Сучасні види кредитних операцій і тенденції їх розвитку

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………....…..…4

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ………………………………………………………….6

1.1.Сутність, економічне значення  та нормативне регулювання кредитних  операцій комерційних банків………………………………………………………………….……6

1.2.Характеристика основних етапів кредитного процесу у комерційних банках..….9

1.3.Особливості проведення кредитних  операцій комерційними банками  у країнах з розвиненою ринковою  економікою ……………………………………………..……..15

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ  ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ У КОМЕРЦІЙНИХ  БАНКАХ……………………………………………………………..23

2.1.Аналіз діяльності кредитного  банку у сфері організації  кредитних операцій…..23

2.2.Кредитний ризик: оцінка та  методи зниження …………………………………....29

2.3.Проблеми та перспективи подальшого  розвитку кредитних операцій  у комерційному банку…………………………………………………………...………...38

ВИСНОВКИ…………………………………...…………………………………………46

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...……………………………49

ДОДАТКИ……………………………………...…………………………………….…..50

ВСТУП

Банки - це центри де в основному  починається і завершується ділове партнерство. Від чіткої, розумної діяльності банків залежить здоров’я економіки. Без розвинутої мержи банків, діючих саме на комерційній основі, прагнення  до побудови реального і ефективного  ринкового механізму залишиться лише побажанням. А так як кредитування є однією з найголовніших функцій  банків, то річ піде саме про цей  вид їх діяльності, а точніше - про  види кредитів комерційних банків.

     Наявність  товарного виробництва і грошей об’єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов’язковим атрибутом господарювання. Кредит співдіє закріленню господарсько-фінансовій діяльності підприємства, так як віш є необхідною умовою кругообігу виробничіх фондів та фондів обертання в умовах розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати проце обертання і, як наслідок, сприяє виробництву і реалізації продукції. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуждення товару від одержання грошового еквівалента, відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грішми функції засобу платежу і виникають кредитні відносини. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, тоді споживачі матеріальних цінностей на момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли ж рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу обігових коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунена за допомогою кредиту, котрий дає можливість отримувати кредитоодержувачам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

      Отже, кредит є  об’єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових  відносин, а його необхідність  викликана існуванням товарно-грошових  відносин.

       Кредит відіграє  важливу роль в економіці України,  особливо у період становлення  в ній ринкової інфраструктури  та здійснення структурної перебудови  народного господарства. Він сприяє  прискоренню роздержавлення власності,  допомагає швидкому перерозподілу  грошових коштів, що дає можливість  у стислі строки здійснити  переорієнтацію виробництва і  оздоровити економіку.

Перехiд до регульованого ринку  – основне направлення подальшого вдосконалення економiчних вiдносин в нашiй країнi. Криза, що охопила нашу країну, згубно вплинула на всi сфери економiчного життя. Падiння виробництва, безробiття, iнфляцiя – це далеко не всi явища, з якими доводиться зiткатися економiцi України. Щоб вийти iз кризи, доводиться вирiшувати всi цi питання. I банкiвській системi вiдводиться в цьому вирішальна роль.

З прийняттям Закону України “Про банки та банкiвську дiяльнiсть” наша країна перейшла до двохрiвневої банкiвської системи, що розповсюджена  в країнах з розвинутою ринковою економікою. I тому сьогоднi необхiдно  звернутися до вивчення практики iноземної банкiвської справи.

Побудова нового банкiвського механiзму  можлива лише шляхом вiдновлення  втрачених рацiональних принципiв  функцiонування кредитних установ, що прийнятi у цивiлiзованому свiтi i спираються на багатовiковий досвiд ринкових фiнансових структур. Тому таке велике значення має вдумливе i послiдовне  вивчення iноземної практики, прийомiв i форм акумуляцiї грошових ресурсiв, кредитування i розрахункiв, якi є продуктом  тривалого iсторичного вiдбору в  жорстких умовах конкурентної боротьби, i якi продемонстрували свою високу ефективнiсть.

Необхiдно вiдмiтити, що в теперiшнiй  час особливу актуальнiсть набуває  розгляд i всебiчне вивчення питань, що стосуються класифiкацiї кредитiв  комерцiйних банкiв, аналiзу їх видової  структури з метою бiльш ефективного  вирiшення питаннь органiзацiї i управлiння  своєю дiяльнiстю і найбiльш  повного задоволення своїх iнтересiв i iнтересiв суспiльства, отримання  якомога бiльшого прибутку. Ефективне  вкладення кредитних ресурсiв  повинно вплинути не тiльки на банкiвський прибуток, але й на економiчний стан заходiв, що кредитуються, та на економiку всiєї країни.

Мета даної курсової роботи –  характеристика видової структури  кредитiв комерцiйних банкiв, аналiз  сучасного стану кредитування в  Українi, пропозиції шляхiв реформування системи надання кредитiв комерцiйними  банками фiзичним i юридичним особам.

     Предметом дослiдження  роботи є тi економiчнi вiдносини,  що виникають мiж суб`єктами  господарювання, населенням та комерцiйними  банками з приводу надання  кредитiв на принципах повернення, строковостi i платностi.

     Об`єкт дослiдження  – саме види кредитiв, що  надають комерцiйнi банки своїм  клiєнтам і які знаходять своє  місце в кредитних портфелях  банків України. 

Наприкiнцi роботи розглядаються проблеми, пов`язані з практикою надання  комерційними банками України деяких видів кредитів, вказані заходи, впровадження яких допоможе вітчизняним  банкам уникнути “небажаних” видів  кредитів і підвищити частку кредитів, які сприяють зростанню прибутковості  кредитної діяльності банків, покращують їх фінансовий стан.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1.1. Сутність, економічне значення  та нормативне регулювання кредитних  операцій комерційних банків

       Головними ланками  кредитної системи є банки  та кредитні установи, що мають  ліцензію Національного банку  України, які одночасно виступають  у ролі покупця і продавця  існуючих у суспільстві тимчасово  вільних коштів.

Банківська система шляхом надання  кредитів організовує й обслуговує рух капіталу,забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери  виробництва та обігу, де виникає  дефіцит капіталу.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми  кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціум ний.

Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Комерційний кредит - це товарна форма  кредиту, яка визначає відносини  з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду  між двома суб'єктами господарської  діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють  свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді  векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту  можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем  надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту  за допомогою векселя, інші угоди  про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно  до чинного законодавства іншій  юридичній особі (крім банків  та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного  кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту  не за допомогою векселя погашення  такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини  між юридичними особами, які виникають  у разі оренди майна і супроводжуються  укладанням лізингової угоди. Лізинг є  формою майнового кредиту [2,c.312].

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій  та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником  об'єкта лізингу і здає його в  оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття  права володіння та розпорядження  об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид  економічних відносин з приводу  надання кредитів під заставу  нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у  власності об'єкти іпотеки або  мають поручителів, які надають  під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні  кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою  угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається  тільки в національній грошовій одиниці  фізичним особам-резидентам України  на придбання споживчих товарів  тривалого користування та послуг і  який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і  послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю  і ремонт жилих будинків, садових  будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно  від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити  шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий  кредит тільки в межах наявних  власних коштів (без застави майна  чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової  ставки надійним позичальникам, які  мають стабільні джерела погашення  кредиту і перевірений авторитет  у банківських колах.

Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.[2,c.110]

Кредитні операції банків і кредитних  заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні.(див. табл.1.1)

Таблиця 1.1

Кредитні операції

Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.

Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.

Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.

Кредити, які надаються банками, поділяються

1. за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 роки

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено  умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування  на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового  рахунку позичальника) до повного  погашення кредиту та відсотків  за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні  витрати, на фінансування капітальних  вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

2. За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими  правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами  чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної  лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою  датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора  або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

(Див. додаток 1)

Найважливішим елементом кредитної  політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення  потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються  банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше  можуть бути задоволені індивідуальні  потреби клієнтів. Водночас на вибір  банком кредитного інструментарію впливають  не тільки потреби клієнта, але і  його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й  інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. додаток 2)

1.2. Характеристика основних етапів кредитного процесу у комерційних банках

      Процедура надання  кредитів складається з трьох  етапів.

      На підготовчому  етапі кредитний працівник вивчає  можливість надання кредиту.

Кредитний працівник проводить  переговори з потенціальним позичальником  для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту.

Під час переговорів кредитний  працівник повинен визначити  ціль кредитування, узгодити з позичальником  вид кредиту та умови його надання ( суму, плату, термін, забезпечення), окреслити  можливі шляхи повернення кредиту  та виконання всіх інших умов кредитного договору.

Після переговорів для отримання  більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний  працівник разом з представником  служби безпеки банку повинен  його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна  під час перевірки на місці  із складанням відповідного акту, підписаного  обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).

Якщо позичальник вже кредитувався у філії банку, кредитний працівник  повинен ознайомитись з попередніми  кредитними справами для вивчення кредитної  історії, тобто своєчасності та повноти  виконання позичальником його попередніх зобов’язань перед банком.

В разі доцільності продовження  роботи з потенційним позичальником  кредитний працівник консультує його щодо формування необхідного пакету документів для розгляду кредитного проекту та забезпечує перевірку  наданих документів в разі отримання  їх від позичальника .

Перелік документів, які повинен  отримати від позичальника кредитний  працівник:

- звернення позичальника до  відділення банку за кредитом;

- заявка на одержання кредиту;

- клопотання власника господарського  товариства на одержання кредиту;

- копії нотаріально завірених  юридичних документів щодо створення  підприємства і предмету його  діяльності (свідоцтво про державну  реєстрацію), щодо повноважень підприємства  виступати гарантом, поручителем,  отримувати кредити, виписку із  установчих документів щодо повноважень  керівника підприємства на підписання  угод і на розпорядження майном  підприємства;

- копія правовстановлювальних  документів, що підтверджують право  власності на майно, яке пропонується  в заставу;

- витяги із статутних документів  поручителів або гарантів, що  підтверджують право відповідних  осіб укладати договори забезпечення  в межах, які відповідають сумі  поруки або гарантії, якщо в  забезпечення кредиту пропонується  порука або гарантія;

- бізнес - план;

- техніко-економічний розрахунок  окупності витрат, які кредитуються;

- план техніко-економічного обгрунтування  (розрахунку) кредитної пропозиції;

- баланси за попередні роки  та квартали поточного року, а  також на останню звітну дату  з необхідними розшифровками  дебіторської і кредиторської  заборгованості, звіт про фінансові  результати діяльності підприємства ( при можливості - копії висновків  аудиторських фірм, що здійснювали  перевірку діяльності позичальника );

- баланси поручителів або гарантів  на останню звітну дату, інформацію  щодо фінансового стану та  боргів перед бюджетом, якщо в  забезпечення кредиту пропонується  застава або гарантія;

- дані про грошові потоки  позичальника (додаток №5) для доповнення  аналізу фінансового стану клієнта  та визначення джерел погашення  кредиту; 

- копії контрактів і договорів,  які складають основу кредитного  проекту: 

а) підтверджують цільове використання кредиту;

б) свідчать про узгодження термінів надходження та розміру виручки  від реалізації (послуг, продукції  тощо) з термінами повернення та розміром кредиту та відсотків;

- висновок (акт) організації, що  здійснила незалежну експертну  оцінку щодо реальної вартості  нерухомості та/або транспортних  засобів, які передаються в  заставу. Майно повинно бути  оцінене незалежними експертами, які мають відповідні ліцензії (або використовуються дані БТІ  і нотаріальних органів щодо  вартості майна).

В разі відсутності цього документу  експертизу майна може здійснювати  банк .

Для розгляду можливості надання довгострокових кредитів додатково до переліку документів, визначених вище, кредитний працівник  отримує від позичальника:

• проектно-кошторисну документацію, розглянуту і затверджену в установленому порядку;
• контракт на будівництво;
• документи на право землекористування;
• позитивне рішення екологічної експертизи;
• план технічного переозброєння виробництва;
• проект технічного переозброєння діючого підприємства;
• інші нормативні акти, які підтверджують додержання законодавства по будівництву і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.

Якщо за кредитом звернулось підприємство, майно якого знаходиться у  загальнодержавній або комунальній  власності та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, необхідно  враховувати наступне.

З моменту прийняття такого рішення  підприємство не має право отримувати кредит в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням  рівня інфляції, без письмового дозволу  на це відповідного державного органу приватизації.

Для розгляду можливості надання кредиту  в такому випадку на додаток до документів, вказаних попередньо:

- від позичальника, майно якого  знаходиться у загальнодержавній  власності, необхідно отримати  лист від регіонального відділення  Фонду державного майна (або  безпосередньо Фонду державного  майна ) з дозволом на одержання  кредиту;

- від позичальника, майно якого  знаходиться у комунальній власності,  необхідно отримати лист від  органу місцевої виконавчої влади  (або місцевого самоврядування) з  дозволом на одержання кредиту.

Надання кредитів в іноземній валюті здійснюється з врахуванням діючих законодавчих та нормативних актів  з питань валютного регулювання .

Етап розгляду кредитного проекту  та оцінки кредитоспроможності та фінансового  стану позичальника

          На цьому етапі працівники філії банку здійснюють всебічне вивчення суб’єкта та об’єкта кредитування та оцінку ризиків по позиці на підставі таких джерел інформації:

- офіційно наданих позичальником  в банк документів;

- матеріалів щодо клієнта, отриманих  із архівів банку (при наявності  “кредитної історії” клієнта);

- відомостей, які можуть бути  отримані від служби безпеки  банку, від контрагентів потенційного  позичальника, податкових адміністрацій,  інших банків та інших джерел  згідно “Інструкції про порядок  збору, аналізу та використання  оперативної економічної інформації”,  затвердженої Правлінням банку  10.03.99 № 86 к) ;

- різних статистичних відомостей  із загальних збірників, довідників, відомості з преси. 

Кредитний працівник здійснює:

• експертизу кредитного проекту;
• аналіз фінансового стану клієнта;
• прогнозний аналіз грошового потоку клієнта.;
• підготовку схеми руху кредитних коштів.

Експертиза кредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.

На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:

- визначається ціль кредитування (на нове виробництво або на  існуюче, на покриття обігових  або основних засобів) та строк  відволікання ресурсів;

- перевіряється коректність розрахунку  суми кредиту шляхом аналізу  техніко-економічного обгрунтування  разом з відповідними документами;

- перевіряється обгрунтованість  термінів погашення кредиту (більш  детальний аналіз здійснюється  при прогнозному розрахунку грошових  потоків клієнта ;

- детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної  угоди, та витрати, пов’язані  з кредитним проектом, відповідність  рівня процентної ставки за  кредитом рівню ризику, який несе  банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву,  страхуванню ризику неповернення  кредиту).

Для розгляду довгострокових проектів обов’язкове здійснення банком техніко-економічної  експертизи.

          Аналіз фінансового стану клієнта (на підставі “ Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника ” ) проводиться з метою оцінки його платоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки з урахуванням наявного фінансового стану замовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом “ середніх ” очікувань. Тобто обраховується “ оптимістичний ” прогноз, коли обставини складаються в найкращому варіанті, та “ найгірший ” прогноз і приймається середнє значення.

При наданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати  також аналіз фінансового стану  поручителя або гаранта.

Основним джерелом інформації для  аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські  звіти.

В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника:

- ліквідність ;

- економічну та фінансову стабільність;

- прибутковість (рентабельність);

- перспективи грошових потоків.

Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового  стану клієнта кредитний працівник  повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.