Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний  економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра податків і фіскальної політики

Курсова робота

на тему:

«Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання»

Виконала:

Науковий  керівник:

Зміст

Вступ…………………..……………………………………………………...…3

1.Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи…………………………………………………………………………….…5

2. Практика та проблематика ефективного функціонування податкової системи в Україні…………………………………………………………………………….13

3. Основні напрямки реформування податкової системи України………..…..21

Висновки………………………………………………………………………27

Список використаних джерел………………………………...……………..29

Вступ

Актуальність. Економіка України останні роки функціонує в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску. На сьогодні система оподаткування, методи збору податків та контролю за їх сплатою посилюють негативні тенденції та є основою для корупції, розвитку тіньової економіки. Це стає причиною того, що в належному обсязі не поповнюється дохідна частина бюджету, а від так скорочуються соціальні видатки та видатки розвитку, збільшується частина невдоволеного населення. Виникає брак коштів на підтримку освіти, культури, гуманізації суспільних відносин. Отже, виникає необхідність дослідження питань, пов’язаних із впливом податкової системи на основні економічні процеси, оскільки для подолання неґативних тенденцій і з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих податків.

Призначення податкової системи, яка є відображенням і органічною складовою економічної моделі розвитку країни, полягає не лише у збиранні податків та забезпеченні дохідної частини бюджету для виконання державою своїх функцій, а й у сприянні досягненню стратегічної мети розвитку національної економіки.

Мета.  Метою роботи  виступає аналіз сучасних проблем функціонування податкової системи України та виокремлення основних шляхів їх подолання.

Із логіки поставленої  мети можна виокремити ряд таких завдань:

• розкрити сутність, структуру та основні принципи побудови податкової системи;
• проаналізувати діючу практику функціонування податкової системи в Україні;
• запропонувати основні шляхи реформування податкової системи України.

Об’єкт. Об’єктом дослідження є податкова система України її проблеми та шляхи удосконалення.

Предмет. Предметом дослідження є теоретичні й практичні заади реформування податкових відносин.

Розробленість. Вагомий внесок дослідження питань теорії та практики функціонування ефективного механізму податкового регулювання економіки зробили як зарубіжні вчені економісти Ф. Бекон, С. Брю, Т. Гоббс, Дж. Кейнс, А. Лаффер, К. Маркс, Е.Ліндаль, Д. Рікардо, А. Сміт, М. Фрідман. У вітчизняній науковій літературі дана проблема також достатньо висвітлена, зокрема комплексне дослідження даної теми можна зустріти в працях:– А. Крисоватого, С. Юрія, Б. Іванова, О. Василика, О Данілова, А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Федосова та багатьох інших.

Інформаційною базою дослідження є Податковий кодекс України, постанови Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Використано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Структура роботи. Курсова робота складається з 31 сторінок друкованого тексту, яка включає вступ, 3 питання, висновок та 25 позицій використаної літератури, 2 рисунки, 4 таблиці.

.

1.Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи

У науковій літературі немає  єдиного підходу до визначення змісту поняття "податкова система". Найважливіші підходи, що розкривають зміст аналізованого  поняття, містять такі положення [23, с. 98].

1. До складу податкової  системи входять всі види податків, зборів та інших обов'язкових  платежів, які встановлено чинним  законодавством і запроваджено  в країні.

2. Податковою системою  визначається перелік суб'єктів,  на яких покладається виконання  функцій у сфері оподаткування.

3. Податкова система установлює  порядок проведення операцій  з оподаткування.

Ґрунтуючись на вищенаведених  положеннях можна дати таке загальне визначення: податкова система визначає суб'єктів податкових відносин, сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок проведення операцій з  оподаткування.

Податкова система – це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування; з іншого – вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка  проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку

Через податки, пільги і фінансові  санкції, а також обов'язки і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава  ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [24, c. 10].

За оцінками фахівців, система  оподаткування тим ефективніша, чим вона

зручніша як для того, хто сплачує податки, так і  для того, хто здійснює контрольні функції.

Рис. 1.1. Структура  податкової системи України[11, с. 93]

Система оподаткування –  це сукупність установлених чинним законодавством держави податків і зборів , а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів [18, с.120].

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Зокрема до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом. Натомість до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Таблиця 1.1.

Загальнодержавні  та місцеві податки і збори  України [12 ]

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування  на ставку податку із/без застосуванням  відповідних коефіцієнтів. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи [19].

Платниками податків – визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Згідно визначення  зрозуміло, що традиційно платниками податків виступають фізичні та юридичні особи, перелік  яких визначено цивільним законодав­ством. Разом з тим, є категорії платників  податків, що передбачені винятково  податковим законодавством. До них  належать консолідована група платників  податків, юридичні та фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи. Окрім того платники податків є зобов'язаними  суб'єктами. На правовий статус платників  податків впливає метод фінансово-пра­вового регулювання. Державне управління в  сфері формування доходної частини  бюджету об'єктивно Зумовлено  необхідністю підпорядкування суб'єктів, за рахунок коштів яких і формується ця частина бюджету. Саме тому правове  регулювання відносин у сфері  податкової діяльності держави спрямовано на однобічні владні розпорядження  державних органів щодо безумовно  зобов'язаних суб'єктів. У зв'язку з  цим у правовому статусі платників  податків пріоритетним є комплекс податкових обов'язків щодо податкових прав, які  є похідними від обов’язків.

Різноманіття платників  податків зумовлює потребу їх класифікації за різними підставами. Класифікація має важливе значення як для теорії податкового права, так і для  податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі  різновиди платників податків, і, по-друге, така класифікація закладає основи правового статусу того чи іншого платника податків.

Платників податків можна  класифікувати за такими підставами:

І. Залежно від способу  організації господарської діяльності:

1) фізичні особи; 

2) юридичні особи; 

3) іноземні юридичні особи; постійні представництва іноземних юридичних осіб;

4) юридичні та фізичні  особи, що діють у складі  групи, яка не має статусу  юридичної особи (іноземні і/чи  національні юридичні та фізичні  особи, що діють в Україні  на правах партнерів у складі  групи, яка не є юридичною  особою, на підставі договору  про спільну діяльність);

5) відокремлені підрозділи  без статусу юридичної особи; 

6) консолідована група  платників податків.

ІІ. Залежно від податкової юрисдикції держави:

1) резиденти — особи,  які мають місце постійного  проживання чи місцезнаходження  в даній державі і доходи  яких підлягають оподатковуванню  з усіх джерел (особи, які несуть  повну податкову відповідальність);

2) нерезиденти — особи,  які не мають місця постійного  знаходження в державі і в  яких оподатковуванню підлягають  лише доходи, отримані ними на  даній території (особи, які  несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

— постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється  кількісний критерій — в Україні  це 183 календарних дні);

— джерела отриманих доходів;

— межі податкової відповідальності — повної чи обмеженої1.

Принцип територіальності визначає національну належність джерела  доходу. При цьому оподатковуванню  в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у  той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування  в даній країні.

Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Велика Британія, СІЛА, Росія, Україна); інші — переважно  критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Різне об'єднання  цих критеріїв зумовлює неоднаковий  податковий режим і часто є  основною причиною подвійного оподаткування.

ІІІ. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:

1)великий платник податків  — це особа (юридичний, відособлений  підрозділ без статусу юридичної.  особи, постійне представництво  іноземної юридичної особи), сукупний  валовий доход якої становить  від 4 до 20 млн. грн.1;

2)середній платник податків — це особа (всі платники, перераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн. грн. У встановлених законодавством випадках ці суб'єкти можуть виступати малими платниками податків;

Контролюючими органами виступають є:

• Державна податкова служба 1 України є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. Її очолює Голова ДПС України, якого призначає на посаду і звільняє Президент України за поданням Прем’єр-міністра.
• Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається  з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

До основних вимоги щодо оптимальної  побудови податкової системи відносять :

1. Розподіл податкового навантаження повинен бути рівномірним;
2. Мінімальний тиск на економічні рішення суб’єктів господарювання
3. Зведення до мінімуму можливого порушення рівноваги між соціальною справедливість та економічною ефективністю
4. Сприяння стабілізації економіки та економічного росту
5. Зрозумілість оподаткування для всіх його учасників, справедливість управління ним
6. Мінімальні затрати на управління податковою системою.

Рис. 1.2. Структура органів  ДПС [11, c. 135]

Науковий підхід у побудові ефективної податкової системи передбачає:

• системність. Потреба системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов’язані і органічно доповнювати один одного, при цьому не вступати в протиріччя з системою оподаткування в цілому і з окремими її елементами.
• встановлення основобудовної бази. Основобудовною базою побудови податкової системи є об’єм бюджетних видатків, оскільки податки є засобом виконання державою своїх функцій.
• формування правової бази. Податкова система є продуктом податкового законодавства, яке базується на правовій базі.

Для оптимальної побудови та функціонування податкової системи необхідно дотримуватись певних принципів серед яких:

• принцип вигоди та адміністративної зручності. Вигода в оподаткуванні означає, що втрата добробуту в результаті сплати податків мають бути сумірними для платників з тими вигодами, які вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною для платників і для державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового законодавства;
• принцип платоспроможності декларує те, що тягар оподаткування має розподілятися згідно платоспроможності платників, вартості споживання майна. З цим принципом пов’язано горизонтальна і вертикальна рівність в оподаткуванні. Горизонтальна передбачає, що платники з однаковою платоспроможність і податковою базою сплачують однакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна досягається, коли платники з різною платоспроможністю сплачують різні по величині суми податків, які диференціюються відповідно до принципів соціальної справедливості
• принцип визначальної бази. В основу побудови будь-якої податкової системи має бути закладена соціально-економічна доктрина держави, виходячи з якої в країні формується середній рівень оподаткування та частина ВВП, що перерозподіляється через бюджет з допомогою податків шляхом побудови конкретної податкової системи [19].

Отже підсумовуючи вище сказане  можна зазначити, що основною метою  реформування податкової системи є  сприяння стабілізації матеріального  виробництва, підвищення його ефективності, на цій основі задоволення державних  та соціальних потреб. Податкова система  повинна забезпечити оптимізацію  структури розподілу і перерозподілу  національного доходу. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, механізм регулювання. Також досить актуальними виступають питання реформування ДПС.

2. Практика та проблематика ефективного функціонування податкової системи в Україні

Сьогодні проблема побудови ефективної податкової системи є одним з найбільш актуальних питань у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтеґрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду у сфері оподаткування.

Дійсна сьогодні в Україні податкова система сформувалась ще на старті трансформаційного процесу. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак перехід української економіки на ринкові відносини потребує вдосконалення податкової системи для оптимального виконання нею своїх завдань і функцій [20, с.32].

На сьогоднішній день, вітчизняна система оподаткування має дуже багато проблем та суперечностей  функціонування. Українська податкова  система була всесвітньо визнана  як одна з найбільш складних і найменш  ефективних не тільки серед країн  європейського регіону. У рейтингу податкових систем Paying Taxes 2010, підготовленому Світовим банком спільно з Price Waterhouse Coopers, Україна посіла 181 місце зі 183 досліджуваних країн . За даними дослідження, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачує 147 податків та платежів, що є найгіршим показником у світі — 183 місце [1].

Основними недоліками чинної податкової системи є:

• нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження;
• перетворення податкової системи у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків і відтік капіталів за кордон;
• проблема подвійного оподаткування;
• несвоєчасне виконання державою зобов’язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб’єктам господарювання;
• нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб’єктами господарювання економічної та фінансової політики у середньо та довгостроковому періодах;
• низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках

До негативних рис податкової системи також варто віднести її надмірну фіскальну спрямованість  і неврахування інших завдань, таких  як стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку, та підприємницької діяльності. На сьогоднішній день головним завданням функціонування податкової політики повинна стати її переорієнтація із суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки найважливіше значення має регулююча функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом із тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів [5,с.70].

 Суть ефективного функціонування податкової системи України полягає у формуванні дохідної частини Державного бюджету, що відобразимо у таблиці 2.1

Так, як видно із таблиці  в Україні найбільшу частку доходів  складають податкові надходження, які ще у 2008 р., становили 167883,4 млн. грн., тобто 72,5% загальної суми доходів. Проте у зв’язку з економічно кризою сума податкових надходжень значно знизилась у 2009 р. і склала які 148915,6 млн. грн., або 66,1% загальної суми доходів, що на 18967,8 млн. грн. менше в порівнянні з 2008р.   У 2010 р. можна уже говорити про певну стабілізацію економіки, що позитивно відбилось на обсягах податкових надходжень державного бюджету , вони склали 1687461,4 млн. грн.,  однак питома їх вага у загальній сумі все таки зменшилася – 65,5% (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Структура доходів  Державного бюджету України

Примітка:складено автором на основі джерел [ 8, 9, 10].

Серед податкових надходжень найбільшу питому вагу займають: ПДВ; податок на прибуток підприємств; акцизний збір; ввізне мито; інші податкові надходження (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура податкових надходжень до державного бюджету за 2008-2010 роки (у % до загальної суми надходжень)*

Примітка:складено автором на основі  джерел [ 8, 9, 10].

Провідну роль в структурі  податкових надходжень відіграє податок  на додану вартість, його частка в загальній  сумі надходжень до державного бюджету  протягом останніх років коливалася в межах від 35,8% до 39,7%, тобто ПДВ  становить 1/3 сукупних податкових надходжень бюджету.

Не менш вагомим є податок  на прибуток підприємств. Його частка в загальних доходах коливається  в межах від 14,5% до 20,3%. Таку у 2010 р. в порівнянні з попередніми роками частка ПДВ і податку на прибуток у загальній сумі надходжень до бюджету  збільшилися. Зокрема, у порівнянні з 2009 роком частка ПДВ збільшилася  на 2,7%, частка податку на прибуток у  порівнянні з 2009 роком – на 1,0%, а  з 2008 роком – знизилась на 4,8%. Щодо інших надходжень, то для прикладу  ввізне мито забезпечує надходження  до бюджету у розмірі 3,3%.

Значно збільшилась частка надходжень за рахунок справляння акцизного збору. В порівнянні з 2008 роком в 2010 році вони збільшилися на 5,1% (2010–10,7%), що в першу чергу пов’язано із зміною виключна ставок акцизного збору. Незначними залишаються кошти від справляння збору за спеціальне використання природних ресурсів. В останні роки їх частка знизилася до 1%.

Для того, щоб детальніше розглянути динаміку надходжень до державного бюджету і мати змогу здійснити  порівняння, зробимо їх помісячну  розбивку за період з 2007 по 2010 роки (див. таблиця 2.3).

На основі даної таблиці  спостерігаємо поступове щомісячне  зростання надходжень до державного бюджету протягом періоду з січня  по квітень 2007-2010 років та з листопада  по грудень у порівнянні з попередніми  роками. Але загальна сума доходів  державного бюджету без міжбюджетних трансфертів зростала лише до 2008 року. У зв’язку з кризовим становищем держави у 2009 році їх обсяг зменшився  на 6433,3 млн. грн. у порівнянні з попереднім роком (223984,3 млн. грн. у 2008 р. і 217551 млн. грн. у 2009 році). Проте, в 2010 році загальна сума доходів державного бюджету без міжбюджетних трансфертів зросла на 31618,8 млн. грн. у порівнянні з попереднім роком (217551 млн. грн. у 2009 р. і 249169,8 млн. грн. у 2010 р.)

        Таблиця 2.3

Динаміка щомісячних надходжень до державного бюджету в 2007-2010 роках (без міжбюджетних трансфертів), млн. грн.*