Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Статистичний аналіз економічних показників діяльності банку

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Система показників статистики банківської діяльності 5

2. Предмет, мета, завдання економіко-статистичного аналізу банківської діяльності. Методичні підходи дослідження банківської діяльності 9

3. Приклади застосування статистичних методів до системи банківської діяльності 24

3.1. Ряди розподілу та їх графічне зображення (ціна акцій та рентабельність статутного капіталу банку) 24

3.2 Характеристика рядів розподілу 29

3.3 Кореляційний аналіз змін ринкового курсу акцій банку 34

3.4. Аналіз кореляційної залежності між рентабельністю статутного капіталу та ринковим курсом акції банку 38

Висновок 44

Список використаної літератури 46

Вступ

На сучасному етапі діяльність комерційних банків відбувається за постійно змінюваних загальноекономічної та соціально-політичної ситуацій, які різною мірою впливають на надійність та ефективність виконання банківськими установами своїх функцій. Лише в останні роки проблема комплексної оцінки ефективності основних банківських операцій та надійності банківської системи України почала набувати першорядного значення. Для здійснення такої оцінки банківської установи потрібен відповідний інструментарій, за допомогою якого можна оцінити в цілому діяльність комерційних банків. Таким інструментарієм є узагальнююча оцінка діяльності банку на основі рейтингів. Водночас самі банки потребують певних інструментів оцінки надійності та дохідності їх основних операцій, зокрема кредитних.

Питанням вивчення систем показників банківської статистики та проведення аналізу діяльності банків приділяють певну увагу і вітчизняні вчені-статистики. Зокрема, цим проблемам присвячені наукові розробки В.В.Вітлінського, Е.В.Галицької, С.С.Герасименка, А.В.Головача, А.М.Єріної, В.Б.Захожай, І.М.Парасій-Вергуненко, О.В.Пернарівського, К.Є.Раєвського, Л.О.Свистун-Золотаренко, В.Г.Швеця та інших. Проте аналіз публікацій вітчизняних авторів з даної проблематики свідчить про те, що в Україні сутність статистичного аналізу стосовно банківської діяльності розуміють дуже звужено – оцінка за допомогою рейтингів результатів роботи та стану комерційного банку як юридичної особи. Разом з тим виникає потреба дослідження не тільки діяльності комерційних банків на основі рейтингів, а й оцінки контрагентів банку – позичальників, юридичних та фізичних осіб.

Саме недостатність вивчення даних питань вимагає проведення подальших теоретичних досліджень сукупності проблем, пов’язаних з використанням систем статистичних показників у банківських сфері.

Метою дослідження є систематизація теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо статистико-економічного аналізу комерційних банків.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких теоретичних та методологічних задач:

визначити теоретичні передумови та методологічні засади статистичного аналізу банківських рейтингових систем;
узагальнити інформацію щодо міжнародних та вітчизняних статистичних показників банківської діяльності;
визначити предмет, мету, завдання економіко-статистичного аналізу банківської діяльності;
узагальнити методичні підходи дослідження банківської діяльності;
дослідити особливості застосування статистичних методів в практиці банківської діяльності.

Об’єктом дослідження визначено систему статистичних показників комерційних банків.

Предметом дослідження є методологія та процедури статистико-економічного аналізу діяльності комерційних банків.

Методологічною основою дослідження є системний підхід до статистичного аналізу діяльності комерційних банків. У дослідженні були використані такі методи: статистичне спостереження, групування, метод узагальнюючих статистичних характеристик, порівняння, методи аналізу взаємозв’язків, експертні оцінки.

1. Система показників статистики банківської діяльності

Банківська статистика є галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у банківській сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує.

Предметом банківської статистики є кількісна характеристика обсягу, структури, динаміки і взаємозв’язків явищ та процесів, що відбуваються у банківській системі за конкретних умов, певний проміжок часу і простору. Пізнавальний процес закінчується формулюванням економічних законів, які регулюють розвиток конкретних економічних явищ.

Банківська статистика як галузь економічної статистики при вивченні соціально-економічних явищ користується загальнонауковими законами й категоріями. На основі принципів і положень економічної теорії та вчення про гроші й кредит статистика забезпечує кількісну оцінку соціально-економічних явищ і процесів, властивих банківській сфері. Ці науки дозволяють правильно тлумачити закономірні зміни у грошовому обігу, кредитній та ощадній справі, у страхуванні, складі доходів і видатків державного бюджету тощо.

Система показників банківської діяльності — їх сукупність у взаємозв'язку та взаємозумовленості, яка використовується для характеристики певного явища чи процесу банківської діяльності. Здатність будувати систему показників — найважливіша умова визначення механізму перебігу певного процесу, його закономірностей і тенденцій.

Система статистичних показників — це комплекс взаємопов’язаних показників, які дозволяють отримати цілісну, всебічну характеристику будь-якого явища або процесу. Вона включає:

Статистика формування ресурсів банків
Статистика використання ресурсів банків
Статистика кредитоспроможності клієнтів
Статистика доходів банків
Статистика витрат банків
Статистика прибутку банків
Статистика ліквідності та платоспроможності банків
Статистичне забезпечення маркетингової діяльності банків
Статистика ефективності банківської діяльності

Збирання та групування цифрової інформації — підготовчий етап. Після його завершення розраховують зведені узагальнені показники: абсолютні, середні, відносні.

Абсолютні величини описують розмір, обсяг явища чи процесу; отримують їх у результаті статистичного спостереження.

Відносні величини — частка від ділення двох абсолютних величин, яка показує їх співвідношення.

Середні величини — середні арифметичні, середні геометричні, середні хронологічні, мода, медіана — показують середню тенденцію змінення показників.

Для розв'язання завдань, що стоять перед статистикою банківської діяльності, використовують ряд показників. За призначенням та характеристиками їх поділяють на групи.

1. Показники, які характеризують ринок банківських послуг у цілому:

• попиту та пропозиції на ринку банківських послуг;

• пропорційності ринку банківських послуг;

• місткості ринку банківських послуг;

• рівня монополізації та конкуренції на ринку банківських послуг;

• кон'юнктури ринку банківських послуг;

• рейтингу банків;

• банківського портфеля;

• динаміки облікової ставки та процентної ставки за кредит;

• кредитообороту;

• структури кредитообороту та ін.

2. Показники, які характеризують функціонування банківської установи:

• структури балансу банку;

• ліквідності балансу банку;

• прибутковості;

• ризику банківської діяльності (у тому числі кредитного);

• платоспроможності банку;

• кредитоспроможності клієнтів банку;

• обороту капіталу;

• рентабельності;

• структури та динаміки інвестиційного портфеля;

• структури та динаміки статутного фонду.

3. Показники, що характеризують інвестиційний портфель банку:

• структура, динаміка та напрямки інвестицій;

• ефективність інвестицій.

4. Показники ефективності банківської діяльності:

• використання власних та залучених коштів;

• інвестицій;

• маркетингової діяльності;

• використання коротко- та довгострокових кредитів;

• розміру та динаміки прибутку;

• якості банківських послуг;

• рентабельності в цілому та окремих видів активів.

5. Показники інфраструктури банківської діяльності:

• розгалуженості банківської мережі;

• зовнішніх зв'язків банку;

• матеріально-технічного оснащення банківських установ;

• використання передових комп'ютерних технологій під час обслуговування клієнтів банку, використання локальних і глобальних ком'пютерних мереж;

• обсягу та асортименту банківських послуг.

Сукупність груп вказаних показників утворює систему показників статистики банківської діяльності. За допомогою цієї системи показ-ників, їх порівняння, вивчення динаміки і співвідношень аналізують роботу банківської установи чи банківської системи в цілому.

Кожний з показників використовують з певною метою. Деякі з них мають більше значення для державного статистичного обліку, ніж для діяльності самого банку. Такі показники подаються у формах звітності, обов'язкових для подання до статистичних органів.

Багато показників належить до так званої категорії показників управління, за допомогою яких здійснюють оперативний аналіз госпо-дарсько-фінансової діяльності банку та приймають управлінські рішення. Це показники ефективності, стану фінансів банку, руху дебіторської та кредиторської заборгованості та ін.

Показники, за допомогою яких планують банківську діяльність, характеризуються тим, що виявляють закономірності й тенденції банківської діяльності та фактори, що на неї впливають. Це показники функціонування товарного ринку, попиту та пропозиції на банківські послуги, стану та кон'юнктури ринку банківських послуг, кредитообороту, інвестиційної діяльності, функціонування грошового та валютного ринків.

Отже, система статистичних показників банківської діяльності характеризує розмір, склад, динаміку та взаємозв’язок процесів та явищ банківської діяльності.

2. Предмет, мета, завдання економіко-статистичного аналізу банківської діяльності. Методичні підходи дослідження банківської діяльності

Предмет банківської статистики — це взаємопов'язані кількісна та якісна сторони масових процесів та явищ банківської діяльності.

Кількісна сторона — це сукупність цифрової інформації, напри-клад про кількість банків та клієнтів банку, розміри активів, пасивів, прибутку, величина позичкового процента, розмір і термін кредиту та ін.

Якісна сторона — це механізм поведінки того чи іншого явища, закономірності й тенденції у вигляді їх вербальної характеристики, наприклад стан банківської системи, рейтинг банку, рівень надійності клієнта банку, ступінь ризику кредитування, стан активів чи пасивів та ін.

Банківська статистика як окрема галузь знань виникла внаслідок об'єктивної потреби володіння повним комплексом первинної та вторинної цифрово-вербальної та аналітичної інформації про становище об'єктів, явищ і процесів банківської діяльності для прийняття ефективних оперативних управлінських рішень та розробки стратегічних планів розвитку окремого банку чи банківської системи в цілому. Отже, кінцева мета статистичного аналізу банківської діяльності — її інформаційно-аналітичне забезпечення.

Перед статистикою банківської діяльності стоять певні завдання, виконання яких забезпечує досягнення кінцевої мети.

1. Завдання, спрямовані на зовнішнє щодо банку або банківської системи середовище:

• розробка методичних і методологічних засад вивчення й аналізу банківської діяльності;

• вивчення стану ринку банківських послуг України;

• контроль за виконанням планово-нормативних директив і на-станов НБУ;

• забезпечення органів державного управління диференційова-ною інформацією про банківську діяльність;

• визначення ранжированого ряду банківських установ за показ-никами стабільності та надійності з метою якнайповнішого інформу-вання існуючих і потенційних клієнтів банків.

2. Завдання, спрямовані на внутрішнє середовище банку або бан-ківської системи в цілому:

• аналіз процесу надання банківських послуг, виявлення тенденцій відхилень і визначення їх причин;

• аналіз процесу кредитообороту;

• оцінювання банківських ризиків;

• аналіз балансу та стану фінансів банку;

• різнобічна характеристика результатів діяльності банківської системи, окремих банків та їх відділень, структурних підрозділів банків у цілому та за видами діяльності, спрямованої на залучення і викори-стання тимчасово вільних коштів;

• аналіз цін на банківські послуги;

• аналіз інвестиційного портфеля банку;

• аналіз ефективності банківської діяльності за певний період, тенденції та порівняння з іншими банками;

• своєчасне виявлення внутрішніх диспропорцій у діяльності ок-ремих банківських установ і розробка моделі заходів щодо їх подо-лання;

• виявлення внутрішніх банківських резервів підвищення ефек-тивності діяльності шляхом створення оптимізаційних моделей і по-рівняння власних показників з аналогічними показниками провідних банків або банків-конкурентів;

• організація цільових статистичних досліджень.

Роль статистичних досліджень в аналізі, плануванні банківської діяльності та управлінні нею важко переоцінити (рис. 2). Використо-вуючи методичні розробки та вхідний потік інформації, можна вико-нати статистичне дослідження, обробку та аналіз статистичних даних і на підставі зроблених висновків приймати оперативні управлінські рішення, розробляти стратегію діяльності окремого банку або банків-ської системи в цілому.

Отже, доходимо висновку, що статистика — невід'ємний елемент кожного етапу прийняття управлінських рішень у банку та запорука їх ефективності.

Методологія статистики та її правильне застосування у статистичних дослідженнях та аналізі — запорука результативності проведених досліджень та ефективності аналітичних висновків. Загальний принцип статистичної методології — вивчення явищ і факторів не як окремих ексцесів, а як цілісної системи, що має безліч суттєвих взаємозв'язків.

У статистиці банківської діяльності застосовується метод статистичного спостереження за певними процесами та явищами банківської діяльності. Дослідження здійснюється за попередньо розробленою програмою, і його результати, тобто одержані цифрові дані, занотовуються в повному обсязі.

Для подальшої роботи необхідно систематизувати цифрову інформацію за певним принципом. Із цією метою використовуються класифікації та групування.

Групування — розподіл загальної сукупності даних за певною кількісною чи якісною ознакою й віднесення того чи іншого показника до певної групи за наявності чи відсутності цієї ознаки. За допомогою групування можна поділити сукупності за окремими ознаками на групи й визначити зміни складу в межах групи, співвідношення кількісних та якісних характеристик різних груп і т. ін.

За характером групування поділяються на структурні, типологічні, аналітичні, багатовимірні, або комплексні.

Структурні групування використовують для вивчення структурного складу процесу або явища. Як умовний приклад структурного групування можна навести структуру активів банку.

Таке групування дає змогу визначити структуру активу балансу банку та співвідношення статей активу в загальній структурі активу балансу. За допомогою цього групування можна визначити, які зі статей активу мають міцні позицію, а які — недостатньо міцні й на цій основі розробляти плани стратегічного та оперативного управління активами.

Типологічні групування дають змогу віднести те чи інше явище або інститут до певної категорії, наприклад розподілити банки на емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні, пенсійні, спеціалізовані, або за організаційно-правовою формою — на державні, акціонерні, приватні та ін.

Аналітичні групування застосовують для вивчення взаємозв'язку або взаємозалежності різних ознак одного явища. Можна навести умовний приклад такого групування — залежність між загальною кількістю років діяльності банків і кількістю діючих банків та кількістю регіональних відділень.

Завдяки такому групуванню можна дійти попереднього висновку, що термін функціонування банку і кількість функціонуючих банків даної групи перебувають в оберненій залежності, а та сама кількість років функціонування банку та розгалуженість мережі філій — у прямій. Вивчення цього питання дає можливість встановити закономірності розвитку банківської системи, а шляхом подальшого дослідження виявити фактори, під впливом яких одні банки функціонують багато років, а інші припиняють діяльність невдовзі після відкриття.

Наведена далі інформація буде корисною не лише в загальнодержавному масштабі для виявлення та прогнозування тенденцій розвитку банківської діяльності, а й зацікавить керівників банків, що функціонують та створюються.

Багатовимірні, або комплексні, групування застосовують тоді, коли дослідження має кілька різних завдань або завдання вивчити певне явище з різних боків. Прикладом багатовимірного групування є розподіл клієнтів банку за обсягами їх діяльності та задоволенням кількістю та якістю банківських послуг. Якщо в результаті аналізу такого групування виявиться, що найбільші клієнти банку найменше задоволені кількістю та якістю банківських послуг, то це означає, що банку потрібно розширити асортимент послуг та підвищити їх якість, аби не втратити клієнтів.

Класифікація — досить стабільне групування, затверджене положеннями, директивами чи законодавчо. Прикладом класифікації є розподіл банківської системи України на дворівневу. "Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України та інших комерційних банків різних видів і форм власності", — закріплено в Законі України "Про банки та банківську діяльність" [2].

Класифікації необхідні для статистичного спостереження за об'єктами у великих масштабах — у межах виду діяльності, країни, регіону, галузі.

Для забезпечення ефективного статистичного дослідження недостатньо лише користуватися добре розробленим методологічним апаратом, який, по суті, є вторинною ланкою обробки та аналізу інформації. Первинна ж ланка — це сама інформація (цифрова та вербальна); від її повноти та якості прямо залежать обґрунтованість і правильність остаточних висновків статистичного дослідження й аналізу.

Під час здійснення статистичних досліджень у банку користуються багатьма джерелами й видами інформації.

Основними інформаційними джерелами статистичного дослідження банківської діяльності є такі:

• дані офіційної статистики (звіти та публікації державних органів статистики про розвиток економіки в цілому та її секторів і галузей);

• дані відомчої статистики — як правило, органу управління (у банківській статистиці це звіти та інформація НБУ, Української міжва лютної біржі — УМВБ та ін.);

• дані спеціалізованих недержавних статистичних організацій (центрів громадських досліджень, центру статистичних досліджень ТАС та ін.);

• дані відділів статистики та інформаційного забезпечення — структурних підрозділів окремих банків;

• дані цільових досліджень, проведених як вибіркові, разові.

Інформація щодо грошового обігу та банківської діяльності в Україні відображається в системі показників грошово-банківської статистики та відповідних формах звітності комерційних банків, які враховують національні особливості країни, базуються на міжнародних стандартах та досвіді країн з розвинутою ринковою економікою.

У зв'язку з запровадженням в НБУ нової технології надання звітності, яка базується на економічних показниках, нова звітна інформація надається електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників. Параметри аналітичних рахунків, на базі яких формуються економічні показники, описані в Методичних вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку. Вихідні документи за формами звітності формуються із значень економічних показників.

Звітність складається в одиницях, встановлених для кожної форми окремо, з округленням сум до одиниць таким чином, щоб були збережені вірність підсумків та повний збір даних статистичних звітів і балансу.

Для отримання ряду деталізованих показників потрібно використовувати дані аналітичного обліку. Дані ряду форм звіряються з балансовими даними, отже джерелом інформації для заповнення таких форм є дані синтетичних (балансових) і аналітичних рахунків бухгалтерського обліку. Балансові та позабалансові рахунки мультивалютні, тобто облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що й операції в національній валюті. Перерахування в національну валюту здійснюється за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій. Дані щодо сум у іноземній валюті у формах наводяться в гривневому еквіваленті. Форми звітності, які отримуються з файлів економічних показників, а також поштові форми, підписують керівник банку і головний бухгалтер або їх заступники, які несуть повну відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність надання інформації, і після цього відповідні файли надсилають на встановлену адресу електронною поштою, або поштою. У разі виявлення помилки в звіті після його відправлення банк надсилає повторно виправлені файли чи форми, підписані відповідальними особами.

Банківська статистична звітність подається у різні терміни.

Щоденно подається інформація:

• про залишки на рахунках;

• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами;

• додаткові дані для розрахунку обов’язкових резервів;

• про курс та обсяги операцій з іноземною валютою;

• щодо максимального ризику на одного контрагента;

• про купівлю безготівкової іноземної валюти суб’єктами підприємницької діяльності;

• додаткові дані для розрахунку економічних нормативів;

• деякі інші дані.

Щодекадно (1-го, 11-го, 21-го числа) подається інформація:

• про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків;

• про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку;

• про структуру активів та пасивів за строками;

• звіт про кредитні операції банків.

Щомісяця подається інформація:

• про обороти та залишки на рахунках;

• за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами;

• про цінні папери в портфелі банку;

• про ощадні (депозитні сертифікати, емітовані банком, та залишки за іншою заборгованістю;

• про класифіковані активи за формами власності;

• про залишки за коштами до запитання, кредитними та депозитними рахунками;

• про формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями;

• про порушників встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями;

• про рух коштів у гривнях на коррахунках іноземних банків в українських банках;

• про операції з банківськими металами у зливках, монетами та порошками банківських металів;

• про застосування до комерційних банків-юридичних осіб санкцій за використання коштів обов’язкових резервів;

• про оборот готівкової іноземної валюти в уповноважених банках;

• про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості;

• про формування резерву під активи у вигляді цінних паперів;

• про двадцять найбільших кредиторів банку;

• про вивезення/ввезення валюти України за спеціальним дозволом НБУ;

• про обсяги обмінних операцій у пунктах обміну валют, що працюють на підставі агентських угод;

• звіт про формування резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами;

• звіт про фінансові операції з нерезидентами України.

Щоквартально подається інформація:

• про залучення та обслуговування іноземного гарантованого та негарантованого кредиту;

• про афілійовані особи банку;

• для балансу проміжної фінансової звітності та примітки;

• фінансові результати проміжної фінансової звітності;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій;

• звіт про міждержавний рух капіталів у формі інших інвестицій.

Щороку подається інформація:

• про обороти на окремих балансових рахунках;

• про залишки на окремих балансових рахунках;

• про обороти щодо згортання та залишки на рахунках;

• прогноз операцій з одержання та обслуговування іноземного довгострокового гарантованого/негарантованого кредиту;

• про коригуючи обороти за результатами зовнішнього аудиту та залишки;

• річний балансовий звіт та про прибутки і збитки;

• річний звіт про власний капітал;

• звіт про рух грошових коштів.

У зв’язку із створенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб комерційні банки подають Фонду статистичну інформацію. Звітність, що подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

• Щокварталу «Звіт про вклади».

• Що півроку «Звіт про суми регулярного збору»

Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки – юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України. Банки-учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов'язані:

а) розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;

б) надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.

Фонд зобов'язаний двічі на рік за станом на 1 січня та 1 липня публікувати в офіційних засобах масової інформації реєстр банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду протягом одного місяця після настання зазначених строків.

Система показників банківської системи країни.

Система складається зі статистичних показників чотирьох рівнів.

Перший рівень — вихідні показники, що містяться в статистичних джерелах, отримуються розрахунковим шляхом, а також основні фактори, що характеризують, розвиток банківської системи, регіону, країни в цілому. Перелічимо дванадцять основних показників:

• абсолютна величина банківських активів. Характеризує масштаб операцій банківської системи на даній території;

• рівень інфляції. Використовується для оцінки величини реальних активів.

Відповідно до міжнародної практики як такий показник приймається індекс росту споживчих цін;

• величина реальних активів. Характеризує зміна реального масштабу банківських операцій (без обліку інфляційного фактора). Розраховується у відсотках від базового періоду шляхом розподілу темпу росту активів за звітний період на індекс інфляції за той же період;