динаміку середньомісячного виробництва продукції в розрахунку на одного працюючого впливають такі чинники:
- середньогодинне виробництво продукції в розрахунку на одного робітника (позначимо його рівень у базисному періоді а0, а у звітному періоді а1);
- середня фактична тривалість робочого дня (позначимо її рівень у базисному періоді b0, а у звітному періоді b1);
- середня фактична тривалість робочого періоду в днях (позначимо її рівень у базисному періоді с0, а у звітному періоді с1);
- частка робітників у загальній чисельності працюючих (позначимо її рівень у базисному періоді d0, а у звітному періоді d1).
Уведемо таке позначення: W0 - середньомісячне виробництво продукції на одного працюючого в базисному періоді, a W1 - середньомісячне виробництво продукції на одного працюючого у звітному періоді.
Абсолютна зміна середньомісячного виробництва одного працюючого характеризується різницею:
Відносна зміна відбивається таким індексом:
Визначимо вплив кожного з чотирьох
чинників окремо. Передусім виразимо
вплив зміни частки робітників у
загальній чисельності
Другим чинником розглянемо тривалість робочого періоду в днях (при цьому a0b0 - середньодобове виробництво, яке можна також розглядати як якісний чинник).
Покажемо тепер, як оцінити вплив третього чинника - зміни тривалості робочого дня:
Визначимо, як змінилося середньомісячне
вироблення за рахунок зміни середньогодинног