Статистика ринку праці

Статистика ринку  праці

      Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Особливості статистичного вивчення ринку праці…………………… ..5
2. Методи статистичного дослідження ринку праці………………………..9
3. Завдання статистичного дослідження ринку праці……………………..12
4. Система статистичних показників ринку праці………………………....15

Висновок……………………………………………………………………….23

Список  використаної літератури…………………………………………….25

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                  Вступ

     В сучасних умовах розвитку економіки  особливої актуальності набувають  проблеми ефективної зайнятості населення  України, створення ринку робочої  сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він  перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура  ринку формується під впливом  стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і  організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості  засобів виробництва і робочої  сили. Ринок праці стає найважливішою  ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові  ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства.

     Ринок праці є складовою частиною економічної  системи країни. А отже, він дзеркально відображає більшість політичних і  соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі та фокусує  в собі найгостріші проблеми: високий  рівень безробіття, посилення структурних  диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, зміни  в якості робочої сили і мотивації  праці, падіння рівня доходів  населення тощо. Вирішення широкого спектру проблем у соціально-трудовій сфері може бути забезпечене шляхом підвищення ефективності функціонування ринку праці, що припускає, з одного боку, підвищення гнучкості ринку  праці, з іншого боку, забезпечення дотримання соціальних прав і гарантій.

     Метою роботи є аналітичне дослідження  ринку праці в Україні та опрацювання  прикладних аспектів державного регулювання  цього ринку, розроблення  пропозицій щодо розширення зайнятості та зниження безробіття в Україні.

     Безробіття  розглядається як явище, що засвідчує  порушення про рівноваги, тобто  як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням  від норми, оскільки воно спостерігається  в усіх країнах ринкової економіки  і в різні часи.

     У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки. Незайнята робоча сила свідчить про  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний і інвестиційний попити, скорочує обсяги заощаджень у населення і  наносить людині найтяжку психологічну травму.

     Важливим  здобутком нашої країни на етапі  становлення ринкової економіки  є створення системи соціального  захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального  страхування. Основи законодавства  України про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  заклали фундамент формування системи  соціального страхування.

     Загалом сучасному ринку праці в Україні  притаманні такі ознаки як перевищення  пропозиції робочої сили над попитом, низька ціна робочої сили, зниження зайнятості у сфері суспільного  виробництва, зростання чисельності  незайнятого населення, низька частка офіційно зареєстрованих безробітних, зростання молодіжного безробіття, регіональні диспропорції між наявністю  і потребою в робочій силі, низька професійна й особливо територіальна  мобільність трудових ресурсів, еміграція  висококваліфікованої робочої сили тощо. 
 

     Ринок праці — це система економічних  зв’язків між процесами відтворення  і використання робочої сили, а  в складі цих процесів — система  таких зв’язків між підрозділами, які відтворюють робочу силу, і  підрозділами, які її використовують. Що ж до кваліфікованої робочої сили, то це система економічних зв’язків між системами підготовки та перепідготовки фахівців, з одного боку, та системою їх використання — з іншого. Крім того, це система конкурентних зв’язків між закладами освіти за сферу  розподілу фахівців, а також між  споживачами робочої сили за залучення  найбільш кваліфікованих фахівців.

Існують численні сегменти ринку праці, диференційовані  залежно від складу робочої сили та її споживачів. Для кожного з  них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри  довгострокових тенденцій, середньострокових  коливань та короткострокових змін. Для  врахування цих особливостей статистика за основними ознаками класифікує ринки  праці:

• за ознакою структури господарства — окремих галузей народного господарства (а всередині їх — окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарств з різними формами власності;
• за ознакою рівня економічного розвитку регіонів, згрупованих залежно від рівня валового внутрішнього продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо;
• за територіальною ознакою — «регіональний ринок праці», первісним елементом якого є внутрішній ринок (сфера відтворення та використання робочої сили або підготовки та використання фахівців, яка обмежена кордонами регіону);
• за професійно-кваліфікаційною ознакою — окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти;
• за ознакою джерел робочої сили — ринки праці, потреби яких задовольняються певними закладами освіти або їх групами, службами зайнятості тощо.

Ринок праці — це невід’ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої  сили, що забезпечує життєдіяльність  економіки та залежить від багатьох факторів, які збігаються в системі  соціально-трудових та правових відносин і мають своє відображення насамперед у кон’юнктурі пропозиції робочої  сили та попиту на неї.

При цьому  «споживачами» робочої сили як одного з основних ресурсів для виробництва  товарів та послуг, виступають підприємства, установи, організації та приватні підприємці, а «постачальниками»  — працездатні особи, які з  метою забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон’юнктури та відображається в заробітній платі.

     Основні показники, які характеризують стан ринку праці в Україні, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Стан  ринку праці в Україні у I кварталі 2009-I кварталі 2010 р.

     Дані  таблиці 1 свідчать про те, що у I кварталі 2010 року у порівнянні з I кварталом 2009 чисельність зайнятого населення  у працездатному віці збільшилася  на 42,2 тис. осіб, або на 0,2%, на 0,8% зріс рівень зайнятості, кількість безробітного населення зменшилася на 5,4%, а рівень безробіття на 0,5%. Проте зменшилася кількість незайнятих, які користувалися  послугами державної служби зайнятості на 424,8 тис. осіб, або на 34,1%. Позитивним є зменшення навантаження незайнятого  населення на одне вільне робоче місце  з 11 осіб у I кварталі 2009 року до 7 осіб у I кварталі 2010. Також позитивним моментом є збільшення у першому кварталі 2010 року суми середнього розміру допомоги по безробіттю на 8,7%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                      Методи статистичного дослідження ринку праці

     Статистика  ринку праці базується на діалектичному  та історичному матеріалізмі, і основним її методом є діалектичний метод  пізнання дійсності. Однією з головних вимог діалектичного методу є об’єктивність розгляду суспільних явищ. У підґрунті розвитку суспільства лежать об’єктивні, не залежні від волі та свідомості людини, закони. У своїй діяльності людина має вивчати внутрішні закономірності розвитку явищ, пізнавати їх та свідомо використовувати.

  Об’єктивні закони розвитку суспільних явищ виявляються через діяльність людей, а отже, перебувають під їхнім контролем. Тому, досліджуючи кожне явище, слід прагнути до максимально можливого його осягнення. Ігнорування цього найважливішого принципу діалектичного методу пізнання дійсності неминуче призводить до волюнтаризму.

  Діалектичний метод потребує вивчення явищ у їхньому розвитку і взаємозв’язку. Лише в такому разі вдається виявляти в них нові сторони та тенденції. Принцип усебічного взаємозв’язку явищ і процесів суспільного життя є засадничим правилом наукового дослідження.

  Щоб насправді пізнати певне явище або предмет, треба дослідити всі його сторони, усі зв’язки, беручи до уваги їх рухомість і мінливість. Вивчаючи те чи те явище в галузі ринку праці, слід розглядати його в генезисі, ураховувати зв’язки з іншими економічними явищами. Одна з найважливіших вимог до статистичного дослідження ринку праці — вивчення закономірностей купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) і взаємозв’язків між економічно самостійними продавцями та покупцями залежно від конкретних умов, з огляду на місце, час та етап суспільного розвитку.

  Діалектичний матеріалізм учить, що процес розвитку суспільних явищ унаслідок нагромадження кількісних змін спричинює докорінні якісні зміни.

  Статистика ринку праці спостерігає процес переходу кількісних змін у якісні у відповідній сфері, вимірює ці зміни, визначає фактори та причини цих змін. Усі зміни на ринку праці статистика розглядає в процесі боротьби протилежностей — боротьби між старим і новим. Положення діалектичного матеріалізму про визначення основного кола в сплетінні історичних подій щодо ринку праці означає вміння виділити в ньому найважливіші економічні, соціальні та культурні завдання розвитку країни, які мають вирішальне значення в умовах, що історично склалися. У сучасний період, за ринкової економіки та рівності різних форм власності такою визначальною ланкою є державна політика зайнятості населення. Вона окреслює правові, економічні й організаційні засади зайнятості населення України, передбачає його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації прав громадян на працю.

     Успішне виконання поставлених завдань  здебільшого визначається ступенем використання трудових ресурсів країни. Статистика ринку праці, застосовуючи свої специфічні методи дослідження, знаходить  резерви якнайефективнішого використання трудових ресурсів і робить таким  способом свій внесок у розв’язання  проблем зайнятості населення.

  Ґрунтуючись на діалектичному методі пізнання, статистика напрацювала свої специфічні методи дослідження: масового статистичного спостереження; вибірковий; статистичних групувань; відносних і середніх величин; індексний; розподілу трудових ресурсів (балансовий метод); екстенсивного та інтенсивного аналізу. Широко застосовуються в статистиці ринку праці статистико-математичні методи аналізу, а саме: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція та ін.

       Основною формою статистичного  спостереження є звітність підприємств,  закладів та організацій виробничих  і невиробничих галузей, яку  вони складають на підставі  даних первинного обліку та  регулярно подають органам державної  статистики, Мінпраці України та  Центру зайнятості.

       Крім цього, значну частину  статистичних даних з ринку  праці збирають способом періодичного  проведення спеціальних одноразових  статистичних обстежень (суцільних  або вибіркових). Наприклад, протягом 2000 р. органи державної статистики  України провели вибіркове обстеження  населення з питань економічної  активності. Програма спостереження  передбачала вивчення ситуації  на ринку праці в останньому  місяці кожного кварталу. Матеріали  обстежень дозволили оцінити  реальні обсяги пропонування  робочої сили впродовж 2000 р. та  зміни, що відбулись у сфері  зайнятості та безробіття проти  відповідного періоду минулого  року. Дані, що були одержані за  матеріалами вибіркових обстежень,  характеризували ситуацію на  ринку праці в березні, червні, вересні та грудні 2000 р. На базі  інформації на чотири означені  місяці за спеціальною методикою  було розраховано показники в  середньому за рік, що порівнювалися  з відповідними даними попереднього  року.

  Результати дослідження дали змогу дійти висновку, що 2000 р. середньомісячна чисельність економічно активного населення зросла на 1,7 % проти відповідного показника попереднього року і дорівнювала 23,1 млн осіб, або 63,5 % загальної чисельності населення України віком 15—70 років. Із зазначеної категорії осіб 88,3 % становили особи, зайняті економічною діяльністю, решта були безробітні. 
 
 

                         Завдання статистичного дослідження ринку праці.

Завдання  статистики ринку праці визначаються згідно з функціями ринкових структур, типом ринку (робочої сили та робочих  місць), регіональною специфікою, державною  політикою і т. ін. Проте можна  сформулювати і загальні завдання, до яких, на нашу думку, належать такі:

• збирання та опрацювання інформації про стан і розвиток ринку, зокрема інформації, яка обслуговує маркетинг на всіх його рівнях (тобто формування банку інформації);
• оцінювання кон’юнктури ринку, у тому числі визначення та аналіз основних пропорцій ринку;
• характеристика ринкових зв’язків (міжгалузевих, міжрегіональних, а також зовнішньоекономічних), аналіз сегментації ринку праці, рівнів монополізації та конкуренції;
• вивчення виробничого і споживчого потенціалу ринку праці, його місткості та насиченості;
• вивчення руху робочої сили: обсягу, структури, рівня динаміки та регіональних відмінностей, процесу задоволення попиту на робочу силу;
• виявлення та прогнозування попиту на робочу силу;
• характеристика рівня, структури, коливання, динаміки та співвідношень між попитом і пропонуванням робочої сили.

Завдання  статистики ринку праці пов’язані  насамперед із зайнятістю населення  в економіці, процесом виникнення безробіття, адже з посиленням інтенсифікації виробництва  прискорюватиметься вивільнення зайвої робочої сили в країні. Спроби загальмувати цей процес (наприклад, за допомогою  наказу зверху про припинення звільнення з державних підприємств зайвої робочої сили) можуть призвести до зростання прихованого безробіття.

 Одними  з найважливіших завдань статистики  ринку праці є:

• розроблення екстенсивних та інтенсивних показників, що характеризують чисельність, структуру та рух як зайнятих, так і безробітних;
• своєчасне забезпечення відповідних органів та інститутів статистичної інформації всіма показниками, які характеризують:
• чисельність працівників, звільнених і тих, яких передбачають звільнити (з метою сприяння зайнятості та соціального захисту від безробіття було запроваджено статистичну звітність, яка використовуватиметься для короткострокового прогнозування змін на ринку праці, визначення засобів Державного фонду зайнятості, а також розроблення інших заходів соціального захисту населення);

   Удосконалення статистики ринку праці продиктоване не тільки завданням наближення до міжнародних стандартів, а й внутрішніми  потребами. Насамперед ідеться про  розширення об’єктів і способів статистичного  спостереження в умовах переходу нашої країни до ринкової економіки.

     Статистика ринку праці дістала  нові об’єкти статистичного спостереження,  які утворились у результаті  процесу приватизації власності,  викупу державних підприємств  у колективну та приватну власність.  Для своєчасного залучення згаданих  процесів до об’єктів, що вивчаються, розроблено показники зайнятості  в цих нових формах господарювання. Систематично збираються й публікуються  дані про динаміку зайнятості  в цих секторах економіки.

       Відбуваються зміни національних  класифікаторів з урахуванням  міжнародних стандартів. Статистика  ринку праці змінює об’єкти  спостереження, систему використовуваних  у статистиці понять, запроваджує  нові статистичні категорії.

       Велике значення для наближення  принципів організації вітчизняної  статистики до міжнародної має  перегляд чинних національних  класифікаторів.

       Так, Україна була першою у  групі країн, які вибрали шлях  поступового перетворення старої  системи КППТР (Класифікатор професій  робітників, посад службовців і тарифних розрядів), ЄТКД (Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників народного господарства), КД (Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців). Також до країн, які змінюють національні класифікатори, належать усі країни — члени СНД, Македонія та Монголія, яка запровадила нову класифікацію занять у липні 1995 р. За підґрунтя її розроблення та створення було взято два принципи: вид роботи, що виконується, і кваліфікація 

                    Система статистичних показників ринку праці.

Показники пропозиції робочої сили використовуються для характеристики чисельності  і складу осіб, які звернулися до служби зайнятості. Для аналізу пропозиції робочої сили застосовують абсолютні  показники, які характеризують чисельність  тих, хто звернувся до служби зайнятості, і відносні, що характеризують інтенсивність  звертання і розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення  працездатного віку або зайнятого, а також інтенсивність звертання  в окремо взятих групах.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистиці ринку праці їх групують за різними  ознаками:

• статтю і віком;
• професією та освітою;
• причиною звертання;
• причиною незайнятості.

Показники попиту на робочу силу використовуються для вивчення чисельності і складу вільних робочих місць та вакантних  посад, про які є інформація у  службі зайнятості. Попит на робочу силу має такі абсолютні характеристики:

• чисельність підприємств, які надали відомості про потребу в робочих місцях;
• облікова чисельність робітників даних підприємств;
• чисельність вільних робочих місць і вакантних посад;
• чисельність новостворених робочих місць;
• чисельність робочих місць, які заброньовані для 5%-них квот.

Для вивчення чисельності і складу вільних  робочих місць та вакантних посад  у статистиці ринку праці використовуються групування за галузями народного господарства і формами власності підприємств. Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон'юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

У статистиці ринку праці для вивчення процесу  працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються такі групування:

• за статтю і віком;
• за професією і освітою;
• причинами звертання;
• причинами незайнятості;
• тривалістю перерви у праці;
• галузями економіки;
• формами власності підприємств.

Економічна  активність населення  за статтю та місцем проживання у 2010 році

Таблиця 2

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних.

      Обсяги  вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на діаграмі.

    Рис. 1. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у жовтні 2009 року (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності)

      Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зросла з 526,3 тис. осіб на 1 листопада 2009 року. до 536,7 тис. осіб на 1 грудня 2009 р.

          Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, які характеризують середній строк безробіття і його рівень.

Кількість зареєстрованих безробітних порівняно  з 1 липня 2009р. зменшилась на 7,5% і на 1 серпня 2009р. становила  27,6 тис. осіб. При цьому рівень зареєстрованого  безробіття протягом липня зменшився  на 3,6% від кількості населення  працездатного віку (3,7% - у сільській  та 3,6% - у міській місцевості). Зменшення  відбулося як за рахунок безробітного сільського, так і міського населення. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у м.Ватутіне (8,6%), найнижчий - у м.Сміла (1,6%).  

Рівень  безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами  та місцем проживання у 2010 році

Таблиця 3

¹ Жінки віком 15 - 54 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

Отже, за даними таблиці можна зробити  висновок , що безробіття впливає на ринок праці в цілому.

      Розглянемо  особливості кон’юнктури  ринку  праці у 2009 році (табл.1).

      Попит та пропозиція робочої  сили у 2009 році

      Таблиця 4                         

      З вище зазначених даних (табл.4), протягом 9 місяців простежується тенденція до зменшення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, якщо на початку вона становила 18124 особи, то вже в серпні - 11282 особи.

      Навантаження  на вакантні місця в липні знизилося  в порівнянні з січнем цього року з 108 осіб на 10 місць до 86 осіб на 10 місць, хоча в липні минулого року воно становило 27 на 10 місць. За повідомленням  підприємств, установ та організацій  кількість вільних робочих місць  і вакантних посад на 1 серпня 2009р. становила 601 одиницю, що на 17,2% менше, ніж на 1 липня 2009р. і в 2,5 раза менше, ніж на 1 серпня 2008р. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) для робітників передбачалось 46,3%, для службовців – 43,9% та кожне десяте вільне робоче місце – для осіб, які не мають професії.