Суддів до місцевого суду

                                                                 ЗМІСТ 

     ВСТУП

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗАСАДИ МІСЦЕВИХ СУДІВ.

1. Поняття і зміст терміну місцевих судів ……………………...……5
2. Види і склад місцевих судів………………………………………...8
3. Основні завдання та функції судів загальної юрисдикції……….10
4. Зарубіжний досвід роботи в місцевих судах……………………..15

РОЗДІЛ  2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ СУДІВ.

          2.1. Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду…..……21

          2.2. Повноваження та статус голови місцевого суду…………………...26

          2.3. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів……….…..…28

          2.4. Засади фінансування судів………………………………………..….31

2.5. Організація роботи місцевого суду……………………………..…..34

     ВИСНОВОК

     ЛІТЕРАТУРА

                                                      ВСТУП 

   Актуальність теми даної курсової роботи. Надійний захист прав і свобод людини та громадянина, як того вимагає Основний Закон України може забезпечити тільки судова система, яка діятиме на загальновизначених демократичних засадах. Відтак одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих загальних судів, які є основою судової системи України і мають стати основою судових гарантій прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності в державі.

     Метою  курсової роботи є формування  теоретичних положень і практичних  висновків, спрямованих на вдосконалення організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в аспекті здійснення судової реформи в Україні.

    Об’єктом  дослідження – є теоретичні, методологічні  та процесуальні проблеми правового  регулювання суспільних відносин  пов’язаних з організацією та функціонуванням місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні.

   Предметом  курсової роботи  – є правове  регулювання організації та функціонування  місцевих загальних судів в  період проведення реформування  судової системи України, що визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України “Про судоустрій”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, Указами Президента “Про державну судову адміністрацію”, Положенням “Про Раду суддів України” та іншими нормативно-правовими актами.

    До основних серед дослідницьких методів, що використовувались при написанні даної курсової роботи належить загальний метод пізнання для всіх наук – метод діалектики. Серед спеціально-наукових методів пізнання можна виділити структурно-функціональний метод, з допомогою якого поняття судової влади розкрито як явище з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів .Особливе місце тут займає формально-догматичний метод, опис і аналіз правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію . З допомогою таких прийомів досліджувались зміст та юридична природа поняття місцеві загальні суди, описувалися і аналізувалися правові принципи діяльності місцевих загальних судів в судовій системі України, здійснювалася зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, досліджувались юридичні факти, формулювались визначення та загальна концепція наукового пошуку.

   При написанні  даної роботи використовувались  мною різноманітні літературні  джерела та закони України  , зокрема закон України “Про  статус суддів”, “Про Вищу  раду юстиції”, “Про судоустрій  України”, “Про державний захист  працівників суду і правоохоронних  органів”, “Про Вищу Раду юстиції”, КПК України та ЦПК України та інші. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗАСАДИ МІСЦЕВИХ СУДІВ 

1. Поняття і  зміст терміну місцевих судів.

     Місцевий суд є основною ланкою у системі судів загальної юрисдикції. Це випливає перш за все з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесені законодавством до компетенції інших судів.

   Місцеві суди - це місцеві загальні суди, а також місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Вони є основною ланкою судової системи, оскільки розглядають переважну більшість справ, цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних. Ці суди є такими судовими органами, які найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами і інстанції, тобто вони розглядають і вирішують справу по суті.

    Засади організації та діяльності місцевих судів закріплено в Конституції, Законах України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів” і деяких інших нормативних актах.

   Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста. В назві місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться. До місцевих загальних судів належать і військові суди гарнізонів.

    Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, у якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду

   Місцеві  суди складають першу ланку  (рівень) у системі судів загальної юрисдикції. Їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

     Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами — окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України.⁵ До складу місцевого суду входять: судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

     За  своїми повноваженнями місцевий суд  є судом першої інстанції і  розглядає справи, віднесені процесуальним  законом до його підсудності.

     Зокрема, місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення; місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

     Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого  суду визначається Конституцією України (статті 126 і 128)¹ та Законом України "Про статус суддів" (ст. 9).³

     Місцевими загальними судами є районні, районні  у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

     Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими  адміністративними судами є окружні  суди, що утворюються в округах  відповідно до указу Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено . більше одного заступника голови суду.

     Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

     Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні  справи, а також справи про адміністративні  правопорушення. (частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно з Кодексом адміністративного судочинства України ).

     Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських  правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом  до їх підсудності.

     Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

¹ Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. — К., 1996. — 118 с.

³ Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992р. — Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — ст. 56; Голос України. — 1993, 10 лютого.

⁵ Молдован В. В. Основи держави і права. Курс лекцій: Навчальний посібник для юридичних фак. вузів. — К., Юмана. — 1996. С. 86-126.

                              1.2.Види і склад місцевих судів. 

1. У системі  судів загальної юрисдикції діють  місцеві суди як суди першої  інстанції у цивільних, господарських,  адміністративних та кримінальних  справах.

2. Місцевими  судами є:

1) дільничні  суди - районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;

2) окружні суди - окружні господарські суди, окружні  адміністративні суди та окружні  кримінальні суди, що утворюються  в округах відповідно до указу  Президента України.

3. Територіальна  юрисдикція місцевих судів визначається Президентом України при їх утворенні.

4. У найменуванні  місцевого суду використовується  назва населеного пункту за  місцем його знаходження.

5. Місцевий суд  складається не менш як з  трьох суддів місцевого суду, зі складу яких призначається голова суду.¹⁸

  Систему  місцевих судів складають: 

а) районні (міські), районні в місті та міськрайонні суди;

б) адміністративні  суди;

 в) господарські  суди;

 г) військові  суди гарнізонів.

   Вони  розглядають цивільні, господарські, адміністративні і кримінальні справи по першій інстанції. Усі господарські, цивільні і адміністративні справи та частина кримінальних справ розглядаються одноособово професійним суддею. Кримінальні справи де передбачені санкції до десяти років включно розглядаються судом у складі одного професійного судді і двох народних засідателів. Там де санкції перевищують понад десять років справи розглядаються судом у складі судді і шести присяжних (суд присяжних).

    Місцевий  суд складається із суддів  місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, у якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.¹⁰

            1.3. Основні завдання та функції судів загальної юрисдикції. 

    У системі поділу влади судова влада призначена для збалансування протистояння законодавчої і виконавчої гілок влади та здійснення правосуддя. У нашій державі вона репрезентується Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції, які становлять судову систему України.

    Свої повноваження судова влада здійснює через правосуддя – діяльність судів по розгляду і вирішенню кримінальних, цивільних, сімейних, трудових, адміністративних та господарських справ. Така діяльність відбувається у відповідній формі судочинства – встановленого законом порядку здійснення правосуддя.

   Таким чином, правосуддя –  це діяльність судів по розгляду  і вирішенню різної категорії  справ, а судочинство – встановлений  законом порядок здійснення правосуддя.

     Загалом, можна виділити п’ять основних форм судочинства:

2) кримінальне  – порядок порушення, розслідування та розгляду кримінальних справ. Здійснюється загальними судами згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року;

3) цивільне  – порядок судового вирішення  цивільних, сімейних, трудових, житлових  справ і справ окремого провадження.  Здійснюється загальними судами згідно з Цивільним процесуальним кодексом України 2004 року;

4) господарське  – порядок судового вирішення  справ у спорах, що виникають  при укладанні, зміні, розірванні  та виконанні господарських договорів,  а також у спорах про визнання недійсними актів, справ про банкрутство, справ за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Здійснюється господарськими судами згідно з Господарським процесуальним кодексом України 1991 року;

5) адміністративне  – порядок вирішення справ  у спорах, однією із сторін  яких є орган виконавчої влади,  орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа  або інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції. Ця форма судочинства наразі перебуває на етапі становлення і здійснюється адміністративними судами згідно з Кодексом адміністративного судочинства України 2005 року.⁹

    Вказані форми судочинства в Україні можна класифікувати на публічні (конституційне та кримінальне), рушійною силою яких виступає обов’язок компетентних державних органів порушити провадження в інтересах усього суспільства, та приватні (цивільне, господарське, адміністративне), в основі яких лежить диспозитивна воля особи, що виступає на захист власного інтересу.

    Специфіка суду як органу судової влади полягає і в тому, що його діяльність при розгляді судових справ суворо регламентована відповідними кодексами та іншими правовими актами. Основна мета такої суворої регламентації – забезпечення законного, обґрунтованого та справедливого вирішення судових справ.

   Під судовою системою розуміється сукупність судових установ – судів, яка побудована відповідно до компетенції і завдань, що стоять перед ними.

   Загалом всі суди судової системи України мають однакові завдання та принципи організації і діяльності, керуються однаковим матеріальним і процесуальним законодавством, але наділені власною компетенцією. 

¹⁰ Закон України “Про органи суддівського самоврядування” від 2 лютого 1994 р.

¹⁸ О.О.Шевченко, В.О.Самохвалов та ін. Історія держави і права України. За ред. проф. В.Г.Гончаренка. Курс лекцій. – Київ.:“Вентурі”., 1996. С. 228-256.

⁹ Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.

      За загальним правилом, судова система майже усіх країн світу будується у співвідношенні з адміністративно-територіальним поділом країни. При цьому можуть застосовуватися і змішані елементи судової системи – утворення спеціалізованих судів тощо. Чинна судова система України також побудована відповідно до наявного адміністративно-територіального поділу. Виняток з цього загального правила складають військові суди, в основі побудови яких лежить не адміністративно-територіальний поділ держави, а, в основному, види військових формувань та їх завдання.

    Відповідно до Конституції України і Закону України «Про судоустрій України» систему судів загальної юрисдикції становлять місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.⁷

    Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, і немає інших судів, які входили б до його системи. Він вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів. У зв’язку з цим він займає особливе місце в судовій системі України і до судів загальної юрисдикції не відноситься.

    Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно. До місцевих судів відносяться також військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, областей; міст Києва і Севастополя.

    Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Функціями апеляційних інстанцій наділені також вищі спеціалізовані суди щодо рішень апеляційних судів, ухвалених як судів першої інстанції.

     Функції касаційних судів покладаються на вищі спеціалізовані суди та відповідні палати Верховного Суду України. У касаційному порядку можуть перевірятися:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного  суду, постановлені ним як судом  першої інстанції; 

2) вироки  і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному  порядку. 

     Таким чином, за Конституцією України передбачається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

               Загалом, судова система України має такий вигляд:

   Форми і завдання судової діяльності визначаються інстанційністю. Під судовою інстанцією розуміється суд (або його структурний підрозділ), що виконує ту чи іншу судову функцію з розгляду судових справ (прийняття рішення по суті, розгляд скарг і подань). Для забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють: суди першої інстанції; суди апеляційної інстанції; суди касаційної інстанції.

   Судом першої інстанції називають суд, який розглядає справу по суті і вирішує її остаточно шляхом винесення вироку в кримінальних справах чи рішення у цивільних справах.

   Апеляційні – це ті суди, які за скаргами і поданнями перевіряють законність і обґрунтованість постановлених судами першої або апеляційної інстанції судових рішень, які ще не вступили в законну силу. Апеляційними судами в Україні є відповідні палати в кримінальних і цивільних справах обласних апеляційних судів, апеляційні військові суди, Апеляційний суд України, апеляційні спеціалізовані суди та вищі спеціалізовані суди (щодо рішень апеляційних спеціалізованих судів, постановлених у першій інстанції).

    Касаційні суди – це суди, які вправі перевірити законність і обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, які набули законної сили. Касаційними судами нашої держави є вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

    З побудовою судової системи тісно пов’язане таке поняття, як підсудність справ судам. Визначити підсудність означає встановити суд, який відповідно до закону уповноважений вирішити конкретну судову справу. Додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду судової справи з урахуванням її конкретних особливостей, забезпечує реалізацію права учасників судового розгляду на компетентне вирішення справи.

     У теорії процесуального права розрізняють родову (предметну) і територіальну (просторову чи місцеву) підсудність.

   Родова (предметна) підсудність – обумовлена предметом спору ознака справи, в залежності від якої розмежовується компетенція між різними ланками судів. Загалом, даний вид підсудності дає відповідь на питання, яку категорію справ як суди першої інстанції розглядають місцеві суди, яку апеляційні, а яку – Верховний Суд України.

    Територіальна підсудність – це ознака цивільної справи, на основі якої розмежовується компетенція судів у межах однієї ланки. Загальна територіальна підсудність встановлює загальне правило визначення суду для звернення. Вона застосовується завжди, крім випадків, коли закон допускає інші види підсудності. Так, за ст. 125 ЦПК: 1) позови до фізичних осіб пред’являються в суді за місцем проживання відповідача; 2) позови до юридичних осіб подаються за місцем знаходження їх органу управління.¹⁵

    Детальніше про органи судової влади можна дізнатись, звернувшись до Закону України «Про судоустрій України». 
 
 
 

⁷ Закон України “Про судоустрій” від 5 червня 1981р. із змінами, внесеними згідно із Законами №2464-12 від 17.06.92, №4017-12 від 24.02.94.

¹⁵ В. Бойко. Нова Конституція і судова влада// Право України. – 1997. – №1. – С. 16-22.

                1.4.  Зарубіжний досвід роботи в місцевих судах. 

    Місцеве самоврядування - право та  спроможність органів місцевого  самоврядування в межах закону  здійснювати регулювання й управління  суттєвою часткою суспільних  справ, які належать до їхньої  компетенції, в інтересах місцевого населення.

  Це  право здійснюється радами або  зборами, члени яких вільно  обираються таємним голосуванням  на основі прямого, рівного,  загального виборчого права й  які можуть мати підзвітні  їм виконавчі органи.

    Формами місцевого самоврядування також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.

        Таблиця 1.1.

     Структура та повноваження місцевого самоврядування по країнах