Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку

 

 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І  УПРАВЛІННЯ

 

 

 

КАФЕДРА  ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

 

 

з дисципліни  „Фінанси” 

 

на тему «Страховий ринок України: сучасні тенденції та перспективи розвитку»

 

 

 

 

Студента (ки)   3   курсу ФК-101 групи

галузі знань „Економіка та підприємництво”

напряму підготовки  „Фінанси і кредит” 

 ОКР  „Бакалавр” 

Строгої В.В.             

(прізвище та ініціали)

Науковий керівник Товстиженко О.В.

к.е.н.,доцент

(посада, вчене звання, науковий  ступінь, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала _____________

Кількість балів: ____Оцінка: ECTS _____

 

 

Члени комісії  ______________  ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________  ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

______________  ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

м. Чернігів - 2013 рік

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи становлення страхового ринку в Україні

1.1 Сутність, структура та функції страхового ринку України

1.2 Становлення та розвиток страхового ринку в Україні

1.3 Державне регулювання  ринку страхових послуг

1.4 Роль посередників на  страховому ринку

Розділ 2. Аналіз сучасного стану страхового ринку в Україні

2.1 Діяльність страхових компаній на страховому ринку

2.2 Динаміка стахових премій та страхових виплат на страховому ринку України

Розділ 3. Перспективи розвитку страхових компаній в Україні

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У  сучасних  економічних  умовах  страхування  –  чи  не  єдина галузь економіки України,  яка  протягом  останніх  років  має стабільний значний щорічний приріст обсягів  наданих  послуг.  Водночас,  незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового  ринку,  ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього  валового  продукту. Українські страхові компанії ще не акумулювали вагомий  обсяг  інвестиційних  ресурсів, тому їх частина у вітчизняній економіці ще доволі мала.

Актуальність  теми  дослідження.  Страхування  виникло  і розвивалося  з  метою задоволення  різноманітних  потреб  людини  через систему страхового захисту від випадкових  небезпек. У страхуванні реалізуються визначені економічні відносини, що  складаються  між людьми в процесі відтворення, звертання, обміну і положення матеріальних   благ.   Воно   надає   всім  суб’єктам  господарювання  і  членам суспільства  гарантії щодо відшкодування збитків. Сутність економічної категорії страхового  захисту  складають  в  нагромадженні  і  перерозподілі  ресурсів для захисту  від впливу ризиків і відшкодуванні витрат, зв’язаних з ними. У ринковій економіці  страхування  виступає,  з одного  боку,  засобом захисту бізнесу і добробуту  людей,  а  іншого боку, видом діяльності що приносить дохід. Сьогодні страхова  справа розвивається високими темпами. У найзагальнішому плані особисте страхування  можна  визначити  як  галузь  страхової  діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Аналіз   останніх   досліджень   і   публікацій.   В Україні основні проблеми теорії та практики страхування в умовах ринкової економіки досліджували В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, О.І. Барановський,               В.А. Борисова, Є.В. Бридун, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Н.І. Костіна, С.С. Осадець, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко,           К.В. Шелехов та інші. Ці роботи присвячені теоретичному  обґрунтуванню  та  уточненню  визначення  поняття «страхування»,  його  суті  та значення в сучасних економічних відносинах, удосконаленню   нормативної   бази,   підвищенню   платоспроможності   страхових організацій,   удосконаленню   порядку  оподаткування  страховиків,  вимогам  до створення і діяльності страхових організацій. Разом  із  тим  багато  проблем,  пов’язаних  з  формуванням  і розвитком страхового ринку, до  кінця не вирішені. Це потребує пошуку ефективних рішень страхового захисту різних груп суб’єктів.

Предметом дослідження є ринок страхових послуг в Україні.

Об’єктом дослідження  роботи виступають соціально-економічні взаємовідносини суб’єктів ринку, що виникають при наданні страхових  послуг та пов’язані з процесом формування ринку страхових послуг.

Метою   роботи   є   аналіз  організаційно-економічних  аспектів функціонування страхування в Україні, визначення проблем його ефективної  діяльності  і,  на  цій  основі,  пріоритетних  напрямків підвищення ефективності страхового захисту.

Для досягнення мети необхідно  вирішити ряд завдань, а саме:

  • розкрити теоретичні засади функціонування ринку страхових послуг;
  • дослідити сучасний стан ринку страхових послуг України та ефективність його функціонування;
  • визначити основні проблеми функціонування ринку страхових послуг України та перспективи його розвитку.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи становлення страхового ринку в Україні

 

 

    1. Страховий ринок, його функції, принципи, значення

 

Термін "страхування" має латинське  походження. В його основі лежать слова, які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських  мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".

У фаховій  літературі етимології слову "страхування" також приділено значну увагу. Проте  єдиної думки з цього питання  не існує.

Офіційне  тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі України "Про страхування": "Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів" [1].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування – захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат [7].

Водночас  ретельне вивчення поняття страхування  і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого – страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і  потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування  розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхування "...є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлення у функціях, притаманних страхуванню, – ризикованій, попереджувальній і заощаджувальній" [11, С.13].

Cтрахування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

1. Ризикована  функція страхування полягає  в переданні за певну плату  страховикові матеріальної відповідальності  за наслідки ризику, зумовленого  подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

2. Функція  створення і використання страхових  резервів (фондів). Страхування стає  можливим лише за наявності  у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення  покриття збитків (у разі їх  виникнення), заподіяних страхувальникові  стихійним лихом, нещасним випадком  чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Формування  страхових резервів – це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу  між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного  періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів [8, С.76].

У тій  частині страхових платежів, яка  спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається  меншою мірою. Те саме стосується й  формування прибутку від страхової  діяльності. Його джерелом є частина  навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

3. Функція  заощадження коштів. У більшості  країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування. Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках.

Сприяючи  розвитку заощаджувальних видів  страхування, держава має змогу  активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній. Вживаються й інші ефективні заходи [21].

4. Превентивна  функція. Учасники страхування,  і насамперед страховики та  страхувальники, зацікавлені зменшити  наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До  правової превенції належать передбачені  чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з  якими страхувальник повністю або  частково позбавляється страхових  відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.

Перелік ризикованих об'єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб [6].

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об'єкта страхування, з'ясування розміру завданих збитків).

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера  бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування  покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

• історична ознака;

• економічні ознаки (сфера  діяльності, або спеціалізація, страховика; об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика);

• юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів. Підхід до вибору варіанта залежить від цілей класифікації. [1,41]

Найважливішим і загальноприйнятим  у світовій практиці є поділ страхування  залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя («Life assurance») і  загальні види страхування («Non-life», або  «General insurance»). Така класифікація має  дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів страховика, особливо формування і розміщення страхових резервів і оподаткування доходів від страхової діяльності.

В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя»  чи «не-життя» (термін «не-життя» в українській  практиці, як правило, не вживається; здебільшого  в такому разі говорять про «ризикові  види страхування» або «види страхування  інші, ніж життя») полягає сукупність двох класифікаційних ознак, а саме:

- наявність нагромаджувального (накопичувального) характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування);

- строк дії договору  страхування. 

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які  спрямований страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення п'яти галузей: особисте, майнове, відповідальності, економічних ризиків та соціальне.[4 – с. 330]

В особистому страхуванні  об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням  страхувальника або застрахованої  особи. До особистого страхування належать:

1. Страхування життя.

2. Страхування від нещасних  випадків і хвороб.

3. Медичне страхування.

У майновому страхуванні  об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Майнове страхування включає:

    1. Страхування майна підприємств і організацій.
    2. Страхування майна громадян.
    3. Транспортне страхування (засобів транспорту і вантажів).
    4. Страхування інших видів майна, крім перерахованих вище.

5. Страхування фінансових  ризиків.

У страхуванні відповідальності об'єктом страхування є майнові  інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним  шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхування відповідальності включає:

    • Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
    • Страхування цивільної відповідальності перевізника.
    • Страхування цивільної відповідальності підприємств - джерел підвищеної небезпеки.
    • Страхування професійної відповідальності
    • Страхування відповідальності за невиконання зобов'язань.
    • Страхування інших видів цивільної відповідальності.

Об'єктом страхування економічних ризиків є шкода, яка виникає в процесі підприємницької діяльності. Страхують прямі ризики, наприклад, збитки від простоїв обладнання, страйків та непрямі — банкрутство   тощо.[11 – с., 381]

Відносини в галузі соціального страхування в Україні регулюються спеціальними законами, такими як: «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

В основі розподілу страхування  на галузі лежать принципові розходження  в об'єктах страхування. Розподіл страхування на галузі не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси фізичних і юридичних осіб, які  дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів  виділяють з галузей страхування  види страхування.

Видом страхування називають  страхування конкретних однорідних об'єктів у визначеному об'ємі  страхової відповідальності по відповідних  тарифних ставках. Страхові відносини  між страховиком і страхувальником  здійснюються за видами страхування. Приклади деяких, найбільш поширених видів страхування.

У якості видів особистого страхування громадян можуть бути названі:

    • Змішане страхування життя;
    • Страхування дітей;
    • Страхування від нещасних випадків;
    • Страхування на випадок смерті і втрати працездатності;
    • Страхування додаткової пенсії;
    • Медичне страхування;
    • Інші види особистого страхування.

Видами страхування відповідальності є:

- Страхування автоцивільної  відповідальності (власника автотранспортних  засобів); 

- Страхування відповідальності  роботодавця на випадок заподіяння  шкоди здоров'ю працівника; 

- Страхування персональної  відповідальності перед третіми  особами з-за недбалості страхувальника  або членів його сім'ї; 

- Страхування відповідальності  виробника товару (посередника або  продавця) перед споживачами та  іншими за шкоду, хвороба або  збиток (збиток), що виникають внаслідок  поставки товару; 

- Страхування відповідальності  судновласників; 

- Страхування професійної  відповідальності (наприклад, адвоката, нотаріуса, лікаря та інших  спеціалістів); 

- Інші види страхування  відповідальності.

Видами майнового страхування, наприклад, є:

    • Страхування майна від вогню;
    • Страхування майна від бурі;
    • Страхування вантажів;
    • Страхування від збитків внаслідок зупинки виробництва;
    • Страхування окремих видів транспортних засобів;
    • Інші види майнового страхування. [13,  c.- 220]

Найпоширенішими видами страхування  економічних ризиків є такі:

- Страхування втрат прибутку  від призупинення з різних  причин процесу виробництва;

- Страхування втрат доходу  від невиконання партнерами договірних  зобов'язань;

- Страхування орендної  плати від неможливості її  отримання через страховий випадок;

- Страхування рентної  плати від припинення орендних  відносин через страховий випадок;

- Страхування відновлюваної  вартості майна, якщо для цього  потрібні будуть витрати, що  перевищують вартість застрахованого  майна.

Цю класифікацію покладено  в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т. ін.

Форми організації страхування  вказують на їх правову основу: обов’язкове  чи добровільне.

Добровільне страхування  — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страховиком  і страхувальником. Види добровільного  страхування визначені ст. 6 Закону України "Про страхування". Особливо важливим видом добровільного страхування  є страхування життя, коли страховик  зобов'язаний здійснити страхову виплату  згідно з договором у разі смерті застрахованої особи чи настання нещасного випадку, що стався із застрахованою  особою або її хворобою, а також, якщо це передбачено страховим договором, у разі дожиття застрахованої  особи до визначеного договором  віку.

Страховики мають право  займатися тільки тими видами добровільного  страхування, які визначені в  ліцензії.

Обов'язкове страхування  існує в силу Закону, який встановлює суцільне охоплення об'єктів страхування  з нормуванням страхового відшкодування. Закон України "Про страхування" та підзаконні нормативно-правові акти вирішують ці питання, хоча конкретні  страхові відносини регулюються  цивільним законодавством, оскільки з кожним страховиком укладаються  свої угоди.[6, ст.5-7]

 

 

    1. Становлення та розвиток страхового ринку України

 

Як свідчить історичний досвід розвитку страхування, людство завжди намагалося захистити себе від несприятливих  явищ, які виникають в результаті природних катаклізмів та негараздів між окремими об'єктами виробничих відносин. Сам необхідність відшкодування  збитків у результаті їх настання є об'єктивною передумовою виникнення певних економічних відносин між суб'єктами у формі страхового захисту.

Страховий ринок України  розпочав формуватися на початку 90-х  років двадцятого століття. За свою нетривалу історію він пройшов  три етапи розвитку. Першим був  період з середини 90-х до 1993 року, коли фактично не існувало страхове законодавство (період так званого "стихійного розвитку"). Другим був період 1994-1996 рр., коли розвиток ринку регулювався  Декретом КМУ «Про страхування» від 10.05.1993р. (період так званого "декретного розвитку"). Третім є період з 1997р. по наші дні. Цей період називають "законним розвитком", бо ринок регулюється  Законом України «Про страхування»[5]. Вперше цей закон був прийнятий 07.03.1996р.

Відокремлюють чотири основні  чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

Чинник 1-й — створення  порівняно великих страхових  організацій союзного значення з  широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних  юридичних осіб. Так, скажімо, виникла  теперішня компанія АСКА.

Чинник 2-й — створення  комерційних страхових організацій  на базі розміщених в Україні установ  системи колишнього Держстраху і  Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 року Держстрах  залишався повністю державною організацією, то через слабкий розвиток на той  час ринкового законодавства  він був істотно обмежений  щодо можливостей підписувати вигідні  страхові угоди, отримувати доходи від  інвестиційної діяльності, впроваджувати  ефективні форми мотивації праці  тощо.

Чинник 3-й — створення  страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійності  української держави характеризувалися  заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків, щоб ті їх обслуговували. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсально, не обмежуючись потребами своїх засновників.

Чинник 4-й — створення  так званих кептивних страховиків  при галузях, підгалузях, сферах виробництва. З розвитком ринкових відносин у  різних сферах виробництва постала  потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Також значно зросла участь України в міжнародних  організаціях, посилилися контакти з  міжнародним страховим ринком [14].

Формування сучасного  страхового ринку України відбувалося  в умовах поступового зростання  доходів населення; підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів; збільшення кількості прибуткових підприємств; законодавчого запровадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; розвитку ринків фінансових послуг та форму¬вання національної системи  іпотечного кредитування; системи недержавного пенсійного забезпечення [17].

Отже, сьогодні ринок послуг страхових компаній в Україні  є найбільш розвиненим серед інших  сегментів фінансового ринку  після банківського сектору. Це пов’язано  в першу чергу з тим, що дані послуги є особливими та не можуть надаватись банками згідно чинного  законодавства. Крім того, в багатьох випадках страхування є обов’язковим, не кажучи вже про обов’язкові  види страхування, затверджені на законодавчому  рівні. Проте актуальним питанням залишається  якісний розвиток даного сегменту ринку  фінансових послуг, адже за деякими  показниками розвитку страховий  ринок України відстає від  ринку розвинених країн Європи на декілька десятків років.