Статистика охраны окружающей среди

Всуп

Кожен майбутній економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна  обов'язково мати загальне уявлення про  особливості сучасного екологічного стану, а також про основні  напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов'язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже важлива. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об'ективна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованного стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб'ектами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Під навколишнім середовищем  розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому. Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.

Статистичний облік  навколишнього середовища є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

Враховуючи актуальність зазначеної проблеми метою дослідження  є виявити взаємозв'язки між суспільством, економікою та навколишнім середовищем. Для досягнення цієї мети в роботі розглядаються основні екологічні проблеми та причини їх виникнення , їх економічні та соціальні наслідки, що в свою чергу, зумовлює надати об'єктивну оцінку стану довкілля.

Предметом дослідження  є державна політика охорони навколишнього  середовища та механізм її реалізації в сфері регулювання специфічних відносин між людиною і природою.

 Об'єктом виступає навколишнє природне середовище та його складові компоненти.

1. Охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього  природного середовища відноситься до глобальних проблем, життєво важливих для всього людства. В період науково-технічного прогресу вплив людини на природу набув величезної сили і глобальних масштабів, Вже немає жодного місця на Землі, де б людина тією чи іншою мірою не впливала на природу. Відповідно зростає роль охорони природи, яка є єдиним джерелом існування громадського суспільства. Природа має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоровче значення [3].

Особливо гострою є  проблема охорони навколишнього  природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуації після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Охорона навколишнього  природного середовища в нашій державі  ще не стала внутрішньою потребою і переконанням багатьох організаторів виробництва і громадян. Ресурсомісткість продукції України перевищує світовий рівень у два-три, а енергомісткість — у шість-дев'ять разів. Техногенний тиск території України у шість-сім разів перевищує рівень розвинутих європейських держав. Це результат того, що довгий час за умови розміщення виробничих сил зовсім не враховувалися потреби охорони навколишнього природного середовища, не запроваджувалися запобіжні заходи щодо недопущення тієї складної екологічної ситуації, в якій опинилась Україна.

Забезпечення охорони  навколишнього природного середовища життєво важливе для всіх галузей народного господарства і всіх об'єктів природи: земель, вод, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, надр і природно-заповідного фонду України.

Гостро стоїть питання  про охорону навколишнього природного середовища в промисловості і на транспорті, сільському господарстві, містах та інших населених пунктах, в культурно-побутовій сфері.

Отже, наша держава має  розробити чітку політику та програму дій, спрямовані на збереження і відродження довкілля, забезпечення екологічної безпеки України і насамперед її громадян. Йдеться про створення Національної програми охорони навколишнього природного середовища, в основі якої лежатиме нове екологічне законодавство.

Першоосновою охорони  навколишнього природного середовища є розробка і прийняття законодавчих та інших еколого-правових актів.

       Основоположне значення для розвитку всієї системи законодавства про охорону навколишнього природного середовища має Конституція України, у ст. 16 якої записано: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави».

Охорона навколишнього  природного середовища регламентується також нормативними актами міністерств, державних комітетів та інших відомств. Вони приймаються на підставі законів, постанов Кабінету Міністрі України, інших правових актів і спрямовані на їх виконання.

Серед відомчих актів  слід назвати акти Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства аграрної політики, Державного комітету лісового господарства, Державного комітету України по земельних ресурсах і Державного комітету водного господарства України.

Для забезпечення охорони  довкілля важливе значення мають  правові акти, що передбачають цивільно-правову  та іншу матеріальну відповідальність осіб, які завдали шкоди природі чи здоров'ю громадян у зв'язку з порушенням вимог екологічного законодавства.

Поряд з розвитком  і зміцненням правової основи охорони  навколишнього природного середовища є багато інших чинників охорони. Головне завдання полягає в тому, щоб значно підвищити дієвість і ефективність усіх природоохоронних заходів. Насамперед треба підняти роль і значення екологічного контролю всіх рівнів — державного, громадського і виробничого.

Необхідно об'єднати зусилля  органів, які покликані забезпечувати охорону навколишнього природного середовища, їх діяльність у цій галузі має відзначатися своєю організованістю і цілеспрямованістю.

Вимогливіше належить діяти  органам прокуратури, внутрішніх справ і суду, коли йдеться щодо необхідності притягнення до відповідальності осіб, які порушують норми екологічного права.

Разом з тим треба  більше уваги приділяти питанням екологізації матеріального виробництва, широкого впровадження новітніх технологій.

Охорона навколишнього  природного середовища має стати важливою складовою державного плану економічного та соціального розвитку України. Кожне втручання людини в природу має бути в усіх випадках науково обґрунтованим, а протиправне — неодмінно потягнути за собою відповідне покарання [7].

2. Cтатистика охорони навколишнього середовища

2.1.Сутність і функції статистики охорони навколишнього середовища

Значне зростання кількості  та масштабів промислових підприємств, збільшення населення, підвищення техногенного навантаження, накопичення великої  кількості відходів, зростання ступеня  забруднення навколишнього середовища призвело до значного збільшення інформації про стан і динаміку його змін.

Однією з найактуальніших  проблем розвитку суспільства є  проблема збереження навколишнього  середовища. Наслідки діяльності людини, природні явища і процеси спричиняють  істотні зміни у довкіллі та вимагають постійного спостереження, обліку, аналізу стану умов проживання людини, дослідження використання, відновлення й охорони природних ресурсів. Здійснення цих функцій покладено на статистику, яка відіграє провідну роль і у відображенні екологічного моніторингу навколишнього середовища.

Щоб краще спеціалізуватись на дослідженнях природничого напряму, поступово сформувалась нова галузь статистики – статистика навколишнього  середовища. Методичною основою нової  галузі стала система статистичних показників, яка могла характеризувати ситуацію у країні за навколишнім середовищем і результатами природокористування.

Статистика  охорони навколишнього середовища вивчає стан довкілля, дії на нього господарської діяльності, розміри, склад та використання запасів корисних копалин, земельного і лісового фонду. Її завдання полягає у систематичному зборі, опрацюванні, накопиченні, аналізі, прогнозуванні даних про стан навколишнього природного середовища, рівень споживання населенням сировинних ресурсів, про забруднення довкілля із застосуванням відповідних статистичних методів і інформаційних технологій. Особлива увага в системі соціальної статистики приділяється оцінці наслідків взаємодії природи й людини та ефективності заходів послаблення впливу цих наслідків на здоров’я населення як у цілому, так і окремих його соціальних груп [8].

Джерелом даних про  навколишнє середовище та природні ресурси  в Україні є єдина статистична  звітність, яка охоплює показники  використання корисних копалин, земельного і лісового фонду, їх територіальне розміщення, обсяги геологорозвідувальних робіт тощо. Збір звітності здійснюється районними відділами статистики, які потім надсилають первинні дані для опрацювання в обласні управління. Обласні управління статистики передають у районні відділи інформацію по навколишньому середовищу для ведення динамічних рядів, здійснення аналітичної та публікаційної роботи.

Оцінка стану та якості охорони навколишнього середовища проводиться одночасно з дослідженням ступеня впливу людської діяльності на природні ресурси, які є компонентами довкілля. Виходячи з цього, в статистиці застосовується система показників навколишнього середовища, яка характеризує:

– стан забруднення повітряного  середовища;

– стан і використання водних ресурсів;

– склад і використання запасів корисних копалин;

– склад і використання земельного фонду;

– склад і використання лісового фонду;

– стан і охорону заповідних територій;

– використання й охорону  тваринного світу.

Розвиток статистики охорони навколишнього середовища дозволив чітко виділити предмет і об’єкт досліджень.

Предметом досліджень статистики є навколишнє природне середовище. Але незважаючи на те, що поняття «природа» близьке за значенням, воно має не тотожне значення. Під поняттям «природа» розуміємо сукупність природних умов існування людства.

Розглядаючи поняття  «навколишнє природне середовище», ми акцентуємо увагу на господарській  діяльності людини, яка впливає на природну сферу. Унаслідок цієї дії  порушуються важливі процеси, що відбуваються в біосфері, через що змінюється і середовище мешкання людини. Таким чином, навколишнє середовище являє собою сукупність природних умов існування людства, яке зазнало антропогенного впливу.

Об’єктом статистики охорони навколишнього середовища є не природне середовище, а процеси впливу діяльності людини на природу, негативний результат цього впливу, а також спеціальні природоохоронні заходи, необхідність яких зумовлена наявними негативними наслідками.

Найважливішими функціями статистики охорони навколишнього середовища є:

1. Контроль за виконанням  державних завдань у сфері  охорони природи і раціонального  використання природних ресурсів.

2. Забезпечення органів  влади, а також громадськості  інформацією про раціоналізацію  природокористування, про заходи  попередження або зменшення шкідливого антропогенного впливу на навколишнє природне середовище.

3. Збір інформації, яка  необхідна для створення кадастрів  природних ресурсів ( водного кадастру, земельного та ін.).

4. Проведення економіко-статистичного  аналізу впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення, а також аналізу ефективності природоохоронних заходів.

Контроль за якістю охорони  навколишнього середовища проводиться  шляхом аналізу ефективності заходів  щодо збереження природних ресурсів. Іншим способом такого оцінювання є проведення порівняльного аналізу фактичного стану довкілля з гранично допустимими нормами щодо його забруднення і безпеки здоров’я людини. Такі нормативи встановлюються в законодавчому порядку і становлять критерії для оцінки стану охорони навколишнього середовища.

2.2. Cтатистичний облік та інформаційне забезпечення охорони навколишнього середовища

Кожне з підприємств і організацій  веде первинний облік використання ресурсів для виробничого процесу, облік забору та скидів води, викидів  в атмосферу та облік витрат на природоохоронні заходи.

Статистичний  облік у галузі охорони атмосферного повітря від забруднення здійснюється за такими напрямками - викиди шкідливих  речовин в атмосферу, їх очистка  та утилізація, виконання заходів  щодо скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу, характеристика джерел викидів шкідливих речовин, робота пило -, газоочисних установок, кількість шкідливих речовин викинутих у повітря порівняно з минулим роком.

Водогосподарські  організації звітують за обсяги води, використані для власних потреб, для водозабезпечення населення і споживачів невиробничої сфери, а також за обсяги і якість скинутих стічних вод.

Сільськогосподарські  підприємства за погодженням з місцевими  органами по регулюванню, використанню і охороні вод можуть не надавати інформацію за воду, одержану від управлінь зрошувальних систем.

У випадку  коли споживач забирає або скидає воду в кількох місцях одного водостоку, а відстань між крайніми водозаборами не перевищує 20 км, з дозволу місцевих органів по регулюванню використання і охороні вод обсяг забраної води може враховуватись сумарно.

Якщо в одну систему водопостачання вода забирається  одночасно з кількох поверхневих  і підземних джерел, її використання визначають по кожному джерелу пропорційно  фактичному забору.

Коли  водозабори (скиди) здійснюються з моря, озера, водосховища або в них, обсяги води враховують по кожному  водному об'єкту сумарно по всіх заборах (скидах), що знаходяться у  споживача, незалежно від кількості  цих водозаборів і відстані між  ними.

При заборі води з підземних водоносних горизонтів обсяг води відбивається сумарно по кожному горизонту  незалежно від кількості свердловин. Якщо вода забирається одночасно  з кількох водоносних горизонтів (шахти, розрізи) і визначити її надходження  з окремих горизонтів неможливо, враховується загальна кількість забраної води.

Основним джерелом вихідної інформації щодо витрат на охорону  навколишнього середовища підприємств  варто вважати річну форму  державної статистичної звітності  № 1 – екологічні витрати «Звіт про витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі», яка затверджена Наказом Держкомстату України від 21.06.2010 року № 233 Цю звітність подають органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності юридичні особи (їхні відокремлені підрозділи), що здійснюють витрати на охорону навколишнього природного середовища, сплачують платежі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднених зворотних вод, розміщення відходів у навколишньому середовищі, виконують науково-дослідні роботи, надають екологічні послуги, займаються управлінською діяльністю природоохоронного спрямування, до 20 лютого року, наступного за звітним [1].

Порядок формування звіту  регламентовано відповідною Інструкцією.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного

спостереження № 1 – екологічні витрати, до витрат на охорону навколишнього природного середовища відносяться усі види витрат, спрямовані на запобігання, скорочення чи ліквідацію забруднення, інших видів шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, при наданні послуг чи використанні продукції, а також на збереження біорізноманіття та середовища існування.

Статистичний облік витрат на охорону навколишнього природного сере-довища гармонізований Класифікацією напрямків природоохоронної діяльності і витрат (СЕРА), яка використовується у міжнародній практиці. 

2.3.Витрати на охорону навколишнього природного середовища:  статистичний аспект

Проблема охорони навколишнього середовища є  виключно різносторонньою за своєю формою та змістом. Це вимагає особливих підходів до формування індикаторів, які в узагальненому вигляді відображали б усю різноманітну сукупність природоохоронних заходів. Таку специфіку мають перш за все вартісні показники. 

Державне регулювання  природоохоронної діяльності повинно  засновуватися на активному використанні вартісних величин, тільки в такому випадку воно буде мати значущий і  результативний характер. Економічне структурування витрат на охорону навколишнього природного середовища за групами та елементами витрат у рамках спрощеного підходу може висвітлюватись із різних позицій.

У загальному вигляді можна виділити такі групування за:

А) видами та напрямками витрат;

Б) джерелами фінансування витрат;

В) видами природоохоронних ресурсів і напрямками охорони природи;

Г) формами власності (інституціональним групами);

Д) іншими видами групувань (за галузевими, відомчими, територіальними ознаками [11].

Виходячи із необхідності адекватного, повного і комплексного відображення сукупності природоохоронних робіт, за основу доцільно прийняти групування та напрямками витрат.

Протягом 2011р. на охорону  навколишнього природного середовища підприємствами, організаціями та установами було витрачено 18490,7 млн.грн., що на 41% більше порівняно з 2010р. З них 65% (12039,7 млн.грн.) – поточні витрати на охорону природи, пов'язані з експлуатацією і обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, 30%    (5607,4 млн.грн.) – інвестиції в основний капітал, направлені на будівництво і реконструкцію природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів екологічного  спрямування і 5% (843,6 млн.грн.) – витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання.

За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів було освоєно майже 10% капітальних інвестицій і здійснено 3% поточних витрат, а основним джерелом фінансування витрат на охорону довкілля, як і в попередні роки, були власні кошти підприємств – відповідно 67% і 96%.

Майже дві третини  поточних витрат від загальної суми по країні було здійснено підприємствами, які зареєстровані у Дніпропетровській (3188,8 млн.грн.), Донецькій (2037,1), Луганській (1134,0), Запорізькій (958,4 млн.грн.) областях та м.Києві (644,5 млн.грн.).  

Динаміка капітальних інвестицій та поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища наведена у додатку 1.

Основними платниками екологічного податку  були підприємства, які виробляють та розподіляють електроенергію, газ  та воду (пред’явлено податку на суму 1067,3 млн.грн., або 54% від сумарного обсягу по країні), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (275,9 млн.грн., або 14%), добувної промисловості (243,7 млн.грн., або 12%), виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів (133,3 млн.грн., або 7%).

Підприємствами, організаціями, установами країни фактично сплачено протягом 2011р. майже 1843,9 млн.грн. екологічних платежів (з урахуванням 

погашення заборгованості за попередні роки), що становить 87% від загальної суми пред’явлених платежів.

За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів було освоєно майже 10% капітальних інвестицій і здійснено 3% поточних витрат, а  основним джерелом фінансування витрат на охорону довкілля, як і в попередні  роки, були власні кошти підприємств – відповідно 67% і 96%.

Протягом 2011р. підприємствам, організаціям, установам за забруднення  навколишнього природного середовища і порушення природоохоронного законодавства пред’явлено екологічних платежів на загальну суму 2122,8 млн.грн., з них екологічний податок за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел –  67,7% (1438,0 млн.грн.), за розміщення відходів –  23,2% (491,7 млн.грн.), за скиди забруднювальних речовин у водойми–2,8% (60,3 млн.грн.) та 6,3% (132,8 млн.грн.) –  штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства [4].

2.4. Основні статистичні показники охорони навколишнього середовиша

Система показників охорони  навколишнього середовища, яка діє  в Україні, грунтується на розробленій  у 70-ті роки системі статистичної звітності, що стосується навколишнього середовища. Головним завданням цієї галузі статистики стало забезпечення органів управління та планування інформацією, яка була необхідна для визначення стратегії та тактики природокористування і охорони навколишнього середовища в країні, заходів з регулювання впливу господарської діяльності на довкілля.

Побудова системи показників статистики навколишнього середовища грунтується на використанні моделі «навантаження— стан—реакція», згідно з якою стан навколишнього середовища та окремих його компонентів визначається впливом соціально-економічної діяльності людини і реакцією суспільства, яка спрямована на запобігання та зменшення наслідків цієї діяльності. Зазначена система показників складається з таких підсистем:

1) показники навантаження;

2) показники стану  навколишнього середовища;

3) показники реакції  суспільства;

4) показники запасів  та фондів окремих компонентів  навколишнього середовища.

Показники навантаження поділяються на показники антропогенного та природного навантаження. Щоб оцінити антропогенне навантаження на довкілля, застосовують показники:

• видобутку (збору врожаю) окремих природних ресурсів;

• що характеризують кількість  викидів і скидів забруднюючих речовин  та відходів у атмосферне повітря, водні ресурси та в землю;

• що характеризують кількість  використовуваних біохімічних речовин (природних та хімічних добрив, пестицидів) за розміром площі та інтенсивністю  їх використання.

Природне навантаження на компоненти навколишнього середовища вивчається за допомогою показників, що відбивають масштаби та інтенсивність природних явиш і стихійного лиха, такого як засуха, повінь, землетрус, які негативно впливають на навколишнє середовище.

Показники стану навколишнього  середовища використовують для характеристики наслідків антропогенного та природного впливу на довкілля:

• показники, що відбивають кількісні зміни в природних  ресурсах, а саме біологічних, відновлюваних  та невідновлюваних. До них належать показники зміни площі посівів  сільськогосподарських культур, популяції домашніх тварин, окремих популяцій рибних запасів, видів флори та фауни тощо. Для розрахунку таких показників застосовується підхід, що базується на оцінці зміни запасів;

• показники якості навколишнього  середовища визначають фактичні якісні властивості повітря, води та землі, які виражаються показниками концентрації окремих видів забруднюючих речовин. Для такої оцінки використовується підхід, що полягає в порівнянні рівнів фактичної концентрації забруднюючих речовин зі значеннями їх нормативних показників — гранично допустимих концентрацій (ГДК), перевищення яких призводить до різних порушень стану здоров'я людей, негативно впливає на умови існування тварин і рослин;

• показники стану  здоров'я населення, такі, наприклад, як захворюваність. Особлива увага приділяється вивченню стану здоров'я дітей та немовлят, які найбільше потерпають через погіршення стану навколишнього середовища.

Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 – 2011 роках наведено у додатку 2.

Показники реакції  суспільства на наслідки впливу соціально-економічної діяльності та природних явищ на навколишнє середовище характеризують реакцію, що має на меті змінити спрямованість несприятливих тенденцій завдяки досягненню рівноваги у співвідношенні діяльності суспільства, підтримання здоров'я екологічних систем та сталості у використанні природних ресурсів. Ці показники поділяються на такі групи:

• показники, що безпосередньо  описують заходи з охорони

навколишнього середовища;

• показники витрат на реалізацію заходів з охорони  навколишнього середовища.

До заходів, спрямованих  на охорону навколишнього середовища, належать:

  1) заходи з відновлення деградованого довкілля та окремих

його компонентів;

  2) проведення досліджень із проблем забруднення навколишнього середовища та спостереження за забрудненням;

  3) заходи із захисту та збереження природи;

4) заходи, пов'язані зі  створенням державних структур  для контролю за забрудненням.

Показники запасів і  фондів окремих компонентів навколишнього середовища та кадастру екосистем дають оцінку запасів природних ресурсів та фондів населених пунктів і їх зміни внаслідок соціально-економічної діяльності суспільства. Ці показники розглядаються під час вивчення окремих видів природних ресурсів.

 Показники статистики лісових ресурсів.

Статистика лісового господарства, котра має інформацію про наявність, кількісний та якісний  стан лісових ресурсів і їх охорону, розглядає ліси передусім як економічний  ресурс. На підставі показників лісового господарства розробляють плани розвитку лісового господарства та лісової промисловості, організують лісогосподарське виробництво і лісоексплуатацію. Багато в чому виконання цих завдань визначається породним та віковим складом лісонасаджень. Саме тому облік лісів проводять залежно від їх народногосподарського призначення, місцезнаходження та виконуваних природоохоронних функцій. Розрізняють три групи лісів.

До першої групи належать ліси, що мають таке значення:

• водоохоронне (заборонені зони вздовж водних об'єктів, а також заборонені смуги лісів, що зберігають нерестилища цінних промислових риб);

• захисне (лісові смуги  вздовж шляхів, протиерозійні ліси);

    • санітарно-гігієнічне  та оздоровче (зелені зони навколо  міст, курортів та джерел водопостачання), а також заповідники, національні та природні парки, приальпійські ліси.