Статистичний аналіз фінансового ринку України

 

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І освіти УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра статистики та економічного прогнозування

 

 

 

Курсова робота

статистичний аналіз фінансового  ринку україни

 

 

 

 

 

Перевірила:        

викладач           Чернишов С.Т.

 

Студентка 4 курсу 2 групи

факультету «Економічна інформатика»

напрям підготовки

«Прикладна статистика»           Удовиченко Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків, ХНЕУ, 2013

 

Зміст

 

вступ             3

1. Види фінансових капіталовкладень     5

1.1. Сегментація фінансового ринку       5

1.2. Інвестиційна діяльність, види інвестицій      7

1.3. Депозитні внески, заощадження в золоті та вкладення в нерухомість 10

2. Аналіз відсоткових ставок за депозитами    23

2.1. Найвигідніші банківські депозити       23

2.2. Аналіз динаміки процентних ставок за депозитами для фізичних осіб 26

3. Моделювання процесу депозитних капіталовкладень за різними відсотковими ставками                                       30

3.1Алгоритм побудови лінійної багатофакторної  моделі та інтерпретація результатів                                                          30

Висновки           34

Список  використаних джерел       36

 

Вступ

 

Фінансові вкладення – це інвестиції організації в державні цінні папери, цінні папери і статутні капітали інших організацій, надання позик іншим організаціям і фізичним особам, внески в загальне майно за договором про спільну діяльність

Вкласти гроші без ризику неможливо навіть теоретично, адже будь–який банк може позбутися ліцензії, а компанія, що застрахувала внески, розоритися. Навіть держава, що надрукувала гроші, може припинити існувати разом з грошима. Вкласти гроші з мінімальним ризиком – ось правильне формулювання. Тож перш за все кожна людина повинна вирішити задачу – як зробити заощадження з мінімальним ризиком. Ці гроші повинні забезпечувати якийсь фінансовий запас міцності у разі непередбачуваних ситуацій – втрати роботи, хвороби і т.п..

Сьогодні такі вкладення  певною мірою ризиковані, адже за умов, що склалися в суспільстві під час фінансової кризи, не можна робити довгострокових прогнозів щодо подальшого розвитку ситуації у країні, а особливо у відношенні грошових заощаджень.

Таким чином, для ефективного  збереження та примноження  грошей необхідно обрати найменш ризиковий спосіб їх вкладення. Саме тому ця робота є актуальною сьогодні, адже в ній розглядаються та порівнюються можливі варіанти заощаджень, а саме:

1. відкриття депозиту в національний та іноземній валютах;
2. відкриття депозиту в банківських металах;
3. вкладення грошей в нерухомість.

Мета роботи: дослідити та проаналізувати різні варіанти фінансових вкладень, порівняти їх прибутковість.

Об’єкт дослідження: фінансовий ринок.

Предмет дослідження: фінансові  вкладення та їх прибутковість.

Для досягнення цілі були виконані наступні завдання:

• проведено ознайомлення із сутністю депозитів;
• розглянуто заощадження у золоті та вклади в нерухомість;
• проведено аналіз процентних ставок за депозитами для фізичних осіб;
• проведено аналіз можливості отримання прибутку від нерухомості.

  Вкладення грошей вимагає серйозного до себе відношення. Сьогодні є безліч варіантів для вкладення грошей з метою їх примноження, але серед них треба обрати найбезпечніший та з максимальним можливим прибутком. Саме це питання розглядається в даній роботі.

 

1. Види фінансових капіталовкладень

 

1. Сегментація фінансового ринку

Для підвищення якості клієнтської  бази фінансові установи вдаються до наступних заходів: проведення сегментації  ринку, визначення привабливих з  ринкового погляду галузей та оцінювання потенціалу їх розвитку; визначення клієнтської бази щодо галузей, а також раціональності співвідношення діючої структури клієнтів у плані ринкової привабливості; визначення ключових цільових клієнтів у привабливих сегментах, аналіз їх потреб; розробка відповідних фінансових продуктів, послуг і стратегії ціноутворення.

Сегментація фінансового  ринку – це класифікація потенційних  споживачів фінансових послуг згідно з їхніми вимогами до розвитку фінансового  ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фінансових активів (послуг). [11]

За І.А. Бланком, сегментація  фінансового ринку – це процес цілеспрямованого поділу його видів  на індивідуальні сегменти, які розрізняються залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ньому (рис.1.1). 

Рис.1.1. Сегментація фінансового  ринку за І. А. Блантом

 

 

Критерії сегментації фінансового  ринку: види фінансових активів (інструментів, послуг), галузева приналежність споживачів; місцезнаходження споживачів; оцінка й прогнозування фінансового стану та кредитоспроможності споживачів. При виборі оптимальних сегментів ринку перевага надається великим сегментам, з чітко окресленими межами, фінансовою стабільністю, сегментам з інтенсивним розвитком попиту на фінансові послуги [12].

Розглянемо наступні сегменті фінансового  ринку: грошовий ринок, ринок дорогоцінних металів та ринок нерухомості, оскільки на сьогоднішній день вони є основними об’єктами інвестиційних вкладень в Україні.

Грошовий ринок як сегмент фінансового  ринку, на якому здійснюються короткострокові  депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних  коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв’язку з тим, що пов’язаний з такими об’єктами фінансового інвестування, як депозитні внески – термінові і до запитання [11].

Інструментами грошового  ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Ціною «товару», що продається і купується на ринку, є позичковий процент.

Як показує світовий досвід, основними (класичними) суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні  компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.Згідно з українським законодавством, банк – юридична особа, яка на пiдставi лiцензiї Нацiонального банку України здiйснює дiяльнiсть щодо залучення вкладiв вiд фiзичних та юридичних осiб, ведення рахункiв i надання кредитiв на власних умовах [11].

Ринок дорогоцінних металів  і каменів та інших об’єктів реального  інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні  твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т. п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. У країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційна діяльність, що пов’язана із цими об’єктами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалізованих ринках, які оформилися (ринку золота тощо).

Ринок нерухомості виділений у самостійний елемент фінансового ринку у зв’язку з його відчутним розвитком у найближчій перспективі [7]. Уже нині на цьому ринку здійснюється суттєвий обсяг операцій з продажу квартир, офісів, дач і т. п. З подальшою приватизацією житлового фонду, а особливо із включенням до складу об’єктів цього ринку земельних ділянок, обсяг операцій значно розшириться.

У ринковій економіці  нерухомість є досить привабливим  фінансовим активом. Це підтверджують  розміри ставок дохідності за різними  видами активів. 

Розглянемо існуючи  найбільш поширені види інвестицій на вказаних вище сегментах фінансового  ринку.

 

1.2. Інвестиційна діяльність, види інвестицій

 

Термін «інвестиція» (від лат. invest) означає «вкладати». У сучасному світі інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестування є складовою розвитку економічних об’єктів, це основний спосіб поліпшення матеріальних умов життя суспільства. Високі результати в роботі кожного конкретного інвестора, підприємства просувають економіку країни вперед,  забезпечують зростання рівня життя населення. 

Під "інвестиціями" відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" розуміють кошти, які інвестуються. Це "всі види майновнх та інтелектуальних цінностей, що вкладаютъся в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект" [1].

Інвестування є однією з найбільш важливих сфер діяльності будь–якого підприємства, що динамічно розвивається, керівництво якого віддає пріоритет рентабельності з позиції довгострокової перспективи. Але суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути як державні органи влади та юридичні особи, так і фізичні особи, які приймають рішення та вкладають власні, позичені та залучені кошти в об’єкти інвестування.

Об’єкти інвестування – це майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково–технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права [1].

У зарубіжній літературі термін «інвестування» часто позначає придбання цінних паперів, в Україні  ж він ідентифікується з терміном «капітальни вкладення», і в цьому  разі інвестиції розглядаються як вкладення  у відтворення основних фондів [12].

Інвестування залежно від обставин, організаційних умов, джерел коштів, форми інвестицій, характеру задіяних активів, учасників процесу має особливості, які є основою різних типів класифікації інвестиційного процесу.

Передусім слід відокремити інвестування реальне й фінансове. Це дві досить різні сфери інвестиційного процесу, які мають не лише різні об'єкти інвестування (саме за цією ознакою й визначається реальне або фінансове інвестування), а й суттєві відмінності в самій технології процесу інвестування.

1. Реальні інвестиції охоплюють діяльність, пов'язану зі створенням нових матеріальних об'єктів, що матимуть прибуток за рахунок виробництва й продаж) товарів і послуг. Різновидами реального інвестування є "капітальні вкладення", "виробничі інвестиції".
2. Фінансові інвестиції є вкладенням коштів у фінансові операції та інші папери. Наприклад, валютні операції (отримання прибутку за рахунок різниці курсів валют), операції з векселями, купівля та продаж акцій, облігацій, сертифікатів, доходи від володіння пакетами цінних паперів тощо.

Реальне і фінансове  інвестування, незважаючи на різні інструменті та форми активів, взаємопов'язані, обслуговують однакові фінансові потоки в економіці країни. Наприклад, інвестор реалізує проект створення виробничого підприємства. Це процес реального інвестування в результаті якого капітал інвестора буде трансформовано в матеріальні активи: будови, обладнання, матеріальні запаси тощо. Якщо організаційною формою підприємства обрано акціонерне товариство, буде проведено емісію акцій і відбудеться їх продаж на фондовому ринку. Покупці акцій здійснять фінансові інвестиції в цінні папери. Акціонування буде одним із способів фінансування виробничого (реального) проекту. Звичайно, з метою швидкої консолідації капіталу для реалізації проекту буде задіяно інфраструктуру фондового ринку, в тому числі фінансових посередників. В результаті створення виробничого підприємства (реальне інвестування) відбудеться за рахунок форм фінансового інвестування

Отже, різновиди інвестування тісно пов'язані між собою, мають крім відмінностей багато спільного, створюють розмаїття форм інвестування і водночас є різними проявами інвестиційного процесу використання капіталу з метою його нарощування.

Інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів і на прирост матеріально–технічних запасів з метою організації виробництва й продажу товарів і послуг, є капітальними вкладеннями. Це складова реального інвестування.

3. урахуванням інших ознак інвестування можна відокремити інвестиції:

1. Залежно від строку життя проекту:

1. короткострокові (до одного року);
2. середньострокові (2–3 роки);
3. довгострокові (понад 3 років).
2. Залежно від форми власності на інвестиційні ресурси:

1. державні;
2. приватні;
3. іноземні;
4. змішані.

3. За характером участі в інвестуванні:

1. прямі, тобто спрямовані на об'єкт інвестування (інвестор безпосередньо здійснює управління своїм капіталом і проектом інвестування, укладає договори щодо використання свого капіталу від свого імені);
2. непрямі - здійснюються через інвестиційних чи фінансових посередників, які в той чи інший спосіб діють від імені інвестора з метою реалізації його інвестиційних намірів: накопичують фінансові ресурси для вкладання, оперативно керують проектом, ведуть фінансовий портфель за дорученням інвестора, за договірними, довірчими відносинами з ним. Так відбувається спільне інвестування взаємних інвестиційних фондів від імені дрібних інвесторів;
4. За регіональною ознакою:
1. внутрішні (реалізуються на території країн);
2. зовнішні (реалізуються за її межами) [12, 13].

Таким чином, інвестиції можна розглядати як один із варіантів  отримання додаткового прибутку для фізичних осіб, що стає особливо актуальним в умовах світової кризи, банкрутства банківських установ. За умов стабільного розвитку економіки України, джерелами додаткового прибутку населення могли виступати банківські депозити, вкладення у банківські метали, нерухомість.

 

1.3. Депозитні внески, заощадження в золоті та вкладення в нерухомість

 

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою в 2003 р. банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки [2].

В Інструкції також надаються визначення поняттям «поточний рахунок» та «депозитний рахунок».

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково–касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору [2].

Основною стратегією роботи банку з депозитами є не прагнення привертати засоби під високий відсоток, а гарантування збереження і своєчасності повернення засобів.

У депозитному договорі визначається розмір і термін депозиту, рівень процентної ставки, обов'язки сторін, порядок виплати доходу і повернення засобів при закритті рахунку.

Поняття «депозит» означає  «зданий на зберігання». Депозитні операції – залучення оборотних коштів банком у юридичних і фізичних осіб, найважливіша складова пасивів, що має як терміновий таки безстроковий характер. Безпосередньо депозит є сумою грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять до банку, і що на певний час осідають в банку через здійснення банківських операцій, що виконуються. Депозит є об'єктом депозитних операцій [5].

До суб'єктів депозитних операцій відносяться:

1. державні установи, підприємства і організації;
2. кооперативи;
3. акціонерні суспільства;
4. змішані підприємства за участю іноземного капіталу;
5. суспільні організації і фонди;
6. фінансові, інвестиційні і страхові компанії;
7. окремі фізичні особи і їх об'єднання;
8. банки і інші кредитні установи.

Нижче наведено класифікацію депозитів.

1. За категоріями вкладників:

1. депозити суб'єктів господарської діяльності;
2. депозити фізичних осіб;
3. депозити бюджету.

2. За термінами використання залучених засобів:

1. термінові депозити – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором термін;
2. депозити до запитання – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на умовах видачі депозиту на першу вимогу вкладника або здійснення платежів по розпорядженню власника рахунку;
3. накопичувальні депозити – депозити, за умовами яких у вкладників є можливість поповнювати їх додатковими внесками;
4. умовні депозити – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку, і що підлягають поверненню при настанні раніше обговореної умови, наприклад, до повноліття, весілля і тому подібне. [9]
3. За видами валюти:

1. депозити в національній валюті;
2. депозити в іноземній валюті;
3. депозити в банківських металах.

4. За термінами:

1. до 1 місяця;
2. від 1 до 3 місяців;
3. від 3 до 6 місяців;
4. від 6 до 12 місяців;
5. понад рік.

5. За характером виплати відсотків:

1. авансом;
2. щомісячно;
3. щокварталу;
4. після закінчення року;
5. після закінчення терміну дії договору.

6. За наявністю можливості капіталізації відсотків:

1. депозити з простими відсотками – відсотки нараховуються на основну суму внеску, при цьому основна сума внеску розміщується на депозитному рахунку, а відсотки – на поточному:

S=P×(1+n×i)     (1.1)

S – нарощена сума;

P – первинна сума вкладення;

n – період нарахування відсотків;

i – процентна ставка.

2. депозити з складними відсотками – відсотки нараховуються на суму внеску і раніше нарахованих відсотків:

S=P×(1+i)ⁿ      (1.2)

Класифікація депозитів представлена на рис.1:

 

 

 

Рис.1. Класифікація депозитів 

Види депозитних послуг:

1. терміновий депозитний внесок;
2. поточний депозитний внесок;
3. внесок до запитання.

Термінові внески – грошові кошти підприємств, організацій і населення, що зберігаються в банках, по яких виплачується відсоток залежно від терміну і величини внеску. Термінові внески можуть бути зняті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Термінові внески є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні.

Термінові внески не використовуються для поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити депозитний внесок на нових умовах. При достроковому вилученні засобів власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків.

При виборі депозитного  обслуговування необхідно враховувати  наступні чинники:

1. фактичний і прогнозований рівень інфляції;
2. зближення дат процентних виплат з боку банку і дат власних обов'язкових платежів;
3. умови дострокового розірвання договору за ініціативою сторін.

Поточний рахунок – рахунок у банку, що відкривається для зберігання грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків. Поточний депозитний внесок передбачає більш вільне оперування засобами на рахунку, ніж терміновий При укладенні угоди по поточному депозиту визначається мінімальний термін зберігання внеску, після закінчення якого грошові кошти можуть бути переказані клієнтом на розрахунковий рахунок.

Відсотки нараховуються, як правило, щодня або періодично, також може бути досягнуте угода про нарахування складних відсотків. Проте відсоток по поточному депозиту нижчий, ніж по терміновому, на величину плати за ризик несподіваного повернення засобів клієнтом.

В умовах сьогоднішньої нестабільності ця форма депонування зручна для  підприємств.

Внесок до запитання – кошти в готівковій або безготівковій формі, унесені до кредитної спілки її членами на договірних умовах, без визначення фіксованої дати повернення [16]. Дає право клієнтові у будь–який момент скористатися сумою депозитного внеску, проте процентні ставки по такому виду внесків мінімальні. Обов'язковою умовою внеску є визначення мінімального балансового залишку на рахунку. У разі його зменшення внесок буде закритий, а кошти переказані на розрахунковий рахунок.

Внески до запитання є нестабільними, що істотно обмежує їх використання банком в позикових і інвестиційних операціях, що і є причиною низьких процентних ставок або їх відсутності. Проте в цьому випадку банки прагнуть привернути клієнтів за рахунок підвищення якості обслуговування і надання додаткових послуг. Такими є пільги в отриманні кредиту, використання зручних для вкладника форм розрахунку, застосування кредитних карток, чеків, розрахунково–консультативне обслуговування і тому подібне

З моменту надбання Україною незалежності зростання об'ємів залучених засобів в національній валюті змінювалося в основному під впливом коливань грошової маси, в той час, як на зміну залишків на рахунках в іноземній валюті вплинули такі обставини, як поточний баланс між експортом і імпортом, коливання валютного курсу гривни, наявність або відсутність обов'язкового продажу валютної виручки.

У березні 2011 року, за даними НБУ, середньозважена процентна ставка в річному численні по внесках в національній валюті склала 15,5%, в іноземній – 11,6% [19].

Депозит в банківських металах  – це депозит, в якому як «валюта» можуть виступати золото, срібло, платина або паладій, тобто банківські метали.

Банківські метали – це:

1. дорогоцінні метали, афіновані до найвищих проб відповідно до світових стандартів в злитках і пороші, яка має сертифікат якості;
2. монети, виготовлені з дорогоцінних металів [24].

Якщо говорити про  депозити в доларах, то слід розуміти, що мається на увазі внесок в доларах США, одиниця вимірювання внеску – один долар. Якщо говорити про депозит в банківському золоті, то «валютою» внеску є золото, одиницею вимірювання внеску – одна тройська унція (31,1034807 грам) [19].

В Україні на сьогоднішній день банки пропонують тільки золоті депозити (можливо, зрідка зустрічаються платинові).

Відсотки по внесках нараховуються за таким же принципом: за доларовим депозитом відсотки нараховуються в доларах, за золотим депозитом – в золоті.

 У різних банках у разі дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника відсотки по внеску або взагалі не виплачуються, або істотно мінімізуються.

Виплата відсотків відбувається в кінці терміну дії депозитного договору або в мірних злитках банківських металів, або в національній валюті по курсу НБУ (у кожному банку своя політика).

При внесках в золоті вкладник може отримати додатковий прибуток при продажі золота, якщо його ціна з моменту розміщення внеску виросла. В той же час депозит в благородному металі має і ряд недоліків, серед яких варто відзначити високий розмір первинного внеску по внеску, — від 50 грамів, а також велику курсову різницю при покупці–продажі дорогоцінного металу.

Банкіри відзначають, що у населення попит на таку послугу, як внески в золотих злитках, достатньо високий. Більше 90% всіх депозитів в банківських металах зроблено фізичними особами. Експерти пояснюють підвищений попит населення тим, що, по–перше, інвестиції в золото допомагають зберегти заощадження від інфляції, а по–друге, останнім часом ринкова ціна золота постійно росте, причому вже декілька років. Наприклад, можна порівняти ціну на золото в 2009 і 2012 року: якщо на початку 2009 р. жовтий метал коштував близько 4336,688 за тройську унцію (31,1 грама), то в січні 2012 року він дорівнював 8723,613 грн. [19] Тобто темпи росту складають:

,      (1.3)

Звідки ТР=201,16%, а темпи приросту ТП=101,16% за три роки

Інвестиції в нерухомість  вважаються також достатньо надійним видом вкладень. Нерухомість завжди виступала як об'єкт довгострокового інвестування. Найчастіше це пов'язано з тим, що придбання об'єкту нерухомості по частинах не представляється можливим, оскільки для вкладення в об'єкт нерухомості потрібен значний капітал. Крім того, якщо говорити про прибуткову сторону справи, грошові вкладення в об'єкти нерухомості є витратами з достатньо високим терміном окупності [12].