Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки і підприємництва
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Регіональна економіка»
на тему: «Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні»
Робота виконана студенткою
2 курсу факультету
фінансів та банківської
Жерж Людмилою Анатоліївною
Науковий керівник
к.е.н., доцент Максименко Євген Вікторович
Ірпінь–2011
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ…………………………………………………..
1.1 Передумови становлення та розвитку сфери
послуг як особливого виду економічної
діяльності……………………………………………………
1.2 Сфера послуг як важлива складова національного господарства України...
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КОМПЛЕКСУ СФЕРИ ПОСЛУГ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ………
2.1 Транспортний комплекс і зв’язок…………………………………………..
2.2 Комплекс соціальної інфраструктури………………………………………
2.3 Туристично-рекреаційний комплекс……………………………………….
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ
В УКРАЇНІ………………………………………………………
3.1 Сучасний стан сфери послуг в системі народногосподарського
комплексу України……………………………………………………………
3.2 Шляхи вирішення проблем розвитку сфери послуг в Україні……………
3.3 Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг………………………..
Висновки до розділу 3……………………………………………………………..
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………
ВСТУП
Дослідження структури та особливостей розвитку сфери послуг є одним з найактуальніших напрямів наукових досліджень. Адже на сьогодні в суспільстві практично немає людей, які хоча б раз в житті не скористалися тими чи іншими послугами. Результати таких досліджень є вкрай необхідними для поліпшення життєдіяльності як населення загалом, так і кожної людини зокрема. Не випадково в розвинених країнах сфера послуг суттєво переважає в структурі економічної діяльності.
Система обслуговування населення є важливою умовою соціально-економічного розвитку та прогресивної структури його господарства, а також показником рівня життя населення. Останній є однією із основних соціально-економічних категорій, що характеризує не лише матеріальний добробут людини, а й визначає узагальнений результат діяльності економіки держави за певний проміжок часу. Подальший соціально-економічний розвиток України можливий за умов розширення внутрішнього ринку і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей, серед яких все більшу роль відіграють галузі обслуговування. На сьогодні однією із проблем системи обслуговування населення є невпорядкованість та розбіжності наукової термінології. У науковій літературі зустрічаються такі поняття як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура», які часто вважаються як синоніми.
Аналіз літературних джерел з означеної тематики показує, що проблема вивчення сфери обслуговування є досить актуальною. Існуючі наукові розробки досить різні за підходами, рівнем охоплення складу системи обслуговування, таксономічним рівнем досліджуваних територіальних одиниць тощо. Проблеми обслуговування населення привертають увагу фахівців різних наукових галузей: економістів, соціологів, географів та ін.
У науковій літературі питання про роль і місце сфери послуг у ринковій економіці знайшла відображення в чисельних працях: Аванесова Г.А., Анохін А.О., Баранський М.М., Беккер Г., Білорус О.Г., Бураковський І.В., Вейсборг Б., Єременко В.Г., Маршалл А., Петті В., Плотніков О.В., Рікардо Д., Скаленко О.К., Сміт А., Шаленко М. та інші дослідники.
Але в цілому зазначена проблема залишається недостатньо вивчена як в українській, так і світовій науці. Зокрема, більшість досліджень західних вчених акцентує увагу лише на конкретній вартісній оцінці інвестиційного ефекту сфери послуг, що віддзеркалює процеси зростання заробітної плати та національного доходу. Більш важливим, однак, є науково обґрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, комплексного, більш широкого впливу сфери послуг і її структури, способу організації, управління і фінансування на процес суспільного розвитку. Надзвичайно важливою для сучасної України є проблема налагодження такого фінансово-економічного механізму сфери послуг, який би на основі впровадження в реальну практику принципів прозорості, відповідальності, результативності, сприяв суттєвому підвищенню рівня економічної ефективності та досягнення соціальної справедливості у сфері послуг.
Особливість економічного підходу до розглядання даної проблеми міститься в тому, що дозволяється вивчати не тільки від’ємні властивості послуг, а також відношення між людьми, що відбуваються з приводу створення цих властивостей й використання їх для задоволення різного роду потреб.
Таким чином, послуги є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни, що забезпечує економічне зростання, підвищення споживацьких вимог узгодження попиту і пропозиції в сфері послуг, підвищення якості та ефективності послуг і є актуальною проблемою. Незаперечним є одночасний процес надання і споживання послуг з урахуванням особливостей кожної галузі. Не менш важливу роль у наданні послуг відіграє людський фактор, який присутній у виробництві послуг.
Метою курсової роботи є дослідити структуру, функції, завдання, особливості розвитку та місце сфери послуг у народногосподарському
комплексі України.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– дослідити сутність поняття «послуги»;
– проаналізувати існуючі наукові підходи до класифікації сфери обслуговування; виявити розбіжності у науковій літературі таких дефініцій як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура»;
– використати системний підхід до вивчення процесу розвитку сфери обслуговування;
– обґрунтувати сутність сфери обслуговування в теоретичному аспекті та визначити важелі, завдяки яким вона може впливати на макроекономічні процеси;
– визначити типи послуг;
– охарактеризувати структуру ринку послуг в Україні;
– проаналізувати сучасний стан сфери обслуговування;
– розглянути інноваційну діяльність у подальшому розвитку сфери послуг в Україні.
Об’єктом дослідження є соціально-економічна діяльність в сфері послуг і її роль в забезпеченні суспільного розвитку.
Предметом курсової роботи є система відносин, що виникають в процесі функціонування та розвитку сфери послуг в Україні.
У процесі дослідження використані такі загальнонаукові та спеціальні методи: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності, місця і ролі сфери послуг в економіці); статистично-економічний (аналіз сучасного стану галузей сфери послуг), системно-структурний та порівняльний (з’ясування необхідності державного регулювання галузей сфери послуг, виявлення недоліків існуючого механізму макроекономічного державного регулювання та розробка пропозицій щодо його удосконалення).
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
1.1 Передумови становлення та розвитку сфери послуг як особливого виду економічної діяльності
Сучасна галузева структура економіки України формувалася впродовж тривалого історичного періоду під дією різноманітних чинників, з-поміж яких провідним був її політичний статус, який не враховував українських національних інтересів. В історичному минулому Україна не мала повноцінної державності (за окремим винятком часу створення УНР) і не могла організувати господарство, виходячи із власних інтересів. В Україні у радянські часи спостерігався занепад сфери послуг, тому що цю галузь економіки відносили до другорядної, після матеріального виробництва. Недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання економіки України [8, 120].
Між дослідниками точаться дискусії з приводу періоду виникнення сфери послуг в Україні. Одні вчені (Аванесова Г.А., Білорус О.Г., Плотніков О.В. та ін.) стверджують, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, а інші (Бураковський І.В., Єременко В.Г., Скаленко О.К. та ін.) відносять період її становлення до постіндустріального економічного устрою.
Перша категорія вчених доводить, що сфера послуг з’явилася на ранніх етапах розвитку людства. Адже раніше всього виникає спеціалізація адміністративної діяльності (вожді в первісному суспільстві, управлінський апарат суспільств з державною організацією), виробництво соціальних послуг служителями культу (священики) і виробництво послуг із захисту прав власності (професійна армія, судді). У міру розвитку суспільства виділялися все нові і нові сфери послуг. Уже в античному суспільстві існував щонайширший спектр сервісних видів діяльності, який майже повністю збігається з сучасним – транспорт, торгівля, наука, охорона здоров’я, освіта, фінанси, мистецтво та ін. Лише у 19–20 ст. до них приєдналися нові види послуг – зв’язок, аудит та ін. [1].
Інші вчені вважають,
що в стародавні часи суспільне надання
послуг не було розвинуто. Товарний обмін
і торгівля здійснювалися в основному
у вигляді готових результатів
сільськогосподарської або
Ми схиляємося до тверджень першої категорії вчених і вважаємо, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, яка поступово з розвитком ринкових відносин вдосконалювалася та шліфувалася.
Термін «сфера послуг» все частіше використовується науковцями, але в той же час, не дивлячись на зрозумілість цього терміну, його тлумачення не є однозначним. В економічній літературі існує ряд альтернативних дефініцій сфери послуг, що розглядають її з різних позицій. Умовно можна виділити дві категорії визначень [3, 23–29].
Згідно з першою, більш загальною категорією визначення, сфера послуг трактується як сектор економіки зі специфічними суб’єктними відносинами і зв’язками в обміні [10], або як широкий спектр видів господарської діяльності, спрямований на задоволення особистих потреб населення і потреб виробництва, а також потреб суспільства в цілому незалежно від того, надаються послуги приватним особам чи організаціям [6].
У основі другої концепції визначень лежить передумова надання послуг, насамперед, населенню, наприклад, згідно з одним з трактувань сфера послуг – це сукупність галузей, підгалузей і видів діяльності функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва проявляється у виробництві і реалізації послуг і духовних благ для населення [19].
Дискусійним залишається визначення самого поняття «послуга». Незважаючи на застосування поняття «послуга» в багатьох чинних нормативно-правових актах держави (Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р., Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.2993 р. та ін.) жоден із них, в тому числі і ЦК України, не дають його єдиного визначення [22]. Сталим є лише розуміння послуги як дії, що приносить користь.
Більшість дослідників до послуг відносять ті види діяльності, які не створюють матеріальних цінностей. Основним критерієм зарахування будь-якого виду діяльності до сфери послуг є невідчутний та невидимий характер її продукту. Дослідників можна поділити на дві групи, що мають альтернативні підходи, а саме: одні схиляються до того факту, що у послуги відсутня матеріальна цінність, інші вважають, що послуга може супроводжуватися товаром.
Основоположником наукової думки «теорії послуг» є Ж.Б. Сей. Він зазначав, що результатом послуг є нематеріальні продукти, корисні для людей, що мають мінову вартість і є наслідком поєднання праці з капіталом. Отже, виробництво означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в матеріальному і нематеріальному вигляді та обмінюватись одна на одну завдяки однаковій внутрішній цінності. «Теорія послуг» Ж.Б. Сея трактує послуги як особливий вид благ, що здатні приносити прибуток своїм власникам [9].
Згодом Ф. Баста запозичив «теорію послуг» Ж.Б. Сея, але уточнює її, трактуючи послуги, як своєрідний товар. Він визнає рівноцінними учасниками обміну продукти створені в матеріальній і нематеріальній сферах. Також Ф. Баста наполягає на необхідному розвитку нематеріальної сфери, на його думку це сприятиме зростанню зайнятості та доходів. Ф. Баста дає наступне тлумачення послуги: «послуга – це не лише витрати праці, а й взагалі будь-яке зусилля, що зберігає зусилля інших» [12].
На нашу думку, найточніше відтворює сутність сучасної послуги визначення, дане Т. Гіллом: «Послуга – це зміна стану особи або товару щодо їх приналежності до будь-якої економічної одиниці, що відбувається в результаті діяльності іншої економічної одиниці з попередньої згоди першої» [27]. В останні роки вищенаведене трактування послуги найчастіше зустрічається в науково-економічній літературі.
Ми вважаємо, що для того щоб усунути проблему невизначеності трактування поняття «послуги» потрібно внести зміни до чинного законодавства України, а саме до ЦК України, нормативно зафіксувавши комплексне, точне та базове для всіх інших нормативних актів визначення поняття «послуги».
Слід зазначити, що з поняттям сфери послуг пов’язана ще одна термінологічна різноголосиця. По-перше, існує кілька термінів: сфера послуг, сфера обслуговування, невиробнича сфера, сфера нематеріального виробництва. Частина вчених вважає, що це лише різні назви того самого економічного об’єкта (тобто синоніми), інші розрізняють ці поняття. По-друге, існують різні погляди, згідно з якими, одні галузі варто зараховувати до цих сфер, а інші – ні. Наприклад, існує поділ народногосподарського комплексу на виробничу й невиробничу сфери; на сферу матеріального й нематеріального виробництва. Де повинна проходити межа між цими сферами і як її позначити в економічних реаліях? Це основна дискусія, що розгорнулася у 80-х р р. ХХ ст. У ході наукових дебатів у центрі уваги опинилися такі галузі, як транспорт і зв’язок, які потрапляли то в одну, то в іншу класифікаційну групу, або навіть «розчленовувалися» (так, легковий транспорт належав до сфери послуг, вантажний – до сфери виробництва).
Окремо існує група економістів, що розмежовують увесь народногосподарський комплекс на три сфери діяльност1: 1) виробничу сферу; 2) сферу послуг (тобто нематеріальне виробництво); 3) невиробничу сферу (охоронна діяльність, наука, управління тощо) Більша частина вчених на сьогодні поділяє точку зору іноземних колег (причому ця точка зору зараз є переважною), які вважають правильним інший поділ: народне господарство поділяється на сферу I, де виробляються матеріально-речовинні продукти, і сферу II, у якій створюються всі нематеріальні форми багатства При цьому праця сфери II вважається рівноцінною працею, що витрачається у сфері I. Єдине, чим відрізняються ці види праці – це невідчутність і просторова невіддільність продуктів праці у сфері II від виробничого акту [4, 20]. Ми теж дотримуємося цієї точки зору з цього питання.
Сфера послуг функціонально різнорідна і включає широкий спектр галузей – від транспорту, зв’язку, торгівлі до фінансових, освітніх, наукових послуг, охорони здоров’я, культури і т. д. У зв’язку з цим слід відзначити особливу необхідність глибшого розуміння сфери послуг, яка розглядається вже не як єдина галузь, а як масштабний сектор економіки, що володіє розгалуженою і складною структурою з рухливими кордонами.
1.2 Сфера послуг як важлива складова національного господарства України
У міру розвитку суспільства,
зростання продуктивних сил відбувається
певний розвиток сфери послуг. Спостерігається
збільшення зайнятості у цій сфері,
зростання технічної
Рівень розвитку сфери послуг, як правило, дзеркально відображає рівень розвитку країни, її економічний потенціал. Високий рівень продуктивності праці в реальному секторі економіки дає змогу переключати на інші невиробничі ділянки народного господарства все більшу кількість трудових і матеріальних ресурсів.
Збільшення масштабів виробництва в реальному секторі економіки, створення високотехнологічної і складної продукції нових поколінь зумовлює зростання сфери послуг, розширення їх видів та технічне вдосконалення цієї сфери. У свою чергу, розширення масштабів, доступність поліпшення якості роботи сфери послуг сприяє розширенню попиту на товари, впливаючи тим самим на масштаби зростання виробництва й загальних макроекономічних показників розвитку економіки. Таким чином, можна стверджувати, що, з одного боку, розвиток сфери послуг є чинником зростання економіки; з іншого – розвиток економіки сам по собі є чинником зростання сфери послуг. Інакше кажучи, є як прямий, так і зворотний зв’язок між зростанням економіки й розвитком сфери послуг. Для країн з високим економічним потенціалом зростання економічного розвитку породжує розширення сфери послуг, тобто більш помітним є прямий зв’язок. Навпаки, країни з невеликим економічним потенціалом нездатні до значних витрат у сфері послуг. Тут послуги не завжди доступні і якісні, тому розширення сфери послуг і поліпшення її якісних характеристик є стимулом зростання попиту на продукцію, розширення реального сектора. Тобто спостерігається результат дії зворотного зв’язку.
У зв’язку з цим виникає питання про роль сфери послуг як фактора економічного зростання. Щодо цього питання немає єдиної точки зору. Одні економісти вважають розвиток сфери послуг необхідним фактором економічного зростання, посилаючись на згаданий зв’язок між розвитком економіки і розглянутої сфери. Інші, переважно представники дореформеної економічної школи – Я.А. Кронрод, М.І. Скаржинский тощо, дотримуються думки про корисність розширення сфери матеріального виробництва за рахунок звуження сфери послуг. Чим більше трудових ресурсів зайнято у виробництві матеріальних благ, тим більшу вигоду отримує суспільство. Подібна точка зору як наслідок мала фінансування сфери послуг за залишковим принципом. Однак умови ефективного розвитку суспільства вимагають гармонійного, збалансованого розвитку як сфери послуг, так і сфери виробництва, не допускаючи пертрофованого розвитку однієї з них [4, 19].
На нашу думку, недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання економіки України.
Сфері послуг як сектору економіки властиві такі риси:
- Результати діяльності її галузей і підприємств виражаються не в створенні продукції, а в наданні послуг.
- Результати діяльності економічних структур, що функціонують у розглянутій сфері, існують лише в процесі їх виробництва й споживання, і, як правило, не можуть бути відділені ні від виробника, ні від споживача.
- Сфера послуг не може існувати ізольовано від населення або від реального сектора. Навпаки її ефективність безпосередньо пов’язана із процесами її інтеграції з виробничою і соціальною сферами громадського життя.
- Відносною особливістю більшості видів продукції (послуг), що надаються цією сферою, є: 1) комплексний характер (задоволення цілого спектра потреб); 2) взаємозв’язок і взаємодоповнюваність («пакет послуг») при їх відносно слабкій взаємозамінності [4, 19].
Невиробнича галузь господарства має у своєму складі дві групи галузей. Першу із них формують освіта, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування, охорона здоров’я, соціальне забезпечення і фізична культура. Характерно, що частка зайнятих у цій групі постійно збільшується і становить біля 70 % усіх працюючих у невиробничій сфері. До другої групи відносяться житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, пасажирський транспорт, зв’язок, управління, кредитування і державне страхування [8, 120].
Відповідно до стандартів
статистичного обліку країн Євросоюзу,
в Україні діє система
Ринок послуг існує в єдності з товарним ринком і є одним із його різновидів що розвивається в рамках загальних законів економіки з ринковими відносинами і підкоряється цим законам. Як відзначає І.М. Ліфиц, одним з основних напрямів розвитку регіональної економіки є сфера послуг, яка стрімко розширюється. Це пов’язано з рядом факторів: компанії прагнуть купувати готову ділову послугу, населення усе ширше використовує досягнення науково-технічного прогресу і відчуває потребу в допомозі фахівців, зростання добробуту населення збільшує попит на побутові послуги для вивільнення часу, а вивільнення часу населення збільшує попит на послуги, пов’язані із заняттями спортом і розвагами. Для організацій, що надають послуги, важливо розуміти природу і сутність послуг, враховувати їх специфіку [4, 20].
Висновки до розділу 1
Розглянувши теоретичні основи розвитку та функціонування сфери послуг, можна зробити висновок, що роль послуг як одного з найважливіших секторів економіки дуже важлива в сучасній економіці. Серед дослідників сери послуг спостерігається різнобій і навіть суперечності щодо питання тлумачення її змісту та структури, а також періоду виникнення сфери послуг. Це свідчить про складність та важливість значення самого поняття «сфера послуг» у сучасних ринкових умовах господарювання.
На основі вивчення думок різних науковців ми дійшли висновку, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, яка поступово з розвитком ринкових відносин вдосконалювалася та шліфувалася. З’ясування періоду зародження та розвитку сфери послуг важливе передусім тому, що для розроблення методів вдосконалення її структури потрібне комплексне дослідження усіх її складових елементів та врахування тих чинників, які впливали певним чином на її функціонування на різних етапах розвитку.
Ми дослідили, що в Україні в радянські часи спостерігався занепад сфери послуг, тому що цю галузь економіки відносили до другорядної, після матеріального виробництва. Недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання сучасної економіки України.
Важливою проблемою сфери послуг виступає відсутність єдиного тлумачення поняття «послуги» як в нормативно-правових документах, так і серед науковців. Це, в свою чергу, позначається, на розпливчастій структурі самої сфери послуг, адже за одним із визначень поняття «послуги» транспорт належить до сфери послуг, а за іншим – ні. Саме тому для усунення проблеми невизначеності трактування поняття «послуги» потрібно на основі узагальнення напрацювань науковців стосовно її сутності внести зміни до чинного законодавства України, а саме до ЦК, давши комплексне, точне та базове для всіх інших нормативних актів визначення поняття «послуги».
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КОМПЛЕКСУ СФЕРИ ПОСЛУГ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1 Транспортний комплекс і зв’язок
Транспортний комплекс – це територіальне поєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які взаємодіючи, найповніше задовольняють потреби суспільного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. До його складу входить також сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітне технічне обладнання, що забезпечує роботу всіх видів транспорту.
Транспортний комплекс України представлений всіма сучасними видами транспорту і характеризується значними регіональними особливостями галузевої та функціональної структури [18, 188].
Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств. Сільське господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності та рівня розвитку агропромислової інтеграції. Будівельна індустрія впливає на розміщення транспорту через великі потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється транспортний комплекс. Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня і внутрішня торгівля Обсяг вантажообігу з закордонними країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами [16, 344–345].
Україна, як зазначають експерти, має
досить вигідне географічне