Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні



План

(тема: «Статистичне вивчення товарних  ринків в регіоні»)

 

Вступ                      3

Розділ 1 Сутність товарного ринку та завдання його статистичного дослідження 5

1.1. Основні поняття, статистичні критерії та класифікація в оптовій торгівлі  5

1.2. Система показників товарних ринків та джерела інформації                      12

Розділ 2 Статистичні методи дослідження товарних ринків                  19

2.1. Аналіз сезонних коливань соціально-економічних явищ                 19

2.2. Статистичні методи виявлення сезонних коливань                  23

Розділ 3 Статистичне дослідження сезонності реалізації м’ясо-молочної продукції в Харківській області                        27

Висновки                          34

Список використаної літератури                      35

Додатки                          37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах розвиненої ринкової економіки інформація про стан товарних ринків є важливим фактором, що визначає ефективність управлінських рішень. При цьому мова йде не тільки про фірми, для яких така інформація грає важливу роль при виборі ринкової стратегії, але й про органи державного управління.

Коли попит і пропозиція відносно збалансовані, основними напрямами  державної політики на товарних ринках стають забезпеченням високого рівня конкурентоздатності національних виробників, а також підтримка і розвиток конкуренції.

У першому випадку  як інструменти регулювання виступають переважно непрямі заходи. У другому  випадку як окремий блок можна  виділити заходи, направлені на підтримку дрібного і середнього бізнесу. Вони забезпечують збереження конкурентного середовища, а також створення додаткових робочих місць. При цьому відповідні органи державного управління (як правило, це міністерство економіки) потребують зведеної інформації про розвиток малого і середнього підприємництва в різних галузях економіки.

В умовах розвиненої ринкової економіки органи державного управління об'єктивно мають потребу як в  досить загальній зведеній інформації про функціонування товарних ринків, так і у конкретних даних про окремі товарні ринки і окремі підприємства.

Як показує світовий досвід, державні органи статистики повинні  виконувати роль не тільки постачальника  об'єктивної статистичної інформації, а й задовольняти потреби користувачів різних рівнів у якісній аналітичній інформації, яка містить деякі результати оперативного прогнозування товарних ринків. Організація такої роботи неможлива без створення системи статистичного моніторингу товарних ринків, яка повинна базуватись на методиці статистичного моніторингу.

Метою даної курсової роботи є аналіз товарних ринків Харківської  області.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні задачі:

    1. визначити предмет, метод і задачі статистики товарних ринків
    2. визначити суть методів статистичного аналізу товарних ринків
    3. проаналізувати сезонну динаміку реалізації молочної продукції в Харківській області

Об’єктом даного курсового дослідження є ринок молочної продукції Харківської області, а предметом дослідження – сезонна динаміка реалізації молочної продукції в Харківській області

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  ТОВАРНОГО РИНКУ ТА ЗАВДАННЯ ЙОГО СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1.1. Основні поняття, статистичні критерії  та класифікації в оптовій торгівлі

 

Товарний ринок являє  собою складну систему, зі своєю  внутрішньою структурою, ієрархією окремих елементів і їхніх взаємозв'язків. Він складається із самостійних, хоча і зв'язаних між собою ринків. Товарний ринок – складовий елемент ринкової економіки країни. Він служить механізмом, що забезпечує зв'язки сфери виробництва зі сферою споживання, визначає розподіл товарів відповідно до розміру попиту і його співвідношення із пропозицією.

Масштаби товарного  ринку обумовлюються двома факторами: обсягом товарної маси, що є у товарному обігу, і чисельністю споживачів, що пред'являють попит на ці товари. Товарний ринок поділяється на два самостійних ринки: ринок продуктів та ринок послуг. Особливу роль грає біржовий ринок, який виступає як самостійний елемент ринкової економіки.

Ринок продуктів поділяється  на ринок продуктів виробничого призначення та ринок продуктів споживчого призначення. Кожен з них у свою чергу диференціюється за деякими ознаками. Зокрема, ринок виробничих продуктів – за галузевою ознакою. Для ринків споживчих продуктів дуже важливою є самостійна ознака регіональної диференціації.

Сукупність ринку машин  і устаткування та ринку сировини утворює ринок засобів виробництва. Важливою організаційною основою розвитку ринку засобів виробництва є  демонополізація останнього, забезпечення конкуренції між товаровиробниками й торговельними посередниками, впровадження сучасних систем маркетингу, рекламної діяльності.

У процесі побудови статистичного  забезпечення маркетингу слід враховувати  специфічні особливості ринку засобів  виробництва, які відрізняють його від ринку предметів споживання. Це такі особливості:

  1. Кількість споживачів на ринку засобів виробництва значно менша, ніж на ринку споживчих товарів.
  2. Вартість покупки кожного споживача значно більша.
  3. Порівняно висока концентрація споживачів у межах певного географічного регіону.
  4. Специфічність критеріїв сегментації ринку засобів виробництва. Основними є географічне положення, рівень споживання, якість, потреба в сервісному обслуговуванні тощо.
  5. Нижча цінова еластичність попиту, тобто зміна цін на засоби виробництва не супроводжується такою самою інтенсивністю зміни попиту, як у разі предметів споживання.
  6. Повільніший процес купівлі, пов'язаний з перевіркою якості виробів, укладанням угод та іншими діями, що потребують вищого професійного рівня менеджерів, більш повного і різнобічного статистичного забезпечення маркетингу.
  7. Попит на засоби виробництва інерційніший, ніж на споживчі товари.

Ринок споживчих товарів  складається з двох загальних  частин: ринку продовольчих та ринку  непродовольчих товарів. У кожному  з цих ринків проводиться відстежування ринків окремих товарів, які формуються з урахуванням задоволення певних потреб населення. У складі продовольчого ринку – це ринки, наприклад, м'яса та м'ясних продуктів, молока і молочних продуктів та ін. У складі непродовольчих ринків – це ринки текстильних товарів, взуття, одягу та ін.

Мета статистичного  вивчення ринків полягає у виявленні  кількісних і якісних процесів, під  впливом яких формується і розвивається ринок; зв'язків між ними, закономірностей  і тенденцій їх розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення.

Вивчення ринків окремих  товарів здійснюється для найбільш повного врахування співвідношення між попитом населення і товарними  пропозиціями певних галузей виробництва.

Саме торгівлі належить провідна роль у вивченні ринків споживчих товарів, оскільки вона має забезпечити умови для безперервного і повного обміну грошових коштів населення на товари, які йому потрібні за певним асортиментом, якістю, кількістю й ціною.

Основні завдання відстежування ринку такі:

  1. здійснення моніторингу ринкової кон'юнктури, виявлення зрушень і змін у попиті населення та товарній пропозиції під впливом зміни цін, грошових доходів населення та вдосконалення структури виробництва;
  2. розробка прогнозів розвитку ринку, оцінка його місткості, а також прогнозів розвитку торговельної інфраструктури;
  3. вивчення потреби в ресурсах для вироблення товарів кожного ринку;
  4. оцінка рівня відповідності якості та асортименту виробів попиту населення, виявлення резервів задоволення потреб за групами споживачів та сегментами ринку для здійснення маркетингових програм і організації в їх межах розширення продажу товарів на базі вдосконалення асортименту та якості виробництва.

Головною метою статистичного  забезпечення відстежування ринків споживчих товарів є створення системи статистичних показників, які дають змогу діставати надійну й повну інформацію про кількісні та якісні характеристики розвитку ринку.

Дослідження ринку споживчих  товарів у цілому по Україні органічно  пов'язане з аналізом формування ринків окремих регіонів. Відстежування регіональних ринків має на меті доповнити та скоригувати характеристики розвитку загального ринку з урахуванням особливостей, які характерні для певних територій. Для цього на регіональному рівні вирішуються такі питання:

  1. удосконалення системи показників, щоб вони якомога повніше охоплювали явища і процеси розвитку ринку в територіальному розрізі;
  2. подальший розвиток методології відстежування і прогнозування регіональних ринків;
  3. забезпечення відстежування регіональних ринків з урахуванням факторів, які впливають на регіональні процеси і явища;
  4. забезпечення взаємозумовленості тактичного і стратегічного розвитку регіональних і загальних ринків.

Відстежування регіональних споживчих ринків має важливе  значення щодо управління розвитком економіки країни з вирішенням завдань комплексного розвитку її регіонів.

Це пов'язано з необхідністю вирішення головного завдання розробки стратегії ринку, а саме – забезпечення пропорційності, тобто оптимальних  співвідношень між його найбільш важливими показниками. Регулювання пропорційності здійснюється у співвідношеннях між доходами і попитом та між попитом і пропозицією на ринку.

Інформаційним забезпеченням  вирішення цього завдання є натурально-речова і вартісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією в розподілі товарів і їх груп за сегментами ринку. При моделюванні треба враховувати взаємодоповнення і взаємозамінюваність товарів у групах і між ними, а також постійні зміни в асортименті і якості товарів під впливом багатьох факторів. Тому узгодженість пропорцій повинна бути динамічною.

Окреме місце у вивченні ринку споживчих товарів посідає  оцінювання стану, структури і напрямків  руху „тіньової” економіки. Нині статистичні  та регулюючі органи здійснюють експертне  оцінювання тіньового ринку. Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища ще немає, хоча досвіду дослідження його набули багато країн.

 

 

Рис.1.1. «Структура товарного ринку України»

 

Товарний ринок (рис. 1.1) є формою взаємовідносин між окремими агентами ринку, функціонування якого характеризується наступними рисами.

По-перше, ринок являє  собою систему відносин купівлі-продажу  зі своєю ієрархією і структурою.

По-друге, основа ринкової діяльності – процес обміну товарів, що здійснюється за допомогою ринкового механізму. Цей процес визначає рушення товарної маси і зустрічне рушення грошової маси.

По-третє, у відносини  купівлі-продажу вступають суб'єкти ринку – продавці і покупці.

По-четверте, об'єктом  відносин купівлі-продажу є товар, споживчі, мінові і вартісні властивості якого впливають на процес товарно-грошового обігу і його економічної ефективності.

По-п'яте, відносини суб'єктів  ринку забезпечуються його інфраструктурою.

Із впровадженням ринкових основ, інтенсивним розвитком недержавного сектора, нових соціально-економічних явищ сформувалася потреба в створенні інформаційної бази статистики товарних ринків.

Роль держави в формуванні і розвитку товарних ринків зводиться  до здійснення мінімально необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, направлених на забезпечення дотримання всіма ринковими агентами економічного правопорядку і захисту їх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства і держави.

Товарний ринок є  одним з пріоритетних напрямів статистичного дослідження. Статистика повинна відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, оцінити його коливання, виявити вплив ряду чинників, діючих на ринку. Тим самим зумовлена необхідність формування системи постійного спостереження за станом товарних ринків, торгівлі і на його основі виявлення всіх взаємозв'язків, виникаючих в процесі товароруху, ефективності збуту і продажу товарів.

Статистичні дослідження  доцільно проводити диференційовано. Для цього товарний ринок потрібно класифікувати. Товарний ринок України може бути розділений на сектори по видах товарів. У свою чергу, кожний сектор поділяється на біржовий, оптовий і роздрібний. Крім того, окремими дослідженнями можуть охоплюватися ринки підприємств різних форм власності (субринки), а також ринки організованої і неорганізованої торгівлі.

Загальний товарний ринок  складається з числа локальних  ринків окремих товарів.

Виділення окремих субринків  за формами власності і формами  організації торгового процесу  дозволяє відокремити різні джерела формування ресурсів, особливості механізму ціноутворення, різні канали руху товарів, різні типи покупців, специфіку формування і розподілу прибутків. Ці субринки, складаючи єдину систему відносин купівлі-продажу, утворюють загальний для всієї країни товарний ринок.

Ринки і відповідно субринки діляться, в залежності від типу покупця, на оптовий ринок, де покупцями  є виробники і масові споживачі (державні установи); торгово-посередницький ринок, де покупцями є торгові  підприємства, що купують товар для подальшого продажу (дистриб'ютори різного типу); роздрібний споживчий ринок, де покупцями виступають кінцеві споживачі, що купують товар для особистого споживання і для домашнього господарства. У системі товарних ринків особливе місце займає біржовий ринок товарів, виступаючи не тільки як посередник між продавцем і покупцем, але й як організатор процесу купівлі-продажу, механізму, що зводить власника товару і власника грошей, інструмента формування і прогнозування цін. Ці види ринків характеризують різні етапи і напрями руху товарів.

Ринок вивчає не тільки статистика, але й ряд інших наук, але  саме статистика, яка володіє апаратом глибокого наукового і в той  же час досить оперативного дослідження, має можливість відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, дати оцінку стійкості його параметрів, виявити і змоделювати вплив комплексу ринкових факторів, і, нарешті, дозволяє будувати прогнози його подальшого розвитку. Вона тісно стикається й у певному змісті переплітається з маркетинговим дослідженням.

Перехід до ринкової економіки  змінив пріоритети статистики, що вивчає сферу товарного обігу. Скоротилося  коло централізованих звітних показників, розрахованих на потреби державного управління, оскільки дія ринкового  механізму звузила сферу безпосереднього державного регулювання процесів купівлі-продажу, але одночасно в державній статистиці з'явився могутній імпульс для дослідження ринкових процесів і явищ.

Інформація про стан і розвиток ринку, про його закономірності необхідна для розробки відповідної державної соціально-економічної політики, для регулювання ряду ринкових процесів, аналізу соціальних наслідків ринкової діяльності тощо. Усе це припускає відображення функціонування галузей товарного обігу (включаючи сферу послуг) у системі обліку національного господарства, що необхідно для комплексного народногосподарського аналізу на макрорівні і для забезпечення інформацією міжнародних статистичних і економічних організацій, з якими Україна співпрацює.

У нових умовах значно розширюються потреби інформаційно-аналітичного забезпечення бізнесу, менеджменту і маркетингу, складається самостійний напрямок статистики – бізнес-статистика. Статистика товарного ринку служить базою інформації про інфляційні процеси, про насичення або дефіцит споживчого ринку тощо.

Концептуальна мета статистики товарного ринку полягає в  об'єктивній і повній оцінці стану  і розвитку ринку, у виявленні  закономірності і тенденції його розвитку, у характеристиці його структури  і регіональних особливостей. Ці цілі переслідуються як державною статистикою, що орієнтується на інтереси державного контролю і регулювання ринкової діяльності, так і бізнес-статистикою.

Конкретні задачі статистики товарного ринку можуть бути представлені в такий спосіб:

  1. збір і обробка статистичної інформації;
  2. оцінка й аналіз кон'юнктури товарного ринку;
  3. характеристика обсягу, рівня і структури основних ринкових показників;
  4. оцінка й аналіз динамічного розвитку параметрів ринку;
  5. регіональний аналіз товарного ринку;
  6. характеристика економічних і соціальних наслідків розвитку ринку.

Ці задачі конкретизуються  і диференціюється стосовно до субринків товарів і послуг, біржових ринків. Джерелами інформації є офіційна державна статистика, відомча статистика, дані вибіркових обстежень, панелі обстеження тощо

1.2. Система показників товарних ринків та джерела інформації

 

Одним із напрямів роботи з вивчення товарних ринків є побудова інтегрованої системи статистичних показників.

Система повинна бути призначена для комплексної характеристики ринків товарів, відповідати основним його категоріям і освітлювати ринкові процеси і явища: масштаб і структуру ринку, пропорційність його розвитку, тенденції і закономірності його функціонування, попиту і пропозиції, міри їх збалансованості, ділову активність ринкових структур, рівень і тип монополізації і конкуренції, продаж товарів, поведінку цін, чисельність продавців і покупців, інфраструктуру ринку. Узагальнення всіх цих процесів характеризує ринкову ситуацію.

На рис. 1.2 схематично зображена інтегрована система  блок-показників статистики товарного ринку. Перший блок включає ринкову кон'юнктуру. Кон'юнктура ринку – комплексне поняття, що дозволяє дати узагальнюючу характеристику ринку. Під кон'юнктурою розуміється конкретна ринкова ситуація на якийсь момент часу або за певний його відрізок, а також сили і умови, що визначають даний стан ринку.

Рис. 1.2. «Інтегрована система блок-показників статистики товарного ринку»

 

Специфіка показників оцінки кон’юнктури полягає в тому, що використовуються кількісні, якісні і атрибутивні показники. Для їх побудови застосовуються абсолютні, відносні (зокрема, координації, динаміки і структури) і середні величини.

Оцінка і аналіз показників першого блоку дозволяє охарактеризувати стан і перспективність розвитку ринку. Показники цього блоку дозволяють визначити тип ринку: активний ринок (ринок великої місткості, зі збалансованим попитом і пропозицією, з тенденціями до зростання, зі значним числом операцій, що укладаються, сприятливими рівноважними цінами тощо); млявий ринок (в течії тривалого періоду здійснюється мало операцій, є диспропорції попиту і пропозиції, немає чітко вираженої тенденції продажу і цін, портфель замовлень не заповнений тощо); колапсуючий ринок (продаж товарів падає, незважаючи на зниження цін, число операцій меншає, пропозиція не знаходить попиту, непомірне ростуть товарні запаси) тощо. За допомогою показників варіації і апроксимації оцінюється міра стійкості або навпаки, коливання функціонування і розвитку ринку.

Оцінки числа незалежних продавців на ринку і характеристика розділу ринку між ними, угрупування продавців за розміром дають можливість зробити висновок про рівні і типи монополізацій конкуренції, яким чином це позначається на ціноутворенні (тут потрібно залучати показники 2-го блоку). Даються оцінки частки малого і середнього бізнесу на ринку.

Складною проблемою  є оцінка циклічності ринку, оскільки незначний час, минулий з початку  реформи, ускладнює виявлення як малих (три-п'ять років), так і довгих циклів (10-20 років).

У другому блоці показники  рівня цін дозволяють оцінювати стан цін на якийсь момент або за певний проміжок часу. Використовувати на державному рівні індивідуальні фактичні ціни окремих товарів-представників немає сенсу, оскільки вони мають високу міру територіального коливання. Узагальнюючим показником виступає середня ціна, що обчислюється по однорідній сукупності товарів і товарних видів, по всій території за проміжок часу, що вивчається. Одночасно середні ціни обчислюються по кожному субринку, по диференційованих соціальних групах споживачів (середні ціни купівлі), що, зокрема, дозволяє виявити деякі соціально-економічні наслідки розвитку ринку.

Показники структури  ціни товару (частки кожного ціноутворюючого  елемента в загальній вартості даного товару) необхідні для контролю ринкового ціноутворення. Вони повинні обчислюватися вибірковим шляхом для кожного типу субринку і на всіх етапах рушення товару.

Показники співвідношення цін на товари поділяються на дві  групи: співвідношення цін однойменних  товарів по різних субринках (воно дозволяє виявити роль кожного субринку в задоволенні попиту, але тут існує складна проблема забезпечення якісного зіставлення товарів); співвідношення цін (середніх) різнойменних товарів. Дані оцінки дозволяють усвідомити закономірності єдиної взаємопов’язаної системи цін зі своїми базовими товарами-лідерами, виявити вплив однієї групи цін на інші. З показниками співвідношень цін пов'язані оцінки еластичності (реактивності) цін від рівня збалансованості попиту.

Індекси цін використовуються як індикатори ринкової кон'юнктури і функціонування ринкового механізму, як характеристика інфляційного процесу, як чинник вартості життя, а отже, і рівня життя, як чинник попиту і відповідно динаміки товарообороту і як його дефлятор.

Третій блок характеризує стан і рух товарної маси від продавця до покупця – основний зміст ринкового процесу. Він складається з чотирьох взаємопов'язаних субблоків. Перший з них відображає товарорух, тобто рух товарів в економічному і географічному просторі: фізичне переміщення товару від виробника до споживача і передачу прав власності на товар від продавця до покупця. Цей процес ув'язується із транспортуванням і складуванням товарів, але він пов'язаний також і з ефективністю ринкових процесів, оскільки дозволяє визначити кількість ланок товароруху. Для цієї мети використовуються два показники товарообороту: валовий і чистий, співвідношення яких дає можливість виявити число ланок, тобто скільки разів товар змінив власника. Роль дистриб'юторів в товарорусі відображає показник торгово-посередницького товарообороту і є його часткою у валовому товарообороті.

Другий субблок представляє  основні показники обміну товарів  на гроші, тобто переходу товарної маси в сферу споживання, відображаючи два рівні продажу товару: оптовий  і роздрібний товарооборот.

Показники даного субблоку характеризують економічний процес обміну товарів на гроші відповідно до вимог ринкового механізму, соціальний процес переходу товарної маси в сферу споживання (виробничого і особистого), тобто задоволення купівельного попиту, фінансовий процес формування грошової виручки.

Показник роздрібного  товарообороту на душу населення  виконує подвійну функцію: відображає середній рівень індивідуального товарного  споживання і в той же час забезпечує регіональне і динамічне зіставлення  товарообороту.

Показники об'єму товарообороту  і товарообороту на душу населення, в розподілі по регіонах, дозволяють відповідно виявити роль кожного  регіону в загальному ринковому  процесі і охарактеризувати міжрегіональні відмінності рівня задоволення  попиту.

Показники товарної структури товарообороту, тобто частки кожної товарної групи в загальній сукупності, дають якісну оцінку процесу задоволення купівельного попиту. Вони показують розподіл витрат покупців на придбання різних товарів і співвідношення між об'ємами продажу окремих товарів.

Показник роздрібного  товарообороту з розрахунку на одне торгове підприємство або на 1 м2 торгової площі виконує функцію оцінки розмірності підприємств і характеристики процесу концентрації товарообороту, а також оптимального використання торгової площі.

Субблок товарних запасів  характеризує статичний стан і місцеположення товарної маси в процесі товароруху на якийсь момент часу.

Товарні запаси можуть розглядатися як частина товарних ресурсів країни. Одночасно товарні запаси – елемент  товароруху, що забезпечує безперервність процесу товарного обігу. Оскільки розмір товарних запасів при інших рівних умовах залежить від об'єму товарообороту, то для оцінки динаміки запасів або для порівнянь використовується, головним чином, не показник об'єму запасів, а один з показників запасоємності (запаси в днях обороту). Показники їх зміни служать індикатором співвідношення попиту і пропозиції і можуть бути використані в     1-му блоці для оцінки кон'юнктури ринку.

Останній субблок відображає процес товарообіговості, тобто швидкості, з якою товар рухається від виробника до споживача. Те, як швидко буде остаточно проданий товар, визначає, як швидко будуть відшкодовані витрати на його виробництво і обіг. Даний субблок пов'язаний з показниками економічної ефективності ринкової діяльності. Показники даного субблоку показують, як довго товар залишається в формі товарного запасу, тобто вимагає витрат і не приносить віддачі.

Показники третього блоку  – єдина система, яка дозволяє отримати повну картину процесу  доведення товарної маси від виробника до споживача (загалом і в розрізі товарної структури). Порівняння фактичного товарообороту з показниками товарної пропозиції і купівельного попиту, а також місткості ринку (блок 1) дозволяють оцінити міру задоволення попиту.

Показники четвертого блоку  – ринкової інфраструктури – дають  можливість оцінити матеріально-технічну забезпеченість ринкової діяльності. Під інфраструктурою ринку розуміється  сукупність підгалузей і засобів, що організаційно і матеріально  забезпечують основні ринкові процеси, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур.

Показники інфраструктури можна об'єднати в три субблоки, кожний з яких може виступати в  аналізі самостійно:

    1. показники, що відображають вартісні характеристики інфраструктури, які дозволяють визначити місце ринкової інфраструктури, оцінити ефективність її використання, роль різних елементів в загальній вартості основних фондів, роль інвестицій в розвитку і ефективності використання інфраструктури;
    2. показники, що відображають матеріальний склад інфраструктури, технічну оснащеність ринкових процесів, що безпосередньо впливають на товарорух і продуктивність праці, а також забезпечують певний якісний рівень торгового обслуговування;
    3. показники трудових витрат і їх ефективність, а також характеристик зайнятості в сфері товарного обігу.