Судовий розгляд цивільних справ
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………..….
- Судовий розгляд цивільних справ …………………….……………….... 7
- Поняття судового розгляду цивідьних справ …………………………... 7
- Значення стадії судового розгляду цивільних справ …………………... 8
- Складові частини судового засідання …….……….………………….… 10
2.1 Підготовча частина судового засідання та розгляд справи по суті ….... 10
2.2 Судові дебати та постановлення судового рішення …………….……... 14
3. Проблеми та шляхи вдосконалення розгляду цивільних справ ............ 17
Заключення ………………………………..…………….…..………………… 26
Список використаної літератури …...………………..…………………….. 31
Перелік посилань ……………………………..……….…….………….…….. 32
Вступ
Перехід України до ринкових відносин, демократизація суспільства висунула на перший план права та інтереси громадян. Демократичне суспільство характеризується широким спектром особистих та майнових прав і свобод. Але чого варті права та свободи без закріплення їх у вищому державному правовому акті – Конституції України, без їх правового забезпечення, а також забезпечення їх дотримання і захисту від порушення.
В Україні на сучасному етапі її розвитку проходить вдосконалення правової бази, якою закріплено правове становище громадян і організацій і встановлені гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією та іншими законами України. Конституційні норми, в яких закріплені ці права і інтереси, виступають основою для деталізації їх в галузевому законодавстві, регулювання всіх аспектів їх дії і для визначення юридичних гарантій реалізації, а також для встановлення процесуального порядку захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових (цивільних) прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, в тому числі також засобами цивільного процесуального права.
Зокрема ст. 55 Конституції України говорить:
Права і свободи людини захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звернутись за захистом своїх прав до Уповноваженого при Верховній Раді України по правам людини.
Кожен має право
після використання всіх національних
засобів правового захисту
Кожен має право будь-якими не забороняючими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань [1], а саме: Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів України.
Цими Кодексами встановлюються засоби захисту суб’єктивних прав і свобод людини особливо відповідальна та ефективна роль належить суду. Демократичні принципи судового процесу являються захистом від некомпетентності чи можливої суб’єктивної оцінки відповідних осіб. Для прикладу, в цивільно-процесуальному законодавстві передбачено, що будь-яка зацікавлена особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись в суд за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охороняючого законом інтересу. Сторони в суді позивач і відповідач мають рівні процесуальні права, незалежно від того, що позивачем може бути громадянин, а відповідачем орган державної влади в особі його представника.
Суди розглядають:
- справи по спорам, які виникають із цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією із сторін в спорі являється громадянин, за виключенням випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом для вирішення інших органів;
- справи, які виникають із адміністративно правових відносин, перерахованих в ст.236 Цивільного процесуального кодексу (деякі порушення закону на виборах, скарги на дії посадових осіб та інші.);
- справи окремого призначення, перераховані в ст. 254 Цивільного процесуального Кодексу (визнання громадянина безвісно відсутнім чи померлим, усиновлення дітей, встановлення фактів, які мають юридичне значення та інші).
Суди також розглядають справи, в яких приймають участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу).
Можливість застосування судової влади для захисту прав, законних інтересів і свобод громадян і організацій постійно розширяється, про що свідчить встановлена підвідомчість суду справ по трудовим, земельним, державним, адміністративним і фінансовим відносинам.
З проблемою здійснення судовою владою тісно пов’язані питання і здійснення цивільної процесуальної форми, яка в юридичній літературі не є однакового визначення. Вона здійснюється з основними принципами цивільного процесуального права, з цивільним процесом, з порядком діяльності суду і учасників процесу, розкривається формою процесуальних документів.
Право на захист (для позивача) – це право на звернення до юрисдикційного органу з вимогою про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права. Право на захист (для відповідача) – це використання ним процесуальних і матеріально-правових засобів для відстоювання своєї правоти, своїх інтересів. Захист відповідача проти позову являє собою оспорювання тих обставин (в широкому значенні цього слова), які зробили для позивача можливим зверненням з позовом до суду. Як справедливо вказувалося в нашій літературі, проблема права на захист у загальнотеоретичному плані звичайно зводиться до питання про право на позов [2].
У науці цивільного процесуального права одним з найбільш спірних питань є питання про право на позов.
У процесуальному
значенні право на позов — це
право на порушення судової діяльності.
У матеріально-правовому значен
Відомо, що захист проти позову може здійснюватися у вигляді заперечення, шляхом пред'явлення зустрічного позову. Заперечення як засіб захисту полягає в тому, що відповідач просто не визнає, заперечує заявлену до нього вимогу позивача [3].
При запереченні позовних вимог обов'язок доказу обґрунтованості позову лежить на позивачі. Якщо ж відповідач, не обмежуючись простим, запереченням позову, наводить мотиви свого заперечення, то це вже буде заперечення проти позову. У своїх запереченнях відповідач може посилатися на фактичні обставини, які підтверджують відсутність у позивача спірного права. Він також може заперечувати проти своєї відповідальності за позовом, посилаючись на юридичні обставини. Обов'язковість доказу цих обставин покладається на відповідача.
Отже, я вважаю, що заперечення проти позову — це пояснення відповідача з приводу правомірності виникнення і розвитку процесу, проти заявлених вимог позивача по суті Як вже відзначалося вище, право на позов включає у себе дві сторони: право на пред'явлення позову і право на задоволення позову. З врахуванням цього слід розрізняти: процесуальні заперечення відповідача і заперечення матеріально-правові.
При написанні даної роботи я хочу детально розглянути розгляд цивільних справ, їх проблеми та шляхи вдосконалення.
Об’єктом дослідження є розгляд судових справ в цивільному процесі України – поняття, значення.
Предметом дослідження є чинне законодавство, публіцистичні дослідження з питань розгляду судових справ в цивільному процесі України.
Дана робота складається з таких питань: розділ 1, в якому досліджується поняття судового розгляду цивідьних справ та значення стадії судового розгляду цивільних справ; розділ 2, в якому розглядаються складові частини сдового засідання, в яку входять: підготовча частина судового засідання, розгляд справи по суті, судові дебати судового засідання та постановлення судового рішення; розділ 3, в якому розглядається проблеми судового розгляду справ та шляхи його вдосконалення.
1. Судовий розгляд цивільних справ
1.1 Поняття судового розгляду цивідьних справ
Судовий розгляд можна розглядати як інститут цивільного процесуального права і як стадію цивільного процесу.
Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права — це система норм, що регулюють відносини між судом, особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесу, діяльність суду, спрямована на розгляд та вирішення по суті цивільно-правового спору та справ наказного і окремого провадження.
Стадія судового розгляду — це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення по суті цивільно-правового спору.
Судовий розгляд є основною стадією цивільного процесу — адже саме у судовому засіданні суд досліджує й оцінює докази, встановлює фактичні обставини справи, заслуховує пояснення сторін та вирішує цивільну справу по суті з наступним постановленням обґрунтованого рішення. Загальні принципи та порядок судового розгляду викладено у главі 20 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), положення якої спрямовані на забезпечення правильного й своєчасного розгляду судами цивільних справ з дотриманням законних прав та інтересів усіх учасників цивільного процесу.
Розгляд цивільної справи відповідно до ст. 159 ЦПК відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі (у матеріалах справи має бути наявним документ, що підтверджує додержання вказаного правила, — зазвичай, таким документом є зворотна розписка особи, якій було вручено судову повістку). Розгляд справи за відсутності будь-якої особи, що бере участь у справі, яку не було належним чином сповіщено про місце й час судового засідання, згідно з п. З ч. 1 ст. 336 ЦПК є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
1.2 Значення стадії судового розгляду цивільних справ
Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.
Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.
В процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть участь у справі, громадяни і організації, можугь в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і постановлення в ній законного і обґрунтованого рішення.
В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.
Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян [4]. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні.
Таким чином я вважаю, що судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.
2. Складові частини судового
засідання
2.1 Підготовча частина судового засідання та розгляд справи по суті
Перша частина судового розгляду присвячена вирішенню судом питання про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному складі суду та секретареві судового засідання, при наявних особах, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів). Розпочинається судове засідання з моменту його відкриття головуючим у призначений для розгляду справи час та оголошення ним, яка саме справа розглядатиметься (слід звернути увагу, що будь-який інший член суду, окрім головуючого, не вправі виконати вказані процесуальні дії). Після відкриття судового засідання його секретар доповідає судові, хто з викликаних по справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки й повідомлення тим особам, які не з'явилися, а також які є відомості про причини неявки останніх. Суд встановлює особу тих, хто з'явився, та перевіряє повноваження службових осіб і процесуальних представників, які повинні при собі мати відповідні документи (паспорти, довіреності тощо). Якщо у справі бере участь перекладач, то головуючий роз'яснює йому його права та обов'язки і попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Безпосередньо після перевірки явки учасників процесу та роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків із залу судового засідання видаляються свідки (ст. 168 ЦПК), а головуючий надалі вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не зносилися з тими, які ще не пройшли вказану процедуру (оскільки свідок має давати правдиві та об'єктивні свідчення, він не повинен знати, які показання вже були надані іншими учасниками процесу).
Наступною процесуальною дією є оголошення головуючим складу суду, прізвищ прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи, яке є процесуальною гарантією, що забезпечує постановлення судом законних і обґрунтованих рішень. Підстави для відводу, порядок вирішення заявленого відводу та наслідки задоволення заяви про відвід визначено у положеннях статей 18 — 23 ЦПК. Зокрема, судді не можуть брати участі у розгляді Справи й підлягають відводу, якщо:
- при попередньому розгляді даної справи вони брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання;
- вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи;
- сторони або інші особи, які беруть участь у справі», є їх родичами;
- вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі;
- будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності [5].
Крім того, необхідно враховувати, що до складу суду не можуть входити особи j які є родичами між собою, а також зважати на неприпустимість повторної участі судді в розгляді справи (наприклад, суддя, який вже брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦПК не вправі розглядати цю ж справу в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі). Проте на практиці іноді все ж таки трапляються випадки, коли принцип неможливості повторної участі судді в розгляді справи порушується. Так, Алуштинським міським судом під головуванням судді Б. було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, що була порушена за заявою Д. Після скасування даної ухвали в касаційному порядку з направленням справи на новий розгляд наступне рішення суду також було постановлено під головуванням того ж судді Б. Судова колегія і президія Верховного Суду Автономної Республіки Крим, залишили рішення міського суду без зміни, не задовольнивши протест голови Верховного Суду Автономної Республіки Крим на зазначені рішення.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України (далі — судова колегія ВСУ) у своїй ухвалі від 24.04.2006 р. зауважила, що згадані рішення були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до змісту ст. 21 ЦПК можливість участі судді у розгляді справи по першій інстанції не є виключеною тільки в разі скасування такої, прийнятої за його участю ухвали, якою не закінчується провадження у справі (наприклад, про відмову у прийнятті заяви з підстав, зазначених у пп. 7, 8, 9 ст.136 ЦПК, про повернення заяви або залишення її без руху, про відкладення розгляду справи або зупинення провадження в ній тощо). Скасування ж постановленої суддею ухвали про закриття провадження у справі перешкоджає його участі в повторному розгляді цієї справі, наголосила судова колегія ВСУ, і скасувала усі вищевказані рішення, направивши справу на новий розгляд [6]. ("Вісник Верховного Суду України". — 2006 р. -№ 1).
Друга частина судового розгляду – з‘ясування фактичних обставин справи. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.
У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається.
Правила про фактичний розгляд регулюються ст.178-195 ЦПК. Суддя доповідає, яка справа слухається (предмет, підстави спору), предмет вимог, розмір, обґрунтування та таке інше., тобто заява в повному обсязі. Далі – заперечення відповідача, обґрунтування, докази. Після доповіді головуючого від з‘ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги, роз‘яснює сторонам закінчення справи мировою угодою, пропонує закінчити справу мировою угодою. Суд заслуховує пояснення позивача, третьої особи з боку позивача і його представника, відповідача, третю особу, представника, інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Якщо в матеріалах справи є письмові пояснення сторін та інших осіб, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст.33 ЦПК), суддя оголошує їх зміст обов‘язково. Далі встановлюється, яким буде порядок допиту свідків, експертів, пред‘явлення інших доказів. При допиті свідків суд встановлює особу, вік, чим займається, з‘ясовує відношення до даної справи, які стосунки із сторонами по справі має свідок, попереджають свідка про кримінальну відповідальність. Свідку пропонують розповісти про обставини, які йому відомі по даній справі, потім ставлять запитання. Першою допитує та особа, яка його викликала. Якщо викликав суд – позивач. За процедурою, після допиту свідки повинні залишатися в залі судового засідання до його закінчення. Але за згодою сторін суд може дозволити свідку залишити зал судового засідання. Суд оголошує показання свідків, показання яких подані в письмовій формі, одержаних шляхом виконання судових доручень (ст.33 ЦПК). Письмові докази (ст.186, 187 ЦПК). Протягом їх огляду одержані шляхом виконання судових доручень, протоколами огляду письмових доказів на місці оголошуються в судовому засіданні і пред‘являються сторонам для ознайомлення. Дослідження речових доказів – ст.188 ЦПК. Ці речі повинні бути оглянуті судом і учасниками процесу і дати свої пояснення за результатами огляду. Якщо ж речові докази оглядались шляхом виконання судових доручень – оголошується протоколами огляду речових доказів. Якщо призначалася експертиза, то висновки по експертизі є предметом судового дослідження. Висновок експерту оголошується, а потім експерт для роз‘яснення і доповнення дає усні пояснення. Особи, що беруть участь у розгляді справи, мають право ставити запитання експерту для уточнення і пояснення питань (висновків) експертизи (ст.190 ЦПК). Суд вислуховує висновки представників громадськості, органів державного управління (ст.121, 191, 161 ЦПК), якщо вони брали участь у розгляді справи. Головуючий надає сторонам та іншим особам, що брали участь у справах, можливість надати додаткові пояснення. Наступна частина: суд постановляє ухвалу про закінчення з‘ясування обставин по справі і перевірці доказів.
2.2 Судові дебати та постановлення судового рішення
У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.
Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін.
За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.
Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.
Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові [7].
Висловлюються пропозиції щодо задоволення чи незадоволення судових вимог. Ст.194 ЦПК – порядок судових дебатів. За її правилами першому надається слово позивачеві та його представникові, далі відповідачу, його представникові, далі треті особи, в залежності від того, на якій стороні вони брали участь у справі. Прокурор або представники органів державного управління, що притягаються для дачі висновків, виступають в судових дебатах першими (якщо вони виступають із захистом прав позивача чи відповідача). Якщо сторони самі порушили правовідносини по справі, то прокурор чи представник органу державного управління виступають після них. Прокурор виступає першим незалежно від того, чи він порушив справу чи ні.
Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі.
Виконання рішення суду – завершальна стадія судочинства, у якій рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання та вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням рішення до виконання та його виконанням. Обов'язковість судових рішень не безпідставно проголошується найважливішою засадою судочинства, а на необхідності їх реального виконання акцентується у багатьох наукових дослідженнях. Правосуддя в цивільних справах не може вважатися ефективним, якщо судові рішення цивільних судів не виконуватимуться. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов’язковість його виконання є одним з основних принципів судочинства. Саме тому, недостатньо просто задекларувати принцип обов'язковості судових рішень цивільних судів, нагальною є необхідність передбачити надійний механізм, який би гарантував їх неухильне виконання. У зв'язку з цим, виникає необхідність ґрунтовного дослідження механізму виконання судових рішень в цивільних справах, закріпленого в Цивільному процесуальному кодексі України (далі – ЦПК) та в інших нормативно-правових актах.
Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
Розгляд справи у випадку, встановленому ст. 195 ч. 2, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
Після закінчення
поновленого розгляду справи
суд залежно від його
Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
Під час
перебування в нарадчій
Судді не
мають права розголошувати хід
обговорення та ухвалення
Постновлення рішення оголошується прилюдно. Головоючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Таким чином ми розглянули всі чотири частини судового засідання, кожна ця частина має якісь свої ознаки прцесуальних дій, без яких би не було б цих складових частин судового розгляду цивільних справ.
3. Проблеми при розгляді цивільних справ та шляхи
їх вдосконалення
В цьому розділі першим кроком я хочу зачепити тему позову, тому що новий ЦПК, як і чинний, узаконює порушення строків розгляду справи при модифікації позову, тобто зміні одного чи кількох елементів позову (зміст, предмет, підстава). Так, відповідно до ст.31 нового ЦПК (ст.103 чинного ЦПК) сторони мають диспозитивні права, зокрема: змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
У більшості справ, які розглянуті з порушенням строків судового розгляду, сторони реалізовують диспозитивні права (а то й по кілька разів) протягом усього судового розгляду, а також безпосередньо перед закінченням судового розгляду [8]. При цьому зміна будь-якого елемента позову практично породжує новий позов. Звичайно ж, порушуються строки розгляду справ, оскільки інша сторона просить про відкладення розгляду справи для підготовки до зміненого позову.