Сучасний урок музичного мистецтва
Міністерство освіти і науки України
Полтавський обласний інститут післядипломної
педагогічної
освіти
Кафедра
естетичної культури
Випускна робота
Сучасний урок
музичного
мистецтва
19 тарифний розряд,
Полтава – 2011
Зміст
І. Вступ
ІІ. Сучасний
урок музичного мистецтва
2.1.
Особливості уроку музики як уроку мистецтва
2.2.
Особливості уроку музики як
шкільного предмету. Музика в школі
як навчальний предмет та урок мистецтва
2.3.
Дидактичні вимоги до уроку музичного
мистецтва та структура уроку
2.4.
Типи уроків та особливості їх побудови
2.5. Інформаційні
технології на уроках
ІІІ. Висновки
IV. Список використаних джерел 33
V. Додатки
«Вплив музики на дітей благодатний,
тим краще для них ».
В. Г. Бєлінський
Б. Асафьев
«Вчитель повинен любити музику як живе
і ніколи не забувати, що не можна викликати
в дітях любов до того, чого не любиш сам,
Д. Б. Кабалевський
Вступ
Є багато професій на землі. Серед них професія вчителя не зовсім звичайна. Вчителі зайняті підготовкою нашого майбутнього, вони виховують тих, хто завтра змінить наше нинішнє покоління. Вони, так би мовити, працюють з «живим матеріалом», псування якого прирівнюється майже до катастрофи, так як втрачені ті роки, які були направлені на навчання.
Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки щодня з радістю віддаючи себе дітям, можна наблизити їх до науки, заохотити до праці, закласти непорушні моральні основи.
Діяльність вчителя – це щоразу вторгнення у внутрішній світ вічно мінливого, суперечливого, людини що росте. Ніякими підручниками не можна замінити співдружність педагога з дітьми.
Учителя називають інженером людських душ, архітектором характеру, лікарем хвороб росту, тренером інтелекту і пам'яті... Цей список можна продовжити. І все це чиста правда. Тільки, на відміну від інших професій, учителю не дано відразу насолодитися плодами своєї праці. Від посіву до жнив у нього проходить чимало років.
Тільки висококваліфікований вчитель, що володіє системою знань, умінь і навичок на рівні високих вимог сучасності зможе долучити сучасних школярів до музичного мистецтва.
Говорячи про кваліфікацію вчителя музики потрібно враховувати наступне:
1) яку підготовку він має;
2) чи відповідає ця підготовка сучасним вимогам;
3) чи займається самоосвітою, тобто чи поглиблює свої професійні знання і вміння.
Специфіка вчителя – музики в тому, що спеціальні знання, уміння і
навички повинні перебувати в єдності з педагогічними. Всі види діяльності і форми роботи в школі – уроки музики і різні позакласні заходи – вимагають від вчителя професійних знань і умінь не тільки музиканта, але насамперед педагога.
Помічено, що вчитель не завжди сприймає свою спеціальність комплексно, часом виявляючи себе в якійсь одній області музично-педагогічної діяльності (наприклад, добре знає історію музики, але слабо - теорію, уміє диригувати, але погано володіє інструментом).
Відповідно ж до сучасних вимог вчитель повинен бути різнобічно освіченим.
Мета даної роботи - показати особливості професії вчителя музики, які нові музичні технології можна застосовувати на уроці музики. Ця мета конкретизується у вирішенні таких завдань:
1) розкрити творчий характер діяльності вчителя музики;
2) визначити, якими знаннями, уміннями, навичками повинен володіти вчитель працюючи в школі;
3) розкрити музичні технології.
Саме практика показує, що вчитель, який володіє всім комплексом знань, умінь і навичок у різних областях музично – педагогічної діяльності зможе кваліфіковано проводити уроки музики.
Музичне
виховання повинне будуватися на принципах
відбору спеціальних методів стосовно
до віку та здібностей дітей – це і визначило
новизну та актуальність даної роботи.
Гіпотеза
– метод моделювання художньо-творчого
процесу – одна з найбільш необхідних
умов розвивального навчання на уроках
музики з раннього шкільного віку.
Об'єкт
– професійна підготовка вчителя музики.
Предмет
- метод моделювання художньо-творчого
процесу – як один з необхідних методів
музичного навчання.
База
дослідження – Смородщинська ЗОШ І
– ІІ ступенів.
ІІ. Сучасний урок музичного мистецтва
Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 98 % робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку: його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії над ним тощо.
Гарна школа починається з уроку. Від нього залежить усе: культура, доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання, однак авторитет самого заняття настільки високий і міцний, що не підлягає сумнівам навіть найсміливіших критиків... Саме тому ми звертаємося нині до уроку як основної форми навчання зі спробою розглянути всю його багатогранність і багатоаспектність як єдину процесуальну систему.
Зрозуміло, що уроки в умовах гуманізації навчання, в умовах співробітництва (вчитель — учень) потребують величезної підготовчої праці, великих знань, якщо хочете, готовності душі. Форма уроку найсправжнісінького, творчого педагога не заважає, а допомагає йому в його праці, підвищенні якості навчання.
Сучасний урок, якісний урок, якісна освіта — всі ці питання постійно перебувають у полі уваги не тільки вчителів: вони хвилюють випускників, їх обговорюють батьки, роботодавці, висуває держава як одну з головних проблем забезпечення якісної освіти. Ми, вчителі, маємо усвідомити: щоб освіта була якісною, педагогічну діяльність слід спрямовувати не тільки на засвоєння учнями знань, предметних умінь і навичок, а й на засвоєння ними способів, методів і прийомів, на розвиток здібностей у пізнанні нового, незнайомого, на створення умов для розвитку самостійності та набуття ще в шкільному віці досвіду вирішення проблеми, реалізації своїх намагань як в освітній діяльності, так і загалом у суспільстві.
Виходячи з нових реалій і потреб суспільства, ми розуміємо та відчуваємо на практиці: особливістю сучасності стає те, що людина для самореалізації в суспільстві має набути вміння самостійно, усвідомлено робити вибір, активно діяти та природно сприймати зміни, вміти структурувати свій життєвий простір і вчитися протягом життя.
Вчителі постійно тримають в полі зору це питання, проводять моніторинги навчання учнів, аналізують їх. Результати досліджень свідчать, що незначний відсоток старшокласників у школі все ж таки не відчуває зацікавленості в навчанні. У суспільстві, в якому людина має вчитися протягом усього життя, ця проблема дуже серйозна. Тому вчителі намагаються створити всі умови для засвоєння учнями знань, для самостійної їх діяльності. Необхідно знання покладати в основу, щоб вони виступали підґрунтям для самодіяльності. Треба ставити за мету виховати в учнів навички роботи зі знаннями, бо це розвиває їхні здібності.
Зміст навчання сам по собі, без спеціального формування прийомів розумової праці, не може автоматично розвивати інтелект учнів. Він є лише передумовою, підґрунтям для розвитку мислення. Тому колектив учителів наповнює процес навчання діяльністю та спрямовує на становлення свідомості й особистості.
Учити дитину пізнавати свій внутрішній світ, свої потенціальні можливості, пізнавати світ іншої людини, вживатися в оточення, пізнавати реальність — це стає невід'ємною складовою освітньої діяльності вчителів.
Вчителі вже давно зрозуміли, що процес, в якому поєднується, накопичення знань і саме пізнання, творить людину, яка вміє діяти, співчувати, розуміти свою причетність до того, що відбувається навколо неї, розуміти інших, бути толерантною, відповідальною, накопичувати досвід вирішення проблем, знаходити компроміс.
Завдання
музичного виховання визначають зміст
і форму занять. Уроки різних типів включають
загальні педагогічні елементи: пояснення,
бесіду, демонстрацію, виконання завдань
окремими учнями, фронтальну діяльність
учнів тощо. Але уроки розрізняють за їх
основним змістом: пояснення, закріплення,
робота з підручником та літературою,
виконання письмових та усних завдань.
Структура уроку повинна бути стандартною,
вона залежить від мети, конкретних задач
та специфіки самого предмету. Учителю
музики не потрібно будувати урок за прикладом
іншого уроку будь-якого шкільного предмету
або без якихось правил. /Спроби закріпити
положення уроку музики на рівні інших
уроків, веде до штампів, до зниження емоційності
занять. А підкреслювання, що урок музики
це "цікава діяльність" веде до його
легковажного сприйняття – урок музики
другорядний, необов’язковий/.
2.1 Особливості уроку музики
Урок музичного мистецтва – це урок мистецтва, в якому найважливішими е почуття, емоційна сфера. Пізнання, що відбувається в процесі навчання музиці, специфічно, воно не може бути діяльністю тільки думки, а обов’язково повинно являти собою єдність емоцій та розуму, свідомості та почуттів.
Музика впливає на людину комплексно, на його психіку, моторику, фізіологічні процеси. Особистість не тільки відчуває різні почуття, стани радості, суму, бадьорості, не тільки думає, усвідомлює виникаючі почуття, але під впливом музики в організмі людини можуть виникати фізіологічні зміни /пульс, тиск.../
Єдність
емоційного і свідомого, кожний елемент
уроку повинен викликати
Єдність
художнього і технічного. Всі компоненти
уроку повинні бути художніми /не
тільки репертуар, але й вправи/. Один звук,
і той повинен бути художньо красивим.
Але для того, щоб домогтися художності,
потрібна праця, необхідно технічно володіти
матеріалом.
2.2. Особливості уроку музики як шкільного предмету.
Музика в школі як навчальний предмет та урок мистецтва.
Цілеспрямоване і систематичне музичне виховання здійснюється в школі на уроках музики.
Музика є одним із видів мистецтв, який і складає основний зміст предмету. А разом з літературою і образотворчим мистецтвом складають естетичний цикл. Отже, музика, література і образотворче мистецтво знаходяться в тісному зв’язку. Тому твори образотворчого мистецтва, художнє слово допомагають передати глибину почуттів, які втілені в музиці. А в свою чергу, музика здатна викликати настрій, переживання, які співзвучні багатьом творам живопису і літератури.
З словами В.Сухомлинського “Пізнання світу почути неможливо без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду він неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.
Музика, як шкільний предмет, тісно пов’язана з історією, бо твори які створюють композитори завжди відповідають історичним подіям, різним соціальним проблемам. Свої перші кроки до музики дитина робить ще до школи. Діти слухають її від своїх батьків, в дитячих садочках, дивляться дитячі передачі, мультфільми, і вже музика стає для них одним зі засобів емоційного впливу, адже викликає у них почуття радості і ще часто, слухаючи її, діти роблять відповідні рухи, підскоки, підспівують мелодії. Найбільше пов’язані з музикою ті діти, котрі відвідують дитячий садочок: там вони розвивають свій емоційний відгук на музику, музичний слух, музичну пам’ять, відчуття ритму, набувають навичок слухати музику, вчаться правильно співати, грати на ДМІ, виконують різні музично-ритмічні рухи.
Починаючи з 1 класу діти ще більше проявляють інтерес до музики, особливо до рухливої, веселої, життєрадісної за характером, адже в міміці, жестах, рухах під музику вони відкрито виражають свої переживання і почуття задоволення.
Метою уроків музики в ЗОШ є – виховання музичної культури учнів як необхідної частини їх духовної культури.
Поняття “Музична культура” досить об’ємне. Воно включає:
морально-естетичні почуття і переконання, музичні смаки і запити;
знання, навички і вміння, без яких неможливо засвоїти музичне мистецтво (сприймання, виконання); музичні, творчі здібності, які визначають успіх музичної діяльності.
Нині діюча програма з музики має тематичну побудову: всі теми – це ніби східці, які ведуть учнів до оволодіння музичною культурою. В темах чверті послідовно розкриваються особливості музичної мови, багатство і своєрідність її змісту, зв’язок з іншими видами мистецтва – живопис, література, особливості емоційного впливу музики.
На уроках музики учні знайомляться з кращими зразками української народної музики, фольклору, творами композиторів-класиків, масовими піснями. Основою виховання музичної культури учнів є засвоєння саме класичної спадщини. Важливим завданням музичного виховання в школі є формування, як уже згадувалося, музичної культури учнів в процесі спілкування з музикою, внаслідок чого формуються їхні інтереси, погляди, смаки тощо. Доба технічного прогресу розширила можливості слухання музики. Якщо декілька десятиріч тому уява про музику пов’язувалась лише з концертним залом, то в наш час – час новітніх технологій, це зовсім інакше. Учні розширюють свій музичний світогляд за допомогою телевізорів, магнітофонів, програвачів, комп’ютерів, аудіо і відеозаписів, касет і таке інше. В таких умовах музичне виховання набуває ще більшої значимості.
Тут велика заслуга належить учителеві. Розвиваючи здібність розуміти мову музики, відчути її виразність, вчитель дає учням необхідні знання, навички, вміння, виховує інтерес для музики, формує естетичні смаки.
Музичне
сприймання розвивається не тільки в
процесі слухання музики, а й на
інших видах музичної діяльності.
Тому дуже важливо, щоб учні набували навичок
і вмінь під час співу, ритміки, гри на
ДМІ, а також в процесі вивчення музичної
грамоти, яка допоможе їм краще зрозуміти
і виразно виконувати твори. Таким чином
у виконавській діяльності інтенсивно
розвиваються музичні творчі здібності
розширюються можливості активного сприймання
музики, а це в свою чергу, залежить від
правильного розв’язання загальноосвітніх
завдань.
Урок музики – основна форма організації навчання
На різних етапах розвитку школи музичні заняття проводилися в різних формах, і в 40-х роках, в якості основної форми учбово-виховного процесу, встановився урок. Були і такі форми музичних занять, як екскурсія та практичні заняття з видів музичної діяльності.
Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти, кожний вчитель шукає свої напрямки у навчанні. Дуже важливо не втратити головне – людину, як особистість, яка не тільки має знання з економіки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а отже, співчувати іншим людям.
Урок музики – основна форма організації музично-виховної роботи в школі, хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Урок включає в себе різні види музичної діяльності учнів: спів, музично-ритмічні рухи, гра на ДМІ, слухання музики, музична грамота. Для уроків музики характерною є особлива емоціональна атмосфера – це цілком природно, адже музика – мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання. Одержані враження посилюються під впливом учителя, який передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу вчитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.
Кожен урок має багато спільних рис, але і має свою своєрідність і неповторність. В уроці все повинно бути добре продумано: мета і завдання, зміст і структура, засоби і методи, прийоми роботи, бо без цього не можна досягнути добрих результатів.
Підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь, майстерності вчителя, тобто як він зуміє організувати і реалізувати виховні, освітні і розвиваючі можливості музичного матеріалу. Для успішного розв’язання цих завдань, вчитель мусить глибоко вивчити твори і добирати їх у відповідності вікових особливостей учнів, їх музичній підготовці.
У зміст уроку входять твори різні за характером, настроєм, тому для досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру: послідовність різних видів музичної діяльності.
Продумуючи емоціональний рисунок уроку, перехід від одного твору до другого, вчитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги учнів. При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового та емоціонального навантаження учнів. Наприклад, робота з молодшими школярами (нестійка увага, швидка втома, не сформованість голосового апарату...) або складну пісню краще розучувати протягом декількох уроків, а не за рахунок збільшення навантаження і часу на одному чи двох уроках; після розучування важких музично-ритмічних рухів не бажано починати спів, який вимагає спокійного, врівноваженого дихання і зосередженості, а також слід враховувати місце уроку в розкладі – чи він є першим, третім чи шостим.
Отже, щоб структура уроку була гнучкою, потрібний творчий підхід вчителя до його побудови. Урок повинен проходити по заздалегідь наміченому плану, однак неможливо передбачити деякі несподівані ситуації та й, взагалі, не можна дати поради по кожному конкретному випадку. Інколи, із-за непередбачених обставин приходиться перебудовувати урок “на ходу”. Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися і в кожному конкретному випадку прийняти відповідне рішення.
Якість сучасного уроку в значній мірі визначається активністю учнів.
Проблема активності вирішується не тільки завдяки цікавій побудові уроку; багато буде залежати і від індивідуального підходу вчителя до кожного учня. Адже вчитель повинен знати добре своїх учнів, пам’ятати про їх сильні і слабкі сторони, інтереси, нахили, - оптимістично оцінити можливості конкретного учня.
На уроці необхідно прагнути до безпосереднього спілкування, використовуючи такі прийоми, як навідні запитання, підказки впівголоса, запитальний або здивований погляд, одобрюючий кивок, жести, міміка вчителя тощо.
Сучасний урок музики важко уявити собі без спеціального обладнання: естетичне оформлення кабінету, ДМІ, наочність, ТЗН, магнітофон, магнітна і звукова дошка, телевізор, грамзаписи, аудіо і відеозаписи, фонограми, комп’ютерне обладнання, мультимедійну дошку, програмне забезпечення для уроків музичного мистецтва, озвучення з клавіатурою допомагає вчителеві зробити більш цікавим розучування пісні, слухання музики, інші види музичної діяльності.
Підготовка і проведення уроку завжди вимагає від учителя творчого підходу, активного прояву його знань, умінь та професійного досвіду праці.
Особливу роль на уроках музики відіграє наочність. Так у 1 класі наочність в основному застосовується в музично-дидактичних іграх та спеціальних завданнях: за допомогою нот-кружечків діти на фланелеграфі викладають напрям руху мелодії, а для визначення тембрів музичних інструментів показують карточки із їх зображенням, інші завдання.
Урок музики має велику силу впливу на внутрішній і духовний світ учнів, пробуджує інтерес до музики, необхідність спілкуватися з нею. Поступово на кожному уроці діти вчаться розуміти, що музика тісно пов’язана з життям, тобто, що між музикою і життям є міцний зв’язок.
Покажемо це на прикладі: після того, як діти прослухали національний гімн “ Ще не вмерла Україна” муз. М.Вербицького на слова П.Чубинського, вчитель розповідає: понад 150 років слова цього гімну були заборонені, ніде не друкувалися. Розповідає про автора тексту – українського поета, етнографа і фольклориста Павла Чубинського, який народився у 1839 р. сім’ї козацького роду. За боротьбу за волю України засланий був до Архангельська, де і написав слова цього гімну і передав на Україну. Аж у 1989 році, на його могилі (Кладовище у Борисполі) на кам’яній плиті викарбувані перші рядки вірша “Ще не вмерла Україна”... Музику на слова написав М.Вербицький (1815-1870).
Цікаво знати, що спершу це був солоспів у супроводі гітари, а пізніше обробка для хору. Гімн характеризується широтою осмислення історичної долі українського народу, в ньому утверджена віра за волю, свободу і славу народу. В гімні висловлені сподівання, що пісня волі “За Карпати відіб’ється, загомонить степами, а України слава стане поміж народами”, передвіщали прийдешні світлі часи воскресіння народу.
Саме, як національний гімн, “Ще не вмерла Україна” визнавався Іваном Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Спрямована в майбутнє, головна пісня українського народу утверджує його волю віддати все за нашу свободу. Саме цією спрямованістю пісня пустила глибоке коріння у національну свідомість українців обох частин України. Пісня – гімн вийшла за рамки української поезії. На початку ХХ ст.. її переклали на кілька іноземних мов: німецьку, англійську, французьку і інші. Всі урочисті свята українського народу починаються і закінчуються урочистим виконанням цього гімну.
З 17 вересня 1991 року українське радіо розпочинає свої передачі виконанням гімну “Ще не вмерла Україна”, а з 5 грудня того ж року, гімн вперше офіційно прозвучав на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави. Так гімн, створений двома українськими синами, повернувся до пісенної скарбниці народу”.
Після такої розповіді вчителя, а також, після аналізу прослуханого твору із застосуванням методу діалогізації, учні краще зрозуміють глибину змісту у тісному зв’язку двох образів: поетичного і музичного.
Рівень співочої культури учнів вищий у тих вчителів, котрі у своїй професії керуються тим, що “український народ – народ співець і піснетворець. Він склав безмежну кількість чудових пісень, які супроводжують його і в праці, і в смутку, і в радості. Ще у свій час М.Гоголь говорив, що: народні пісні для України все: і поезія і історія, і батьківська могила, і що пісні ці – народна історія, яка розкриває все життя народу”.
Демократизація школи принесла зараз більшу свободу вчителю музики
- у показі і викладі нового матеріалу;
- у побудові уроку музики, яка залежить від віку учнів та специфіки дидактичної мети даного уроку;
- у виборі програми;
- у подоланні формалізму та стандарту у проведенні уроку.