Структурно-семантична характеристика польських фразеологізмів з компонентом “świat”
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИІ НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
Структурно-семантична характеристика
польських фразеологізмів
з компонентом “świat”
Курсова робота
студентки ІІ курсу
напряму “Філологія”
(польська мова та література)
Тупис Марти Миколаївни
________________________
Науковий керівник
к.ф.н. Лозинська О.Г.
________________________
________________________
Львів – 2012
Я, Тупис Марта Миколаївна, підтверджую, що курсову роботу на тему “Структурно-семантична характеристика польських фразеологізмів з компонентом “świat” виконала самостійно, вказавши всю використану літературу в Списку використаної літератури. У тексті роботи немає фрагментів праць інших авторів без оформлення покликань.
_____________
(дата)
____________________________
(власноручний підпис автора роботи)
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ………………………...6
1.1.Поняття “фразеологія” та “фразеологізм” ………………………………….6
1.2.Ознаки фразеологічних одиниць………………………………………………9
1.3.Компонент як основа внутрішньої форми фразеологізму…………………...10
1.4.Класифікації ФО……………………………………………………………….12
1.4.1. Класифікація фразеологічних одиниць за формальним критерієм………12
1.4.2. Класифікація фразеологічних одиниць за функціональним критерієм….13
1.4.3. Класифікації фразеологічних одиниць за семантичним критерієм………16
РОЗДІЛ 2. Структурно-семантична характеристика фразеологічних одиниць з компонентом «świat»……………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….33
ВСТУП
Актуальність дослідження. До складу кожної мови входять стійкі словосполучення, які називаються фразеологічними одиницями , що збагачують її і надають колориту висловам. Багато мовознавців у своїх працях розглядали фразеологізми з різних боків, найчастіше зі спробами вирішення проблем семантики, парадигматичних та синтаксичних зв’язків фразеологічних одиниць та їх компонентів. Актуальність нашого дослідження полягає в недосконалому структурному та семантичному вивченні польськими мовознавцями фразеологізмів з компонентом “świat”.
Мета роботи: дослідити семантику та структуру фразеологічних одиниць із компонентом “świat” у польській мові.
Досягнення мети дослідження передбачає виконання таких завдань:
1) описати основні поняття теорії фразеології;
2) визначити зміст поняття “фразеологізм”;
3) виявити основні ознаки ФО як об’єкта широкого та вузького розуміння фразеології;
4) з’ясувати питання компонента фразеологічної одиниці;
5) дослідити класифікації фразеологізмів за семантичним, структурним та функціональним критерієм;
6) проаналізувати структуру та семантику польських фразеологізмів з компонентом “świat”.
Об’єктом дослідження стали 226 польських фразеологізмів з компонентом “świat”.
Предметом дослідження є структурні та семантичні особливості фразеологізмів з компонентом “świat” у польській мові.
Матеріалом дослідження послужили фразеологічні одиниці, вибрані на основі таких словників: Універсальний словник польської мови за ред. Станіслава Дубіша. - Варшава, PWN, 2006; Мюльднер-Нєцковський П. Великий фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2003; Бомба С., Ліберек Я. Фразеологічний словник сучасної польської мови. – Варшава 2002; Мосьолек-Клосінська К., Цєсєльська A. В декількох словах. Фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2001; Великий фразеологічний словник польської мови за ред. А. Латуска. – Краків, 2009.
Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, резюме польською мовою, списку використаної літератури та додатків. На початку роботи вміщено її Зміст.
РОЗДІЛ 1
Теоретичні питання фразеології
1.1. Поняття “фразеологія” та “фразеологізм”
Зародження фразеологічної науки пов’язують із роботами таких мовознавців як Ш. Баллі, Ф.І. Буслаєв, В.В. Виноградов, О.О. Потебня, І.І.Срезневський, О.О. Шахматов, Л.А. Булаховський [13, c. 11].
Як зазначає С. Скорупка [20, c. 8], термін “фразеологія” був створений у ХVI столітті і вперше з’явився у грецько-латинському словнику, виданому у 1558 році Міхаелем Неандром. У Польщі це слово вперше знаходимо у “Словнику польської мови” Мауриція Оргельбранда (1861р., так званий “Віленський словник”).
За А. М. Левицьким, термін “фразеологія” (від грец. Phrasis – “мовлення”, logos – ‘слово”, ‘наука”) вживається у двох значеннях:
1) розділ мовознавства, точніше лексикології, який реєструє і досліджує усталенні сполучення слів, відомі як фразеологічні одиниці, або фразеологізми.
2) сукупність фразеологічних одиниць даної мови, стилю або мови деяких авторів (наприклад, фразеологія мови Адама Міцкевича) [18, c. 311].
Фразеологія як розділ сучасного мовознавства не тільки дає семантичний опис сучасного стану фразеологічної системи мови, а й допомагає також оволодіти певними літературними нормами, що є потрібним для будь-кого, хто вивчає мову.
Фразеологізм – це стійка, нарізно оформлена відтворювана одиниця мови, наділена цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатна сполучатися з іншими словами [5, c. 3].
На думку М.М. Шанського, “фразеологічна одиниця – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою” [17, c. 27].
Л.Г. Скрипник відзначає, що фразеологічною одиницею називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка має цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично [13, c. 11].
П. Мюлднер-Нєцковський під фразеологізмом розуміє усталене сполучення не менше двох компонентів, значення якого не виникає зі змісту його складників [26, c. 15].
Поруч із терміном фразеологізм у багатьох мовознавців можна зустріти синонімічні терміни, наприклад, фразеологічна одиниця, ідіома та фразема.
За словами В.В. Виноградова : “Під фразеологічною одиницею розуміємо відносно стійку, структурно-семантичну єдність лексико-семантичних утворень, що характеризуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю” [2, c. 140].
Ф.П. Медведєв ідіомою називає фразеологізм, значення якого є відмінним від усіх інших значень кожного із складників виразу і виражає цілісне значення”[9, c.7], наприклад: dziesiąta woda po kisielu “дуже далекий родич”.*
Фраземою ж вважає стійке сполучення слів, сенс якого знаходиться у значенні головного слова (домінанти) [9, c.8], наприклад : sezon ogόrkowy – від “sezon”, palma pierwszeństwa – від значення слова “pierwszeństwo” .
Тобто, беручи до уваги вище згадані підходи до розуміння фразеології і фразеологізмів, зробимо висновок, що вчені, на жаль, не дійшли одностайності
______________
* Тут і далі по тексту при аналізі теоретичного матеріалу подаємо власні приклади.
у визначенні фразеологічної одиниці. Кожен мовознавець має свої погляди на проблеми структури, семантики, функціонування фразеологізмів, які часто не збігаються з поглядами інших.
На основі праць багатьох мовознавців у науці сформувалося два підходи до розуміння фразеології, так звані “широке” та “вузьке”. Наприклад, прихильник широкого розуміння М.Н. Шанський зараховує до фразеологічних одиниць всі константні (сталі) утворення, які утримуються в пам’яті, - “від ідіом, семантично еквівалентних слову, до прислів’їв і крилатих слів, що є вираженнями предикативної інформації”[17, с. 42]. Прихильники вузького розуміння зараховують до фразеологічних одиниць ті одиниці, які наділені ескпресивністю і мають певне емоційне забарвлення. Це є ідіоми, порівняльні звороти, фразеологічні порівняння. При цьому вони не зараховують до фразеологічних одиниць крилаті вислови, складені терміни, приказки, прислів’я, тавтологічні сполучення, перифрази, складені сполучники, складені прийменники. У цій роботі керуємося “широким” розумінням фразеології. Фразеологізмами вважаємо стійкі одиниці мови, які автоматично відтворюються в пам'яті мовця.
Отже, фразеологія – це наука, основним завданням якої є дослідження усталених в мові фразеологічних одиниць. Під фразеологічними одиницями ми розуміємо самостійну одиницю мови, яка не виникає в процесі мовлення, характеризується стійким фразеологічним значенням, компонентним складом і відтворюваністю. Ця галузь мовознавства з усіма своїми складовими досліджувалась протягом багатьох років різними науковцями, але й зараз вона є постійним об’єктом вивчення, оскільки залишається невід’ємною частиною кожної розвинутої мови світу.
Значення фразеологічних одиниць мови – вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і механізму створення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин їх фразеологізації; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням; з’ясування історико-етимологічної основи ФО, внутрішня форма яких втрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних фразеологічних словниках тощо [16, с. 333].
1.2. Ознаки фразеологічних одиниць
Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць – від слова, звичайного словосполучення, речення, хоч вони мають між собою багато спільного.
Термін “фразеологічна одиниця”, введений В.В. Виноградовим, може використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Тому відтворюваність, на думку В.В.Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [4, c. 59-62].
На думку Г.М. Удовиченка, “цілісність структури є важлива тим, що при першій же спробі внести якусь зміну у внутрішню форму помітною стане конструктивна видозміна фразеологізму, який, по суті, втратить ознаки фразеологізму” [15, c.5]. Тому однією з важливих ознак фразеологічної одиниці потрібно вважати цілісність її структури.
За наведеними у підрозділі 1.1. визначеннями фразеологічних одиниць, можна зробити висновок про те, що лінгвісти виділяють різні ознаки фразеологічних одиниць, серед яких, зокрема, є:
1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В.Виноградов, В.П. Жуков, М.М. Шанський);
2) метафоричність та метонімічність (Б.О. Ларін, В.П. Жуков);
3) нарізна оформленість – наявність не менше двох повнозначних слів у складі фразеологічної одиниці (В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.Г. Скрипник);
4) відтворюваність – фразеологізми є сталими одиницями мови, що відтворюються як єдність, без новоутворень (В.В. Виноградов, М.М. Шанський, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник);
5) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховський).
Згідно з першою вищезгаданою ознакою значення усіх компонентів сприймаються як єдине ціле, тобто фразеологізм має своє цілісне значення, яке далеко не завжди присутнє у вільному словосполученні. Утворюватися це значення може завдяки структурно-семантичним факторам формування фразеологізмів. Основними образно-семантичними чинниками фразеологізації є метафора й метонімія, а процесами — відповідно метафоризація та метонімізація. Терміни “метафоризація” та “метонімізація” вживають то в ширшому значенні — як назва будь-якого переосмислення, то у вужчому — саме на означення певного виду художнього перенесення. Наявність двох і більше повнозначних слів ми помічаємо у будь-якій фразеологічній одиниці, при цьому вони є сталими і відтворюються в єдиній незмінній цілісності без новоутворень. Неперекладність іншими мовами, власне, зумовлює унікальність тої чи іншої фразеологічної одиниці і фразеології загалом, вирізняє дану мову з-поміж інших мов.
У цій роботі пропоную дотримуватись твердження, що основними ознаками фразеологізмів є семантична цілісність, або нерозкладність, відтворюваність і наявність не менше двох повнозначних слів-компонентів, адже інші ознаки характерні не всім фразеологічним одиницям.
1.3. Компонент як основа внутрішньої форми фразеологізму
Пріоритет обґрунтування внутрішньої форми фразеологічних найменувань належить О.О. Потебні, який вважав, що внутрішня форма стійкого звороту пов’язана зі значенням і структурою вільного сполучення як бази фразеотворення з огляду на спосіб вираження ідеї, що зумовив втілення нового значення саме в такій, а не в іншій формі [12, с. 276].
В.В. Виноградов, Л.І. Ройзензон, А.М. Мелерович під внутрішньою формою фразеологізму розуміють його семантичну мотивованість [8, c.16]. Для В.Н. Телії внутрішня форма – це “мотивуюча основа конотації, тобто супутнім значенням фразеологізму, що містить у собі додаткові семантичні чи стилістичні елементи, які стійко пов’язані з основними значеннями у свідомості носіїв мови” [14, с. 233]. В.М. Мокієнко, А.В. Кунін ототожнюють внутрішню форму з етимологічним змістом фразеологізму [6, с. 3].
Поняття внутрішньої форми у фразеологізмах зводиться до особливої метафоричної образності й експресивності мовного вираження повторюваних типових фактів, явищ, подій, ситуацій.
У внутрішній формі фразеологізмів особливо виражається не тільки тлумачення дійсності, але й її оцінка. Компоненти мають не тільки граматичні, а й лексичні предметні значення, але в той же час виражають оцінку суб’єкта – колективного чи індивідуального.
Внутрішня форма фразеологізму створюється на основі семантичного перетворення компонентів або всього фразеологізму. Вибір образу, на основі якого відбувається фразеологізація вільної словосполуки, вирішує долю мовної одиниці і перехід її до фразеологічного фонду.
Аналіз внутрішньої форми фразеологічних одиниць неможливо провести без визначення її компонента. Щодо питання компонента фразеологічних одиниць лінгвісти притримуються різних поглядів. Одні розглядають компонент фразеологізму як позасловне утворення, яке втратило своє лексичне значення в складі фразеологізму, а інші визнають словну природу цих компонентів. Чим більше компоненти фразеологізму втрачають словесні якості, тим цілісніше значення ФО і навпаки. Фразеологічне значення містить як понятійний зміст, так і категоріальне значення [12, c. 273].
Для В.П. Жукова компонент – це десемантизоване слово до тих пір, поки йому може бути приписано те чи інше позасистемне значення. Семантичне переосмислення компонентів, їх деактуалізація виникає внаслідок метафоричного переосмислення вільного словосполучення – об’єкта метафоризації. Внутрішня форма не здатна сама по собі виступати в якості диференціальної ознаки фразеологічного значення. Тому фразеологізм неможливо визначити за допомогою тих слів, які входять в словосполучення та формують внутрішню форму [4, с.10].
Отже, можемо вважати, що компонент фразеологічної одиниці є основою її внутрішньої форми, оскільки має граматичні і лексичні предметні значення, а в поєднанні з іншим компонентом (чи компонентами) може творити нове значення і функцію у мові.
1.4. Класифікації фразеологічних одиниць
Наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу – одне з актуальних завдань нашої лінгвістичної дисципліни. Мовознавці, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дотримуючись певних принципів (семантичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо), запропонували ряд класифікаційних схем, які використовуються у теоретичній і методичній літературі.
1.4.1. Класифікація фразеологічних одиниць за формальним критерієм
При формальному поділі фразеологічних одиниць класифікація здійснюється відповідно до граматичних категорій компонентів, які входять до фразеологічних одиниць, та описуються зв’язки, що виникають між ними.
Щодо класифікацій за формальним критерієм слід розглянути класифікацію польського вченого С. Скорупки [21, Вступ] (її ще називають класичною). Мовознавець поділяє фразеологізми за будовою, серед них виділяє:
1) Фрази (frazy) – сполучення слів, які мають структуру простого або складного речення: serce (kogoś) boli “хтось хвилюється”. Фразами є лише ті речення, котрі носять більш-менш усталений характер та часто повторюються в тій самій формі і в тій же послідовності слів. Сюди належать прислів’я, приказки та сентенції.
2) Звороти (zwroty) – сполучення слів, в яких основним членом виступає дієслово (дієприкметник): strzępić sobie język darmo “говорити багато непотрібного, безустанку щось комусь пояснювати”. Підгрупу зворотів становлять порівняльні звороти.
3) Вирази (wyrażenia) – сполучення слів, в яких основним членом виступає іменник (прикметник, дієприкметник, прислівник): krew z mlekiem “здоровий”, zbyt wcześnie “занадто рано”. Вирази, до складу яких входить два або більше компонентів С. Скорупка називає виразами з однорідними членами (wyrażeniami szeregowymi): zbrodnia i kara, czerwone i czarne.
Така класифікація дає можливість досить чітко розрізнити граматичні категорії компонентів фразеологічних одиниць і виявити зв’язки між цими компонентами.
1.4.2. Класифікація фразеологічних одиниць за функціональним критерієм
Вчений А.М. Левицький розробив класифікацію на основі функціонування значень (функціональний критерій), до котрої відносить [19, c.316-318]:
1) Фрази (frazy) – це фразеологічні одиниці, які можуть вживатися як речення з відсутністю контексту: dostawać, oberwać w arbuz “вдаритися в голову”.
2) Звороти (zwroty) – фразеологізми, які виконують функції дієслів, але щоб скласти речення до цього дієслова потрібно додати відповідний іменник, наприклад: (ktoś) w krzyk “хтось почав кричати”.
3) Іменникові вирази (wyrażenia rzeczownikowe): фразеологізми, які виконують функцію іменника, наприклад: nic dobrego „про чиюсь погану поведінку”.
4) Означальні вирази (wyrażenia określające): фразеологізми, призначені для окреслення іменників (рідко), прикметників, дієслів та прислівників, наприклад: ślepy i głuchy na coś “людина, яка не змінює своїх вчинків навіть після зауважень, порад чи погроз”.
5) Фразеологічні вказівники (wskaźniki frazeologiczne): фразеологічні одиниці, що виконують допоміжну функцію прийменників, сполучників, наприклад: zarόwno… jak i…; bądź… bądź…; że też….
Завдяки такій класифікації фразеологічних одиниць ми можемо побачити, наскільки різноманітними можуть бути фразеологічні одиниці, а також визначити, яку саме функцію у мові виконує той чи інший фразеологізм.
Спробу систематизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С.Г. Гаврин [3, с. 269] . Він виділяє шість основних типів:
1) Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червонного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб’єш), тавтологічні сполуки, сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда-добре, а щастя-краще).
Такі експересивно-емоційно забарвлені сполуки зберігаються в пам’яті поруч із словами тому, що відзначаються певною художньою своєрідністю. Засвоювати такі сполуки в цілому змушує необхідність зберегти їх зображальні особливості.
2) Еліптичні сполуки, що об’єднують усічені стійкі сполуки слів (сказано-зроблено; рад не рад). Сама структура таких сполук (дуже зручних через стислість) спонукає до фіксованого засвоєння.
3) Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва і ін. (заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал та ін.). Такі одиниці піддаються обов'язковому фіксованому засвоєнню, тому що маючи термінологічну точність, вони вимагають суворо визначеного лексичного складу. Заміна синонімом руйнує термінологічність (пор. ланцюгова реакція – послідовна реакція).
4) Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи (друзі пізнаються в біді). Необхідність фіксованого засвоєння зумовлене складністю узагальненої думки, яка легко може бути викривлена, якщо вислів відтворити неточно.
5) Контекстологічні сполуки, які С.Г. Гаврин ототожнює із стійкими утвореннями, в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.
6) Ідіоми – всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму (собаку з'їсти, була не була та ін). Необхідність цілісного фіксованого засвоєння їх цілком очевидна.
На думку автора, такого роду систематизація важлива тому, що вона розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: образно-виразні сполуки виконують образну і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні – лаконізують мову, термінологічні – забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення.
Ця класифікації є досить специфічною і, на мою думку, тут береться до уваги не тільки функція у мові тієї чи іншої класифікаційної категорії, а й частково структурні та семантичні ознаки фразеологізмів, які до неї належать. Вона не є настільки точною у порівнянні з класифікацією А.М. Левицького, де береться до уваги суто функціональний критерій розрізнення фразеологічних одиниць.
1.4.3. Класифікації фразеологічних одиниць за семантичним критерієм
Класифікацію фразеологізмів за семантичним критерієм (співвідношення між значенням окремих їх компонентів і їхнім цілісним значенням) запропонував В.В. Виноградов [2, c.140-161]. Він виокремлює фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, в яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів, наприклад: (бити баглаї –ледарювати; пекти раків – червоніти; собаку з’їсти - набути досвіду).
За визначенням В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення – це “своєрідні складні синтаксичні слова”. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з’ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів: а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; вскочити в халепу); б) наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облецех, притча во язицех); в) втратою у межах ФО живого синтаксичного зв’язку (теревені правити; впіймати облизня).
Фразеологічні єдності об’єднують фразеологізми, яким властива семантична неподільність, але їх цілісна семантика мотивується значенням компонентів (не нюхати пороху, прикусити язика, кров з молоком, дихати на ладан).
Мотивація фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість з них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватись у більшій чи меншій мірі (тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, зробити з мухи слона, загрібати жар чужими руками, море по коліна).
Значення фразеологічних єдностей пов’язане з розумінням внутрішнього стрижня сполуки, потенційного смислу слів, які її утворюють. У фразеологічних єдностях досить чітко розрізняються граматичні відношення між компонентами. Як зазначав В.В. Виноградов, тут “зберігається, так би мовити, морфологія застиглих синтаксичних конструкцій, але їх функціональне значення різко міняється. Такою мірою, якою фразеологічні групи цього типу є семантично неподільними одиницями, доводиться вважати їх синтаксично невільними, хоч і подільними, злитими словосполученнями”.
Фразеологічні сполучення – це фразеологізми, утворені поєднанням компонентів, один з яких характеризується вільним, а другий зв’язаним значенням. У них цілісне значення випливає із семантики окремих слів. У фразеологічних сполученнях синтаксичні зв’язки не формуються щоразу як вільні, зумовлювані комунікативно-ситуативним поєднанням слів. Вони відтворюються у структурі готових, закріплених узуальним вживанням фразеологічних одиниць.
Слово із зв'язаним значенням у складі фразеологічного сполучення називається стрижневим. Воно може бути замінене синонімом. Наприклад, бере – жаль, дрімота, нетерплячка, сумнів, досада, смуток; нагла смерть – раптова смерть.
Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М.М. Шанський доповнив її ще й четвертим класом, а саме фразеологічними виразами. Сюди він відносить стійкі за складом і вживанням фразеологічні звороти, що складаються зі слів з вільним значенням [17, c. 84] (хрін від редьки не солодший “трудові успіхи”, сім раз відмір, один відріж “добре подумай перед тим, як щось зробити”).
До групи фразеологізмів за ступенем поєднання (семантична класифікація фразеологізмів) С. Скорупка відносить [20, c.210-226]:
1. Стійкі словосполучення (związki stałe) – з’єднання унормованих, семантично однорідних виразів, значення яких є частиною значень складових словосполучень. Ці фразеологізми мають постійну конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення яких призводить до руйнування фразеологічних одиниць. Наприклад, uciąć chrapia “задрімати”.
2. Єднальні словосполучення (związki łączliwe) – поєднання слів, які мають високий ступінь сполучуваності. Можлива заміна одного, або більше елементів, найчастіше синонімічних. Наприклад, blady jak ściana (papier) “людина з блідим обличчям’.
3. Вільні словосполучення (związki luźne) – поєднання, що полягають у сполученні слів, кожне з яких зберігає своє значення, наприклад, czujne ucho “хороший, чутливий слух”. Творяться вони мовцем, але в деяких випадках ці конструкції можуть бути повторюваними.
Семантичну класифікацію фразеологізмів використовував також А.М.Левицький. Він виділяє такі групи фразеологічних одиниць [19, c. 307-325]:
- Ідіоматичні сполуки або ідіоми (związki idiomatyczne) – фразеологічні одиниці, значення яких є інше, ніж те, яке виникає із значень їх компонентів: (ktoś) idzie z (kimś) na udry “хтось постійно з кимось свариться”.
- Фразеологічні сполуки або фраземи (połączenia frazeologiczne) – усталені поєднання слів, значення яких міститься в значенні домінантного слова: gniew ogarnia, czarna rozpacz. Сюди А.М. Левицький зараховує фразеологічні порівняння, що вказують на ступінь інтенсивності ознак, перебігу подій: silny jak koń “дуже сильний”, leje jak z cebra “сильна злива”.