Судові витрати. 2

                                                                                                                                                                                      

                                           ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..…………….5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВИТРАТ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ………….7

    1. Судові витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві……7
    2. Витрати пов’язані з оплатою правової допомоги……………………….11

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ МИТО……………………………………………....13

2.1 Правовий режим справляння  державного мита…………………………13

2.2 Ціна позову…………………………………………………………………16

РОЗДІЛ 3. ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗГЛЯДОМ СПРАВИ В СУДІ..20

3.1 Розподіл та відшкодування  понесених витрат у справі…………………..20

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ….……………………………26

 

 

 

 

 

 

                                               

                                                 ВСТУП

Витрати по провадженню справи в  цивільному судочинстві складаються  з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом  справи (ст.63 ЦПК).

Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з  фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій  та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивільному судочинстві  державне мито – це грошовий збір, що справляється в судових органах  з заяв і скарг, котрі подаються  громадянами і юридичними особами  до суду, та за видачу їм копій документів  судових рішень, ухвал, постанов, і  який зараховується до бюджету місцевого  самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у  судах, покладений на заінтересованих  у справі осіб, має за мету забезпечити  відшкодування державі певної частини  коштів, що витрачаються на утримання  і функціонування судової влади. Розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни з урахуванням їх майнового  стану звільняються від його сплати.

Витрати, пов'язані з розглядом  справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача; з витрат, пов'язаних з виконанням рішення тощо. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених  позовних вимог та їх характеру, а  від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України [1, c. 63].

Новим цивільно – процесуальним  законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом  справи.

Розмір судового збору, порядок  його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом  судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно – технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 79 ЦПК України).

 

    

 

 

 

 

 

   

 

      РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВИТРАТ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ

      1.1 СУДОВІ ВИТРАТИ ПО ПРОВАДЖЕННЮ СПРАВИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Витрати по провадженню справи в  цивільному судочинстві в ЦПК  мають назву «Судові витрати» (глава 5), яка не зовсім точно віддзеркалює їх правову природу. Ними є витрати, які несуть сторони, треті особи  з самостійними вимогами у справах  позовного провадження, заявники і  заінтересовані особи у справах  окремого провадження та у деяких справах, що виникають з адміністративно – правових відносин, за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочинства.

   Витрати по провадженню справи в цивільному судочинстві складаються з двох видів – державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи          [2, с. 77].

   Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні чинним є Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

   До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно –  технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників,  що пов’язані з явкою до  суду;

4) витрати, пов’язані із залученням  свідків, спеціалістів, перекладачів  та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов’язані з проведенням  огляду доказів за місцем їх  знаходження та вчиненням інших  дій, необхідних для розгляду  справи.

   Ціна позову – це вираження в грошовій одиниці (гривні) матеріальної позовної вимоги. Ціна позову зазначається у позовній заяві для визначення суми судового збору (державного мита).

    Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення  грошових коштів – сумою, яка  стягується;

2) у позовах про визнання права  власності на майно або його  витребування – вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі й видачі – сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі i видачі – сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач – сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач – сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла – сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності  на нерухоме майно, що належить  фізичним особам за правом приватної власності – дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

   Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом під час вирішення справи.

    У разі збільшення розміру позовних вимог або пред’явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог зайві судові витрати не повертаються.

   До витрат на  інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи належать витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Практика цих витрат вже давно практикується господарськими судами.

   Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України. Не підлягають оплаті під час звернення до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах про:

1) поновлення на роботі;

2) стягнення заробітної  плати, компенсацій працівникам,  вихідної допомоги, відшкодування  за затримку їх виплати;

3) відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров’я або смертю фізичної  особи;

4) стягнення аліментів;

5) визнання батьківства  або материнства.

   Не підлягають оплаті витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах про:

1) обмеження цивільної  дієздатності фізичної особи,  визнання фізичної особи недієздатною  та поновлення цивільної дієздатності  фізичної особи;

2) надання неповнолітній  особі повної цивільної дієздатності;

3) надання особі психіатричної  допомоги в примусовому порядку;

4) обов’язкову госпіталізацію  до протитуберкульозного закладу;

5) відшкодування шкоди,  завданої особі незаконними рішеннями,  діями або бездіяльністю органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури  або суду.

   Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

   Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява залишається без розгляду або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

   Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

  Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі:

1) зменшення розміру позовних  вимог або внесення судового  збору у більшому розмірі, ніж  це встановлено законом;

2) повернення заяви або  скарги;

3) відмови у відкритті  провадження у справі;

4) залишення заяви або  скарги без розгляду;

5) закриття провадження  у справі.

  Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду в разі:

1) внесення коштів у  більшому розмірі, ніж це встановлено  законом;

2) повернення заяви або  скарги;

3) відмови у відкритті  провадження у справі;

4) закриття провадження  у справі;

5) залишення заяви без  розгляду.

Судовий збір та кошти на оплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи повертаються у розмірі зайвих витрат; в інших випадках – повністю. Судовий збір повертається протягом бюджетного року з дня винесення ухвали про повернення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 ВИТРАТИ ПОВ’ЯЗАНІ З ОПЛАТОЮ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

    Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, окрім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

  Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні та її представникові, на користь яких ухвалено судове рішення, добові сплачуються іншою стороною (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати оплачують обидві сторони порівну. У разі несплати судової експертизи у встановлений судом строк, суд скасовує ухвалу щодо призначення судової експертизи.

   Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення.

    Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача. Якщо в справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

  Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати несуть обидві сторони порівну. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням необхідних для розгляду справи інших дій, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Отже, витрати, пов'язані з розглядом справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача.

    Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи в суді, покладені на сторін та інших заінтересованих осіб, покликані: гарантувати добровільне виконання ними своїх обов'язків із спірних матеріальних правовідносин, запобігати тяганині, пред'явленню безпідставних позовів, виникненню недобросовісних спорів проти законних і обґрунтованих вимог сторони і сприяти економії цивільних процесуальних засобів.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ МИТО

    2.2  ПРАВОВИЙ РЕЖИМ СПРАВЛЯННЯ ДЕРЖАВНОГО МИТА

    Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивільному судочинстві – державне мито – грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копії документів – судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

   Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у судах, що покладений на заінтересованих у справі осіб, має за мету забезпечити компенсацію державі певної частини коштів, що витрачаються на утримання і функціонування судової влади та на виконання соціально – економічних програм, котрі фінансуються з бюджету. Справляння державного мита позитивно впливає на поведінку сторін матеріально – правових відносин, стимулює їх до добровільного і своєчасного виконання своїх обов'язків і цим самим попереджає від пред'явлення до них безспірних позовних вимог. Введення державного мита за провадження цивільних справ в суді (правильне за своєю суттю) може мати й негативні наслідки – перешкоджати наданню державою судового захисту. Тому розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни у визначених законом випадках, а також з врахуванням їх майнового стану зовсім звільняються від його сплати.Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований статтями ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України. Відповідні роз'яснення зроблено в окремих постановах Пленуму Верховного Суду України [1, с. 81].

   Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких чітко і повно визначений в нормативному порядку. Державне мито справляється: 1) з позовних заяв; 2) із зустрічних позовних заяв; 3) із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; 4) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; 5) із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; 6) із апеляційних і касаційних скарг на рішення судів; 7) із заяв і скарг у справах окремого провадження; 8) за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

   До позовних заяв, з яких справляється державне мито, відносяться, зокрема, заяви, в котрих виражені позовні вимоги про присудження відповідної суми грошей, про право власності на будівлі чи інше майно, про визнання права одного із подружжя на частку у спільному сумісно нажитому майні за час шлюбу, про поділ майна в натурі, про виділ частки майна із спільної часткової власності, про визнання договорів відчуження майна (купівлі – продажу, дарування, заповіту) та інших недійсними, інші заяви, що подаються особами для захисту порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, які виникають з цивільних, шлюбно – сімейних, житлових, земельних, трудових, природоохоронних та інших матеріально – правових відносин.

    До заяв і скарг у справах окремого провадження, з яких справляється мито, відносяться: заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; заява про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим; заява про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення; заява про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, скарга на нотаріальні дії або на відмову в їх вчиненні, заява про усиновлення дитини. Скаргами на рішення і ухвали судів з яких справляється мито, є скарги, які подаються на порушення апеляційного та касаційного провадження [8, с. 320] .

    Інші заяви і скарги, що не відносяться до позовних заяв, заяв і скарг у справах окремого провадження, апеляційних, касаційних скарг не підлягають оплаті державним митом. Ними є окремі скарги (подаються окремо від апеляційної, касаційної скарги), якими оскаржуються ухвали суду, постановлені одноособове і колегіальне у передбачених ЦПК випадках, зокрема: про відмову забезпечити докази, визначення ціни позову та судових витрат, відмову в знятті чи зменшенні штрафу, накладеного судом, відмову в поновленні пропущеного строку, а також інші ухвали суду; заяви, які подаються на вирішення окремих питань, що виникають у процесі провадження у справі та виконання по ній судового рішення, про забезпечення доказів, позову, про вступ у справу третіх осіб без самостійних вимог, про зміну підсудності, зміну чи скасування накладеного судом штрафу, про виправлення описки і явної арифметичної помилки в рішенні, про постановлення додаткового рішення, роз'яснення рішення, про перегляд рішення, ухвали, постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами, про розстрочку або відстрочку виконання тощо [1, с. 89] .

    Державне мито справляється в такому розмірі ставок:

а) із позовних заяв – 1 % ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних  органів, юридичних або посадових  осіб у сфері управлінської діяльності – 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян;

в) із позовних заяв про розірвання шлюбу – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; у разі поділу майна при розірванні шлюбу – згідно з зазначеним вище п. «а»;

г) із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у  встановленому законом порядку  безвісно відсутніми або недієздатними  внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше  трьох років – 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

д) із позовних заяв про зміну  або розірвання договору найму жилих  приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або  таких, що не підлягають оцінці) – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

е) із заяв, скарг у справах  окремого провадження – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

є) із позовних заяв з переддоговірних  спорів – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

ж) із позовних заяв про розгляд  питань захисту честі і гідності – 1 неоподатковуваний мінімум доходів  громадян;

з) із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, – 50 відсотків  ставки, що підлягає сплаті у разі подання  позовної заяви, іншої заяви і  скарги, а з майнових спорів –  ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної  суми;

і) за повторну видачу копії  судового рішення, вироку, ухвали та іншої  постанови суду – 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії (Стаття 3 (п. 1) Декрету  Кабінету Міністрів України від  21 січня 1993 р. «Про державне мито», в редакції Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про внесення змін в статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

  

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2.2 ЦІНА ПОЗОВУ

Ціну позову складає грошова  сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально – правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 65 ЦПК:

1) у позовах про стягнення  грошей – стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування  майна – вартістю відшукуваного  майна;

3) у позовах про стягнення  аліментів – сукупністю всіх  виплат, але не більше як за  один рік;

4) у позовах про строкові  платежі і видачі – сукупністю  всіх платежів або видач, але  не більше як за три роки;

5) у позовах про безстрокові  або довічні платежі і видачі  – сукупністю платежів або  видач за три роки;

6) у позовах про зменшення  або збільшення платежів або  видач – сумою, на яку зменшуються  або збільшуються платежі чи  видачі, але не більше як за  один рік;

7) у позовах про припинення  платежів або видач – сукупністю  платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один  рік;

8) у позовах про дострокове  розірвання договору майнового  найму – сукупністю платежів  за користування майном протягом  строку, що залишається до кінця  дії договору, але не більше  як за три роки;

9) у позовах про право  власності на будинки, що належать  громадянам на праві приватної власності – дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, – не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог – загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

   Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу. У випадку, коли в заяві не вказана ціна позову і встановити її в момент подання неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо визначає розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Тоді остаточна ціна позову і розмір мита визначаються в рішенні у справі з стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого мита. Якщо при постановленні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При поданні позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачем пропорційно частки поданих кожним вимог. З загальної суми позову мито справляється також при поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів та при об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог [2, с. 144].

   Позовні заяви колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, до інших громадян про визнання договорів недійсними або про зміни і доповнення їх умов, оплачуються державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв з переддоговірних спорів, – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, незалежно від того, оспорюється договір у цілому чи лише в якій – небудь частині.

   З позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсним договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, при виділенні частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи з вартості відшукуваного майна або його частки. У тих випадках, коли позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. З позовних заяв про розірвання шлюбу одночасно з поділом майна державне мито справляється як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні  вимоги, сплачується на загальних  підставах. Аналогічний порядок  встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного  позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення судом  однієї або кількох із об'єднаних  позовних вимог в самостійне провадження  державне мито, сплачене при поданні  позовної заяви, не повертається і перерахунок  його розміру не провадиться, а за виділеною в самостійне провадження  вимогою мито повторно не сплачується.

З повторно поданих позовних заяв, які раніше були залишені без  розгляду, мито сплачується знову  на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, мито підлягало  поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про  сплату мита, якщо не минув рік з  дня зарахування його до бюджету.

   У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. Сплачується мито шляхом безготівкового перерахування з розрахунку платника митними марками або готівкою до кредитної установи. Приймання кредитними установами державного мита від громадян здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції за встановленою формою, а перерахування – видачею примірника платіжного доручення, завіреного кредитною установою.