Стратегія розвитку і дивідендна політика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДонДТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

23 варіант

 

 

Виконала : ст. групи ФНП-09-1з

Разінкіна М.В.

                                                                  Перевірила: доц. каф.

                                                                                         Акмаєва Н.В. 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ 2011 р.

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………….………………………………..3

1  Теоретична частина………………………..……………………..….……..5

1.1 Методичний інструментарій фінансового менеджменту………………5

1.1.1 Сутність фінансового менеджменту…………………………………..5

1.1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту…………………..9

2  Практична частина………………………………………………..………17

2.1 Стратегія управління позиковими коштами….…………………….….17

2.2 Управління платоспроможністю суб'єктів господарювання…………24

2.3 Стратегія розвитку і дивідендна політика………………..……………29

Висновки……………………………………..………………………………32

Перелік використаної літератури………………………………..…………33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах розбудови економіки України на ринкових засадах суттєво підвищується роль фінансів у цілому і в окремих галузях зокрема. Складність та різноманітність зовнішніх та внутрішніх фінансових відносин суб'єктів господарювання, посилення конкуренції на фінансових та товарних ринках визначають необхідність високоефективного управління фінансами на мікрорівні з використанням світового досвіду і врахуванням вітчизняних реалій.

У цих умовах об'єктивно  зростає роль науково обґрунтованих  підходів до управління фінансами підприємств, і відповідно посилюється увага до фінансового менеджменту, який виділився в окрему галузь знань у XX ст.

Виступаючи, як складова системи загального менеджменту, фінансовий менеджмент дає змогу збалансовувати фінансові ресурси підприємств відповідно до обраних пріоритетів діяльності, координувати результати та підвищувати ефективність виробничого менеджменту, маркетингу та менеджменту персоналу, формувати високі темпи економічного розвитку, значно підвищувати конкурентоспроможність суб'єктів господарювання і забезпечувати їх стабільний розвиток у довгостроковому періоді.     

Нові умови господарювання змінюють застарілі стереотипи і  виводять на передній план особу керівника  фінансової служби підприємства, тобто  фінансового менеджера, який має широкий кругозір та системний погляд на проблеми фінансового забезпечення, творчо мислить і не боїться активно застосовувати інновації у сфері фінансового управління.

Основний зміст фінансового  менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.

Ефективно управляти  грошовим оборотом означає:

―   передбачати його можливий стан на близьку і далеку перспектива;

― уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.

У широкому розумінні фінансовий менеджмент — це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.

Поняття "фінансовий менеджмент" можна одночасно розглядати в трьох аспектах:

―    як систему раціонального управління фінансами підприємства;

―   як орган управління фінансами підприємства;

―   як форму підприємницької діяльності.

Як система управління фінансами підприємства фінансовий менеджмент є процесом розробки мети управління фінансами підприємств та її досягнення за допомогою методів і важелів фінансового механізму. В цьому аспекті фінансовий менеджмент є не лише системою ефективного управління фінансовими ресурсами, а й однією з ключових підсистем загальної системи управління підприємства.

Характерними ознаками системи фінансового управління є її складність, динамічність та чутливість до зміни факторів зовнішнього середовища.

Складність системи  управління фінансами підприємства зумовлюється її значною структурованістю. Багатоваріантність фінансових інструментів та методів, багатокомпонентність об'єктів фінансового управління доповнюються складністю їх окремих елементів. Так, зокрема, такий об'єкт фінансового менеджменту, як фінансові відносини, у свою чергу є цілою системою елементів, що значно ускладнює процес управління фінансами.

Динамічність фінансової системи зумовлена постійними змінами фінансових показників, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності у зв'язку з безперервним потоком грошових видатків і надходжень підприємства.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1 Методичний інструментарій фінансового менеджменту.

1.1.1 Сутність фінансового менеджменту.

 

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів  та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

- розроблення і реалізація  фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової  звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних  проектів і формування “портфеля”  інвестицій;

- поточне фінансове  планування та контроль.

Фінанси складаються  з 3-х взаємозв’язаних галузей:

- ринок грошей та  капіталу

- ринок інвестицій

- фінансовий менеджмент

Фінансовий менеджмент - форма управління процесами фінансування діяльності підприємства за допомогою методів та важелів фінансового механізму або мистецтво управління фінансовою діяльністю.

Умови, необхідні для  ефективного функціонування фінансового  менеджменту:

- приватна власність  на засоби виробництва

- самофінансування підприємницької  діяльності

- ринкове ціноутворення

- ринок праці, товарів  та капіталу

- чітке регламентування  державного втручання в роботу  підприємства

Матеріальна основа фінансового  менеджменту - реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який викликає рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.

Принципи управління фінансовим менеджментом:

1. Принцип фінансової  стратегії, що визначає можливість  збалансування матеріальних та  грошових ресурсів.

2. Принцип стратегії  управління - це виявлення можливостей розширення виробництва, прогнозування інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль за виконанням  прийнятих рішень.

4. Врахування попереднього  досвіду та його екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація на екстрений  характер прийнятих рішень.

6. Визначення непередбачених  наслідків впливу зовнішніх факторів.

Об’єктом управління фінансового менеджменту є організація  грошового обігу, постачання фінансовими  коштами та інвестиційними цінностями, основними та оборотними засобами, організація фінансової роботи.

Суб’єктом управління фінансового  менеджменту є загальний вид  діяльності, який відображає відношення людей в фінансовій роботі.

Принципи організації  фінансового менеджменту - це планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

З метою управління фінансами  підприємств застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.

Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.

1) Фінансові методи:

- планування

- прогнозування

- інвестування

- кредитування

- самофінансування

- оподаткування

- система розрахунків

- матеріальне стимулювання

- страхування

- залогові, трастові операції

- оренда, лізинг, факторинг

- фондоутворення

- взаємовідносини з різними  суб’єктами та засновниками.

2) Фінансові важелі:

- прибуток - цільові економічні  фонди

- доход - вклади

- амортизаційні відрахування - пайові  внески

- фінансові санкції - котировка валютних курсів

- ціна - форми розрахунків

- орендна плата - види кредитів

- дивіденди

- % ставка

- дисконт

3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної  особи.

4) Нормативне забезпечення - норми,  інструкції, методичні вказівки

5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду.

Організація фінансових потоків і  управління ними залежать від багатьох факторів, таких як: тип бізнесу, розмір підприємства, його організаційна  структура управління та ін.

В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства.

В загальному вигляді діяльність фінансового  менеджера можна поділити на три  напрямки:

І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану  підприємства;

ІІ. забезпечення підприємства фінансовими  ресурсами (управління джерелами ресурсів);

ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Ці напрямки діяльності одночасно  визначають і основні задачі, що стоять перед фінансовим менеджером:

В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка:

· активів підприємства та джерел їх фінансування;

· величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного

· потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

· джерел додаткового  фінансування;

· системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрямок передбачає детальну оцінку:

· обсягу потрібних фінансових ресурсів;

· форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);

· методів мобілізації  фінансових ресурсів;

· ступені доступності  і часу надання;

· витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні  ставки);

· інші формальні та неформальні  умови надання даного джерела  коштів;

· фінансового ризику

Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і  короткострокових рішень інвестиційного характеру:

· оптимальність трансформації  фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);

· доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура;

· оптимальність оборотних  коштів (в цілому і по видам);

· ефективність фінансових вкладень.

Прийняття рішень з використанням  наведених оцінок виконується в  результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.

 

1.1.2 Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

 

Необхідно визначити  головну мету фінансового менеджменту. Це забезпечення максимізації добробуту  власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу. Ця мета отримує конкретний вираз в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйнятну в ринковій економіці вищевказану головну мету фінансового менеджменту, слід відмітити, що вона вступає в протиріччя з розповсюдженою у нас думкою, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Річ у тім, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий у сумі і по рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточної потреби, в результаті чого підприємство лишиться основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого наступного розвитку (а нерозвинене підприємство втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому рахунку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може бути досягнутий при високому рівні фінансового ризику і загрозу банкротства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.

В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення наступних  основних задач:

1) Забезпечення формування  достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з задачами розвитку підприємства в майбутньому періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах підприємства на наступний період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позикових фінансових ресурсів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2) Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам підприємства і т ін. В процесі виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності підприємства повинні бути враховані стратегічна мета його розвитку та можливий рівень віддачі вкладених коштів.

3) Оптимізація грошового  обігу. Ця задача вирішується  шляхом ефективного управління  грошовими потоками підприємства  в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів по окремими періодам, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів такої оптимізації є мінімізація середнього залишку вільних грошових активів, яка забезпечує зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції.

4) Забезпечення максимізації  прибутку підприємства з найменшим  рівнем фінансового ризику. Максимізація  прибутку досягається за рахунок  ефективного управління активами підприємства, залученням в господарський оборот залучених фінансових коштів, вибором найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому, з метою досягнення економічного розвитку підприємство повинно максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні, що потребує здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при суттєвому зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв’язок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватись в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету (відношення до ступеню допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

5) Забезпечення мінімізації  рівня фінансового ризику при  очікуваному рівні прибутку. Якщо  рівень прибутку підприємства заданий або спланований зарані, важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізацією окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6) Забезпечення постійної  фінансової рівноваги підприємства  в процесі його розвитку. Така  рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Всі розглянуті задачі фінансового  менеджменту тісно взаємопов’язані  між собою, хоча окремі з них і  носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т. ін.). Тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.

Фінансовий стан підприємства є основою його добробуту, тому головним на меті фінансовий менеджмент має  знаходження розумного компромісу між завданнями, що ставить перед  собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань для:

- підвищення обсягів продажів  і прибутку;

- підтримування стійкої прибутковості  підприємства;

- збільшення доходів власників  (акціонерів);

- підвищення курсової вартості  акцій підприємства та ін..

Ці завдання вирішують за допомогою  раціонального управління потоками фінансових ресурсів між підприємством  та джерелами його фінансування (як внутрішніми, так і зовнішніми), отриманими:

· у наслідку фінансово-господарської  діяльності;

· на фінансовому ринку внаслідок продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

· повернення суб’єктам фінансового  ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;

· сплати податкових платежів;

· інвестування і реінвестування у  розвиток підприємства.

Слід підкреслити, що сутність тієї чи іншої категорії відображається в її функціях. Потрібно розглядати їх прояв в роботі фінансового менеджера.

В фінансовій літературі склалися дві  основні позиції по цьому питанню.

1. Фінанси виконують дві функції  – розподільчу та контрольну.

2. Фінанси виконують три функції:  створення доходів (накопичення  капіталу); здійснення витрат –  розподільча; контроль ефективності.

Деякі автори вважають більш обґрунтованою  другу позицію, так як вона трактує  розподільчу функцію більш широко.

Таким чином, перша функція проявляється в роботі фінансового менеджера через своєчасну та повну концентрацію фінансових ресурсів у фондах грошових коштів.

Іще однією проявою першої функції є стимулювання зростання  фінансових ресурсів, в тому числі  грошових накопичень.

Друга функція – здійснення витрат, чи розподільча – проявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, в першу чергу, виручки від  реалізації продукції чи послуг. Ця розподільча діяльність потребує від  фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він повинен залучати всі тимчасово вільні ресурси та направляти їх, авансувати в приоритетні чи найбільш ефективні вкладення.

Третя функція фінансів – контрольна – тісно пов’язана  з попередніми та має прояву через:

1) аналіз фінансових  показників;

2) заходи фінансового  впливу – головні рішення фінансового  менеджера.

Слід відрізняти функції  фінансів і функції фінансового  менеджменту.

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету та основні  задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції діляться на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом фінансового менеджменту:

1) функції фінансового  менеджменту як керуючої системи;

2) функції фінансового  менеджменту як спеціальної галузі  управління підприємством.

Функції і методи фінансового  менеджменту можна поділити на два  блоки:

І. Управління зовнішніми фінансами.

ІІ. Внутрішньовиробничий облік і контроль.

Управління зовнішніми фінансами  складається з управління оборотними активами (рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-виробничими запасами та ін.) та залучення коротко- та довготермінових зовнішніх джерел фінансування.

Внутрішньовиробничий облік і  контроль передбачає:

- складання і аналіз фінансової  звітності підприємства;

- оцінку поточного стану підприємства  та перспективне планування;

- збирання й оброблення даних  бухгалтерського обліку для управління  фінансами;

- складання кошторису витрат, сплата  податків тощо.

Рішення із фінансових питань приймають у процесі інвестування в активи підприємства та при виборі джерел фінансування інвестиційних  проектів. Інвестиційні рішення (довготермінові та короткотермінові) приймають для:

· раціоналізації структури  активів, визначення необхідності їх зміни та ліквідації;

· розроблення й оцінки інвестиційних проектів;

· визначення потреби  у фінансових ресурсах;

· управління “портфелем”  цінних паперів.

Вибір джерел фінансування інвестиційних проектів здійснюють за допомогою:

- вироблення і реалізації політики раціонального поєднання власних і позичених коштів для забезпечення ефективного функціонування підприємства;

- вироблення і реалізація  політики залучення капіталу  на найвигідніших умовах;

- дивідендної політики;

- оцінки операцій злиття і поглинання підприємств.

Отже, успішна діяльність будь-якого підприємства, його життєздатність протягом тривалого періоду часу залежить від неперервної послідовності  управлінських рішень, що їх приймають  менеджери як індивідуально, так  і колективно.

До кола конкретних питань, які мають вирішуватись у фінансовому  менеджменті, відносяться:

1) Розробка фінансової  стратегії підприємства.

2) Створення організаційних  структур, які забезпечують прийняття  та реалізацію управлінських  рішень по всім аспектам фінансової діяльності підприємства.

3) Формування ефективних  інформаційних систем, які забезпечують  обґрунтування альтернативних варіантів  управлінських рішень.

4) Здійснення аналізу  різних аспектів фінансової діяльності  підприємства.

5) Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основним її напрямкам.

6) Розробка дієвої  системи стимулювання реалізації  прийнятих управлінських рішень  в галузі фінансової діяльності.

7) Здійснення ефективного  контролю за реалізацією прийнятих  управлінських рішень.

Фінансовий менеджмент включає:

1) Управління активами:

А) Управління оборотними активами;

Б) Управління необоротними активами.

2) Управління капіталом:

А) Формування фінансової структури капіталу;

Б) Управління формуванням  власних фінансових ресурсів;

В) Управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3) Управління інвестиціями.

4) Управління грошовими  потоками.

5) Управління фінансовими  ризиками та упередження банкрутства.

Як і кожна управлінська система, фінансовий менеджмент передбачає наявність певного об’єкта управління. Таким об’єктом управління є фінанси підприємств і його фінансова діяльність. Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, об’єми та інтенсивність грошових потоків і інші умови фінансової діяльності суттєво розрізняються по окремих підприємствах. Тому з позицій особливостей здійснення фінансового менеджменту виникає необхідність класифікації підприємств як об’єктів фінансового менеджменту за окремими класифікаційними ознаками:

1. За формами власності.

2. За організаційно-правовими  формами діяльності.

3. За галузевими ознаками.

4. За розміром власного  капіталу.

5. За монопольним становищем  на ринку.

6. За стадією життєвого  циклу.

Використання методів  та прийомів фінансового менеджменту дає змогу зберегти міцні ринкові позиції будь-якому виробникові. Базуючись на зіставленні певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні фінансові показники, підприємство здатне оцінити ефективність свого господарювання, визначити своє місце серед підприємств галузі, планувати діяльність на майбутнє.

 

 

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

2.1 Стратегія управління позиковими коштами

 

Задача №1. Використовуючи дані таблиці 2.1 розробити стратегію позикових засобів на наступний період.

Розрахуємо  значення показників економічної рентабельності, ефекту фінансового важеля і рентабельності власних коштів у попередньому і звітному роках.

Таблиця 2.1 ― Вихідні дані для оцінки позикових засобів

Показник, грн.	Звітні данні, грн.
	Попередній рік	Звітний рік
1	2	3
Балансовий прибуток, БП	1520	4020
Фінансові витрати по заборгованості, ФВЗ	0	0
Мобілізовані засоби, МЗ	2720	4090
Іммобілізовані засоби, ІМЗ	1520	4820
Кредиторська заборгованість, КЗ	2020	3060
Власні кошти, ВК	1820	5020
Довго- і короткострокові кредити, ДКК	0	0
Інші пасиви, ІП	405	845