Страховий ринок України. 6

ВСТУП

Актуальність  теми. На сучасному етапі поглиблення ринкової трансформації та структурної перебудови національної економіки дедалі більшого значення набувають такі елементи господарювання, які б сприяли створенню оптимальних умов для підприємницької діяльності. До них належить страхування, яке в багатьох країнах світу розглядається як могутній стабілізаційний фактор та суттєве джерело забезпечення довгострокових інвестицій в економіку держави.

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки перед  багатьма підприємствами постала проблема фінансової стабілізації, забезпечення безперервної виробничої діяльності. Вдале подолання ризикових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість, можливе за умов ефективного функціонування страхового ринку.

В умовах ринку страхування  стає не тільки методом захисту страхувальників  від руйнівних стихійних лих, але і засобом забезпечення від  несприятливих змін ринкової кон'юнктури, що можуть негативно впливати на господарсько-фінансову  діяльність суб'єктів та добробут населення.

Страховий ринок України  останнім часом стрімко розвивається, проте в його формуванні та розвитку існує низка проблем і труднощів, а отже існує і потреба в  системному, комплексному дослідженні, спрямованому на їх виявлення, та розробці рекомендацій щодо їх вирішення.

Сьогодні економічна наука має певні напрацювання у дослідженні проблем становлення  та розвитку страхового ринку.

В Україні основні  проблеми теорії та практики страхування  в умовах ринкової економіки досліджували В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, В.А. Борисова, Є.В. Бридун, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Н.І. Костіна, С.С. Осадець, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко, К.В. Шелехов та інші. Серед російських вчених значний внесок у дослідження страхової справи та розвитку страхового ринку внесли А.В. Александров, В.В. Аленичев, К.Г. Воблий, В.Н. Дядєков, Л.А. Орланюк – Малицька, Б.А. Райзберг, В.К. Райхер, Д.В. Суворов, К.Є. Турбіна, Н.В. Хохлов, Р.Т. Юлдашев, І. Юргенс та інші.

Віддаючи належне дослідженням економістів у цій сфері, слід зауважити, що сьогодні ще недостатньо вирішені питання щодо розкриття сутності страхування та страхового ринку як економічних категорій, функціонального призначення страхування, класифікації страхових ринків, формування нормативно-правового та організаційно-методологічного забезпечення страхового бізнесу, комплексної оцінки стану, проблем та перспектив розвитку страхового ринку в Україні. Саме тому, необхідність уточнення теоретико-методологічних засад, проведення комплексного дослідження процесу формування страхового ринку в Україні, розробки науково обґрунтованої, виваженої та чіткої концепції його розвитку обумовило вибір теми дослідження та структуру роботи.

Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є характеристика страхового ринку України, його тенденцій та перспектив розвитку.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:

- з’ясування сутності  страхового ринку як економічної  категорії та пов’язаних з  ним основних економічних понять та категорій;

- з’ясування характерних  рис та особливостей страхового  ринку;

- аналіз стану та  тенденцій розвитку вітчизняного  страхового ринку, оцінка його  особливостей;

- концептуальне визначення  шляхів розвитку страхового ринку України;

- розробка рекомендацій  щодо напрямів подальшого розвитку  та вдосконалення страхового  ринку;

Об’єкт дослідження - процеси становлення та розвитку страхового ринку.

Предмет дослідження – система взаємовідносин страхового ринку, пов’язаних з процесом його формування та розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи: системного економічного та статистичного аналізу – для обробки, узагальнення і аналізу фактологічного матеріалу.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

1. Роль і значення страхового ринку

Ринковій економіці  притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких  об’єктивних атрибутів є страховий ринок.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення поняття страхового ринку. Ю. М. Журавльов розглядає страховий ринок як «систему економічних відносин, яка складає сферу діяльності страховиків і перестрахувальників в даній країні, групі держав і в міжнародному масштабі по наданню відповідних страхових послуг страхувальникам". Разом з тим він виділяє і термін "обмежений страховий ринок". Якщо страхування або перестрахування не можуть бути розміщені на страховому ринку якої-небудь іншої країни повністю, то такий ринок є обмеженим.

І. Краснова, В. В. Шахов, стверджують, що страховий ринок –це певний економічний простір, де формується попит на специфічну послугу, народжується пропозиція цієї послуги та створюються умови для реалізації послуги.

О. А. Гвозденко вважає, що страховий ринок – сукупність економічних відносин з купівлі  – продажу страхової послуги, що виражається в захисті майнових інтересів фізичних та юридичних  осіб при настанні страхових випадків за рахунок грошових внесків страхувальників.

О.Д. Вовчак, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко, В.Д. Базилевич пропонують таке трактування страхового ринку  – це особлива форма грошових відносин, де об’єктом купівлі продажу є  специфічна послуга – страховий  захист і на якому формуються попит та пропозиція на цю послугу.

Аналіз цих тлумачень  дозволяє нам визначити загальні риси притаманні страховому ринку [25, c. 66]. Насамперед, це стосується того, що страховий ринок є сегментом фінансового ринку, який діє в соціально-економічному середовищі країни. Суб’єктами страхового ринку виступають страховики, об’єднання страховиків, посередники, діяльність яких спрямована на продаж страхувальникам особливого різновиду послуг – страхового захисту майнових, матеріальних, особистих інтересів під час настання страхових подій.

Як бачимо, в широкому розумінні страховий ринок являє  собою всю сукупність економічних  відносин з приводу купівлі-продажу  страхових послуг, тобто ринок  забезпечує органічний зв’язок між  страховиками і страхувальниками і  тут здійснюється обов’язкове визнання страхової послуги.

При цьому необхідною умовою існування страхового ринку  є наявність суспільної потреби  на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об’єктивною основою  страхового ринку є виникнення в  процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Згідно з кількістю  діючих на страховому ринку страхових  компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

Страховий ринок має  свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб’єктами страхового ринку, з іншого – страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв’язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб’єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

1-й  сектор – уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;

2-й  сектор – структурні елементи страхового ринку – страховики, страхувальники та об’єднання страховиків;

3-й  сектор – елементи інфраструктури – страхові та нестрахові посередники.

Рис. 1.1. Структурні елементи страхового ринку України [22, c. 101]

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства — форма об’єднання капіталу шляхом випуску акцій на суму консолідованого  капіталу. Існує два типи акціонерних  товариств:

• закрите акціонерне товариство (акції цього акціонерного товариства не продаються на ринку цінних паперів, а розповсюджуються серед його засновників);
• відкрите акціонерне товариство (акції вільно продаються на ринку цінних паперів).

З початку в Україні  страхові компанії створювалися як закриті акціонерні товариства, більшість з яких діє і нині. Проте підвищення вимог до статутного фонду підштовхує до перетворення закритих акціонерних товариств у відкриті з метою більшого залучення коштів.

Найбільше розповсюдження набули закриті страхові акціонерні товариства — страхові компанії (59,2%), страхові акціонерні товариства — страхові компанії (17,7%) і відкриті акціонерні товариства — страхові компанії (9,9%). В цілому страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових товариств і компаній за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом у формуванні інфраструктури і можливої їх участі в основних видах діяльності на національному страховому ринку.

Найбільша кількість  компаній займається такими видами страхування, як страхування майна, від нещасних випадків, вантажів та багажу, наземного транспорту, від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, відповідальності перед третіми особами, фінансових ризиків. Найбільша кількість страхових організацій створена в м. Києві, Одеській області, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Автономній Республіці Крим. В чотирьох областях є по одній компанії, по дві — в п’яти, по три — в двох, по чотири — в трьох, по п’ять — в трьох і по вісім — в двох областях і лише в одній Херсонській області немає самостійних страхових компаній [22, c. 102].

Крім цього, до суб’єктів  створеної організаційної структури  страхового ринку можна віднести також різні об’єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України — Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв’язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

Необхідно звернути увагу  на те, що поки що мало перестрахувальних  компаній, а підготовкою кадрів для  страхування практично займаються два вузи (Київський державний  економічний університет і Тернопільська  академія народного господарства); є один "Центр підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності" Ліги страхових організацій країни.

Найменш розвиненим є  організаційний блок з преси і  реклами страхових послуг і особливо реклами на радіо і телебаченні. В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях.

При цьому в умовах ринкової економіки добровільне  страхування стає пріоритетним і  в зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги до населення, як основного партнера страховиків.

2. Практика функціонування страхового ринку України

Перші комерційні страхові компанії почали створюватися у 1990 р., коли значно розширилося законодавства щодо розвитку ринкових відносин. Інтенсивному зростанню кількості страхових компаній у 1991-1996 рр. сприяло: створення дочірніх компаній російськими страховиками в Україні, формування відділеннями Укрдержстраху паралельних комерційних страхових компаній, утворення страхових компаній при галузевих міністерствах та відомствах, створення страхових компаній при великих фінансово-промислових структурах та громадських організаціях, а також з ініціативи зарубіжних інвесторів. Однак велика кількість новостворених страхових організацій, ще не означала створення повноцінного страхового ринку [16, с. 116].

Значна частина цих  страхових компаній одержувала доходи від діяльності «фінансових пірамід», або інфляційних коливань. У 1997 р. на ринку спостерігаємо різке падіння кількості страхових компаній (майже у 2,9 раза), і поступове зростання їх кількості з 1998 по 2008 рр. Станом на початок 2008 р. кількість діючих страхових компаній становила 411 і зросла на 8,7 % порівняно з попереднім роком (див. рис. 2.1).

Рис.  2.1 - Кількість  страхових компаній з 1990 – 2010 рр. [27]

          Серед усіх страхових компаній страхування життя («life») здійснювало 65 компаній або 15 %, решта страхових компаній здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя («non-life»).

Важливими показниками, що характеризують загальний розвиток страхового ринку, є:

1. сукупні обсяги премій та виплат, розміри статутних фондів страхових компаній, їх власного капіталу й активів, страхових резервів;
2. частка страхування у ВВП країни, рівень виплат, частка ризиків, що передаються в перестрахування та ступінь присутності іноземного капіталу.

Тенденції страхового ринку  України за 2008-2010 рр. характеризується динамічним розвитком діяльності страхових компаній, що супроводжується зростанням кількості страхових компаній, розширенням напрямків страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка кількості страховиків на страховому ринку України у 2008-2010 рр. [27].

Як бачимо з табл. 2.1, протягом 2008-2010 рр. кількість страхових  компаній зростала. На кінець 2010 р. в  Україні діяла 469 страхових компаній (СК), в т.ч. 396 страховиків з ризикового страхування і 73 – зі страхування життя. Така тенденція існувала на ринку і у попередні роки. Загальний відсотковий приріст у відношенні 2008 до 2009 рр. склав 8%, а приріст у відношенні 2009 до 2010 рр. 5% -, що означає менший приріст у відношенні 2008 до 2010 рр. у зв'язку з економічною кризою (див. рис. 2.2.).

Концентрація ринку  в 2010 році щодо частки перших страхових  компаній (top) за надходженнями валових  премій представлена у табл. 2.2

Рис. 2.2 - Загальний відсотковий приріст 2008 – 2010 рр. [27]

Важливий  показник розвитку страхового ринку – присутність на ньому іноземного капіталу. На вітчизняному страховому ринку іноземна присутність зростає.

Таблиця 2.2

Концентрація страхового ринку України у 2010 р. [27]

Так, кількість страхових  компаній з іноземним капіталом  зросла з 12 страхових компаній у 2009 р. до 4 страхових компаній у 2010 р., тобто  на 16 страхових компаній з 2008 р. по 2010 р. Тобто кожний 5-й страховик у 2010 р. мав частку іноземного капіталу. Найбільшими іноземними інвесторами в страховий сектор національної економіки є Австрія, Польща, Англія, США і Росія.

Основні показники діяльності страхового ринку протягом 2008–2010 рр. наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка основних показників розвитку страхового ринку у 2008-2010 рр. [27]

Тобто, в загалом, рівень приросту з 2008 р. до 2010 р. по активам  балансу склав – 64,4 %, статутного капіталу – 50,9 %, страхові резерви зросли на 69,6 % (див. рис. 2.3).

Рис. 2.3 Рівень приросту основних показників 2008/2010 рр. [27]

Як було зазначено  вище, основною проблемою падіння  темпів приросту 2009 – 2010 рр. була економічна криза, що дала поштовх у меншій ефективності замовлення послуг страхування.

Отже, впродовж останніх років страховий ринок України демонстрував стабільні темпи зростання. Аналіз показників ділової активності страховиків у даному періоді має оптимістичний характер - активи українських страхових компаній з кожним роком зростають.

Структура страхових  послуг на ринку України в продовж 2008-2010 рр. характеризується кількістю  укладених договорів, горизонтального  та вертикального аналізу валових страхових платежів і виплат.

Аналіз кількості укладених  договорів страхування згідно із статистичними даними проявив значний  приріст у відношенні 2009 р. до 2008 р., хоча темпи укладання договорів  страхування у 2010 р. показав незначне падіння у відношенні до 2009 р. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Структура показників страхових  послуг з укладення договорів  основного виду страхування 2008-2010 рр. [27]

Загальний приріст укладення  кількості договорів у розрізі 2010 р. по відношенню до 2008 р. склав: з  загальної кількості договорів, крім договорів з обов‘язкового  особистого страхування від нещасних випадків на транспорті – 36,3 %, а з  договорів обов‘язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті – 492,8 % (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4 Кількість укладених договорів з основного виду страхування у 2008-2010 рр. [27]

В частині структури  страхових послуг з укладення договорів іншого виду страхування видно, що левову частку складають договори страхування на випадок хвороби – 20 % та страхування життя – 17 %. В загалом в період відношення 2010/2008 рр. приріст становить 32 % (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Структура підписання страхових договорів із інших видів страхування в період 2008-2010 рр. [27]

Крім того, із даних  видно, що складання договорів у  період з 2009 по 2010 рр. включно мав значний спад (див. рис. 2.5.). У більшості випадків це пов'язано із інфляційною не стабільністю під час економічної кризи і в зв'язку з чим – відсутність здатності координованості в аспекті розробки прозорих та прийнятних правил і засад діяльності страховиків України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування.

Рис. 2.5 Надання послуг з інших видів страхування у 2010 р. [27]

Отже, аналіз структури  послуг страхового ринку в період у 2008 – 2010 рр. визначив стрімкий рівень приросту з укладення договорів  як основного виду страхування, так  і додаткового.

3. Перспективи розвитку вітчизняного страхового ринку

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного, медичного страхування та страхування  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних  ресурсів, становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40 відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає щороку 80 - 100 млн. доларів США[18, с. 28].

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового ринку.

Негативний  вплив на розвиток страхового ринку  в Україні справляють:

- відсутність  економічної стабільності, сталого  зростання виробництва, неплатоспроможність  населення та дефіцит фінансових  ресурсів;

- значна взаємна  заборгованість, накопичення неплатежів  і збитковість більшості підприємств;

- неповна і  фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій  на страховому ринку, неефективний  контроль з боку держави,

- прояви монополізму;

- високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;