Статистичний аналіз ринку продукції птахівництва в Сумській області

Міністерство  аграрної політики України

Сумський  національний аграрний університет 
 

кафедра статистики, АГД та маркетингу 

Курсова робота

з дисципліни «Статистика»

на тему:

«Статистичний аналіз ринку продукції птахівництва в Сумській області» 

                                                                                                Виконала: студентка 2 курсу

                                                                                         факультету економіки та

                                                                          підприємництва

                                                                                          спеціальності Маркетинг 

                                                                           група МАР 0701

                                                                         Чичикало О.М.     

                                                                               Керівник: к.е.н, доц.

                                                                   Муштай В.А.  
 
 

Суми 2008

Зміст 

            Вступ 

1. Теоретичні  основи статистичних досліджень в тваринницькій  галузі сільського господарства
1. Статистика сільськогосподарської діяльності і птахівництва зокрема

1.2.     Сучасний стан галузі птахівництва України 

2. Статистичний аналіз сучасного стану галузі птахівництва на Сумщині

2.1.Коротка соціально-економічна характеристика Сумщини

2.2. Статистичний аналіз галузі птахівництва Сумщини

2.3. Статистичний  аналіз ринку продукції птахівництва 
 

3. Шляхи покращення сучасної ситуації в галузі птахівництва Сумської області

           Висновки та пропозиції

Джерела використаної літератури 

Додатки  
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

     Птахівництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, вирощування, утримання, годівля птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою одержання продукції птахівництва. Птахівництво є найбільш скороспілою галуззю тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні та харчові яйця, продукти забою та переробки, пух та пір'я, тощо), що широко використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у парфумерній, мікробіологічній промисловості та медицині.

     Птахівництво було здавна широко розвинене на всіх укр. землях, особливо в Галичині, на Правобережжі й на Кубані; плекали курей, гусей, качок та індиків. Свійська птиця до колективізації давала добрі прибутки селянам, зокрема тому, що її легко було збувати, а тримати могло й найбідніше господарство. Перед першою світовою війною в Україні годували бл. 70 млн, по війні до 50 млн свійських птахів. Хоч годівля була екстенсивна, проте продукти птахівництва — гол. яйця, а великою мірою і м'ясо та пір'я, були важливим продуктом вивозу, бо селяни їх мало споживали. Перед першою світовою війною з 9 укр. губ. щороку за кордон вивозили бл. 70 млн яєць, що становило майже пол. вивозу з усієї Рос. Імперії. З Галичини у 1929 — 30 pp. вивезено 30 000 т яєць.

     Також після заведення колективізації плекання свійської птиці є гол. в руках особистих присадибних господарств населення, яким належить в УРСР (1971) 63'% всієї свійської птиці і 62% продукції яєць. Щораз більше значення у розвитку птахівництва мають великі колгоспні й радгоспні птахоферми, які спеціялізуються на вирощуванні певного виду птахів; у околицях великих м. і в пром. районах існують спєціялізовані птахорадгоспи і птахофабрики. Велику ролю у розвитку птахівництва відограють інкубаторно-птахівничі станції. Але постійна нестача кормів гальмує розвиток птахівництва. Потреби населення у продуктах птахівництва ще далеко не задоволені. В цьому і полягає актуальність обраної для курсового дослідження теми.

      Метою даної курсової роботи є проаналізувати ринок продукції птахівництва в Сумській області і запропонувати шляхи покращення ситуації.

     Період  дослідження складає 5 років, а саме з 2003-2007 роки.

     Основними джерелами інформації слугували статистичні збірники України за 2003-2007 роки, періодична література, матеріали конференцій, а також методична та наукова література.

     При написанні даної роботи була використана  ціла сукупність методів, способів та прийомів наукового дослідження та пізнання,  які включали в себе як загальні,  такі як матеріалістичний, порівняльний, історичний,  так і спеціальні, наприклад, метод статистичного аналізу, обробка літературних джерел, а також метод відображення результатів наукових досліджень у графічній та табличній формі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Теоретичні основи статистичних досліджень в тваринницькій галузі сільського господарства.

1.1. Статистика сільськогосподарської діяльності і птахівництва зокрема

       Тваринництво  — одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням  худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить близько 35 % загальної калорійності і більш як 60 % потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50 %.

       Основними напрямами розвитку тваринництва є  його інтенсифікація па основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення 
породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів’я 
тварин, освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища. 

            В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі. Стан і розвиток тваринництва вона вивчає за допомогою системи статистичних показників, яка включає показники наявності, складу і розміщення тварин, відтворення і руху худоби, продуктивності тварин, виходу валової і товарної продукції тваринництва. Велике значення для характеристики розбіжностей у рівні розвитку тваринництва мають показники інтенсифікації виробництва: споживання і якість кормів, наявність основних виробничих фондів і енергетичних потужностей, рівень механізації виробничих процесів, забезпеченість кваліфікованими кадрами, форми та якість зоотехнічних і ветеринарних заходів тощо. За допомогою цих показників можна виявити резерви збільшення виробництва продукції і підвищення ефективності галузі, визначити оптимальні співвідношення між кількістю і продуктивністю тварин, своєчасно виявити і запобігти можливим диспропорціям між кількістю тварин, трудовими і матеріальними ресурсами.

       Особливу  увагу в умовах реформування економічних  відносин і переходу до багатоукладної ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз тваринництва має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання, зміцнення госпрозрахунку, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічною мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

       Статистика  вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами, а також за виробничими типами господарств. Статистичні показники в тваринництві характеризуються абсолютними моментними (поголів'я худоби на відповідну дату) та інтервальними рівнями (виробництво продукції, загальні витрати кормів за відповідний період тощо), а також відносними величинами (структура стада, щільність худоби, продуктивність тварин, показники динаміки   тощо).

       Діяльність  керівників й спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана із збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

       Залежмо від завдань і умов виробництва  керівники та спеціалісти галузі частіше вивчають внутрішньогосподарські сукупності і явища. Наприклад, об'єктом їх спостереження можуть бути результати бонітування сільськогосподарських тварин, підсумки діяльності трудових колективів, дані про використання виробничих потужностей тощо. Для прийняття дійових управлінських рішень, спрямованих на поліпшення виробничої діяльності тваринницьких ферм і комплексів, а також окремих трудових колективів, слід систематично вивчати внутрішньогосподарські сукупності, своєчасно виявляти відхилення від планових завдань, вживати заходів для забезпечення нормального ходу господарських процесів, запобігати порушенню ритму виробництва. Об'єктивна оцінка умов і результатів діяльності у тваринництві, для якого характерна складна система виробничих взаємозв'язків, потребує правильного використання статистичних методів аналізу. . За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юнктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

       В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.

       Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. № 24-сг), Місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров'ячого молока і курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

       У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м'ясної продукції та кількість кормо-днів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

       Річний  звіт про стан тваринництва містить  дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів'я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної та хутрової сировини.

       Для того щоб мати повні дані про кількість  тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 р., здійснюють переписи (або обліки) худоби. Основним завданням перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня кожного року.

       Одним з основних показників є валове виробництво  продукції, зокрема яєць і м’яса  птиці.

       У валове виробництво яєць включають зібрані за відповідний період яйця від усіх видів домашньої птиці. Середню несучість птиці визначають як відношення валового збору яєць за досліджуваний період (крім яєць, одержаних від молодняка птиці) до середньої кількості несучок. Показники несучості обчислюють за видами птиці (кури, гуси, качки, індики і т. д.), виробничим напрямом птахівництва (маточне стадо, товарне птахівництво), а також за способами утримання птиці (кліткове, вигульне і т. д.).

       При розведенні худоби і птиці одержують  приплід тварин, приріст живої маси вирощуваного молодняка і дорослого поголів'я, що знаходиться на відгодівлі та нагулі. Загальний підсумок живої маси приплоду, приросту живої маси молодняка і дорослої худоби на відгодівлі і нагулі становить продукцію вирощування худоби. її визначають за даними актів на оприбуткування приплоду тварин, відомостей зважування тварин, актів на переведення тварин з групи в групу, гуртових відомостей, актів на вибуття тварин і звітів про рух худоби і птиці.

       Продукцію вирощування можна обчислити прямим і розрахунковим способом. Прямим способом продукцію вирощування визначають підсумуванням живої маси приплоду, приросту молодняка і дорослої худоби на відгодівлі та нагулі, крім маси загиблих тварин. Розрахунковим способом продукцію вирощування обчислюють за даними обороту стада в живій масі. В цьому разі до живої маси молодняка і дорослої худоби на відгодівлі на кінець року (або іншого періоду) додають живу масу тварин, що вибули протягом року для забою на м'ясо, на племінні цілі і переведених в основне стадо; від знайдених даних віднімають живу масу тварин на початок року, а також тварин, що надійшли з інших господарств і переведених з основного стада на відгодівлю. Продукцію вирощування сільськогосподарських тварин визначають без урахування зміни живої маси основного стада, яка частково відображується в показнику виробництва м'яса.

       Обсяг виробництва м'яса  в сільськогосподарських підприємствах встановлюють за розмірами реалізації тварин на м'ясо, а також за даними внутрішньогосподарського забою. До забійного контингенту належать тварини, продані державі і на колгоспному ринку для забою на м'ясо, а також тварини, забиті безпосередньо в господарстві. Худобу і птицю, проданих на племінні цілі і населенню для дальшого вирощування, до м'ясного контингенту не включають.

       Продукцію вирощування і обсяг виробництва  м'яса обчислюють у живій і забійній масі. Під забійною масою розуміють масу туші тварини без голови, ніг, шкіри, вимені і нутрощів (серця, легень, печінки, рубця тощо). Обсяг виробництва м'яса у забійній масі органи державної статистики, як правило, показують з харчовими субпродуктами (язик, печінка, нирки, серце, легені, вим'я, голова тощо).

       Основні показники м'ясної продуктивності тварин такі: середній приріст живої маси однієї голови за добу, період вирощування, за рік; вихід продукції вирощування на одну матку; вихід продукції вирощування в процентах до живої маси худоби на початок року; середня жива маса однієї голови худоби при реалізації державі, переведенні з групи в групу або передачі в основне стадо; вгодованість тварин; відношення забійного виходу м’яса до живої маси 

1.2.     Сучасний стан  галузі птахівництва  України  

      У 2007р. господарствами усіх категорій  реалізовано на забій 2,8 млн.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 8,4% більше порівняно з 2006р., вироблено 12,3 млн.т молока (на 7,8% менше), 14,0 млрд.шт. яєць (на 1,5% менше). У сільськогосподарських підприємствах відбулося зростання реалізації худоби та птиці на забій (на 22,4%), але скоротилося виробництво молока (на 11,2%) та яєць (на 0,6%). Господарствами населення виробництво м’яса скорочено на 1,2%, молока – на 7,0%, яєць – на 2,5%. Частка господарств населення у загальному виробництві цих продуктів тваринництва за 2007р. становила відповідно 54%, 82% та 46%.

      За  розрахунками, на 1 січня 2008р. господарствами усіх категорій утримувалось 5,7 млн. голів великої рогатої худоби, що на 8,0% менше, ніж на 1 січня 2007р., у  тому числі 3,1 млн. корів (на 6,2% менше), свиней – 7,3 млн. голів (на 9,8% менше), овець і кіз – 1,7 млн. голів (на 3,8% більше), птиці всіх видів – 168,3 млн. голів (на 1,0% більше).  

      Таблиця 1

      Поголів’я птиці в усіх господарствах України

      У сільськогосподарських підприємствах  зменшилася чисельність поголів’я  великої рогатої худоби на 16,1%, у  тому числі корів - на 11,2%, свиней –  на 11,6%. Водночас у цих підприємствах  спостерігалося зростання поголів’я  птиці (на 9,9%) та овець і кіз (на 4,4%).

      Таблиця 2

      Валове  виробництво яєць в Україні  

      У господарствах населення на 1 січня 2008р. порівняно з 1 січня 2007р. поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 3,2%, у тому числі корів –  на 4,7%; менше було свиней (на 8,6%) та птиці всіх видів (на 5,7%), але зросла чисельність поголів’я овець і кіз (на 3,7%). У цих господарствах на початок січня 2008р. утримувалося 66% загальної чисельності великої рогатої худоби, у тому числі корів – 78%, свиней – 60%, овець і кіз – 82%, птиці всіх видів  – 53%.

      У 2007р. сільськогосподарські підприємства зменшили порівняно з 2006р. продаж населенню  молодняку свиней на 13,7%,  птиці всіх видів – на 14,8%, а великої рогатої худоби – збільшили на 2,6%.

      Для утримання худоби в стійловий  період  в аграрних підприємствах (крім малих), що займалися тваринництвом, на 1 січня 2008р. було в наявності кормів усіх видів 2,9 млн.т кормових одиниць, що на 21% менше, ніж на 1 січня 2007р., у тому числі концентрованих кормів – 1,2 млн.т к.од. (на 10% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 7,4 ц к.од. кормів усіх видів, у тому числі концентрованих – по 3,0 ц к.од. (на 1 січня 2007р. – відповідно 8,9 ц та 3,1 ц к.од.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Статистичний аналіз сучасного стану ринку продукції птахівництва на Сумщині

2.1.Коротка соціально-економічна характеристика Сумщини 

     Можливості  економічного розвитку будь-якої країни або регіону цілком залежать від наявності економічних ресурсів та від їх сполучення і співвідношення. Ресурсний потенціал Сумщини дає підстави стверджувати, що область має необхідні передумови для ефективного розвитку суспільного виробництва та економічного зростання.

     Сумська область розташована на північному сході України.

     На  півночі та сході область межує  з Брянською, Курською та Бєлгородською  областями Російської Федерації. Протяжність  державного кордону з Російською Федерацією, що проходить по території області, складає 498 км.

     На  кордоні розташовано три пункти пропуску залізничним транспортом (Волфіно, Пушкарне, Зерново) та п’ять  – автомобільним (Бачевськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

     На  півдні, на північному сході та на заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України.

     Відстань  від обласного центру до столиці  України – м. Києва дорівнює 350 км.

     В південній частині територія  області простяглася зі сходу  на захід приблизно на 170 км, а в західній частині відстань з півночі на південь складає близько 200 км (по прямій лінії).

     Загальна  площа складає 23,8 тис. кв. км., тобто  майже дорівнює площі або й  навіть перевищує площу таких  країн, як Бельгія, Албанія, Кувейт, Ізраїль, Ліван, Сальвадор та деяких інших.

     Достатня  територія та вигідне географічне  розташування Сумської області створює  сприятливі умови для здійснення масштабної економічної діяльності [6].

     В області налічується 15 міст з них 7 обласного підпорядкування: Суми, Конотоп, Шостка, Охтирка, Глухів, Ромни, Лебедин, 20 селищ міського типу, 1,5 тис. сільських населених пунктів. 

2.2. Статистичний аналіз  галузі птахівництва  Сумщини

      Для того щоб почати статистичне дослідження  ринку продукції птахівництва в Сумській області доцільно буде розглянути сучасний стан галузі птахівництва, яка постачає на продовольчий ринок такі види сільськогосподарської продукції як яйця птиці та м’ясо птиці.

      Обсяг валового виробництва продукції  залежить від поголів’я птиці  у всіх категоріях господарств. В наступній таблиці представлена динаміка поголів’я птиці.

Таблиця 3

Поголів’я худоби та птиці на Сумщині в динаміці

     Для наглядного уявлення побудуємо лінійний графік динаміки поголів’я птиці в усіх категоріях господарств Сумської області за період з 2003 по 2007 роки. 
 

     Рис. 1. Динаміка поголів’я птиці на Сумщині 

     На  основі даних, представлених у таблиці 3 і графіку на малюнку 1, ми можемо констатувати чітку тенденцію до збільшення поголів’я птиці з 2003 року по 2006 рік, але одразу після цього ми спостерігаємо зниження поголів’я птиці у 2007 році на 2 % (7200 голів). Хоча це можна вважати і несуттєвим зниженням, але все це вплине на валове виробництво яєць та м’яса птиці.

         Розрізняють такі категорії господарств в Україні – сільськогосподарські підприємства та господарства населення. В наступній таблиці ми розглянемо поголів’я птиці і обсяги виробництва яєць і м’яса по цим категоріям господарств.

      Аналізуючи  дані, наведені в таблиці ми бачимо, що у господарствах населення у 2007 році, у порівнянні з 2006 роком спостерігається несуттєве, але позитивне збільшення поголів’я птиці на 0,3% або ж на 9,90 млн голів. В той час, як у сільськогосподарських господарствах знижується цей показник на 12,7% або ж на 85,1 млн голів.

Таблиця 4

Зведені дані про стан тваринництва в області  по категоріях господарств