Сучасний асортимент жіночих сумок
Вступ
1. Матеріали, застосовувані для виготовлення сумок
1.1. Основні матеріали
1.2. Допоміжні матеріалв
2. Виробництво сумок
2.1. моделювання
2.2. конструювання
2.3. Сортування і розкрій
2.4. Оброблення
2.5. Збірка основних зовнішніх деталей
2.6. Закріплення фурнітури та оздоблення готових виробів
3. Експертиза сумок
3.1. Загальні та додаткові показники якості
3.2. Оцінка якості
3.3. Сортування виробів
4. Маркування, пакування і зберігання сумок
5. Сучасний асортимент жіночих сумок
висновок
література
Вступ
Історія розвитку шкіргалантерейних виробів
також різноманітна, як і історія розвитку
костюма, так як виникли вони майже одночасно
і змінюються на протязі багатьох століть.
Вироби шкіргалантереї - сумки, пояси та
рукавички - невід'ємні деталі ансамблю
одягу. Як і багато в побуті людини, ці
вироби крім суто утилітарною виконують
також і естетичну функцію, будучи доповненням
до костюма. Вони є підлеглими деталями,
вибір яких залежить насамперед від костюма.
Найбільш поширеним видом шкіргалантерейних
виробів є сумки, тому більш детально зупинимось
на їх конструктивних особливостях.
Сумки побутові поділяються на чоловічі, жіночі, молодіжні (для дівчат та юнаків), дитячі. За призначенням чоловічі сумки поділяються на повсякденні, дорожні, спортивні; жіночі – повсякденні, вихідні (офіційні і театральні), дорожні, спортивні, господарські; молодіжні для дівчат – повсякденні, вихідні, спортивні; для юнаків – повсякденні і спортивні; дитячі – повсякденні для дівчаток (від 3 до 6 років; від 7 до 11 років; від 12 до 15 років), спортивні.
Сумки можуть мати корпус м’якої, напівжорсткої та жорсткої конструкції. Жорсткість створюється за рахунок проміжних деталей, які виготовляються з жорстких матеріалів.
Спосіб закриття сумок є однією з ознак, яка впливає на наявність, форму і розміри деталей і в цілому виробу.
Сумки можуть закриватися рамковим замком, клапаном, застібкою-“блискавкою” або можуть бути відкритими. В рамкових замках матеріал деталей корпусу можна заправляти знизу, збоку або зверху (залежно від розміщення паза в замку). У відкритих сумках верхня частина може бути відкрита повністю або частково закрита з допомогою малого клапана, шворки (шнурка), кнопки та ін. Ручки в таких сумках прикріплюють до стінок або клинчиків.
За розмірами і формою сумки і деталі, з яких вони складаються, дуже різноманітні.
Матеріали, з яких виготовляють сумки, поділяються на основні і допоміжні. Основні – це ті, з яких виготовляють деталі або вироби в цілому. До них відносяться матеріали, з яких виготовляють зовнішні, внутрішні і проміжні деталі. Допоміжні – це такі, які призначені для з’єднання основних деталей – нитки, клеї, заклепки тощо.
До основних матеріалів, крім тих, які перераховані раніше, відносяться: текстильні підкладкові матеріали, плівка; для проміжних деталей – картон, папір, вініпласт, пінополіуретан (поролон), ватин, неткані матеріали. При виконанні деяких оздоблювальних операцій використовують бавовняну тасьму, шнур, клейку стрічку. При виконанні технологічних операцій використовують кедер, окантовку, жилки і смужки для обплетення деталей.
- Матеріали, застосовувані для виготовлення сумок
1.1. Основні матеріали
До основних матеріалів належать шкіри - натуральні, штучні і синтетичні, натуральні хутра, а також тканини і плівкові матеріали. Вони служать для виготовлення деталей виробів.
Натуральні шкіри виготовляють майже з усіх видів шкіряної сировини, непридатного для виробництва взуття, в основному хромовим, комбінованим (хромсінтановим, рідше хромсінтановотаннідним) і алюмінієвим дубленням. Барабанне фарбування та сучасні методи обробки шкір забезпечують високу стійкість забарвлення до сухого і мокрого тертя. Досить високу водостійкість натуральним кожам додає використання анілінової і полуаніліновой оздоблень, нітроемульсіонного і лакового покриття.
З шкір хромового дублення використовують опоек, виросток, полукожнік, шевро, козлячі, Шеврет, свинячі шкіри. Шкіру застосовують як для повсякденних, так і ошатних сумок. Для нарядних сумок використовують переважно опоек, велюр, лаковану шкіру, нубук, для інших видів сумок (повсякденних, дорожніх, молодіжних) - свинячу, для якої характерна більш груба лицьова поверхня, сильно виражена специфічна мірі, великі товщина і щільність. Для поліпшення зовнішнього вигляду свинячі шкіри піддають облагороджування - нанесення штучної лицьової поверхні.
Велюр і нубук мають шліфовану поверхню, при цьому велюр шліфують з боку бахтарми, а нубук - з лицьовою. Нубук має більш низький ворс.
Для виготовлення зовнішніх деталей сумок використовують шорно-сідельні шкіри, отримані з шкур великої рогатої ската, коней, свиней комбінованим дубленням. Шорно-сідельні шкіри типу Л випускають натурального кольору або покривного фарбування, стійкими до дії води за рахунок нітроемульсіонного покриття, гладкими і нарізними.
Також використовують екзотичні шкіри - крокодилячу, шкіру рептилій, птахів, напрімерстрауса, риб, віддаючи перевагу шкірі вугра. В останні роки зріс інтерес до шкіри кенгуру, що відрізняється оригінальним зовнішнім виглядом.
Оскільки шкіра рептилій і змій дуже складна у виправленні і виготовлення виробів з неї під силу тільки висококласним майстрам, ці види шкір найчастіше імітують. Для цього більш дешеві шкіри великої рогатої худоби піддають ретельної вичинки за традиційною схемою, а на кінцевій стадії обробки їх пресують, завдаючи характерну для рідкісної тварини мерею, і, якщо це необхідно, лакують. Одержувана імітація виглядає як натуральна, розпізнати яку досить важко, крім того, вона більш зручна в переробці, відрізняється зносостійкістю, еластичністю, міцністю і стоїть набагато дешевше оригінальних.
Лакові шкіри з поліуретановим покриттям можуть бути гладкими або нарізними, різних кольорів, з перламутровим ефектом, ефектом «під срібло», «під золото».
Мода останніх років пропонує використовувати для виготовлення сумок натуральне хутро. Все Будинку моди Європи пропонують модні сумки з хутра корови, поні, лоша. Ці хутра можуть бути стриженими, мати як однотонне фарбування, так і забарвлення під леопарда або фантазійну. Це досить дорогі матеріали через особливості їх вичинки і оздоблення.
Штучні шкіри економічніше у виробництві, володіють красивим зовнішнім виглядом, достатніми експлуатаційними властивостями. Основна частина штучних шкір (приблизно 70%) представлена вінілштучшкіра різних марок.
Однією з причин, що зумовили настільки широке застосування для виробництва сумок вініліскожи, є здатність її зварюватися і піддаватися тисненню в поле ТВЧ. Штучні шкіри отримують на тканинній основі. Для виробництва сумок використовують такі види штучних шкір.
• Вініліскожа-Т галантерейна пориста або пористо-монолітна складається з тонких бавовняних або віскозних тканин з пористим або пористо-монолітним покриттям, тисненням, друкованим малюнком або лицьової обробкою. Застосовують для дорожніх і спортивних сумок;
• Вініліскожа-Т «Мойдодир» складається з напіввовняної тканини і монолітного покриття. Використовується для валіз, ранців, господарських і дорожніх сумок;
• Вініліськожа-ТР галантерейна являє собою трикотажне полотно з пористим або пористо-монолітним покриттям, яке може мати поліуретанову обробку. Для виробництва сумок використовують різні марки винилискожи- галантерейної.
Обробний шар ряду штучних вінілштучшкіра складається з поліуретанів, що підвищує опір стиранню, покращує зовнішній вигляд, збільшує морозостійкість. До таких матеріалів відносять вінілуретаніскожу- галантерейну.
Застосовуються також деякі різновиди капровініліскожі з полiамiдним покриттям для молодіжних, спортивних, дорожніх сумок.
Останнім часом у виробництві сумок застосовують плівкові матеріали. У них немає основи, вони легші і дешевші, ніж штучні шкіри. Випускають плівкові матеріали з полівінілхлориду, поліетилену, поліпропілену, поліаміду, полістиролу, поліефіру.
Найбільш прийнятні поліамідні плівки, що відрізняються прозорістю, міцністю, еластичністю.
- Допоміжні матеріали
До допоміжних матеріалів відносяться підкладкові тканини, картони, клеї, фарби і полірувальні матеріали, а також фурнітура - замки, пряжки, кнопки, куточки і т.д. Вони використовуються в якості підкладки, прокладки, з'єднання і скріплення деталей, оздоблення виробів.
Для верху підкладки сумок використовують текстильні матеріали. Це бавовняні тканини: репс, шотландка, полудвунітка та ін; змішані тканини: капровіскозние, поліефірновіскозние, а також дубльовані і прогумовані; для ошатних сумок використовують парчу, оксамит, вишиті шовкові полотна.
В якості підкладкових тканин використовують сатин, саржу, бязь, тканини з синтетичних ниток саржевого і атласного переплетень.
В якості матеріалів для з'єднання деталей найбільш часто застосовують нитки бавовняні № 10-50, поліамідні і поліефірні № 34 в два, три, чотири і шість складань. Заміна бавовняних ниток синтетичними збільшує міцність шва в 1,5-2 рази. Особливо доцільно застосовувати синтетичні нитки при з'єднань деталей із синтетичних тканин і дубльованих матеріалів на основі синтетичних полотен. Використання синтетичних ниток покращує зовнішній вигляд сумок, збільшує термін їх експлуатації.
Для з'єднання деталей використовують клеї. До достоїнств клейових з'єднань відносяться підвищення продуктивності праці, широкі можливості автоматизації цього процесу, простота обладнання і менша матеріаломісткість.
Види застосовуваних клеїв різноманітні і залежать від виду склеюваних матеріалів. Клеями з'єднують як основні деталі, так і допоміжні.
У виробництві сумок використовуються клеї на основі латексів бутадієн-стирольних каучуків і латекс на основі 1,4-цис-ізопрену, за властивостями близький до латексних клею
з натурального каучуку. Ці
клеї забезпечують високу якість клейового
з'єднання і використовують для
з'єднання основних деталей і
склеювання штучних матеріалів з
підкладкою, картоном і папером.
Для дублювання деталей з натуральних
і штучних шкір папером, картоном, тканиною
використовують клеї на основі полівінілацетату.
Використовують також клеї-розплави на
основі низькомолекулярних поліамідів.
Поліамідні клейові порошки застосовують
і в якості точкових покриттів на легких
тканинах, використовуваних в якості підкладки
і для дублювання деталей при виготовленні
сумок.
Для прокладок, каркасів і перегородок
в сумках використовують палітурний і
коробковий картон, товщина яких відповідно
1-2 мм і менше 1 мм.
Також для прокладок в сумках використовують
папір різних сортів. Там, де зовнішній
вигляд паперу не відіграє суттєвої ролі,
оскільки папір поміщається між верхом
і підкладкою, використовують газетну,
шпульного, обложечную і обгортковий папір.
Вибір виду паперу визначається необхідністю
забезпечення необхідної жорсткості,
а в деяких випадках - зовнішнього вигляду
виробів. Показники властивостей паперу
на шкіргалантерейних підприємствах зазвичай
не контролюється. В якості прокладкових
матеріалів використовують пенопіліуретан
(поролон) разлічнйо товщини.
Особливе місце у виробництві сумок займає
фурнітура. Застосування того чи іншого
виду фурнітури безпосередньо пов'язано
з конструкцією виробів. Фурнітура призначена
для скріплення і з'єднання деталей, зручності
користування виробами, оберігання їх
від швидкого зносу і для прикраси.
За призначенням фурнітуру поділяють
на такі види:
- Для замикання виробів (замки, кнопки);
- Скріплення і з'єднання деталей (заклепки,
ручкодержателі, штифти, скріпки);
- Запобігання деталей від швидкого зносу
(кути, накладки, вставки, окантовки);
- Зручності користування езделіем (ручки);
- Прикраси виробів (накладні деталі різної
форми у відповідності з напрямком моди).
Для виготовлення фурнітури використовують
сталь, кольорові метали і їхні сплави
(мідь, латунь, алюміній), пластмаси, а для
дорогих виробів - ріг, черепаховий панцир,
дерево.
При виготовленні фурнітури з пластмаси
іспользуютполіетілен, полістирол, поліаміди,
поліметилметакрилат. Пластмасова фурнітура
не схильна до корозії, відрізняється
легкістю, міцністю, дешевизною, простотою
у виготовленні. Пластмасову фурнітуру
піддають металізації, і тоді вона добре
імітує метали.
Металеву фурнітуру покривають захисними
покриттями: нікелем, хромом, латунню,
емалями, лаком, їх оксидируют, анодируют
і т.д. У некотрих випадках фурнітуру або
окремі її частини обтягують або обклеюють
матеріалом, з которго виготовлені зовнішні
деталі виробів.
2. Виробництво сумок
2.1. Моделювання
При моделюванні виробів передбачається
розробка ескізу дослідного зразка виробу,
досвідченого проекту і лекала.
Модель нового виробу розробляється з
урахуванням моди в одязі та взутті, виконаного
різними методами: графічним, мальовничим,
аплікаційними. Останнім часом для моделювання
виробів пропонується використання комп'ютерних
технологій, що забезпечує задоволення
споживчого попиту з урахуванням індивідуальних
потреб і статевовікових особливостей
населення.
2.2. Конструювання
Конструкція - це склад і будова виробу,
взаєморозташування і взаємозв'язок частин,
вузлів і деталей в ньому.
Процес конструювання складається з двох
основних етапів: розробки пристроїв для
закривання виробів і розробки основних
зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей
виробів, способів їх з'єднання і застосовуваних
матеріалів.
Першим етапом конструювання є розробка
пристроїв для закривання виробів: замків
різної конструкції, застібок-блискавок
і різних замикаючих пристроїв, різноманітних
по конструкції, розмірами, формою, способам
кріплення і видам.
Досить часто в сумках використовуються
рамкові замки, що складаються з двох рамок,
скріплених в шарнірах, а іноді ще двох
рамок, які утворюють середник. Рамковий
замок пріурепляют до верхнього корпусу
виробу, при цьому в жолоб замку в одних
випадках заправляють верхні краї передньої,
задньої та бічної частини корпусу, а в
інших - тільки верхні краї передньої і
задньої частин корпусу.
Більш різноманітні за конструкцією клапанні
замки наступних видів: звичайні клапанні,
що складаються з корпусу і накладки з
замикаючим механізмом в корпусі замку;
цупферние, що складаються з скоби, установлюваної
на корпусі виробу, і накладки з розташованим
в ній замикаючим механізмом в корпусі
замку; замки-вертушки , що складаються
з корпусу замку з обертається (вертиться)
головкою і накладки з прорізом для головки
різних форм. Різновидом клапанних замків
є замки-кліпси, сотоялась з накладки з
прорізом і шпенькам (невеликий стержень
на осі, який в замках-кліпсах може мати
форму пластинки різної форми, що вставляється
в проріз накладки) різної форми.
До оригінальних замикаючих пристроїв
відносяться гудзики різної форми, милички
і петлі, банти, шнури і т.д.
Для сумок можуть бути використані комбіновані
замикаючі пристрої. Наприклад, клапан
і застібка-блискавка.
Другим етапом при конструюванні
виробів є розробка деталей конструкції
за їх призначенням.
Деталі сумок підрозділяють на зовнішні,
внутрішні і проміжні.
Зовнішні деталі, що знаходяться на зовнішній
стороні виробу, особливо різноманітні.
Повторюючись в різних моделях, ці деталі
в кожному новому варіанті мають свої
особливості. Саме на них великий вплив
роблять зміна моди, обумовлюючи виключення
тієї чи іншої деталі або об'єднання її
з іншою, а іноді і поява нових деталей.
Форма і розміри зовнішніх деталей можуть
бути різними і залежать від призначення
і розмірів виробу в цілому.
Зовнішні деталі, в свою чергу підрозділяють
на основні та додаткові.
До основних зовнішніх деталей відносяться
деталі, що утворюють корпус виробу з
передньої, задньої, нижньої і боковими
сторонами, що визначають його розміри,
форму і є одночасно декоративними елементами.
Це стінки, Фальдо і кокетка, дно, клінчікі
і ботан. У виробах з клапаном до зовнішніх
основних деталей відносять також і клапан.
Корпус може бути утворений цілим полотном,
котре в конструктивному єдності складає
передню, бокові та нижню частини виробу.
Стінки - деталі, що утворюють корпус вироби
з передньої і задньої його сторонами.
Звідси з'явилися назви передньої і задньої
стінок. Форма і розмір стінок визначаються
формою і розмірами вироби. Розрізняють
просту стінку, що складається з однієї
деталі, і складову, в яку входить декілька
деталей. На просту стінку можна настрачівать
зовнішня кишеня або декоративні накладки.
В складову стінку можуть входити зовнішня
кишеня, а також деталі, що утворюють складки,
зборки та інші декоративні елементи.
Частиною стінок можуть бути Фальдо і
кокетка. Фальдо - це деталі, що дозволяють
збільшити обсяг вироби у верхній частині.
До них прикріплюють застібку-блискавку
або рамковий замок. Кокетка є частиною
стінки і служить додатковим декоративним
елементом.
Дно - основна деталь, що знаходиться між
стінками і утворює корпус виробу в нижній
його частині. Ширина дна залежить від
розміру виробу по ширині. Довжина дна
в основному відповідає довжині в нижній
його частині.
Клінчік - деталь, утворює бічну частину
корпусу. Висота клінчіка в основному
відповідає висоті стінок: ширина у верхній
частині визначає величину розкриття
вироби. Клінчік надає бічній частині
форму прямокутника, овалу або трапеції.
Конструкція клінчіков різноманітна.
Розрізняють такі види клінчіков:
- Простий, що з'єднується з бічних сторін
зі стінками, а в нижній частині - з дном
вироби;
- Прикріплюється до стінок за допомогою
додаткової деталі - боковінкі;
- Одно-, двох-і многоскладочний, що нагадує
по краю звичайний клінчік, але складений
у відповідну кількість разів в пайовому
напрямі; зазвичай такий клінчік використовується
у виробах з перегородками;
- Клінчік, в середній частині якого закладена
Бантова (всречная) складка. Застосовується
в сумках типу «баул».
Ботан - деталь, яка в конструктивному
єдності утворює бічні і верхню частини
(верхній ботан), а також бічні, верхню
і нижні частини (кругової ботан) і, з'єднуючись
із стінками, становить корпус виробу.
Нижній ботан може мати одне або кілька
додавань, за зовнішнім виглядом нагадуючи
многоскладочний клінчік.
Коапан - деталь для закривання верхньої
частини корпусу сумки або кишень. Він
може бути у вигляді самостійної деталі,
разом із задньою стінкою або з полотном
сумки.
Зазначені зовнішні деталі бувають цільними
і складовими. Наприклад, ботан нерідко
складається з двох деталей, зшиваємо
посередині нижньої частини. Це сприяє
кращому використанню матеріалів, виконання
задуму художника, створенню колірних
і фактурних контрастів.
До додатковим зовнішнім відносять деталі,
не створюючі корпус виробу, а призначені
для допоміжних цілей. Однак кожна деталь
має своє функціональне призначення (малий
клапан, ручка, кишеня і т.д.). Ці деталі
надзвичайно різноманітні, до них висувають
підвищені естетичні вимоги. Часто ті
чи інші додаткові деталі, їх вид, форма,
розміри характеризують стиль оформлення
виробів та ніправленіе моди.
Додаткові деталі не завжди мають назви.
У зв'язку з цим їх поділяють від призначення
наступним чином:
- Для закривання сумок і кишень - клапани
кишень і перегородок, цупфери, Горт (хлястик,
протягують в пряжку), запряжнікі (деталі,
на які прикріплюється пряжка), ремені;
- Носіння виробів - ручки, які можуть бути
простими, фігурними, знімними, розсувними,
м'якими і жорсткими, об'ємними і плоскими,
а також у вигляді ременя, петлі, шнура.
В якості ручок часто застосовують текстильну
стрічку;
- Прикріплення ручок до сумок - ручкодержателі
різних видів (петлі, шлевкі і т.д.), конструкція,
розміри, форма і способи кріплення яких
в основному залежать від необхідної міцності
кріплення і оформлення виробу в цілому;
- Розміщення у виробі різних дрібних предметів
- зовнішні прорізні, накладні, відкриті
і закриті кишені, розташовані на стінках,
а іногад і на клінчікі сумки. Для такої
ж мети використовують також підвісні
гаманці;
- Скріплення основних деталей і оздоблення
виробу - кедер, обплетення, окантовка,
обтягування рамкового замку і т.д.;
- Прикраси вироби - накладки, банти, кути
і т.д.
На підприємствах додаткові деталі уніфікують,
тобто відбирають найбільш раціональні
за розмірами і конструкції.
Внутрішні деталі - це різні кишені, середники
та перегородки.
Внутрішні кишені, призначені
для розміщення і зберігання предметів,
можуть бути накладними, прорізними, з
клапаном, на гумці, на застібці-блискавці,
відкритими і т.д.
Середники, перегородки та перегородки-кишені
розділяють внутрішню частину виробу
на відділення. Перегородки-кишені можуть
бути відкритими або закритими на клапан,
застібку-блискавку, цупфер, кнопку і т.д.
Середник - це перегородка-кишеню, що закривається
на рамковий замок.
Проміжні деталі розташовуються між зовнішніми
і внутрішніми деталями. За призначенням
проміжні деталі поділяються на такі види:
- Жорсткі, які застосовують для міцності
конструкції і додання їй твердості. Ці
деталі можуть бути виготовлені з картону,
вініпласту та щільного паперу. У залежності
від ступеня міцності виробу бувають м'якою,
полужесткой і жорсткої конструкцій. У
виробах полужесткой конструкції жорсткі
проміжні деталі застосовують для зміцнення
дна, стінок або клінчіков. У сумках жорсткої
конструкції всі основні деталі зміцнюють
жорсткими проміжними деталями. Крім того,
жорсткі прокладки використовують для
додаткових деталей (ручок, цупферов, накладок
та ін);
- М'які, які служать для ущільнення конструкції
і створення опуклої поверхні виробів
або окремих основних і додаткових деталей.
М'які деталі можуть бути виготовлені
з поролону, вати, ватину, нетканих матеріалів,
байки, фланелі і т.д. Їх застосовують разом
з жорсткими проміжними деталями або без
них;
- Проміжні, які виготовляють з тасьми,
тканини, картону, паперу і шнура (у вигляді
смужок: накладок під замки та ін) і використовують
для затягування основних деталей на картон,
прістрачіванія застібки-блискавки, прикріплення
рамкових замків та інших технологічних
цілей.
2.3. Сортування і розкрій
Сортування проводиться по товщині, кольором,
малюнком, дефектами, а розкрій - за лекалами.
Натуральні шкіри розкроюються в один
шар, штучні шкіри, плівкові і текстильні
матеріали - в декілька шарів, в настилі.
Розкрій штучних шкір, плівкових і текстильних
матеріалів здійснюється пресами великої
потужності з використанням групових
ризиків на спеціальному настилі, довжина
якого досягається зазвичай 8-30 м, і розкрій
матеріалу здійснюється повними комплектами.
Розкрій шкір для сумок проводиться вирубкою
деталей з цілісних натуральних шкір на
консольних пресах різних типів
2.4. Оброблення
Викроєні деталі перед з'єднанням піддаються
обробці і декоративній обробці.
До операцій обробки відносяться: вирівнювання
по товщині, шерфованіе, фарбування, випал,
перфорування, загину, окантовиваніе,
прасування.
Деталі вирівнюють по товщині і утоняются
по краю. Операція утонения краю називається
шерфованіем. Деталі з натуральних шкір
Шерф з боку бахтарми, ширини шерфовочной
кромки складає 7-10 мм в залежності від
виду подальшої технологічної обробки.
Фарбування - один з найпростіших способів
обробки торця (видимого краю) деталей
з натуральних і штучних шкір.
Випал застосовується для обробки краю
деталей з товстих і щільних шкір.
Перфорування - нанесення отворів на деталі
жіночих сумок.
Дубльовані і недубльовані деталі верху
з натуральних і штучних шкір обробляють
взагібку клейовим і беськлєєвим способами.
Для поліпшення зовнішнього вигляду виробів
і підвищення міцності швів зовнішні і
внутрішні краї деталей окантовують смужками
натуральної або штучної шкіри або текстильної
стрічкою.
Для отримання гладкої поверхні деталі
з шкір та тканин пропрасовують на напівавтоматичному
пресі.
Основними операціями декоративного оздоблення
є тиснення і шовкографія. Крім цих операцій
можуть використовуватися машинна і ручна
вишивка, тонування, аплікація, строчка,
штриховка (нанесення поглиблених ліній
спеціальним інструментом), обробка видимих
країв деталей, які в даній роботі не
розглядаються.
Тиснення дозволяє наносити на шкіряні
деталі (в основному низьких сортів і спилка)
малюнки, орнаменти, мерею, що розширює
асортимент і покращує якість виробів.
Тисненням спилка можна отримати імітацію
строчок, накладних деталей, рельєфів
(до 5 мм якого заданого контуру). Тиснення
спилка походимо з одночасним дублюванням
плівкою з ПВХ, що додає вигляд натуральної
лакової шкіри з тонуючим ефектом.
Метод шовкографії використовують для
нанесення графічних малюнків, шрифтових
написів на спортивні, літні, дитячі сумки.
Малюнки наносяться за допомогою сітчастих
шаблонів. Для отримання багатобарвних
малюнків застосовують кілька шаблонів
і фарби різного кольору.
2.5. Збірка основних зовнішніх деталей
Складання виробів залежить від способу
його виготовлення, методу кріплення деталей,
виду обробки зовнішніх країв виробу,
виду шва і додаткових деталей, що входять
в шов.
При виробництві сумок використовують
такі способи збирання деталей: виворотная
і невиворотня.
При виворотньому способі деталі корпусу
кладуть один до одного лицьовими сторонами
і скріплюють по виворітній стороні з
подальшим вивертанням скріпленого корпусу.
Виворотній спосіб більш простий
і продуктивний, так як в більшості випадків
не вимагає додаткової обробки країв деталей.
Краї з'єднаних деталей знаходяться всередині
виробу і закриті прокладкою. При виготовленні
виробів без підкладки внутрішні шви окантовують.
Виворотній спосіб дозволяє використовувати
такий матеріал, на якому не залишається
заломів і вм'ятин при вивертанні виробу.
При невиворотньому способі основні деталі
корпуса виробу складають один з одним
виворітними сторонами і скріплюють по
лицьовій стороні.
Невиворотній спосіб більш трудомісткий,
так як необхідна попередня або подальша
обробка видимих країв виробу.
Для виробів з важких і жорстких матеріалів
можливий тільки невиворотній спосіб.
Не виключено застосування його і при
використанні інших матеріалів, особливо
якщо цього вимагає конструкція виробу.
При невиворотньому способі виготовлення
застосовують два основних види обробки
зовнішніх країв виробу і окремих деталей:
в загібку і в обрізку з наступною обробкою.
Обробка краю в загібку є найбільш складним
технологічним процесом, але забезпечує
високу якість виробу. Обробка країв деталей,
що з'єднуються невиворотнім способом
з краями в обрізку. При такому виготовленні
потрібна додаткова обробка зовнішніх
країв виробів або деталей.
Важливою характеристикою виготовлення
виробів є метод кріплення деталей. Розрізняють
три основні методи кріплення: нитковий,
клейовий, зварку струмами високої частоти
(ТВЧ) - зварний. Деталі можна скріплювати
також заклепками і опліткою.
Найбільш поширеним методом кріплення
є нитковий. Нитковий метод кріплення
універсальний, міцний, забезпечує хороший,
зовнішній вигляд виробу, продуктивний.
Клейовий метод кріплення не має такого
поширення, як нитковий. При виготовленні
сумок клеї застосовують в основному на
допоміжних операціях. Іноді використовують
клейовий метод як основний для з'єднання
деталей корпусу жіночих сумок зі шкіри.
Зварюванням скріплюють термопластичні
матеріали, тобто ті, які здатні розм'якшуватися
при нагріванні. При зварюванні ТВЧ забезпечується
з'єднання матеріалів при підвищеній температурі
і тиску з допомогою різаків-електродів.
Перевагою зварного методу з'єднання деталей
є висока продуктивність. Вона досягається
в результаті того, що деталі з'єднуються
не послідовно по периметру, а паралельно
по всьому контуру. Зварку ТВЧ у виробництві
сумок застосовують для скріплення основних
деталей корпусу (сумки дитячі, пляжні),
допоміжних цілей (розмітка, проварка
ліній строчки і перегину, оздоблення
країв деталей, оброблених в обрізку або
взагібку), для нанесення декоративних
елементів. Хороша якість зварювання ТВЧ
досягається при використанні штучних
шкір з полівінілхлоридним (ПВХ) покриттям
і полівінілхлоридних плівок.
Наступним чинником, що характеризує з'єднання
деталей, є вид (або конструкція) шва. Для
з'єднання деталей виробів зазначеними
вище способами застосовують кілька видів
швів, основними з яких є: тачной - деталі
складають однойменними сторонами і прострочують
(зварюють, склеюють) по краю. Цей вид шва
застосовують як при виворотная, так і
при невиворотную способі виготовлення
виробів; виворотная - деталі складають
виворітними сторонами, першу сходинку
виконують, як при тачном шві, а другу -
з лицевого боку після вивертання зшитих
деталей. Такий шов використовують тільки
при виворотная способі виготовлення
виробів з м'яких тонких матеріалів. Він
вимагає значного припуску на з'єднання
деталей, але виключає додаткову обробку
країв; накладної - одну деталь накладають
на іншу так, щоб їх лицьові сторони були
направлені в одну сторону і перша деталь
заходила на іншу на певну величину. Цей
вид шва застосовують при невиворотную
способі виготовлення виробів, а також
для кріплення клапанів, кишень, накладок
та інших вузлів і деталей. Накладної,
шов використовують при нитковий, клейовому
і зварному методах кріплення деталей;
переметочний - стібки проходять через
краї скріплюються деталей. Рядок може
виконуватися зигзагоподібно. Переметочний
шов використовують для обробки країв
деталей, а в деяких випадках для скріплення
основних деталей опліткою. Найбільш поширений
тачной шов. Для його зміцнення часто застосовують
додаткову деталь - кедер, який робить
з'єднання жорсткіше і одночасно покращує
зовнішній вигляд виробу. При тачном щве
(з кедером і без) застосовують також окантовку.
Зовнішнє оформлення. Вид обробки, декоративних
доповнень і прикрас залежить в першу
чергу від призначення сумки. Даний конструктивний
ознака є частиною художньо-колористичного
вирішення виробу. Естетична цінність
шкіргалантерейних виробів досягається
поєднанням всіх конструктивних елементів:
єдністю силуету, пропорцій, матеріалу,
конструкції і способу з'єднання деталей;
поєднанням кольору і фактури матеріалів
з декоративною обробкою і фурнітурою.
У залежності від призначення сумок в
якості декоративного оздоблення застосовують
просту і рельєфну рядок, зварку ТВЧ, перфорацію,
тиснення, аплікацію, вишивку, інкрустацію,
продержку, шовкографію та ін
3. Експертиза сумок
Експертиза передбачає передусім встановлення
виду та якості товару; відповідність
товару маркувальних позначень і обов'язковим
вимогам якості, встановленим у нормативно-технічної
документації; наявність дефектів, причини
їх виникнення та вплив на зниження якості;
відповідність умов зберігання і транспортування
товарів вимогам нормативно-технічної
документації.
Нормативною базою при проведенні експертизи
можуть служити наступні документи: ГОСТ
4.484-87 СПКП «Вироби шкіргалантерейні. Номенклатура
показників »; ГОСТ 28631-90« Сумки, валізи,
портфелі, ранці, папки, вироби дрібної
шкіргалантереї. Загальні технічні умови
»; ГОСТ 25871-83« Вироби шкіргалантерейні.
Упаковка, маркування, транспортування
і зберігання »; ГОСТ 27503-87« Вироби шкіргалантерейні.
Приймання », а також методика контролю
якості шкіргалантерейних виробів Торгово-промислової
палати РФ.
Якість виробів оцінюють за сукупністю
показників. Розрізняють загальні і додаткові
показники.
3.1. Загальні та додаткові показники якості
До загальних показників відносяться
показники естетичних властивостей, технологічності
та уніфікації.
Оцінку естетичних властивостей проводить
художньо-технічна рада експертним методом.
До показників естетичних властивостей
виробів відносять наступні:
- Інформаційна виразність - відповідність
виробів (силуету, об'ма, розмірів, форми,
конструкції, застосовуваних матеріалів,
кольорової гами) напрямку моди і їх оригінальність;
- Раціональність форми - відповідність
розмірів, обсягу, форми, конструкції,
застосовуваних матеріалів функціональним
призначенням вироби;
- Цілісність композиції - гармонійність
пропорцій вироби, колірні поєднання і
декоративні властивості матеріалів;
- Досконалість виробничого виконання
і зовнішнього вигляду - чистота виконання
контурів і сполучень, ретельність нанесення
покриття та оздоблення.
Показники технологічності - це властивості,
що обумовлюють оптимальний розподіл
витрат при технологічній підготовці
виробництва та виготовленні виробів.
Вони характеризуються: матеріаломісткістю
(площа лекал деталей верху вироби) і трудомісткістю
(витрати часу на виготовлення).
Показники уніфікації виражають відношення
числа уніфікованих вузлів і деталей до
загального числа деталей виробу.
До додаткових показників відносяться
показники призначення (ГОСТ 4.484-87), що
характеризують міцність швів, кріплення
ручок і плечових ременів, розміри і максимальне
завантаження виробів.
3.2. Оцінка якості
Оцінку якості сумок дають по їх зовнішньому
вигляду і за фізико-механічними показниками,
передбаченими нормативною документацією.
При перевірці зовнішнього вигляду звертають
увагу на художньо-колористичне оформлення,
якість вихідних матеріалів і фурнітури,
якість виготовлення.
Застосовувані у виробництві сумок натуральні,
штучні і синтетичні шкіри, плівки, тканини,
папір, картон повинні бути стійкими до
стирання і атмосферних впливів, а по фактурі
і кольору - відповідати сучасному напрямку
моди.
При з'єднанні і обробці країв деталей
повинні дотримуватися такі вимоги:
- Строчка ниткового шва повинна бути рівною,
добре тягнути, без петлистой, пропусків
стібків, пробоїн та обриву ниток;
- Зварний шов повинен бути рівномірним
по всьому контуру, без зміщення і прожогов;
- Загнута кромка повинна
бути рівною, щільно приклеєною,
добре розібраної в кутах;
- Обрізні краї мають бути чистими, рівними,
без бахромістості, зафарбовані і незафарбовані;
- Оплетка повинна щільно з'єднувати деталі,
бути без складок і перекручувань.
Формовані вузли та деталі виробів не
повинні мати складок і порушень лицьового
шару матеріалу, а деталі - задирок.
Фурнітура в комплекті повинна мати однорідне
покриття, кріплення, яке забезпечує надійність
закривання і відкривання виробів. Довільне
відкривання замків при нахилі і струшуванні
виробів не допускається.
Ручки і плечові ремені виготовляють в
два складання і більше, з прокладкою і
без неї в залежності від матеріалу і виду
виробів. Крім того, вони повинні мати
міцне кріплення і бути зручними в експлуатації.
Нитки, оздоблювальні матеріали, забарвлення
обрізних країв, ручки, Горт, плечові ремені,
стрічки, застібки-блискавки, накладки
повинні бути в колір основного матеріалу
верху або поєднуватися між собою.
Сумки повинні бути ретельно оброблені,
не мати слідів клею, кінців необрізаних
ниток.
Забарвлення матеріалів верху повинна
бути стійка до сухого і мокрого тертя.
З фізико-механічних показників основним
є міцність ниткових та зварних швів.
3.3. Сортування виробів
В залежності від якості
виготовлення визначають сорт виробу.
Сумки діляться на два сорти. При
сортуванні враховуються дефекти матеріалу
верху і виробничі (на зовнішній
стороні виробу).
До дефектів матеріалу верху відносяться
типові дефекти шкір та тканин, наприклад
отдушістость, безлічіни, подряпини, заміни
для натуральних шкір, близню, подплетіни,
смуги по качку й основі, перекіс малюнка
- для тканин.
До виробничих дефектів відносяться відхилення
строчки або зварного шва, нерівномірна
ширина замкнутої кромки, проколи від
голки, перекіс деталей і зсув фурнітури.
При сортуванні чоловічих і жіночих сумок
в першому сорті допускається не більше
двох дефектів, у другому - не більше трьох.
У сумках не допускаються осипання та
сдир покриття матеріалу, пробоїни і пропали
зварного шва, пропуск стібків, забруднення,
тріщини, відколи, розриви матеріалів
верху та фурнітури, випадання заклепок,
кнопок, люверс (металева окантовка отвору
діаметром більше 8 мм), несправність замикаючої
фурнітури .
Перевірці якості піддаються 10% виробів
партії.
Для оцінки фізико-механічних показників
відбирається 3% виробів, але не менше 5
штук. Результати випробувань поширюють
на всю партію.
На штучні шкіри і полімерні матеріали
для учнівських портфелів, ранців та дитячих
сумок обов'язково наявність гігієнічного
висновку.
4. Маркування, пакування
і зберігання сумок
Маркування та упаковка шкіргалантерейних
товарів регламентується ГОСТ 25871-83.
Маркування здійснюється холодним або
гарячим тисненням, іноді із застосуванням
фольги, шовкографією або тавруванням
незмивною фарбою на підкладці, стрічці,
паперової етикетці, що прикріплюється
до виробу. Спортивні сумки можуть мати
маркування на внутрішній стороні плечового
ременя або клапана. Маркування повинна
містити фірмовий знак, назву підприємства-виробника
та його адресу, найменування виробу, номер
моделі, сорт і номер стандарту та дату
виготовлення.
Упаковка грає велику роль в збереженні
якості виробів при транспортуванні і
зберіганні, Способи пакування передбачені
нормативною документацією.
Більшість виробів упаковують в коробки
або щільний папір по 1, 2, 10 і 20 штук з прокладанням
їх щільним папером.
Сумки, портфелі, папки з натуральної шкіри
упаковують в коробки поштучно, попередньо
обернувши папером або помістивши в поліетиленовий
пакет.
Зберігання повинно бути організоване
так, щоб не допустити псування виробів.
Особливу увагу при
зберіганні слід приділяти забезпеченню
постійної нормативної
Для зберігання сумок відносна вологість
повітря повинна знаходитись в межах 60%,
а температура - від 10 до 250С.
При підвищеній вологості шкіра набухає,
втрачає блиск, може покритися пліснявою,
а підвищена температура призводить до
висихання шкір.
Сумки зберігають на стелажах. Кількість
рядів по висоті повинне бути таким, щоб
не допустити деформації виробів.
Час від часу вироби, що зберігаються довгий
час, слід оглядати і перекладати.
При зберіганні виробів із натуральної
шкіри слід забезпечити безпеку від поразки
комахами і гризунами.
5. Сучасний асортимент
жіночих сумок
Побутові сумки групують за такими
ознаками:
- По статево-віковій ознаці - жіночі, чоловічі,
молодіжні та дитячі;
- Умовами експлуатації - повсякденні,
вихідні, господарські, дорожні і спортивні.
Усередині цих груп сумки можуть розрізнятися
по виду оформлення (ошатні, ділові та
офіційні), ступеня жорсткості (жорсткі,
напівтверді і м'які) і по сезонності (осінньо-зимові
і весняно-літні).
Найбільш широкий асортимент жіночих
сумок. Їх виготовляють з різних видів
натуральних, штучних і синтетичних шкір,
тканин та інших матеріалів в відповідності
з напрямками моди, з замками різної конструкцій
і без них, простої та складної формразлічной
жорсткості.
Зручна, практична і недорога сумка є постійним
доповненням сучасного жіночого костюма.
У 1930-х рр.. жіночна мода створила класичну
сумку на рамковому замку з однією короткою
ручкою, яка без зміни проіснує до 1950-х
рр.. Сумки мали прямокутну форму і виготовлялися
з шкіри антилопи, цапиною шкіри, а також
з шкір з різним тисненнями. У 1930-і рр..
вперше з'явилися сумки з шкір, пофарбованих
у яскраві кольори.
У 1940-і рр.. широке поширення одержали м'які
(або напівжорсткі) сумки, прообразом яких
стали санітарна сумка і сумка-протигаз.
Сумка мала трапецевидну форму, була з
двома ручками і стала основою для подальшої
уніфікації цієї форми. Вперше були застосовані
також різні текстильні матеріали, парусина,
джут, пластики. У подальшому подібні сумки
стали основою для розвитку літнього пляжного
асортименту.
У шкіргалантереї 1950-х рр.., Як і в костюмі,
спостерігається своєрідне повернення
до моди 1930-х рр.. Сумки з рамковими замками,
плоскі, витягнуті по горизонталі мають
форму розтягнутого калача або з замками
литими фігурними, обробленими емаллю,
трапецевидной форми. Використовується
в той час фурнітура - звернення до форм
і декору початку століття.
З розвитком хімічної промисловості поряд
з натуральними шкірами починають застосовуватися
її замінники - штучні матеріали. Велике
місце в колористиці став займати чорний
колір.
Початок 1960-х рр.. характеризується переважанням
строгих маленьких сумочок з рамковими
замками або застібкою-блискавкою. Сумки-прямокутники,
сумки-скриньки - жорсткі, з жорсткими
ручками з дерева або пластмаси.
У середині і наприкінці 1960-х рр.., В період
панування міні-моди, велику популярність
завоювала сумка Сільвії Вартан: дві-три
сумки, зшиті під одним клапаном.
! 970-і рр.. багаті на новації в шкіргалантереї.
Домінують сумки м'яких конструкцій, що
одержали в побуті назва «банан», «тура»,
«мішок», «кисет». Отримує поширення спортивний
стиль, стиль «сафарі», тобто сумки з текстильних
матеріалів. Як одне з нововведень цього
десятиліття треба відзначити появу прорізних,
суцільнокроєні ручок.
1980-і і 1990-і рр.. проходять під знаком панування
в моді еклектики. Головне завоювання
моди цього періоду - підрозділ сумок за
асортиментом: для дорослих, молодіжні,
літні; по стилю: класичний, фольклорний,
романтичний, спортивний.
Сучасні тенденції моди демонструє прагнення
до більшої функціональності, зручності,
лаконічності і строгості. Найбільш яскраво
ці якості виражені в спортивному стилі,
тому він на піку моди. Інша помітна лінія
в моді заснована на зверненні до етнічних
мотивів різних країн, особливо східних.
Сучасні і перспективні моделі сумок і
раніше базуються на зразках 1970-1980-х рр..,
У яких запозичуються силуети, конструкції,
декор, фурнітура.
У моді початку другого тисячоліття перевага
віддається маленьким сумкам і сумкам
середнього розмірів.
Проста сувора мода на увазі використання
прямих ліній, але при підкресленою жіночності
та елегантності. Сумки, відповідають
цим вимогам, залишаються геометричної
форми у вигляді прямокутника, квадрата,
трапеції, кисета або відра, однак відрізняються
більшою м'якістю.
Фурнітура використовується вкрай мало
(основному функціональна) або виконується
непомітною, у вигляді прихованих клапанів
і інших деталей.
У моделях сумок використовуються прорізні,
суцільнокроєні ручки, короткі жорсткі
ручки і довгі ручки-ремені на ручкодержателях
у вигляді великих кілець або петель, напівдовгому
плечові ремені.
Асиметрія все ще знаходить своє відображення
в характері виготовлення сумок.