Створення та використання резервного фонду місцевого бюджету

З М І С Т

 

Вступ

 

    Фінансові резерви (англ. сontingency funds) – особлива форма фінансових ресурсів, що відокремлена органами державного і муніципального управління і господарюючими суб'єктами на випадок виникнення непередбачуваних витрат і специфічних потреб, зумовлених необхідністю ліквідації негативних наслідків випадкових подій і обставин. Призначені для фінансування поточних і капітальних витрат або взагалі не передбачених затвердженими фінансовими планами, або передбаченими в менших обсягах, або не забезпечених фінансовими джерелами через недонадходження запланованих доходів. Формування фінансових резервів об'єктивно зумовлене потребами суспільного відтворення, що потребує безперебійного фінансування навіть при настанні непередбачених подій і різного роду випадковостей. Воно відбувається на стадії розподілу фінансових ресурсів по фондах цільового призначення. Фондова форма функціонування фінансових резервів обумовлена необхідністю їх цільового використання.

    У ринкових умовах господарювання, як і  при переході до ринку, фінансові  резерви відіграють важливу роль як стабілізатора економіки; при цьому чим важче економічна обстановка в країні, тим більшого значення набувають фінансові резерви, від наявності та обсягу яких часом залежить доля країни, її положення в загальносвітовому господарстві. Саме тому вивчення та використання фінансових резервів є дуже важливим в економіці України на сьогоднішній день.

    Предметом нашого дослідження є процес формування і використання резервних фондів.

    Об’єктами вивчення державні резервні фонди бюджетів різного рівня.

    Мета  дослідження – вивчити порядок створення і використання резервного фонду місцевих бюджетів.

    Завдання  дослідження:

  1. пояснити поняття резервних фондів, їх призначення;
  2. розкрити порядок створення резервного фонду в державному бюджеті;
  3. описати процес удосконалення законодавства про формування та використання резервного фонду державного бюджету та відповідно – місцевих бюджетів.

    В ході дослідження було використано  такі методи дослідження як порівняння, опис, припущення, аналіз.

    Структура курсової роботи така: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

     

 

розділ 1. теоретичні аспекти призначення  і формування резервів державних фінансів

    1.1. Сутність фінансових резервів та їх призначення

 

    Фінансові резерви – одна з важливих умов безперервного й ефективного функціонування економіки, розв'язання соціальних проблем. Резерви потрібні завжди, незалежно від моделі економічного розвитку, форми власності, рівня розвитку продуктивних сил. Вони об'єктивно зумовлені безпосередньо характером процесу виробництва як явищем, де імовірні випадкові фактори й непередбачувані обставини. У високотехнологічному виробництві за умов конкуренції необхідність у фінансових резервах зумовлена також змінами технології виробництва, зовнішньоекономічними зв'язками, кон'юнктурою ринку [11, c. 154].

    За  економічною суттю фінансові  резерви – це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян. У загальноекономічному плані джерелом фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, що створюється економікою держави. Фінансові резерви в межах держави повинні мати свою оптимальну величину, оскільки надмірне відволікання коштів у резерви може спричинити фінансове напруження і негативно вплинути на відтворювальний процес [5, c. 51].

    Фінансові резерви покликані забезпечити  стійкість усієї фінансової системи, надійність фінансового забезпечення економічного розвитку у разі впливу непередбачуваних обставин. Проте фінансові резерви визначають розмір матеріальних і трудових резервів. Так, для створення матеріальних запасів потрібні кошти. Без фінансових ресурсів неможливо створити або удосконалити виробничі потужності. Аналогічна ситуація складається і при формуванні трудових ресурсів. Підготовка кваліфікованих робітників, перепідготовка й перекваліфікація робочої сили, а також надання допомоги тимчасово непрацюючим потребують затрат фінансових ресурсів [5, c. 51-52].

    До  фінансових резервів належать також валютні резерви, запаси золота та інших дорогоцінних металів національних і центральних банків держав. Специфіка цих резервів проявляється в тому, що вони покликані забезпечити стабільність національної грошової одиниці. Врешті-решт це також впливає на стабільність фінансової ситуації в державі і дає змогу локалізувати вплив кризових явищ у світовій економіці [26, c. 134].

    Фінансовими резервами є резервні фонди комерційних  банків, страхових компаній та інших  фінансових структур, їхнє призначення – забезпечення повернення залучених коштів юридичних й фізичних осіб і здійснення своєчасних розрахунків за своїми зобов'язаннями [21, c. 12].

    Функціональним  призначенням фінансових резервів є  дотримання стабільності в економічній, соціальній і екологічній сферах та подолання негативних природних явищ при виникненні непередбачуваних обставин, що потребують негайного вирішення. Фінансові резерви покликані забезпечити стабільність економічного і соціального розвитку суспільства. З цією метою в Україні вони створюються за рівнями управління: загальнодержавні фінансові резерви, фінансові резерви суб'єктів господарювання і фінансові резерви органів місцевого самоврядування [12, c. 137-146].

    Одним із найважливіших фінансових резервів, що створюється бюджетним методом, є резервний фонд Державного бюджету України. Його обсяг становить 1% видаткової частини загального фонду Державного бюджету і входить до складу його видаткової чистини. Формування резервного фонду Державного бюджету є обов'язковим. Він використовується для фінансування витрат, які не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету та його затвердженні на наступний рік [10, c. 139-140].

    Порядок використання коштів з резервного фонду  Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України. Головними напрямами витрачання коштів з резервного фонду є:

  1. фінансування робіт, пов'язаних з попередженням надзвичайних ситуацій;
  2. фінансування заходів з ліквідації наслідків катастрофічних природних явищ і процесів;
  3. фінансування витрат, пов'язаних із введенням нових законів;
  4. інші заходи, що не могли бути передбачені в процесі затвердження Державного бюджету [20, c. 104-105].

    Кошти резервного фонду Державного бюджету  України протягом року не можуть використовуватися  на погашення боргу уряду та інші заходи із збільшення статей видатків, непередбачених Державним бюджетом. Кабінет Міністрів має щомісячно звітувати перед Верховною Радою України про використання резервного фонду Державного бюджету [25, c. 65-66]. 

    1.2. Види фінансових резервів

 

    Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди господарюючих суб'єктів, спеціальні резервні фонди деяких міністерств і відомств. Ця класифікація фінансових резервів обумовлюється угрупованням фінансових відносин, їх місцем і роллю в процесі відтворення. Відповідно до неї бюджетні резерви сприяють ліквідації диспропорцій і тимчасових порушень перебігу соціально-економічних процесів; страхові резерви та резервні фонди господарюючих суб'єктів забезпечують у потрібних масштабах і пропорціях безперервність процесу відтворення на мікро- та макрорівні навіть при виникненні несподіваних обставин і різного роду випадковостей; золотовалютні резерви гарантують стійкість національної валюти; спеціальні резервні фонди міністерств і відомств та бюджетні резерви дозволяють фінансувати нові виникають протягом фінансового року потреби, зумовлені науково-технічними досягненнями і відкриттями; завдяки спеціальним фондам міністерств створюються можливості для резервування частини фінансових ресурсів у рамках окремих міністерств [13, c. 192-196].

    У залежності від функціонального  призначення виділяють фінансові  резерви для:

    1) здійснення непередбачених витрат, потреба в яких виникає в  ході виконання виробничо-фінансових  планів – частково використовуються бюджетні резерви (резервні фонди Президента України, Верховної Ради України, фонди непередбачених витрат тощо) і резервні фонди господарюючих суб'єктів, а також спеціальні резервні фонди міністерств;

    2) забезпечення стабільного виконання  бюджетів усіх рівнів – використовуються всі види бюджетних резервів, а в разі потреби і золотовалютні резерви країни;

    3) забезпечення галузевих витрат (пов'язаних  з новими науково-технічними досягненнями  і відкриттями, наданням фінансової  допомоги підприємствам і т.п.) – використовуються галузеві фонди міністерств і відомств, що формуються на державному і регіональному рівнях;

    4) покриття збитків, викликаних  стихійними лихами, несприятливими  погодними умовами, нещасними  випадками та іншими обставинами  – використовуються різноманітні страхові фонди, страхові резерви, резервні (страхові) фонди господарюючих суб'єктів і (частково) бюджетні резерви.

    Фінансові резерви поділяють також на [6, c. 106]:

  1. стратегічні, пов'язані з освоєнням нових родовищ корисних копалин, зміцненням кордонів держави тощо (використовуються кошти Резервного фонду Президента РФ України і резервних фондів органів виконавчої влади);
  2. оперативні, призначені для ліквідації збоїв у відтворювальному процесі у господарюючих суб'єктів (за рахунок страхових фондів) або внутрішньорічних касових розривів у бюджетах органів влади різних рівнів (за рахунок оборотної касової готівки) [19, c. 29].

    Угруповання фінансових резервів може здійснюватися  і в залежності від рівня їх формування (централізовані і децентралізовані), методів освіти (бюджетний, страховий, самострахування) і ін. [24, c. 200-202]. 

    1.3. Необхідність і  методи формування резервного фонду

 

    Створення фінансових резервів у державі потребує законодавчого забезпечення. У більшості  країн світу створення й використання резервів регулюється спеціальними законами. В Україні створення фінансових резервів на загальнодержавному рівні обумовлено Законом України "Про бюджетну систему України". У статті 19 зазначено, що у державному бюджеті України передбачається створення резервного фонду Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України [14, c. 17].

    Цим же законом передбачено створення  резервів на рівнях місцевого самоврядування. Так, у республіканському бюджеті  Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя  та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районних рад народних депутатів у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не мали бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів [7, c. 33-38].

    Фінансові резерви, що створюються в складі ланок фінансової системи, посідають провідне місце в системі фінансових резервів держави. Це зумовлено тим, що бюджетна система теж посідає центральне місце в фінансовій системі держави. Бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення розвитку економіки. Відомо, що бюджетні резерви покликані забезпечувати міжгалузеві пропорції в економіці, сприяти розв'язанню найзначніших економічних завдань, здійсненню прогресивних структурних змін у народному господарстві, реалізації нових науково-технічних досягнень [18, c. 108-110].

    Створення фінансових резервів на рівні підприємницьких структур також має законодавче врегулювання у багатьох європейських країнах. В Україні відповідно до чинного законодавства дозволяється відраховувати до резервних фондів підприємств до двадцяти п'яти відсотків прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. На сьогодні фінансові резерви всіх рівнів управління перевищують чотири мільярди гривень, що становить понад три відсотки валового внутрішнього продукту [23, c. 20-26].

    Досягнення  оптимальності щодо загального обсягу фінансових резервів у державі потребує комплексного підходу до питань їхнього формування, розподілу й використання. Важливо не лише сформувати ефективну систему фінансових резервів, а й зацікавити всіх суб'єктів господарювання в створенні найсприятливіших умов для її функціонування [15, c. 264-270].

    Формування  фінансових резервів забезпечується такими методами:

    1. Бюджетний. Метод передбачає створення резервного фонду в складі кожного бюджету, тобто у Державному бюджеті України і місцевих бюджетах.

    2. Госпрозрахунковий. За цим методом формування фінансових резервів здійснюється суб'єктами господарювання. Держава законодавчо встановлює обов'язковий порядок формування резервного фонду для акціонерних товариств у розмірі 25% від статутного капіталу.

    3. Страховий. За цим методом фінансові резерви у формі страхового фонду створюють страхові організації. Такі страхові фонди формуються за рахунок внесків учасників страхування, і лише ці учасники можуть претендувати на виплату коштів із страхових фондів [9, c. 19-25]. 
 

 

розділ 2. процес удосконалення законодавства про формування та використання резервного фонду місцевого бюджету

    2.1. Постанова КМУ № 415 від 2002 р. про формування та використання резервного фонду бюджету

 

    29 березня 2002 р. під № 415 Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету.

    Цей Порядок визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з  виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

    Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають  постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету.

    Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

    Резервний фонд бюджету встановлюється законом  про Державний   бюджет   України  або  рішенням  про  місцевий  бюджет загальною сумою  без визначення  головного  розпорядника  бюджетних коштів.

    Розподіл  бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться  за рішенням  Кабінету Міністрів  України, Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

    Кошти резервного фонду бюджету можуть використовуватися на здійснення:

    а) заходів з ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного  характеру;

    а-1) заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних  ситуацій техногенного та природного характеру, на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків;

    б) інших непередбачених заходів, які  відповідно до законів можуть здійснюватися  за  рахунок  коштів  бюджету,  але  не  мають постійного характеру  і не могли бути передбачені під  час складання проекту бюджету,  тобто на момент затвердження бюджету не було визначених  актами  Верховної  Ради  України,  Президента України, Кабінету Міністрів України,  Верховної Ради Автономної  Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної ради, місцевої держадміністрації, виконавчого органу  відповідної ради підстав для проведення таких заходів [3].

    До  непередбачених заходів, визначених у  підпункті "б" пункту 6 цього Порядку, не можуть бути віднесені:

  • обслуговування та погашення державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування;
  • додаткові заходи, що забезпечують виконання бюджетної програми (функції), призначення на яку затверджено у бюджеті;
  • капітальний ремонт або реконструкція, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій та проведенням заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
  • придбання житла, крім випадків відселення мешканців з аварійних будинків унаслідок надзвичайної ситуації;
  • надання гуманітарної чи іншої допомоги,  крім випадків, коли рішення  про  надання такої допомоги прийнято Верховною Радою України, Президентом України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною радою [3].

    За  рахунок коштів резервного фонду бюджету можуть відшкодовуватися витрати на здійснення заходів на  суму  фактичної кредиторської   заборгованості станом на 1 січня поточного бюджетного періоду,  щодо фінансування яких прийнято рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету в минулому бюджетному періоді, але платежі з бюджету не були проведені або були проведені частково, про що приймається відповідне рішення.

    Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймається тільки в межах призначення на цю мету у відповідному бюджеті і втрачає   чинність після закінчення відповідного бюджетного періоду.

      Кошти з резервного фонду бюджету  виділяються на безповоротній  основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні  про виділення коштів з резервного  фонду бюджету. Кошти із  резервного  фонду  бюджету  суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше  ніж  51  відсоток,  виділяються  через  головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення [3].

    Звернення про виділення коштів з резервного фонду бюджету подаються:

  1. щодо видатків державного бюджету – міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (далі – заявники) до Кабінету Міністрів України;
  2. щодо видатків місцевих бюджетів – підприємствами, установами, організаціями (далі – заявники) до Ради міністрів Автономної Республіки  Крим,  місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

    У зверненні зазначається:

  1. напрям використання коштів резервного фонду бюджету;
  2. головний розпорядник  бюджетних  коштів,  якому  пропонується виділити кошти з резервного фонду бюджету (у разі необхідності);
  3. обсяг асигнувань, який пропонується надати з резервного фонду бюджету, в тому числі на умовах повернення;
  4. підстави для здійснення заходів за рахунок бюджету;
  5. інформація про можливість (неможливість) фінансування зазначених заходів за рахунок інших джерел та наслідки у разі, коли кошти з резервного фонду не будуть виділені.

    До  звернення обов'язково додаються:

    • розрахунки обсягу коштів з резервного фонду бюджету;
    • перелік невідкладних (першочергових) робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, та інших заходів;
    • документи, що підтверджують отримані суми страхового відшкодування (у разі відсутності договору страхування – пояснення заявника про причини непроведення страхування);
    • інша інформація, що підтверджує необхідність виділення коштів з  резервного фонду бюджету на здійснення заходів з ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій з урахуванням факторів їх поширення, розміру завданих   збитків та людських втрат і кваліфікаційних ознак надзвичайних ситуацій, проведення заходів, пов'язаних  із   запобіганням  виникненню  надзвичайних  ситуацій техногенного та природного характеру, а також інших заходів.

    У разі необхідності виділення коштів з резервного фонду бюджету за напрямами, передбаченими у підпункті "а" пункту 6 цього Порядку, до звернення  також обов'язково додаються:

  • акти обстеження та дефектні акти, що підтверджують розміри завданих збитків, затверджені в установленому порядку;
  • узагальнені кошторисні розрахунки на проведення аварійно-відбудовних та інших невідкладних робіт.

    У разі необхідності виділення коштів з резервного фонду бюджету  на  цілі,  передбачені  у  пункті  8  цього Порядку, до звернення   додаються   документи,   що  підтверджують  здійснення зазначених заходів та наявність фактичної   кредиторської заборгованості [3].  

    Кабінет Міністрів України, Рада  міністрів  Автономної Республіки   Крим,  місцева  держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради не пізніше ніж у триденний термін з дня отримання звернення дає доручення відповідно Мінекономіки України, Мінекономіки Автономної Республіки Крим, головному управлінню, управлінню чи відділу економіки місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради (далі – уповноважений місцевий орган) та Мінфіну (місцевому  фінансовому  органу) для розгляду звернення та  підготовки  пропозицій  для  прийняття  рішення  про виділення   коштів з резервного фонду бюджету. До виконання доручення в разі необхідності можуть залучатися інші заінтересовані органи виконавчої влади.

    У разі  потреби  Кабінет  Міністрів  України,  Рада міністрів Автономної Республіки Крим,  місцева держадміністрація, виконавчий орган  відповідної  ради  дає доручення щодо підготовки експертних висновків стосовно звернення:

  1. МНС, регіональним  комісіям  з питань  техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій  при  Раді  міністрів  Автономної Республіки Крим,  обласних,  Київській та Севастопольській міських держадміністраціях – щодо визначення рівня надзвичайної ситуації згідно з Порядком класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру  за  їх  рівнями; 
  2. Держбуду (Укрінвестекспертизі) – щодо технічних рішень та вартісних показників, що підтверджують необхідність проведення робіт, які планується виконувати за рахунок коштів резервного фонду бюджету;
  3. Мінагрополітики (Міністерству сільського господарства Автономної Республіки Крим), головному управлінню, управлінню чи відділу сільського господарства і продовольства місцевої держадміністрації, виконавчого органу  відповідної ради – щодо оцінки збитків, завданих сільськогосподарським товаровиробникам, та необхідних для їх відшкодування коштів.

      У  разі  коли термін виконання  доручення не вказано, органи, визначені в абзацах третьому-п'ятому цього пункту, у десятиденний термін після  отримання  доручення надсилають зазначені експертні висновки  Мінекономіки і Мінфіну (уповноваженим місцевим органам) [3].

    Мінфін (місцевий фінансовий орган) розглядає  звернення та додані до нього матеріали, готує пропозиції щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету, можливості здійснення відповідних заходів за  рахунок інших джерел, можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету і наслідків у разі невиділення коштів на такі заходи та надсилає їх у тижневий термін Мінекономіки (уповноваженому місцевому органу).

    Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) згідно з дорученням Кабінету Міністрів  України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) за результатами розгляду звернення та з урахуванням експертних висновків, отриманих від органів, визначених у пункті 18 цього Порядку, та пропозицій Мінфіну (місцевого фінансового  органу) робить узагальнений висновок щодо підстав виділення коштів з резервного фонду бюджету,  правильності поданих  розрахунків та можливого обсягу виділення асигнувань з резервного фонду бюджету, а також щодо оцінки наслідків у разі невиділення коштів на такі заходи з резервного фонду бюджету.

    У разі недотримання заявником вимог, установлених пунктами 6-9 та 11 цього  Порядку, або невідповідності матеріалів звернення вимогам,  зазначеним у  пунктах 13 і 15 цього Порядку, відповідальний виконавець, визначений в дорученні  щодо розгляду звернення та  підготовки  пропозиції  для  прийняття  рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету, повертає подані матеріали заявникові для доопрацювання, зазначивши причини їх повернення, та доповідає про це Кабінетові Міністрів України (Раді міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевій держадміністрації, виконавчому органу відповідної ради) [3].

    У разі коли загальний обсяг коштів, виділених з резервного фонду  бюджету відповідно до прийнятих  рішень, досягне обсягу призначення,   затвердженого в бюджеті для резервного фонду, Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) невідкладно повідомляє про це Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву держадміністрацію,  виконавчий орган відповідної ради) та Мінфін (місцевий фінансовий орган).