КУРСОВА РОБОТА

З блоку «Організація туристської та готельної  галузі» 

На  тему: «Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного туризму»

     ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………………………………………………….…..….3

     ВСТУП

     На  сучасному етапі розвитку міжнародних  економічних відносин глобалізаційні процеси охопили всі сфери  світового господарства, в тому числі і світовий ринок туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з іншого. Водночас, сучасною тенденцією в економіці розвинених країн є зростання частки туристичних послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі споживання. Також характерним є інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, електронної торгівлі у сфері туризму. Такі процеси створюють загрози туристичним галузям країн із більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із трансформаційною економікою, до яких належить й Україна.

     Сьогодні  туризм визначають як феномен ХХІ  ст., що став невід’ємною складовою  життя більшості людей світу  і одним з провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Про глобальність туризму та пріоритетність у світовій економіці свідчать як динаміка світових туристичних потоків  протягом останніх років, так і доходи від туризму.

     Для України, яка стоїть на шляху формування демократичного суспільства та ринкової економіки, туризм сьогодні є важливим чинником соціально-економічного розвитку як усередині держави, так і в зовнішньоекономічній діяльності. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України. Більшу частину обсягів туристичної діяльності припадає на три туристичні регіони: Крим, Київ, Одеську область. Вони забезпечують до 67% обсягів туристичної діяльності в Україні. Саме тому актуальність даної теми є дуже актуальною в сучасних умовах.

     Метою даної роботи є розглянути особливості розвитку міжнародного туризму в Україні та визначити перспективні шляхи його розвитку.

     Згідно  до мети в роботі поставлені наступні задачі:

     – розглянути сутність та основні види міжнародного туризму;

     – проаналізувати основні чинники, що впливають на функціонування туристичного ринку;

     – проаналізувати сучасний стан міжнародного туризму в Україні;

     – розглянути особливості організації  туризму;

     – зробити прогноз розвитку світового  туризму;

     – визначити перспективні напрямки розвитку міжнародного туризму в Україні.

     Предметом дослідження є стан розвитку міжнародного туризму.

     Об’єктом  дослідження є міжнародний туризм в Україні.

     Структурно  робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

     Під час написання роботи були використані  підручники, навчальні посібники, монографії, періодичні видання, статистичні матеріали  тощо. 

     РОЗДІЛ 1.

     ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ 

1. Історія розвитку міжнародного туризму

     Міжнародний туризм бере початок у середині в XIX ст., тобто. з часу зміцнення капіталістичного ладу найрозвиненіших країнах світу. Міжнародний туризм розвивається в тісному взаємозв'язку з іншими сторонами міжнародного життя і реагує не тільки на спільне політичне іекономічне становище в світі, але і в окремих країнах. Цим пояснюється   нерівномірність розвитку туризму в різні роки.

     Стати самостійним, природним і звичайним видом подорожей туризм зміг лише на певному щаблі розвитку суспільних відносин, на базі високорозвиненого і сталого економічного, політичного та культурного спілкування між народами. Це співпадає з періодом формування  міжнародного ринку, зростання міжнародної торгівлі і появи транспорту.

     Колискою  туризму стала Європа, на її частку припадає майже 2/3кількості іноземних туристів, таку ж частку у світовому туристичному потоці становлять європейці, які, як правило, мало виїжджають за межі континенту.

     Оскільки  кожному туристському  району необхідно  було забезпечити прийом, розміщення та харчування пасажирів - туристів, з'явилася потреба в будівництві туристичних об'єктів, що зводилися залізничними управліннями, які взяли на себе фінансування, рекламу і створення фірм,обслуговуючих подорожуючих.

     Однією  з перших країн, в якій перемогла  буржуазна революція і почав розвиватися капіталізм, була Англія. Саме тут і утворилися  перші туристські організації, розвинули свою діяльність спочатку в середині країни, а потім і за її межами.

Першим  відомим туристичним агентом  був англієць Томас Кук, який на пільгових умовах у червні 1841 закупив оптом 570 квитків для суспільства тверезості на турпоїздку з Лейстера в Лафборо поїздом.

     Цій події в більшій мірі сприяв промисловий  переворот і пов'язані з ним зростання рухливості населення і поява залізничних доріг. Т. Кук почав активно використовувати можливості, що перед ним відкрились . Коли в 1851 р. в Лондоні відбулася перша Міжнародна промислова виставка, тільки з Йоркширу їм булла організована відправка 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії видається перший довідник по готелях, адресований мандрівникам і туристам,в ньому було зазначено близько 8 тис. готелів.

     У 50-70 роках англійці складали більшу частину іноземних туристів, які відвідували Европу. Велику роль у розвитку туризму в Європі у другій половині ХIX с. відіграло роль збільшення протяжності залізниць. У 1888 р. на європейському континенті вже побувало 500 тис. туристів з Англії.  
 З середини 60-х років починає розвиватися туризм між Англією і США.  
Заслуга тут також належить Т. Кукові, який в 1865 р. Організував турпоїздки і з Америки в Англію і з Англії до Америки. У 1866 р. перші групи  англійських туристів відвідали США.

  Новий бізнес зацікавив багатьох підприємців. Слідом за фірмою Т. Кука в Англії виникають туристські організації Треймза і сера Генрі Ланна,утворюються Велосипедний туристський клуб, політехнічна туристська асоціація, Кооперативна асоціація відпочинку і т.д. Трохи пізніше туристичні фірми та агентства з'являються у Франції, Італії, Швейцарії та інших країнах європейського континенту. У 1885 р. в Петербурзі починає свою діяльність перша туристська компанія Л. Ліпсон.

  Досягнення в галузі транспорту на початку ХХ ст. позначилися і на розвитку туризму. Для подорожей і екскурсій використовувалися залізні дороги, пароплави. Швидкість, дальність,комфортність пересувань постійно зростали. Морський транспорт теж удосконалювався. Збільшувалася водотоннажність,швидкість, підвищувалася комфортабельність кораблів, поліпшувалася їх технічна оснащеність. Настільки швидкий розвиток судноплавства супроводжувалося збільшенням числа американських туристів.

  Перша світова війна 1914-1918 рр.. в край негативно позначилася на розвитку міжнародних туристських зв'язків. Можна з упевненістю сказати, щов цей період туризм призупинив свою діяльність. Однак слід відзначити, що військові потреби призвели до вдосконалення якзалізничного, так і автомобільного транспорту, крім того, для перевезень людей почала використовуватися і авіація.

  Закінчення першої світової війни поклало початок новому етапу в розвитку міжнародного туризму. Перш за все це пов'язано із збільшеною роллю США на світовій арені та активізацією американського капіталу в Європі. Приплив  американців у західноєвропейські країни в цей час значно збільшується і перевершує число англійських туристів.   Досить швидко обсяг міжнародного туризму і подорожей досяг передвоєнного рівня, а через три-чотири роки перевершив його в більшості держав.

  У 20-ті роки значно розширюється географічний простір іноземного туризму. Так, до війни більша частина туристів прямувала в  
Італію та Швейцарію, а після її закінчення практично всі держави Європи виявилися залученими в сферу туризму.

  У 1925 р. в Гаазі відбувся перший конгрес Міжнародного союзу офіційних організацій з пропаганди туризму. У ньому взяли активну участь представники 14 європейських країн. Серйозним фактором, що вплинувна розвиток туризму в 20-30 роки, стало бурхливий розвиток нових видів транспорту -  автомобільного та авіаційного.

  Однак цей же період характеризується низкою факторів, які досить негативно позначилися на міжнародному туризмі, багато в чому затримали його подальший розвиток. Це, насамперед світова економічна криза 1929 - 1933 рр.. до 1932 р. кількість іноземних туристів, що побували в Англії,скоротилися до рівня початку 20-х років.     

  Друга світова війна різко скоротила обсяг міжнародного туризму. Радість перемоги над фашизмом була затьмарена горем втрат, крім того, багато міст Європи лежали в руїнах. Необхідно було відновлювати зруйновані готелі, бази, дороги, електростанції, вокзали і т.д. В перші  післявоєнні роки гостро відчувався дефіцит грошових коштів, паливно -енергетичних ресурсів, продовольства, кваліфікованих кадрів.

  Тільки через декілька років після закінчення другої світової війни міжнародний туризм у Європі почав відроджуватися. Довоєнний рівень був досягнутий наприкінці 40-х років. У цей період туристські обміни і подорожі  отримали широкий розвиток в США і Канаді. Успішно розвивався туризм в Мексиці, Панамі, на Кубі (основну частину туристів складали американці). У 1950 р. загальна кількість іноземних туристів, зареєстрована в усьому світі, почала  перевищувати довоєнний рівень і досягла 25 млн. чоловік.

  50-і роки ознаменувалися піднесенням міжнародного туризму. До 1960 кількість туристів, що виїжджають за кордон, досягла 71 мільйонів людей, тобто зросла майже в три рази.

  Період з 1961 по 1970 р. супроводжувався подальшим підйомом туристського  бізнесу, про що наочно свідчить збільшення кількості іноземнихтуристів, число яких в 1971 р. досягла 168,4 млн. чоловік.

  Зростання значення іноземного туризму в зовнішньополітичній і зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав привів до того, що  
Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані органи почали більше уваги приділяти цій сфері міжнародного співробітництва. Так, у 1963 р. в Римі була проведена I Конференція ООН з туризму та подорожей. На ній було розглянуто широкий спектр проблем, що стосуються туризму, і вироблені рекомендації, які сприяють прискореному розвитку цієї форми спілкування людей.

  Важливим підсумком Римської конференції стало прийняття офіційного визначення таких понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «екскурсант», що необхідно, зокрема, для забезпечення певної уніфікації та аналізу статистичного обліку туризму. Увага в роботі конференції було приділено і питанням , які пов'язані зі спрощенням прикордонних та митних формальностей, процедур.

  Були порушені і такі питання, як загальний напрям розвитку туризму, формування для задоволення його все зростаючих запитів відповідної матеріальної бази, системи підготовки кваліфікованих кадрів, а також допомогу країнам, що розвиваються у створенні індустрії туризму.

  У 1969 р. відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН  неурядова організація МСОТО була реорганізована в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (СОТ). Цей факт став свідченням загального визнання не тільки економічного,  соціального, культурного, а й політичного значення міжнародного туризму.

  СОТ - міжнародна організація спеціальної компетенції відповіднодо ст.1 свого Статуту належить до категорії організацій міжурядового характеру. Вся діяльність СОТ спрямована на здійснення міжнародного співробітництва держав у сфері туризму і повністю відповідає принципам сучасного права.

  Головна мета СОТ полягає в заохоченні і розвитку туризму з тим, щоб зробити внесок в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння,світ, прогрес і загальну повагу і дотримання прав людини і основнихсвобод для всіх незалежно від раси, статі, мови та релігії.

  80-х рокам передував період туристичного підйому. За 30 років число учасників міжнародних туристських зв'язків зросло в 11 разів. Туризм до цього часу одержав розвиток в усьому світі, однак у різних регіонах його зростання був неоднаковий. Збільшення обсягів міжнародного туристичного обміну в Європі, Африці та Латинській Америці було на рівні  середньосвітових показників, а в країнах Близького Сходу воно перевищило їх більш ніж у 3 рази, в країнах Південної Азії-більш ніж у 5 разів, у східній  
Азії-більш ніж у 10 разів.

  У 80 роки держави Європи і Північної Америки залишилися на лідируючих позиціях, як по прийому іноземних туристів, так і по відправці громадян за кордон. У число країн, які були «постачальниками» туристів, увійшли Японія та Австралія. Держави Північної Африки і Азії стали головними конкурентами південно-європейських країн Середземномор'я, так як вони пропонували  туристський продукт (море-сонце-пляж) за більш доступними цінами.  
 У 80-і роки міжнародний туризм став важливою частиною міжнародних економічних зв'язків. У цей час спостерігається зростання доходів від міжнародного туристського обміну. Сформувалася тенденція до зміни структури туристського попиту,світовий туристичний ринок став більш різноманітним. Можна з упевненістю сказати про його поділ на три частини: молодіжний туризм, дорослий туризм, туризм для людей похилого віку ( «туризм третього віку»).    

  У соціальному аспекті для 80-х років характерне підвищення попиту на  туристські послуги з боку тих верств населення, чиї доходи є  середніми або навіть невисокими. Таким чином, можна сказати і про зміну  структури туристського попиту.  

  У ці роки збільшився відсоток групового туризму, тому що вартість туру нижче за рахунок знижок за групове обслуговування, що надається готельними підприємствами, та пільгових тарифів на транспорті.

     1.2  Сутність міжнародного  туризму та його значення

     У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає доход у скарбницю. Не говорячи вже про те, що “годує” ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

     Згідно  з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), туристична послуга – результат  діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів [23, с. 48].

     До  складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі  види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.

     Туристична  послуга є складовою туристичного продукту. І якщо туристична послуга  може бути придбана і спожита тільки в місці її виробництва, то туристичний  продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництва туристичних послуг.

     Інколи  туристичний продукт асоціюють  з поняттям "туристичний пакет", тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються під час  подорожі по індивідуальному або  груповому плану та мають серійний характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт – це набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче. Туристичний пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів, необхідних для здійснення подорожі (рис. 1.1) [10, с. 87].

                 Рис. 1.1 Структура туристичного пакету

     Розглянемо  ці складові більш детально. Туристичний  центр – це місце відпочинку туриста, яке об'єднує всі його рекреаційні  можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури.

     Транспорт – це засіб пересування, за допомогою  якого можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін.

     Послуги розміщення – це конкретний готель, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі. Послуги  харчування не включаються окремим  елементом в туристичний пакет, оскільки в туризмі вони складають  частину послуг розміщення. [11, с. 102] .

     Таким чином, туристичний пакет, який об'єднує  обов'язкові туристичні послуги, відрізняється  від туристичного продукту тим, що це мінімальний набір послуг, які  можуть бути розширені за рахунок  додаткових туристично-екскурсійних послуг, товарів та інших послуг і разом складатимуть туристичний продукт.

     Туристичний пакет – це тільки частина туристичного продукту, точніше обов'язкова частина  туру, який може бути більшим або  рівним турпакету.

     Отже, туристичний продукт – це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі (рис. 1.2) [7, с. 98].

                 Рис. 1.2. Структура туристичного продукту

     Розглянемо  детально складові туристичного продукту. Тур – це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу  як єдине ціле, на визначений маршрут  та конкретний термін.

     Закон України "Про туризм" дає наступне визначення: "Тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)" [1].

     Складовими  туру є туристичний пакет та комплекс послуг на маршруті, які клієнт просить включити в обов'язкову програму і сплачує за них заздалегідь.

     Розрізняють два основних види туру:

     – пекидж-тур – комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги;

     – інклюзив-тур – окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування (на вибір) [21, с. 125].

     На  практиці більшою популярністю користується інклюзивний тур, коли турист замовляє мінімальний набір основних послуг, купуючи додаткові послуги при необхідності.

     Додаткові туристично-екскурсійні послуги  – це послуги, не передбачені ваучером чи путівкою і доводяться до споживача  в режимі його вільного вибору.

     Виробництво туристичного продукту – це процес перетворення ресурсів на туристичний  продукт, який відбувається на різних господарюючих суб'єктах: від натурального селянського господарства до сучасного  підприємства.

     Дуже  важливим стає виробництво туристичного продукту на світовому рівні. Так, туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 2009 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. $, Франція й Італія – по 27 млрд. $, Іспанія – 25 млрд. $.

     В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у  нас туристичних фірм воліють  займатися відправленням своїх  співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну – тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за кордон.

     Значення  туризму у світі постійно зростає, що пов'язано із зростанням впливу туризму  на економіку окремої країни. В  економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

     1. Міжнародний туризм – джерело  валютних надходжень для країни  і засіб для забезпечення зайнятості.

     2. Міжнародний туризм розширює  внески в платіжний баланс  і ВНП країни.

     3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

     4. З ростом зайнятості в сфері  туризму ростуть доходи населення  і підвищується рівень добробуту  нації.

     5. Розвиток міжнародного туризму  приводить до розвитку економічної  інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн [8, с. 54].

     Міжнародний туризм входить у число трьох  найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувній  промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно.

     Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

     Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

     Найбільший  розвиток міжнародний туризм одержав  у західноєвропейських країнах. На долю цього регіону припадає понад 70% світового туристичного ринку  і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходиться на Америку, менш 10% – на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

     Всесвітня організація з туризму у своїй  класифікації виділяє країни, що є  переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, такими, які приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія) [17, с. 112].

     Подібний  розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинив за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їх число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

     Відповідно  до Статуту всесвітньої організації  туризму, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

     Під туристичною індустрією розуміється  сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять  і реалізують туристичні послуги  і товари туристичного попиту.

     З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

     По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги  турагентів і позбавлених найчастіше юридичної і господарської незалежності.

     По-друге, змінився характер діяльності туристичних  оптових фірм, що перетворилися в  туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив – турів.

     По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по наданню туристичних послуг клієнтам.

     Крім  великих корпорацій, одержали широкий  розвиток готельні комплекси, що надають  туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.

     Найбільші готельні комплекси поєднуються  через автоматизовані системи керування  і розподілу готельного фонду  в так називані “ланцюги”, що дозволяє швидко і точно враховувати кожну  індивідуальну угоду і з мінімальними витратами часу робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію і здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних “ланцюгів” із загальним числом номерів 1,6 млн. Відомі з них - “Holiday Inn”, “Sharaton”, “Hilton” [11, с. 88].