Стратегічний потенціал компанії та його розвиток

 

 

Факультет менеджменту та логістики

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни «Основи менеджменту»

(модуль 5)

на тему:

«Стратегічний потенціал  компанії та його розвиток»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 

                                          

           (підпис)

« ___»_______________ 2009 р.

Оцінка ____________________________

Викладач                     (                              )

(підпис)

«___»_______________2009 р.

 

 

Київ 2012

РЕФЕРАТ

 

 

Пояснювальна записка  до курсової роботи на тему «Стратегічний потенціал компанії та його розвиток»: 33 с.,  20 літературних джерел.

Об'єкт дослідження –  стратегічний потенціал компанії.

Мета роботи – описати  стратегічний потенціал, а також визначити шляхи його розвитку.

Метод дослідження – визначення структури потенціалу підприємства, умови його формування. Визначення характерних рис і видів стратегічного планування. Методи оцінки стратегічного потенціалу.

  У роботі використані наступні методи дослідження: системний підхід, синтез, і теоретичні дослідження. Даний реферат складається з трьох розділів. У першому розділі розглядається потенціал підприємства в цілому, тобто, його структура та засади формування. У другому розділі стратегія розглядається як основна програма діяльності підприємства. А третя глава, головним чином, описує характерні риси стратегічного потенціалу та його оцінку.

Результати курсової роботи рекомендується використовувати в  навчальному процесі при викладанні дисциплін «Основи менеджменту».

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………….3

  1. Загальна характеристика потенціалу підприємства………………………………………5
    1. Структура потенціалу підприємства……………………………………………….7
    2. Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу……….9
  2. Стратегія як генеральна програма діяльності підприємства……………………………14
  3. Сутність стратегічного потенціалу,  його характерні риси і види.……………………..18
    1. Оцінка стратегічного потенціалу.…………………………………………….......23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………..29

Список використаної літератури……………………………………………………………….…30

 

ВСТУП

Ключовою задачею інтенсифікації економіки країни та підприємства є  підвищення використання стратегічного  потенціалу підприємства. Цей факт поруч з вагомою роллю останнього у відтворенні господарства країни, обумовлює актуальність його дослідження  в теоретичному й практичному  плані.

В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості підприємства визначаються не максимальними  можливостями випуску продукції  чи надавання послуг, а спроможністю підприємства передбачити потенційні зміни в зовнішньому середовищі та готовністю гнучко реагувати на  зміни.

Серед теоретичних досліджень, які висвітлюють різні аспекти, управління стратегічним потенціалом  підприємства, механізмів його формування і регулювання слід визначити  наукові роботи С. Ю. Хамініч, В. В.Микитенко, І. А. Ігнатьєвої , А. Бородіна, А. Тряпухіна,  А. Коган, І. Ансофф, М. Портер, М. Мінцберг.

Підтримка конкурентних переваг  промислового підприємства потребує виконання  цілого переліку нових функцій (бізнес-процесів). До таких функцій  зараховують  спроможність  до аналізу макросередовища, до виділення актуальних потреб та вимог споживачів, до висування та формування  конкурентоспроможних ідей у галузі, до створення та виробництва  нової продукції та послуг. Виконання  цих функції можливе лише за умов їх забезпечення необхідними ресурсами – технічними, технологічними, кадровими, інформаційними, фінансовими. Оскільки ресурси, які має підприємство, завжди обмежені, то вони повинні бути розподілені між вище названими функціями таким чином, щоб досягти максимально можливого системного ефекту.

В сучасному  хаотичному середовищі стратегія підприємства  розробляється з метою  максимального  використання  внутрішнього потенціалу.

Тому, в літературі і практиці використовується термін стратегічний потенціал підприємства, який є сукупністю наявних ресурсів та можливостей для розробки та реалізації стратегії підприємства.

В даній роботі я дослідила поняття потенціалу підприємства та його види, визначила місце й роль стратегічного потенціалу та показала, що саме він є основою стратегічного управління підприємством.

Успішне функціонування і  ефективна реалізація стратегічних напрямків розвитку підприємств  в сучасних економічних умовах значною  мірою залежать від їх потенційних  можливостей.

Використання потенційних  можливостей підприємства визначає результативність вирішення його поточних завдань та довгострокових цілей  розвитку, а також обумовлює можливість формування стратегічного потенціалу підприємства.

Формування стратегічного  потенціалу підприємства залежить не тільки від його потенційних можливостей, а й від умов реалізації стратегічних напрямків розвитку, від вирішення  проблеми багатоканальності їх ресурсного забезпечення. До теперішнього часу таким  особливостям процесу формування стратегічного  потенціалу підприємства приділяється недостатня увага, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Своєчасною стає необхідність подальшого вдосконалення принципів, форм і  методів, розробки нових наукових підходів та практичних рекомендацій щодо формування стратегічного потенціалу підприємства.

 

 

  1. Загальна характеристика потенціалу підприємства

Перехід до нового механізму  господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак  потенціалу, котрі якнайповніше виражають, поняття «потенціал підприємства».

Потенціал, що об'єднує в  собі як просторові, так і тимчасові  характеристики, концентрує одночасно  три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі  її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал»  фактично набуває значення поняття  «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і  використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У  цій своїй функції поняття  «потенціал» частково збігається з  поняттям «резерв».

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю  стійкого і мінливого станів, потенціал  містить (як можливі) елементи майбутнього  розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений  тісною взаємодією всіх трьох перелічених  станів, що і відрізняє його від  таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».

Основний зміст поняття  «потенціал підприємства» полягає  в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей  економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних  її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально  задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.

Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні  характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

- обсягом та якістю  наявних у нього ресурсів (кількістю  зайнятих працівників, основними  виробничими і невиробничими  фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними  ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників  та інших категорій персоналу  створювати певні види продукції,  інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним,  психофізіологічним та мотиваційним  потенціалом;

- можливостями менеджменту  оптимально використовувати наявні  ресурси підприємства (професійною  підготовкою, талантом, умінням створювати  й оновлювати організаційні структури  підприємства);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства  генерувати і трансформувати  інформаційні ресурси для використання  їх у виробничій, комерційній  та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями  підприємства щодо оновлення  техніко-технологічної бази виробництва,  переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

- фінансовими можливостями  залучення коштів, якщо їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);

- іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний  та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

 

 

    1. Структура потенціалу підприємства

З урахуванням викладеного  можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну побудову.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють  мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

Структура потенціалу підприємства складається з об'єктних та суб'єктних складових.

Об'єктні  складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування. До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний  потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

  • потенціал землі та природно-кліматичні умови;
  • потенціал основних фондів;
  • потенціал оборотних фондів;
  • потенціал нематеріальних активів;
  • потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови – можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фондовий потенціал –  наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний  базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають  у виробничих запасах, незавершеному  виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх  періодів.

Потенціал нематеріальних активів  – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці  в господарському процесі з метою  реалізації корпоративних інтересів  на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу  – здатність  робітників виробляти  різні продукти, надавати послуги  чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал – обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Потенціал відтворення – це сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб'єктні  складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових. До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний  потенціал – узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління – це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал – це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту.

Логістичний потенціал – це максимальна продуктивність (функціональна спроможність) системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в просторі та руху в часі: персоналу – перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів – транспортування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків – передавання, обробка, збереження і трансформація.

Інтегруючі  складові не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових. До інтегруючих складових відносять: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. 

Трудовий потенціал – це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик.

Інфраструктурний  потенціал – збалансовані з вимогам виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів.

 

1.2. Методичні  та організаційно-економічні засади  формування потенціалу

Під час формування ринкової економічної системи набувають  особливої актуальності проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств  довгострокового й поточного  характеру.

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення  спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного  розвитку та ефективного відтворення. Розгляньмо докладніше суть процесу  формування потенціалу підприємства з  урахуванням того, що він є складною економічною системою з притаманними тільки їй певними властивостями.

Властивості потенціалу підприємства як інтегрованої економічної системи:

  • цілісність потенціалу – це єдине ціле, яке має певні властивості;
  • полі структурність потенціалу – потенціал складається з певних частин (підсистем);
  • складність потенціалу – потенціал визначається неоднорідністю складових, ієрархічними зв’язками між ними;
  • не стаціонарність потенціалу – потенціал має мінливі параметри, характеризується стохастичністю поведінки;
  • унікальність потенціалу – потенціал має в будь-який час притаманні лише йому можливості і властивості;
  • адаптивність потенціалу – потенціал має здатність до адаптації під впливом факторів зовнішнього середовища;
  • синергічність потенціалу – для потенціалу характерний ефект посилення елементів при їх взаємодії;
  • протиентропійність – це можливість протидіяти руйнівним тенденціям.

Ці властивості економічних  систем уможливлюють формування загальних  постулатів, які слід ураховувати  за формування потенціалу підприємства:

  • потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;
  • потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;
  • під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;
  • потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;
  • елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;
  • усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого - вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;
  • складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Ці постулати визначають загальнотеоретичну модель формування потенціалу підприємства де кожен з  елементів підпорядковується досягненню загальних цілей потенціалу підприємства, тобто, якщо існують засоби виробництва, кадри, приміщення з певними характеристиками та інші ресурси, то потенціал підприємства як економічна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних  споживачів.

Із закону цілісності системи  випливає, що внаслідок взаємодії  всіх ресурсів, котрі створюють систему, з'являються нові якості, яких не має  кожний окремий вид ресурсу. Слід пам'ятати і про один з найвагоміших загальних законів організації  – закон синергії, який стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує такий набір елементів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим, ніж проста сума потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.

Синергія може давати двояку користь: пряму та опосередковану.

Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від як найповнішого використання потенціалу підприємства. Це має місце за операційної, управлінської та фінансової синергії.

Операційна синергія –  економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів.

Управлінська синергія –  економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи  управління.

Фінансова синергія – економія за рахунок зміни підходів до формування фінансового потенціалу підприємства.

Опосередкована  користь – збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціни підприємства (прибуток).

Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за такими етапами.

Етап 1 – формування системи цілей підприємства (стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності).

Етап 2 – визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів: цей етап обов’язково треба узгоджувати з першим.

Етап 3 – оскільки для задоволення тієї самої потреби може існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій і після цього зробити остаточний висновок.

Етап 4 – проведення раціонального розподілу обмежених ресурсів, визначення шляхів їх використання для забезпечення високого рівеня конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Етап 5 – після проведення попередніх 4-х етапів необхідно оцінити отриманий результат.

У системі потенціалу підприємства можна виділити два типи закономірностей:

1) формувальні – закономірності  розвитку, які спричиняють перехід  системи в інший якісний стан;

2) регулювальні – закономірності  функціонування, які сприяють стабілізації  наявного рівня якості системи.

Слід зазначити, що базою  загальносистемного потенціалу будь-якого  підприємства є виробничий (операційний) потенціал. Проблеми дослідження саме цієї складової традиційно присвячували свої праці вітчизняні науковці.

Характер виробничих (операційних) процесів визначає відносну роль живої  праці, споруд, устаткування, фінансових ресурсів і сировини в процесі  формування можливостей розвитку підприємств, а специфіка організації виробництва  зумовлює структурно-функціональні  характеристики потенціалу сучасних підприємств.

Залежно від ролі того чи іншого фактора (ресурсу) у досягненні цільових орієнтирів розвитку підприємств  усі види бізнесу можна умовно розділити на машино-, трудо-, матеріало- та енергодомінаційні.

Ядром машинодомінаційних виробництв є процеси, що в них працівники виконують обслуговувальні, контрольні та інші другорядні операції. За таких  процесів матеріали відіграють пасивах  роль як легкодоступні стандартні ресурси. Прикладом такого типу виробництва  може служити добувна промисловість (вугільна, гірничорудна), хімічна промисловість, підприємства важкого машинобудування  тощо.

Аналогічно, в трудодомінаційних  виробництвах верстати, устаткування, транспортні засоби та інші елементи основних фондів служать допоміжними  засобами для ручних виробничих процесів. У таких сферах бізнесу основу потенціалу підприємств становить  чисельність, освітньо-кваліфікаційний  рівень і вікова структура персоналу. При цьому матеріали та сировина знову ж таки відіграють другорядну пасивну роль, бо стандартна сировина обробляється тут ручним способом. До таких підприємств можна віднести більшість організацій сфери  обслуговування: громадського харчування, побутових послуг тощо.

Існування матеріалодомінантних виробництв обумовлене унікальними  характеристиками матеріалів і сировини, якість та специфічні властивості котрої безпосередньо обумовлюють конкурентоспроможність продукції на ринку. При цьому  унікальні матеріали чи сировина можуть оброблятися як вручну, так  і з використанням техніки. Як приклад можна назвати підприємства харчової промисловості.

Енергодомінантні виробництва  формують специфічну групу організацій, довгострокова ефективність та швидкість  розвитку яких залежить від їхнього  забезпечення енергоносіями. Усі інші компоненти підприємницької діяльності, по суті, не відіграють активної ролі, але створюють умови для найліпшого використання енергоносіїв (електроенергетика, нафтохімічна промисловість тощо).

У виробництвах, наближених до капіталодомінантних, підвищення продуктивності праці спричинятиме зниження питомої  трудомісткості продукції, але майже  не впливатиме на виробничий потенціал (не зростатимуть виробничі потужності, не поліпшуватиметься ефективність їхнього використання, не зростатиме фондовіддача). Однак поліпшення використання основних фондів на таких підприємствах  спричинятиме збільшення обсягів виробництва  та зниження на цій основі питомих  затрат живої праці. У трудодомінантних виробництвах ситуація протилежна –  підвищення ефективності використання основного капіталу підприємства не змінить його потенціалу, який залежить від затрат живої праці, проте  зростання продуктивності праці  підвищуватиме ефективність використання основного капіталу. Крім того, в  цих двох типах виробництв потреба  в сировині та матеріалах змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. Унаслідок цього за підвищення продуктивності праці зростає відношення витрат матеріалів до затрат праці, а підвищення ефективності основного капіталу спричинятиметься до збільшення відношення витрат матеріалів до ефективних витрат основного капіталу. У зазначених процесах зниження питомих  витрат матеріалів спричинятиме тільки зменшення сукупних витрат, а не підвищення ефективності використання інших чинників або виробничих операцій у цілому.

Сучасна практика господарювання досить багатогранна, що унеможливлює однозначне встановлення ключових факторів довгострокового успіху підприємств. Наприклад, у видобувних галузях, де в основному відбуваються капіталодомінаційні  процеси, зміна вмісту корисних мінералів  у породі може стати головним джерелом істотних змін продуктивності праці  та ефективності використання основного  капіталу.

В рамках кожної галузі формування потенціалу підприємства пов’язано  з такими особливостями:

- галузевий розподіл підприємств,  що має традиційний характер  для певної галузі економіки;

- специфіка технологічних  процесів у рамках кожної галузі;

- особливості організації  виробництва;

- особливості у кваліфікаційно-професійній  структурі персоналу;

- відмінності у характері  і структурі інформації, яка забезпечує  функціонування потенціалу підприємства;

- відмінності у характеристиках  кінцевого продукту та ресурсів  для його виробництва.

 

 

  1. Стратегія як генеральна програма діяльності підприємства

З розвитком економіки  та бізнесу змінюється характер та напрями процесів організації виробництва, реалізації продукції та послуг, інвестування та конкуренції підприємства. Чітко  розроблена стратегія забезпечує підприємствам  виживання  в сучасному середовищі, комерційний успіх та стійкий  розвиток.