Статистичний аналіз ризиків кредитної діяльності банку

      Міністерство освіти і науки України 

      ДонДТУ 

      Факультет економіки та фінансів 

      Кафедра фінансів 
 
 
 
 

      Семестрове завдання 

      з дисципліни: Банківська статистика 

      на  тему: «Статистичний аналіз ризиків кредитної діяльності банку» 

4 варіант 
 
 

            Виконав:

            ст.гр. ФН-07-1 

            Головко І.Є.

            Перевірила:

            Чабаненко І.Л. 

      Алчевськ, 2011

      ЗМІСТ 

      Вступ 3

      1 Статистичний аналіз ризиків кредитної діяльності банку 4

      2 Аналітична частина 13

      2.1 Задача 13

      2.2 Тест 17

      Перелік використаної літератури 19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП 

      Сучасна ринкова економіка є складною розгалуженою структурою, що об'єднує підприємства, установи, організації різних галузей народного господарства та форм власності: державні, приватні й сімейні фірми, біржі, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо. Всі вони випускають найрізноманітніші види продукції, надають специфічні послуги, виконують певні роботи, утворюючи систему взаємопов'язаних економічних відносин.

      В основу кредитних операцій покладено економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички на умовах повернення її в певний строк із сплатою процентів. Банки надають банківський кредит у грошовій формі підприємствам, організаціям, населенню, державі.

      Кредитні  операції банку належать до прибуткових і водночас ризикових видів діяльності банку. Розглядаючи кредитний ризик у контексті банківської діяльності, слід відмітити, що підвищений рівень ризикованості кредитних операцій є причиною не тільки погіршення ліквідності банку і зменшення прибутку, а й невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами, втрати коштів клієнтів, порушення системи організації безготівкових розрахунків, наслідком чого може бути втрата репутації, банкрутство. Виходячи з цього, однією з важливих проблем, з якими стикаються банки, є кредитний ризик.

      Як  свідчить практика, існує велика кількість  методів управління кредитним ризиком. Однак недостатня обізнаність працівників  банку, а також наявність об'єктивних умов використання обмеженої кількості  методів у банківській практиці не дозволяють банку в повному  обсязі захистити себе від кредитного ризику. 
 
 

      1 Статистичний аналіз ризиків кредитної діяльності банку  

      Кредитний ризик пов'язаний з можливістю збитків, втрат, надмірних витрат тощо внаслідок  надання кредиту суб'єкту підприємницької  діяльності. Ці ризики пов'язані з  управлінням кредитним портфелем.

      Основа  ефективної кредитної діяльності банку  — розрахунок, оптимізація структури  та зменшення рівня ризику банку  в цілому та за окремими операціями.

      Облік кредитних ризиків лежить в основі кредитної стратегії окремого банку  чи системи банків. Тому у процесі  дослідження кредитного портфеля варто  враховувати такі фактори ризику:

  • якісну характеристику активів, що залежить від вибору цільових ринків і визначається за секторними характеристиками й географічними обмеженнями. Використовується групування клієнтів: юридичних осіб — за розмірами виробництва, обсягами збуту та ін., а фізичних осіб — за рівнем доходу;
  • сегменти ринку цільових клієнтів, рівень платоспроможності клієнтів банку;
  • види кредиту за цільовим призначенням і термінами;
  • абсолютний розмір одного окремого кредиту;
  • частку одного кредиту в сумі власних коштів банку;
  • неповне виконання клієнтами своїх зобов'язань;
  • сукупність негативного впливу зовнішніх факторів на кредитну діяльність банку;
  • частку великих кредитів;
  • односпрямованість кредитів, відсутність диверсифікації кредитного портфеля та ін.

      Сукупність  кредитних ризиків поділяється  на три великі групи: А, Б і В.

      До  групи А належать ризики, котрі  пов'язані з безпосередньою діяльністю банку, його професійною спрямованістю; до групи Б — ризики, пов'язані  з платоспроможністю та кредитоспроможністю  клієнтів банку; до групи В — ризики, пов'язані з економічним станом держави в цілому, грошовим, валютним і податковим регулюванням, станом банківської системи в цілому, тобто зовнішнім щодо банку середовищем.

      До групи А належать такі ризики:

  • концентрація кредитних ризиків — надання великої частки кредитів одному або невеликій групі позичальників (клієнтів). Інструментом, що характеризує цей процес, може бути аналіз концентрації за допомогою моделі кривої Лоренца, коефіцієнтів концентрації та ін. Пропорційність у розподілі кредитів характеризується рівномірним розподілом сукупності, а їх концентрація є індикатором прояву монополістичних тенденцій;
  • надмірне поширення та швидке збільшення обсягів діяльності банку, що означає видачу позик у розмірах, які не відповідають його капіталу, поширення діяльності на невідомі йому місця та регіони або там, для функціонування в яких банк недостатньо підготовлений (наприклад, недостатньо обладнаний).
  • існування системи пов'язаного кредитування, тобто надання банком позички позичальникам, що пов'язані системою участі з банкірами, банком, системою банків, а також існування дочірніх і холдингових структур банку;
  • неузгодженість, тобто кредитування без узгодженості у пропорціях розмірів кредитів щодо депозитного фонду;
  • недосконала система стягнення позичок у разі конфлікту між банком і компанією, яка належить банку чи банкіру, або у зв'язку з політичним тиском на банкіра.

      З метою запобігання втратам, пов'язаним з ризиками кредитної діяльності, та створення пропорційних ступеню  ризику страхових резервів для відшкодування  втрат позички класифікуються за ступенем ризику. Згідно з цією класифікацією створюються резерви, диференційовані за ступенем ризику виходячи з розміру позички та процента відрахувань від її суми за рахунок прибутку банку до його оподаткування. Розмір відрахувань у цьому разі прямо залежить від позиції конкретного кредиту на шкалі ризиків.

      За  ступенем ризику виокремлюють такі групи кредитів:

      а) безнадійні, які за існуючих умов розглядаються як такі, що не підлягають поверненню, у зв'язку з чим не мають вартості; поняття "безнадійні кредити" вторинне, оскільки під час надання кредитів вони не можуть бути безнадійними, оскільки б їх просто не надали позичальнику, якщо, звичайно, не йдеться про злочинну змову;

      б) сумнівні — кредити з підвищеною мірою ризику повного повернення;

      в) субстандартні, які не входять до першої та другої груп, але щодо них існує певний рівень ризику збитків, що перевищує нормальний. Цей ризик пов'язаний в основному з фінансовими показниками діяльності позичальника;

      г) стандартні, що цілком відповідають умовам угоди між банком і позичальником.

      Рівень  ризику за кредитами коливається  від 100% для першої групи до 20% для останньої.

      До  групи Б належать ризики кредитування, пов'язані з платоспроможністю  та кредитоспроможністю клієнтів банку.

      Платоспроможність — здатність підприємства вчасно та в повному обсязі відповідати  за своїми фінансовими зобов'язаннями.

      Кредитоспроможність — сукупність умов і наявних ресурсів для отримання позики та можливість її повернення в зазначений у кредитній  угоді термін. Основна мета аналізу платоспроможності та кредитоспроможності — запобігати ризику неповернення позики позичальником, несвоєчасному поверненню позики, невиплаті процентів за користування кредитом, порушенню термінів виплати процентів і сплати основної суми боргу і тим самим — заподіянню шкоди та збитків банку.

      До  групи В належать ризики, пов'язані  з впливом фактору зовнішнього  щодо банку чи банківської системи в цілому середовища:

  • пов'язані з кон'юнктурними коливаннями ринку в цілому, у тому числі з економічним розвитком держави, державним регулюванням економіки (податковим, валютним, грошово-кредитним);
  • пов'язані з імовірнісним характером прогнозу економічної ситуації на майбутній період, а тому можливістю прийняття хибних рішень щодо добору обсягів та умов надання кредитів;
  • пов'язані з епізодичними випадковими чи стихійними подіями, які, проте, впливають на процес банківської діяльності та кон'юнктуру ринку банківських послуг.

      Існує ряд способів попередження та зменшення  ризику за кредитними операціями.

      Аналіз  кредитоспроможності банку дає  можливість оцінити такі фактори діяльності банку:

  • вплив зовнішнього середовища на платоспроможність позичальника. В основі такого аналізу лежить дослідження стану позичальника в економічному середовищі в цілому та в конкретній галузі, виду діяльності, а також його здатності реагувати на ситуацію залежно від ділових циклів;
  • життєвий цикл виробництва та життєвий цикл окремого товару -період часу, протягом якого існує попит на даний вид продукції чи виробництв, а виробництво та реалізація продукції економічно доцільні, тобто прибуткові. Критерієм визначення життєвого циклу є умова, за якої надходження за реалізований товар (послугу) перевищують сумарні витрати на його виробництво та продаж на суму мінімально необхідного прибутку на вкладений капітал;
  • стратегія збуту;
  • здатність виробляти товари й послуги та реалізовувати їх за цінами, які компенсують витрати й генерують прибуток;
  • залежність припливу готівки від зовнішніх факторів.

      Кредити групують також залежно від рівня  ризику (при цьому виокремлюють найбільш ризикові групи):

  • для початку справи, коли їх обсяги непропорційно високі порівняно з інвестиціями власників;
  • для спекулятивних угод щодо товарних і фондових цінностей;
  • для операцій з нерухомістю, що надаються власникам підприємств з обмеженими власними оборотними коштами;
  • для підтримки великих залишків на депозитних рахунках підприємств у банку без достатнього страхового розміру власного капіталу й застави;
  • під проекти з ризиком морального старіння;
  • під низьколіквідні цінності;
  • під розширення та модернізацію виробництва.

      В інформаційній системі виокремлюють блок сигналів про можливе банкрутство підприємств:

  • перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;
  • надмірне використання короткострокових позичок як джерела довгострокових капітальних вкладень;
  • низькі показники ліквідності;
  • нестача оборотних коштів (функціонуючого капіталу);
  • критичне збільшення частки позичених коштів у загальному розмірі активів;
  • невчасне або неповне виконання зобов'язань перед кредиторами й акціонерами, у тому числі щодо своєчасності повернення кредитів, виплати процентів і дивідендів;
  • критична затовареність складу готовою продукцією та виробничими запасами понад їх норму;
  • виникнення конфліктних ситуацій між банком і клієнтом;
  • застосування застарілого обладнання й технологій;
  • несприятливі зміни в портфелі замовлень підприємства.

      Для контролю за фінансовим станом підприємства — клієнта банку сам банк здійснює ряд заходів, зокрема моніторинг.

      Моніторинг  — це безперервне слідкування  за фінансовою діяльністю суб'єкта економічних  відносин, повний аналіз отриманих  даних та формування на основі результатів  такого аналізу прогнозів майбутніх  фінансових результатів. Моніторинг діяльності клієнтів банку дає можливість визначити  їх рейтинг. Складання рейтингу уможливлює оцінювання кредитної привабливості  клієнта. Характеристика ознак дається  блоками в порядку зменшення  рейтингу.

        Перший блок - мета й загальна сума кредиту:

      а) реальна, добре визначена й розрахована мета, прийнятна сума;

      б) гранична мета, прийнятна сума;

      в) непереконлива, сумнівна або недостатньо визначена мета й проблематична сума.

      Другий  блок - фінансова могутність претендента на кредит:

      а) надзвичайно стабільне поточне і попереднє фінансове становище, надійний і стабільний приплив готівки;

      б) добре фінансове становище, стабільний приплив готівки;

      в) прийнятне фінансове становище, невизначений або нестабільний приплив готівки;

      г) невеликі доходи, невеликий і нестабільний приплив готівки;

      д) збитковість, малий приплив готівки.

      Третій  блок – застава:

      а) додаткова застава не потрібна, оскільки у клієнта вже є достатньо ліквідна застава;

      б) достатньо ліквідна застава;

      в) застава середньої ліквідності;

      г) недостатня застава посередньої якості;

      д) застава не відповідає мінімальним умовам ліквідності.

      Четвертий блок - інформація про позичальника:

      а) блискуча кредитна репутація;

      б) добрі відгуки про надійність клієнта;

      в) обмежені відгуки, відсутність інформації;

      г) відсутність відгуків та інформації;

      д) несприятлива репутація.

      П’ятий блок - відносини банку з позичальником:

      а) тривалі, послідовні, прибуткові відносини;

      б) епізодичні, нестійкі відносини;

      в) відсутність відносин.

      Для оцінювання надійності клієнтів використовують блоки показників.

      При оцінюванні виокремлюють блоки показників, що характеризують параметри:

      а) ліквідність, тобто здатність забезпечити своєчасне виконання зобов'язань. Ці показники дають банкові можливість передбачати здатність і ймовірність повернення позички згідно з кредитною угодою;

      б) ділову активність, тобто показник повноти й ефективності використання фірмою своїх потенційних можливостей;

      в) рентабельність — показник, що характеризує рівень прибутковості при певних обсягах вкладень;

      г) платоспроможність — показник, що характеризує структуру капіталу, міру захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, що здійснювали довгострокові вкладення у фірму.

      Для визначення кредитного ризику використовують таку систему показників:

  • ступінь ризику можна вимірювати у процентах або визначати як коефіцієнт. Він показує, наскільки ймовірне невиконання позичальником своїх зобов'язань. Значення цього показника встановлюється за групами кредитів, класифікованих за ступенем ризиковості;
  • загальний обсяг одного кредиту вимірюється у грошовому вираженні й показує загальну суму за однією кредитною угодою або граничну суму кредиту, якщо кредитування здійснюється по відкритій кредитній лінії;
  • термін надання кредиту (у днях) відображає загальний термін користування кредитом починаючи з дня підписання кредитного договору або з дня початку надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника і до дати повернення позички;
  • середній рівень ризику, що розраховується за формулою:
 

                                                     .                                                 (1.1) 

      Середній  рівень ризику характеризує середній рівень ризику, який приймає банк за сукупністю виданих кредитів. Чим більший цей показник, тим більшою є прибутковість кредитних операцій банку, але меншою його надійність і більший ризик зазнати значних збитків. Що ближче цей показник до одиниці, то менша прибутковість кредитних операцій, але більша гарантія повернення позички й відповідно вищий показник ліквідності балансу банку.

      Ризик як економіко-статистичний показник можна  досліджувати за допомогою індексу, що характеризує динаміку середнього рівня ризику та фактори, які впливають на його зміну.

      Індекс  середнього рівня ризику кредитного портфеля розраховується за формулою: 

                                                                                  (1.2)  

      Цей індекс показує, як змінився середній рівень ризику кредитного портфеля у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок зміни як обсягів і кількості виданих кредитів, так і типу кредитів за рівнем ризику. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

      2.1 Задача 

      За  даними таблиці 2.1 розрахувати для установ банку:

  • індекси змінного, фіксованого складу та структурних зрушень середнього рівня рентабельності, а також індивідуальні індекси рентабельності;
  • абсолютний приріст прибутку за рахунок динаміки обсягу власних коштів і рівня рентабельності;
  • зміну рівня рентабельності за рахунок динаміки обсягів власних коштів і прибутку.
 

      Таблиця 2.1 – Вихідні дані

Установи Обсяг власних  коштів за період, тис. грн Обсяг прибутку за період,   тис. грн.
Базовий Звітний Базовий Звітний
1 1160 1972 17 28
2 2252 4950 37 90
Всього 3412 6922 54 118

      Розв’язання:

 

      1) Рентабельність капіталу характеризує прибуток у розрахунку          на 100 грошових одиниць капіталу банку, розраховується за формулою: 

                                                                                            (2.1) 

      де  П – прибуток, тис. грн.;

      ВК  – власний капітал, тис. грн.  
 
 
 
 
 

      2) Розрахуємо індивідуальний індекс  рентабельності за формулою: 

                                                                                                  (2.2) 

      де  , – рентабельність (прибутковість) капіталу у звітному і базовому періодах відповідно, %. 

          

           

      3) Індекс змінного складу середнього рівня рентабельності розраховується за формулою: 

                                                   

,                                                    (2.3) 

      де  d1, d0 – питома вага обсягу власних коштів у загальному обсязі у звітному і базовому роках відповідно, розраховується за формулою: 

                                                         ,                                                   (2.4) 

      де  – обсяг власних коштів у відповідному періоді, тис. грн. 
 
 
 
 
 

      

      

 

      4) Індекс фіксованого складу середнього  рівня рентабельності розраховується  за формулою: 

                                                                    

;                                                         (2.5)

      

      

 

      5) Індекс структурних зрушень розрахуємо за формулою: 

                                                                       

;                                        (2.6)

       

      

 

      6) Розрахуємо абсолютний приріст прибутку за рахунок динаміки обсягу власних коштів:

                                           ;                                     (2.7)                  

       (тис.грн.);

       (тис.грн.).

      7) Розрахуємо абсолютний приріст прибутку за рахунок зміни рівня рентабельності: 

                                        ;                                 (2.8)    

                             (тис. грн.);

               (тис. грн.). 

      8) Зміну рівня рентабельності за рахунок динаміки обсягів власних коштів розрахуємо за формулою: 

                                                                                           (2.9)

                                           

             

      9) Розрахуємо зміну рівня рентабельності за рахунок обсягів прибутку за формулою:    

                                                                                                (2.10) 
 
 

      Висновок: У результаті проведених розрахунків ми отримали наступні результати: індивідуальний індекс рентабельності по першому відділенні склав  96,60 %, по другому – 110,98 %; індекс змінного складу середнього рівня рентабельності склав по першому відділенні банку 0,8, а вже по другому відділенні – 1,11; індекс фіксованого складу середнього рівня рентабельності по першому відділенні склав 0,98, а по другому – 1,11; індекс структурних зрушень середнього рівня рентабельності по першому відділенні склав 0,82, а по другому відділенні – 1,09; абсолютний приріст прибутку за рахунок динаміки обсягу власних коштів по першому відділенні склав 98,6 тис. грн., а по другому відділенні склав -891 тис. грн.; абсолютний приріст прибутку за рахунок зміни рівня рентабельності по першому відділенні дорівнює 1193,64 тис. грн., по другому – 4424,72 тис. грн.; зміна рівня рентабельності за рахунок динаміки обсягів власних коштів по першому відділенні дорівнює -0,60 %, по другому складає -0,90 %; зміна рівня рентабельності за рахунок обсягів прибутку  по першому відділенні складає 0,56 %, по другому відділенні дорівнює 1,07 %.  

      2.2 Тест 

      У звітному періоді  порівняно з базовим обсяг  активів банку збільшився на 25 %, а рівень їх прибутковості — на 20 %. У плановому періоді передбачається збільшення обсягу активів на 30 %. На скільки процентів у зв’язку з цим зміниться рівень прибутковості активів банку?

      а) 37,5 %;

      б) 24 %;

      в) 124 %. 

      Розв’язання: 

          1) Визначимо залежність рівня прибутковості активів банку від обсягу активів у звітному періоді: 

                                                                                                       (2.11) 

      де  – рівень прибутковості активів у звітному періоді;