Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі Індії

МІНІСТЕРТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ  ТЕХНІКУМ НАЦІОНАЛЬНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
 
 

                     КУРСОВА РОБОТА

                                                з навчальної дисципліни

«Туристичне країнознавство»

                                                               на тему:

    «Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі Індії » 
 

                                                                                                                                       Виконав: 

                                                                                                                                       студент ІІ курсу

                                                                                                                                      44 групи спеціальність   

                                                        «Організація  туристичного 

                                                                                                                                     обслуговування»  

                                                                                                                                      Когут Дмитро Юрійович                                                    

                                                                                                                                    Перевірив:

                                                                                                                                    викладач фахових дисциплін – 

                                                                                                                                    Зінкеви С. Г.  
 

                                                           м. Луцьк 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика туристичної галузі Індії ..……….5

1.1. Фізико-географічна  характеристика Індії………………………………..5

1.2. Курорти…….……………………………………………………………….7

1.3. Транспортна  система держави….………………………………………...10

1.4. Туристичне районування країни…………………………………………15

1.5. Туристичні зв’язки Індії та України…. …………………………………26

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз турів до Індії…………………..........................................28

2.1. Цінова політика туроператорів на тури до Індії ………………………..28

2.2. Програма  та калькуляція туру ….………………………………………..32

РОЗДІЛ  ІІІ. Сучасний стан і  перспективи розвитку Індії ……………..37

Аналіз  туристичної галузі Індії ………………………………………..…….37

ВИСНОВКИ  ……………………………………………………………….….42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ…………….44

ДОДАТКИ …………………………………………………………………..…47 
 
 
 
 
 
 

                                                    ЗМІСТ 

ВСТУП                                                                                                                                                     

    Індія - одна з найбільших за площею і друга  після Китаю за населенням країна світу. Кожен шостий житель світу  мешкає в Індії. Країна має багатовікову історію. Упродовж багатьох століть  у Європі Індію уявляли як багату і розвинену країну. Зараз вона серед найбідніших і слаборозвинених. Половина дорослих індійців все ще неписьменна, третина населення  живе нижче і так вкрай низького рівня злиденності, а дві третини  його все ще зайняті в аграрному  секторі. Причини криються у 200-літньому пануванні англійських колонізаторів, так і в застійних формах до індустріального виробництва та його величезних розмірах. Після проголошення незалежності в 1947 р. Індія зробила  значний крок уперед у своєму розвитку.

    Туризм  відіграє одну з головних ролей в  світовій економіці, забезпечуючи десяту частину світового валового національного  продукту. Ця галузь економіки розвивається швидкими темпами і в найближчі  роки стане найважливішим її сектором.

    На  сучасному етапі розвитку туристичної  діяльності залишаються актуальними  дослідження в галузі теорії та практики туризму, які здійснюють Дядечко  Л.П., Кифяк В.Ф., Новіков В.С., Самойленко А.А., Сокол Т.Г., Храбовченко В.В., Семенов В.І.

    Актуальність  теми роботи зумовлюється зростанням інтересу до туризму в Індії. На сучасному етапі є багато розробок в цій галузі, але вони аналізують цю проблему фрагментарно, тому вона й надалі залишається недостатньо вивченим явищем у сучасному туризмі.

    Об’єктом  дослідження є туристична галузь Індія.

    Предметом дослідження є туристичний ринок в Індії.

    Мета  роботи дослідити туристичний ринок в Індії. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

• розглянути загальну характеристику туристичної Індії ;
• дослідити історико-культурні ресурси Індії;
• проаналізувати туристичну галузь Індії.

    Джерелами досліджуваного матеріалу даних про туристичний ринок Індії є тексти з газет та журналів, ресурси Інтернет та наукові роботи вчених.

    Методи  дослідження: описовий метод.

    Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,  висновків, додатку, списку літератури, який містить 42 використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика туристичної Індії

    1.1. Фізико-географічна  характеристика Індії 

    1.2. Курорти

       Штат Гужарат - місце, де блакитні води моря зустрічаються з білими пісками побережжя, о сліпучі заходи змагаються з рожевим сходом. Джунглі тут пишно ваті, густі і зеленуваті, леви вільні, а фламінго витончені. Білі храми чисті, а камінчики палаців нежатся, що пожовтіли від часу, на жаркому сонці.

       Гужарат - неповторний штат, на місцевості якого  зустрічаються декілька природних  областей проживання диких тварин. Це широкі рівнини, листяні ліси, болота, морські екосистеми і джунглі. Тут  мешкають якісь зовсім рідкісні тварини  на зразок азіатського лева, дикого осла або четирехрогой антилопи.

       Самою унікальною визначною пам'яткою  штату є розкопки останків динозаврів в Баласиноре і Кутче. Розкопки входять  в четвірку найвеличезніших в  світі поховань кісток вимерлих рептилій. Тут також знайдені яйця динозаврів, що закам'яніли.

       Берегова  лінія Гужарата - щонайдовша в Індії  і складає 1600 км.тут розміщені живописніші пляжі західного побережжя, також маса історичних фортів, храмів і портів.

       Гопнат колись був улюбленою літньою резиденцією Махараджі округу Бхавнагар і до цих пір залишається найпопулярнішим пляжем штату. Прибережне село складається з бунгало і особняків в колоніальному стилі. Пляж розміщений в бухті Кхамбхат в 75 км. від столиці округу. У цьому районі кублиться величезна кількість видів птахів і частенько дме свіжий бриз, приносячи полегшення від літньої жари.

       Пляж  пісочний, поряд - вапнякові кручі. Схід у воду пологий, вдалий, прибережні води маленькі. Проте тут зовсім велика різниця рівня води під  час приливів і відливів, що робить воду каламутною і не дуже привабливою  для довгого плавання.

       Біля  села Ражпара пляж менш безпечний  для плавання, тому що у воді зустрічаються  групи камінчиків. Проте зате тут  можна погуляти наодинці і відвідати  форт Янжмер.

    Тамілнад – най південніший індійський штат (столиця - Ченнаї). Його населення - нащадки старого народу Таміла, який числиться корінними жителями Індії. Индо-арійці, що прийшли на півострів пізніше, рівномірно відтіснили тамільцев на південь, де останні і закріпилися.

    За  час власної великої історії  тамільци створили безліч класних літературних творів і прекрасних архітектурних  споруд. Зараз в Тамілнаде налічується  більше 30 000 храмів, за що штат отримав  ім'я “Земля храмів”. 
 

    Побудовані  в різний час різними династіями, вони все-таки зберігають загальні ознаки архітектури Таміла - велика башта  над входом і широкі, просторі холи і коридори.

    Клімат  тут тропічний, без різкої зміни  погоди між літом і зимою. Квітень  і травень - найжаркіші місяці, коли температура піднімається до +40 C. На пляжах в цей час не дуже приємно - волого і сиро. Але, ночами морський бриз освіжає повітря. З листопада  по лютий в Тамілнаде продовжується  м'яка зима з приємною холодною погодою.

    В загалом , температура все одно не опускається так, щоб був потрібний теплий одяг.

    В Тамілнаде розміщується найдовший  пляж в Індії і 2-ою по протяжності  в світі - пляж Марина. Фактично на всіх пляжах відпочиваючим дають на прокат моторні човни, парусні яхти і  катамарани.

    Марина-Бич

    12 км. золотого піску, незаплямлене  море, хороше місце для серфінгу. Пляж Марина розміщений на  східній стороні Ченнаї. Це одне  з самих фаворитних місць для  спостереження за шикарними заходами  і сходом. Купання тут небезпечно, тому що отлівноє телеченіє  дуже могутнє. З ним важко  упоратися навіть досвідченим  плавцям.

    Вечорами  пляж перетвориться в місце відпочинку і розваг місцевих мешканців і  туристів. Тут розкидаються літні  кафе і торговці виносять свої продукти: від повітряних зміїв і сувенірів  з раковин до свіжовичавлених  соків. Діток особливо заманює катання  на поні.

    Орісса. Територія сьогоднішнього штату Орісса (столиця – місто Бхубанешвар) – це частина старого королівства Калінга. У 261 році д.н.е. Калінгу захопив запеклий правитель Ашок. Проте Калінга здолала фаворита – скоро Ашок, утихомирений тутешньою природою і життям, прийняв буддизм і став послідовником пацифізму.

    7-13 вік з'явився для Калінги розквітом  архітектури, зразки якої, що збереглися, зараз розкидані по всьому  штату. Незалежність Орісса отримала  в 1936 році. Зараз це в основному  земледельчекськая територія, з  великою кількістю маленьких  сіл і місцевих “святих людей”. Також тут розвинена здобич  потрібних копалин.

    Дві третини місцевості Орісси - це докембрійськіє гори, що таять в собі безліч мінералів, включаючи хром, залізо, ванадій, доломіт, гранує і т.п.

    Якнайкращий час для візитів - між жовтнем  і березнем. У цей період погода тут зовсім приємна і така, що розташовує до подорожей і відпочинку. Також це час, коли мільйони перелітних птахів прилітають сюди з півночі, щоб вити кубла в лісах і на озерах Орісси. Найвища температура - в травні-липні. Спочатку осяй - декілька тижнів проливних дощиків.

    Карнатака – штат з субтропічним кліматом і достатньо розвиненою індустрією. Особливо активно розвивається тут електроніка і комп'ютерна інженерія. Столиця штату - Бангалор.

    В 2002 році уряд Карнатаки прийняло рішення  виділяти максимум засобів на розвиток туризму і створення інфраструктури для відпочинку.

    Квітень і травень - найжаркіші місяці. У  травні температура піднімається до +40 З. 23 травня 1928 року в Райчуре була зафіксована найвища температура  штату +45,6 С. Прохладнее всього тут в  грудні-січні. 16 грудня 1918 р. в Бідаре була зафіксована найнижча місцева  температура +2,8 З.

    Побережжя штату складається із затінених  пальмовими гаями барвистих пляжів, омиваних водами Аравійського моря. Суспільна  протяжність побережжя - 320 км.

    Карвар

    Пляж  пісочний, з пальмовим гаєм, по якому  зовсім приємно гуляти, море спокійне. Карвар надихнув великого індійського  поета Рабіндраната Тагора на його першу п'єсу. З пляжу розкривається  гарний вигляд на декілька малеханьких  острівців, відвідати які можна  на човнах.

    Визначні  пам'ятки - форт на горбику Садашивгад, храм Дурга, неповторна Октагональная  церква і храм Венкатарамана, в якому  знаходяться розписи охрою. У 3 км. розміщений Девбах - центр дайвінга і снокреллінга.

    Девбах

    Можна розміркувати, що Девбах - пляж штучно побудований, так відмінно він захований  від вітру. Цей півострів фактично ізольований від зовнішнього  світу, покритий казуаріновимі гаями  і дає відпочиваючим різні  водні види спорту, поїздки на човнах, прогулянки з дельфінами. Там і  сям по пляжу розкидані живописні  бунгало на палях, між пальм розвішені  гамаки. Пляж пісочний, вода спокійна.

    Мальпе

    Пляж  Мальпе - це природна гавань і популярне  місце для пікніків. Розміщений в 6 км. від Удупі. Пляж маленький, спокійний, камерний, пісочний. Красиве місце  для плавання, рибалки, морських прогулянок. 
 
 
 

         1.3. Транспортна система  держави

    Добре розвинена  в Індії мережу міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних "Air India" і іншими авіакомпаніями. Компанія " Indian airlines" забезпечує перельоти  по внутрішніх лініях і в довколишні країни. Окрім повітря, є морські  і наземні шляхи сполучення з  країнами: До Шрі-ланку: Пороми з Рамешварама (лінія не обслуговується під час мусонів). Українські авіалінії "Аеросвит" здійснюють прямі перельоти з Києва в Делі. Також існують авіа перельоти в Делі з Москви, Ташкента (Узбецькі Авіалінії), Бішкека (Киргизькі авіалінії), Алма-Ати (Казахстан). Міжнародні аеропорти: Діли, Калькутта, Мумбаї (Бомбей). 
У Індії лівобічний рух. 
       Пересуватися по країні найшвидше на літаку, комфортніше - на потягу, дешевше - на автобусі. Оскільки квиток першого класу на потяг іноді стоїть не багатьом дешевше, ніж авіаквиток в ту ж крапку, розумніше їздити другим класом з кондиціонером. Такі вагони бувають двох типів: по 4 людини в купе і по 6. Майте на увазі, що на індійських залізницях існує офіційна квота для іноземних туристів. На головних ж.д. вокзалах найбільших міст є окремі "віконця" або навіть зали для продажу цих квитків (зазвичай за долари США, причому здачу вам видадуть в рупіях). Якщо ж ви хочете подорожувати на потягу вже зовсім дешево, можна поїхати звичайним другим класом (без кондиціонерів), але обов'язково на "лежачому" місці. Буде багато вражень. 
      Тривала автобусна подорож незмінно вимагає значної фізичної і психічної витривалості. Компенсація тому - безліч місць дивовижної природної краси, через які ви проїжджаєте. Офіційні "туристичні автобуси" знаходяться у відносно придатному стані. Багато автобусних цін можуть бути предметом торгівлі при покупці через турагентство або готель. 
      Автобусна мережа в Індії розвинена краще чим у нас. Свої транспортні компанії є в кожному штаті, плюс велике число приватних автобусних компаній. Державні автобуси розділяються по класах: пасажирський, полу-люкс, люкс, хай-теч бас, ейр кондішн (АС), сліпер бас. У сліпер басі (sleeper), замість сидінь, в два яруси зроблені полиці. Пасажири подорожують лежачи, подібно як на потягу. Зручно для дальніх нічних поїздок. Всі типи державних автобусів цілком придатні для поїздок. Різниця тільки в комфорті і вартості. 
За швидкістю, автобуси діляться на міські і приміські, прості рейсові, з обмеженими зупинками (limited stops), полу-експресси, експреси і супер-експресси, інтерстейт супер-експресс. Відмінність в часі в дорозі і числі зупинок. Їдучи на експресі, менше вірогідність того, що водій вирішить заїхати в село до своїх родичів і Всього автобуса доведеться його чекати. Навіть найшвидші автобуси роблять раз в декілька годинників зупинки на придорожніх стоянках, де є як мінімум кафе і туалет [25]. 
       Всі характеристики підсумовуються, і в результаті в розкладі можна прочитати приблизно наступне: Mumbai S.Exp Video AC 2х2 Delux Coach. Це можна розшифрувати як: супер-експресс до Бомбея, з кондиціонером, високими (швидше за все) сидіннями по два в кожному ряду і показом відео, що відкидаються, на борту. 
        У державних автобусах завжди є кондуктор. На проміжних зупинках, квиток можна купити у нього. Він же підкаже потрібну зупинку і дасть раду. Індійські кондуктори - дуже хороші люди. 
         У приватних автобусах також завжди є людина крім водія. Його функції полягають в допомозі водієві і пасажирам. Він допомагає паркуватися, откривать-закривать двері і бігає "за пивом". Водій принципово ніколи сам не митиме скла або не забиратиметься в салоні, це справа його помічника. 
Приватні компанії виконують дальні рейси на туристичних автобусах подібних Ікарусам, дуже часто з полуторною відстанню між сидіннями, що дуже зручно. Вартість квитка на приватний автобус приблизно в півтора рази дорожче  
Їзда на велосипеді є, поза сумнівом, одним з кращих способів вивчення міста і околиць. Вартість оренди від 15 рупій в день. Перевірте стан велосипеда (ланцюг, гальма, шини, насос і т. д.) перш ніж його узяти. Якщо берете мотоцикл або ськурер, обов'язково переконаєтеся в його справності (так само, краще мати має рацію або возити з собою гроші на штрафи). 
На кожному велосипеді обов'язково встановлений протівоугонний замок. Їм треба користуватися завжди [28]. 
        Авто- і моторикші зустрічаються в більшості міст. Ви можете найняти їх як таксі. Моторикші - екзотичний і швидкий спосіб пересування по місту, хоча вони дуже забруднюють повітря, оскільки працюють на дизелі. Наприклад в Бомбеї, в'їзд моторикш в центральну частину міста зараз заборонений. 
        Велорикші залишилися тільки в менш крупних містах і придатні тільки для невеликих поїздок. Ціна така ж як за таксі, швидкість маленька, зручності ніякого, в гору взагалі не тягнуть і доводиться вилазити і йти поряд. Якщо ви сіли в рикшу удвох, то бідний водій так напружується, що весь час борешся з бажанням допомогти йому і всій його сім'ї. Оскільки велорикша - явище для нас досить рідкісне, радимо використовувати будь-яку можливість, щоб прокотитися хоч би раз. Отримаєте масу вражень. 
        Таксі широко доступні. Як і скрізь, треба торгуватися, завжди робіть це перед відправленням. Збираючись в дальню поїздку, бажано хоч би на рісепшн готелю дізнатися її зразкову вартість. По лічильнику їздять рідко, і для того, щоб не переплатити у декілька разів треба наперед знати зразкову ціну. 
        Таксомотори легко відрізнити по шашечкам і особливому забарвленню. У великих містах може бути декілька компаній таксомоторів, що як правило працюють за однаковими тарифами. 
        При заміських поїздках таксисти часто привозять не туди, куди ви домовлялися, і вимагають додаткової оплати за виправлення своєї ж "помилки". Простим рішенням подібної проблеми є запис номера машини і обіцянка поспілкуватися з господарем фірми або поліцією. Після цієї процедури водій, як правило, стає значно чеснішим і покладістєє. У жодному випадку не дозволяйте йому підбирати по дорозі попутників.  
       Для багатьох людей Індія до цих пір - технологічно малорозвинена, убожіючи країна йогів, джунглів і слонів. Але сьогодні це зовсім не так. Узяти хоч би індійські залізниці. Їх мережа - одна з найпротяжніших в світі (довжина близько 63 тис. км.) і, крім того, одна з найстаріших: перша колія була прокладена в квітні 1856 року. 
       Можливості цього виду транспорту в Індії використовуються на повну потужність. За день по рейках країни проходить 11 тисяч потягів, зокрема сім тисяч пасажирських. У путівниках і туристичних каталогах згадується про такі потяги, як «Палац на дорогах» і «Роял Орієнт». 
       Але ці потяги - скоріше розкіш, чим засіб пересування: одно - двохмісних  купе з ванною, шикарні ресторани, оформлені в стилі «махарадж», з відповідним меню; місця для кругового огляду місцевості, бари, бібліотеки і навіть свій лікар потягу. 
        Зрозуміло, вони призначені для казкової подорожі... за не менш казкові гроші! Для середньостатистичного туриста така поїздка - лише мрія. Але як же виглядає реальніший спосіб пересування по індійській залізниці? Скажу відразу: «неіндійці» по місцевих маршрутах їздять нечасто, віддаючи перевагу авіаперельоту. Потяги із звичним для європейців набором ознак комфорту небагато, і квитки на них слід замовляти наперед. 
        Зате на кожному вокзалі є окремі каси для продажу квитків іноземцям (а то і цілий касовий зал). Квитки в них можна купити і за валюту (долари США), але здачу дадуть в рупіях. 
       Треба бути готовим до подорожей другим класом. По-перше, багато потягів взагалі не мають вагонів першого класу; по-друге, витрачати гроші на перший клас не завжди розумно - за ціною він може бути в кілька разів вище, а вагони другого класу цілком пристойні. 
       Правда, в різних потягах вони можуть істотно відрізнятися один від одного: бувають з кондиціонерами і без; місця можуть виявитися «сидячими» або «лежачими», купе - розрахованими як на чотири люди, так і на шістьох. Виглядають ці вагони на зразок наших плацкартних. 
       Людина, що вперше потрапила в Делі, відразу вражається хаосом на вулицях і магістралях. Дороги буквально забиті машинами, мотоциклами, моторолерами, велосипедами, колясками рикш. 
        У Делі дуже дешево коштує таксі. Ціна поїздки з центру міста в аеропорт або двогодинної подорожі по вечірньому Делі із зупинками в будь-якому вподобаному місці не перевищує 3-х доларів. В основному проблему переміщення тут вирішують рикші. Мото- і велорикші тільки і чекають, щоб миттєво запропонувати свої послуги за 10-15 рупій (0,5 долара). Вночі тарифи вище в півтора рази [36]. 
       Іноземці з любові до екзотики в основному віддають перевагу велорикшам. Зручно розвалившись в кареті, можна насолоджуватися видами міста. Рикша доставить Вас в будь-яку вулицю, куди на іншому виді транспорту і не втиснешся. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          1.4. Туристичне районування країни

     Дороги  Індії – тропи паломників і  туристів. Ця країна, і її столиця  Делі зі своїми визначними пам’ятками, володіє колосальною привабливою  силою для людей будь-якого  віку і різних національностей, будь-якого  рівня освіти, несхожих релігійних і філософських переконань. Мандрівнику  по Індії належить зустріти на своєму шляху храми і монастирі, розкішні особняки й жалюгідні халупи, зіткнутися з казковими багатствами і  відштовхуючою убогістю. Індія –  країна, в якій кожен побачить те, до чого він внутрішньо підготовлений, і в якій кожен знайде саме те, що шукає. Ця країна відкриється іноземцю рівно настільки, наскільки він  буде здатний її сприйняти, і щедро  обдарує своїми багатствами того, хто виявиться готовим прийняти їх [9].

     Північна  Індія – осередок унікальних природних і історичних пам’яток – охоплює штати Джамму і Кашмір, Пенджаб, Хар’яна, Хімачал-Прадеш, Уттар-Прадеш, Раджастхан і славиться гірськими пейзажами Гімалаїв. Тут і висока точка Землі, і Долина квітів, і вічнозелені горби, і живописні водоспади.

     Делі  – це 7 міст в одному, побудовані за часів різних династій, кожна  з яких робила свій внесок до формування зовнішності міста. Вперше Делі стало  столичним містом в XI столітті, хоча перші поселення на цьому місці  існували ще раніше II-го тисячоліття  до нашої ери. Кожен куточок міста  зберігає сліди часу й ходу історії. Багато разів Делі через багатства  і скарби його правителів піддавався руйнівним набігам завойовників. І знову він воскресав із руїн, немов птах Фенікс із попелу. Моголи оголосили колись це місто столицею своєї держави [7].

     Нове  Делі – сучасне місто, створене в 30-ті роки минулого сторіччя. Строкатість, вуличний і базарний шум старого  району змінялися стриманою розкішшю нового. Але в цілому Делі, безумовно, елегантне місто, менш схильне до впливу ділової суєти, ніж інші індійські  мегаполіси. Для респектабельних  гостей Нью-Делі завжди відчинено двері  всесвітньо відомих дорогих готелів. Але знайти собі житло по кишені тут зможуть і любителі «дикого» туризму. «Дикуни» звично зупиняються  на одній із найзнаменитіших вулиць Нью-Делі – Мейн-базар-стріт. Тут  усюди зустрічаються дешеві готелі, в яких, проте, є всі зручності [22].

     Столиця Індії примітна своїм культурним життям, тут найдешевший і захоплюючий  шопінг, так само Делі – найбільший транспортний вузол, звідки можна дістатися  в будь-який куточок країни [7].

     Серцем  району Старого Делі вважається Червоний Форт – укріплена резиденція царів династії Моголів, найвеличніший і прекрасніший пам’ятник Делі XVII століття. Він є восьмикутником, оточеним стіною із червоного пісковику. З боку річки висота стін форту досягає 18 метрів, а з боку міста – 33 метри. Червоний Форт було побудовано в 1648 році в період розквіту Могольської Імперії і до 1857 року був резиденцією правителів із династії Великих Моголів. Інша історична цінність цього місця полягає в тому, що саме тут у 1947 році було спущено англійський прапор і піднято прапор незалежної Індії. Серед найцікавіших внутрішніх споруд форту – Діван-і-Ам – зал для публічних церемоній і Діван-і-Кхас – зал для приватних аудієнцій імператорів. Саме в цьому залі стояв знаменитий «павиний трон» могутнього правителя Шах-Джахана, зроблений із чистого золота й інкрустований незліченними алмазами, рубінами, сапфірами і смарагдами. У 1739 році імператор Надір Шах перевіз цей шедевр ювелірного мистецтва до Ірану, фрагменти його зараз експонуються в Тегерані. Що стосується діаманта Кох-і-Нор, який колись прикрашав трон, то він потрапив до Англії і нині виблискує в короні британської королеви. Жінки з імператорської сім’ї жили в палаці Ранг-Махал, поряд із яким підносяться стіни з витонченою, пишною різьбою біломармурової мечеті Моті-Масджід (Перлинної мечеті) [9].

     Найбільша мечеть Індії, місткістю 25000 осіб – Джама Масджід. Її будівництво почалося в 1650 році і було закінчено в 1658 році. До центрального входу мечеті ведуть 35 сходин. В архітектурний ансамбль входять чотири башти, троє великих воріт, два мінарети заввишки 40 метрів. Усе це побудовано з червоного пісковику й білого мармуру. У мечеті зберігаються розділ Корану, записаний під диктування пророка Мухаммеда, його тапок, волос із бороди і відбиток його ноги на камені.

     В 15 км від міста знаходиться ансамбль найстародавніших будівель Делі –  Кутб Мінар (Башта Перемоги). Її почали будувати в 1193 році, після завоювання Делі імперією Моголів. Конусоподібна п’ятиярусна башта заввишки 72,5 метра побудована з червоно-жовтого пісковику і прикрашена прекрасним орнаментом і вигравійованими висловами з Корану. Вхід до неї відвідувачам не дозволено. Поряд із баштою знаходиться перша побудована в Індії мечеть Кувват-уль-Іслам. Ця мечеть і мінарет являють собою залишки першої столиці мусульманських правителів Індії – Раї Пітхора.

     В 2 км від Старого Делі знаходиться  Новий Делі. Його діловим центром  є площа Коннаут. Площу оточують будівлі в колоніальному стилі, в яких розташувалися ресторани, магазини, банки і туристські офіси. Тут починається вулиця Раджпат, яка веде до Грат Індії. Вони являють собою 42-метрову тріумфальну арку, що нагадує про загиблих у Другій світовій війні.

     Місто буквально насичено храмами всіх світових релігій, що часто настільки  щільно стоять один до одного, що за мінаретом  мечеті видніється буддійська ступа, а  купол християнської церкви контрастує зі спорудами індуїстів. Храм Бахаї є дивом сучасної архітектури і зроблений у формі лотоса. Це символ того, що віра Бахаї, яка є незалежною світовою релігією, священна за походженням, всеосяжна за кругозором, наукова за методами і людяна в її принципах. У конструкції храму немає жодної прямої лінії [7].

     Однією  з визначних пам’яток Нового Делі є Лакшмі-Нарайан – храм із біло-рожевого мармуру, присвячений богам Крішні (Нарайане) і його сонцеликій дружині Лакшмі, побудований сім’єю відомих промисловців Бірла. Храм було побудовано на початку XX століття на пожертвування найбагатших людей країни та освячено в присутності самого Махатми Ганді [9].

     Делі  часто називають «Мавзолеєм Сходу» – так багато тут зосереджено  меморіальних споруд легендарних правителів і державних діячів багатьох епох. До розряду культових споруд відносяться  мавзолей Адхам Хана, дарга (місце  поклоніння) Кутбуддіна Бахтіяра Какі, гробниця султана Шамсуддіна Ілтутмиша (1235 р.), дарга мусульманського святого  Нізамуддіна Чишті Аулійї (1325 р.), архітектурний ансамбль усипальні  султана Гурі (1230 р.), гробниця Фірузшаха  Туглака, усипальня Сафдарджунга, гробниця єдиної жінки-правительки Сходу  – султанші Разії (1241 р.), шедевр могольской архітектури – гробниця Хумаюна (1565 р.), мавзолеї Джаханара-Бегам і Мухаммад-Шаха (1719 – 1748 рр.), мавзолей президента Закир Хуссейна (1973 р.) біля ісламського університету Джамія-Міллія, а також цілий комплекс усипалень у Садах Лоді [36].

     За  великою кількістю музеїв місто  може посперечатися з будь-якою столицею світу. Варто відвідати Національний музей, Національну галерею сучасного  мистецтва, Археологічний музей  Червоного Форту, Національний музей  природної історії, Меморіальний музей  Дж. Неру «Тінмурті-хауз» (1929 – 1930 рр.) недалеко від дипломатичного району Чанакьяпурі, Меморіал Індіри Ганді зі знаменитою «кришталевою річкою» (1988 р.), Музей  національних ремесел, Міжнародний  Музей ляльок, Національний дитячий  музей і акваріум у Палаці Дітей, музей Тибет-хауз на Лоді-роуд, непоганий  Музей ВВС в аеропорту ім. Індіри Ганді, Академію витончених мистецтв «Лаліт Калу Академії», Музей прикладних промислів  у великому виставковому центрі Прагаті  Майдан, Академію музики і танцю  з оригінальним Музеєм музичних інструментів, унікальний Музей туалетів Сулабх і  Делійський зоопарк (1959 р.) – один з  найбільших і багатших у світі.

     Місто Агра розташовано в північній  частині Індії в штаті Утта-Прадеш. Стоїть воно на річці Джамна. Ще за часів  правління династії Моголів у XVI – XVII століттях Агра була столицею Індії, проте в 1658 р. її перенесли  в Делі.

     Будівництво велося в декілька етапів, з 1631 по 1653 рік. Над спорудою будівлі працювало  більше 20000 осіб, набраних не тільки по всій Індії, але навіть і в Центральній  Азії. Головним архітектором був Іса  Кхан, прибулий з іранського міста  Шираз, а чудові європейські майстри  багато прикрасили фасад будівлі. Усипальня  збудована з мармуру (його треба  було доставляти на місце з каменоломні  за 300 кілометрів), але будівля зовсім не витримана повністю в білому кольорі, як це намагаються представити багато фотографій. Поверхня її інкрустована тисячами коштовних і напівкоштовних каменів, а для каліграфічно виконаних  орнаментів використовувався чорний мармур. Майстерної ручної роботи, філігранно оброблене, мармурове облицювання  відкидає тіні, що зачаровують, залежно  від падіння світла [9].

     Безсмертна  краса Тадж-Махалу до цього дня  служить джерелом натхнення для  поетів і художників, письменників і фотографів. А в місячні ночі закохані, як і багато століть тому, зустрічаються в тіні цього всесвітньо відомого пам’ятника любові.

     В 40 км від Агри знаходиться «місто-примара» Фатіхпур-Сикрі, колишня столиця Акбара. Історію створення Фатіхпур-Сикрі можна читати як чарівну казку. Вже втративши надію зачати сина, імператор Акбар прийшов сюди в пошуках знаменитого суфмійского містика шейха Саліма Чишті, у якого хотів дістати благословення й допомогу. Молитви були почуті, і незабаром в імператора народився син. Акбар назвав принца Салімом, на честь святого, і присягнувся побудувати нове місто. Так у 40 км від Агри на кам’янистих схилах виросло прекрасне нове місто Фатіхпур-Сикрі. Протягом 16 коротких, але пам’ятних років він був дивом, що захоплював гостей зі всього світу. Сьогодні Фатіхпур-Сикрі – спорожніле місто-примара. Проте внутрішня фортеця абсолютно не піддалася руйнівній дії часу. Її стіни, палаци, лазні, королівський монетний двір, площі і парки й донині нагадують про великого провидця і будівельника. У серці палацового комплексу до сьогодні панує пожвавлення. Сюди, до могили великого шейха Саліма Чишті, білого мармурового пантеону посеред двору Імператорської мечеті, приходять тисячі паломників, щоб покласти квіти, пов’язати клапоть на гратчасту панель і помолитися про народження сина [22].

     У священній Матхурі, між Делі і Агрою, якщо вірити переказам, народився Крішна. У Вріндавані (120 км на південь від Нью-Делі), «місті п’яти тисяч храмів», розташована ще одна «перлина» країни – храм Крішна-Баларам Мандір (Енгрідді-Мандір, 1975 р.), місце паломництва тисяч людей.