Структура слова в англійські мові
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ ЕКОНОМІКО-
імені академіка Степана Дем’
КУРСОВА РОБОТА
Розділ І. Структура слова в англійські мові.
- Морфологічна структура слова.
Фундаментальною одиницею мови є слово. Слово, як і кожна мовна одиниця - це явище, що має форму і зміст (значення). Форма існує завдяки фонетичній оболонці і має морфологічні категорії.
Лексикологія, як мовна дисципліна, має власні методи дослідження. Співставлення і опис лексичних фактів проводиться в залежності від мовних і позамовних причин. У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови, слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначають слова, як одиниці мови, багато в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття.
Слово - єдність форми і змісту - складається з морфем, найдрібніших двосторонніх одиниць мови. Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної одиниці, через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційні характеристики двобічного характеру:
Морфема ← слово → словосполучення (або фразеологічна одиниця).
Морфема входить безпосередньо до структури слова.
Термін «морфема» був запропонований Бодуеном де Куртене в 1881 році.
Морфема – це сполучення якогось значення і фонетичної форми. Проте морфема, у противагу слову, не автономна одиниця, хоча окремі слова можуть складатись лише з однієї морфеми. Звичайно в англійському слові розрізняємо дві-три (зрідка – більше) морфеми. Так, наприклад, у слові students маємо три морфеми – корінь stud із значення „навчання”, суфікс –ent із значенням активної дії та закінчення –s з граматичним значенням множини. Подальше членування морфем приводить лише до виділення окремих звукових комплексів, що значення не мають.
Морфема на відміну від слова не самостійна синтаксично, тобто в мові може вживатися тільки як компонент слова, і семантично, оскільки не може служити засобом називання денотата. Носіями основного лексичного значення є морфеми кореневі, а значення додаткового - афіксальні, які залежно від позиції в слові іменуються префіксами (що стоять перед коренем ) і суфіксами (займають позицію після кореня). Морфеми тісно пов'язані в слові не тільки структурно, а й семантично, взаємно впливаючи на значення один одного.
З семантичної точки зору всі морфеми поділяють на два великі класи: кореневі морфеми і афіксальні морфеми. Корінь – основний елемент слова, його основна частина яка передає фундаментальне лексичне значення. Наприклад: kind, mix, end, fix, boy. Зокрема, в англійській мові існує така тенденція, коли слово збігається з коренем. Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізові. Якщо корінь має більше, ніж три елементи, і елементи можуть наростати, то він перетворюється в іменну основу. Корінь разом з афіксами (префіксами і суфіксами) утворює основу слова. Проста основа – це, найчастіше, той же корінь слова, що може вживатись відокремлено, напр.: awe, change, note, seem. Основа, що охоплює один або більше афіксів, є похідною. У основі слів act, acting, action, actionable, activate, active, activity, actor, actual, actuality, actualize, actually, actuate, спільним є корінь act.
Також, крім кореневих морфем розрізняють афіксальні морфеми. Афіксальні це – морфеми, які видозмінюють слово і поділяються на словозмінні, ті які модифікують граматичне значення слова і словотворчі, ті які модифікують лексичне значення слова.
Афікси приєднують до основи слова для того щоб утворити нове слово. У свою чергу, афікси поділяються на префікс і суфікс.
Префікс – афікс в англійській мові який додається до слова, тим самим змінюючи його значення. Проте слово залишається тією ж частиною мови, що і без префікса. Префіксів в англійській мові досить багато. Зокрема, префікс називають словозмінним, оскільки, він змінює форму слова. Надалі, їх правопис може бути різним. Наприклад, англійці тяжіють до написання префіксів через дефіс, в той час як американці воліють писати слова злито (і це стосується не тільки префіксів ). Крім того, слова, що є самостійними лексичними одиницями часто пишуться разом, а в таких утвореннях префікс може відділятися. Таким чином, в аналогічних текстах різного національного авторства можна зустріти co - operation і cooperation, re - write і rewrite, ultra - violet і ultraviolet. В англійській мові існують заперечні префікси, такі як: un-, in-, а також такі варіанти як il- (перед l), ir- (перед r), im- (перед m i p) всі вони утворюють заперечне значення слів. Частіше за все, вони відповідають українському «не». Наприклад: known – unknown, popular – unpopular, direct – indirect, logical – illogical, regular – irregular, possible – impossible, mortal – immortal. Крім префіксів які виражають заперечення, існують:
dis- префікс може виражати і заперечення і протилежну дію або поняття (like – dislike), non- префікс частіше за все пишеться через дефіс, хоча американці віддають перевагу вживати їх злито (performance – nonperformance), префікс re- виражає значення повтору, повтору дії. Часто відповідає українському префіксу пере- (to sell – to resell), префікс mis- має значення неправильно, невірно (to understand – to misunderstand), префікси over- under-, мають протилежні значення. Перший означає над, надлишково, інший має значення недостатньо (to change – to overchange – to underchange).
В англійській мові не існує інфлексійних префіксів, а тільки деривативні. Префікс, як і інші афікси є зв’язаною морфемою.
Суфікс є афіксом який ставиться після основи слова. Типовими прикладами є відмінкові закінчення, що вказують на граматичні утворення іменників або прикметників і закінчень дієслів, які утворюють пари дієслів. Суфікси в англійській мові можуть не тільки поміняти значення слова, але і перевести його в категорію іншої частини мови.
Girls (girl) – суфікс -s утворює множину;
Не works (work) – суфікс -s відзначає третю особу однини теперішнього часу;
It closed (close) – суфікс -ed утворює минулий час;
Суфікси які утворюють іменники:
Група суфіксів в англійській
мові, що позначають національність, професію, знаряддя дії, дійову особу, приналежність
до якої-небудь групи людей:-ician,-ant,-ent,-ary,-
Наприклад: student – студент, engineer – інженер, sailor – моряк, builder – будівник, goddess – богиня.
Також, група суфіксів в англійській мові, що позначає процеси,
поняття, дії, науки і предмети:-acy,-age, -ance/ence,
-ancy/ency,-ry,-dom,-hood,-
Наприклад: heroism – героїзм, boredom – нудьга, readiness – готовність, intelligence – розум, faculty – факультет.
Суфікси в англійській мові, які утворюють прикметники:
-Able: washable – миється
-Y: dirty – брудний
-Ly: manly – сміливий
-Ful: wonderful – прекрасний
-Less: priceless – безцінний
-Ing: promising – перспективний
-Ic: democratic – демократичний.
Завдяки тому, що за суфіксом зберігається одне лексико-семантичне значення, вживання останнього з основою певних груп слів спонукає до утворення відповідних частин мови. Звідси суфіксація – важливий вид словотвору в англійській мові з типами, що склались історично.
Крім афіксів є також і так звані напівафікси, а саме морфеми, які належать до кореневого типу, але з ослабленим лексичним значенням і з достатньою регулярністю виконують функцію афікса в словотворенні. Найбільш яскравими прикладами напівафіксів є суфікси -man і -boy в словах postman, spaceman, horseman, fisherman, etc. сowboy, newsboy, playboy, etc. У них чітко простежується зв'язок з самостійною кореневої морфемою man, boy, але лексичне значення кожної з них ослаблене, що підкреслено і наголосом, який стоїть тільки на першій морфемі (порівняємо, наприклад, вимову словосполучень old man, young boy зі словами, наведеними вище). Прикладом напівафікса може служити префікс after в словах aftereffect (delayed result), aftermath (fig. consequence) , afterthought (reflection about a past event), afternoon (time between morning and evening).
Афікси, в свою чергу, також класифікуються на продуктивні і непродуктивні типи. Під продуктивними афіксами ми маємо на увазі ті, які беруть участь у отриманні нових слів в певний період розвитку мови. Зазвичай, продуктивні афікси можна знайти серед неологізмів та так званих оказіоналізмів (мовленнєві одиниці, які утворюються за стандартними та новими словотвірними моделями, з характерним експресивним забарвленням та індивідуальним характером), наприклад слово, яке придумане і використане тільки для конкретного випадку. Останні, як правило, формуються на рівні живої мови і відображаються як найбільш продуктивні і прогресивні моделі в словотворі. Коли літературний критик пише про якусь книгу, що це unputdownable (захоплюючий) трилер, марно шукати цей дивний і вражаючий прикметник в словнику, тому що це слово, утворене тільки для даного випадку і воно придумане в сучасній англійській мові та свідчить про високу продуктивність прикметників, які утворюються за допомогою запозичегоно суфікса –able і природного префікса –un.
Афікси також бувають частково продуктивними, вони є обмеженими у створені нових слів. Такі афікси є рідкісними. Наприклад, в іменниках -lin, -ese, -ster, -ie,- let. Префікси: be-, mis-, dis-, co-.
Непродуктивні афікси – це ті, які не беруть участь у створенні нових слів у сучасній англійській мові. Наприклад в іменниках -th, -hood, -ship-, dom. В прикметниках -ly, -some, -ous, -ful. В дієсловах -en, -fy. В прислівниках -wards.
Мертві афікси – це ті, що пройшли процес архаїзації в ході історичного розвитку мови і тому, вони злилися з коренем і тепер не можуть бути визнані словотворчими морфемами.
Зупинимося далі на проблемі афіксальної омонімії. Під афіксами-омонімами слід розуміти ті, що збігаються зі своїм зовнішнім оформленням (звучанням і написанням) словотвірні елементи, які вживаються для утворення слів від основ різних частин мови і висловлюють чинності цього диференційованого значення. Отже, при тлумаченні того чи іншого афікса необхідно виходити не тільки з формальних його ознак, але і брати до уваги, головним чином, характер його вживання, походження і значення.
Афікси-омоніми можуть виникати різними способами:
а) шляхом запозичення
афіксів, які збігаються за своїм
зовнішнім оформленням з
б) в результаті диференціації значень того чи іншого афікса при вживанні його для утворення будь-якої частини мови від основ різних частин мови; внаслідок цього одні й ті ж афікси набувають можливість виражати не тільки різні відтінки одного і того ж значення, але часом і зовсім різні значення, тобто багатозначність афікса може переходити в афіксальних омонімію.
Наприклад, омонімами стали в сучасній англійській мові суфікси - ish в словах dwarfish - карликовий, недорозвинений, freakish - примхливий, чудернацький.
в) афікси-омоніми можуть виникати в результаті зміни функцій вже наявного в мові афікса. Суфікс прикметників -ed, який виник і розвинувся з формотворчого суфікса дієслів -ed;
г) часто афікси-омоніми виникають в результаті того, що різні за походженням афікси, які спочатку відрізнялися не тільки своїм значенням, але і самою формою, з плином часу, в силу певних фонетичних та інших причин придбали ідентичне звучання і навіть написання (так, наприклад, виникли афікси-омоніми un - утворює прикметники від основ прикметників, і un -, що виробляє дієслова від дієслівних основ).
Афікси можуть бути деривативними або інфлексійними. Деривативні афікси – це афікси, які служать для утворення нових слів і виражають їх лексико-граматичне значення. Деривативними афіксами можуть бути і префікс і суфікс. Проте префікс в сучасній англійській мові завжди тільки деривативний (do – redo, read – reread). На рахунок суфіксів, то вони можуть бути як дериватив ними, так і інфлексійними. Інфлексійні суфікси не змінюють зміст слова. Вони змінюють форму одного й того самого слова і надають граматичного значення, наприклад: зміна одними на множину (dog – dogs), або зміна теперішнього часу в минулий час (work – worked). На прикладі таких речень: "Every day I walk to school" та "Yesterday I walked to school" слова “walk” та “walked” мають те ж саме основне значення. В реченні "I have one car" та "I have two cars" основне значення слів “car” та “cars” одне й те ж саме. У цьому випадку суфікс додається тільки для граматичної «правильності». Наприклад: ox – oxen, like – likes, work – worked, eat – eaten, sleep – sleeping, big – bigger.
Деривативні суфікси, в свою чергу, надають нового значення слову і змінюють частини мови: derive (verb) + tion = derivation (noun) + al = derivational (adjective). Приклади використання найпоширеніших деривативних суфіксів: explore – exploration, divide – division, teach – teacher, music – musician sad – sadness, diction – dictionary, tax – taxable, terror – terrorize.
Частину слова без
інфлекційного суфікса
Типи основ виділяються в залежності від завдань класифікації. Так, для виявлення внутрішньої форми основ прийнято розділяти їх на мотивовані і немотивовані. Вмотивованість основи проявляється так само ,як і вмотивованість слова, про що вже вище подано. Наприклад, основа notify- в слові notification семантично мотивована кореневою морфемою note. До немотивованих основ відносяться, перш за все, прості основи (quick- в quickly; write- в writer) або основи слів типу possibly. Загальний принцип вмотивованості основи і слова не означає, не означає ,що слово з чітким внутрішнім мотивуванням обов’язково містить мотивовану основу. Так, прикметник courageous з основою courage- вмотивовано поєднанням основи і суфікса, при цьому сама основа немотивована.
За структурою основи прийнято поділяти на прості, похідні складні та складно-похідні. Проста основа, як правило, немотивована і частіше за все збігається з кореневою морфемою (quick- в quickly, read- в reader, etc.) Похідна основа морфологічно неоднорідна, оскільки вона являє собою результат словотворчого процесу. Наприклад, основа слова governmental складається з двох морфем – кореневої govern- та афіксальної -ment; основа дієслова prefabricate також похідна, так як включає в себе кореневу морфему fabric- і афіксальну -ate. При цьому, коренева морфема в такій основі повинна бути одна. Складна основа складається з двох (теоретично і більше) кореневих морфем (vacuum-clean- в vacuum-cleaner). Складно-похідні основи являють собою результат двох ступенів словотворення, коли на першій утворюється складна основа, а на другій вона перетворюється в похідну: light + heart; light-heart- + -ed в light-heartedness; colour- + blind; colour-blind-ed в colourblindedness. etc.
За ступенем самостійності основи поділяються на вільні, тобто ті, які збігаються з словом (quick-, fabric-, heart-, employ-, etc.) зв’язані осонови ті, які не збігаються з існуючими в мові словами (eleg- в elegance, lamin- в laminate), а також ізольовані, тобто ті, що існують тільки в одному слові англійської мови, але при цьому в поєднанні з іншою, регулярно виділеною морфемою (hamlet – eaglet, piglet, leaflet, etc; chrysanthemum – geranium, alyssum, etc.).
2. Вільна і зв’язана морфеми в англійській мові.
Вільна морфема (free morpheme або “word-morpheme”) – це мовна одиниця, що може існувати сама по собі. Вільна морфема може вживатися як слово, наприклад: friendship, friendly (a friend). Тому, фактично, вільна морфема є коренем. Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні значення. Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів, напр.: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично складається з двох вільних морфем – прийменника with і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної та залежної морфем – суфікс ing окремо не вживається. Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку, звичайно складається з вільних морфем, які утворюють окремі слова, наприклад: cow, sheep, boy, top, go, run.
Зв’язана морфема (bound morpheme) – мовна одиниця, яка не може існувати сама по собі, а виступає як компонента частинка слова. наприклад: -ed, -s, -ing, -er, -en. Зв’язані морфеми включають в себе всі інфлексійні суфікси і префікси.
Зв’язана морфема також включає в себе, так звану, внутрішню флексію (інфікси) і нульові морфеми.
Лінгвістика визначає два класи зв’язаних морфем. Перший клас називають інфлексійними морфемати. Інфлексійні морфеми змінюють граматичний клас слова, наголошуючи на зміні числа, особи, статі ,часу, але вони не зміщують базову форму в інший клас слів. Коли слово “house” (будинок) змінюється на
“houses” (будинки) воно як і раніше залишається іменником, навіть якщо додати закінчення –s тобто, ознака множини. Деривативні морфеми становлять другий клас зв’язаних морфем і вони змінюють слова відповідно до його лексичного і граматичного класу. Вони викликають більш глибокі зміни на базі слів. Слово “style” (стиль) є іменником, але воно може змінюватися на “stylish” (стильний) прикметник. Деривативні морфеми включають суфікси: (e.g., 'ish,' 'ous,' 'er,' 'y,' 'ate,' and 'able') і префікси. (e.g., 'un,' 'im,' 're,' and 'ex')."
Зв’язані основи є морфемами, які служать як основи для деривації але які ніколи не виступають в якості вільної морфеми, наприклад: conclude, occlude, preclude, include.
Напівзв’язані морфеми можуть функціонувати як афікси і як вільні морфеми, наприклад: after, half, self, well, man.
Аломорфи – позиційні варіанти морфеми, які трапляються в специфічному оточенні. Наприклад: морфема множини -“s” в слові “cats” – передає звук “s”, але в слові “dogs” морфема “s” передає звук “s”. Аломорфи префікса in- involuntary є il- перед l- illegal, im- перед білабіальними immobile, ir- перед r- irregular.
2. Структурні типи англійських слів.
В англійській мові інує чотири типи слів в залежності від їх морфем.
1. Прості слова – це слова,
які складаються тільки з