Структура та призначення таблиць маршрутизації
Курсова робота
з дисципліни:
«Сучасні засоби застосування мереж ЕОМ»
на тему:
«Структура та призначення таблиць маршрутизації»
Зміст
1. Загальні відомості про поняття «маршрутизація»
a. Компоненти маршрутизації
b. Визначення маршруту
c. Комутація
2. Алгоритми маршрутизації
3. Типи алгоритмів
4. Показники алгоритмів (метрики)
5. Статична і динамічна маршрутизація
a. Статична IР-маршрутизація
b. Конфігурування статичних IР-маршрутизаторів
c. Використання адреси шлюзу за замовчуванням
d. Побудова таблиці маршрутизації
e. Записи за замовчуванням у таблиці маршрутизації
f. Додавання статичних записів
g. Динамічна IР-маршрутизація
h. Конфігурація вузла
6. Протокол RIP
7. Спільне використання статичної й динамічної маршрутизації
8. Структура таблиць маршрутизації в IP-мережах
9. Протокол ARP
10. Висновки.
11. Список використаної літератури
27
1. Загальні відомості про поняття «маршрутизація»
У загальнодоступному значенні слова маршрутизація означає пересування інформації від джерела до пункту призначення через об'єднану мережу. При цьому, як правило, на шляху зустрічається принаймні один вузол. Маршрутизація часто протиставляється об'єднанню мереж за допомогою моста, яке, у популярнім розумінні цього способу, виконує точно такі ж функції. Основна відмінність між ними полягає в тому, що об'єднання за допомогою моста має місце на Рівні 2 еталонної моделі ISO, у той час як маршрутизація зустрічається на Рівні 3. Цією різницею пояснюється те, що маршрутизація й об'єднання за мостовою схемою використовують різну інформацію в процесі її переміщення від джерела до місця призначення. Результатом цього є те, що маршрутизація й об'єднання за допомогою моста виконують свої завдання різними способами; фактично, є кілька різних видів маршрутизації й об'єднання за допомогою мостів.
Тема маршрутизації висвітлювалася в науковій літературі про комп'ютери більш 2-х десятиліть, однак з комерційної точки зору маршрутизація набула популярності тільки в 1970 рр. Протягом цього періоду мережі були досить простими, гомогенними оточеннями. Великомасштабне об'єднання мереж стало популярно тільки останнім часом.
a. Компоненти маршрутизації
Маршрутизація містить у собі два основні компоненти: визначення оптимальних трактів маршрутизації й транспортування інформаційних груп (звичайно називаються пакетами) через об'єднану мережу. Останній із цих двох компонентів також називається комутацією. Комутація відносно проста. З іншого боку, визначення маршруту може бути дуже складним процесом.
b. Визначення маршруту
Визначення маршруту може базуватися на різних показниках (величинах, результуючих з алгоритмічних обчислень по окремій змінній - наприклад, довжина маршруту) або комбінаціях показників. Програмні реалізації алгоритмів маршрутизації вираховують показники маршруту для визначення оптимальних маршрутів до пункту призначення.
Для полегшення процесу визначення маршруту, алгоритми маршрутизації ініціалізують і підтримують таблиці маршрутизації, у яких утримується маршрутна інформація. Маршрутна інформація змінюється залежно від використовуваного алгоритму маршрутизації.
Алгоритми маршрутизації заповнюють маршрутні таблиці якоюсь множиною інформації. Асоціації "Пункт призначення/наступне пересилання" повідомляють роутеру, що певний пункт призначення може бути оптимально досягнутий шляхом відправлення пакета в певний роутер, що представляє "наступне пересилання" на шляху до кінцевого пункту призначення. При отриманні вхідного пакету роутер перевіряє адресу пункту призначення й намагається асоціювати цю адресу з наступним пересиланням. На мал.1 наведений приклад маршрутної таблиці "місце призначення/наступне пересилання".
27
To reach network: | Send to: |
27 | Node A |
57 | Node B |
17 | Node C |
24 | Node A |
52 | Node A |
16 | Node B |
26 | Node A |
. | . |
Мал. 1 Місце призначення/наступне пересилання
У маршрутних таблицях може міститися також і інша інформація. "Показники" забезпечують інформацію про бажаність якого-небудь каналу або тракту. Роутеры порівнюють показники, щоб визначити оптимальні маршрути. Показники відрізняються один від одного залежно від використаної схеми алгоритму маршрутизації.
Роутеры з’єднуються один з одним (і підтримують свої маршрутні таблиці) шляхом передачі різних повідомлень. Одним з видів таких повідомлень є повідомлення про "відновлення маршрутизації". Відновлення маршрутизації звичайно включають усю маршрутну таблицю або її частину. Аналізуючи інформацію про відновлення маршрутизації, що надходить від усіх роутерів, кожен з них може побудувати детальну картину топології мережі. Іншим прикладом повідомлень, якими обмінюються роутери, є "оголошення про стан каналу". Оголошення про стан каналу інформує інші роутери про стан каналів відправника. Канальна інформація також може бути використана для побудови повної картини топології мережі. Після того, як топологія мережі стає зрозумілою, роутери можуть визначити оптимальні маршрути до пунктів призначення.
c. Комутація
Алгоритми комутації порівняно прості й в основному однакові для більшості протоколів маршрутизації. У більшості випадків головна обчислювальна машина визначає необхідність відправлення пакета в іншу головну обчислювальну машину. Одержавши певним способом адресу роутера, головна обчислювальна машина-джерело відправляє пакет, адресований спеціально у фізичну адресу роутера (рівень МАС), однак з адресою протоколу (мережний рівень) головної обчислювальної машини пункту призначення.
Після перевірки адреси протоколу пункту призначення пакета роутер визначає, знає він чи ні, як передати цей пакет до наступного роутеру. У другому випадку (коли роутер не знає, як переслати пакет) пакет, як правило, ігнорується. У першому випадку роутер відсилає пакет до наступного роутеру шляхом заміни фізичної адреси пункту призначення на фізичну адресу наступного роутера й наступної передачі пакета.
Наступне пересилання може бути або не бути головною обчислювальною машиною остаточного пункту призначення. Якщо ні, то наступним пересиланням, як правило, є інший роутер, який виконує такий же процес ухвалення рішення про комутацію. У міру того, як пакет просувається через об'єднану мережу, його фізична адреса змінюється, однак адреса протоколу залишається незмінною. Цей процес ілюструється на Мал. 2.
Мал.2
У викладеному вище описі розглянута комутація між джерелом і системою кінцевого пункту призначення. Міжнародна Організація по Стандартизації (ISO) розробила ієрархічну термінологію, яка може бути корисною при описі цього процесу. Якщо користуватися цією термінологією, то прилади мережі, що не володіють здатністю пересилати пакети між підмережами, називаються кінцевими системами (ЕS), у той час як прилади мережі, що мають таку здатність, називаються проміжними системами (IS). Проміжні системи далі підрозділяються на системи, які можуть сполучатися в межах "доменів маршрутизації" ("внутридоменні" IS), і системи, які можуть сполучатися як у межах домена маршрутизації, так і з іншими доменами маршрутизації ("міждоменні IS"). Звичайно вважається, що "домен маршрутизації" - це частина об'єднаної мережі, що перебуває під загальним адміністративним керуванням і регульована певним набором адміністративних керівних принципів. Домени маршрутизації називаються також "автономними системами" (AS). Для певних протоколів домени маршрутизації можуть бути додатково підрозділені на "ділянки маршрутизації", однак для комутації як всередині ділянок, так і між ними також використовуються внутридоменні протоколи маршрутизації.
2. Алгоритми маршрутизації
Алгоритми маршрутизації можна диференціювати, ґрунтуючись на декількох ключових характеристиках. По-перше, на роботу результуючого протоколу маршрутизації впливають конкретні завдання, які вирішує розроблювач алгоритму. По-друге, існують різні типи алгоритмів маршрутизації, і кожний з них по-різному впливає на мережу й ресурси маршрутизації. І нарешті, алгоритми маршрутизації використовують різноманітні показники, які впливають на розрахунок оптимальних маршрутів.
Цілі розробки алгоритмів маршрутизації
При розробці алгоритмів маршрутизації часто переслідують одну або кілька з перерахованих нижче цілей:
1. Оптимальність
2. Простота та малі невиробничі витрати
3. Живучість та стабільність
4. Швидка збіжність
5. Гнучкість
Оптимальність
Оптимальність, ймовірно, є самою загальною метою розробки. Вона характеризує здатність алгоритму маршрутизації вибирати "найкращий" маршрут. Найкращий маршрут залежить від показників і від "ваги" цих показників, використовуваних при проведенні розрахунку. Наприклад, алгоритм маршрутизації міг би використовувати кілька пересилань із певною затримкою, але при розрахунку "вага" затримки може бути їм оцінена як дуже значна. Природно, що протоколи маршрутизації повинні суворо визначати свої алгоритми розрахунку показників.
Простота та малі невиробничі витрати
Алгоритми маршрутизації розробляються як можна більш простими. Інакше кажучи, алгоритм маршрутизації повинен ефективно забезпечувати свої функціональні можливості, з мінімальними витратами програмного забезпечення й коефіцієнтом використання. Особливо важлива ефективність у тому випадку, коли програма, що реалізує алгоритм маршрутизації, повинна працювати в комп'ютері з обмеженими фізичними ресурсами.
Живучість та стабільність
Алгоритми маршрутизації повинні мати живучість. Інакше кажучи, вони повинні чітко функціонувати у випадку неординарних або непередбачених обставин, таких як відмови апаратури, умови високого навантаження й некоректні реалізації. Оскыльки роутери розташовані у вузлових точках мережі, їх відмова може викликати значні проблеми.
Часто найкращими алгоритмами маршрутизації виявляються ті, які витримали випробування часом і довели свою надійність у різних умовах роботи мережі.
Швидка збіжність
Алгоритми маршрутизації повинні швидко сходитися. Збіжність - це процес угоди між усіма роутерами по оптимальних маршрутах. Коли яка-небудь подія в мережі приводить до того, що маршрути або відкидаються, або стають доступними, роутери розсилають повідомлення про відновлення маршрутизації. Повідомлення про відновлення маршрутизації пронизують мережі, стимулюючи перерахування оптимальних маршрутів і, в остаточному підсумку, змушуючи всі роутери прийти до угоди по цих маршрутах. Алгоритми маршрутизації, які сходяться повільно, можуть привести до утворення петель маршрутизації або виходам з ладу мережі.
На Мал. 3 зображена петля маршрутизації. У цьому випадку, у момент часу t1 до роутеру 1 прибуває пакет. Роутер 1 уже був оновлений і тому він знає, що оптимальний маршрут до пункту призначення вимагає, щоб наступною зупинкою був роутер 2. Тому роутер 1 пересилає пакет у роутер 2. Роутер 2 ще не був оновлений, тому він вважає, що наступним оптимальним пересиланням повинен бути роутер 1.
Тому роутер 2 пересилає пакет назад у роутер 1. Пакет буде продовжувати скакати взад і вперед між двома роутерами доти, поки роутер 2 не одержить коректування маршрутизації, або поки число комутацій даного пакета не перевищить припустимого максимального числа.
Мал.3 Петля маршрутизації
Гнучкість
Алгоритми маршрутизації повинні бути також гнучкими. Інакше кажучи, алгоритми маршрутизації повинні швидко й точно адаптуватися до різноманітних обставин у мережі. Наприклад, припустимо, що сегмент мережі був відкинутий. Багато алгоритмів маршрутизації, після того як вони довідаються про цю проблему, швидко вибирають наступний найкращий шлях для всіх маршрутів, які звичайно використовують цей сегмент. Алгоритми маршрутизації можуть бути запрограмовані таким чином, щоб вони могли адаптуватися до змін смуги пропускання мережі, розмірів черги до роутеру, величини затримки мережі й інших змінних.
3. Типи алгоритмів
Алгоритми маршрутизації можуть бути класифіковані по типах. Наприклад, алгоритми можуть бути:
1. Статичними або динамічними
2. Одномаршрутними або багатомаршрутними
3. Однорівневими або ієрархічними
4. З інтелектом в головній обчислювальній машині або в роутері
5. Внутридоменними або міждоменними
6. Алгоритмами стану каналу або вектору відстаней
Статичні або динамічні алгоритми
Статичні алгоритми маршрутизації взагалі навряд є алгоритмами. Розподіл статичних таблиць маршрутизації задається адміністратором мережі до початку маршрутизації. Цей розподіл не змінюється, якщо тільки адміністратор мережі не змінить його. Алгоритми, що використовують статичні маршрути, прості для розробки й добре працюють в оточеннях, де трафік мережі відносно передбачуваний, а схема мережі відносно проста.
Оскільки статичні системи маршрутизації не можуть реагувати на зміни в мережі, вони, як правило, вважаються непридатними для сучасних велик мереж, що постійно змінюються. Більшість домінуючих алгоритмів маршрутизації починаючи з 1990рр. - динамічні.
Динамічні алгоритми маршрутизації підбудовуються до мінливих обставин мережі в масштабі реального часу. Вони виконують це шляхом аналізу вхідних повідомлень про відновлення маршрутизації. Якщо в повідомленні вказується, що мала місце зміна мережі, програми маршрутизації перераховують маршрути й розсилають нові повідомлення про коректування маршрутизації. Такі повідомлення пронизують мережу, стимулюючи роутери заново проганяти свої алгоритми й відповідним чином змінювати таблиці маршрутизації. Динамічні алгоритми маршрутизації можуть доповнювати статичні маршрути там, де це доречно. Наприклад, можна розробити "роутер останнього обігу" (тобто роутер, у який відсилаються всі невідправлені по певному маршруту пакети). Такий роутер виконує роль сховища невідправлених пакетів, гарантуючи, що всі повідомлення будуть хоча б певним чином оброблені.
Одномаршрутні або багатомаршрутні алгоритми
Деякі складні протоколи маршрутизації забезпечують безліч маршрутів до одного і того самого пункту призначення. Такі багатомаршрутні алгоритми уможливлюють мультиплексну передачу трафіка по численних лініях; одномаршрутні алгоритми не можуть робити цього. Переваги багатомаршрутных алгоритмів очевидні - вони можуть забезпечити значно більшу пропускну здатність і надійність.
Однорівневі або ієрархічні алгоритми
Деякі алгоритми маршрутизації оперують у плоскому просторі, у те час як інші використовують ієрархії маршрутизації. В однорівневій системі маршрутизації всі роутери рівні по відношенню один до одного. В ієрархічній системі маршрутизації деякі роутери формують те, що становить основу (backbone - базу) маршрутизації. Пакети з небазових роутерів переміщуються до базових роутерам і пропускаються через них доти, поки не досягнуть загальної області пункту призначення. Починаючи із цього моменту, вони переміщуються від останнього базового роутера через один або кілька небазових роутерів до кінцевого пункту призначення.
Системи маршрутизації часто встановлюють логічні групи вузлів, що називаються доменами, або автономними системами (AS), або областями. В ієрархічних системах одні роутери якого-небудь домена можуть сполучатися з роутерами інших доменів, у той час як інші роутери цього домена можуть підтримувати зв'язок з роутерами тільки в межах свого домена. У дуже великих мережах можуть існувати додаткові ієрархічні рівні. Роутери найвищого ієрархічного рівня утворюють базу маршрутизації.
Основною перевагою ієрархічної маршрутизації є те, що вона імітує організацію більшості компаній і отже, дуже добре підтримує їхні схеми трафіка. Більша частина мережного зв'язку має місце в межах груп невеликих компаній (доменів). Внутридоменним роутерам необхідно знати тільки про інші роутери у межах свого домена, тому їх алгоритми маршрутизації можуть бути спрощеними. Відповідно може бути зменшений і трафік відновлення маршрутизації, що залежить від використовуваного алгоритму маршрутизації.
Алгоритми з інтелектом у головній обчислювальній машині або в роутері
Деякі алгоритми маршрутизації допускають, що кінцевий вузол джерела визначає весь маршрут. Звичайно це називають маршрутизацією від джерела. У системах маршрутизації від джерела роутери діють просто як обладнання зберігання й пересилання пакета, без всяких роздумів відсилаючи його до наступної зупинки.
Інші алгоритми припускають, що головні обчислювальні машини нічого не знають про маршрути. При використанні цих алгоритмів роутери визначають маршрут через об'єднану мережу, базуючись на своїх власних розрахунках. У першій системі, розглянутій вище, інтелект маршрутизації перебуває в головній обчислювальній машині. У системі, розглянутій в другому випадку, інтелектом маршрутизації наділені роутери.
Компроміс між маршрутизацією з інтелектом у головній обчислювальній машині й маршрутизацією з інтелектом у роутері досягається шляхом зіставлення оптимальності маршруту з непродуктивними витратами трафіка. Системи з інтелектом у головній обчислювальній машині частіше вибирають найкращі маршрути, тому що вони, як правило, знаходять усі можливі маршрути до пункту призначення, перш ніж пакет буде дійсно відісланий. Потім вони вибирають найкращий маршрут, ґрунтуючись на визначенні оптимальності даної конкретної системи. Однак, акт визначення всіх маршрутів часто вимагає значного трафіка пошуку й великого обсягу часу.
Внутридоменні або міждоменні алгоритми
Деякі алгоритми маршрутизації діють тільки в межах доменів; інші - як у межах доменів, так і між ними. Природа цих двох типів алгоритмів різна. Тому зрозуміло, що оптимальний алгоритм внутридоменної маршрутизації не обов'язково буде оптимальним алгоритмом міждоменної маршрутизації.
Алгоритми стану каналу або вектора відстані
Алгоритми стану каналу (відомі також як алгоритми "першочерговості найкоротшого маршруту") направляють потоки маршрутної інформації в усі вузли об'єднаної мережі. Однак, кожний роутер посилає тільки ту частину маршрутної таблиці, яка описує стан його власних каналів. Алгоритми вектора відстані (відомі також як алгоритми Белмана-Форда) вимагають від кожного роутера посилки всієї або частини своєї маршрутної таблиці, але тільки своїм сусідам. Алгоритми стану каналів фактично направляють невеликі коректування в усіх напрямках, у той час як алгоритми вектора відстаней відсилають більші коректування тільки в сусідні роутери.
Відрізняючись більш швидкою збіжністю, алгоритми стану каналів трохи менше схильні до утворення петель маршрутизації, ніж алгоритми вектора відстані. З іншого боку, алгоритми стану каналу характеризуються більш складними розрахунками в порівнянні з алгоритмами вектора відстаней, вимагаючи більшої процесорної потужності й пам'яті, ніж алгоритми вектора відстаней. Внаслідок цього, реалізація й підтримка алгоритмів стану каналу може бути більш дорогою. Незважаючи на їхні відмінності, обидва типи алгоритмів добре функціонують при всіляких обставинах.
4. Показники алгоритмів (метрики)
Маршрутні таблиці містять інформацію, яку використовують програми комутації для вибору найкращого маршруту. Чим характеризується побудова маршрутних таблиць? Яка особливість природи інформації, яку вони містять? Нижче зроблена спроба відповістити на запитання про те, яким чином алгоритм визначає перевагу одного маршруту в порівнянні з іншими.
В алгоритмах маршрутизації використовується багато різних показників. Складні алгоритми маршрутизації при виборі маршруту можуть базуватися на безлічі показників, комбінуючи їх таким чином, що в результаті виходить один окремий (гібридний) показник.
Нижче перераховані показники, які використовуються в алгоритмах маршрутизації:
1. Довжина маршруту
2. Надійність
3. Затримка
4. Ширина смуги пропускання
Довжина маршруту
Довжина маршруту є найбільш загальним показником маршрутизації. Деякі протоколи маршрутизації дозволяють адміністраторам мережі призначати довільні ціни на кожний канал мережі. У цьому випадку довжиною тракту є сума витрат, пов'язаних з кожним каналом, який був траверсован. Інші протоколи маршрутизації визначають "кількість пересилань", тобто показник, що характеризує число проходів, які пакет повинен зробити на шляху від джерела до пункту призначення через вироби об'єднання мереж (такі як роутери).
Надійність
Надійність, у контексті алгоритмів маршрутизації, відноситься до надійності кожного каналу мережі (як правило описуваної в термінах співвідношення біт/помилка). Деякі канали мережі можуть відмовляти частіше, чим інші. Відмови одних каналів мережі можуть бути усунуті легше або швидше, чим відмови інших каналів. При призначенні оцінок надійності можуть бути прийняті в розрахунок будь-які фактори надійності. Оцінки надійності звичайно призначаються каналам мережі адміністраторами мережі. Як правило, це довільні цифрові величини.
Затримка
Під затримкою маршрутизації звичайно розуміють відрізок часу, необхідний для пересування пакета від джерела до пункту призначення через об'єднану мережу. Затримка залежить від багатьох факторів, включаючи смугу пропущення проміжних каналів мережі, черги в порт кожного роутера на шляху пересування пакета, перевантаженість мережі на всіх проміжних каналах мережі й фізична відстань, на яку необхідно перемістити пакет. Оскільки тут має місце конгломерація декількох важливих змінних, затримка є найбільш загальним і корисним показником.
Смуга пропускання
Смуга пропускання відноситься до наявної потужності трафіка якого-небудь каналу. При інших рівних показниках, канал Ethernet 10 Mbps кращий будь-якої орендованої лінії зі смугою пропущення 64 Кбайт/сек. Хоча смуга пропускання є оцінкою максимально досяжної пропускної здатності каналу, маршрути, що проходять через канали з більшою смугою пропущення, не обов'язково будуть краще маршрутів, що проходять через менш швидкодіючі канали.
27
5. Статична і динамічна маршрутизація
Спосіб одержання маршрутизатором інформації залежить від використовуваного типу маршрутизації — статичної або динамічної. Статичні маршрутизатори вимагають ручної побудови й відновлення таблиць маршрутизації. При зміні маршруту статичні маршрутизатори не інформують про це один одного. Вони також не обмінюються маршрутами з динамічними маршрутизаторами.
Динамічна маршрутизація здійснюється такими протоколами, як Routing Information Protocol (RIP) і Open Shortest Path First (OSPF). Протоколи маршрутизації служать для періодичного обміну інформацією між динамічними маршрутизаторами. При зміні маршруту інші маршрутизатори автоматично інформуються про це.
Windows NT Server версії 4.0 здатний функціонувати в якості IР-маршрутизатора з використанням статичної й динамічної маршрутизації. Комп'ютер, що працює під керуванням Windows NT, може бути сконфігурований з декількома мережними адаптерами, і зможе здійснювати маршрутизацію між ними. Така система, ідеальна для невеликих корпоративних мереж, називається комп'ютером з декількома мережними інтерфейсами (multihomed computer).
Windows NT Server версії 4.0 може функціонувати в якості RІР-маршрутизатора, що підтримує динамічне керування таблицями IР-маршрутизації. Протокол RIP виключає необхідність налаштовувати статичні таблиці IР-маршрутизації.
a. Статична IР-маршрутизація
Статичний маршрутизатор може зв'язуватися тільки з тими мережами, для яких має сконфігуровані інтерфейси.
Статичний маршрутизатор треба попередньо налаштувати на маршрутизацію
IР-пакетів в інші мережі. У таблицю маршрутизації кожного маршрутизатора треба додати або запис для кожної мережі в корпоративній мережі, або адресу шлюзу за замовчуванням іншого локального маршрутизатора.
Комп'ютер А локально з'єднаний тільки з мережами 1 і 2. У результаті вузли мережі 1 можуть з'єднуватися з вузлами мережі 2, але не можуть з'єднуватися з вузлами мережі 3.
Комп'ютер В локально з'єднаний тільки з мережами 2 і 3. Вузли мережі 3 можуть соеди- няться з вузлами мережі 2, але не можуть — з вузлами мережі 1.
b. Конфігурування статичних IР-маршрутизаторів
У корпоративній мережі, що має принаймні один статичний маршрутизатор, необхідно сконфігурувати записи статичної таблиці маршрутизації для всіх відомих мереж на кожному маршрутизаторі. Запис статичної таблиці маршрутизації створена на комп'ютері А. Вона містить ідентифікатор мережі 3 і IР-адресу інтерфейсу (131.107.16.1), до якого комп'ютер А має прямий доступ і який може перенаправляти пакети з мережі 1 у мережу 3.
Запис статичної таблиці маршрутизації створена на комп'ютері В. Запис містить мережний ідентифікатор мережі 1, а також IР-адресу інтерфейсу (131.107.16.2), який прямо доступний комп'ютеру В для того, щоб перенаправляти пакети з мережі 3 у мережу 1.
Якщо у Вашій корпоративній мережі більше двох маршрутизаторів і принаймні один з них є статичним, тоді необхідно сконфігурувати статичну таблицю маршрутизації на кожному комп'ютері з декількома мережними інтерфейсами. Для того щоб комп'ютер міг з'єднатися з іншими в корпоративній мережі, у його конфігурації адреса шлюзу за замовчуванням повинна відповідати IР-адресі локального інтерфейсу маршрутизатора.
c. Використання адреси шлюзу за замовчуванням
Існує кілька методів конфігурування статичного маршруту без ручного додавання маршрутів у таблицю. Один з них — задати в якості адреси шлюзу за замовчуванням для кожного комп'ютера з декількома мережними інтерфейсами адресу локального інтерфейсу іншого комп'ютера з декількома мережними інтерфейсами в тій же мережі. Цей метод ефективний тільки у випадку двох статичних маршрутизаторів.
d. Побудова таблиці маршрутизації
Інформацію в таблицю маршрутизації додають за допомогою команди route. Команду route print використовують для перегляду встановлених за замовчуванням записів у таблиці маршрутизації. Статичний запис повинен бути доданий в таблицю маршрутизації статичного маршрутизатора для всіх мереж, для яких він не має сконфігурованих інтерфейсів. Статичний запис містить у собі наступне:
адреса мережі (network address) — ідентифікатор мережі або ім'я мережі одержувача; якщо використовується мережне ім'я, його пошук проводиться у файлі Networks;
мережну маску (netmask) — маску підмережі для адреси мережі;
адреса шлюзу (gateway address) — IР-адреса або ім'я вузла, що є інтерфейсом до мережі призначення; якщо використовується ім'я вузла, його пошук проводиться у файлі Hosts.
Якщо відбуваеється посилання на мережне ім'я або на ім'я вузла в таблиці маршрутизації, ім'я повинне бути описане у відповідному файлі. Обидва файли перебувають у каталозі \systemroom\System32\Drivers\
e. Записи за замовчуванням у таблиці маршрутизації
Нижче перераховані записи за замовчуванням, підтримувані таблицею маршрутизації Windows NT 4.0.
Адреса Опис
0.0.0.0 Адреса позначає маршрут за замовчуванням до будь-якої
мережі, не описаної в таблиці маршрутизації
Широкомовлення в Адреса використовується для широкомовлення в локальній
підмережі підмережі
(subnet broadcast)
Широкомовлення в Адреса використовується для широкомовлення по всій
мережі мережі
(network broadcast)
Локальна заглушка Адреса використовується для тестування IР-конфігурацій
(local loopback) та з’єднань
Локальна мережа
(local network) Адреса використовується для направлення пакетів
на вузли локальної мережі
Локальний вузол Адреса локального комп'ютера. Ця адреса посилається