Стиль менеджменту : умови формування та фактори розвитку в умовах ринку

ЗМІСТ 
 

Вступ………………………………………………………………………………..3

розділ 1. Теоретично-методичні  засади еволюції стилів менеджменту у  сучасному бізнес-середовищі…………………..5

1.1. Сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці ……………5

1.2. Характеристика  стилів менеджменту та їх вплив на ефективну діяльність підприємства………………………………………………………………………....7

розділ 2. дослідження стилю  менеджменту на підприємстві НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СИМПАТИК»…………………………………………….13

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства та його фінансового стану…………………………………………………………………..13

2.2. Стан управління трудовими ресурсами підприємства………………………23

2.3. Практичні  аспекти та специфіка стилю  менеджменту на підприємстві  ТОВ «Симпатик»…………………………………………………………………………26

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності стилю менеджменту на ТОВ «СИМПАТИК»……………………………………..34

3.1. Аналіз  зарубіжного досвіду застосування  стилів менеджменту в провідних компаніях …………………………………………………………………………..34

3.2. Напрямки  удосконалення стилю менеджменту на ТОВ «Симпатик»……..40

Висновки  ……………………………………………………………………….45

Список  використаних джерел………………………………………….48

Додатки 
 

Вступ 
 

      У сучасних умовах особливо важливе значення має раціональне використання людських ресурсів в організації всіх форм власності. Уроки господарської  діяльності показали,  що рішення важливих проблем інноваційного, економічного і соціального розвитку країни неможливе без організації принципово нових ринкових відносин між партнерами, удосконалення методів керівництва, зміни стилю господарювання,   психології   і   мислення   керівників, розширення та поглиблення демократії,   подальшого поліпшення дисципліни, підвищення відповідальності персоналу всіх ланок виробництва та управління.

      Змінюється  і ставлення до персоналу організацій, а соціальна спрямованість економічної політики держави повертає її обличчям до людини як фактора активізації економічного зростання.

      Сьогодні  всі розуміють, що для того, щоб  розвиватись, одержувати прибуток і  зберегти конкурентоспроможність організації, керівництво повинно оптимізувати віддачу від вкладень будь-яких ресурсів: матеріальних, фінансових і головне — людських. Коли організація дійсно турбується про людей, її загальна філософія, клімат і настрій обов'язково відбивається на результатах.

      Великі  зрушення у кадровій роботі викликало впровадження нових технологій у менеджменті на основі системного підходу у вирішенні управлінських завдань. Нові технології кадрового менеджменту отримали назву «управління людськими ресурсами», яке потім увійшло в систему стратегічного менеджменту, а функція управління персоналом стала контролюватись вищими посадовими особами організації. Важливим інструментом управління людськими ресурсами є стиль менеджменту, що визначає психологічну обстановку в колективі, ефективність діяльності працівників й підприємства.

      Підприємство  або його персонал (штатний склад) є ключовим фактором розвитку, тому що коли підприємство проявляє турботу про своїх людей, ці результати обов'язково позначаються на його діяльності. Саме тому стиль менеджменту значним чином впливає на ефективність діяльності підприємства, що й зумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.

      Об’єктом аналізу є товариство з обмеженою відповідальністю «Симпатик». Основним видом діяльності підприємства є виконання широкого переліку будівельних та монтажних робіт.

      Предметом аналізу виступає система управління персоналом підприємства.

      Мета курсової роботи – дослідити процес управління персоналом, стиль менеджменту та запропонувати напрямки удосконалення стилю менеджменту на підприємстві.

      В ході виконання курсової роботи визначені наступні завдання:

• визначити сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці;
• охарактеризувати стилі менеджменту та їх вплив на ефективну діяльність підприємства;
• дослідити стан управління трудовими ресурсами підприємства;
• визначити практичні аспекти та специфіку стилю менеджменту на підприємстві ТОВ «Симпатик»;
• запропонувати шляхи підвищення ефективності стилю менеджменту на ТОВ «Симпатик».

      Основними літературними джерелами при  написанні курсової роботи були українські й іноземні видання, присвячені управлінню персоналом, менеджменту персоналу, менеджменту, питанню лідерства та керівництва. Для практичної частини роботи були використані дані річних звітів підприємства за 2006-2007 роки, а також власні спостереження за стилем керівництва на ТОВ «Симпатик».

розділ 1. Теоретично-методичні  засади еволюції стилів менеджменту у  сучасному бізнес-середовищі. 
 

      1.1. Сутність й значення стилів менеджменту в ринковій економіці  
 

      Управлінське  мислення і засоби впливу керівника на результати діяльності організації змінюються в напрямі від одновимірного до багатовимірного стилю управління. Однією з перших праць, у яких досліджувались стилі менеджменту, була праця Курта Левіна "Експериментальний підхід до вивчення автократії та демократії", опублікована в 1938 р. Під стилем менеджменту розуміється сукупність найбільш часто застосовуваних менеджером принципів і методів управління. Це звична манера поведінки керівника з підлеглими, котра виражається в тому, якими способами керівник, виконуючи свої функції, спонукає колектив до ініціативного й творчого виконання покладених на нього завдань, як контролює діяльність підлеглих [22, 240].

      Стиль і метод менеджменту співвідносяться як форма та сутність явищ. Стиль є формою реалізації методів керівництва, яку менеджер вибирає відповідно до його особистих, суб'єктивно-психологічних характеристик.

      Кожний  метод для своєї реалізації потребує особистості з конкретними рисами, які визначають сутність людини як керівника. Метод управління більш рухливий і чутливий до нових потреб у сфері управлінських відносин, ніж стиль керівництва. Менеджер із притаманним лише йому стилем менеджменту в своїй діяльності може використовувати різні методи управління. У своїй основі стиль об'єктивний, але він формується завдяки індивідуальним властивостям особистості керівника.

      Стиль менеджменту — це стійкий образ дій, прийомів керівника в процесі управління. Він характеризує те, як робить свою справу менеджер. Стиль менеджменту проявляється у виконанні посадових обов'язків, підході до вирішення завдань, манері спілкування з людьми і такті, у впливі на почуття, думки й поведінку підлеглих [18, 303].

      Стиль менеджменту — явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль менеджменту регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо.

      Крім  того, під стилем управління розуміють  манеру і спосіб поведінки менеджера  в процесі підготовки і реалізації управлінських рішень.

      Всі визначення стилю управління зводяться  до сукупності характерних для менеджера прийомів і способів рішення задач управління, тобто стиль - це система постійно вживаних методів керівництва.

      Відмінність управлінської діяльності від інших  форм людської активності полягає в  ухваленні соціально значущих, таких, що зачіпають інтереси безлічі людей рішень і відповідальності за їх правильність і ефективність перед власником. Вирішення протиріччя між загальними і приватними характеристиками управлінської діяльності, а також вплив особових якостей керівника на механізм ухвалення рішень виражається поняттям «стиль менеджменту (управління, керівництва). Важливо підкреслити інтегральний характер процесу ухвалення рішення, що вимагає особливих особових якостей.

      У стилі управління зафіксовані як загальні операції, так і унікальні, такі, що відображають індивідуальні особливості професіоналізму керівника. Вони характеризують його поведінку не взагалі, а типове, «стійке, інваріантне в нім, таке, що постійно виявляється в різних ситуаціях.

      До  об'єктивних факторів, що формують стиль, належать: закономірності управління, загальнообов'язкові вимоги до керівників конкретних господарських систем, особливості сфери діяльності, рівень ієрархії управління, соціально-психологічні особливості підлеглих, стиль роботи керівників вищих інстанцій, усвідомлення потреби керувати на наукових основах. У той же час стиль менеджера має багато в чому властиві йому індивідуальні особливості (риси суб'єктивності) й значною мірою визначається також ступенем оволодіння знаннями сучасного наукового менеджменту; культурно-моральним рівнем менеджера; мірою відповідності особистих рис менеджера характеру об'єкта управління; життєвими позиціями і цінностями менеджера; практичним досвідом і діловими рисами; ступенем уміння спілкуватися з людьми в процесі управління. 
 

      1.2. Характеристика стилів  менеджменту та  їх вплив на  ефективну діяльність  підприємства 
 

      У стилі управління будь-якого менеджера  завжди виявляються суперечності між  накопиченими знаннями, раціональними  принципами та методами управління і ступенем оволодіння ними; мірою оволодіння теорією та практикою конкретного стилю роботи; співвідношенням особистого, колективного і суспільного у свідомості керівника; думками і словами; словом і справою; адекватними вимогами до інших і до себе в аналогічних ситуаціях.

      Ефективні дії менеджера, як правило, характеризуються: стислістю викладу думок; точністю формулювань проблем і способів розв'язання їх; швидкістю орієнтування в різноманітних питаннях бізнесу; широтою підходу до розгляду проблем, завдань поточної і перспективної діяльності; умінням зіставити всі "за" і "проти" та швидко знайти оптимальне рішення; спроможністю привернути увагу персоналу до найголовнішого в даний момент для діяльності фірми; систематичністю, що забезпечує упорядкованість функціонування фірми; умінням постійно викликати у персоналу фірми бажання виявляти ініціативу і творчу активність; нестандартністю мислення.

      Критеріями  оцінки ефективності стилю діяльності менеджера є: ступінь впливу на постійне підвищення результативності фірми; його творчий рівень, спрямованість у майбутнє; вплив на вияв ініціативи, розвиток творчості, підприємливості персоналу фірми; наявність програм дій з реалізації мети діяльності фірми, тому що відсутність таких програм — ознака поганого стилю менеджера і непридатності керівного персоналу.

      Стиль діяльності менеджера безпосередньо  пов'язаний із раціональною організацією його особистої праці, у тому числі: плануванням і розподілом робочого часу; умінням проводити наради, переговори, бесіди; використанням інформації і технічних засобів; постійним підвищенням ділової кваліфікації; умінням проводити вільний час і відпочивати [10, 104].

      Якщо  проаналізувати різні погляди на стиль, що в різні часи висувалися різними фахівцями сфери управління, неважко переконатися в термінологічній неузгодженості їх, хоча в більшості випадків мова йде про одне й те саме. Частіше всього виділяють авторитарний, демократичний, ліберальний та змішаний стилі менеджменту (додаток А).

      Авторитарний  стиль ґрунтується на тому, що авторитарний менеджер має достатню владу, щоб нав'язати свою волю підлеглим. Автократ якомога повніше централізує повноваження і позбавляє підлеглих свободи у прийнятті рішень. Для того щоб забезпечити виконання роботи, він може використовувати навіть погрози. Коли автократ уникає негативного примусу, а замість цього використовує винагороду, він отримує назву «доброзичливого автократа» [15, 68].

      Залишаючись авторитарним керівником, «доброзичливий автократ» виявляє активну турботу про настрої підлеглих. Він дає можливість підлеглим брати участь у плануванні завдань, але зберігає за собою право на остаточне прийняття рішень.

      Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідальності щодо цілей організації та цілей груп працівників.

      Керівник  демократичного стилю замість жорстокого контролю підлеглих у процесі їх роботи, як правило, чекає, коли роботу буде виконано до кінця, щоб оцінити її. Демократичний стиль керівництва має підкріплюватися високоефективною системою контролю. Тому цей керівник витрачає порівняно більше часу на організацію і контроль.

      Ліберальний стиль менеджменту полягає в тому, що керівник прагне виконати свої функції в умовах значної свободи дії своїх підлеглих. Засобами впливу є прохання і задоволення потреб підлеглих. Критичної оцінки вчинкам своїх підлеглих такий керівник не робить, ухиляється від прийняття дієвих заходів для підтримання порядку в організації (підприємстві) [15, 69].

      Діяльність  такого керівника характеризується пасивністю і бюрократичністю в  роботі. Дослідники констатують, що часто  авторитарне керівництво дає змогу виконати більший обсяг роботи, ніж демократичний.

      Різноманітність стилів менеджменту є відображенням досягнень практики управління та різних поглядів теоретиків на цю проблему. Ідеї і практичні висновки сучасних теоретиків можуть бути з успіхом використані в конкретних ситуаціях сучасного менеджменту.

      Менеджер, котрий хоче працювати якомога ефективніше, не може дозволити собі застосовувати  якийсь один стиль менеджменту протягом усієї своєї кар'єри. Керівник мусить навчитися користуватися різними стилями, методами і типами впливу, які найбільш доречні для конкретної ситуації. Кращий стиль менеджменту той, який орієнтований на реальність. У спеціальній літературі ефективним вважається стиль менеджменту, що змінюється залежно від ситуації. Тому жодний стиль менеджменту не може вважатися найефективнішим, відповідно і найкваліфікованіші керівники — ті, які можуть поводитися по-різному залежно від обставин.

      Пристосування принципів керівництва до поточних потреб бізнесу називається ситуаційним управлінням або керівництвом із врахуванням непередбачених обставин. Такий підхід ефективніший, ніж той, який надає перевагу якомусь одному стилю менеджменту. Тому на практиці стилі менеджменту, як правило, застосовуються не в чистому вигляді, а в різних поєднаннях.

      Результативність того чи іншого стилю менеджменту визначається конкретними умовами діяльності керівника, котрі, як правило, досить мінливі. Наприклад, перехід до авторитарного стилю менеджменту виправданий лише за несприятливих умов виконання завдань. В інших випадках більш продуктивний демократичний стиль менеджменту. Дещо нижчі показники авторитарно-демократичного й авторитарно-ліберального стилів менеджменту. Найменш ефективний ліберальний стиль менеджменту. Найсприятливіші умови для розв'язання завдань сучасного підприємництва створюються в тих колективах, де в управлінні переважають компоненти демократичності.

      Задоволеність внутрішньоорганізаційними стосунками вища при демократичному стилі менеджменту. Авторитарне керівництво негативно позначається на соціально-психологічному кліматі в колективі. Дисциплінованість найбільш розвинута в колективах із демократичним та авторитарним стилем менеджменту і найменше — з ліберальним стилем менеджменту.

      Слід  підсумувати, що найкращого стилю менеджменту не існує. У кожній конкретній ситуації тип менеджменту визначається такими основними факторами, як:

• здібності та особисті якості керівника;
• здібності та особисті якості підлеглих;
• робоча обстановка (заводський цех, збутова організація);
• тип керівництва безпосереднього керівника (кожен керує своїми підлеглими майже так, як його начальник);
• традиції та принципи керування, які діють у даній організації.

      Крім  вказаних, на стиль менеджменту впливають також чотири додаткових фактори, на яких необхідно зупинитися більш детально [3, 318].

      Перший  з них полягає в тому, що успішність діяльності менеджера як керівника будуть оцінювати за її результатами за достатньо тривалий проміжок часу, тобто цю діяльність будуть оцінювати не за результатами одного дня роботи, а за тим, чого вдавалося досягнути щоденною працею протягом року або більш тривалого часу.

      Друге, що потрібно врахувати, це формуючий особистий тип менеджменту: він повинен бути стабільним і разом з ним достатньо гнучким. Ніщо так не підриває моральний дух у групі, як нерозуміння робітниками стилю менеджменту свого начальника — один день він поводиться з підлеглими як жорсткий автократ, наступного дня він вимагає, щоб вони допомагали йому в підготовці рішень. Добрий менеджер застосовує той стиль менеджменту, який буде зручнішим більшу частину часу, іноді відходячи від нього у випадку гострої необхідності. Такий керівник розуміє, що короткострокова зміна стилю менеджменту з переорієнтацією на інтереси робітників, як правило, подобається робітникам, тоді як перехід до керівництва, яке орієнтоване виключно на завданнях організації, не завжди зустрічає схвалення.

      Трете — слід також зрозуміти, що підлеглих турбує над усе вплив прийнятих рішень на їх інтереси. Продавця м'ясного відділу рішення керівника крамниці про скорочення закупок курчат і збільшення обсягу продажу індичок цікавить значно менше, ніж питання про перенесення його вихідного дня з неділі на середу. Хороший керівник завжди намагається залучити робітників до підготовки рішень, які безпосередньо стосуються їхніх інтересів.

      Четверте, що слід враховувати, обираючи стиль менеджменту, - його орієнтація. На що доцільно орієнтуватися, приймаючи рішення? На виконання завдань чи на підлеглих? Начальник, орієнтований на виконання завдання, буде приділяти йому більшу увагу, ніж інтересам своїх підлеглих. Він буде розробляти заходи для підвищення ефективності їх праці (вивчати трудові досягнення, здійснювати хронометраж, суворий контроль робочого часу). Начальник, орієнтований на підлеглих, буде прагнути керувати, враховуючи їхні інтереси, демонструючи, як їхні потреби можуть бути задоволені нарівні з потребами організації. Такий підхід, звичайно, не означає, що начальник, орієнтований на підлеглих, не буде також зацікавлений у виконанні завдань, оскільки кожне завдання завжди повинно бути виконане. Орієнтація на робітників означає, що такий керівник прагне вирішити поставлені завдання більш прийнятними способами. Керівник, який враховує інтереси своїх підлеглих, звичайно, досягає більш високих результатів, ніж той, що орієнтується винятково на виконання доручених йому завдань [20, 104].

розділ 2. дослідження стилю  менеджменту на підприємстві НА ПРИКЛАДІ ТОВ «СИМПАТИК» 
 

      2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства  та його фінансового стану 
 

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є товариство з обмеженою відповідальністю «Симпатик». Товариство створене в 1998 році.

     Метою створення підприємства було здійснення торгівельної та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів власників та членів трудового колективу.

      Предметом діяльності підприємства є:

• торгово-посередницька та закупівельна діяльність з відкриттям торгівельних установ;
• оптова, роздрібна та комісійна торгівля;
• рекламна діяльність, маркетинг;
• надання консультативних послуг та інформаційно-рекламна діяльність
• надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних та транзитних вантажів;
• зовнішньоторгівельна діяльність згідно основних напрямків діяльності та інших видів діяльності, що не суперечать законодавству України.

      ТОВ «Симпатик» є юридичною особою, має  штамп, круглу печатку, самостійний  баланс, розрахунковий та валютний рахунки у банку, здійснює бухгалтерський облік, веде статистичну звітність, користується правом повного господарського відання щодо майна, яке є у розпорядженні підприємства.

      ТОВ «Симпатик» є торгівельним підприємством. Основними товарами, торгівля якими  здійснюється підприємством на зовнішніх  ринках, є кондитерські вироби, та товари інших продуктових груп.

     Організаційна структура досліджуваного підприємства виглядає наступним чином (рисунок 2.1.):

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ТОВ «Симпатик» 

      Отже, з наведеного малюнка ми можемо побачити, що на ТОВ «Симпатик» присутня лінійно-функціональна структура управління підприємством. Ця структура є найбільш поширеним підходом до побудови організації. Лінійно-функціональна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структур і ґрунтується на єдності розпорядження й кваліфікованому здійсненні функцій управління спеціальним апаратом фірми.

      Товариство  з обмеженою відповідальністю «Симпатик» очолює директор, що організує всю  роботу підприємства. Директор представляє підприємство у всіх установах і організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, та видає накази по підприємству. Відповідно до трудового законодавства він приймає і звільняє працівників, підписує накази про відпустки, застосовує міри заохочення і накладає стягнення на працівників підприємства.

      Для оцінки ефективності господарської  діяльності ТОВ «Симпатик», користуючись фінансовою звітністю підприємства (додатки Б, В, Г, Д), проаналізуємо основні фінансово-господарські показники його діяльності у їх динаміці (таблиця 2.1.). 

     Таблиця 2.1 

     Основні показники фінансово-господарської  діяльності ТОВ «Симпатик» в 2005-2007 рр.

     Отже, як можна побачити з таблиці 2.1., на досліджуваному підприємстві в 2007 році спостерігалось збільшення майже всіх показників в порівнянні з 2006 роком. Так, показник доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2007 році склав 162962,4 тис. грн., що на 21718,2 тис. грн., або 15,38% більше за показник минулого року.

     В 2007 році відбулося збільшення показнику чистого доходу (на 18098,0 тис. грн., або 15,38%), який становив суму 135802,0 тис. грн. В 2005 році даний показник складав 101500,0 тис. грн.

     Собівартість  реалізованої продукції в 2007 році також зазнала змін в сторону збільшення: даний показник зріс на 14288,2 тис. грн.. або 13,49% та склав 120221,8 тис. грн.

     Все це призвело до зростання валового прибутку в 2007 році до показника 15580,2 тис. грн., що на 32,37% більше за показник минулого року.

      Основним  показником фінансово-господарської  діяльності є чистий прибуток. Підприємство ТОВ «Симпатик» після сплати всіх податків та зборів в 2007 році отримало показник 3058,3 тис. грн., що відображається графічно (рис. 2.2).

      Рис.2.2. Динаміка чистого прибутку ТОВ «Симпатик»

      за 2005 – 2007 роки 

     Ще  одним важливим показником є економічна рентабельність. Відносно даного показника  можна зазначити, що ефективність діяльності підприємства щороку зазнає змін у  сторону зростання – у 2007 році на 74,42% в порівнянні з 2006 роком; показник 2007 року (2,25%) значно вищий за показник 2005 року (0,95%) (рис.2.3.):

      Рис.2.3. Динаміка економічної рентабельності ТОВ «Симпатик»

      за 2005 – 2007 роки 

     Для об'єктивної та якісної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. З цією метою застосовують систему коефіцієнтів ліквідності, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов'язань.

      Загальну  оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. Його оптимальне значення (2—2,5) свідчить, що оборотні активи повинні у двічі перевищувати розмір поточних зобов'язань підприємства. При значенні показника нижче за оптимальне суб'єкт господарювання вважається платоспроможним, але має ознаки фінансового ризику в оплаті боргів. Рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань (значення коефіцієнту >1) є свідченням загрози для фінансової стабільності підприємства, так як воно має можливість розрахуватися лише з боргами, власного капіталу в обороті для продовження господарської діяльності не матиме. При значенні коефіцієнту <1 підприємство визнається неплатоспроможним, оскільки не в змозі оплатити свої зобов'язання.