Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних та відносних величинах

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

1. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ВИДИ…………………..5

1. ВИДИІ ФУНКЦІЇ УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНИХ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ…………………………………………………………5

2. АБСОЛЮТНІ СТАТИСТИЧНІ ВЕЛИЧИНИ………….……………7
3. ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ………………………………………………9
4. ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН………………..10
5. ВИДИ ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИН І СПОСОБИ ЇХ

ОБЧИСЛЕННЯ……………………………………………………….11

2. РЕСУРСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ СУТНІСТЬ…………………16
3. НОРМАТИВИ СПОЖИВАННЯ ТА СПОЖИВЧІ БЮДЖЕТИ………...21
4. ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ АНАЛІЗІ СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ……………….27
5. ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ ВИТРАТ ДОМОГОСПОДАРСТВ В АБСОЛЮТНИХ І ВІДНОСНИХ ВЕЛИЧИНАХ………………………...36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….41

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...……..42

ДОДАТКИ………………………………………………………….………43

ВСТУП

Тема роботи – «Структура грошових витрат домогосподарств в абсолютних і відносних величинах». Дослідження структури доходів і витрат дає змогу зрозуміти стан домогосподарства, оцінити його економічні можливості. Рівень доходів і витрат населення є одним із найважливіших показників рівня якості життя населення. В Україні проблема недостатнього рівня якості життя  зараз надзвичайно актуальна, адже за даним показником наша держава посідає одне з останніх місць серед країн Європи.

Доходи і витрати домогосподарств  взаємопов’язані і не можуть розглядатися окремо. Витрати повинні базуватися на доходах або ресурсах домогосподарств. Разом витрати і доходи домогосподарств  формують загальну картину рівня  життя населення.

В цій роботі будуть детально розглянуті витрати домогосподарств  та їх структура.  За даними Держкомстату  України половину доходів домогосподарств  становить заробітна плата.  В  даному дослідженні буде визначено,  у які витрати найбільше «перетікають»  доходи, що найбільше споживають домогосподарства та чи має ця тенденція позитивні чи негативні наслідки.

Основна мета роботи – дослідити структуру витрат домогосподарств з різних точок зору, а саме у абсолютних і відносних величинах. Витрати будуть розглянуть у динамічному стані,  буде прослідковано зміну витрат протягом певного періоду часу та відносно власне доходів.  Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

1. Дослідження механізму формування витрат домогосподарств.
2. Дослідження взаємозалежності доходів і витрат домогосподарств.
3. Аналіз структури витрат домогосподарств на прикладі даних Держкомстату України.

Предметом даної роботи є дослідження особливостей формування витрат домогосподарств в сучасній економічній системі.

Об’єктом дослідження виступає процес формування витрат населення України.

1. АБСОЛЮТНІ ТА ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ВИДИ
1. Види і функції узагальню вальних статистичних показників.

Зібрані методом статистичного  спостереження первинні матеріали  узагальнюють та дістають підсумкові статистичні дані. Сукупності одиниць  подають у цілому та в розрізі груп. Показники, за допомогою яких  статистично характеризують сукупності одиниць в цілому або окремих груп, називають узагальню вальними показниками. Узагальнюючі статистичні показники   описують кількісно ознаку досліджуваної сукупності  суспільних явищ у певних одиницях виміру. Функції статистичних показників описують кількісно ознаку досліджуваної сукупності суспільних явищ у певних одиницях виміру. Функції статистичних показників:  пізнавальна, управлінська, контрольна, стимулююча. Узагальню вальні статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування  соціально-економічного розвитку держави, її окремих галузей і регіонів, стану і розвитку досліджуваних явищ, напряму та інтенсивності процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчаючи явища кількісно, економіст аналізує їх, пізнає якісно, проникає в сутність. У цьому й проявляється пізнавальна функція статистичних показників.

 Управлінська функція   статистичних показників полягає  в тому, що вони є важливим  елементом процесу управління  на всіх його рівнях. З розвитком  ринкових відносин  ця роль  статистичних показників зростає.  Підвищується значення і контрольної   функції статистичних показників, насамперед - за виконанням договірних  умов.

  Показники, які обчислюють  під час статистичної роботи, поділені на 3 групи:

1. за суттю досліджуваних явищ:

об’ємні  показники, що характеризують розміри явищ, процесів (обсяг виробництва, реалізації);

якісні показники, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ ( наприклад, продуктивність праці);

2. за ступенем агрегування явищ:

індивідуальні показники, що виражають розміри ознак окремих одиниць сукупності;

загальні (узагальнюючі) показники, що виражають розміри ознаки окремих груп чи всієї сукупності;

3. залежно від характеру досліджуваних явищ:

інтервальні показники, які виражають розміри кількісної  ознаки за певні періоди часу (обсяг капітальних вкладень за місяць, квартал);

моментні показники, що виражають розміри кількісної  ознаки на певний момент, наприклад, запаси товарно-матеріальних ресурсів, спискова чисельність робітників на підприємстві.

Для того щоб статистичні  показники правильно відображали  досліджувані явища, потрібно дотримуватися  таких вимог:

• виходити з положень економічної теорії та статистичної методології  побудови показників;
• прагнути добувати повну інформацію як за кількістю одиниць сукупності, так і за кількістю сторін  (ознак) досліджуваного явища;
• забезпечувати порівняльність статистичних показників у часі й просторі, в одиницях виміру;
• забезпечувати точність і достовірність вихідної інформації, на підставі якої розраховуються  показники.

Статистичні показники як відображення об’єктивної реальності тісно пов’язані між собою, тому їх розглядають не ізольовано один від одного, а в певному взаємозв’язку. Наприклад, для характеристики діяльності промислового підприємства потрібно розглядати кілька показників (виробництва, основні  фонди тощо), які. Перебуваючи в  певному взаємозв’язку, утворюють  систему статистичних показників.

2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні величини – це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Дістають їх методами статистичного спостереження і зведення вихідної інформації. Абсолютні величини широко використовують у підприємницькій  діяльності для аналізу  й прогнозування. На базі абсолютних величин складають господарські угоди, визначають обсяги попиту на окремі види виробів та їх виробництво.

Абсолютні величини є джерелом формування статистичної інформації, за допомогою їх оцінюють усі боки суспільного життя. В умовах формування ринкових відносин треба мати точну  інформацію про ступінь збалансованості  попиту покупців на конкретні товари з можливостями їх виробництва

За способом вираження  розмірів досліджуваних явищ абсолютні  величини  поділяються на індивідуальні  і загальні (підсумкові).

Індивідуальні абсолютні  величини  характеризують кількісні ознаки окремих одиниць, наприклад, об’єм збору урожаю гомподарства за конкретний період.

Підсумкові абсолютні  величини характеризують розмір ознаки сукупності, одержаної від додавання значень ознак окремих одиниць сукупності.

Так, підсумовування посівної площі сільськогосподарських  підприємств  за даними річної звітності  дає  змогу знайти показник абсолютного  її розміру  в межах району, області  тощо. Отже, внаслідок зведення звітних  даних  промислових підприємств  дістають сумарні абсолютні дані про чисельність робітників, суми виплаченої заробітної плати, про кількість  і вартість виробленої продукції  в розрізі окремих галузей  і разом по народному господарству.

  Абсолютні статистичні  величини – завжди іменовані,  вони мають певну розмірність,  певні одиниці. Одиниці величини  – важливий елемент статистичного  дослідження. Вони можуть бути  простими, складними     (наприклад, кВт-год. спожитої електроенергії) та умовними (7000 – калорійне паливо)

  Залежно від різних  причин і завдань аналізу застосовують  такі одиниці величин : натуральні, умовно-натуральні, вартісні.

  Натуральні одиниці здебільшого відповідають природнім або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини, тощо. Так, виробництво цукру в тоннах, рідких продуктів – у  літрах,  декалітрах, взуття – у парах.

Коли облік  за однією з одиниць не дає достатньої уяви про явище, його можна обліковувати у двох одиницях. Так, шкіра обліковується  в квадратних дециметрах і вагових одиницях, скло – у квадратних метрах і за вагою тощо.

Одиницю величини можна виражати і сумою добутків двох різних вимірників. Так,  робота вантажного транспорту обліковується у тонно-кілометрах, які є добутком маси перевезених  тонн вантажів на відстань у кілометрах. У разі виробництва однорідної, але  не однакової продукції її можна  перерахувати в умовно-натуральних одиницях. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту прирівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів. Наприклад якщо вагонобудівний завод виготовив 2000 чотиривісних вагонів і 4000 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні (2002+4000=8000), оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним. Однак умовно-натуральні одиниці мають обмежене застосування, оскільки дають змогу лише підсумовувати однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації)  визначають у вартісному (грошовому) вираженні. Облік  продукції в такий спосіб застосовують для обчислення наслідків виробництва і для вимірювання вартості продукції. А це необхідно, оскільки сукупний суспільний продукт , валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт визначають у вартісному  вираженні.

3.  Відносні величини

Для того, щоб повною мірою  проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища і процеси, виявити взаємозв’язки  і закономірності, зробити правильні  висновки, недостатньо лише абсолютних величин. Окремо абсолютні величини не дають належної уяви про досліджувані процеси і явища. В аналізі  статистичної інформації важливе місце  посідають відносні величини, які  доповнюють абсолютні.

Відносними  статистичними величинами  називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.

При обчисленні відносних  величин слід мати на увазі, що чисельник  – це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною.

База порівняння править  за своєрідний вимірювач. Зіставляючи  звітну величину з базисною, визначають, у скільки разів порівнювана  величина є більшою чи меншою від  базисної .

Відносні величини мають  велике значення під час аналізу  соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають  змогу оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність  поширення тощо. Лише в зіставленні  з іншою величиною дана абсолютна  величина проявляє свою істинну сутність. Якщо, наприклад, відомо, що в певній державі за рік померло три  мільйони чоловік, то це ще не дає підстав  для висновку про рівень смертності населення в цій державі. Лише зіставивши це значення з середньорічною чисельністю населення держави, можна дійти правильних висновків  щодо рівня  смертності в даній  державі .

4. Форми вираження відносних величин

Відносні величини утворюються  внаслідок зіставлення двох однойменних  чи різнойменних величин. Залежно від  того, до якого значення прирівнюється  база порівняння, частку від ділення  можна виразити або у вигляді  коефіцієнта чи відсотка, або як проміле чи продециміле. Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини. Наприклад, прибуток обчислюється діленням реального доходу від реалізації продукції на затрати для виробництва цієї продукції.. Цей коефіцієнт вказує на наскільки виробництво є рентабельним.

У тому разі, коли значення основи (бази) порівняння приймають за одиницю, то відносна величина (наслідок порівняння) є коефіцієнтом, який показує, в скільки  разів досліджуване значення більше (менше) від бази порівняння. Розрахунок відносних величин у вигляді коефіцієнтів застосовують, якщо порівнювана величина є більшою від тієї, з якою її порівнюють. Якщо значення бази (основи) порівняння приймаються за 100%, то результат порівняння (відносну величину) виражають у відсотках. Відсоткове вираження відносних величин є найпоширенішим у практиці економічної роботи. Коли базу порівняння приймають за 1000 (наприклад при обчисленні показників природного руху населення), результат порівняння виражають у проміле (%₀).

У деяких випадках при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10 000 одиниць (продециміле, %₀₀), за 100 000 (просантиміле, %₀₀₀).

Так, часто на 10 000 чоловік населення розраховують кількість громадян, що живуть у квартирах. Наприклад, на певний момент часу на кожні 10 000 чоловік населення України припадало 4 300 мешканців квартир.

Форма вираження відносних  величин залежить від кількісного  співвідношення порівнюваних величин, а також від суті отриманого результату порівняння

В тому разі, коли порівнювана  величина є більшою від бази порівняння, відносну величину можна виразити або  в коефіцієнтній або відсотковій формі. Якщо порівнювана величина є меншою від бази порівняння, відносну величину доцільніше виражати у відсотках. Якщо ж числові значення порівнюваної величини відносно малі. То відносні величини виражають у проміле. Так, у проміле обчислюють показники природного руху населення: народжуваності, смертності, приросту,одруження, розлучення тощо.

У кожному окремому випадку  слід добирати таку форму вираження  відносних величин, яка забезпечує більшу наочність та сприйняття. Наприклад, краще сказати, що продуктивність праці  за звітний період зросла майже в 1,5 (півтора) раза,  ніж те,  що продуктивність праці проти базисного періоду становить 149,7%. Аби відносні величини були правильними, потрібно, щоб порівнювана величина і база (основа) були зіставними.

5. Види відносних величин і способи їх обчислення.

За пізнавальним значенням  відносні величини поділяються на такі: виконання договірних зобов’язань, динаміки, структури, координації, порівняння в просторі, інтенсивності.

Відносна  величина виконання договірних зобов’язань – показник, який визначають діленням обсягу виконаних зобов’язань (наприклад, обсяг поставленої продукції) на обсяг зобов’язань, передбачених договором (обсяг постачання продукції згідно з договором). Обчислений в такий спосіб показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов’язань.

Наприклад: домогосподарство планувало за місяць витратити 100 кВт електроенергії. Нехай реально витратили 95 кВт, тоді зобов’язання вважається перевиконаним на (100-95)/100=0,05 або 5%.

Відносними  величинами динаміки називаються показники, які виражають ступінь зміни явищ у часі. Вони характеризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку.

Відносні величини динаміки дуже важливі, їх широко застосовують у статистиці та соціально-економічних  дослідженнях, оскільки вивчення розвитку явищ у часі, зокрема, розвитку народного  господарства держави,  - важливе теоретичне і практичне завдання.

Відносну величину динаміки  визначають відношенням показників за звітній період (рік, квартал, місяць тощо) та за минулий період. Аби обчислити  відносну величину динаміки, потрібно мати дані щонайменше за два періоди  або моменти часу. Візьмемо дані з таблиці 1.1 (див. додатки)

 Таблиця 1.1

Розмір середньої  заробітної плати в  України

Для того щоб охарактеризувати інтенсивність зміни середньої заробітної плати  за певний період часу, можна відносну величину динаміки обчислювати двояко. Зокрема, можна зміну середньої зарплати обчислювати відносно попереднього року, а можна  порівнювати зміну в кожному новому році з одним якимось базисним роком. Отже, при обчисленні відносних величин динаміки постає питання про вибір бази (основи) порівняння.

Залежно від характеру  бази порівняння розрізняють два  види відносних величин динаміки : зі змінною базою порівняння (ланцюгові); зі сталою базою порівняння (базисні).

За даними з таблиці  розглянемо методику обчислення відносних  величин динаміки зі змінною (розрахунок 1) і сталою  (розрахунок 2) базами порівняння.

Розрахунок 1

Розрахунок 2

Якщо відносні величини динаміки зі змінною базою порівняння характеризують швидкість зміни показника від  одного періоду до іншого, то базисні  відносні величини характеризують поступове  віддалення цього самого показника  від періоду, який взято за базу порівняння. Вибір бази порівняння для базисних відносних величин має суттєве  значення.  За базу порівняння слід брати дані за роки, найважливіші  для розвитку досліджуваного процесу.

Відносні величини структури характеризують  склад досліджуваної сукупності. Їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елемента  до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як відношення частини до цілого. Переважно відносні величини  структури виражають у відсотках   (базу порівняння приймають за 100). Показники структури можна виражати в коефіцієнтній формі (базу порівняння приймають за одиницю). Зіставляючи структуру однієї й тієї самої сукупності за різні періоди часу, можна простежити структурні зміни. Відносні величини структури широко використовують для аналізу підприємницької діяльності: структури випущеної продукції та витрат на її  виробництво, а також складу робітників підприємства за різними ознаками  (стать, вік, стаж роботи).

Відносними  величинами координації називають співвідношення окремих частин певної сукупності. Вони вказують на те.  В скільки разів порівнювана  частина сукупності є більшою чи меншою від тієї частини, яку  взято за базу порівняння.

Наприклад, на певний момент часу чисельність міського населення  України становила  34,8 млн чоловік, а сільського -  16,5 млн чоловік. Прийнявши за базу порівняння чисельність сільського населення України, обчислимо відносну величину координації: 34,8/16,5=2,1. Це означає, що чисельність міського населення України більш ніж у 2 рази перевищує чисельність сільського населення.

Відносні  величини порівняння в просторі – це  співвідношення однойменних величин різних об’єктів. Так, можна зіставляти чисельність населення, розміри територій, посівних площ, обсяг промислової продукції  між окремими країнами, областями, районами.

Дану методику можна розглянути на такому прикладі. Станом на  1 січня 1996р. чисельність населення Києва становила 2630, а Харкова – 1555 тис. чоловік. Розрахуємо відносну величину порівняння у просторі, взявши за базу порівняння чисельність населення міста Харкова: 2630/1555=1,69. Отже, чисельність населення міста Києва в 1,69 рази більша від чисельності населення міста Харкова.

Відносними  величинами інтенсивності називають показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища в певному середовищі. За їх допомогою вимірюють інтенсивність його поширення, ступінь насиченості певного середовища даним явищем. Відносні величини  інтенсивності завжди є відношенням двох різнойменних величин. У чисельнику – величина явища (показник), ступінь поширення якого вивчають, а в знаменнику – величина того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. Відносна величина інтенсивності вказує на те, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносна величина інтенсивності завжди є іменованою.

Розглянемо показник, що характеризує фермерів, що мають у своєму господарстві понад 200 голів худоби, у розрахунку на 10 000 чоловік населення. Його обчислюють шляхом ділення кількості таких крупних фермерів на загальну кількість фермерів держави. Наприклад, станом на 1 січня 2010 року кількість фермерів в Україні становила 23 200 тис. чоловік, загальна чисельність населення України – 47 300 тис. чоловік. Отже на кожні 10 000 чоловік в Україні припадало 4 904 крупних фермерів (23 200 000х10 000/47 300 000= 4904)

Ефективність використання статистичних показників значною мірою  залежить від дотримання цілої низки  вимог і насамперед урахування специфіки  та умов розвитку суспільно-економічних  явищ і процесів, а також комплексного застосування абсолютних і відносних  величин в економіко-статистичних дослідженнях. Саме такий підхід забезпечує найповніше  відображення досліджуваної  дійсності.

Важливою умовою правильного  використання статистичних показників є вивчення явищ через застосування абсолютних і відносних величин  в їх поєднанні.

2. РЕСУРСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ СУТНІСТЬ.

Домашнє господарство – це сукупність осіб, які ведуть спільне господарство (мають спільні витрати на утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднують і витрачають кошти. При цьому наявність родинних стосунків між такими особами не є обов'язковою. Діяльність домогосподарства передбачає формування доходів, а також здійснення витрат і використання наявних ресурсів.

Ресурси домогосподарств – сукупність активів, що перебувають у розпорядженні громадян і використовуються з метою забезпечення їх діяльності. Ресурси громадян включають грошові доходи, вартість продукції з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії, суму використаних заощаджень, залучених позик, повернених домогосподарству боргів, а також інших надходжень. Розрізняють номінальні, наявні та реальні наявні доходи громадян.

Номінальні доходи охоплюють обсяги доходів, одержаних домогосподарством у грошовій формі в поточному періоді.

Наявні доходи – це та сума грошових доходів, яка використовується домогосподарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Величина наявних доходів є меншою за суму номінальних доходів на величину податків і зборів.

 Реальні наявні доходи визначають, ґрунтуючись на сумі наявних доходів громадян з урахуванням індексу інфляції. Ресурси громадян формуються за рахунок різних джерел. Вони поділяються на дві групи: власні кошти та позики.

Власні кошти – це ті грошові кошти та інші активи, які перебувають у власності громадян (домогосподарств) і використовуються з метою зміни структури фінансових ресурсів. Наприклад, коли домогосподарство має на рахунку в банку певну суму грошових коштів, а потім використовує її на придбання цінних паперів, грошові кошти перетворюються на інші активи. При цьому структура фінансових ресурсів громадян змінюється, а їх загальна вартість залишається незмінною. Власними коштами є також доходи, що одержує громадянин (домогосподарство) від участі в підприємницькій діяльності, проведення інвестиційних операцій, у вигляді оплати праці та ін.

До власних джерел формування ресурсів громадян належать:

• Доходи, які громадянин одержує від участі в господарському процесі як найманий працівник. Такі доходи включають: заробітну плату, премії, додаткові виплати, надбавки, подарунки та ін.
• Грошові кошти, які громадянин отримує від здійснення підприємницької діяльності. Це – підприємницький дохід, прибуток, премії та доплати.
• Доходи від власності на майно. Вони виникають при передачі майна в спадщину, в оренду, при його продажу та ін. До цієї групи доходів зараховують орендну плату, роялті, доходи від продажу, доходи, отримані при одержанні спадщини та ін.
• Надходження від інвестиційної діяльності. Це – доходи, які одержують громадяни у вигляді процентів, дивідендів, спекулятивних прибутків та ін.
• Доходи, що отримують громадяни у формі соціальних виплат державними чи недержавними інститутами. До таких доходів належать: пенсії, стипендії, субсидії, трансферти, допомога та ін.
• Інші доходи, з-поміж яких: виграші та призи, знайдене майно, аліменти, гонорари, подарунки, перекази та ін.

Позики – це ті кошти, які громадянин отримує за умов повернення. Вони можуть використовуватися з метою формування ресурсів громадян. При цьому змінюється як структура ресурсів, так і їх загальна вартість. Та слід звернути увагу на те, що в таких випадках виникає заборгованість громадянина за одержаними в позику коштами. Вона підлягає погашенню в установлені терміни згідно з умовами позики. 

До складу позик належать:

• кредити, одержані у фінансових установах;
• товарно-матеріальні цінності, одержані на умовах кредиту або відстрочення платежу;
• грошові кошти, одержані від інших громадян за умов позики;

Тепер розглянемо структуру  доходів населення на прикладі даних  статистичного щорічника за 2010 рік. (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Доходи населення,  млн грн. [4, с. 56].