Сущности и функции налогов
Постановка проблеми. Одним з дискусійних у теорії і практиці фінансового права продовжує залишатися питання про функції податку. Причому з часом ясності в цьому питанні не додається, а, швидше, навпаки - вона зменшується. А тим часом його успішне розв’язання має не тільки теоретичний аспект. Проблема набагато важливіша - питання про функції податку має і величезне практичне значення для розвитку держави і суспільства, тому що той чи інший підхід до визначення функцій податку визначає вибір відповідної доктрини оподаткування. Іс тинність даного положення підтверджена історичним досвідом держав, їхньою сучасною практикою в сфері оподаткування. Для України на етапі реформування її податкової системи це питання особливо злободенне.
Ступінь наукової розробки проблеми. Класики економічної теорії А.Сміт і Д.Рікардо бачили в податку фіскальну функцію і в загальному негативно ставилися до думки про використання податків як знаряддя активної економічної політики. На початку минулого століття такої ж думки дотримувалися П.Леруа-Больє, Стурм та ін. . Один з основоположників вчення про податки, на думку І.І.Кучерова , А.А.Соколов писав: "Податок виконує дві основні функції – функцію акумуляції (збирання) коштів і функцію їх перерозподілу.Функція акумуляції (збирання) і функція перерозподілу засобів знаходяться в тісному зв'язку між собою, причому дія податку, як акумулятора, може, якщо не з приватногосподарської, то з загальної народногосподарської точки зору істотно видозмінюватися чи навіть зовсім паралізуватися його дією, як перерозподільника". Тільки фіскальну функцію податку виділяє А.А.Соколов на стор. 139, 253 свого дослідження "Теорія податків". А.Вагнер, навпаки, виходячи з так званої соціально-політичної теорії податку і його функцій, відстоює позицію, що податкова політика повинна переслідувати не тільки фіскальні, але й соціально-політичні цілі. “Поряд з найближчою чисто фінансовою, метою податку, - пише він, - може бути визначена і поставлена ще інша мета: здійснювати за допомогою податку (виділене мною – Г.Р.) регулююче втручання в розподіл народного доходу і народного майна, у загальному так, щоб сталася зміна в тому розподілі, що відбувається в умовах вільного обміну. Я не тільки твердо підтримую цю точку зору всупереч будь-якій полеміці, але і навіть розширюю тепер цю другу мету в тому напрямку, оскільки вважаю, що регулюючим чином можна втручатися також і у використання окремого доходу й майна. З цієї позиції випливає розширене (виділене мною – Г.Р.) чи, якщо можна це так назвати, інше поняття податку, соціально-політичне поняття поряд з чисто фінансовим” . Чи не звідси – зі змішування фінансового поняття податку з його соціально-політичним поняттям – ведуть свій початок приписування податку неіманентних йому функцій? Очевидно, що звідси. В даний час вчені і фахівці-практики зде більшого виділяють від однієї до п'яти і більше функцій податку. Найчастіше вважається, що оподаткування виконує такі функції:
1) фіскальну (бюджетну);
2) розподільну (соціальну);
3) регулюючу, котра, у свою чергу, поділяється на три підфункції:
а) відтворювальну;
б) стимулюючу;
в) дестимулюючу;
4) контрольну;
5) заохочувальну.
Так, відомий російський
вчений-фінансист Б.М.Сабанті
1) розподіл тягаря публічних витрат;
2) регулююча функція". О.І.Худяков, М.Н.Бродський, Г.М.Бродський пишуть: "Незважаючи на багатоманітність точок зору з цього питання, що передбачають наявність самих різних функцій податків, у дійсності їм належать лише дві функції: розподільна і контрольна". Хоча два роки раніше той же Г.М.Бродський писав, що податкам також властива "функція економічного чи соціального регулювання « Про фіскальну, стимулюючу і регулюючу функції податку веде мову в підручнику "Теорія податків" білоруський вчений М.Є.Заєць. При цьому він підкреслює, що "непрямі податки переслідують фіскальні цілі, а прямі податки - стимулюючі". Розвиваючи ідею про стимулюючу функцію податку, Н.І.Сидорова приходить, на нашу думку, до дуже несподіваного висновку: "...одержання надходжень з податку на прибуток не повинно бути самоціллю, головне - стимулювання зростання виробництва за допомогою податкових інструментів"
По суті такої ж позиції дотримується провідний український теоретик податкового права Н.П.Кучерявенко підкреслює: "...функції податків можна згрупувати в два блоки: основні і додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу і контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм і, діючи спільно, вони складають єдиний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, що реалізуються через підсистему основних функцій.До додаткових функцій податку автор відносить "розподільну", "стимулюючу", "накопичувальну". Незмінилася точка зору М.П.Кучерявенка щодо функцій податку і в даний час. Відомий фахівець з податкового права Г.В.Петрова виділяє аж вісім функцій податку: конституційну, координуючу, фіскальну, стимулюючу, контрольну, міжгалузеву, правову і зовнішньо-економічну. А французькі вченіЛ.Тротаба і Ж.-М.Котре, маючи на увазі активний вплив рівня податків на темпи економічного розвитку, прийшли до парадоксального, на нашу думку, висновку про те, що "податок прямує до втрати свого фіскального характеру. Під складним впливом політичних ідей і нової фінансової економіки основними здаються соціальні характеристики і екстрафіскальні прояви податку, і навряд чи він цікавий як постачальник бюджетів" . У дійсності ж, як встановлено сучасною наукою про податки на основі узагаль нення новітнього досвіду держав у сфері оподаткування, усе виглядає навпаки – значення фіскальної функції податків зростає разом з економічним розвитком суспільства, оскільки все більше засобів витрачається на утримання державного апарату, на економічні і соціальні заходи .
Позиція, викладена вище французькими вченими, є виключенням, і приведена в статті тільки для того, щоб продемонструвати повний діапазон меж і типів методологічних підходів у трактуванні функцій податку. Характерним для вчених західних країн є відхід від чітких дефініцій у праві взагалі і від визначення конкретних функцій податку зокрема . Останнє, однак, не перешкодило англійським вченим Д.Вільямсу і Дж.Морсу побачити в податку основну функцію - фіскальну і чотири допоміжних:
а) функцію перерозподілу
багатства і доходу; б) функцію здійснення конт-
ролю над економікою; в) функцію забезпечення
соціального контролю; г) компенсаційну функ-
цію.
Такий спектр думок щодо функцій податку залишається по даний час. Яскраве свідчення тому - матеріали наукової конференції "Фінансове право на рубежі століть", що відбулася в травні 2002 року на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету , міжнародної науково-практичної конференції "Фінансовий механізм і його правове регулювання", що відбулася 24-25 квітня 2003 року в м. Саратові, науково-практичної конференції “Фіскальні збори: правові ознаки та порядок регулювання”, що відбулася 6 червня 2003 р. в м.Москва. Мета статті. Автор ставить перед собою завдання проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми, з’ясувати дійсну сутність функцій податку, причини різноманіття підходів теоретиків та практиків оподаткування до розуміння суті, змісту і форм функцій податку, оцінити під даним кутом зору стан і перспективи податкової політики в Україні на сучасному етапі. Виклад основного матеріалу дослідження. Однією з головних причин розбіжності думок вчених і практиків щодо змісту і кількості функцій податку, на нашу думку, є складність суспільного феномена податку. На це неодноразово вказували як класики фінансово-правової науки , так і сучасні дослідники податку. Зокрема, М.П.Кучерявенко підкреслює: "Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, що регулює основи доходної частини бюджету". Ще більш ємко і точно з цього питання висловився К.Маркс: "...у податках втілене економічно виражене існування держави". Не менший вплив на дуже велику різноманітність позицій вчених і практиків щодо функцій податку також зробило неадекватне, на нашу думку, розуміння багатьма вченими змісту категорії "функція податку". Останню досить часто
визначають, як "напрямок дії податку"що мимоволі приводить до підміни категорії "функція податку" категорією "вплив податку".
Ще більш відверто, однак, на нашу думку, явно помилково висловлюється Т.Ф.Юткіна: "...оподаткування є по суті єдиним методом стимулювання відтворювальнихпроцесів у кожній зі сфер бізнесу, який не суперечить закону. Особливо це стосується суб'єктів малого підприємництва" при цьому чомусь не згадує таких важливих об'єктивних, тобто, законних у її розумінні, стимулів відтворювальних процесів у кожній зі сфер бізнесу, як інтерес підприємця, конкуренція, чинність закону випереджаючого зростання потреб і ряд інших. А податок як стимулятор може бути прирівненим хіба що до батога, тобто, він є в цьому значенні однією з форм зовнішнього примусу.
У "Великому енциклопедичному словнику" відзначено, що “функція – це зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин”. Аналогічне тлумачення категорії "функція" наводиться й у "Філософському енцикло-педичному словнику" . У підручнику з фінансів за редакцією В.М.Родіонової читаємо:"Функція - це спосіб вираження сутності самої економічної категорії, тому функція діє завжди в рамках тих економічних відносин, що складають
зміст відповідної категорії. Якщо ж дія (точніше
- вплив) поширюється на об'єкти, що лежать за
межами економічних відносин, що складають
дану категорію, мова йде не про функції катего-
рії, а про її роль, тобто, конкретні результати,
одержані від використання функцій" [54, c.29].
Полемізуючи з авторами додаткових фун-
кцій фінансів, Є.А.Вознесенський звертав увагу
на якісні розходження між функціями і роллю
економічних категорій [11, c.105]. Якщо через
функції виявляється сутність категорій, їх
суспільне призначення, то роль економічних
категорій виражається в результатах її прак-
тичного використання, підкреслював він. Роль
економічної категорії являє собою форму вира-
ження економічної політики держави, тобто, пев-
ної організуючої діяльності людей, що практи-
чно використовує ті чи інші категорії і закони,
відповідно до яких розвивається суспільне виро-
бництво. Причому різні економічні категорії мо-
жуть обслуговувати ті самі процеси відтворення,
не виходячи за рамки своїх специфічних функ-
цій. Така можливість виникає саме завдяки від-
мінностям між роллю і функціями економічних
категорій. Так, процес руху грошей у суспільстві
забезпечується такими категоріями, як ціна, фі-
нанси, кредит, товар. Тільки неусвідомлені від-
мінності між функцією і роллю економічної ка-
тегорії чи зовсім ненаукові цілі могли бути ще
рядом причин висунення ідей про регулюючу,
стимулюючу та інші функції податків.
Не витримують критики й існуючі твер-
дження, що в зв'язку з глобалізацією взагалі і
фінансів зокрема, початок якої здебільшого
пов’язують з 1980 р., з виникненням світової фі-
нансової мережі, що з'єднує провідні фінансові
центри різних країн, зі зміцненням і поглиблен-
ням зв'язків між цими центрами, суспільна при-
рода фінансів змінилася [18, c.34-39; 46, c.570].
Група американських вчених прийшла навіть до
висновку, що сукупна дія зазначених факторів
"зробила фінансову революцію" [36, c.11]. Однак
слідом за цим висновком вони роблять дуже іс-
тотне уточнення, що дана революція має "три
ключових аспекти: глобальна присутність між-
народних фінансових інститутів, міжнародна
фінансова інтеграція і швидкий розвиток фінан-
сових інновацій" [36, c.11]. Тобто, ні про яку змі-
ну суспільної природи фінансів мова тут не йде.
Досліджуючи фінанси постсоціалістичних держав,
ряд російських вчених, відомий український фінан-
сист О.Д.Василик також прийшли до висновку, що
їх суспільна природа і в нових умовах не змінилася,
отже, попередніми залишилися і функції фінансів
[7, c.4-19; 53, c.20-37; 59, c.24-37].
Фінансовою наукою з’ясовано, що з еко-
номічної точки зору податок є одним з видів фі-
нансових відносин, що виникають на стадії пе-
рерозподілу чистого доходу за встановленими
державою критеріями і зарахування частини йо-
го в централізований фонд грошових ресурсів
держави, тобто, податку внутрішньо властиві
функції фінансів на цій стадії фінансових відно-
син - перерозподільна і контрольна [53, c.20-28].
І якщо у фінансів в цілому і в податку зокрема
наявність розподільної функції більшістю визна-
ється очевидним фактом, то наявність у них кон-
трольної функції найчастіше не визнається. У
дійсності контрольна функція фінансів в цілому і
податку зокрема обумовлена нормативним хара-
ктером фінансових відносин. Розподільний хара-
ктер фінансових відносин зумовлюється їх попе-Дискусійні питання функцій податку
68 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 172. Правознавство.
реднім плануванням, визначенням конкретних
суб'єктів, обсягів і термінів здійснення, цільо-
вим використанням грошових ресурсів, закріп-
ленням у нормативних актах. Нормативні акти
регламентують як умови розподілу доходів і
прибутку, що спрямовуються на розширене від-
творення, так і умови платежів у бюджет (вста-
новлення категорій платників, об'єктів податку,
одиниць обкладання, ставок, фондів надхо-
дження, пільг по платежах, порядку їх обчис-
лення і т.д.). Саме контроль за дотриманням но-
рматив-них актів, що виражають сутність розпо-
дільної функції фінансів, відображає в свою чер-
гу зміст контрольної функції фінансів. У цьому
полягає діалектичний і нерозривний зв'язок обох
функцій фінансів і податку як їх особливого про-
яву. У фінансовій літературі резонно підкреслю-
ється, що первинною в їх взаємодії є розподільна
функція фінансів і поза нею контрольна функція
не існує, оскільки немає об'єкта контролю. Серед
різноманіття грошових відносин, що виражають
сутність фінансів, немає жодних, котрі не були б
пов'язані з контролем і використанням фондів
коштів. Звідси випливає специфіка контрольної
функції - вона є похідною від розподільної фун-
кції. Формою реалізації контрольної функції по-
датків є податкова інформація, що виражає від-
повідні фінансові показники [17, c.25].
Найбільш розповсюдженим і виправданим
способом одержання
формації є податкові перевірки в широкому ро-
зумінні цього слова, що здійснюються на основі
поєднання юридичного та економічного підходів
до здійснення податкових перевірок. Будучи ре-
гламентованими нормативно-
податкові перевірки та їх результати мають юри-
дично значимий характер і можуть спричинити
правові наслідки для осіб, відносно яких прово-
диться та чи інша перевірка. З іншого боку, їх
сутність полягає у встановленні тими чи іншими
способами, дозволеними законом, відповідності
офіційно представлених даних про фінансово-
господарську діяльність особи, що перевіря-
ється, фактичним даним. Здійснення цього про-
цесу неможливе без аналізу даних бухгалтерсь-
кого обліку і звітності (тобто, інформації чисто
еконо-мічного, фінансового характеру) про гос-
подарсь-ку діяльність особи, що перевіряється. У
цих правомірних діях і виявляється основний
зміст контрольної функції податків [34].
Проаналізувавши сутність контрольної
функції податків, М.В.Кустова прийшла до аргу-
ментованого, на нашу думку, висновку, що від-
носини, які виникають у ході податкового кон-
тролю - організаційні відносини - є складовою
частиною податкових відносин і повністю нале-
жать до предмету податкового права [23, c.14].
Визначаючи предмет
М.В.Кустова робить дуже влучне зауваження:
"...важко погодитися з думкою авторів, які ду-
мають, що відносини в сфері оподаткування
охоплюють ту частину фінансових відносин, що
виникають "у процесі діяльності держави з при-
воду планомірного формування централізованих
і децентралізованих грошових фондів" з метою
реалізації її завдань [див.: 30, с.121]. Такий під-
хід невиправдано розширює сферу впливу пода-
ткового права в рамках фінансового, дозволяючи
відносити до фінансових відносин неподатко-
вого характеру лише "відносини по розподілу і
використанню" зазначених грошових фондів.
Чинне законодавство не дає достатніх підстав
для включення в предмет податкового права
всього аспекту відносин з формування держав-
них і місцевих бюджетів" [23, c.11]. У підсумку
М.В.Кус-това приходить до обґрунтованого висно-
вку про те, що “предметом податкового права охо-
плюється лише частина відносин по формуванню
державою і муніципальними утвореннями фондів
коштів, а саме відносини, пов’язані з вилученням
(виділене мною – Г.Р.) податкових платежів. За ра-
мками такого вилучення рух фінансових засобів
регулюється бюджетним правом" [23, c.11].
Ці висновки мають принципове методоло-
гічне значення для більш чіткого визначення
меж податкового контролю, розмежування його
з бюджетним контролем. Зокрема, спираючись
на вищевикладені положення, О.А.Ногіна запро-
понувала наступну концепцію розмежування
бюджетного і податкового контролю: "...подат-
ковий контроль буде здійснюватися в сфері від-
носин, що складаються в процесі сплати подат-
ків і зборів, аж до моменту зарахування податко-
вих доходів на рахунки бюджетів, тобто, охоп-
лювати всі дії банків по виконанню ними платі-
жних доручень платників податків (податкових
агентів чи платників зборів), у той час як бюдже-
тний контроль відносно податкових доходів, що
здійснюється фінансовими органами, буде вира-
жатися лише в обліку надходжень податкових
доходів на основі розрахункових документів
платників податків, що надходять до них (подат-
кових агентів чи платників зборів), а також у ко-
нтролі за поверненням на основі рішень подат-
кових органів сплачених понад встановлену но-
рму сум податків і зборів. При цьому як подат-Р.О. Гаврилюк
Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 172. Правознавство. 69
кові, так і фінансові органи будуть проводити
контроль тільки в тих формах та із застосуван-
ням тих методів, які визначені для них податко-
вим чи бюджетним законодавством відповідно,
не маючи можливості виходити за межі своїх
повноважень і застосовувати процедури того ви-
ду контролю, який вони не вправі здійснювати"
[36, c.23]. Тобто, з юридичної точки зору, як
правильно і доречно помітила М.В.Карасева:
"Весь зміст податкового контролю полягає в то-
му, щоб забезпечити реалізацію податкового
обов'язку у визначений термін і в належних су-
мах" [22, c.144].
Гостра дискусія розгорнулася в останні ро-
ки навколо питання про інституційну належність
юридичних норм, які регламентують податковий
контроль [16, c.141; 26, c.26; 30, c.409; 39, c.6-7].
Не маючи можливості в рамках цієї статті більш
докладно висловитися по суті спірних питань,
відзначимо проте, що оскільки відносини, які
виникають у ході податкового контролю, мають
особливі ознаки, обумовлюють відносну специ-
фіку їх правового регулювання і тим самим об'-
єктивно визначають існування сукупності право-
вих норм, що може бути певним чином виділена
всередині податкового права, ми підтримуємо
висновки тих вчених, які обґрунтовують наяв-
ність всередині підгалузі податкового права са-
мостійного правового інституту податкового ко-
нтролю [24, c.65, 66; 36, c.32]. Більше того, І.І.Ку-
черов, наприклад, вважає, що в складі інституту
податкового контролю вже склалися свої субінсти-
тути, такі, зокрема, як сукупність норм, які регу-
люють проведення податкових перевірок [24, c.66].
Оскільки податок є категорією не тільки
фінансовою, але й юридичною, необхідно роз-
крити і його юридичну природу. У даному випа-
дку ми скористаємося готовими визначаннями
юридичної природи податку, які містяться в без-
лічі підручників і монографій. Так, ще в 80-х ро-
ках ХІХ століття відомий російський вчений-фі-
нансист В.А.Лєбєдєв писав: "...ми знаходимо у
всіх цивілізованих державах, що головним засо-
бом задоволення державних потреб є податки, як
грошові внески, які вимагає держава від окремих
громадян на задоволення цих істотних потреб"
[51, c.362]. На рубежі ХІХ-ХХ століть Ф.Нітті
писав: "...податок є частиною багатства, яку гро-
мадяни примусово віддають державі і місцевим
суспільно-правовим органам для задоволення
колективних потреб" [35, c.240]. Ще один класик
російської фінансово-правової науки, академік
РАН І.І.Янжул підкреслював, що "під податками
слід розуміти такі односторонні економічні по-
жертвування громадян чи підданих, які держава
чи інші суспільні групи в силу того, що вони є
представниками суспільства, стягують легаль-
ним шляхом і законним способом з їх приват-
ного майна для задоволення необхідних суспіль-
них потреб і викликаних ними витрат" [60,
c.240]. У радянський період Ю.А.Ровінський від-
значав: "...податкове законодавство виходить із
принци-пу обкладання доходів (виділене мною –
Г.Р.) господарства, що є результатом спільної
праці всіх працездатний членів даного господар-
ства..." [41, c.157].
Н.І.Хімічева, вже в постсоціалістичний пе-
ріод, для розкриття змісту податку використовує
загальне поняття "платіж" і дає йому наступне
визначення: "...це обов'язкові індивідуально без-
оплатні платежі фізичних і юридичних осіб,
встановлені представницькими (законодавчими)
органами державної влади чи місцевого само-
врядування для зарахування в державну чи муні-
ципальну скарбницю з визначенням їх розмірів і
термінів сплати" [55, c.5].
Мабуть, найбільш вдалим, оскільки воно
частіше інших цитується, є визначення податку
С.Г.Пепеляєвим: "Податок – єдина законна фор-
ма відчуження власності фізичних і юридичних
осіб на засадах обов'язковості, індивідуальної
безоплатності, безповоротності, забезпечена дер-
жавним примусом, що не носить характер пока-
рання чи контрибуції, з метою забезпечення пла-
тоспроможності суб'єктів публічної влади" [37,
c.24]. У виданні навчального посібника "Налого-
вое право" 2000 року С.Г.Пепеляєвим збережене
це ж визначення податку, лише з уточненням по-
няття "єдина законна форма" - (“встановлена за-
коном”) [32, c.31].
М.П.Кучерявенко підкреслює, що "податок
- це форма примусового відчуження результатів
діяльності суб'єктів, які реалізують свій податко-
вий обов'язок, у державну чи комунальну влас-
ність, що вноситься в бюджет відповідного рівня
(чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта
органу місцевого самоврядування) і виступає як
обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплат-
ний і безповоротний платіж" [27, c.79]. Це, ма-
буть, одне із самих повних визначень податку.
Д.В.Вінницького пише: "...з юридичної то-
чки зору, податкові відносини виступають саме
як відносини по розподілу тягаря публічних ви-
трат, результати яких виражаються в перерозпо-
ділі доходів у суспільстві. Вплив податкових
відносин може спричинити перерозподіл еконо-Дискусійні питання функцій податку
70 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 172. Правознавство.
мічних ресурсів, однак традиційно вважається,
що законодавець повинен прагнути до виклю-
чення подібних ефектів "перекручування" еко-
номічного життя (до економічної нейтральності
податку)" [9, c.72]. Вказівку на економічну нейт-
ральність податку варто розуміти, на нашу ду-
мку, не як відсутність здатності податків впли-
вати на економіку - вони невичерпні, а як конс-
татацію факту відсутності в податку інших фун-
кцій, крім перерозподільної і контрольної [59].
Як би підводячи підсумок своїх плідних дослі-
джень поняття, юридичної природи й ознак, ге-
незису податку, Д.В.Вінницький приходить до
виснов-ку, що "податок - встановлена законно
сфор-мованим представницьким органом форма
обме-ження конституційного права власності чи
іншого законного володіння шляхом відчуження
частини матеріальних благ, що належать приват-
ним особам, на користь фіску, у грошовій формі,
у безповоротному, безоплатному й обов'язковому
порядку, обумовлена необхідністю вирішення
суспільних задач, заснована на принципах зага-
льності, рівності, співрозмірності" [8, c.43].
Аналогічні визначення юридичної природи
податку містяться як у класичних, так і сучасних
працях зарубіжних дослідників. Зокрема, відо-
мий у нас завдяки непоганому перекладу його
підручника з публічних фінансів П.М.Годме пи-
сав на початку семидесятих років минулого сто-
ліття: "Податок - це вилучення коштів, здійсню-
ване в примусовому порядку державною владою,
що має метою покрити видатки суспільства і
розподілити їх між громадянами відповідно до
можливостей кожного" [14, c.370]. Не змінився
виклад юридичної природи податку цим дослід-
ником і в наступних виданнях його роботи в
співавторстві з Ж.Моліньє [62, p.23].
Висновок перший. Аналіз юридичних
конструкцій податку, як нескладно перекона-
тися, не розкриває жодної нової функції пода-
тку. Юридична природа податку тільки вказує
на суб'єктний склад цих перерозподільних відно-
син, окреслюючи в такий спосіб їх природні ме-
жі, а саме, що податковим відносинам підда-
ються не всі перерозподільні відносини в суспі-
льстві, а тільки перерозподільні відносини при-
ватних осіб з фіском. Фіск – це держава, що ви-
ступає в публічно-правових майнових відноси-
нах із приватними особами. Виходячи з цього,
функції податку варто визначити ще точніше –
фіскальна і контрольна. Таким чином, функці-
ями податку є зовнішній прояв його внутрі-
шньої сутності як форми перерозподільних
відносин між державою (фіском) і приват-
ними особами.
Все інше, про що йшла мова вище, є не
функції податку, а його зовнішній вплив на еко-
номіку і суспільство. Б.М. Сабанті зауважує:
"Використовуючи систему податків, держава
обмежує чи заохочує ту чи іншу діяльність. Але
це функція держави, а не самих податків. Як
тільки вводиться податок на якусь діяльність
(скажімо, постачання
знижується норма
включається механізм вирівнювання норми при-
бутку. Відповідно, визначаються межі розвитку
тієї чи іншої виробничої діяльності" [53, c.17].
"Не податок регулює розвиток галузі, - резюмує
Б.М.Сабанті, - а сам ринок, де баланс між попи-
том та пропозицією регулюється автоматично і
нормою прибутку, і загальним обсягом ринку, і
рівнем доходів споживачів, і багатьма іншими
факторами" [53, c.17].
Ще в 20-і роки минулого століття відомий
російський теоретик податків і податкового пра-
ва А.А.Соколов застерігав: “Справді, податок
безумовно може бути знаряддям для досягнення
різних економічних і соціально-політичний ці-
лей. Однак не слід забувати, що це знаряддя, по-
перше, не єдине, по-друге, не найбільш довер-
шене і, по-третє, обмежене за силою свого впли-
ву" [44, c.253]. З якими проблемами і неспо-