Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Суміжність між темпераментами і рекомендації по спілкуванню

ЗМІСТ

I. Bступ…………………………………………………………………………….2

II. Спілкування: сутність, структура, види, форми……………………………..4

III. Особливості спілкування різних видів темпераменту:…………………....10

3.1. Особливості стилю спілкування людей з типом темпераменту холерік………………………………………………………………………..…..11

3.2. Особливості стилю спілкування людей з типом темпераменту флегматік…………………………………………………………………………13

3.3. Особливості стилю спілкування людей з типом темпераменту сангвінік…………………………………………………………………………..15

3.4.Особливості стилю спілкування людей з типом темпераменту меланхолік.............................................................................................................16

I V. Суміжність між темпераментами і рекомендації по спілкуванню………17

V. Висновки …………………………………………………………….……......23

VI. Список використаної літератури……...………………………….………...24

I. ВСТУП

В цій роботі я ставила перед собою за ціль описати особливості спілкування людей з різними типами темпераменту, із даних цілей випливають наступні задачі:

Ознайомлення з терміном «спілкування» як психологічним феноменом;
Описати типи темпераменту;
Описати особливості спілкування з різними видами темпераменту.

Актуальність цієї теми очевидна, адже уявіть наскільки б стало простіше спілкуватися нам одинм з одним, якщо б ми розуміли різні темпераменти, розуміли б як з ними поводитись.

Серед різноманіття індивідних характеристик людини великий інтерес представляють нейродинамічні властивості, що утворюють темперамент. Так як властивості темпераменту не впливають на зміст душевного життя людини: його цілі, плани, думки, спогади, фантазії і т.д., їх називають формально-динамічними. При одних і тих же зовнішніх обставин, при однаковому характеру і умовах діяльності люди значно відрізняються один від одного за проявом енергетики, швидкості, темпу, імпульсивністі і емоційністі. Ці відмінності виявляються вже в ранньому дитинстві, характеризуються стійкістю і проявляються в різних ситуаціях і умовах.

Ще в VI столітті до н.е знаменитий грецький лікар Гіппократ сформулював вчення про різні темпераменти (від лат. temperamentum - правильне співвідношення частин) і запропонував виділяти чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, меланхолійний і флегматичний, виходячи з пануючих в тілі людини «соків»: крові, жовчі, чорної жовчі і слизу (лімфи, слизу). В кінці XVIII століття психологічна характеристика цих типів темпераменту була систематизована Кантом, який виділив темпераменти почуття і темпераменти діяльності.

Теоретичне і експериментальне обґрунтування залежності темпераменту і динамічних особливостей поведінки від типу нервової системи вперше було виконано великим російським фізіологом І.П. Павловим.

Темперамент у значній мірі визначає поведінку людини, а зокрема стиль спілкування. Спілкування - суцільний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності. Включає в себе обмін загальною інформацією, стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншого. Суб'єктами спілкування є люди. В принципі спілкування характерно для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, пов'язаних вербальними і невербальними актами.

Стиль спілкування істотно детермінує поведінку людини при її взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається багатьма факторами: особистими особливостями людини, його світоглядом і положення в суспільстві, характеристиками цього товариства та багатьом іншим.

Отже, в ситуації спілкування представники тих чи інших типів темпераменту виявляють різні властивості:

- холерик - товариський, експансивний, запальний, агресивний;

- сангвінік - товариський, легкий, гнучкий;

- флегматик - пасивний, миролюбний, надійний, неемоційний;

- меланхолік - дратівливий, ранимий, замкнутий, тривожний.

II. СПІЛКУВАННЯ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, ВИДИ, ФОРМИ

Спілкування - складний і багатогранний процес, який виступає одночасно і як інформаційний процес, і як процес взаємодії індивідів, і як процес їх співпереживання і взаєморозуміння.

Спілкування виступає також, як специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми, як взаємодія суб'єктів. Мова йде не просто про вплив одного суб'єкта на іншого, а саме про взаємодію. Для спілкування необхідні принаймні, дві людини, кожен з яких виступає як суб'єкт й це наочно виявляється у оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів.

Предметом спілкування може бути все, що оточує людей, все, що вони знають і чого не знають все, що їх хвилює або зачіпає, все, що потрібно говорити, щоб правильно зрозуміти реальну обстановку і конкретно визначити свої дії, уточнити своє ставлення до фактів, подій і навіть до конкретних людей. Спілкування може бути направлено на явища природи, світ речей, явища суспільного життя, соціальні зв'язки і відносини, явища психічної діяльності в комплексі, а точніше, в їх будь-яких сполученнях один з одним. Слід зазначити, що предметна належність завжди головне в змісті спілкування.

Таким чином, предметна область спілкування є фундаментом, який об'єднує людей, складає зміст будь-яких актів спілкування і, по суті, зумовлює питання, які цікавлять або можуть цікавити партнерів спілкування.

Важливість умов спілкування також не викликає сумнівів. До умов спілкування відносяться всі фактори навколишнього середовища: час, обстановка, освітленість, просторове розташування партнерів спілкування, зовнішні перешкоди, які прямо або побічно впливають на зміст, спрямованість, процес і результати спілкування. В одних випадках ці умови можуть стимулювати спілкування (згадаймо, як легко зав'язується розмова в купе поїзду далекого прямування, серед відпочиваючих в будинку відпочинку або санаторію, незнайомих гостей за столом і т. п.), в інших випадках - можуть перешкоджати цьому розмови: бесіда у переповненому тролейбусі, автобусі, в шумі, на значній відстані, при сильному морозі, в духоті і т. п.

На думку автора умови спілкування можна розділити на три групи:

1) сприятливі; 2) несприятливі і 3) нейтральні.

Сприятливі умови спілкування містять мінімум перешкод зовнішнього плану з точки зору взаємної вигоди партнерів. Так, розмова по душах передбачає хоча б деякий мінімум зручностей, зокрема, просторова близькість розмовляють, відсутність інших людей, різких коливань температури, значних сторонніх шумів і т. д. Несприятливі умови самі по собі об'єктивно перешкоджають нормальному протіканню акта спілкування. Наприклад, сильний шум, крики, сильний холод, тиснява і штовханина.

Між цими «полюсами» знаходяться нейтральні умови спілкування, які об'єктивно не стимулюють спілкування, але і не перешкоджають йому. Таких умов найбільше вдома, на роботі, на вулиці, на стадіоні.

Спілкування надзвичайно багатогранно, може бути різних видів.

Розрізняють міжособистісне і масове спілкування. Міжособистісне спілкування пов'язано з безпосередніми контактами людей у групах або парах, постійних за складом учасників. Масове спілкування - це безліч безпосередніх контактів незнайомих людей, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.

Виділяють також межперсональное і рольове спілкування. У першому випадку учасниками спілкування є конкретні особи, що володіють специфічними індивідуальними якостями, які розкриваються в ході спілкування та організації спільних дій. У разі рольової комунікації її учасники виступають як носії певних ролей (покупець - продавец, вчитель - учень, начальник - підлеглий).

У рольовому спілкуванні людина позбавляється певної спонтанності своєї поведінки, так як ті чи інші її кроки, дії диктуються виконуваної роллю. У процесі такого спілкування людина проявляє себе вже не як індивідуальність, а як деяка соціальна одиниця, яка виконує певні функції.

Спілкування може бути довірчим і конфліктним. Перше відрізняється тим, що в ході його передається особливо значуща інформація. Конфіденційність - істотний ознака всіх видів спілкування, без чого не можна здійснювати переговори, вирішувати інтимні питання. Конфліктне спілкування характеризується взаємним протистоянням людей, виразами незадоволення і недовіри.

Спілкування може бути особистим і діловим. Особисте спілкування - це обмін неофіційною інформацією. А деловое общение - процес взаємодії людей, які виконують спільні обов'язки або включених в одну і ту ж діяльність.

Нарешті, спілкування буває прямим і опосередкованим. Пряме (безпосереднє) спілкування є історично першою формою спілкування людей один з одним. На його основі в більш пізні періоди розвитку цивілізації виникають різні види опосередкованого спілкування. Опосередковане спілкування - це взаємодія за допомогою додаткових коштів (листи, аудіо - і відеотехніка).

У соціальній психології різноманіття спілкування може бути охарактеризоване і за типами.

Імперативне спілкування - це авторитарна, директивна форма взаємодії з партнером з метою досягнення контролю над його поведінкою, установками і думками, примусу його до певних дій чи рішень. Партнер в цьому випадку виступає пасивної стороною. Кінцева незавуалированная мета імперативного спілкування - примус партнера. В якості засобів впливу використовуються накази, розпорядження і вимоги.

Сфери, де досить ефективно використовується імперативне спілкування: відносини «начальник - підлеглий», військові статутні відносини, робота в екстремальних умовах, в надзвичайних обставинах. Можна виділити і ті міжособистісні відносини, де застосування імперативу недоречно. Це інтимно-особистісні і подружні стосунки, дитячо-батьківські контакти, а також вся система педагогічних відносин.

Манипулятивное спілкування - це форма міжособистісної взаємодії, при якій вплив на партнера з метою досягнення своїх намірів здійснюється приховано. Разом з тим маніпуляція припускає об'єктивне сприйняття партнера по спілкуванню, прихованим ж виступає прагнення домогтися контролю над поведінкою і думками іншої людини. При маніпулятивному спілкуванні партнер сприймається не як цілісна унікальна особистість, а як носій певних, «потрібних» маніпулятору властивостей і якостей. Однак людина, яка вибрала в якості основного саме цей тип відносин з іншими, в результаті часто сам стає жертвою власних маніпуляцій. Самого себе він теж починає сприймати фрагментарно, переходячи на стереотипні форми поведінки, керується помилковими мотивами і цілями, втрачаючи стрижень власного життя.

Маніпуляції використовуються непорядними людьми в бізнесі та інших ділових відносинах, а також в засобах масової інформації. При цьому володіння і використання манипулятивного впливу на інших людей в діловій сфері, як правило, закінчується для людини перенесенням таких навичок і в інші сфери взаємин. Найсильніше руйнуються від маніпуляції відносини, побудовані на принципах порядності, любові, дружби і взаємної прихильності.

Об'єднані на основі загальних ознак, імперативна і маніпулятивна форми спілкування складають різні види монологічного спілкування, оскільки людина, що розглядає іншого як об'єкт свого впливу, по суті справи спілкується сам із собою, не бачачи істинного співрозмовника, ігноруючи його як особистість.

У свою чергу, діалогічеу спілкування - це рівноправна суб’єктна взаємодія, що має метою взаємне пізнання, самопізнання партнерів по спілкуванню. Воно дозволяє досягти глибокого взаєморозуміння, саморозкриття партнерів, створює умови для взаємного розвитку. Там же

«Контакт масок» - формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, строгості, байдужості, скромності, доброта і т. п.) - набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати справжні емоції, ставлення до співрозмовника. У місті контакт масок навіть необхідний у деяких ситуаціях, щоб люди «не зачіпали» один одного без потреби, щоб «відгородитися від співрозмовника».

Примітивне спілкування, коли оцінюють іншу людини як потрібний або зайвий об'єкт: якщо потрібен - то активно вступають в контакт, якщо заважає - відштовхнуть або підуть агресивні грубі репліки. Якщо отримали від співрозмовника бажане, то втрачають інтерес до нього і не приховують цього.

Світське спілкування. Суть світського спілкування в його безпредметності, тобто люди не говорять те, що думають, а те, що належить говорити в таких випадках; це спілкування закрите, бо точки зору людей з того чи іншого питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікацій.

Форми спілкування класифікуються за різними ознаками. Скористаємося класифікацією, в основу якої покладено організаційний аспект взаємодії. Згідно з нею до форм спілкування відносяться індивідуальні і групові розмови, розмови по телефону, наради, переговори, конференції, збори, мітинги, дискусії, полеміка та ін.

Бесіда є найбільш поширеною формою спілкування. Вона здійснюється з метою передачі інформації, обміну думками, почуттями і ін. Відповідно до мети спілкування розрізняють бесіди ритуальні (такі бесіди характерні для обрядів, ритуалів та ін.; люди, спілкуючись, дотримуються певного мовного етикету), особистісні (спілкування між близькими людьми - рідними, друзями, дітьми і т.д.; вважається, що саме в таких бесідах проявляються основи спілкування, гуманістичні установки індивіда, його етнопсихологічні особливості) і ділові (їх предметом є, як правило, конкретна справа. Залежно від кількості співрозмовників бесіди діляться на індивідуальні та групові. Оскільки кожна розмова - це акт творчості, прояви індивідуальності, то загальних рецептів, які б сприяли її ефективності немає.

ІІІ ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

Як вже було зазначено, виділяють чотири типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Проте кожний з цих типів має свої особисті відмінності в стилі спілкування. Тому за стилем спілкування людини дуже просто визначити, до якого типу темперамента вона належить.

Далі, хочеться розповісте конкретніше про кожний тип темпераменту, чим вони відрізнються один від одного, як взаємодіють і, що робити, коли Ви зустрічаєте їх на своєму шляху.

3.1. ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ТИПОМ ТЕМПЕРАМЕНТУ ХОЛЕРИК

Холерик (від грец. chole- жовч людина швидка, поривчаста, різка, здатна віддаватися справі з винятковим натхненням і пристрасністю. Їй притаманний високий рівень психічної активності, енергійність дій, швидкий темп і сила рухів, нетерплячість. Однак вона неврівноважена, схильна до бурхливих емоційних спалахів, різких змін настрою. Вона гаряча та запальна, але відхідлива і не злопам'ятна, бачачи поступливість. Активна, але тривалі зусилля і напруга її не надихають. Любить робити і щось вирішувати «з наскоку». Невгамовне честолюбство і гордість лежать в основі її прагнення до керівництва іншими. Самолюбство і полюбляє на лестощі. Демонстративний і артистичний, але, зустрівши відсіч, стає розгубленим і злопам ’ ятним. Конфліктний і своєю поведінкою часто провокує роздратування з боку інших. Часом буває агресивним.

Це соціотипи, які відрізняються як внутрішнім, так і зовнішнім занепокоєнням. Цей темперамент самий неврівноважений: коли на його шляху виникає раптова перешкода, за екстраверсії він не в силах стримати збудження - воно вихлюпується назовні. Обійти перешкоду йому теж важко із-за своєї раціональної прямолінійності. Він завзятий, цілеспрямований, безжальний до себе і вимогливий до інших. Колючий, незговорливий, прямолінійний і безкомпромісний, тому з ним важко. Це невгамовна, нетерпляча, з величезним запасом енергії людина, що обумовлює її високу працездатність, рухливість, активність у всіх сферах життєдіяльності. Вона імпульсивна, почуття страху і больовий поріг у неї знижені. Вузли вона рубає. Гордій був холериком, як Петро Великий, як маршал Жуков. Негаразди таку людини не гнуть, а ламають. Холерик зрозумілий, і його можна перемогти хитрістю. Глибоко переживає радості, болі, печалі. Під впливом афекту може зробити необдуманий вчинок, і вже завтра буде каятися. Він захисник слабких і завжди попереду.

Це сильний, неврівноважений тип, з швидкою зміною процесів збудження і гальмування. Саме цих людей ми звикли називати «темпераментними», маючи на увазі нездоланність, яскраве зовнішнє вираження почуттів, швидкість реакцій, загальну емоційність і рухливість. Така людина говорить дуже швидко, у нього багата міміка, жестикуляція. Холерики - люди, швидкі у всьому: швидко ходять, швидко приймають рішення. Вони спочатку скажуть, а потім подумають, спочатку зроблять, а потім, на жаль, пошкодують. Вони високо емоційні, пристрасні, аффективні, погано управляють своїми почуттями, у спілкуванні гнівливі, образливі. Внаслідок високої збудливості, імпульсивністі і властивої їм різкості вони конфліктні, агресивні, не вміють чекати. Якщо такій людині призначена зустріч, але з якоїсь причини партнер затримується, то нетерпіння холерика досягає кульмінації, що виражається в руховому неспокої, метушливісті багатомовності.

В цілому стиль спілкування холерика за емоційно-вольовими фарбами відрізняється високою експресивністю, яскравістю, багатством використовуваних засобів. Причому, основні риси цього стилю - активність, імпульсивність, агресивність, уразливість, невгамовність - не залежать від стану і статусу співрозмовника, партнера. Якщо ж людина на роботі спокійна і поступливівша, а вдома гнівлива, дратівлива, агресивна - в цьому випадку ми говоримо не про темперамент, а про характер, так як прояви характеру завжди узгоджуються з конкретної соціальною ситуацією.

3.2. ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ТИПОМ ТЕМПЕРАМЕНТУ ФЛЕГМАТИК

Флегматик (від грец. phlegma- лімфа) характеризується низьким рівнем психічної активності, повільністю, невиразністю міміки. Він незворушний, його прагнення і настрої досить стійкі та постійні. Флегматик важко перемикається з одного виду діяльності на інший і повільно пристосовується до нової обстановки. Він довго розгойдується, але, якщо включається в роботу, то надовго і серйозно. Його нелегко вивести з себе, і він схильний більшою мірою дотримуватися принципів, ніж почуттів. Своїми діловими якостями він часто перевершує людей з іншим темпераментом, не викликаючи їх заздрості і недоброзичливості.

Це соціотипи, які спокійні як зовні, так і внутрішньо. Це самий урівноважений з усіх темпераментів. Інтровертна раціональність робить їх стриманими і закритими, не відволікаючимися на зовнішні подразники фактори. Це зовсім не означає, що флегматик не здатний розлютитися. Просто, щоб довести його до такого стану, треба витратити багато сил. Вони повільні і незворушні, у всій їх манері поведінки відчувається статичність, розміреність, вони роблять все неспішно, на совість. Мовчун. Його часто сприймають байдужим, хоча в душі його доброта і розуміння інших. Це врівноважені, спокійні, замкнуті, миролюбні люди. Їх можна назвати миротворцями, так як в колективі, де є такі люди, рідше виникають сварки і конфлікти. Вони справедливі, безвідмовні : надійні як в роботі, так і в людських відносинах. Повільні, але зате все дуже добре планують. В контактах вони вибагливі і неініціативні. Такі люди дуже терплячі, спокійні, їх важко вивести з себе, це справжні «майстри очікування». Але вони страшні, коли їх чаша терпіння переповниться, тоді перед гнівом блідне гнів холерика. Якщо флегматик йде з землі, вона бідніє і поля заростають бур ’ яном. Його сила велика, але розрахована на неспішність, і там де холерик ломається, флегматик починає знову і знову піднімати зруйноване і в підсумку на попелищі виростає будинок. Будучи тугодумом він приймає вірні, мудрі рішення, уникаючи ризику і авантюр. Його слово, як і справа, надійно. Він поважний, він домосід. Ілля Муромець і Кутузов - флегматики. Це сильний, урівноважений тип нервової діяльності з незадовільною рухливістю нервових процесів.

3.3. ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ТИПОМ ТЕМПЕРАМЕНТУ САНГВІНІК

Сангвінік (від лат. sanguis- кров) - людина жива, рухлива, працездатна, швидко реагує на навколишні події, порівняно легко переживає невдачі і неприємності. Вона оптимістична, добродушна, товариська, здатна надати допомогу іншим і захопитися новим, але не відрізняється старанністю і високим почуттям відповідальності. Їй властиві жвавість рухів, швидкий темп мовлення, різноманітність і багатство міміки. Вона прагне до частої зміни вражень, щиро обіцяє, але рідко тримає своє слово. Будь-яку, навіть саму важку задачу або роботу сангвінік починає з надії на успіх, але погано переносить монотонну, що вимагає зусиль працю і дуже швидко стомлюється.

Це соціотипи, які неспокійні зовні, але спокійні всередині. Їх можна охарактеризувати як середньо врівноважених. З-за зовнішньої активності їх можуть приймати за холериків, але це не так: після спалахів дратівливості вони дуже швидко заспокоюються. Їм достатньо перейти на якийсь інший зовнішній стимул, що вони роблять завдяки ірраціональної екстраверсії. Справжній холерик поки не вихлюпне накопичине роздратування назовні, не заспокоїться.

Він швидкий у всьому, швидко думає, рухливий, рвучкий, швидко говорить, спритний, дотепний. Стрімкий в діях, все горить в руках, миттєво оцінює людей, ситуацію, легко запалюється, миттєво хапається за нові ідеї. Він товариський, урівноважений, як правило, з постійно рівним, гарним настроєм. Гнучкий і компромісний, він не таранить перешкоду (як холерик) і не бере її облогою (як флегматик), а опановує її стрімкою атакою або ж обходить її. Здається, що мистецтво спілкування такій людині дано від природи. Недарма іноді сангвініків називають «сонячними людьми». Така людина відхідлива, швидко переходить і емоційно, і інтелектуально; іноді занадто швидко, не закінчивши однієї справи, хапається за інше, не зміцнивши одних відносин, заводить нові знайомства, легко орієнтується в новій обстановці, швидко набирає контакти. У нього багато цілей, багато ідей, але легко спалахуючи він також легко відмовляється. Він як літній день, коли сонце і дощ одночасно, він плаче і тут же сміється. Він товариський, активний і неугомонен. Він вивернеться, як вуж, і прослизне в будь-яку щілину. Це сильний урівноважений тип з гарною рухливістю нервових процесів. Коли у них немає справи, вони нудні і мляві.

3.4. ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ СПІЛКУВАННЯ ЛЮДЕЙ З ТИПОМ ТЕМПЕРАМЕНТУ МЕЛАНХОЛІК

Меланхоліка (від грец. melas/melanos- чорний, chole -жовч) відрізняє низький рівень психічної активності, сповільненість рухів, стриманість моторики і мови, швидка стомлюваність. Він уразливий, схильний глибоко переживати навіть незначні невдачі, але зовні мляво реагує на навколишнє. Він надає велике значення всьому, що стосується його, і завжди знаходить приводи для побоювань, насамперед, звертаючи увагу на труднощі. Він постійно наповнений глибокими переживаннями і часто виглядає стурбованим, недовірливим, повним сумнівів і не розташованим до радості. Обіцянки дає неохоче, бо вважає своїм обов'язком їх виконати, але сумнівається у своїх здібностях. Сумніви і невпевненість постійно долають його, викликаючи постійні негативні емоції.

Це соціотипи, які зовні спокійні, але неспокійні всередині. Вони подібно сангвінікам займають проміжне положення по мірі врівноваженості нервової системи, зрушуючи, однак, ближче до полюса неврівноваженості. Меланхоліки - інтроверти, тому свої внутрішні переживання вони приховують під маскою спокою або, навпаки, жвавості. З цієї причини їх легко сплутати з іншими темпераменти. Проблема будь-якого меланхоліка - пошук внутрішньої гармонії, яку так легко зруйнувати грубими впливом зовнішніх факторів. Їх чутлива нервова система тонко сприймає недосконалість світу, що породжує страждання, і змушує ховатися або за награним оптимізмом, або підкресленим песимізмом.

Вони глибоко переживають будь-які події життя, але на відміну від холериків своє горе носять в собі. Боязкі, нерішучі, легко ранимі, чутливі, часто змінюють свої інтереси, легко піддаються чужому впливу, швидко втомлюються, дратівливі. Вони схильні до тонких спостережень. Дуже постійні у своїх прихильностях. У сфері людських відносин їх чутливість обертається рідкісною і прекрасною якістю - делікатністю. Така людина сама все приймає близько до серця, але й інших не образить необережним або незграбним словом. Їм властива «вокальна» і «експресивна» стриманість - тихий голос, небагатослівність, замкнутість і скритність у відносинах. Скутість і вбогість жестів і міміки; сором'язливість, постійні сумніви. В контактах - висока вибірковість і обережність. Вони погано пристосовуються до нової обстановки, люблять у побуті незмінний порядок, погано переносять зміни і зриви наміченого. Для них характерна дратівлива слабкість у важких ситуаціях або при емоційному перезбудженні, вразливість, залежність від настрою, тривожність; вони часто перебільшують неприємності і біди. В той же час немає кращого працівника в заняттях, що вимагають високої зосередженості, філігранністю виконання. Такі люди схильні до самоаналізу, самозвинувачення, якщо щось зривається або йде не за планом.

IV. СУМІЖНІСТЬ МІЖ ТЕМПЕРАМЕНТАМИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО СПІЛКУВАННЮ

Сумісність між темпераментами згідно з дослідженнями В.І. Кулікова (1988): з холериками найкраще уживається флегматик, так як терпляче переносить його емоційні спалахи, а також подобається йому своєї серйозністю, надійністю, відповідальністю. З сангвініком найкраще відчуває себе меланхолік, ірраціональні перемикання сангвініка його не тільки не дратують, а, навпаки, забезпечують новими цікавими враженнями і відволікають від сумних думок. Несумісні темпераменти: з холериками найгірше уживається меланхолік, якого ранить холерична різкість і прямолінійність, у свою чергу першого виводять з себе невмотивовані перепади настрою другого. З сангвініком погано уживається флегматик. В силу своєї раціональної інертності він не встигає за жвавим і динамічним сангвініком. У свою чергу, динамізм сангвініка в очах флегматика виглядає як поспіх, поверховість, необов'язковість. Взаємні претензії один до одного не сповільнять проявитися.

Проміжні темпераментні взаємодії: частково сумісні холерик з сангвініком. Напруженість може виникнути, зокрема, через те, що обидва екстраверти і тому однаковою мірою прагнуть лідирувати. Але напруженість може бути знята за рахунок того, що сангвінік як гнучкий тип просто зуміє піти убік від назріваючого зіткнення. Флегматик частково сумісний з меланхоліком. У такому союзі неминуче будуть присутні співчуття і повагу до внутрішнього світу іншої людини, але в той же час наростає відчуженість через нестачу ініціативності. І в першому і в другому випадках для збереження балансу необхідно підлаштовуватися один до одного, причому це повинні робити обидві сторони в рівній мірі.

Типи темпераменту також по-різному проявляються в ситуації ухвалення рішення - службового або особистого. Для холерика характерні поспішні рішення, для сангвініка - гнучкі, для флегматика - обґрунтовані, для меланхоліка - ригідні (він не змінює свої рішення при зміні ситуації). В ситуації конфлікту холерик часто йде на загострення, звинувачує зазвичай не себе, а інших, частіше вдається до методу «вибуху», тобто прагне загострити протиріччя, виявити їх і по можливості ліквідувати. Для сангвініка в ситуації конфлікту характерні гнучкість, достатня поступливість, пошук спільних позицій і згоди. Флегматику властиве прагнення відстрочити рішення, всебічно обговорити ситуацію; в колективі така людина віддає перевагу прийомам колективної психотерапії або ж шлях саморегуляції. Для меланхоліка конфліктна ситуація дуже значуща і важка; частіше спостерігається відхід від рішення, прагнення до компромісу, пасивність, перекладення відповідальності на інших.