Страховий ринок України та проблеми його удосконалення

Міністерство освіти і  науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА СТРАХУВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «СТРАХОВІ ПОСЛУГИ»

ТЕМА: «Страховий ринок України та проблеми його удосконалення»

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ

номер__________,       дата___________

ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ: c  ТАК, c  НІ

            За умови належного доопрацювання

Київ – КНЕУ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП                                      3

Розділ 1. Поняття страхового ринку України.                                                    5

1. Сутність та значення поняття страховий ринок.                       5
2. Характеристика організаційної структури страхового ринку України.             8
3. Сутність державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю в Україні.                   11

Розділ 2. Аналіз сучасного стану страхового ринку України.            14

2.1.Характеристика діяльності суб’єктів страхового ринку.                              14

2.2.Тенденції розвитку страхового ринку України.                                                 18

2.3.Оцінка тенденцій явищ та процесів на страховому ринку України.             21

Розділ 3. Перспективи та напрями удосконалення страхового ринку України.         23

3.1.Характеристика сучасних проблем страхового ринку України.           23

3.2. Зарубіжний досвід функціонування страхового ринку.                                  26

3.3.Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі України.                                                29

ВИСНОВКИ                    32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                       34

ДОДАТОК 1                    36

ДОДАТОК 2                    41

ДОДАТОК 3                    49

ВСТУП

Найважливішою сферою національної економіки України виступає  фінансовий  сектор.  Однією  з його складових є страховий ринок, розвиток якого в умовах інтеграції у світове економічне співтовариство та в період посилення процесів глобалізації займає одне із провідних місць у національній економіці. Актуальність

дослідження даної сфери полягає втому, що  вона  є  дуже  необхідною  для забезпечення  цивілізованого  розвитку суспільства. Страховому ринку притаманна низка проблем, які є наслідком недосконалого законодавчого регулювання фінансових інститутів та ринків, відсутністю єдиної стратегічної політики в даній галузі, а також економічної, політичної та соціальної нестабільності в країні. На сьогоднішній день  національна економіка потребує значних фінансових ресурсів,  а  страхова  галузь є важливим фінансовим  інструментом, за допомогою якого можна

акумулювати кошти для подальшого інвестування їх в економіку.

Український страховий ринок  перебуває сьогодні на шляху до інтеграції у світовий фінансовий простір. Страховий ринок України виник з проголошенням 
незалежності країни і водночас відчув на собі всю жорсткість і безкомпромісність міжнародної страхової системи. Входження цього сектора національної економіки 
у світове господарство є актуальним і в той же час проблематичним, оскільки воно обумовлене великою кількістю об'єктивних і суб'єктивних факторів. Найбільшою 
проблемою стало його формування умові відірваності української страхової системи радянського періоду від світових страхових ринків.

Страхування виконує важливу  роль в усьому світі як в країнах з високим, так і з дуже низьким рівнем економічного розвитку. Загалом, можна сказати, що чим вищим є економічний розвиток країни, тим більшу роль грає страхування як засіб економічної безпеки. Тобто страхування відіграє важливу економічну і соціальну роль як для окремих осіб, так і для суспільства, адже дає можливість застрахувати себе від негативних фінансових наслідків, а також заощаджувати гроші зручним способом.

Актуальність  роботи полягає у тому, що на сьогодні роль страхової діяльності в Україні загалом недооцінюється. Найбільш проблемним питанням у розвитку економіки є розробка комплексу заходів щодо створення повноцінного страхового ринку як обов’язкового атрибуту ринкової економіки.

Актуальність вивчення страхового ринку зумовлена стабільним зростанням останніми роками в Україні попиту на страхові послуги, що пояснюється його впливом на соціально-економічну стабільність суспільства і належністю до кола чинників, які безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Український страховий ринок перебуває на шляху поступового інтегрування у світовий, що підтверджується вступом України до СОТ. Тому важливо оцінити місце вітчизняного страхового ринку в економіці держави.

Об’єктом даного дослідження є страховий ринок України.

Предметом дослідження є відносини у сфері страхування  та діяльність суб’єктів страхового ринку України.

Мета роботи : на основі дослідження страхування в Україні, провести аналіз  та розкрити сутність страхового ринку України, висвітлити його основні проблеми, визначити стан та тенденції розвитку на сучасному етапі. Відповідно до мети, поставлено такі завдання:

• визначити  сутність страхування, його економічний зміст та його стан на сучасному етапі в Україні;
• розкрити сутність державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю в Україні.
• виявити тенденції розвитку страхового ринку в Україні, дати оцінку діяльності суб’єктів страхового ринку,
• охарактеризувати ключові сучасні проблеми, пов’язані з розвитком страхового ринку в Україні,
• обґрунтувати шляхи вирішення виявлених проблем страхового ринку в Україні та розкрити можливі напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому  середовищі України.

Розділ 1. Поняття страхового ринку України.

1. Сутність та значення поняття страховий ринок.

Перехід до ринкової економіки  об'єктивно зумовлює зростання потреби  у страховому захисті всіх суб'єктів  ринку, а таку потребу, своєю чергою, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку. Головною функцією національного страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90- х років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху.

Страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страховий захист, на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Загальна структура страхового ринку України зображена на рис. 1.1.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС).

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які потрібно з'ясувати. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

— носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, зумовлена великою кількістю застережень;

— віддалена від виконання тривалим строком;

— може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

До внутрішньої структури страхового ринку нашої держави належать:

• страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);
• система організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;
• гнучка система тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);
• власна інфраструктура страховика (агентства, контори, філії, представництва, канали комерційного зв’язку);
• матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика;
• людські ресурси страхової компанії;
• фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;
• ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку тощо.

До складових, на які страхові компанії впливати не можуть, належать: чисельність населення, його вікова та статева структури, сезон міграції, купівельна спроможність населення тощо.

Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку України, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури. Інституціональна структура ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форми власності, на якій створюється страхова організація. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними та державними страховими компаніями. Територіальна структура страхового ринку представлена на рис. 1.3. За галузевою ознакою розрізняють ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності. Кожна із названих ланок має свою структуру (сегментацію). Організаційна структура страхового ринку може бути представлена у вигляді страхових компаній, страхових спілок, асоціацій та страхових пулів, товариств взаємного страхування, страхових посередників (див. рис. 1.4.).

Отже, страховий ринок - це складна, багатофакторна, динамічна, відповідним чином структурована, відкрита, здатна до розширення та звуження, залежна від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика система.

Література [1, 6, 14]

2. Характеристика організаційної структури страхового ринку України.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

1. страховики, які безпосередньо  реалізують страхові послуги шляхом укладання договорів страхування;
2. так звані “страховики для страховиків” – перестраховики, які беруть на себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;
3. страхові агенти та страхові брокери;
4. різноманітні об’єднання страховиків;
5. Міністерство фінансів України.

Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.03.2011 р. становила 453, у тому числі СК “Life”  –  66 компаній, СК “non-Life”  – 387 компаній (станом на 31.03.2010 р.  – 444 компанії, у тому числі СК “Life”  – 70 компаній, СК “non-Life” – 374 компанії (див. таблицю 1.3).

Таблиця 1.3.

Усі компанії страхового ринку  України можна поділити таким  чином:

1. за формою власності (приватні, акціонерні, взаємні, державні, урядові тощо);
2. за характером операцій (спеціалізовані, універсальні та перестра-хувальні); 
3. за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні і транснаціональні);
4. за розміром статутного капіталу та обсягами нагромадження страхових платежів (великі, середні, малі).

 Найтиповіші організаційно-правові форми функціонування страхових організацій України представлені на рис. 1.2.

В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.

По-перше, створення відкритих  акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і відсутністю розвиненого ринку  цінних паперів.

По-друге, ЗАТ лише формально відрізняється від ТОВ.

По-третє, статус закритого  товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової  компанії.

По-четверте, процедура створення  закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити  час і кошти.

Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забезпечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками регулюються договорами, що укладаються між ними.

Як у страхових, так  і в перестрахувальних операціях  іноді потрібні посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,- через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання  робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Можливість створення  і порядок реєстрації об'єднань страховиків  передбачені ст.12 Закону України  «Про страхування».

В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

1. Ліга страхових організацій України.
2. Авіаційне страхове бюро.
3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України.
4. Морське страхове бюро України.
5. Українське медичне страхове бюро.

Найбільш впливовим і  відомим об'єднанням українських  страховиків є Ліга страхових організацій України. Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

• сприяння розвитку страхового ринку;
• захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;
• сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;
• сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій України.

Література [6, 10, 14]

3. Сутність державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю в Україні.

Страховий ринок як частина  фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю.

Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у  здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

До ринкових, тобто  непрямих методів державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

Пряме державне втручання  в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою:

1) законодавчої бази;

2) нагляду за страховою  діяльністю.

Основою системи законодавчого  регулювання страхового ринку є  Конституція України та Закон  України "Про страхування" в  редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування  викладені в Господарському кодексі  України, нова редакція якого введена  з 1 січня 2004 року.

З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території  України здійснюється Уповноваженим  органом та його органами на місцях.

Законодавство визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових  виплат, страхового відшкодування, форми  страхування, перелік добровільних та обов'язкових видів страхування, систему державного регулювання, повноваження органів державного регулювання, умови  ліцензування страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови  забезпечення платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу, формування страхових резервів, правила і  напрями розміщення коштів страхових  резервів тощо.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку характеризують такі основні законодавчі акти:

§ Закон України "Про  господарські товариства" від 19.09.1991 року.

§ Закон України "Про  фінансові послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг " від 12.07.2001 року.

§ Постанова Кабінету Міністрів  України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України  на 2001-2004 роки" від 02.02.2001 року та інші.

Нормативними документами  міністерств та відомств регулюються  діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств  взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів тощо.

Система заходів  прямого державного регулювання - нагляду за страховою діяльністю включає:

§ реєстрацію страхових компаній;

§ видачу ліцензій на проведення певних видів страхування

§ здійснення контролю за діяльністю страховиків.

Порядок реєстрації страховиків  визначений "Положенням про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України" (від 9 грудня 1996р.).

Єдиний державний  реєстр страховиків України - це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків.

Взаємовідносини страховика й держави будуються на таких  принципах:

§ страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика;

§ не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обовязковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;

§ держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;

§ утручання в діяльність страховиків з боку державних  та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний  нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування  є Державна комісія з регулювання  ринків фінансових послуг України, яка  діє відповідно до Положення про  Державну комісію з регулювання  ринків фінансових послуг України, затвердженого  Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

Крім спеціального органу державного контролю, постановою Кабінету Міністрів України в 1996 р. було створено Експерту Раду з питань страхування  при Кабінеті Міністрів України.

Функціонування Експертної ради дозволяє розглядати питання та вирішувати проблеми страхування вже  на стадії розробки законів, а не після  їх прийняття, тобто реально впливати на захист інтересів страховиків  та інших суб'єктів страхового ринку.

Державно-правове регулювання  діяльності на страховому ринку України  здійснюють також органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва  страховою діяльністю. До їхньої компетенції  входить створення правового  середовища для страхового ринку  шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних  актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства  у сфері страхування. До таких  органів входять: Кабінет Міністрів  України, Міністерство фінансів України.

Література [1, 2, 3, 4, 24]

Розділ 2. Аналіз сучасного  стану страхового ринку України.

2.1.Характеристика діяльності суб’єктів страхового ринку.

Станом на 1 січня 2011 року в Україні зареєстровано 451 страховик, з них 70 компаній зі страхування  життя. Сукупно на 200 страхових компаній або 42% від загальної кількості  страхових платежів припадає лише 0,5%.

На ринку діє 89 страховиків  з іноземним капіталом, на яких припадає 3,85 млрд. гри. або 26,5% сукупного статутного капіталу страховиків.

На ринку скоротилась  до 60 кількість страхових брокерів, не запроваджено механізму навчання та сертифікації актуаріїв; працює 25-30 тис. страхових агентів, які не сертифіковані.

Динаміка розвитку вітчизняного страхування в умовах фінансової та економічної кризи свідчить про  посилення негативних тенденцій.

Зниження рівня платоспроможності  населення та довіри до фінансового  сектору в цілому та страховиків  зокрема привели до суттєвого  зменшення попиту на страхові послуги. Одночасно підвищилась вартість перестрахового захисту в міжнародних перестраховиків і погіршились умови інвестування активів страхових компаній.

Питома вага інвестицій страховиків  в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів  України, на кінець 2010 року становила 0,5% від загальної суми активів, якими  представлені технічні резерви та резерви  зі страхування життя. Кошти страхових  резервів практично не вкладаються  в банківські метали, іпотечні сертифікати, довгострокові кредити для житлового  будівництва, у тому числі індивідуальні  їх забудовників, а також на видачу кредитів страхувальникам-громадянам. Натомість у банківській системі  знаходиться понад 44% активів страхових  компаній, переважно на поточних та короткострокових депозитних рахунках. За оцінкою експертів, понад 80% акцій  у портфелі страховиків є низьколіквідними або 16% у загальній структурі їхніх активів.