Статистика рослинництва

ВСТУП

Овочеві культури куди належить і  картопля відносяться до високо урожайних культур. При оптимальних умовах технології їх вирощування вони здатні давати урожайність в межах від 150 до 500 ц/га. Проте в Україні овочі мають урожайність на рівні картоплі культур в межах від 25 до 100 ц/га. Така низька урожайність овочевих культур пов’язана з їх загальною збитковістю в більшості господарств, Вінниччини зокрема. Основну овочеву продукцію на ринки міста постачає приватний товаровиробник при тому, що деякі с.-г. підприємства для громадських їдалень, також овочі на ринках, вважаючи їх вирощування в межах власних господарств нерентабельним.

Внаслідок цього для підвищення прибутковості  овочівництва необхідно змінити  погляди на формування урожаю овочів і зокрема таких культур як капуста, томати, які безпосередньо  користуються попитом і є незамінними  в період літа-осені в раціоні  людини.

РОЗДІЛ 1 ПРЕДМЕТ ЗАВДАННЯ І СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ СТАТИСТИКИ РОСЛИННИЦТВА

1. Предмет і завдання статистики рослинництва

Як окрема галузь науки статистика виникла з практичних потреб людей. Об'єктом її вивчення соціальні, економічні, політичні та культурні явища  і процеси суспільного життя.

Статистика - багатогалузева наука, яка  включає загальну теорію статистики, соціально-економічну статистику і галузеві статистики. Галузеві статистики (промислова, сільськогосподарська, транспортна) вивчають стан і розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу. Так, сільськогосподарська статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ, які відбуваються у сільському господарстві, у нерозривному зв'язку з їх кількісною стороною. Вона розглядає систему об'єктивних показників, що характеризують умови, процеси і результати сільськогосподарського виробництва, виявляє і аналізує закономірності розвитку цієї галузі.

Рослинництво - одна з основних галузей  сільського господарства, що пов'язана з обробкою землі і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Воно забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво -кормами, легку, харчову і переробну промисловість - сировиною. Частка продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України в останні роки коливається від 70 до 75%. Рослинництво є комплексною галуззю, яка поділяється на рільництво, овочівництво, луківництво, плодівництво, тощо. Всередині кожної з цих галузей виділяють групи однорідних культур і окремі культури.

В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє і статистика. Завдання статистики рослинництва такі:

" всебічна характеристика стану  і розвитку рослинництва;

" дослідження масових процесів та явищ, які відбуваються в цій галузі;

" контроль за збереженням  і раціональним використанням  земельних ресурсів;

" дослідження впливу природних і економічних факторів на результати виробництва;

" виявлення невикористаних резервів;

" вивчення передового досвіду,  тощо.

Статистика рослинництва вивчає розміри  та розподіл земельних угідь, розміщення посівних площ сільськогосподарських культур і площ багаторічних насаджень, обсяг, строки і якість проведення різних агротехнічних заходів, загальні розміри врожаю і урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Статистика вивчає стан і розвиток рослинництва по категоріям господарств (колективні сільськогосподарські підприємства, держгоспи, міжгосподарські та інші виробничі сільськогосподарські підприємства, селянські та підсобні господарства населення), адміністративних підрозділах (районах, областях), сільськогосподарських зонах і підзонах. Всередині окремих категорій господарств, залежно від спеціалізації, виділяють виробничі типи підприємств (зернові, овочеві, зерново-бурякові і т. д.).

Основним джерелом відомостей про  стан рослинництва є статистична  відомість. В зв'язку з тим, що в  рослинництві виробничі процеси (сівба, догляд за посівами, збирання) виконуються за короткі періоди, то широко застосовують оперативну звітність, яку подають в органи статистики двічі за місяць - 1 і 15 числа. Після завершення основних виробничих процесів подають заключну звітність. Для стійких явищ звітність подають один раз на рік, або два рази у п'ять років, а частину явищ досліджують проводячи переписи або спеціальні спостереження.

Статистичне спостереження у рослинництві здійснюють органи державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи періодичну і річну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Статистичне спостереження - це, планомірне, науково організоване збирання масових даних про явища і процеси суспільного життя за допомогою реєстрації їх суттєвих ознак. Матеріали спостереження - це первинна статистична інформація, яка є основою для одержання узагальнюючих характеристик, перша стадія статистичного дослідження. На цій стадії завданням статистики є облік кожної одиниці сукупності та індивідуальних значень властивих їй ознак. Характерним для неї є метод масового спостереження. Тільки масове спостереження дає змогу виявитися загальним умовам, які характерні для усієї сукупності, і уникнути впливу випадкових причин, що діють на окремі елементи сукупності.

В Україні здійснюється єдиний державний  облік земельного фонду. Для того щоб забезпечити Ради народних депутатів, підприємства, установи, організації і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, ведеться державний земельний кадастр. Він містить систему даних і документів про правовий режим земель, а також про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлює Кабінет Міністрів України.

Первинний облік землевласників і  землекористувачів, кількості і  якості земель ведуть у "Земельно-кадастровій  книзі місцевої Ради народних депутатів", а в межах району (міста) у "Державній земельно-кадастровій книзі району (міста)". В цих книгах реєструють землевласників і землекористувачів, показують загальну площу та її розподіл за видами земельних угідь (окремо площі зрошуваних і осушених земель), наводять дані про облік якості земель сільськогосподарського, лісогосподарського та державного запасу, а також характеризують економічну оцінку земель за валовою продукцією (в балах і в перерахунку на кадастровий гектар), за окупністю витрат і диференційованим доходом із зазначенням його частки у валовій продукції.

Щороку, станом на 1 січня, підприємства, установи, організації, об'єднання та землевпорядні органи складають і подають спеціальну статистичну звітність - ф. № 6-зем. "Звіт про наявність і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах"; ф. № 6а-зем. "Звіт про наявність зрошуваних земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах"; ф. № 6б-зем. "Звіт про наявність осушених земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах". В цих звітах містяться дані про категорії земель, власників землі та землекористувачів, а в середині їх - про види угідь, стан і використання землі. Таку звітність надсилають відділам і управлінням земельних ресурсів районних і обласних державних адміністрацій, а також Державному комітету по земель-них ресурсах.

Відомості про хід сівби ярих і озимих культур містяться у тижневій оперативній статистичній звітності ф. № 3-сг і 7-сг. Після закінчення сівби ярих культур органи державної статистики щороку проводять заключний облік посівних площ під урожай поточного року по всіх категоріях господарств. Для цього КСП, держгоспи та інші сільськогосподарські підприємства, які мають посівні площі 50 га і більше, складають і подають районним відділам статистики "Заключний звіт про посівні площі під урожай поточного року" (ф. № 4-сг). В ньому міститься інформація про посівні площі усіх культур, включаючи посіви озимих і багаторічних трав минулих років, у тому числі на зрошувальних землях. Господарства, які мають посівні площі менш як 50 га, складають такий самий звіт (ф. № 6-п). У селянських і особистих господарствах населення розмір посівних площ визначають спеціальними спостереженнями. При цьому дані дістають шляхом обходу дворів, опитування власників, огляду і вимірювання посівів.

Колективні сільськогосподарські підприємства, держгоспи, дослідні станції, навчально-дослідні господарства наукових закладів також складають "Звіт про сортові посіви під урожай поточного року" (ф. № 5-сг). У ньому наводяться відомості про посівні площі по сортах і гібридах основних сільськогосподарських культур.

Джерелами статистичних даних про  агротехніку і "Звіт про наявність  насіння ярих культур" (ф. № 1-сг), "Звіт про виробництво гібридного насіння кукурудзи" (ф. № 19-сг), "Звіт про апробацію посівів" (ф. № 15-сг), "Звіт про проведення агротехнічних заходів щодо захисту грунтів від ерозії і боротьби з посухою" (ф. № 43-сг), "Звіт про підготовку зрошуваних земель" (ф. № 20-сг), "Звіт про підготовку осушених земель" (ф. № 21-сг), "Звіт про полив сільськогосподарських культур" (ф. № 30-сг), "Звіт про застосування добрив" (ф. № 9-сг), "Звіт про внесення мінеральних та органічних добрив під урожай поточного року" (ф. № 9б-сг), "Заключний звіт про збирання сортових насінних посівів" (ф. № 28-сг).

Оперативні відомості про хід  збирання урожаю сільськогосподарських  культур наводять у ф. № 7-сг "Звіт про збирання врожаю, сівбу озимих і оранку на зяб". У цьому звіті наростаючим підсумком показують зібрану площу основних культур і вироблену з цієї площі продукцію. Ця форма має важливе значення для контролю за виконанням графіків збирання урожаю, а також для оцінки строків проведення збиральних робіт і втрат продукції.

Попередні дані про збирання врожаю усіх сільськогосподарських культур  надходять від колективних сільськогосподарських  підприємств, держгоспів та інших державних господарств у районні відділи статистики. Ці дані наводяться у ф. № 29-сг "Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень", який складають станом на перше ли-стопада. У звіті за розгорнутим переліком культур наводяться такі показники: фактична посівна площа, зібрана площа від початку збирання до звітного строку, кількість одержаної з цієї площі продукції, середній збір продукції з 1 га зібраної площі. Крім того, у звіті показують площу посіву, яка збиратиметься після звітного строку, і очікуваний збір продукції з 1 га і всієї площі.

Остаточні відомості про валові збори продукції сільськогосподарських  культур органи державної статистики визначають за даними річних звітів. Дані про розмір продукції, виробленої в селянських та особистих господарствах населення, визначають органи державної статистики при вибірковому обстеженні бюджетів.

Важливим джерелом даних статистики рослинництва є річні звіти сільськогосподарських підприємств. В них наводять загальну земельну площу господарства та її розподіл по угіддях, наявність зрошуваних і осушених земель, фактично посіяну площу і збір продукції окремих культур, площу і валовий збір продукції садів, виноградників та інших багаторічних насаджень. Цінні відомості для характеристики стану і аналізу розвитку рослин-ництва дістають в результаті паспортизації полів і водогосподарських систем. Масові дані про стан земель, посівів, насаджень нагромаджуються у науково-виробничих системах і закладах, які обслуговують сільське господарство (землеустрій, гідрометеорологічна служба, агрохімічне обслуговування, сортовипробування, захист рослин, тощо).

1.2 Система показників статистики рослинництва.

Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення масових явищ і процесів в економіці.

Статистичний показник - це загальна істотна ознака якого-небудь масового явища у її якісній і кількісній визначеності для конкретних умов місця і часу. Кожний статистичний показник має кількісний вираз. Разом з ним кількість в статистиці завжди має відповідну якість. Як єдність кількості і якості статистичні показники характеризують міру явища.

Будь-яка система показників дає  інформацію, яка якісно відрізняється від тієї, що несуть окремі показники.

Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему пов'язаних показників.

Перша група показників характеризує наявність і якість факторів виробництва. Оскільки основним засобом виробництва  в сільському господарстві є земля, то основні показники в статистиці рослинництва - це наявність земельних ресурсів, посівні площі і площі багаторічних насаджень. Наявність трудових ресурсів, основних і оборотних виробничих фондів розглядаються як фактори використання землі і виробництва продукції. При цьому відношення обсягу засобів виробництва до земельної площі характеризує рівень інтенсифікації рослинництва; відношення кількості трудових ресурсів до земельної площі - забезпеченість трудовими ресурсами; а відношення обсягу засобів виробництва до чисельності трудових ресурсів - фондоозброєність робочої сили.

Друга група показників відображає використання факторів виробництва: землі, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів. Поряд з вивчен-ням використання факторів виробництва статистика досліджує їх співвідношення. Наприклад, обсягу робіт до затрат праці, обсягу агротехнічних заходів до посівної площі, використаної енергії до робочого часу, тощо.

Третя група показників характеризує результати виробництва, а також  співвідношення між продукцією і виробничими ресурсами. До цієї групи на-лежать показники урожайності сільськогосподарських культур, показники продуктивності праці, фондовіддачі, собівартості продукції, тощо.

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають такі показники: показники виходу продукції  з одиниці земельної площі, що поділяються на натуральні та вартісні. Найважливішим показником ефективності використання меліорованих земель є  рівень урожайності сільськогосподарських культур, вирощуваних на цих землях. Об'єктивну оцінку ефективності меліорації можна дати тільки за допомогою відносних показників приросту урожайності.

Статистичний аналіз рослинництва включає в себе як посівні площі так і багаторічні насадження.

Посівною площею називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах і по кожній культурі за господарським призначенням. Для характеристики загального розміру посівів використовують такі категорії посівних площ: засіяну, весняно-продуктивну, збиральну і фактично зібрану.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру  посівів у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур у загальній площі всіх посівів.

Для характеристики якості посівних площ обчислюють питому вагу посівів кожної культури сортовим насінням у загальній площі. Для оцінки структури посівних площ використовують показник урожайності базисного періоду.

Статистичний аналіз багаторічних насаджень здійснюють так само як і аналіз посівних площ. Проте аналіз багаторічних насаджень має деякі особливості, пов'язані з тим, що багаторічні насадження використовують для одержання продукції протягом тривалого періоду. Для них використовують такі показники: виконання плану закладання нових насаджень, структурні зрушення за видами насаджень, віковим і сортовим складом, тощо. Крім того вивчають показники відтворення багаторічних насаджень: забезпечення господарств садивним матеріалом, насадження молодих рослин у місцях загибелі старих дерев, зрідженості.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва  в цілому. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому грунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому грунті - на 1 м².

Для характеристики урожаю використовують такі показники: видовий урожай, урожай на пні, фактичний урожай.

Видовий урожай - це очікувані розміри  валового збору в певний період вегетації. Визначають його спеціалісти агрономічного профілю на око залежно від стану посівів: густоти сходів, ступеня розвитку рослин.

Під урожаєм на пні перед початком своєчасного збирання розуміють весь вирощений урожай без урахування втрат. Урожай на пні визначають:

1) на око, оглядаючи посіви перед збиранням урожаю;

2) вибірковим накладанням метрівок  перед початком збирання врожаю.

Фактичний урожай - це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції  окремих сільськогосподарських  культур.

Відповідно до показників урожаю розрізняють  такі види урожайності: видову, на пні і фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняно-продуктивної площі. Для конопель, сіяних однорічних і багаторічних трав та природних сіножатей урожайність визначають з розрахунку на 1 га фактично зібраної площі. В овочівництві закритого грунту урожайність обчислюють з розрахунку на 1 м² інвентарної і оборотної площі. При цьому визначають коефіцієнт обороту площ.

Для зернових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір з розрахунку на 1 га весняно продуктивної площі. Його обчислюють віднімаючи від фактичної урожайності (за масою після доробки) витрати насіння на 1 га весняно продуктивної площі. Чистий збір з 1 га дає змогу правильніше оцінити середню продуктивність озимих і ярих зернових культур, оскільки посіви зернових культур нерідко гинуть у зимово-весняний період, що зумовлює втрату відповідної кількості насіння.

Важливим завданням статистики рослинництва є визначення втрат  урожаю під час збирання і транспортування продукції, що виникли з тих чи інших причин.

Статистичні показники у рослинництві характеризуються абсолютними моментами (площа зрошуваних та осушених земель на певну дату) і інтервальними  рівнями (виробництво продукції, поставка мінеральних добрив за певний період), а також відносними (структура посівних площ, показники інтенсифікації рослинництва) і середніми величинами (середня урожайність, середні втрати продукції під час збирання, тощо).

При статистичному групуванні даних  кожну групу характеризують системою показників, які мають певний взаємозв’язок і взаємозалежність з групувальною ознакою.

Розділ 2. Статистична оцінка варіації та аналіз форми розподілу

2.1 Характеристики центру розподілу.

Статистичним рядом розподілу називається розподіл одиниць сукупності по групах за величиною варіюючої ознаки. Він складається з двох елементів: варіантів і частот. Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частотами – числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіантів.

Ряди розподілу можна утворити за якісною (атрибутивною) або кількісною ознакою. Відповідно до цього розрізняють  два види рядів – атрибутивні  і варіаційні. Варіаційні ряди залежно  від групувальної ознаки поділяються  на дискретні і інтервальні. За дискретною ознакою, кількість значень якої обмежена, утворюється дискретний ряд  розподілу. За дискретною ознакою, що варіює в широких межах, або за неперервною  будують інтервальний ряд розподілу. При цьому варіанти групуються в  інтервали, а частоти відносяться  не до окремого значення ознаки, як у  дискретних рядах, а до всього інтервалу.

Визначаємо  кількість груп:

Побудуємо ряди розподілу:

-  урожайність картоплі:

Обчислюємо  інтервал:

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

- внесено органічних добрив  під картоплю:

Обчислюємо  інтервал:

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

- витрати праці на 1 ц картоплі:

Обчислюємо  інтервал:

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

Для того, щоб наочно мати уявлення про характер розподілу, застосовують графічне зображення рядів розподілу. Основними способами графічного зображення рядів розподілу є огіва, гістограма, полігон, кумулята і крива Лоренца. 

Огіва – графічне зображення ранжованого  ряду розподілу. На осі абсцис відкладають  номер господарства у ранжованому  ряду, а на осі ординат – значення досліджуваної ознаки(варіанти).

Найчастіше варіаційні ряди зображують у вигляді гістограми(стовпчикової діаграми розподілу) і полігона(многокутника розподілу). Гістограму застосовують для  зображення інтервальних варіаційних рядів. Під час її побудови на осі абсцис відкладають відрізки, які зображують інтервал. Площа кожного стовпчика повинна бути пропорційною частотам(частостям). Для рівних інтервалів ширину стовпчиків беруть однаковою, а висота має бути пропорційна частотам. У разі нерівних інтервалів ширина стовпчиків має бути пропорційна величині інтервалу у кожній групі, а висоту стовпчиків зменшують у стільки разів, у скільки збільшується величина інтервалу.

Гістограма наочно характеризує особливості  розподілу одиниць окремої сукупності за досліджуваною ознакою, але має  недолік – гістограма не дає можливості порівнювати кілька розподілів.

Полігон розподілу застосовують для  зображення дискретних та інтервальних рядів. Координатами точок до того ж  є варіанти(в інтервальних рядах  середини інтервалів) і частоти, що відповідають цим варіантам. Точки  з’єднують прямими лініями. Щоб  замкнути полігон, крайні точки з’єднують  із серединами  інтервалів, у яких частоти дорівнюють нулю.

Кумулята – графічне зображення варіаційного ряду з нагромадженими частотами(частостями). Для її побудови на осі абсцис відкладають варіанти, а на осі ординат – нагромаджені частоти(частості),які показують, скільки  одиниць сукупності мають значення ознаки, що не перебільшує цього  значення. Кумуляту застосовують під  час порівняння різних варіаційних  рядів, а також в економічних  дослідженнях, зокрема для аналізу  концентрації виробництва.

Центром тяжіння будь-якої однорідної статистичної сукупності є типовий  розмір ознаки, який являє собою  узагальнюючу характеристику індивідуальних значень цієї ознаки в окремих  одиниць сукупності. Такою головною характеристикою є середня величина.

Поряд із середніми величинами типовими характеристиками варіативних ознак є мода й медіана. Моду й медіану називають структурними  або розподільними середніми, оскільки вони характеризують особливості розподілу одиниць сукупності за розміром досліджуваної ознаки.

Модою називають значення ознаки, яке найчастіше повторюється в досліджуваній  сукупності. Це варіант, який має найбільшу частоту. У дискретних варіаційних рядах модою є варіант, який найчастіше повторюється. Якщо в ряду розподілу всі варіанти повторюються однаково часто, тобто частоти окремих варіантів дорівнюють одна одній, то в цьому разі моду не можна визначити ,оскільки її немає. Коли ж у ряду розподілу два варіанти мають найбільші й однакові частоти, то такий ряд має дві моди, а розподіл називають бімодальним. Бімодальний розподіл вказує на якісну неоднорідність сукупності за досліджуваною ознакою.

Медіаною називають значення ознаки в одиниці сукупності, що займає середнє положення в ранжованому ряду розподілу, є центром розподілу сукупності і ділить її на дві рівні за кількістю частини.

Медіану і моду найчастіше використовують для характеристики явищ і процесів, за якими немає суцільних даних. У сільськогосподарських підприємствах  структурні середні застосовують під  час визначення типових норм виробітку, коли за базу для розрахунку норм виробітку беруться не середні затрати робочого часу на виконання окремих технологічних операцій, а їх модальне або медіанне значення.

Додатковими статистичними характеристиками рядів розподілу є квартилі і  децилі. Квартилі поділяють ряд розподілу  за сумою частот на 4 рівні частини, а децилі – на 10 рівних частин.

2.2 Статистика вивчення варіації  та форми розподілу.

Середні величини дають узагальнюючу характеристику сукупностей за якою-небудь ознакою. Вивчення розміру відхилень та їх розподілу використовують для оцінювання кількісної однорідності сукупності. Вимірювання й аналіз варіації має велике значення для оцінювання стійкості досліджуваних явищ, а також впливу різних факторів на коливання ознак.