Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Створення і розвиток грошової системи Україні. 2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЦЗДО

Кафедра: «Фінанси і кредит»

Курсова робота

на тему: «Створення і розвиток грошової системи Україні»

Виконав студент 2 курсу

Коваленко Г.І.

Шифр: № 11094

Перевірив:

Луганськ - 2012

ЗМІСТ

Вступ

Створення і розвиток грошової системи України
Аналіз структури балансу банківської установи.
Державне регулювання грошового обороту та місце в ньому фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

4.1. Сутність монетарної політики в Україні

4.2. Інструменти монетарної політики

Висновки

Література

Вступ

Державне регулювання грошового обороту займає важливе місце в системі державного управління економікою, оскільки дає можливість впливати на всі процеси на макро- та мікроекономічних рівнях. Методи регулювання грошового обороту поділяються на прямі та опосередковані. За прямих методів законодавчо встановлюються норми і правила, що безпосередньо регламентують поведінку суб'єктів грошового обороту. За опосередкованих методів здійснюється вплив центрального банку на певні грошові індикатори, зміна яких впливає на поведінку суб'єктів грошового обороту, насамперед на їх попит на товарних ринках. Головним методом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна політика НБУ.

У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності грошово-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько – як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Представники іншого підходу визначають її надто розширено – як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади. У першому випадку механізм монетарної політики обмежується лише впливом на кількість грошей і явно збіднюються його результативні можливості, у другому - не визначено специфічного характеру монетарної політики, її відмінностей від інших секторів економічної політики, її особливого механізму впливу на економічні процеси.

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку. При такому підході монетарна політика набуває чітких, економічно обумовлених обрисів. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу – грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні монетарна політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні [1].

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торгівельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними

структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні й тактичні.

Грошово-кредитна політика також зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон'юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва [2].

У представленій роботі викладено суть грошово-кредитної політики, механізми її реалізації через різні види інструментів. Проаналізовано основні етапи грошово-кредитної політики в Україні і перспективи її розвитку на майбутнє.

1. Створення і розвиток грошової системи України

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України "Про банк" і банківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. Відтак оборот грошей на нашій території ставав підвладним виключно органам української держави [1].

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти - попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською, валютою - рублями.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют старої і нової зумовлювалося рядом обставин:

- Центральний банк РФ ще з вересня 1991 р. перестав надсилати в Україну рублеву готівку, що спровокувало значні ускладнення в забезпеченні потреб обороту в готівці;

- на межі 1991-1992 pp. Україна вслід за Росією стала на шлях лібералізації цін, унаслідок чого середній рівень їх зріс майже десятикратно, що значно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;

- Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків, а фінансове становище держави не давало змоги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щоб швидко замінити ними старі гроші.

З огляду на ці обставини Україна, ще будучи в складі Союзу, почала готувати свої грошові знаки. Але статус союзної республіки не дозволяв їй мати власні гроші, і уряд пішов по шляху випуску допоміжних (до рубля) знаків - купонів, які, за визначенням, можуть бути тільки паралельними грошима.

Поступове, виважене запровадження нових грошей поряд зі старими відкривало можливість уникнути обвального переповнення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем. Тому спочатку купоно-карбованець котувався навіть вище від рубля. Наявність в обороті України рубля як російської валюти провокувала її накопичення і використання на російському ринку для закупівлі потрібних Україні сировинних та енергетичних ресурсів. Ці обставини давали підстави думати, що Україні вигідно мати дві валюти, і багато хто пропонував усіляко затягувати паралельний обіг рубля і купоно-карбованця.

Проте паралельний обіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Конкретними чинниками, що ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця, були:

1. Обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення державного замовлення. Тільки за січень 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі товарів широкого вжитку - на 28,1%, продуктів харчування - на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%. Усе це скорочувало попит на гроші, і частина наявних в обороті грошей виявилася зайвою, провокуючи зростання цін.

2. Вільне використання російського рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкому відпливу товарів за межі України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу. Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей крок забезпечував повний контроль НБУ за сферою готівкового обороту. Проте він відкривав широкі можливості для використання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, які в той час зростали надзвичайно швидко, що стало одним із головних чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була запроваджена система взаємозаліку через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі при Центральному банку РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони були взяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій статус єдиної грошової одиниці, виникло кілька рублів - російський, український, білоруський тощо. Курс українського рубля щодо російського став швидко падати. Україна втратила будь-які переваги від використання в безготівковому обороті іншої валюти- рубля.

Повне запровадження карбованця в готівкову сферу при обслуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошового обороту на дві відокремлені

частини. Перехід грошей із однієї частини в іншу вимагав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку масових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом "Про реформу грошової системи України" від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі "український карбованець", дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. Український карбованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок будувалася національна грошова система України. Уведенням у загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" (1991 p.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включає:

- створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

- розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є:

- відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

- запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює: - створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

- розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який включає:

- розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

- порядок регулювання валютного курсу;

- створення механізму формування та використання золотовалютних резервів;

- формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993 - 1996 pp. правові та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій - функцію нагромадження. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці - гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в

На третьому етапі "відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової Україні", згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривня та її сота частина - копійка.

Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV "Грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни [1, 2].

2. Аналіз структури балансу банківської установи:

2.1.Аналіз динаміки статей активу та пасиву балансу (горизонтальний аналіз).

Інструктивно-методичний матеріал.

Баланс банку – це звіт про активи і пасиви. Склад активів показує як розміщені засоби підприємства, а склад пасивів показує джерела фінансування активів, що ще називають зобов’язаннями підприємства. Загальна сума активів завжди дорівнює загальній сумі пасивів (зобов’язання). Баланс складається на визначенню дату і показує положення підприємства саме на цю конкретну дату.

Горизонтальний аналіз – це аналіз динаміки окремих статей балансу з метою виявлення і прогнозування характерних йому тенденцій.

Таблица 2.1
Стаття балансу	На початок року, тис. грн..	На кінець року, тис. грн..	Відхилення, тис. грн..
АКТИВИ
Валюта, монети та банківські метали	2164,32	2194,46	30,14
Дорожні чеки	95,15	105,58	10,43
Кошти на коррахунках у НБУ	8855,28	8949,14	93,86
Кошти на коррахунках у інших банках	4072,37	4120,68	48,31
Депозити та кредити в інших банках	6866,18	6941,1	74,92
Цінні папери у портфелі банку. Всього	2788,82	2824,9	36,08
Цінні папери у портфелі банку на продаж	1821,33	1838,67	17,34
Резерв на знеціння цінних паперів на продаж
Нетто: цінні папери у портфелі банку на продаж	967,49	986,23	18,74
Цінні папери у портфелі банку на інвестиції	1871,33	1898,68	27,35
Резерв на знеціння цінних паперів на інвестиції
Нетто: цінні папери на інвестиції	1871,33	1898,68	27,35
Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам	75055,84	75780,18	724,34
Резерв на кредити та фінансовий лізинг
Нетто кредитів та фінансового лізингу	75055,84	75780,18	724,34
Інвестиції капіталу в асоційовані компанії	300,95	313,34	12,39
Інвестиції капіталу в дочірні компанії	759,17	775,92	16,75
Нематеріальні активи	1413,95	1436,94	22,99
Зношування нематеріальних активів	68,2	68,85	0,65
Нетто: нематеріальні активи	1345,75	1368,09	22,34
Матеріальні активи	23709,55	23944,87	235,32
Зношування матеріальних активів	342,88	346,14	3,26
Нетто: матеріальні активи	23366,67	23598,73	232,06
Інші активи	7944,58	8029,77	85,19
Резерв на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю
Нетто: інші активи	7944,58	8029,77	85,19
СУКУПНІ АКТИВИ	133615,08	135001,89	1386,81
	382296,64	386232,79	3936,15
ПАСИВИ
Зобов’язання
Коррахунки банків	11146,16	11261,84	115,68
Депозити і кредити банків	4878,85	4934,83	55,98
Кошти до запитання клієнтів	52242,02	52758,63	516,61
Строкові депозити клієнтів	17618,75	17796,07	177,32
Цінні папери власного боргу	1100	1120	20
Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій
Субординована заборгованість	1625	1650	25
Інші зобов’язання	1525,8	1549,85	24,05
Сукупні зобов’язання	90136,58	91071,22	934,64
Капітал
Статутний капітал	47300	47760	460
Сплачений статутний капітал банку	42050	42460	410
Несплачений статутний капітал банку	5250	5300	50
Нерозподілені прибутки та резерви	305,56	317,99	12,43
Нерозподілені прибутки минулих років
Прибутки минулого року, що очікують затверд-ження
Збитки минулого року, що очікують затвердження
Інші фонди та загальні резерви банку	305,56	317,99	12,43
Прибутки поточного року	817,38	834,69	17,31
Збитки поточного року
СУКУПНИЙ КАПІТАЛ	43478,5	43930,67	452,17
СУКУПНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА КАПІТАЛ	133615,08	135001,89	1386,81
Баланс	453395,24	458065,67	4670,43

2.2.Аналіз структури активу та пасиву балансу (вертикальний аналіз)

Інструктивно-методичний матеріал.

Вертикальний аналіз – це аналіз структури балансу з метою виявлення відносної залежності тих чи інших його статей.

Таблица 2.2

Стаття балансу	На початок року		На кінець року		Відхилення
Стаття балансу	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Актив
Валюта, монети та банківські метали	2164,32	1,62	2194,46	1,63	2192,83	1,63
Дорожні чеки	95,15	0,07	105,58	0,08	105,50	0,08
Кошти на коррахунках у НБУ	8855,28	6,63	8949,14	6,63	8942,51	6,63
Кошти на коррахунках у інших банках	4072,37	3,05	4120,68	3,05	4117,63	3,05
Депозити та кредити в інших банках	6866,18	5,14	6941,1	5,14	6935,96	5,14
Цінні папери у портфелі банку. Всього	2788,82	2,09	2824,9	2,09	2822,81	2,09
Цінні папери у портфелі банку на продаж	1821,33	1,36	1838,67	1,36	1837,31	1,36
Резерв на знеціння цінних паперів на продаж
Нетто: цінні папери у портфелі банку на продаж	967,49	0,72	986,23	0,73	985,50	0,73
Цінні папери у портфелі банку на інвестиції	1871,33	1,40	1898,68	1,41	1897,27	1,41
Резерв на знеціння цінних паперів на інвестиції
Нетто: цінні папери на інвестиції	1871,33	1,40	1898,68	1,41	1897,27	1,41
Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам	75055,84	56,17	75780,18	56,13	75724,05	56,13
Резерв на кредити та фінансовий лізинг
Нетто кредитів та фінансового лізингу	75055,84	56,17	75780,18	56,13	75724,05	56,13
Інвестиції капіталу в асоційовані компанії	300,95	0,23	313,34	0,23	313,11	0,23
Інвестиції капіталу в дочірні компанії	759,17	0,57	775,92	0,57	775,35	0,57
Нематеріальні активи	1413,95	1,06	1436,94	1,06	1435,88	1,06
Зношування нематеріальних активів	68,2	0,05	68,85	0,05	68,80	0,05
Нетто: нематеріальні активи	1345,75	1,01	1368,09	1,01	1367,08	1,01
Матеріальні активи	23709,55	17,74	23944,87	17,74	23927,13	17,74
Зношування матеріальних активів	342,88	0,26	346,14	0,26	345,88	0,26
Нетто: матеріальні активи	23366,67	17,49	23598,73	17,48	23581,25	17,48
Інші активи	7944,58	5,95	8029,77	5,95	8023,82	5,95
Резерв на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю
Нетто: інші активи	7944,58	5,95	8029,77	5,95	8023,82	5,95
СУКУПНІ АКТИВИ	133615,1	100	135001,9	100	134901,89	100
Баланс	382297		386233		386232,79
ПАСИВИ
Зобов’язання
Коррахунки банків	11146,16	8,34	11261,84	8,34	11253,50	8,34
Депозити і кредити банків	4878,85	3,65	4934,83	3,66	4931,17	3,66
Кошти до запитання клієнтів	52242,02	39,10	52758,63	39,08	52719,55	39,08
Строкові депозити клієнтів	17618,75	13,19	17796,07	13,18	17782,89	13,18
Цінні папери власного боргу	1100	0,82	1120	0,83	1119,17	0,83
Кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій
Субординована заборго-ваність	1625	1,22	1650	1,22	1648,78	1,22
Інші зобов’язання	1525,8	1,14	1549,85	1,15	1548,70	1,15
Сукупні зобов’язання	90136,58	67,46	91071,22	67,46	91003,76	67,46
Капітал
Статутний капітал	47300	35,40	47760	35,38	47724,62	35,38
Сплачений статутний ка-пітал банку	42050	31,47	42460	31,45	42428,55	31,45
Несплачений статутний капітал банку	5250	3,93	5300	3,93	5296,07	3,93
Нерозподілені прибутки та резерви	305,56	0,23	317,99	0,24	317,75	0,24
Нерозподілені прибутки минулих років
Прибутки минулого року, що очікують затвердження
Збитки минулого року, що очікують затвердження
Інші фонди та загальні резерви банку	305,56	0,23	317,99	0,24	317,75	0,24
Прибутки поточного року	817,38	0,61	834,69	0,62	834,07	0,62
Збитки поточного року
СУКУПНИЙ КАПІТАЛ	43478,5	32,54	43930,67	32,54	43898,13	32,54
СУКУПНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА КАПІТАЛ	133615,1	100	135001,9	100	134901,89	100
Баланс	453395,2		458065,7		458065,67

2.3.Оцінка кредитних операцій комерційного банку на підставі використання методу простих та складних відсотків.

Розрахунок суми кредиту за простою відсотковою ставкою.

Інструктивно-методичний матеріал.

Простий відсоток - застосовується до одній і тій же первісній грошовій сумі протягом усього періоду нарахування. Відсоток може нараховуватися наприкінці кожного інтервалу (декурсивний спосіб) чи на початку кожного інтервалу (антисипативний спосіб).

Базується на 3 складових: первісна сума (PV); процентна ставка (і); період, протягом якого буде відбуватися нарахування (n)

Формула визначення суми кредиту яку повинен повернути позичальник (боржник) кредитору (нарощеної суми, FV) має вигляд:

FV = PV x (1 + nі)

Термін звичайно указується в літах. Якщо ж термін угоди не дорівнює цілій кількості років, вона може виражатися в частках року. Звичайно в таких випадках розраховують термін як відношення тривалості угоди в днях до кількості днів у році.

Найчастіше банкіри вважають по 360 днів у році. Може використовуватися і стандартна тривалість року 365, а іноді в розрахунок приймаються і високосні роки по 366 днів. Уважний фінансист повинний мати це у виді і, у разі потреби, особливо обмовляти в договорах. Тому при терміні позички менше року необхідно визначити, яка частка річного відсотка сплачується кредитору.

n = t/k, де

t – число днів позички,

k – число днів у році, або часова база.

Застосовуються звичайно в короткострокових фінансових операціях.

Завдання. Визначити суму кредиту, яку повинен сплатити боржник кредитору за відповідний термін користування позичковими коштами під прості відсотки

Приклад:

Припустимо, ви маєте позику у розмірі 160 000 грн. терміном 6 місяців, на котрі банк нараховує 15 % річних. Яку суму Ви повинні сплатити кредитору по закінченні терміну погашення кредиту?

Скористаємося даною формулою:

FV=160 000 * ( 1 + 0,15 * 0,6) =174 400 грн.

Виходить, що наприкінці терміну Ви маєте сплатити суму в 174 400 гривень.

Розрахунок суми кредиту за складною відсотковою ставкою.

Інструктивно-методичний матеріал.

Складний відсоток - сума доходу, що нараховується в кожнім інтервалі, що не виплачується, а приєднується до основної суми капіталу й у наступному платіжному періоді сама приносить доход.

Формула розрахунку складних відсотків така:

FV = PV (1+ і)ⁿ

Завдання. Визначити суму кредиту, яку повинен сплатити боржник кредитору за відповідний термін користування позичковими коштами під складні відсотки.

Приклад :

Припустимо, Ви маєте позику у розмірі 160 000 гривень терміном 6 місяців, на котрі банк нараховує 15% річних. Яку суму Ви повинні сплатити кредитору у кінці 6 місяця? Скористаємося даною формулою:

FV = 160 000 х (1 + 0,15) 4 = 279 841 гривень

Розрахунок суми кредиту з урахуванням рівня інфляції

Інструктивно-методичний матеріал.

В період інфляції визначають номінальну та реальну відсоткові ставки. Номінальна відсоткова ставка – це рівень відсоткової ставки, який фактично склався на ринку позичкових ресурсів без урахування інфляції.

Реальна відсоткова ставка – це номінальна відсоткова ставка, скоригована на рівень інфляції.

Реальна процентна ставка (ір) розраховується за формулою (Модель Фішера):

Номінальна процентна ставка - Рівень інфляції

ір = —————————————————————————

1 + Рівень інфляції

Завдання. Визначити суму кредиту, яку повинен сплатити боржник кредитору за відповідний термін користування позичковими коштами під складні відсотки з урахуванням рівня інфляції

Приклад. Припустимо, Ви маєте позику у розмірі 160 000 гривень терміном 4 роки, на котрі банк нараховує 16% річних. Рівень інфляції склав 1,5% у рік. Яка буде реальна вартість Вашої позики?

Рішення.

визначення реальної процентної ставки: ір = (0,15 - 0,015) / 1,0015 = 0,1348

визначення майбутньої вартості кредиту: FVреал = 160 000 * (1,1348) 4 =

= 265 336,68 грн.

Складання графіку погашення кредиту

Важливою складовою частиною кредитної угоди є графік погашення позички. Він складається позичальником і узгоджується з кредитором.

Методику складання графіку розглянемо на прикладі, за умови надання кредиту у розмірі 100 тис. грн. під 10% річних і терміном погашення 8 років. У кредитній угоді обговорено робити погашення позички один раз на рік однаковими частинами. Скласти графік погашення кредиту.

Таблиця 2.3

Графік погашення кредиту

Термін погашення кредиту, півріччя	Сума основного боргу на початок періоду, грн.	Сума відсотків за даний період, грн.	Сума виплати боргу, грн.	Сума погашення основного боргу, грн.
1	2	3	4	5
1	100000	5000	15472	10472
2	89528	4476	15472	10996
3	78532	3927	15472	11545
4	66987	3349	15472	12123
5	54864	2743	15472	12729
6	42135	2107	15472	13365
7	28770	1439	15472	14033
8	14737	737	15472	14735
Разом		23776	123776	100000