Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в Іспанії

Тема.7.Сучасні принципи побудови та завдання системи вищої освіти в Іспанії.

План

1.Історія формування системи вищої освіти в Іспанії

2.Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Іспанії. Участь у Болонському процесі.

3.Доступ громадян до вищої освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Золотий вік іспанського  освіти припав на епоху Відродження. Вплив Іспанії тоді поширювалася на весь світ, захоплюючи Південну Америку, де воно сильно і понині. З тих  пір багато води витекло, на тлі успіхів  янкі велич колись могутньої королівства  зблякло. Проте і зараз в цій  країні можна отримати гарну освіту. 

Іспанські університети - чи не найперші в світі. Найперший з  них був заснований в Саламанка в 1218 році. Барселонський університет з'явився в 1450 році, а Гранадський - в 1526 році. У число найбільш престижних державних вузів країни входять також більш "юні" університети - Мадридський, Севільський і Валенсіанскій. 

Усього ж в Іспанії  налічується 47 державних та 10 приватних  вищих навчальних закладів. За словами  Терези Рівес Пальісе, консультанта з питань освіти при посольстві Іспанії в Москві, на батьківщині Дон-Кіхота державні університети котируються вище приватних.

Зараз іспанські ВНЗ змушені  вирішувати проблеми переповненості (у  країні близько 1,6 мільйона студентів) і недостатнього фінансування. З  цією метою проводиться суттєва  модернізація вищої освіти: вищі технічні школи при університетах та факультети об'єднуються в департаменти, створювані за напрямками. Наукова та дослідницька діяльність зосереджується в інститутах, що входять до складу університетів.

Іспанські вузи традиційно вважаються сильними у викладанні історії  та географії. Крім того, навчальні  плани іспанських університетів  були здавна орієнтовані на навчання філософії, латини та фізики. Зараз  вводяться нові курси - екологія, інформаційні технології, біомеханіка.

За якістю освіти стежить  Національний інститут якості та оцінки (Instituto Nacional de Calidad y Evaluacion) Міністерства освіти і культури Іспанії, який знаходиться в Мадриді. Якщо ви хочете дізнатися, наскільки добре навчають у тому чи іншому університеті або школі, варто ознайомитися з щорічними звітами інституту. 

Деякі університети крупним  планом.

Кращий університет Іспанії - Мадридський (Universidad Complutense de Madrid). Це один з найстаріших і найбільших університетів світу. Він був заснований в 1508 році. У складі університету 19 факультетів: філософський, педагогічний, філологічний, історико-географічний, хімічний, фізичний, математичний, біологічний, геологічний, медичний, фармацевтичний, ветеринарний, стоматологічний, юридичний, факультети політології та соціології, економіки та бізнесу, журналістики, психології, образотворчих мистецтв. Крім того, до його складу входять Вища технічна школа інформатики, шість університетських шкіл, 10 університетських коледжів, 30 інститутів і 12 шкіл професійної спеціалізації. В університеті навчається 130.000 студентів, 3.500 з яких - іноземці.

Культурне життя університету - це свій особливий світ. Тут є  власна театральна студія Aula de Teatro, яка пропонує семінари з теорії та практики сценічного мистецтва разом з Королівською школою драматичних мистецтв. В університеті є свій хор, власне телебачення, газета (Gaceta Complutense), яка виходить тиражем 25.000 примірників, радіостанція в FM-діапазоні, а також оснащений найсучаснішими комп'ютерами Центр обробки інформації.

Барселонський університет, один з перших в Каталонії, був  заснований в 1450 році. У ньому, за традицією, вивчають теологію, медицину, цивільне право, філософію і мистецтво. Тут  навчається 74.000 студентів. Щорічно  університет видає 10 тисяч ступенів бакалавра і присуджує 400 докторських. Викладання тут ведеться на каталонській мові, безкоштовні курси якого  організовані при університеті для  зручності приїжджих студентів. 

У Валенсіанском університеті, заснованому в 1501 році, навчається близько 60.000 студентів. Багато іноземних студентів вважають за краще навчатися тут не тільки з-за високого якість освіти, а й тому, що місто розташоване на узбережжі, а його пляжі La Malvarrosa і Las Arenas відомі як найкращі курортні області Іспанії. 

2 Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів в Іспанії. Участь у Болонському процесі.

Система вищої  освіти Іспанії відзначається винятковою однорідністю, адже аж 98% студентів  навчаються в університетах, поза якими  готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 57 університетів 10 -недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір программ навчання, але є кілька політехнік, а також Відкритий університет дистанційного навчання.

Університети  мають досить складну структуру  і пропонують курси,  програми та кваліфікації різного рівня. Так, на факультетах передбачено програми тривалістю 4-5 років із присудженням повного диплома. Вищі технічні школи  після 4-5 років навчання присуджують  дипломи вищих інженерів. Університетські  та інженерно-технічні школи надають  дипломи після трьох років  навчання.

До сектору  не університетської вищої освіти входять  інститути, що видають два види дипломів: еквівалентний до університетських за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від  університетських диплом простіших  програм мистецьких фахів (Б).  Диплом А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації  та теологічні заклади (усі вони не підпорядковані Міністерству освіти і  науки). Дипломи Б надають інститути  та професійні школи з легшими  умовами вступу і простими програмами (музика, співи, дизайн та інші мистецькі  фахи).

 Професорсько-викладацький  склад ВНЗ в Іспанії поділяється  на чотири категорії: професори, виконувачі обов'язків професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистенти. Професор повинен мати докторський диплом, викладати і проводити наукові дослідження. Наступні дві категорії теж повинні мати звання доктора, лише для викладачів-асистентів достатньо повного диплома університету чи еквівалентного ВНЗ, однак для отримання права на роботу вони складають ще професійний екзамен. Уряд та Університетська рада докладають чимало зусиль для стимулювання викладачів до підвищення свого академічного і професійного рівня (стажування за кордоном, курси підвищення кваліфікації тощо).

Навчання  в іспанському університеті ділиться на цикли в залежності від мети курсу. Одиницею оцінки інтенсивності  занять є "кредит", відповідний 10 години аудиторних занять. Кожен цикл оцінюється за своєю сумі кредитів. Наприклад, для отримання ступеня (Licenciatura) необхідно набрати від 300 до 450 кредитів. Після трьох років навчання можна отримати ступінь "дипломованого спеціаліста" (Diplomado). Щоб стати "ліценціата" (Licenciado), потрібно вчитися від чотирьох до п'яти років, а на медичному факультеті - всі шість років. Нарешті, після двох-трьох років додаткових занять і написання дисертації присвоюється ступінь доктора (Doctor).

У деяких університетах  прийнята система оцінки Європейського  співтовариства (European Community Course Credit Transfer System), відповідно до якої можна отримати ступінь магістра (два роки навчання і 50 кредитів за стандартами ECTS). Така система діє, наприклад, в Мадридському університеті для п'яти спеціальностей - Business Administration, хімії, історії, інженерної справи і медицини. 

Університет має повне право самостійно складати навчальну програму в рамках певної суми кредитів. Зміст курсу включає  в себе як обов'язкові, так і факультативні  предмети, список яких затверджується радою університету. Деякі предмети можуть бути обрані студентами з програми іншого циклу або в закордонному університеті - кредити все одно зарахують. 

Академічний рік в іспанських університетах  розділений на два семестри. Перший триває з середини вересня до 20-х  чисел грудня. Другий починається 9-16 лютого і закінчується 22-29 травня. 

Доступ громадян до вищої  освіти. Характеристика кваліфікацій. Навчання студентів-іноземців

Доступ громадян до освіти.

Сформована автономність університетів дає їм право вводити  за потреби окрім загальних, ще й  додаткові вимоги. Конкурсні вступні  екзамени формуються у вигляді двох тестів, які запроваджуються екзаменаційною комісією одночасно на всій території  Іспанії.

Перший тест спрямований  на перевірку загальних вмінь  абітурієнта (культури, знання мов,  здатності до аналізу й синтезу  тощо), другий - засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації. Конкурс враховує оцінки атестата,  випускних екзаменів  за «курс орієнтації» і двох вказаних тестів. Вступати у ВНЗ разом з  випускниками курсів орієнтації на відповідну до дипломної спеціальність може й певна кількість молоді, що навчалася  протягом п'яти років у середніх технічних закладах й отримала дипломи  техніків.

Особливими є умови  вступу осіб віком понад 25 років, які  складають два специфічні тести, а під час прийому враховуються їхня трудова діяльність, досвід тощо.

Провінційно-територіальний поділ країни вплинув на пріоритети у контингенті: 95% місць у ВНЗ, розташованих у певній провінції, надається  мешканцям цієї ж території, 5% - прибулим з інших місць.

Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка  з правом продовження навчання у  другому циклі цих же університетів  чи переходу на ринок праці. П'ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їхніх вищих школах (і в частині інститутів) увінчується дипломом, що надає право на післядипломне навчання.

Конституційні гарантії прав громадян Іспанії на отримання середньої  освіти закріплені в статті 27 Конституції  країни: принцип безкоштовного та обов'язкового навчання у віці від 6 до 16 років. Весь період навчання підрозділяється  на початкову школу (з 6 до 12 років) і  на середню (з 12 до 16 років). Існує також  дошкільний навчання дітей (з 3 до 6 років), яка є повністю безкоштовним, але  не обов'язковим. Процес навчання регулюється  законом про освіту, прийнятим  в 1990 році. 

До шести років нащадки  Сервантеса навчаються зв'язно викладати свої думки в дитячих садах (Centros de educacion infantil). Потім настає черга школи, яка поділяється на початкову (Centros de educacion primaria) і середню (Centros de educacion secundaria). Школу зобов'язані відвідувати всі діти у віці від 6 до 14 років. За початковим дворічним циклом (ciclo inicial) слід так званий "середній" цикл (ciclo medio), який триває три роки, а потім - трирічний "випускний" цикл (ciclo superior). Втім, статистика показує, що 80% 16-річних і 73% 17-річних іспанців продовжують навчання в школі. 

Для кожної з них обов'язковий "сертифікат відповідності", за допомогою  якого контролюються кількість, якість і фінансування викладацького  складу, облаштування навчального закладу  в цілому, кількість учнів у  класах, методологічних програм і, в  кінцевому підсумку, надається право  на здійснення діяльності у сфері  освіти. Всі державні школи є бюджетоотримувачами і самостійно розпоряджаються виділяючимися їм коштами. Більшість приватних шкіл укладають з державою договір, за яким держава бере на себе майже всі витрати щодо їх фінансування. В результаті навчання дитини в такій приватній школі для батьків обходиться порівняно недорого. Лише малий відсоток населення вибирає приватні школи, де навчання повністю платне. Для таких шкіл, не фінансуються державою, також обов'язково отримання вищезазначеного "сертифікату відповідності". Навчальні заклади, що фінансуються церквою, як і приватні, повністю платні. 

У батьків є вибір, чи віддати  дитину у державну, приватну (але  одержує підтримку держави) або "незалежну" школу. У державних школах навчається близько 70% всіх школярів. Вони утримуються  на гроші держави, місцевих громад або  рад. В Іспанії сильні позиції  церкви, тому близько 30% іспанських дітей  здобувають освіту в римсько-католицьких  школах.

Єдине, за що платять батьки учнів у всіх школах, це підручники і додаткові витрати, пов'язані  з організацією дозвілля. Проте і  тут існує система дотацій, особливо для малозабезпечених сімей. По завершенні середньої освіти випускник може продовжити навчання в системі профосвіти, або після успішно пройденого тестування вступити на дворічні академічні курси, обов'язкові для подальшого вступу до вузу (з 16 до 18 років, аналогічні навчання в 10-11 класах шкіл РФ), і завершити повне середню освіту. Курси фінансуються за тим же принципом, що і загальноосвітні школи. 

При наборі учнів до шкіл перевага віддається проживають в довколишніх  районах і тим, у кого в тій  же школі вже навчаються старші брати  і сестри. При зарахуванні до держ-школи привілеї мають діти, чиї батьки не в змозі оплатити навчання в приватних школах (довідка про доходи). Широко застосовується система тестування, у тому числі з кожного предмета шкільної програми. Зокрема, вступити на дворічні академічні курси та отримати по їх закінченні ступінь бакалавра (тобто свідоцтво про отримання повної середньої освіти) можна лише при позитивних результатах тестування. 

Прийом до вузів також  проводиться на основі тестування. Практики комерційного використання основних фондів навчальних установ не існує. Здача в оренду приміщень заборонена в принципі, це не стосується стосовно держвласності. Навчальним закладам, навіть приватним, заборонена будь-яка комерційна діяльність. Можливий такий варіант: школа надає свої спортивні споруди  для відвідування мешканцями району, де не розвинена спортивна інфраструктура. Пов'язані з цим витрати покриваються міською владою. У цілому всі загальноосвітні  навчальні заклади в подібних питаннях діють виключно через міські влади та з їх дозволу. 

У шкільний рада - орган самоврядування, крім директора, секретаря, представника від мерії та викладачів, входять  учні старше 12 років і батьки (батьки і учні вибираються відповідними асоціаціями школи). B Іспанії директор школи не призначається, а вибирається  вчителями спільно з групою "батьки-учні". 

У обов'язкову шкільну програму (tronco comun) включає такі предмети: природничі науки, суспільні науки, історія і географія, іноземні мови, іспанська мова і мова регіону (баскський, каталонський або галісійська), математика, інформаційні технології, фізкультура і музика. На кожен з цих предметів відводиться обов'язковий мінімум годин на тиждень. Іноземна мова вводиться на третьому році навчання в підготовчій школі (тобто у віці 8 років), а в середній школі (у віці 12 років) пропонується вивчення ще однієї іноземної мови в якості додаткового. Зміст решті частини курсу визначає рада школи. 

У кінці кожного семестру школярі проходять обов'язкову письмову атестацію. Ті, хто не справляється з нею, мають право на перездачу. Не вийшло у червні - здаси у вересні. Якщо наприкінці року учень "провалює" більше двох предметів, його залишають  на другий рік. Тому в школах країни досить багато другорічників, яких в  Іспанії називають repetidores. 

Після закінчення восьмирічку  учні отримують звання Graduado Escolar, яке  дозволяє їм йти в бакалаврат або обрати професійну освіту (Formacion Profecional). Раніше юний кабальєро, який не справлявся з випускним іспитом, отримував свідоцтво про неповну середню освіту (Certificado de Escolidad), що давав право чинити тільки в професійний навчальний заклад, але зараз від цієї практики поступово відмовляються.  
 
Підготовка до вступу в університет 

Володарі Graduado Escolar протягом трьох років проходять курс Bachillerato Unificado y Polivalente (BUP). Вони вивчають географію, іспанська мова та іспанську літературу, іноземні мови, математику, мистецтво, латинь, релігію (етику) та філософію. Як додатковий предмет викладається мова регіону (наприклад, каталонська). Щороку вони здають роботи, на основі яких проводиться атестація. 

На третьому році навчання в програмі BUP починається спеціалізація  за наступними напрямками: медицина та природничі науки, гуманітарні та суспільні  науки, точні науки і техніка. Обов'язковими предметами для всіх спеціальностей є іспанська мова, література (країни та регіону), іноземна мова, історія, філософія та фізкультура. Мови вивчаються протягом двох років, заняття фізкультурою і філософією закінчуються після першого року навчання, а історія вводиться  на другому. 

З усіх спеціальностей найбільшим успіхом серед іспанських студентів  користуються гуманітарні та суспільні  науки (їх обирають близько 40% всіх вступників до університетів). На другому місці  з невеликим відривом перебуває  медицина (близько 36% вступників). Технічними науками вважають за краще займатися лише 14% іспанських студентів. 

По закінченні курсу BUP майбутні студенти отримують звання бакалавра (Bachiller), що дає їм право записуватися на COU - річний курс університетської орієнтації (Curso de Orientacion Universitaria), який був і залишається своєрідним перекидним містком між середньою і вищою освітою. Випускники COU можуть складати вступні іспити в університет.

Вступний іспит (Prueba de Acceso a la Universidad) проходить щороку наприкінці червня і в кінці вересня, в один і той же день по всій країні. Він включає тести з іспанської та з іноземної мови, філософії, а також два обов'язкових предмета і два предмети на вибір. У кожному університеті свій іспит, але він повинен відповідати встановленим державою нормам. Процедура зарахування здійснюється на основі отриманого студентом на іспиті бали, а також оцінок, отриманих в BUP. 

На місця в престижних університетах можуть розраховувати  тільки ті студенти, які отримали найвищі  бали. Усім іншим рекомендується звертатися в провінційні вузи, де прохідний  бал буває значно нижче. Відзначається, що за останні десять років все  більше абітурієнтів змушені надходити  в другій, а то й втретє. 

Прохідний бал в університеті залежить від кількості місць  та кількості поданих заявок. Кількість  студентів, які будуть прийняті на перший курс, визначається радою університету. В останні роки багато університетів  встановили квоти для вступу на окремі спеціальності (перш за все, медицину), але, якщо таких обмежень немає, можна  сміливо подавати документи.

Виконуючи вказівку Університетської ради про розширення набору курсів, ВНЗ розширили його майже втричі. Варто виділити введення магістерської  програми з присвоєнням звання обсягом 600 год. і тривалістю 1-2 роки, завданням  якої є значне підвищення фахових  умінь випускника, збагачення його навичками наукового аналізу  та дослідження. Інший новий варіант  післядипломних студій приводить до диплома спеціаліста Закінчення двох перших циклів університетів та отримання надає право продовжувати навчання для отримання диплома  доктора. Воно триває два-три роки під  наглядом наукового керівника, супроводжується  самостійними пошуками, написанням і  захистом дисертації.

 В Іспанії обов'язкова  середня освіта триває 10 років  і приводить «успішного» учня  до продовження освіти у середній  школі вищого рівня (два класи  з присудженням бакалаврату одного з чотирьох профілів і рік «університетського курсу орієнтації») та отриманням права участі в конкурсних екзаменах в університетах, «неуспішного», що надає доступ лише до дворівневої профосвіти (5 років разом) з отриманням диплома техніка і можливим вступом (через конкурс) у ВНЗ за профілем.

Розпочинається академічний рік у перший тиждень жовтня і закінчується в червні, є короткі канікули під час головних релігійних свят. На тиждень припадає 20-30 аудиторних годин, що складає 600-700 годин за навчальний рік. Після завершення вивчення дисципліни складається екзамен (у лютому, червні чи вересні).  Іспанська система оцінювання - 10-бальна. Процес навчання на факультетах та у вищих школах університетів організовано за трьома циклами: базовий (2-3 роки), спеціалізований (2 роки з присвоєнням диплома), дослідницький (2-3 роки з отриманням диплома доктора). Університетські школи здійснюють навчання лише одним 3-річним циклом із високим рівнем спеціалізації навчальних програм для кращої фахової підготовки. У такий спосіб готують учителів початкових шкіл, працівників соціальних служб тощо.

Університети формують навчальні  плани з урахуванням існування  трьох видів дисциплін:

обов'язкових для всіх ВНЗ, які присвоюють даний диплом  (академічну кваліфікацію);

які можуть бути як обов'язковими, так і факультативними;

дисциплін за вибором студентів (10% усього навчального часу).

 В Іспанії лише 20% студентів  отримують фінансову підтримку  з боку державної влади чи  провінційних влад. 

Навчання студентів-іноземців.

Перші кроки до вступу в  іспанські університети кандидати  повинні зробити за рік до дати початку навчання,  звернувшись  до амбасад чи відділень Інституту  іспанської культури у своїх країнах. 

Для зарахування на перший цикл дипломних програм ВНЗ кандидатиповинні мати шкільний атестат, який у країні походження надає право вступу до університету і визнається в Іспанії, а також скласти мовний тест (проводять у червні чи вересні) і конкурсні екзамени. Для іноземців резервують 5% місць уВНЗ.

Для іноземних студентів  перед тим як вступати до будь-якого навчального закладу Іспанії, необхідно домогтися, щоб документ про вашому освіту був визнаний. В Іспанії цим займається Управління по ступенях, їх визнання і підтвердження еквівалентності (Subdireccion de Titulos, Convalidaciones y Homologaciones). До прохання про визнання атестата повинні бути включені: посвідчення, яке підтверджує ваше громадянство (як правило, паспорт), або його завірена фотокопія, і сам атестат. Якщо ви вступаєте не на перший курс, а бажаєте продовжити вищу освіту в Іспанії, необхідно вислати завірену керівництвом вашого вузу довідку про незакінчену вищу освіту, в якій вказана тривалість навчання та найменування прослуханих курсів. Потрібно також надіслати перекладені на іспанську навчальні плани вашого вузу, де зазначена кількість годин, відведених на кожний предмет (переклад має бути завірений у нотаріуса). Можна вислати оригінали або копії, завірені нотаріусом та консульством Іспанії. 

За словами консультанта з питань освіти при посольстві Іспанії  в Москві Тереси Рівес Пальісе, іноземні дипломи та атестати Міністерство освіти Іспанії визнає зазвичай "без проблем". У минулому році через посольство проходила 12 атестатів громадян Росії про закінчення школи, і всі вони були визнані. 

Поряд з іспанськими абітурієнтами  вам належить подолати вступний іспит (Prueba de Accesso a la Universidad). Всі приїжджають до Іспанії іноземці здають цей екзамен в мадридському Universidad Nacional de Educacion a Distancia. Він здається в останній тиждень червня. Іспит проходить у письмовій формі і складається з двох частин. Вам треба буде написати виклад короткого тексту з 100 слів і здати тест з іноземної мови. У другій частині належить скласти письмову роботу з однією із спеціалізацій BUP. Тереса Рівес Пальісе стверджує, що іноземці здають легшу версію Prueba de Accesso a la Universidad, ніж іспанські студенти (в нім куди менше питань з літератури, а історія Іспанії замінена сучасною історією). 

Якщо ви успішно склали іспит, тобто набрали більше 5 балів (в Іспанії з десятибальною системою оцінок), потрібно звернутися в обраний вами університет. Якщо ви набрали прохідний бал, то можете сміливо вважати себе студентом університету і починати обживатися на новому місці. 

Університети, як правило, резервують 5% місць для студентів з країн, що не входять до Євросоюзу. Всім приїжджають  до Іспанії студентам радять подавати документи на декілька факультетів  одразу. Якщо квота на іноземних  студентів вже заповнена, можна  послатися на Королівський указ 943/86 від 9 травня 1986 року, який наказує звертатися зі студентами з інших держав нарівні  з іспанцями. Можливо, апеляція до його величності допоможе вам отримати місце  в університеті. 

Стипендії  

Щорічно, відповідно до Королівським Указом 2225/1993 від 17 грудня, Міністерство закордонних справ Іспанії проводить  для іноземців конкурс на отримання  стипендій. Вони виділяються на строк  від одного до трьох місяців для  підтримки "досліджень в області  іспаністики, які мають гуманітарний характер". Стипендіат отримує 140.000 песет на місяць. Йому також оплачується медична страховка, дорога туди і назад, а також проїзд від аеропорту до міста, де він буде проводити свої дослідження

Кількість стипендій, що виділяється  на країну, кожного разу визначається заново. Кандидати на здобуття цієї стипендії повинні подати документи в посольство Іспанії до 30 вересня поточного року.  

Вартість навчання залежить від обраних вами предметів та кількості кредитів, на які ви розраховуєте. У Міністерстві освіти Іспанії рекомендують орієнтуватися на суму від 60 до 80 тис. песет (див. курс на с. 79) за 65-70 кредитів. Плата за пост дипломної курси зазвичай визначається радою університету і може коливатися від 10.000 до 500.000 песет. Курси з технічних дисциплін, як правило, дорожче гуманітарних, хоча вважається, що спеціалізація у галузі мистецтв - одна з сильних сторін іспанського освіти. 

При надходженні необхідно  заплатити реєстраційний внесок. У Барселонському університеті він  становить 2.000 песет, а в Мадридському - 4.500 песет. У деяких університетах встановлена плата за вивчення одного предмету. Наприклад, в Валенсіанском університеті вона становить 6.000 песет. 

Заздалегідь звикнете до думки  про те, що на різні витрати у  вас буде йти від 60 до 80 тисяч песет на місяць (залежно від регіону, в якому знаходиться університет). У цю суму входить вартість страховки. Індивідуальна страховка, скажімо, в Барселонському університеті коштує 4.500 песет на місяць. Послуги стоматолога оплачуються окремо.

По приїзді до Іспанії  вам необхідно буде не тільки отримати вид на проживання, але й знайти саме житло. Багато університетів запропонують вам зняти кімнату в студентському  гуртожитку (Colegios Mayores). Знімати кімнату в облаштованому гуртожитку Барселонського університету, приміром, обійдеться в 22.500 песет на місяць плюс застава в 2.000 песет. Це недорого, оскільки орендна плата за кімнату в будинку із загальними кухнею і душем може становити 35-40 тисяч песет на місяць. 

Пам'ятайте, що студентська  віза в Іспанії не дає права  працювати. До того ж на ринку праці країни пропозиція істотно перевищує попит. Виняток становлять літні місяці, коли можна знайти тимчасову роботу в туристичному секторі.

Навчання: як отримати освіту в Іспанії

Заочний вуз. Серед 50 університетів  Іспанії помітну роль у підготовці кваліфікованих кадрів відіграє Національний університет за заочному навчанню. Його створення в 1972 році було відзначено активним економічним зростанням і, як наслідок цього, значним попитом  на фахівців з вищою і середньою  професійною освітою. У той же час для більшості осіб середнього віку, зайнятих у сфері виробництва  або проживають у видаленні від  університетських центрів, було практично  неможливо використовувати традиційну систему вищої освіти. Таким чином, НУЗО був покликаний допомогти даному контингенту осіб в отриманні  університетської освіти без відриву  від своєї постійної роботи, а  також, хто бажає мати другу вищу освіту. 

За своєю структурою і  внутрішньою системою організації  НУЗО є одним з державних університетів  з тією особливістю, що здійснює свою діяльність на всій території країни і відповідно до Закону про університетську  реформу підпадає під юрисдикцію Генеральних кортесів Іспанії, у  той час як всі інші університети - під юрисдикцію автономних співтовариств.  

Центральний орган НУЗО забезпечує розробку та випуск навчальних матеріалів, програм, а також здійснює адміністративне  управління всім університетом. Регіональні  асоційовані центри забезпечують студентів  необхідною викладацької підтримкою, навчальними матеріалами, а також  всіма іншими допоміжними засобами (бібліотеки, відео-і фонозали, лабораторії, аудиторії) для здійснення адекватного університетських програмах навчального процесу. Випускники НУЗО отримують дипломи, які прирівнюються до дипломів інших університетів країни.

НУЗО нараховує 60 асоційованих центрів, розташованих у всіх провінціях Іспанії, крім Луго і Саламанки. Іншою відмітною особливістю цього університету є те, що він виходить за межі національних рамок і поширює свою навчальну діяльність в 10 містах світу: Бонн, Брюссель, Женева, Каракас, Лондон, Мехіко, Париж, Росаріо (Аргентина), Сан-Пауло (Бразилія) і Малабо (Екваторіальна Гвінея). Крім центрів підтримки, за кордоном існують і центри, де проводяться вступні іспити: Нью-Йорк, Рим, Токіо. Зарубіжні центри покликані забезпечити, в першу чергу, доступ до вищої освіти численним іспанським співвітчизникам, що проживають за кордоном, а також тим іноземцям, які бажають отримати іспанська диплом.